Зміст:

Еверест: як зійти на головну вершину світу

За минулі кілька років мандрівник Тарас Пізній встиг підкорити близько десяти гірських вершин у різних місцях світу. У 2018 він здійснив головну мету будь-якого альпініста – підйом на Еверест. Тарас докладно розповів нам про те, як він піднявся на найвищу вершину світу, що для цього потрібно, скільки це коштує і який досвід він отримав.

Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

Початок

Почалося все дуже давно, коли в 9 років, я вперше пішов в Карпати з батьками. Ми піднялися на дві невеликі вершини – Великий Верх та Стій, висотою 1500-1600 метрів. Не можу сказати, що мені тоді дуже зайшли гори, так як всі рази була дощова і мінлива погода. Я був маленький, тягнув цей величезний рюкзак, ялинки били гілками в обличчя і, зрозуміло, великого задоволення від цього я не отримував. Особливо, якщо враховувати, що в цей же час всі діти просто грали в футбол. Тому я вигадував всілякі відмовки, але батьки все одно тягали мене з собою в походи 3-4 рази в рік. Так я ріс, втягувався і з часом почав розуміти, що найбільші емоції дарують саме ті походи, в яких щось пішло не так. Адже саме про таких походах ти потім будеш розповідати друзям.

Першою великою горою став Ельбрус (5642 м) в 2013 році. Пам’ятаю, що тоді на сходці туристів в Білій Церкві я боявся комусь сказати про свою мету піднятися на цю вершину. Адже на такі висоти я ніколи не піднімалося раніше тому, звичайно, були внутрішні сумніви на цей рахунок. Але вже в серпні цього ж року я і ще два моїх друга вже були на вершині. Було важко, я навіть пообіцяв собі, що ноги моєї там більше не буде, але факт в тому, що ми це зробили. Тоді у мене почав зароджуватися план зійти на висоту до 8 тисяч.

Підготовка до сходження

Для того, щоб піднятися на висоту вісім тисяч потрібно вибудувати собі певну «сходи» з вершин за зростанням висоти. Перша з вершин у цієї «драбини» – гора Кіліманджаро висотою 5895 метрів. На неї я піднявся у вересні 2016 року. Буквально через пару місяців, в листопаді я піднявся на два непальських шеститысячника – Айленд Пік (6189 м) і Міра Пік (6461 м). Наступним кроком повинна була бути вершина максимально наближена до 7000 м. Для цієї мети я вибрав гору Аконкагуа висотою 6962 м. Це найвища точка Аргентини, так і всього Південного півкулі. Так у січні 2017-го за 7 днів я «збігав» на цю гору. Вона далася мені досить легко, оскільки цьому сприяла погода.

Так я плавно рухався по цій до позначки в 8000 м. Наступним 7-тисячником був пік Леніна, на який ми пішли в липні 2017-го року. Але піднятися нам, на жаль, не вдалося із-за негоди – був сильний вітер і я вперше обморозив пальці до невеликих пухирів. Тому, діставшись до висоти 6800-6900 метрів ми розвернулися і пішли назад. В принципі я не засмутився, так як ми отримали дуже корисний досвід, так і піднятися туди можна буде інше. Після піку Леніна настав час підійматися на восьмитисячники. Першим таким стала вершина Манаслу, висотою 8163 метра.

Щоб піднятися на 8-тисячник обов’язково потрібен напарник. Спочатку я думав взяти шерпа, але вони коштують дорого, в результаті я вирішив йти з товаришем Олександром Павловим. У нього великий досвід походів, але він, як і я, теж раніше не піднімався на восьмитисячники. 5 вересня 2017 року стартувала наша програма і вже 26 вересня ми були на вершині. Ми самостійно організували своє сходження, обійшлися без кисню і шерпів. Тим не менш, у місцевих все одно потрібно придбати пакет для сходження. Ми взяли найпростіший за $2000. У нього входить тільки дозвіл на підйом, а все інше ти або докупаешь або робиш сам.

Кругосветка за $300: як кинути все і відправитися в подорож навколо світу

Після Манаслу, я зрозумів, що на восьмитисячники цілком можна ходити. Настав час вибирати наступну вершину. Звичайно, за логікою наступним мав стати Еверест, як найбільш значуща і найвища вершина. Це було цікаве випробування як для мене самого, так і корисний досвід для моєї компанії – клубу туристів «Кулуар». Так і було ухвалено це рішення. Я запланував піднятися відразу на дві вершини – на Еверест і на Лхоцзе (8516 м) – це четверта за висотою вершина в світі. Вона знаходиться поруч з Еверестом і ніхто з українців поки не ходив за такою програмою в одному сезоні. У нас, на жаль, теж не вийшло, так як на спуску з гори нас застала негода.

