Шипшина: готуємо відвар правильно

Про те, що шипшина – дуже корисна лікарська рослина, чули, мабуть, усі. Однак для того, щоб максимально зберегти корисні властивості, відвар із шипшини потрібно готувати правильно. І, до речі, використовувати його можна не всім.

Зміст:

• Шипшина: звідки колючки ростуть?
• Чому шипшина така корисна?
• Шипшина для вагітних
• Відвар шипшини – дітям
• правильне дозування
• Дорослі
• Діти
• Шкода і протипоказання
• Як заварювати шипшину
• Як правильно купувати, сушити та зберігати шипшину

Шипшина: звідки колючки ростуть?

Шипшина (лат. Rosa) відноситься до роду рослин сімейства рожевих. Саму назву “троянда” пов’язують або з передбачуваним місцем походження рослини – островом Родос, або з кельтським словом “rhodd” – червоний, через забарвлення його квітів і плодів.

Саме цей колючий чагарник став “прародителем” багатьох культурних форм, які ми знаємо під назвою “троянда”. Насправді сортів шипшини багато, але найпоширенішими в Україні є коричнева, або травнева, троянда (Rosa cinnamomea) та собача троянда (Rosa cannina).

Звідки взялася народна назва шипшини, пояснювати не треба. Його красиві, ароматні квіти та яскраві, соковиті, солодкі плоди приваблюють безліч тварин та птахів, тому природа для додаткового захисту чагарника подарувала йому колючі шипи. Ними покриті всі гілочки рослини.

Назва «шипшина» має й інші варіанти:

• «шипок»
• «шупшина»
• «шиповник»
• «шипиця»

Усі вони утворилися від праслов’янського слова “шиповий”, корінь якого “шип” (колючка, вістря).

Не дивно, що такий незвичайний – ніжний і водночас колючий – чагарник «закидання» безліччю гарних легенд у багатьох країнах світу. Є серед них і українці.

Давним-давно жили в одному селі дівчина надзвичайної краси та хлопець пастух. Вони любили одне одного і вже домовилися одружитися. Але одного разу на село напали кочівники. Їхній ватажок, вражений красою дівчини, забрав її та хотів зробити своєю наложницею. Але красуня вважала за краще такій долі смерть: влучивши момент, вона втекла від свого мучителя, а коли переслідувачі оточили її і хотіли зловити, кинулася з високого пагорба. Там, де на землю впали краплі дівочої крові, виріс кущ із ніжними рожевими квітками. А коли ватажок кочівників хотів зірвати один із них, гілки раптом покрилися густими гострими шипами. Звідси і назва – шипшина.

Втім, є у цієї рослини і прозаїчні найменування. Наприклад:

Корінь цих слів – “-свороб-“, тобто “свербіж”. Справа в тому, що всередині насіння знаходиться безліч тонких ворсинок, саме вони, потрапляючи на шкіру або слизову оболонку, можуть викликати цей самий свербіж.

У народі можна зустріти й інші назви шипшини – дика троянда, ружа, чіпорас (від слова “чіпати” – чіпляти).

Колись навіть відзначали свято шипшини – 6 червня. Приблизно в цей час і зацвітав чагарник. «Зацвіла шипшина – зустрічай літо, почервоніли ягідки – проводи літо» – вважали наші предки.

Ще одна цікава особливість шипшини – по ньому можна звіряти годинник: квіти на чагарнику розкриваються з 4 до 4 годин 30 хвилин ранку.

Чому шипшина така корисна?

Чагарник, який ми найчастіше можемо зустріти у дикій природі в наших краях – це шипшина собача. Це корисна лікарська рослина, проте найкращою для лікувально-профілактичних цілей є шипшина корична. Розрізнити ці два різновиди шипшини нескладно: на плодах у першого чашолистки опущені вниз і притиснуті до стінок ягідки, а у другого – стоять торчком.

Безперечна корисність шипшини визначається його унікальним складом. У плодах шипшини вітаміну С міститься у 10 разів більше, ніж у чорній смородині та у 50 разів більше, ніж у лимоні! Крім того, тут є вітаміни:

• В 2;
• Р;
• Е;
• До;
• рибофлавін;
• каротин;
• солі кальцію;
• солі заліза;
• солі калію;
• солі фосфору;
• солі магнію;
• лимонна та яблучна кислоти;
• пектини;
• дубильні речовини;
• цукру;
• ефірні масла.

Все цей набір у комплексі відмінно підтримує імунну систему, сприяє якнайшвидшому одужанню від простудних захворювань.

Відвар шипшини використовується:

• при лікуванні запальних процесів;
• як сечогінний та жовчогінний засіб;
• для покращення роботи шлунково-кишкового тракту;
• як профілактичний засіб від атеросклерозу;
• для поліпшення згортання крові, зміцнення капілярів, лікування недокрів’я;
• при збоях у роботі ендокринної та обмінної систем;
• для лікування ревматизму, холециститу, гіповітамінозу С та Р, нефриту, бронхіальної астми, неврастенії, а також захворювань кишечника та печінки.

Вживання відвару шипшини знижує тиск і зміцнює серце. Він також застосовується як знеболюючий засіб при каменях у нирках та сечовому міхурі, сприяє їх розсмоктуванню.

ВАЖЛИВО! При жовчнокам’яній хворобі відвар шипшини приймати не можна! Це може спровокувати вихід каменів із печінки, а вони здатні закупорити жовчні протоки. У будь-якому випадку перед тим, як почати приймати відвар шипшини, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!

