Гідраденіт — причини, симптоми, діагностика і лікування

Консервативне лікування гідраденіту передбачає застосування місцевих антибактеріальних, протизапальних і знеболюючих засобів.

Що таке гідраденіт?

Гідраденіт — це гнійне запалення апокринових потових залоз, викликається переважно золотистим стафілококом. Найчастіше гідраденіт відзначається в області пахвових западин, однак може зустрічатися і пахових складках, навколо сосків, на мошонці, в області статевих губ і анального отвору.

Дане захворювання не спостерігається у дітей і осіб похилого віку. Пов’язано це з тим, що апокринові потові залози починають активно функціонувати в пубертатному віці, а після 55 років починається поступове зниження їх функцій.

Найчастіше гідраденіт відзначається у жінок в період статевого дозрівання і при гормональному дисбалансі в період клімаксу.

Причини гідраденіту

У переважній більшості випадків гідраденіт викликається золотистим стафілококом. Патогенний збудник проникає в апокринові залози через вивідні протоки або лімфатичні шляхи. «Вхідними воротами» для інфекції служать різні пошкодження, наприклад, отримані при голінні, епіляції або розчісуванні шкіри. Фактором, що сприяє розвитку даного захворювання, є підвищена пітливість. Через надмірну пітливість відзначається постійне зволоження і мацерація шкіри, що знижує її бар’єрну функцію і сприяє проникненню патогенної мікрофлори.

Факторами гідраденіту також можуть бути гормональні порушення (ожиріння, цукровий діабет), зниження імунного захисту організму, піт, хронічні запальні захворювання та нехтування правилами гігієни.

Симптоми гідраденіту

Першими симптомами гідраденіту є малопомітні вузлики, які можуть бути болючими при натисканні. Новоутворення супроводжуються шкірною сверблячкою і почервонінням. В наступні дні вузлики збільшуються в розмірах (до 2 см в діаметрі) і стають дуже хворобливими. Надалі вузлики сполучаються один з одним і утворюють один великий інфільтрат. Крім сильного болю в області запалення, хворий скаржиться і на загальні симптоми: нездужання, слабкість, підвищена температура тіла, легка нудота.

У міру дозрівання запаленого вузла його центральна частина стає м’якою, і через шкіру починає виділятися гній. Через деякий час інфільтрат розкривається і назовні виходить гнійний вміст, часто з домішкою крові. Після виходу гною стан хворого, як правило, покращується.

Часто гідраденіт помилково приймають за фурункул. Однак на відміну від фурункула, при гідраденіті не відбувається формування основного стрижня.

Діагностика

Діагностика проводиться виходячи з характерної клінічної картини захворювання. Лабораторні аналізи крові показують підвищений рівень ШОЕ і лейкоцитоз. Для проведення адекватної антибіотикотерапії необхідний посів запального відокремлюваного з подальшою перевіркою чутливості бактерій на антибіотики.

Затяжні і рецидивні гідраденіти зазвичай свідчать про зниження імунного захисту організму, тому в даному випадку проводиться і дослідження імунітету хворого.

Лікування гідраденіту

В першу чергу хворий повинен знати, що інфільтрат, який утворився на місці запалення не можна чіпати руками і тим більше намагатися його видавити. В іншому випадку інфекція може поширитися на сусідні апокринові потові залози або фолікули, сприяючи розвитку нових вогнищ (в тому числі і фурункулів).

Для запобігання розповсюдження інфекції необхідно 3-4 рази на день протирати місце навколо вогнища борним, саліциловим або камфорним спиртом. Перед тим як приймати душ на запальний осередок необхідно накласти пов’язку з непромокаючим пластиром, оскільки струмки води також сприяють поширенню інфекції.

Медикаментозна терапія гідраденіту передбачає застосування антибактеріальних засобів, антисептиків, протизапальних і знеболюючих засобів. При цьому перевагу віддають місцевим препаратам, оскільки діють вони безпосередньо в місці запалення і надають мінімальні побічні дії.

При гідраденіті також проводиться і хірургічне лікування, особливо у випадку повторюваних рецидивів.

Головний лікар Городоцької ЦРЛ М.І. Дралюк

Гідраденіт – причини, симптоми, діагностика і лікування

Гідраденіт – це гнійне запалення апокринових потових залоз, викликається переважно золотистим стафілококом. Найчастіше гідраденіт відзначається в області пахвових западин, однак може зустрічатися і пахових складках, навколо сосків, на мошонці, в області статевих губ і анального отвору.

Дане захворювання не спостерігається у дітей і осіб похилого віку. Пов’язано це з тим, що апокринові потові залози починають активно функціонувати в пубертатному віці, а після 55 років починається поступове зниження їх функцій.

Найчастіше гідраденіт відзначається у жінок в період статевого дозрівання і при гормональному дисбалансі в період клімаксу.