Як відбувається сходження на Еверест

Все починається в Катманду – столиця Непалу. Там ми провели кілька днів, збираючи спорядження і вирішуючи організаційні питання. Потім на невеликому 15-місному літаку ми полетіли в Аеропорт Лукла – перевалочний пункт для всіх, хто збирається на Еверест. Там починається трекінгова стежка до базового табору Евересту. Сам шлях займає 9 днів. По приходу туди ти відпочиваєш, відновлюєш сили і акклиматизируешься на горі. Для цього тобі потрібно спочатку піднятися на 6100 м, і переночувати. Потім на 6500 м, спуститися знову в базовий табір на висоті 5300 м і провести там ще кілька днів. Потім піднятися на 7000 м, провести там приблизно годину часу, спуститися в табір і нижче на висоту 3400-3500 м. Відпочити там кілька днів, максимально виспатися і відновити сили, повернутися в базовий табір і тільки після всього цього штурмувати Еверест. Сумарно весь цей процес акліматизації у нас зайняв близько 45 днів.

В самому таборі все обладнано максимально комфортно. У вашому розпорядженні одномісний намет з матрацом та подушкою. Також є великий намет-шатер, так званий «dining hall», розрахований на 15 осіб. Там завжди є різні напої, солодощі, є своя пекарня, де випікають хай і не найбільш смачні тортики на світі, але все таки печуть. Є навіть свій бар, де є віскі, пиво і все, чого душа забажає, але так вже вийшло, що за місяць нашого перебування там, ми випили тільки по баночці пива і все. В горах такого зовсім не хочеться.

Що стосується самої екстремальної ситуації, то така сталася під час нашого спуску з вершини. Різко зіпсувалася погода і ми спускалися в умовах урагану: був сильний вітер, сніг, температура -55°. Після спуску з вершини в цей табір ми з моїм напарником Романом залишилися там на ночівлю, хоча за планом повинні були спускатися у другій табір на висоті 6500 м, але ніяких сил вже не було. У мене вітром знесло захисну маску. Я пробував використовувати інші захисні окуляри, але під них залітав сніг. У підсумку, з вершини мені довелося спускатися в четвертий табір на висоті 7900 м з незахищеними очима. Це загрожує снігової сліпотою. Снігова сліпота – це опік сітківки ока. Жахливо боліли очі, але з-за темряви я не міг зрозуміти опік.

Те, що це дійсно опік я зрозумів, вже коли нам чекав підйом в 6-7 ранку. Я вколов собі 2 ампули Дексаметазону і ми вирушили в дорогу. З відкритими очима я міг пройти буквально 10-30 метрів, після чого вони починали страшенно боліти. І це при тому, що я був в захисних окулярах і масці, але навіть ця подвійна захист не допомагала. Коли біль ставав нестерпним, я зупинявся, закривав очі і біль трохи вщухала. Щодо: якщо при відкритих очах почуття ніби їх ріжуть ножем, то при закритих, відчуття наче в них насипали перцю.Так я масажував очі і вичікував хвилин 10-15. Після чого, коли зір трохи відновлювалася, хоча б настільки, щоб бачити спорядження і мотузку, по якій ми йшли, я продовжував шлях. Але через 10-20 метрів, потрібно було знову закривати очі і повторювати процедуру.

Забронювати готель зі знижкою до -65% можна на сайті.

Так близько 8 годин я спускався з висоти 7900 м в табір на висоті 6500 м. Там нас вже чекали альпіністи і шерпи, які всіляко намагалися допомогти. Звідти ми викликали вертоліт, тому що в такому стані проходити льодопад Кхумбу, це один з найнебезпечніших ділянок при підйомі на Еверест, вкрай не рекомендується. Вертоліт зміг прилетіти тільки вранці тому заночувати довелося в таборі. На ранок за нами прилетів вертоліт і спустив нас спочатку в Лукку, а потім і в Катманду. Там мене оглянули лікарі і виписали кілька ліків. В принципі все обійшлося: через 2 дні я вже міг бачити на відстань кількох метрів, а на повне відновлення у мене пішло 1-1,5 місяця. Крім цього отримав обмороження пальців на нозі – слезло три нігтя і досить сильно був обморожений мізинець на руці. Але це не дуже критично, на щастя, все залишилося на своїх місцях.

