Гайд по джину: яким буває, з чого роблять та як правильно пити

Джин – один із найпопулярніших напоїв у світі, він є основою багатьох коктейлів, а деякі його вживають “чистим”. Але більшість не в курсі, звідки він бере свої корені і як взагалі його пити. Ми вирішили розповісти найважливіше:яким буває джин, чому він “прийшов” не з Англії і які ягоди – родзинка напою. Гарантуємо, наступного разу на барі ви будете розповідати бармену цікаві факти про джин, а не він вам.

Хто креатор джину

Винахідником джину називають голландського лікаря Франциска Сільвіуса – професора Лейденського університету. Але його ідея напою була не для вечірок, чи відпочинку, а для захисту від чуми. І знайти цей алкоголь можна було виключно в аптеках під назвою Juniperus. Бо на той час джин був панацеєю від хвороб з антисептичною дією.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов’язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах – липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Потім джин зацікавив нідерландців, як напій для задоволення, а британці підхопили тенденцію за ними під час Тридцятилітньої війни. Тому не вірте в міф, що напій “прийшов” з Англії.

Як і з чого роблять джин

Джин виготовляють на основі зернового спирту (дистильованого), який розбавляють водою, додаючи ягоди ялівцю і інші рослинні компоненти для запаху. Ягоди ялівцю настоють рік після збору з метою збільшення концентрації запаху.

Відповідно до закону, якщо в напої немає ялівцю, то його не можна називати “джином”. Але виробники використовують і інші інгредієнти, щоб розбавити запах ялівцю. Наприклад, спеції, прянощі або трави. В результаті під час пиття джину ви відчуваєте сосновий аромат, який робить його унікальним.

Як вибрати джин

У якісному джині за стандартами 37,5 оборотів і не менше. Також є кілька видів напою, які залежать від специфіки виробництва і смаку. Оберіть один з огляду на ваші уподобання і перестаньте думати, що весь джин – це і є 1 вид. Так вам буде легше зорієнтуватися в супермаркеті.

Найпопулярніший – London Dry Gin .

Спойлер: названий не через місце виготовлення, а спосіб перегонки. На смак він сухий, бо цукру в ньому немає, також відсутні барвники та штучні ароматизатори. Серед популярних брендів сухого – Tanqueray і Gordon’s. Ви його оціните, якщо любите сильний характер джину, місцями, навіть, занадто виражений і з відчутним присмаком. І головне – London Dry Gin називають королем джинів з високою якістю.

Plymouth Gin

Плімутську джин виробляють виключно в одному містечку Англії – Плімут. Відповідно, у нього єдиний локальний виробник. На смак він з землянистими нотами і легкою солоністю, а якщо порівняти з London Dry , То в Plymouth менший акцент на ялівці. Цей вид джину використовують за основу в коктейлях, але також рекомендують спробувати пити з льодом, додавши лимон.

Jenever

Він солодший, від London Dry і його вважають традиційним напоєм бельгійців і голландців. Має зерновий запах і на вигляд бурштинового відтінку, бо його іноді витримують в дубових бочках. Міцність Jenever коливається максимум до 48%. Смакові поєднання Jenever ідеально підходять для Old Fashioned, чи іншого коктейлю, який містить солодкий вермут.

Old Tom

Цей джин солодший від лондонської сухої версії за рахунок цукру в складі, відповідно – калорійніший. Якщо порівняти з голландським Jenever, то за смаком вони схожі, але Old Tom легший – не такий сухий. Спробувавши його, ви відчуєте цитрусові ноти. І його люблять новачки, бо у нього не різкий характер.

Yellow Gin

Любителі джину знають, що цей вид – рідкість. Його родзинка серед інших в витримці – “очікує” він в бочках з-під хересу. Має бурштинове забарвлення, яка актуалізується під час витримки.

Одні з найпопулярніших на ринку джини – це Bombay Sapphire, Gordon’s, який є потенційним улюбленцем королеви Єлизавети II , Tanqueray, Beefeater і Hendrick’s. Зверніть увагу на ці лейби, коли будуте обирати джин на вихідні.

Як пити джин

За рахунок високого градусу джин використовують як аперитив, щоб нагуляти апетит. І п’ють його зі склянки з грубим дном, яку бажано охолодити, щоб низька температура напою трималася довше.