Причини гідраденіту

У переважній більшості випадків гідраденіт викликається золотистим стафілококом. Патогенний збудник проникає в апокринові залози через вивідні протоки або лімфатичні шляхи. «Вхідними воротами» для інфекції служать різні пошкодження, наприклад, отримані при голінні, епіляції або розчісуванні шкіри. Фактором, що сприяє розвитку даного захворювання, є підвищена пітливість. Через надмірну пітливість відзначається постійне зволоження і мацерація шкіри, що знижує її бар’єрну функцію і сприяє проникненню патогенної мікрофлори.

Факторами гідраденіту також можуть бути гормональні порушення (ожиріння, цукровий діабет), зниження імунного захисту організму, піт, хронічні запальні захворювання та нехтування правилами гігієни.

Симптоми гідраденіту

Першими симптомами гідраденіту є малопомітні вузлики, які можуть бути болючими при натисканні. Новоутворення супроводжуються шкірною сверблячкою і почервонінням. В наступні дні вузлики збільшуються в розмірах (до 2 см в діаметрі) і стають дуже хворобливими. Надалі вузлики сполучаються один з одним і утворюють один великий інфільтрат. Крім сильного болю в області запалення, хворий скаржиться і на загальні симптоми: нездужання, слабкість, підвищена температура тіла, легка нудота.

У міру дозрівання запаленого вузла його центральна частина стає м’якою, і через шкіру починає виділятися гній. Через деякий час інфільтрат розкривається і назовні виходить гнійний вміст, часто з домішкою крові. Після виходу гною стан хворого, як правило, покращується.

Часто гідраденіт помилково приймають за фурункул. Однак на відміну від фурункула, при гідраденіті не відбувається формування основного стрижня.

Діагностика

Діагностика проводиться виходячи з характерної клінічної картини захворювання. Лабораторні аналізи крові показують підвищений рівень ШОЕ і лейкоцитоз. Для проведення адекватної антибіотикотерапії необхідний посів запального відокремлюваного з подальшою перевіркою чутливості бактерій на антибіотики.

Затяжні і рецидивні гідраденіти зазвичай свідчать про зниження імунного захисту організму, тому в даному випадку проводиться і дослідження імунітету хворого.

Лікування гідраденіту

В першу чергу хворий повинен знати, що інфільтрат, який утворився на місці запалення не можна чіпати руками і тим більше намагатися його видавити. В іншому випадку інфекція може поширитися на сусідні апокринові потові залози або фолікули, сприяючи розвитку нових вогнищ (в тому числі і фурункулів).

Для запобігання розповсюдження інфекції необхідно 3-4 рази на день протирати місце навколо вогнища борним, саліциловим або камфорним спиртом. Перед тим як приймати душ на запальний осередок необхідно накласти пов’язку з непромокаючим пластиром, оскільки струмки води також сприяють поширенню інфекції.

Медикаментозна терапія гідраденіту передбачає застосування антибактеріальних засобів, антисептиків, протизапальних і знеболюючих засобів. При цьому перевагу віддають місцевим препаратам, оскільки діють вони безпосередньо в місці запалення і надають мінімальні побічні дії.

При гідраденіті також проводиться і хірургічне лікування, особливо у випадку повторюваних рецидивів.

Гідраденіт: причини, симптоми, лікування

Найчастіше захворювання зустрічається у жінок в зоні пахв, а у чоловіків у паху, але також область ураження може розташовуватися близько сосків або пупка, навколо ануса та інших частинах тіла.

Гідраденіт рідко буває у людей похилого віку через те, що функціональність потових залоз з віком знижується. Запалення потових залоз частіше зустрічається у підлітків і жінок в період клімаксу через гормональні збої в організмі.

Запалення потових залоз не відноситься до смертельних захворювань, але може завдати чимало незручностей, а при відсутності лікування викликати ускладнення. Якщо є підозри на гідраденіт, лікування слід почати негайно – комплекс препаратів і процедур повинні підбиратися лікарем, самолікування в цьому випадку неприпустиме.

Запитати у лікаря в месенджері

Гідраденіт: причини запалення

Спровокувати запалення в потовій залозі здатні стрептококи й стафілококи. Патогенні мікроорганізми проникають до потових залоз разом з током лімфи. Потім через залози вони досягають жирової клітковини.

Існують різні причини гідраденіту, але найбільш поширеним фактором вважається неохайність і недотримання правил особистої гігієни. Якщо вчасно не робити водні процедури, піт, що виділяється, створить сприятливі умови для розмноження патогенних бактерій. Ризик інфікування збільшується при голінні пахвових западин та інтимних зон, оскільки на шкірному покриві з’являються мікротравми.