Шипшина для вагітних

Відвар плодів шипшини дуже корисний вагітним жінкам. В осінньо-зимовий період, коли активізуються віруси, а імунітет знижується, його слід приймати регулярно, щоб уникнути простудних захворювань. А хвороба трапиться, її перебіг буде легким, а процес одужання – коротким і без ускладнень.

З насіння шипшини виготовляють масло, яке застосовується при лікуванні тріщин сосків у мам, що годують.

Відвар шипшини – дітям

Корисні відвари шипшини та дітям. Але давати їх можна лише у віці від 6 місяців і більше.

Вітаміни та мікроелементи у складі шипшини, які благотворно впливають на дитячий організм:

• аскорбінова кислота (вітамін C) – зміцнює імунітет, допомагає легше переносити застудні захворювання, сприяє якнайшвидшому одужанню при ГРВІ;
• глюкоза – активізує обмін речовин, сприяючи швидкому оновленню клітин;
• каротин – посилює імунний захист;
• вітамін E – сприяє виведенню з дитячого організму шкідливих речовин;
• вітамін P – зміцнює кровоносну систему;
• мідь, залізо, калій – сприяють правильному формуванню та зміцненню кістково-м’язового апарату;
• ліноленова кислота – покращує процеси травлення;
• дубильні речовини – мають протизапальну дію.

правильне дозування

Щоб не нашкодити собі, відвар шипшини потрібно приймати у правильному дозуванні.

Дорослі:

• для профілактики простудних захворювань та підтримання імунної системи -100 г напою 3-4 рази на день;
• як жовчогінний – вранці 1 склянка (200 г) злегка підігрітого відвару натще за півгодини до їжі;
• для зниження апетиту – по 100 мл за півгодини до їди;
• для поліпшення засвоєння кальцію та заліза – 1 склянка на ніч.

діти:

• у віці до 1 року – трохи більше 1 ст. л. відвару або настою на добу;
• 1-2 роки – 50 мл;
• 2-6 років – 100 мл;
• після 6 років – 250 мл.

Відвар шипшини краще давати малюкам з ранку, оскільки сечогінний ефект цього засобу турбуватиме їх під час нічного відпочинку.

ВАЖЛИВО! Обов’язково перевірте, чи немає у дитини алергії на шипшину!

Шкода і протипоказання

Через високий вміст аскорбінової кислоти, відвар шипшини може несприятливо впливати на організм людей, які страждають на захворювання шлунка, наприклад, виразкою або гастритом з підвищеною кислотністю. А ось при зниженій кислотності відвар корисний.

Відвари шипшини можуть пошкодити зубну емаль, тому після пиття потрібно обов’язково прополоскати рота чистою водою. Дітям такий відвар краще давати пити через трубочку.

Протипоказаний відвар шипшини тим, хто схильний до тромбофлебіту та утворення тромбів.

Вкрай обережно треба приймати його при захворюваннях серця, а при збоях кровообігу він взагалі не бажаний.

При гіпотонічній хворобі рекомендується прийом спиртових настоїв, а водні протипоказані. А от людям із підвищеним артеріальним тиском потрібно приймати водний настій, спиртовий заборонено.

Заборона на препарат – при жовчнокам’яній хворобі в анамнезі та запорах.

ВАЖЛИВО! Тривалий прийом відвару шипшини погано впливає на функцію печінки і навіть може стати причиною неінфекційної жовтяниці. Не варто приймати його довше за 1 місяць.

Загалом, добова норма шипшини для людини – до 10 ягідок. Намагайтеся не перевищувати її.

Як заварювати шипшину

Заварювати можна як свіжі ягідки, так і висушені. З перших напій виходить смачніше, з других – корисніше. Подрібнювати чи ні ягідки – справа ваша, але врахуйте, що цілі плоди заварюються довше.

Що стосується повторного використання сировини для відвару, то подрібнені плоди заварювати вдруге не варто – вони вже віддали всі корисні речовини, а ось цілі можна заливати не більше 3 разів, щоразу додаючи ще трохи ягідок.

У термосі

Найпростіший спосіб – приготувати шипшину у термосі. Бажано використовувати термос зі скляною колбою, оскільки зіткнення з металом руйнує частину корисних речовин. Якщо використовуєте свіжі ягоди, попередньо подрібніть їх або підсушіть у духовці (не забудьте вимити перед цим). Пропорції – на 100 г плодів 1 л води.

1. Всипте ягоди в термос і залийте закип’яченою водою (не окропом, щоб не зруйнувати вітамін С!).
2. Заварювати 7-8 годин.
3. Перед вживанням ретельно процідити, щоб прибрати ворсинки та шматочки ягід.
4. Пити можна гарячим і холодним.

Без термосу

1. 1 ст. л. сушених ягід залийте 1 склянкою гарячої кип’яченої води (200 мл)
2. закрийте ємність кришкою та нагрівайте на водяній бані 15 хвилин.
3. Зніміть з вогню (рідина не повинна закипіти!)
4. охолодіть 45 хв за кімнатної температури
5. процідіть
6. відіжміть плоди і долийте настій кип’яченою водою до об’єму 200 мл.

ВАЖЛИВО! Зберігати такий відвар потрібно в прохолодному місці трохи більше 2 діб. Пити можна як теплим, і холодним.