Щодо закусок: пийте джин із сиром, м’ясом, рибою, оливками і маринованою цибулею. Якщо любите фрукти, обирайте цитрусові і бажано оминайте солодощі.

Для тих, хто захоче вживати джин “чистим”: знайте, – його не запивають і п’ють залпом. Подбайте також про температуру 4-6 °, бо напій в теплому форматі не розкриє смак.

Для тих, хто не бармен в душі: можна поєднати джин з класичним тоніком, або колою. Деякі обирають мінералку, або фреші з фруктів. Змішуйте джин з однією з перелічених рідин у співвідношенні 1: 2 і не забудьте про лід.

А якщо ви за коктейльні історії, то джин знайдете не тільки в класичному “Джин-тонік”, але і в “Джин-мартіні”, “Негроні”, “Гімлет” та інших коктейлях. Словом, бармени частенько люблять юзати джин за основу.

Джин – Що за напій? Все про його особливості та властивості

Що таке джин? Джин – це класичний міцний алкогольний напій, який виробляється за допомогою перегонки спирту з додаванням різних прянощів, починаючи від ялівцю (це основний інгредієнт), і закінчуючи мигдалем та цедрою лимона. Це, мабуть, основна особливість такого напою, як джин — його склад не є чимось непорушним і відкриває велике поле для експериментів. Яка його варіація чи який коктейль із джином виконає особисто ваші бажання? Щоб розібратися в цьому питанні, варто спочатку дізнатися більше про всі особливості цього напою.

Скільки у джині градусів?

Міцність джина – це гнучка величина, яка, втім, має межі. Відповідно до законодавства, джин не може вважатися напій з міцністю менше 37,5%.

Верхня межа гнучкіша — алкогольний напій джин може мати міцність до 47%. Виробник сам визначає, наскільки “забористим” буде його варіація знаменитої настоянки на ялівцю.

Шкідливі властивості джину та протипоказання

Джин не можна пити особам, які не досягли віку 21 рік, вагітним і годуючим матерям. Інші негативні впливи та протипоказання до вживання джину:

• Надмірне споживання джину, як і будь-якого іншого продукту з підвищеним вмістом спирту, може спричинити алкогольну залежність.
• Також у деяких може спостерігатися непереносимість і, як наслідок, алергічна реакція на ялівець.
• Продукт протипоказаний людям з гіпертонією та запаленням нирок.
• Джин низької якості може завдати шкоди здоров’ю людини, яка його вживає. Тому варто віддавати перевагу всесвітньо відомим брендам, їхня якість регулюється на законодавчому рівні.

Смак джину

Смак джину може бути різним. Однак, незалежно від рецептури, джин завжди матиме легкий присмак основного інгредієнта — ялівцю. Решта залежить від виробника. Деякі бренди і навіть любителі, які готують джин у домашніх умовах, можуть додавати ті чи інші спеції, готувати джин на різних видах спирту, додавати більше чи менше цедри лимона чи апельсина, використовувати або не використовувати той самий цукор. Від цих численних факторів і залежатиме смак напою.

Вибір інгредієнтів та їх пропорцій для домашнього джину

Точна кількість ботанічних компонентів у комерційних джинах, як і їх найменування, міститься в найсуворішому секреті. Однак нам, самогонникам-ентузіастам, про цей напій відомо багато. Так, за законом будь-який джин обов’язково має містити у складі ботаніки ялівець. Типова суміш ягід, прянощів, корінців і трав для джину містить близько 90% ягід ялівцю і зерен коріандру – ще одного найважливішого компонента, який робить істотний внесок у відомий смак будь-якого джину. А ось різноманітність напою формується за рахунок решти 10% (у сучасних джинах ця цифра помітно збільшилася), які формують понад 120 інших частин різних рослин.

І добре, коли є приклади для наслідування. Для нас це відомий склад 10 різних не лише за стилем, а й по країні походження джинів:

1. Tiger Gin
2. Gordon’s Distilled London Dry Gin
3. Beefeater London Distilled Dry Gin
4. Plymouth Gin
5. Bombay Distilled London Dry Gin
6. Bombay Sapphire Distilled London Dry Gin
7. Mercury Gin
8. Juniper Green London Dry Gin
9. Van Gogh Gin (Голландія)
10. Citadelle Gin (Франція)

Для запобігання непорозумінням і неприємним інцидентам пропонуємо вам ознайомитися з ботанічними найменуваннями всіх інгредієнтів:

• ялівець – juníperus commúnis;
• коріандр – coriandrum sativum;
• дягіль – archangelica officinalis;
• касія – cinnamonum cassia;
• кориця – cinnamonum zeylanicum;
• солодка – glycyrriza glabra;
• гіркий мигдаль prunus dulcis, amara;
• мелегецький перець – afromumum melegueta;
• перець кубеба – piper cubeb;
• гіркий апельсин – citrus aurantium;
• солодкий апельсин – citrus sinensis;
• лимон – citrus limon;
• імбир – zinziber officinalis;
• фіалковий корінь – iris florentina;
• кардамон – elletaria cardamomum;
• мускатний горіх – myristica fragrans;
• чабер садовий – satureja hortensis;
• аїр звичайний – acorus calamus;
• квіти ромашки – matricaria chamomilla;
• корінь фіалки – viola odorata;
• кмин – cuminum cyminum;
• аніс – pimpinella anisum;
• фенхель – foeniculum vulgare.

Також можна пробувати інші популярні для джина компоненти: зерна кави, шкірку граната, гвоздику, ваніль, шафран, розмарин, лаванду, калган, ісоп, пелюстки троянд і багато інших.

Зверніть увагу! Для приготування напоїв можна використовувати тільки шишкоягоди ялівцю звичайного (Juniperus communis). З приблизно 40 видів ялівцю шишки деяких дуже отруйні (наприклад, поширеного в СНД ялівцю козацького), а в інших дуже гіркі і для вживання не годяться. Ягоди ялівцю звичайного мають глибокий чорно-синій колір з білим нальотом, три насіння всередині і випромінюють приємний ялівцевий запах, без різких скипидарних відтінків.

Не всю ботаніку для джину легко знайти в СНД, але в нашому каталозі ви знайдете кілька рідкісних інгредієнтів, у тому числі ялівець звичайний, що підходить для джину, які допоможуть вам отримати дійсно унікальний напій. В іншому спирайтеся на своє чуття і не соромтеся пускати у хід уяву. Ми ж поставимо вектор.

Типова навішування рослинних інгредієнтів для джину складає близько 20-35 г/л. Для перших експериментів рекомендуємо використовувати ялівець як ключовий інгредієнт ботанічної суміші. Тоді, якщо взяти ягоди ялівцю як «х», пропорції для середньостатистичного джину буде дуже просто:

• х = ялівець;
• х/2 = коріандр;
• х/10 ​​= корінь дягиля, касія, кориця, солодка, гіркий мигдаль, мелегецький перець, перець кубеба;
• х/100 = цедра гіркого та солодкого апельсина, цедра лимона, імбир, фіалковий корінь, кардамон, мускатний горіх, чабер, лепеха, ромашка, фенхель, аніс, кмин, корінь фіалки.

Якщо ви, наприклад, вирішили використати 20 г/л ялівцю, тоді: X=20г, х/2=10г, х/10=2г, х/100=0,2 г (200 мг). Адже просто?

Зазвичай до складу якісного, тонкого, добре збалансованого джину входить від 6 до 10 компонентів ботаніки. Проте зустрічаються екземпляри, в яких рослинні інгредієнти обчислюються десятками.

Деякі сучасні джини, зокрема, так звані Нові Західні, уникають домінуючого ялівцю у бік іншої рослинності, спираючись на фруктові та квіткові мотиви. Вони більше підходять для приготування класичних коктейлів та вживання у чистому вигляді. Щоб приготувати такий джин, використовуйте для «х» рівну кількість ялівцю та коріандру (тобто х = 20 г/л, де порівну ягід ялівцю та зерен коріандру).

Колір джину

Здавалося б, тут уже має бути чіткий стандарт, але джин є непостійним навіть у кольорі.

Класичний джин – прозорий, Yellow Gin – бурштинового кольору. Голландський джин – прозорий, але має жовтуватий відтінок. У домашніх умовах джин можна зробити синього кольору, за допомогою квітів кліторії трійчастої, яка надміру є в синьому тайському чаї. Якщо ж припуститися незначних помилок під час виробництва, джин може забарвитися в каламутний, молочний колір.

Розведеним

Джин змішують із газованою мінеральною водою, колою, содовою або фруктовими соками (переважно цитрусовими). Головна перевага цього способу – можливість регулювати міцність спиртного у своєму келиху.