Як підготуватися до підйому? Можуть не пустити на Еверест?

Найкращою підготовкою до сходження є самі походи в гори. Потрібно багато ходити і поступово збільшувати висоту підйому. Крім цього, звичайно, потрібно грунтовно підготуватися фізично. Наприклад, хлопці з яким я ходив – Діма і Рома, почали підготовку за 5 місяців. У них було 6 тренувань в тиждень. В основному біг на довгі дистанції, плавання і адаптований кроссфіт. Особисто я, коли був удома 3-4 рази в тиждень бігав на дистанції від 10 км. За тиждень обов’язково потрібно пробігати один раз 20 км, і, за бажанням, два-три рази по 10-15 км. Важлива не стільки фізична сила в моменті, як загальна витривалість організму, яку необхідно розвивати різноплановими тренуваннями.

Як такого, чек-листа вимог для підйому немає, і у сходженні, раз ви вже заплатили, вам не відмовлять. Просто при недостатній підготовці на якомусь етапі ви відчуєте слабкість, вам доведеться розвернутися і спускатися вниз не дійшовши до вершини. Ось це прикро.

Куди звертатися, якщо хочеш на Еверест?

В даний момент в Україні немає організацій, які давно і успішно займаються організацією підйомів на Еверест. У Росії цим займаються клуби «7 вершин» і «Альпиндустрия», у нас аналогів поки немає, але ми хочемо їм стати. В принципі, якщо ви хочете на Еверест, то можете написати мені в Facebook і я з радістю поділюся з вами своїм досвідом і зв’яжу з нашими непальськими партнерами, які допоможуть організувати підйом.

Як відвідати 100 країн і встигати працювати? Бізнес і подорожі Ореста Зуба

Які є варіанти сходження (соло-сходження, підйом з групою і т. д.) і в чому специфіка кожного з них?

Офіційно соло-сходження на Еверест зараз заборонені. Альпініст обов’язково повинен бути в складі групи, з вами має бути непальська гід, офіцер зв’язку і на саме сходження обов’язково потрібно отримати дозвіл. В один такий дозвіл можна вписати до 15 осіб. В принципі можна вписатися до кого-то й піти у соло-підйом, але мій погляд, піднятися на Еверест самостійно можуть лише одиниці людей у світі, може менше ста. Я настійно рекомендую користуватися послугами шерпа, так як це розвантажує і допомагає. Шерп – це людина, яка несе твій кисень, стежить, щоб він не закінчився, він варить вам чай, допомагає впоратися з екіпіровкою і допомагає у всьому. Шерпи набагато досвідченіший альпіністів і їх допомогу просто безцінна!

Якщо говорити про маршрути сходження, то це підйом з півночі, з боку Тибету, і схід з півдня, з боку Непалу. Я ходив з боку Непалу тому що мені більше подобається ця сторона. А ще було цікаво пройти льодопад Кхумбу. Цей льодовик неймовірно красивий, хоч і несе в собі додаткову небезпеку.

Загалом, маршрут з півдня (з Непалу) коротше, крутіше і небезпечніше. З півночі маршрут довший, ніж він більш комфортний, але самі проходи довше і більш вітряні. З якого боку підніматися це питання індивідуального вибору.

Альтернативи Евересту

Перед сходженням я б рекомендував пройти всі ті вершини, про яких розповідав вище. Якщо ж говорити конкретно про восьмитысячниках, тобто три гори, на які рекомендують іти перед Еверестом: Чо-Ойю (8201 м) в Тибеті, вона вважається найбільш доступним в технічному плані восьмитысячником, але мінусом є вартість. Тибет на практиці в два рази дорожче непальських підйомів. Якщо говорити про Непалі, то це, звичайно, Манаслау (8163 м), який був моїм першим восьмитысячником. Технічно, підйом на цю гору не дуже складний.Третя така вершина ця Макалу (8481 м), але на ній я ще не був. Ось так виглядає трійка восьмитисячників, які ідеально підходять для підготовки до Евересту.

Скільки це коштує?