Дітки не дуже шанують відвар шипшини через його нейтральний смак. Щоб урізноманітнити його, додайте в напій трохи меду (якщо алергії немає).

Можна готувати чай з додаванням шипшини для дітей:

1. промийте і подрібніть 2-3 плоди, залийте 1 склянкою окропу, дайте настоятися 5 хвилин.
2. Для старших діток 1 подрібнену ягідку шипшини додайте в звичайний чорний чай (давати не частіше 1 склянки на добу).

І не забувайте процідити напій перед тим, як дати його дитині.

Риси характеру дитини розкажуть про те, яких вітамінів їй не вистачає

Як правильно купувати, сушити та зберігати шипшину

Якщо ви купуєте сушені ягідки, зверніть увагу на їх колір. Свіжі плоди – оранжевого або яскраво-червоного кольору, без цвілі, підсушені – буро-червоні. Якщо плоди темні, майже чорні, це означає, що їх пересушили і користі від них буде небагато.

Щоб правильно висушити плоди шипшини, їх розсипають на підстилці та залишають на вулиці у сухому затіненому місці (на ніч прибирати!) або на горищі будинку – до повного висихання плодів. Іноді ягоди необхідно перемішувати.

Якщо ви власник квартири, висушити шипшину можна спочатку в духовці, розсипавши її в низький шар, протягом 15 хвилин при температурі + 90-100 ° С. А потім досушити за мінімальної температури кілька годин протягом декількох днів.

Після сушіння ягоди потрібно 1-2 дні витримати за кімнатної температури.

Зберігати їх зручно у паперових або тканинних мішечках, картонних ящиках. Можна використовувати для зберігання скляні банки: прикрийте їх пластмасовими кришками з невеликими дірочками або обв’яжіть горловину марлею, складеною в 3 шари.

Зберігати сушене шипшина можна не більше двох років. Для цього виберіть сухе, прохолодне місце, куди не проникають сонячні промені.

І насамкінець кілька корисних порад:

• перед сушінням плоди мити небажано, краще це робити перед їх вживанням;
• не сушіть шипшину в мікрохвильовій печі – плоди можуть пригоріти зсередини, а зовні ви цього навіть не побачите;
• сухі плоди шипшини не можна зберігати в поліетиленових пакетах – вони не пропускають повітря і ягідки покриваються цвіллю.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою. “

Шипшина: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 серпня 2017 🕒 19 хвилин 👀 29958 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за шипшиною
• Кущ шипшини – опис
• Посадка шипшини у відкритий ґрунт
  • Коли садити шипшину в ґрунт
  • Як садити шипшину
  • Як виростити шипшину
  • Пересадка шипшини
  • Розмноження шипшини
  • Шкідники і хвороби шипшини
  • Шипшина альпійська (Rosa alpina)
  • Шипшина травнева (Rosa cinnamomea)
  • Шиповник иглистый (Rosa acicularis)
  • Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa)
  • Шипшина найколючіша (Rosa spinosissima)
  • Шипшина собача (Rosa canina)
  • Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa)
  • Шиповник французский (Rosa gallica)
  • Шипшина сиза (Rosa glauca)
  • Корисні властивості шипшини
  • Шипшина – протипокази
  • Коментарі

  Шипшина (лат. Rosea) – рід рослин родини Розові, що має безліч культурних форм під назвою Троянда. За різними даними налічується від 400 до 500 видів шипшини і до 50000 її культурних сортів та гібридів. Про видове розмаїття рослини писали ще Геродот, Теофраст і Пліній. В епоху Відродження класифікація шипшини зводилася до поділу на дикі та культурні види за кількістю пелюсток у квітках, проте вже Карл Лінней звернув увагу на труднощі класифікації через гібридизацію троянд.

  Сьогодні ніхто не може точно сказати, скільки видів шипшини існує в природі. Поширені шипшини в субтропічній і помірній зонах північної півкулі, але іноді зустрічаються і в районах із тропічним кліматом. Зростає троянда шипшина поодиноко або групами в хвойних підлісках та на узліссях листяних і змішаних лісів, у рідколіссі, уздовж джерел і річок, на вологих луках, глинистих і скелястих берегах, на рівнинах і на висоті до 2200 м над рівнем моря.

  Посадка й догляд за шипшиною

  • Цвітіння: у травні-червні від одного до трьох тижнів.
  • Посадка: найкраще в жовтні-листопаді, але можна й навесні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, добре дренований, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: перший рік – частий і рясний, надалі – 3-4 рази за сезон при витраті води 2-3 відра під кожен кущ.
  • Підживлення: із другого року життя в пристовбурні кола вносять азотні добрива: напровесні, у червні-липні й у вересні. Навесні або восени під кожен кущ слід уносити 3-4 кг перегною або компосту.
  • Обрізування: із трирічного віку напровесні, поки не розпустилися бруньки, проводять санітарне й формувальне обрізування.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами.
  • Шкідники: трачі, попелиці, цикадки (слиняві пінниці), павутинні кліщі, листовійки, жуки бронзівки й оленки.
  • Хвороби: борошниста роса, чорна плямистість, іржа, хлороз і пероноспороз.
  • Властивості: є лікарською рослиною, плоди якої застосовують як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань і послаблює розвиток атеросклерозу.