Точних пропорцій немає, розбавляти джин можна на власний розсуд. Найпопулярніше поєднання – 1:1, тобто наполовину наповнений джином склянку доливають стільки ж іншого безалкогольного напою.

Також джин добре поєднується з іншим спиртним, наприклад, з вермутами або лікерами, але це вже елемент приготування коктейлів, про які ми говоритимемо далі.

Регіони виробництва джину

Де сьогодні виробляють джин? Зважаючи на його стабільну популярність, його виробляють у таких країнах, як Англія, Голландія, США, Японія, Канада та Бельгія. Де напій смачніший? Що ж, це залежить не так від країни, в якій він виробляється, як від самого виробника. Якщо ви хочете знайти свій ідеальний джин – спробуйте, спробуйте, спробуйте, поки не зустрінете кращу на вашу думку версію.

Стилі

Джини у своїй бувають різних стилів. Genever — його, як і раніше, роблять у Нідерландах — найбільше схожий на віскі, до якого додали ялівець. Цей стиль виготовляють перегонкою у аламбиках. London Dry – найпоширеніший стиль – отримують подвійною або потрійною перегонкою в колонах. Цей джин, як випливає з назви, несолодкий. Раніше, коли підсолодження приховували неякісний спирт, це було важливо.

Plymouth роблять тільки у місті Плімут. Цей джин спочатку був такий самий насичений, як «женевер», але тепер більше схожий на «лондонський сухий». Old Tom – вікторіанська класика, той самий стиль джину, від якого прагнув відрізнятися London Dry. Він солодший, пряніший і насиченіший, ніж останній, але не такий насичений, як «женевер». Гарний для старих коктейлів зі збірки рецептів Джеррі Томаса та Гаррі Джонсона, був ґрунтовно призабутий, але на хвилі інтересу до крафтового джину відродився.

І нарешті, в побудований за принципом звалища розділ «міжнародний стиль» відносять все, що залишилося: тут можна знайти чудові крафтові зразки, зроблені з польотом фантазії, але й щось незрозуміле теж зустрічається.

Цікаві факти про джин

У джина дуже цікава історія. Просто погляньте на кілька дуже промовистих фактів про нього:

1. Спочатку джин замислювався як ліки.
2. Цей напій у 17 столітті почав справжню епідемію пияцтва в Англії.
3. Джин став аристократичним напоєм завдяки колоністам в Індії – вони пили з ним тонік із вмістом хініну, який рятував їх від малярійних комарів.
4. В Англії є бар Alcoholic Architecture, де джин можна не пити, а вдихати.
5. У коктейлях джин поєднують з різними і часом екзотичними інгредієнтами, включаючи сирі яйця і мариновану цибулю.

Безперечно, джин – це унікальний напій, без якого світ якісного алкоголю був би неповним.

Історія появи

Наприкінці XVI століття один з голландських аптекарів почав використовувати як ліки ялівцеву горілку власного виробництва. Через століття голландські солдати, щоб набратися мужності, вживали джин у незліченній кількості.

Англійці, які прийшли на допомогу воюючим голландцям, звернули увагу на незвичайний напій і привезли його додому, в Англію, де він, як і в Голландії, спочатку продавався в аптеках.

У вісімнадцятому столітті кожна четверта родина Лондона виготовляла джин. До тіньового виробництва привели високі мита на закордонний алкоголь, які ввів Вільгельм Оранський, який правив тоді в Англії.

Якість джину поступово зростала, але він не переставав застосовуватися у медицині. У тому ж вісімнадцятому сторіччі англійським морякам як ліки від малярії видавали безалкогольний напій на основі хініну — тонік. Але він був надто гіркий, тому тонік почали змішувати із джином.

Цей «коктейль» врятував солдатів від малярії, а лайми, які вони їли кілограмами і запивали тим самим джином, — від цинги.

Преміум клас

Мені здається, якщо на етикетці написано преміум-клас або напій позиціонується як преміальний, то це маркетинговий хід. Джин не має чітких критеріїв приналежності до класу преміум. Джин досить дешевий продукт у виробництві, там немає нічого складного. Виробники здебільшого просто грають із добавками, хтось робить есенції із сакури, є навіть джин із трюфельною есенцією. Виробники заявляють, що напій має складний оригінальний рецепт, що есенції отримати складно, тому піднімають ціни.

Який алкоголь п’ють у різних регіонах? Докладніше

Як виробляють різні види джину?