Існують також інші фактори ризику або причини гідраденіту:

• надмірне потовиділення;
• цукровий діабет, ожиріння та інші захворювання ендокринної системи (при надмірній вазі на тілі утворюються складки, в них шкіра довго залишається вологою, що створює сприятливі умови для бактерій);
• порушення роботи потових залоз;
• ушкодження шкірного покриву (подряпини, садна та ін.);
• попрілості;
• слабкий імунітет;
• переохолодження організму;
• в області запаленої залози утворюється невелике ущільнення під шкірою (2-3 мм);
• з’являється свербіж в проблемній зоні;
• при дотику до ущільнення присутня болючість.

Якщо часто виникає гідраденіт, причини можуть бути в спадковості. З’ясувати можливу причину може лікар після попереднього огляду хворого.

Зверніть увагу! При використанні антиперспірантів відбувається закупорювання потових залоз. В результаті блокується робота вивідних протоків, піт не промиває їх і не виходить назовні, створюючи сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори й розвитку запалення.

Запалення потових залоз: симптоми

Спочатку спостерігаються такі симптоми гідраденіту:

1. Якщо ігнорувати гідраденіт, симптоми будуть тільки посилюватися. Ущільнення стане збільшуватися в розмірах, біль і свербіж посилюватиметься, а шкірні покриви навколо запаленої залози почервоніють. Може бути присутнім відчуття жару в проблемній зоні.
2. Якщо своєчасно не почати лікування, гнійне запалення потових залоз буде супроводжуватися сильним болем. В ущільненні з’явиться гнійний стрижень. Часто присутні й симптоми загальної інтоксикації:
   1. підвищена температура тіла;
   2. озноб;
   3. нудота і блювота;
   4. слабкість;
   5. нездужання.
   1. постійна слабкість;
   2. швидка стомлюваність;
   3. скачки температури тіла;
   4. сильна набряклість підшкірного шару;
   5. загальне нездужання.

   Якщо ви помітили перші ознаки гідраденіту, не зволікайте з візитом до лікаря.

   Гідраденіт: лікування

   Терапевтична схема розробляється індивідуально в залежності від поширеності запалення та його локалізації. На початковій стадії застосовується комплексне медикаментозне лікування гідраденіту, яке включає:

   • антибактеріальна терапія (антибіотик підбирається після визначення збудника патології);
   • прийом антигістамінних препаратів;
   • антисептичну обробку ураженої області;
   • застосування імуностимулюючих препаратів для загального зміцнення організму

   Також показані волого-висихають пов’язки з антисептиком для зняття запального процесу і сухе тепло. Важливо знати, що при переході патології в гнійну форму використовувати тепло категорично заборонено. Якщо діагностовано запалення потових залоз, лікування також може включати фізіотерапевтичні процедури (лікування ультразвуком, ультрафіолетом, УВЧ-променями та ін.).

   Якщо у пацієнта хронічний гідраденіт з частими рецидивами, вводять стафілококову вакцину для попередження повторних проявів патології. Якщо такий метод є неефективним, використовують більш радикальні заходи.

   Коли і як проводиться хірургічне лікування гідраденіту?

   Якщо консервативна терапія не дає результатів, проводять хірургічне лікування гідраденіту. В ході операції запалена зона обробляється антисептиком, потім виконується розріз залози для дренажу гною. Проводиться повторна антисептична обробка, потім накладається стерильна пов’язка. Якщо утворилося кілька гнійних вогнищ, лікар одночасно розкриває їх всі, роблячи широкий розріз тканин.

   Якщо часто повторюється гідраденіт, хірургічне лікування проводять у два етапи:

   1. На першому етапі лікар розкриває гнійник і видаляє всю запалену клітковину. Рана повинна гоїтися у відкритих умовах із застосуванням антибіотиків.
   2. Коли запальний процес стихає і з’являється грануляційна тканина, проводиться пересадка шкіри

   Якщо ігнорувати гідраденіт, ускладнення можуть виникнути такі (в разі поширення інфекції):

   Тому не варто практикувати самолікування. При перших ознаках хвороби варто відразу записатися на консультацію до фахівця.

   Профілактика захворювання

   Основна профілактика гідраденіту – це дотримання правил особистої гігієни. Щоб попередити запалення потових залоз, необхідно стежити за чистотою шкіри, регулярно робити водні процедури, щодня змінювати нижню білизну.

   Щоб не розвинувся гідраденіт, профілактика повинна включати і дотримання наступних правил:

   1. Зміцнюйте імунітет, виключіть переохолодження.
   2. Слідкуйте за вагою. При необхідності схудніть.
   3. Не використовуйте щодня антиперспіранти.
   4. Намагайтеся часто не голитися в інтимних зонах і під пахвами.
   5. Вчасно лікуйте інші інфекційні захворювання.

   Якщо будете стежити за чистотою тіла та загальним станом здоров’я, запалення потових залоз вдасться попередити.