  Кущ шипшини – опис

  Шипшина – листопадний, а іноді й вічнозелений чагарник із повзучими, сланкими або прямостоячими стеблами заввишки (або завдовжки) від 15 см до 10 м. Зазвичай шипшини – багатостеблові чагарники до 2-3 м заввишки, котрі доживають до 30-50 років. Найстаріша троянда росте в Німеччині: за різними оцінками її вік від 400 до 1000 років, обхват її стовбура близько 50 см, а заввишки ця рослина 13 м.

  Коренева система у шипшин стрижнева. Головний корінь шипшини проникає в землю на глибину до 5 м, але основна маса коренів залягає не нижче 40 см у радіусі 60-80 см від куща. Гілки у шипшин прямостоячі й дугоподібні. Вони утворюють численні гіллясті пагони: темно-бурі, темно-червоні, фіолетово-бурі, коричнево-червоні, чорно-бурі або сірі з повстяним опушенням. Колючки на пагонах і гілках розташовані розсіяно або попарно. Що молодші пагони, то м’якші й тонші на них колючки. Існують і безколючкові види, наприклад, шипшина повисла. Колючки слугують рослині захистом від поїдання тваринами, а також для утримання гілок серед інших рослин.

  Довгочерешкові непарноперисті листки шипшини, червонуваті, сизі або зелені, розташовані на пагонах спірально. У культурних видів шипшини листочків зазвичай п’ять, у диких – сім або дев’ять. Форма жорстких, шкірястих, гладких або зморшкуватих листочків може бути круглою або еліптичною, основа у них округла, серцеподібна або клиноподібна. Краї у листочків пильчасті, пильчато-городчасті або подвійнопильчасті.

  Квітки шипшини, двостатеві, від 1,5 до 10 см у діаметрі, одиночні або зібрані в щитки та волоті, мають приємний аромат, хоча є види і з неприємним запахом, наприклад, шипшина смердюча. Віночок у квітки п’ятипелюстковий, іноді чотирипелюстковий або напівмахровий, жовтого, білого, кремового, рожевого або червоного кольору. Цвітіння починається в травні-червні й триває від одного до трьох тижнів.

  Плодоносити шипшина починає в дво-трирічному віці. Плоди шипшини – особливої форми багатогорішки (цінародіі) 1-1,5 см у діаметрі, помаранчевого, червоного, пурпурового, а іноді й чорного кольору, голі або вкриті щетинками, всередині грубоволосисті, наповнені численними односім’яними горішками – дозрівають у серпні або вересні.

  Посадка шипшини у відкритий ґрунт

  Коли садити шипшину в ґрунт

  Саджанці шипшини краще приживаються при осінній посадці, тому висаджують їх у жовтні або листопаді, але за потреби можна посадити рослину і навесні. Шипшина віддає перевагу добре освітленим сонцем місцям на височинах. Оскільки коріння шипшини проникає в землю на значну глибину, на низинних, засолених або заболочених ділянках, а також там, де ґрунтові води залягають близько до поверхні, вона швидко зачахне. Кислі ґрунти за рік до посадки шипшини слід вапнувати.

  Приваблива шипшина як у сольних, так і в групових посадках. Кущ шипшини може замаскувати компостну купу або непоказну господарську споруду. Висаджують колючу рослину і по межі присадибної ділянки. Оскільки шипшина запилюється перехресно, її кущі мають розташовуватися недалеко один від одного.

  Як садити шипшину

  Найкращий посадковий матеріал – дворічні саджанці шипшини, у яких перед посадкою основні корені вкорочують до 25 см, а пагони обрізають на висоті 10 см.

  Посадкова яма для шипшини в заздалегідь удобреному ґрунті має бути діаметром і глибиною близько 30 см, але якщо ділянку під посадку не готували, то ями роблять ширші (50-80 см) і глибші (40-50 см) для того, щоб заповнити їх при посадці змішаним із перегноєм (10 кг на одну рослину) ґрунтом із додаванням 150-200 г суперфосфату, 30-50 г калійної солі і 60-70 г аміачної селітри. Якщо ви висаджуєте шипшину для живоплоту, то відстань між кущами має бути 50 см. В інших випадках краще дотримуватися дистанції близько 1 м. Для нормального перезапилення бажано садити на ділянці кущі не менше трьох різних сортів.

  Кореневу систему саджанця занурюють у глиняну бовтанку, потім опускають у яму так, щоб коренева шийка опинилася на 5-8 см нижче поверхні, і засипають яму родючим удобреним ґрунтом. Після посадки поверхню злегка утрамбовують, виливають під саджанець 8-10 л води, а після того, як вода вбереться, ділянку навколо саджанця мульчують перегноєм, тирсою або торфокрихтою.

  Догляд за шипшиною в саду

  Як виростити шипшину

  Перший рік після посадки рослина потребує частого й рясного поливу. Взагалі ж шипшина культура посухостійка і не вимагає постійного зволоження, досить вилити в спекотну посушливу погоду під молодий кущ 2-3 відра води, а під плодоносний близько 5 відер. Упродовж сезону шипшину поливають усього 3-4 рази.

  Для нормального росту й розвитку з другого року життя під шипшину потрібно вносити азотні добрива. Перше підживлення здійснюють напровесні, друге – в червні-липні, під час швидкого росту пагонів, а третє – у вересні. У подальшому кожні три роки під кожен кущ слід вносити щонайменше 3 кг перегною або компосту. Після кожного підживлення ґрунт під кущем слід полити й розпушити, а після цього замульчувати.