Підйом на Еверест коштує дуже дорого і ціна формується з великої кількості різних факторів. Так, наприклад, у багатьох європейських і американських компаній вартість підйому може досягати $100 000, російські організатори турів пропонують ціну в діапазоні $65 000 – 80 000 нам підйом обійшовся в $32 000.Ціна така тому, що я проводжу в Непалі дуже багато часу і вибрав в якості організаторів місцеву компанію. Це вартість в яку не включені мої витрати, як лідера. Ми з хлопцями за все платили колективно за рахунок чого вдалося зробити ціну істотно менше. Ціна складається з декількох факторів, самий неприємний з яких це дозвіл на сходження на Еверест. Ця папірець коштує $11 000. Другий пункт – послуги висотного шерпа. Вони коштують по-різному, але в середньому це близько $7000. Шерп закріплюється за альпіністами на весь час сходження. Решта суми це сам сервіс, намет в базовому таборі, живлення, кисневі балони, місцеві перельоти, спорядження та ряд інших можливих витрат.

Наступний важливий пункт – участь непальського закордонного лідера в експедиції. Йому потрібно оплатити ті ж витрати, що й у кожного з учасників. Якщо ви йдете у супроводі англомовного або російськомовного лідера, то це відразу підвищує ціну в багато разів. Зате він може поділитися з вами своїм досвідом і проконтролювати, щоб ваші стосунки з непальської стороною склалися максимально успішно. У вартість сходження ніколи не включається summit bonus – це бонус, який дається вашому шерпа в разі Досягнення вершини. Він становить приблизно $1500. І ще, не забуваємо про спорядження, яке вам знадобиться – це висотні черевики, костюм, спальник розрахований на -25 – -40 градусів. Все це теж коштує великих грошей і в сумі на спорядження піде близько $5000.

Є два типи пакетів: пакет базового табору – він включає всі до базового табору, далі ви працюєте самостійно. З таким варіантом ходити я вкрай не рекомендую. Все про що я вище розповідав входить в пакет all inclusive. У нього входить все, крім особистого страхування туриста, summit bonus шерпам і вашого перельоту в Непал.

На закінчення, хочу побажати всім побільше подорожувати, ходити в гори, гори роблять людей кращими. Можу з упевненістю заявити про це, адже я це бачив вже багато-багато разів. Кожна пройдена вершина додає вам внутрішньою впевненості в тому, що ви подолали себе, хоч це і було важко. Ви напевно зможете піднятися на наступну вершину, яка буде вище і технічно складніше попередньої. Це почуття впевненості безцінне, адже мова тут йде не тільки про горах, а і про підкорення життєвих вершин. Все це працює за однаковою схемою. Так що подорожуйте, відкривайте, живіть!

Як зійти на Еверест новачку? Еверест з нуля

Нам часто приходять заявки на сходження на Еверест від новачків – людей, які раніше ніколи не були в горах. Але десь подивилися фільм, десь побачили фото і загорілися ідеєю. І якщо людина налаштована рішуче, розуміє, що вершина Евересту – серйозна затія, ми беремося за його підготовку, тому що вона готовай працювати над собою, набиратися досвіду і тренуватися, а значить, Еверест для неї – більш, ніж реальний.

Раніше в попередній статті ми вже писали про ціни на Еверест станом на весну 2020 року, той сезон, який скасували через коронавірус. Ціни щороку зростатимуть, але порядок і вилка в цілому зрозумілі.

Взагалі, для сходження на 8000, і Еверест в тому числі, необхідно, щоб збіглося три основні чинники: наявність грошей, часу і здоров’я. Це за умови, що у вас вже є необхідний досвід. У цій статті я розкрию питання саме необхідного висотного досвіду для спроби сходження на Еверест.

Піднятись на Еверест і здійснити свою високогірну мрію можна з нами, детальний опис програми читайте тут: Сходження на Еверест.

Наша мета – Еверест, найвища вершина світу – 8848 метрів. Сходження по класичним маршрутам не має особливої технічної складності, вам достатньо вміти пересуватися по мотузці вгору і вниз, і ходити в кішках. Основна проблема – позамежна висота. Тому наше завдання – набиратися в першу чергу саме висотного, а не технічного досвіду.

План підготовки для сходження на Еверест

Я пропоную розбити наші вершини на чотири ступені, починаючи з 5000 метрів, тому що на 5000 можна йти без попереднього досвіду. У моєму списку будуть вершини, які вимагають мінімальних технічних навичок, або ж зовсім їх не вимагають. Але в той же час, чим більше у вас навіть мінімального досвіду роботи з мотузкою і пересування в кішках – тим краще.