Що таке london dry? Для його виробництва беруть ялівець та інші прянощі-спеції, закладають їх у мішечки або сухопарники; пари спирту при дистиляції проходять через них, конденсуються, і виходить джин. Dry, тобто сухий, означає, що у напої нульовий вміст цукру.

Головна відмінність london dry від batonical gin – у методі виробництва. Для останнього використовуються есенції. Тобто батонікали дистилюються окремо — робиться, наприклад, розмаринова есенція або мікс ялівцевої есенції з лимоном. І потім уже ці есенції додаються до спирту.

Для джина женевер ставиться зернова брага з додаванням ялівцю, а потім уже переганяється.

Які страви української кухні допоможуть від похмілля? Інфографіка Детальніше

Тисячолітня історія джину за пару хвилин

1100+ року – освоєна в арабському світі дистиляція дісталася Європи через маврів на Сицилії. Вважається, що ченці-бенедиктинці в Салерно, Італія, першими почали використовувати дистильований алкоголь для створення лікарських витяжок з рослин, у тому числі з ялівцю.

1269 – в голландській енциклопедичній праці «Der Naturen Bloeme» часто згадується ялівцевий тонік для лікування шлунка, нирок і печінки.

1340-1700 роки – під час епідемії Бубонної чуми, яка, за оцінками, забрала з життя 1-2 третини населення Європи, люди активно споживали настої та еліксири з ялівцю, помилково вважаючи, що вони захищають їх від неминучої смерті.

Перша половина 1500-х – поширення та розвиток дистиляції, освоювання подвійної перегонки, не без участі голландців.

Середина 1500-х – в одному з численних манускриптів (“Om Gebrande Wyn te Maken”), залишених Гансом Слоаном британському народу, було знайдено рецепт напою, що нагадує женевер (jenever). Діалектний аналіз показав, що цей рецепт був написаний приблизно 1495 року в Нідерландах. У рецепті вказані інгредієнти для приготування ароматизованого ботанікою винного спирту: мускатний горіх, кориця, калган, мелегецький перець, гвоздика, імбир, шавлія, кардамон та ялівець. Перша письмова згадка “genièvre” датується 1552 роком (у книзі “Constelijck Distilleer Boek”).

1572 – Сільвій де Бое (Sylvius de Bouve), професор Лейденського університету, починає продавати зерновий дистилят з додаванням ароматного ялівцевого масла як сечогінний засіб і ліки від люмбаго (поперекові болі), назвавши свої ліки «genièvre». Багато хто вважає, що саме його рецепт комерціалізувала компанія Bols. Пізніше його почали плутати з Франциском Сільвієм (Franciscus Sylvius), уроджений Франц де ле Бое (1614-1672), також відомим як доктор Сільвій. Другий Сільвій працював у Лейденському університеті на 90 років пізніше і до винаходу женевера не мав жодного відношення.

1575 – заснування родиною Болсів лікеро-горілчаного заводу в Амстердамі. Вважається, що саме Bols почали першими продавати ароматизований ялівцем алкогольний напій, який називають jenever-ом.

1585 – англійські солдати були відправлені королевою Єлизаветою I на допомогу Нідерландам, які билися з Іспанією за незалежність. Там англійці виявили женевер, який покладався кожному голландському солдатові перед битвою (аналог наших «наркомових 100 грам»), за що напій прозвали «голландською мужністю». Так, за легендою, наречений, як прототип джина, потрапив до Англії.

1689 – на трон Англії зійшов голландський король Вільгельм III Оранський. У рамках конфлікту з Францією Вільгельм оголосив сусідам блокаду. Популярний на той час у Великій Британії виноградний бренді перестав бути доступний звичайним громадянам і єдиною альтернативою став женевер, а також джин, що швидко прогресував на той час (тоді вони лише відрізнялися сировиною виробництва – джин готували на зерновому спирті, женевер – на винному).

1690 рік – британський парламент ухвалює закон, який дозволяє готувати дистиляти із зернових всім бажаючим («An Act for Encouraging the Distilling of Brandy and Spirits of Corn, and for laying several Duties on Low Wines»), щоб швидко задовольнити попит на спиртне, натомість французьким коньякам.

1694 рік – прийнятий закон Bank of England Act, також відомий як Закон про тоннаж, пиво та інші імпортні напої почали оподатковуватися. Ціни на пиво зрівнялися із ціною на джин.