  Із трирічного віку шипшину починають обрізати, видаляючи хворі, слабкі або всохлі пагони, а однорічні прирости скорочуючи до 170-180 см. У п’ятирічному віці кущ має складатися з 15-20 різновікових, рівномірно віддалених одна від одної гілок. Гілки, які досягли семирічного віку, підлягають заміні. Обрізування проводять напровесні, до початку сокоруху, оскільки осіннє обрізування шипшина зносить погано. Не занадто захоплюйтеся укорочуванням пагонів, інакше в наступному році ви отримаєте багато молодої парості, яка, на жаль, не дасть плодів.

  Збирати плоди шипшини через її колючки потрібно в міцному одязі й щільних рукавицях. Плоди починають дозрівати в серпні, і триває цей процес до середини жовтня, тому зібрати урожай за один раз не вийде. Останні плоди потрібно зняти з куща до початку заморозків, інакше вони можуть втратити свої властивості.

  Пересадка шипшини

  Іноді з’являється необхідність пересадити шипшину на інше місце. Причиною може бути збіднілий ґрунт або неправильний вибір місця для рослини. Пересаджувати шипшину краще навесні або в жовтні-листопаді. Заздалегідь підготуйте яму та родючий ґрунт для рослини. Вибравши похмурий день, обережно обкопайте кущ, розпушіть землю, витягніть рослину разом із земляною грудкою, намагаючись не пошкодити коріння, і відразу ж перемістіть у нову яму: коріння шипшини погано зносить спеку, тому що довше воно перебуває на поверхні, то менше ймовірності, що кущ успішно приживеться.

  Іноді читачі запитують, чи можна пересаджувати квітучу шипшину. Досвідчені садівники не рекомендують цього робити: шипшину пересаджують або до початку сокоруху, або після його завершення.

  Розмноження шипшини

  Для насіннєвого розмноження шипшини насіння збирають із недозрілих бурих плодів у серпні, поки оболонка насіння ще не затверділа. Сіють насіння восени, в жовтні, просто в ґрунт, борозенки присипають перегноєм і тирсою. Напровесні над посівами встановлюють каркас і натягують на нього поліетиленову плівку, щоб насіння швидше проростало. Коли у сходів з’явиться по парі справжніх листочків, їх можна розсаджувати.

  Для весняного посіву насіння бажано стратифікувати, тобто змішати з торфом або річковим піском і помістити в холодильник у температуру 2-3 ºC, час від часу дістаючи й перемішуючи.

  Якщо ви хочете обов’язково зберегти ознаки материнської рослини, скористайтеся способом розмноження шипшини кореневими нащадками. Для цієї мети потрібно навесні або восени вибрати нащадок заввишки 25-40 см, відокремити його від куща лопатою і відсадити. Можна, не відділяючи нащадок, високо його підгорнути, поливати й періодично підсипати під нього землю: у нього утворюються додаткові корені, і в наступному році, восени, його можна буде відокремити від материнського куща, а наступної весни обережно викопати та пересадити на нове місце.

  Шкідники і хвороби шипшини

  На жаль, шипшину вражають і шкідники, і хвороби. З комах найбільш часто паразитують на троянді трачі, попелиці, цикадки, слиняві пінниці, павутинні кліщі, листовійки, жуки бронзівки й оленки.

  Личинки трача спадного й білопоясного вгризаються в молоді пагони шипшини та проробляють всередині них ходи завдовжки до 4 см, від чого пагони темніють і сохнуть. Знищують личинок пестицидами та інсектицидами. Восени ґрунт навколо кущів перекопують, щоби псевдогусінь трача опинилася на поверхні й замерзла, а уражені пагони обрізають і спалюють до виходу з них личинок.

  Гусінь плодової і трьох видів трояндової листовійки пошкоджує молоде листя й пагони шипшини. При незначній їх кількості краще зібрати гусениць руками. Навесні, до розпускання бруньок, шипшину обробляють розчином пестициду.

  Павутинні кліщі – сисні комахи, що харчуються клітинним соком листя і пагонів шипшини. Окрім того, вони, як і попелиця, переносять невиліковні вірусні захворювання. Заводяться кліщі на рослинах у затяжну посуху, особливо якщо ви не поспішайте поливати шипшину. Можна спробувати вигнати кліщів обприскуванням нижньої сторони листя 3-4 рази на день холодною водою, а знищити їх можна тільки акарицидними препаратами.

  Слинява пінниця розташовується на споді листків і в їхніх пазухах, висмоктуючи соки з рослини й виділяючи пінисту субстанцію. При дотику до шкідника він швидко вискакує з піни й ховається. Боротьбу з пінницями ведуть розчином інсектицидного препарату.

  Трояндова цикадка, що дає за сезон 2-3 покоління, завдає шипшині великої шкоди: листя рослини вкривається білими цятками, стає як мармурове, втрачає декоративність, потім жовтіє й передчасно опадає. Знищити шкідників можна двома або трьома обробками шипшини і прилеглої території інсектицидною препаратом з інтервалом 10-12 днів.

  Трояндова попелиця оселяється на рослині великими колоніями, розміщеними на нижньому боці листків, квітконосах і бутонах. Попелиця, як і павутинні кліщі, висмоктує з рослини соки й заражає їх вірусними хворобами. В один рік попелиця здатна дати понад 10 поколінь. Щоб не допустити появи та поширення небезпечного шкідника, напровесні шипшину обробляють контактним інсектицидом. Згодом для обробки кущів використовують такі препарати, як Карбофос, Актеллік, Рогор, Антіо та подібні.