Перша ступінь – сходження на 5000 м

Перша ступінь – це перший висотний досвід, вершини вище 5000:

Казбек, висота 5033 м. Базові 5000, але круто, що це снігова вершина, яка вимагає мінімальних технічних навичок, яким вас гід навчить на місці. Сезон – літо.
Ельбрус, 5642 м. Може бути будь-яка з його вершин. Технічно легше, ніж Казбек, але набагато вище і гарненько дає відчути висоту. Сезон – літо. Входить в програму “Сім вершин”.
Арарат, 5137 м. Мабуть, найлегший п’ятитисячник. Технічно легкий, штурмовий день відносно короткий, але в той же час вже дає можливість відчути висоту. Крім того, на Арараті хороший сервіс – смачну їжу готують кухарі, а великі рюкзаки за нас носять мули. Сезон – літо.
Кіліманджаро, 5895 м. Це вже майже 6000, але за рахунок своєї близькості до екватора, висота переноситься дещо легше. Плюс на Кілі відмінний сервіс, з кухарями та носіями. Сезон – весь рік, крім листопада і квітня. Входить в програму “Сім вершин”.
Орісаба, 5636 м. Штурмовой день дуже схожий на Ельбрус, але в цілому програма і сервіс комфортніше. Теж не треба носити великих рюкзаків. А ще це можливість познайомитися з колоритом Мексики. Сезон – наша зима.
Трек до Евересту (краще через Гокіо), 5645 м. Так, це не справжнє сходження, але на треку ми піднімаємося на дві вершини вище 5000 м і проходимо перевал 5420 м. Як перший висотний досвід – теж хороший варіант. Сезон – весна і осінь.

Друга ступінь – сходження на 6000 м

Ну що, ми сходили одну або кілька вершин висотою з першої ступіні і пора пересуватися на другу. Це вершини вище 6000 м.

Айленд пік, 6189 м. Насправді, якщо в планах є Еверест з боку Непалу або вже ходили трек до базового табору Евересту, то я б рекомендував вибрати іншу вершину. Просто програма на Айленд включає в себе ЕВС трек і краще пройтися по нових місцях. Якщо ж в трек ще не ходили – то Айленд хороший варіант. Сезон – весна і осінь.
Мера пік, 6461 м. Найвищий трекінговий пік Непалу. Знаходиться в парку Макалу-Бурун, який значно менш людний, ніж Сагарматха. Це вже майже 6500 і хороший стрибок по висоті перед Еверестом. Сезон – весна і осінь.
Аконкагуа, 6962 м. Найвища точка Аргентини і Південної Америки. Технічно не складна вершина, і вже фактично 7000 метрів. Сезон – січень-лютий. Входить в програму “Сім вершин”.
Чимборасо, 6384 м, найбільш віддалена точка землі. Ще там не був, якби не карантин, то планував би цієї зими їхати. Дуже хочеться побувати в Еквадорі, стільки хороших відгуків чув про цю країну! Сезон – наша зима.
Мак Кінлі (Деналі), 6190 м. Найвища точка Північної Америки. Незважаючи на невелику висоту – це найскладніша і робоча вершина з усіх в другій ступені. Сезон – травень-червень. Входить в програму “Сім вершин”.

Третя ступінь – сходження на 7000 м

Сходили ми на шеститисячник або на кілька, далі настав час переходити до вершин третьої ступені – семитисячників.

Насправді доступних семитисячників не так і багато.

Аконкагуа, 6962 м – помітили, що знову вона? Тому, що саме Аконкагуа зараз прийнято вважати достатнім пропуском до Евересту.
Пік Леніна, 7134 м. Найпростіший з технічної точки зору семитисячник Паміру, що в цілому не робить сходження таким вже й простим. Гарна, тяжка, робоча гора. Сезон – липень, серпень.
Хімлунг Хімал, 7140 м. Один з доступних семитисячників Непалу, з непальським сервісом і провішаними перилами. Поки у нас програми немає, але хочемо зробити найближчим часом, як альтернативу більш важкого піку Леніна. Сезон – весна, осінь.
Музтаг Ата, 7546 м. Високі 7 тисяч, але технічно дуже проста вершина. Знаходиться в Китаї, програму теж плануємо зробити. Сезон – літо.
Також підійде будь-яка інша вершина вище 7000 м.

Четверта ступінь – сходження на 8000 м

Сходили на 7000 і, загалом, вже можна сміливо пробувати Еверест. Але ви відчуваєте, що не вистачає впевненості? Тоді можна сходити ще на один з семитисячників або перейти на вершини четвертої ступені – низькі 8000.