1695 – заснована відома своїм женевером і лікерами компанія De Kuyper. Спочатку дітище Петруса де Кайпера займалося виробництвом «kuipen», дерев’яних бочок для перевезення джину та пива.

1695-1735 роки – різке збільшення попиту на джин через його дешевизну та можливості виробляти всіма бажаючими. Країна поринула у пияцтво. З 15000 питних закладів Лондона більше половини продавали лише джин. Різко збільшилася смертність, джин почали називати «згубником матерів» («mother’s ruin»), а цей ганебний для напою період – «джинове божевілля» (gin сraze).

1714 – перша письмова згадка слова “gin” у праці Бернарда де Мандевіля “The Fable of the Bees, або Private Vices, Publick Benefits”.

1726 – у Лондоні заснована компанія Boord, яка через століття стала знаменитою завдяки своєму бренду Old Tom gin і відмінним товарним знаком Cat & Barrel.

1729-1751 року – прийняття восьми «Законів про джин» з різним ступенем успішності, але так чи інакше вплинули на ситуацію в країні на краще. Джин став набагато дорожчим, а його виробництво могли собі дозволити лише заможні люди.

1740 – Джозеф Бішоп зареєстрував назву «Finsbury».

1761 – перший свій джин випустила дистилерія, відома зараз як «G & J Distillers».

1769 – Олександр Гордон заснував компанію Gordon & Company, яка заклала основу регульованої та авторитетної алкогольної індустрії, яка почала виробляти дійсно якісні напої.

1793 – заснована Black Friars Distillery, де вперше розробили рецепт плімутського джину.

1830 – створений джин Tanqueray.

1831 – Енес Коффі запатентував ректифікаційну колону «Коффі». Почалася нова віха в історії джину – з’явився новий стиль, який сьогодні відомий як London Dry Gin.

1850 рік – знято мито на експорт джину, чим не забули скористатися лондонські дистилери, що налагодили постачання нового сухого джину на нові ринки, зокрема в британські колонії. Приблизно у роки з’явився легендарний коктейль Джин-тоник.

1870 – брати Fleischmann побудували свій завод в Огайо і випустили перший в США американський сухий джин.

1876 ​​- вперше випущений джин Beefeater.

1898 – злиття компаній Олександра Гордона і Чарльза Танкерея в конгломерат “Tanqueray Gordon & Company”.

1890-ті роки – з’явилися перші скляні пляшки, джин перестали возити у бочках.

Що було далі? Спочатку “Сухий закон” у США, який сильно популяризував джин серед американських споживачів. Потім був бум на сухий джин у 50-ті, занепад коктейльної індустрії та популяризація горілки, яка стрімко почала витісняти джин із міксології. Лише у 80-ті, коли галузь сильно прогнулася під гнітом «біленькою», конгломерат Independent Distillers & Vintners (IDV), створений власниками Gordon’s, Tanqueray і Bombay Dry, і Garillon випустили принципово новий джин Bombay Sapphire.

Це був переворотний момент в історії напою, який спричинив нову хвилю популяризації джину як бездоганного коктейльного інгредієнта. У 2006 році в США з’явився Aviation, перший представник нових західних джинів. З 2008 року на ринку як підмога для міксологів-ентузіастів почали з’являтися Олд Томи. У тому ж 2008 році в ЄС весь джин розділили на просто «Джин», «Дистильований джин» та «Лондонський джин». Ну і крафт, звичайно, але це вже новітня історія, яка, за великим рахунком, до джину відноситься остільки оскільки, але, безсумнівно, зіграла і зіграє свою роль в епічної сазі під назвою «Джин».

Як пити джин, щоб одержати максимальне задоволення від цього напою? Зараз розповімо.

Здавалося б, жодних суворих правил вживання спиртних напоїв немає — ти просто п’єш їх. І все. Адже так? І так і ні. Вивчення основ дає тобі можливість по-справжньому закохатися у певний напій, навіть якщо раніше тобі не дуже подобався його смак.

Взяти, наприклад, джин — це один із тих міцних спиртних напоїв, який дехто недолюблює за те, що він «занадто сосновий» і різкий — ненависники навіть стверджують, що він на смак як «склоочисник» (звідки в них такі знання залишається тільки здогадуватись).

Щоб зрозуміти, що ця негативна оцінка є несправедливою, а також повною мірою оцінити багатство смаку, ми пропонуємо дізнатися, як правильно пити джин і чим його закушувати.