  Жуки оленка і бронзівка виїдають у квітках шипшини тичинки й маточки, об’їдають пелюстки. Найбільше від них потерпають рослини зі світлими квітками. Збирають жуків рано-вранці, поки вони сидять на квітках нерухомо. Після збору шкідників знищують.

  Із захворювань найчастіше вражають шипшину борошниста роса, чорна плямистість, іржа, хлороз і пероноспороз.

  Що таке борошниста роса, ви можете прочитати в докладній статті, розміщеній на нашому сайті. У боротьбі з борошнистою росою використовують одновідсоткову суспензію колоїдної сірки та інші фунгіцидні препарати. Стійкість шипшини до борошнистої роси та інших захворювань підвищують калійні добрива.

  Чорна плямистість проявляється чорно-бурими плямами на листках і черешках шипшини в другій половині літа. При сильному ураженні листя темніє, сохне й опадає. Щоб зупинити розвиток захворювання, обріжте хворі пагони, обірвіть і спаліть уражене листя, а ґрунт навколо кущів перекопайте з оборотом пласта. Восени й навесні обробіть шипшину інсектицидами.

  Іржа виглядає, як маса спор, що порошаться, і дрібні помаранчево-жовті подушечки на споді листя. З розвитком захворювання листя рослини всихає, а квітки, пагони та стебла деформуються. Хворі частини шипшини потрібно видалити і спалити, ґрунт під кущем перекопати, а перед укриттям на зиму кущ обприскують мідним купоросом або будь-яким іншим мідьвмісним препаратом. У період вегетації шипшину обробляють мідно-мильним розчином.

  Через хлороз на листках шипшини з’являються білі або жовті плями. Причина цього явища криється в дефіциті магнію, бору, цинку, марганцю, заліза або інших елементів, необхідних рослині. Наприклад, від нестачі заліза хлоротичне забарвлення проявляється по всьому листку, крім великих жилок, причому ураження починається з молодих верхівкових листків. Якщо в ґрунті бракує цинку, то хлороз поширюється по краю листя, а вздовж центральної й бокових жилок листок залишається зеленим. Від нестачі магнію листя жовтіє й відмирає, але жилки залишаються зеленими. Дефіцит бору викликає потовщення тканини молодого листя, до того ж воно стає блідим і крихким. Встановіть причину хлорозу та внесіть у ґрунт необхідний елемент. Можна обробити шипшину розчином мікроелементів по листю.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса – одне з найнебезпечніших захворювань. Ми присвятили йому окрему статтю, яку ви можете прочитати на сайті. Розвивається хвороба в спекотну дощову погоду. Боротися з ним потрібно фунгіцидними препаратами й агротехнічними прийомами.

  Види і сорти шипшини

  Наразі використовується класифікація шипшини, що підрозділяє рід на чотири підроди: три з них дуже маленькі, що складаються з 1-2 видів, які вибиваються із загальної системи, а четвертий – підрід Троянда, що містить 10 секцій і 135 видів. Ми пропонуємо вам знайомство з найбільш поширеними в садовій культурі видами та сортами шипшини.

  Шипшина альпійська (Rosa alpina)

  або шипшина поникла (Rosa pendulina) зростає в горах центральної Європи і є чагарником заввишки не більше 1 м, позбавленим колючок. У нього яскраві великі квіти на довгих квітконіжках, які никнуть відразу ж після опадання пелюсток, і довгі темно-червоні плоди веретеноподібної форми, що висять на кущі, як сережки. І квітконіжки, і плоди вкриті довгою залозистою щетиною, що надає рослині неповторного вигляду.

  Шипшина травнева (Rosa cinnamomea)

  або шипшина корична (Rosa majalis) – найтиповіший для України і європейської частини Росії вид шипшини, що вкривається в травні-червні великими блідо- і яскраво-рожевими квітками. Ця шипшина дуже мінлива: вона може сягати у висоту 2,5-3 м, а може вирости всього до 1 м, утворюючи розріджені зарості, що займають великі площі. Характерною особливістю виду є тонкі парні колючки на квітконосних пагонах і густо вкриті дрібними голчастими колючками основи стовбурів. У групових посадках ефектно виглядає махрова морозостійка форма виду з пурпурово-рожевими квітками.

  Шиповник иглистый (Rosa acicularis)

  росте поодиноко або групами в північних районах Європи, Азії та Америки і є чагарником заввишки 1-2 м із густо вкритими великою кількістю тонких численних колючок дугоподібними щетинками й пагонами. Квітки у цього виду великі, рожевого або темно-рожевого кольору, поодинокі або зібрані по 2-3 штуки. Плоди червоні, довгасті. Вид вирізняється морозостійкістю, добре пристосовується до міських умов, порівняно тіньовитривалий, придатний для живоплотів і як підщепа для культурних сортів.

  Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa)

  або шипшина ругоза зростає в Кореї, північному Китаї та на Далекому Сході в заростях на морських узбережжях і прибережних луках і є чагарником заввишки до 2,5 м із сильно зморшкуватим, іноді глянцевим листям, що складається з 5-9 листочків із сіро-зеленим опушенням зі споду. Зібрані в суцвіття по 3-8 штук запашні квітки від 6 до 12 см у діаметрі залежно від сорту можуть бути простими або махровими з кількістю білих або рожевих пелюсток від 5 до 150. Цвіте ця шипшина все літо, тому на одному кущі можна побачити водночас і бутони, і квітки, і плоди. Найвідомішими сортами цього виду є:

  • Пінк Гроотендорст – чагарник заввишки 1,5 м із пірамідально-розлогою кроною, блискучим зморшкуватим світло-зеленим листям і ніжно-рожевими густомахровими квітками діаметром 3-4 см із різьбленими по краях пелюстками. Суцвіття цього сорту схожі на букетики гвоздик;
  • Гроотендорст Сюпрім – сорт із темно-малиновими махровими квітками;
  • Конрад Фердинанд Мейєр – сорт, квітучий двічі за сезон густомахровими, яскравими, сріблясто-рожевими запашними квітками;
  • Ханза – кущ із запашними червонувато-фіолетовими махровими квітками діаметром 8-10 см;
  • Агнес – шипшина з ароматними кремувато-жовтими махровими квітками діаметром 7-8 см із темнішою серединою;
  • Жорж Кен – кущ із дуже запашними, великими чашоподібними напівмахровими квітками темно-червоного кольору.

  Шипшина найколючіша (Rosa spinosissima)

  виростає в Криму, на Кавказі, в Західній Європі, східному і західному Сибіру, Середній Азії і в європейській частині Росії на лісових галявинах, у вибалках, на вапняних відкладеннях і в лісах. Це невеликий, але дуже колючий чагарник із тонкими колючками не тільки на пагонах, а й на черешках листя, з дрібним витонченим листям, зеленим у літню пору й пурпуровим восени, з поодинокими білими або жовтуватими квітками діаметром до 5 см і кулястими чорними плодами діаметром до 1,5 см. Вид має безліч культурних варіацій та форм, він морозостійкий, не надто вимогливий до ґрунту, добре адаптується в умовах міста. Найкращими сортами виду є:

  • Голден Вінгз – кущ заввишки 1,5-1,8 м із простими або напівмахровими блідо-жовтими квітками діаметром 5-6 см;
  • Фрюлінгсдафт – рослина заввишки до 2 м із запашними персиковими квітками, одиночними або в суцвіттях, і червоно-коричневими колючкуватими пагонами;
  • Фрюлінгсморген – сорт із блідо-жовтими простими, але ароматними квітками з рожевою облямівкою пелюсток;
  • Карл Ферстер – сорт із великими білими махровими квітками з високим центром і ледь вловимим ароматом;
  • Прері Юрс – сорт із блідо-рожевими великими напівмахровими квітками;
  • Шлос Зойтліц – рослина з жовтувато-кремовими напівмахровими квітками діаметром 7-8 см зі слабким ароматом.

  Шипшина собача (Rosa canina)

  або шипшина звичайна родом із Південної і Середньої Європи, західної Азії і північної Африки, де росте невеликими групами або поодиноко в заростях чагарників, по балках, берегах річок і на узліссях. У висоту цей чагарник сягає 3 м. У нього розлогі дугоподібні гілки з потужними, вигнутими колючками, невеликим листям, що складається з 5-7 зеленуватих або сизуватих, пильчастих по краях листочків, блідо-рожевими квітками діаметром до 5 см, зібраними в багатоквіткові суцвіття, і гладкими подовжено-овальними або округлими плодами яскраво-червоного кольору діаметром до 2 см. Зимостійкість у цього виду середня, але він є найкращою підщепою для сортових троянд.

  Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa)

  або шипшина іржаво-червона родом із Західної Європи, де росте в ярах, на лісових галявинах, на кам’янистих схилах у заростях чагарників. Це густогіллястий багатостовбурний чагарник заввишки до півметра з компактною кроною й гачкоподібними колючками. Листя у нього, як і у всіх шипшин, непарноперисте, складається з 5-7 дрібних листочків, слабкоопушене зверху й залізисте, іржавого відтінку знизу. Квітки у рослин цього виду діаметром до 3 см, червоні або рожеві, прості або напівмахрові, поодинокі або зібрані в густі щитки. Плоди червоні, напівкулеподібні.

  Шиповник французский (Rosa gallica)

  – пряморослий чагарник заввишки до півметра з листям завдовжки до 12,5 см, що складається з 3-5 великих шкірястих темно-зелених листочків, світліших зі споду й вкритих залозистим опушенням. Квітки у цього виду великі, прості або махрові, одиночні або зібрані в суцвіття по 2-3 квітки, забарвлені в тони від темно-рожевого до яскраво-червоного. Плоди кулясті, до 1,5 см у діаметрі. Вид загалом зимостійкий, але іноді в середній смузі потерпає від морозів. У культурі відомі такі садові форми виду:

  • лікарська – рослина, схожа з основним видом, але з махровими квітками;
  • безколючкова – форма з махровими квітками, позбавлена колючок;
  • мінлива – забарвлення пелюсток на одній квітці змінюється від темного червоно-рожевого на зовнішніх пелюстках до темно-фіолетового в середині;
  • карликова – мініатюрна рослина з простими червоними квітками;
  • блискуча – форма з напівмахровими або простими квітками кармінного забарвлення;
  • опушена – рослина з квітками пурпурово-червоного відтінку, округлі листочки, квітконіжки, пагони і чашолистки якої густо вкриті щетинками;
  • Агата – форма не з такими великими, як у основного виду, махровими пурпуровими квітками.