Манаслу, 8163 м. Я вважаю оптимальним варіантом для перших 8000 по співвідношенню ціна/складність. Знаходиться в Непалі, сезон – осінь. Можна і навесні, але навесні в основному всі зайняті іншими вісімками.
Чо-Ойю, 8201 м. Найлегший в технічному плані восьмитисячник. Єдиний мінус в порівнянні з Манаслу – це більш висока ціна. Маршрут до вершини проходить з боку Китаю, там багато обов’язкових сервісів і додаткова плата за шерпу, що робить мінімальну вартість більше 25000$. Зате це найбезпечніший восьмитисячник і другий за популярністю після Евересту. Сезон – осінь.
Гашербрум 2, 8035 м або Броуд пік, 8051 м – “найлегші” вісімки Пакистану, я поки там не був, тому судити можу лише теоретично. Але Манаслу і Чо-Ойю мені здаються більш кращими. Сезон – літо.

Ми визначилися із загальним списком вершин, а тепер давайте спробуємо визначитися з їх набором. Звичайно, що чим більше у вас досвіду – тим краще. Оптимальна схема – це піднятися на 2-3 вершини з перших двох ступенів і по одному семи-восьмитисячники. Мій шлях до вершини Евересту описаний в окремій статті. На всі ці вершини, починаючи з Кілі і включаючи Еверест, у мене пішло приблизно 1,5 року.

Чи можна підготуватися до Евересту швидше?

Коли ми були на Евересті, з нами поруч була дівчинка з Індії, для якої Еверест був взагалі першою вершиною. Поруч з нею був охоронець, для якого Еверест теж став першою вершиною, і з ними завжди ходили 5-6 шерпів. Мені здається, вона була якоюсь принцесою. Вона таки піднялася, і шерпи допомогли їй спуститися. Але я б вкрай не рекомендував такий варіант.

Також зараз популярна історія, коли на Еверест йдуть люди відразу після Ельбрусу. Але такого досвіду мало, щоб хоча б трохи зрозуміти, що їх чекає на Евересті. Шанси піднятися є, але вони не такі великі. А грошей то ніхто не поверне за експедицію.

Але я все ж, трохи згнітивши серце, окреслю самий мінімум, який для мене здається прийнятним – це дві “снігові вершини” з першої і третьої ступенів. Або три будь-які вершини з різних рівнів.

Скільки часу потрібно, щоб з нуля піднятися на Еверест?

Мінімально – це півроку, а оптимально – півтора.

Для прикладу давайте подивимося кілька ситуацій, орієнтуючись на сезонність вершин. Я її не дарма називав, і зараз виведемо перед вами картинку.

Ще раз повторюся, що вважаю мінімально необхідним часом, щоб підготуватися до Евересту фізично і набратися досвіду – це півроку. При цьому ми розуміємо, що Еверест стає вашим сенсом життя на цей час, ви не пропускаєте тренувань і робите все, щоб підготуватися до вершини.

Уявімо сценарій, що ви у вересні вирішили піднятися на Еверест вже наступної весни, гірського досвіду у вас немає.

У нас прискорена програма, тому ми вибираємо найвищі вершини першого рівня – це Ельбрус, у вересні на нього ще можна, або Кіліманджаро.
Далі варто зганяти в Непал в жовтні-листопаді і піднятися на Міра пік.
Взимку вибору у нас небагато, потрібно їхати в південну півкулю і підніматися на Аконкагуа.

Разом ми маємо мінімальний набір досвіду, постійні тренування між і під час поїздок, що дає вам непогані шанси піднятися на Еверест. Якщо до цього моменту ви ще не передумаєте))

Звичайно, якщо ви заплануєте Еверест хоча б за рік, то у вас не буде потреби їздити по вершинах в такому щільному графіку.

Наведу ще для прикладу реальний досвід, який був у моїх напарників:

У Роми був досвід треку до Евересту, Ельбрусу, Кіліманджаро, Міра пік і Аконкагуа.
У Діми – Ельбрус і пік Леніна. Дві снігові гори.

Пам’ятайте, чим більше ви наберетеся досвіду, тим краще. І знайте, що все можливо. Колись я навіть не мріяв про Еверест, і мені здавалося це як політ у космос, в найсміливіших мріях я навіть уявити не міг, що буду стояти на вершині світу! Якщо у вас є така мрія – йдіть до неї крок за кроком! Все можливо!

До зустрічі в горах і якщо в гори – то з Кулуар!