  Найпопулярнішими сортами шипшини французької є:

  • Комплікейт – сорт із простими, не надто запашними яскраво-рожевими квітками діаметром до 10 см із білою серединою;
  • Версіколор – рослина, що майже не має запаху, з напівмахровими світло-рожевими квітками діаметром 8-10 см, вкритими більш яскравими штрихами й плямами, і зі світло-зеленим матовим листям.

  Шипшина сиза (Rosa glauca)

  або шипшина червонолиста – прекрасний парковий чагарник, у дикому вигляді росте в горах Малої Азії, Середньої та Південно-Східної Європи. У висоту він сягає 2-3 м, у нього тонкі, злегка зігнуті або прямі колючки. Листя, що складається з 7-9 еліптичних листочків, пагони й прилистки шипшини сизої вкриті блакитним нальотом із червоно-фіолетовим відтінком. Квітки діаметром до 3,5 см, поодинокі або зібрані в суцвіття до 3 штук, забарвлені в яскраво-рожевий колір. Плоди вишневі, округлі, до 1,5 см у діаметрі. Вид зимостійкий, посухостійкий, добре зносить вапняні ґрунти й міські умови. Форма флоре плено відрізняється махровими квітками світлішого відтінку, що контрастно виділяється на тлі листя.

  Окрім описаних видів, у культурі можна зустріти шипшини білу, бурбонську, смердючу, або жовту, дамаську, даурську, китайську, кокандську, Максимовича, багатоквіткову, мохову, мускусну, портлендську, стопелюсткову, яблучну, або волосисту, Олени та багато інших.

  Властивості шипшини – шкода і користь

  Корисні властивості шипшини

  Плоди більшості видів шипшини містять велику кількість вітаміну C: його в них у 10 разів більше, ніж у чорній смородині, в 50 разів більше, ніж у лимоні, і в 60-70 разів більше, ніж у хвої ялівцю, ялиці, сосни або ялини. Найвищий уміст аскорбінової кислоти в плодах шипшини Беггера. Крім вітаміну C, до складу плодів входять вітаміни B1, B2, B6, E, K, PP, каротин, дубильні й фарбувальні речовини, яблучна й лимонна кислоти, цукри, фітонциди, ефірні олії, а також калій, магній, фосфор, залізо, кальцій, мідь, хром, кобальт, молібден і марганець.

  Квіти шипшини містять ефірну олію, органічні кислоти, глікозиди (гіркоти й сапоніни), цукри, жирні олії, флавоноїди, дубильні речовини, віск, аскорбінову кислоту, антоціани (пеонідін, ціанідин, пеонін). Найбільше ефірної олії міститься в пелюстках шипшини зморшкуватої. Олія шипшини має протизапальну, бактерицидну та в’яжучу дію, вона стимулює регенерацію слизових оболонок і пошкоджених тканин, тому її часто застосовують при трофічних виразках, тріщинах, саднах і дерматозах.

  У листі, крім вітаміну C, містяться катехіни, флавоноїди, дубильні речовини, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні. У листі травневої шипшини виявлені каротиноїди і полісахариди, а в листі криваво-червоної – ефірна олія.

  До складу гілок шипшини входять сапоніни, катехіни, вітамін P, флавоноїди, кора містить сорбіт, а коріння – дубильні речовини, катехіни, флавоноїди, тритерпеноїди.

  Плоди шипшини очищають кровоносну систему, покращують обмін речовин, вони показані при цинзі, недокрів’ї, хворобах печінки, нирок і сечового міхура. Їх застосовують як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань і послаблює розвиток атеросклерозу: 2 столові ложки подрібнених плодів заливають 500 мл води, кип’ятять 15 хвилин на повільному вогні, потім загортають і залишають на ніч, а вранці проціджують. Приймають із медом, як чай, упродовж дня.

  Відвар коренів і плодів шипшини є жовчогінним, полівітамінним, слабким сечогінним і знижуючим кров’яний тиск засобом. Він сприяє зміцненню судинної стінки, виробленню червоних кров’яних тілець, покращує апетит.

  Сік шипшини нормалізує діяльність печінки, нирок, шлунку, виводить з організму шлаки, підвищує опірність інфекціям, нормалізує кровообіг, активізує обмінні процеси, покращує пам’ять, стимулює статеву діяльність, знімає головний біль. Це потужний антиоксидант, який до того ж чудово втамовує спрагу.

  Шипшина – протипокази

  Не рекомендується спиртова настоянка шипшини людям із підвищеним артеріальним тиском: вони набагато більше допоможуть гіпотонікам, а гіпертонікам показані водні настої рослини, які, навпаки, протипоказані людям зі зниженим тиском.

  Некорисна шипшина тим, у кого порушений рух крові. При тривалому вживанні препаратів шипшини у вас можуть початися проблеми з печінкою, оскільки вони гальмують виділення жовчі. Людям із хронічними закрепами небезпечно приймати відвари шипшини, тому що вони можуть погіршити проблему.

  Протипоказані будь-які препарати шипшини тим, чий організм схильний до тромбоутворення. Обережними повинні бути сердечники: при ендокардиті та інших захворюваннях прийом препаратів шипшини у великих кількостях може викликати ускладнення.

  Людям із дерматологічними проблемами перед вживанням шипшини і її препаратів потрібно проконсультуватися з лікарем.