Час, відведений для відпочинку

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Загальні положення
• 3 Перерва для відпочинку та харчування
• 4 Вихідні дні
• 5 Перенесення робочих та вихідних днів
• 6 Робота у вихідні дні
• 7 Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
• 8 Святкові і неробочі дні
• 9 Святкові дні
• 10 Неробочі дні
• 11 Робота у святкові та неробочі дні
• 12 Щорічні відпустки та їх тривалість
• 13 Див. також

Нормативна база

15 березня 2022 року прийнято Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”(далі – Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

• Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

• Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
• П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
• Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
• Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
• У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 КЗпП України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”.
• У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
• Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.

Загальні положення

Час відпочинку — це час, протягом якого працівники вільні від обов’язку працювати і вправі використовувати його на свій розсуд. Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 24 Загальної декларації прав людини, ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням:

• днів щотижневого відпочинку
• оплачуваної щорічної відпустки
• встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв
• скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Перерва для відпочинку та харчування

• Максимальна тривалість – дві години.
• Мінімальна тривалість законодавством не встановлена. Проте вона має бути такою, аби перерва виконувала своє призначення: за час перерви працівники повинні встигнути відпочити і прийняти їжу.
• Має надаватись через чотири години після початку роботи.
• Не включається до робочого часу.
• Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
• Працівнику дозволено відлучатись з місця роботи на момент перерви.

Якщо через умови виробництва перерву встановити неможливо, тоді працівникові має бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу.

Вихідні дні

При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дня, а при шестиденному – тільки один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя, а другий вихідний день встановлюється графіком роботи підприємства, організації чи установи, погодженим з профспілковим органом, але це тільки у випадку, якщо цей другий вихідний день не встановлено законодавством.

Вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем.

Перенесення робочих та вихідних днів

• мета – створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73 КЗпП України), а також раціональне використання робочого часу;
• підстава – розпорядження Кабінету Міністрів України, яке видається не пізніше ніж за три місяці до таких днів та рекомендує керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством;
• сфера застосування – для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями;
• порядок надання – власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Робота у вихідні дні

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках:

1. для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2. для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4. для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5. інших випадках, що визначені законодавством.

це підприємства, установи, організації, де робота не може бути перервана

в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення

(магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші)

Безперервно діючі підприємства, установи, організації – це підприємства,

установи, організації, зупинення роботи яких неможливе:

• з виробничо-технічних умов;
• або через необхідність безперервного обслуговування населення,
• або через вантажно-розвантажувальні роботи, пов’язані з роботою транспорту.

Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов’язаних з обслуговуванням населення, встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП України).
Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях надаються:

• в різні дні тижня почергово кожній групі працівників;
• згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш як сорок дві години.

Святкові і неробочі дні

Святкові дні

• 1 січня – Новий рік
• 8 березня – Міжнародний жіночий день
• 1 травня – День праці
• 8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років
• 28 червня – День Конституції України
• 15 липня – День Української Державності
• 24 серпня – День незалежності України
• 01 жовтня – День захисників і захисниць України.
• 25 грудня – Різдво Христове

Неробочі дні

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

• один день (неділя) – Пасха (Великдень)
• один день (неділя) – Трійця
• 25 грудня – Різдво Христове

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

• У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП України) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
• Напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України) тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Робота у святкові та неробочі дні

У святкові та неробочі дні робота може проводитися тільки за наявності таких підстав:

• допускаються роботи:

1. припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації);
2. викликані необхідністю обслуговування населення

• у виняткових випадках:

1. для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2. для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4. для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Щорічні відпустки та їх тривалість

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями мають право на щорічні відпустки (основну або додаткову) при цьому зберігається їх заробітна плата та місце роботи. Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менше як 24 календарних дня за відпрацьований рік. Особам віком до вісімнадцяти років така відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Для окремих категорій осіб законодавством може бути передбачена інший термін відпустки.

Див. також

Право працівника на відпочинок – гарантується Конституцією

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному працівнику право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Час відпочинку – це встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов’язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.

Перерви протягом робочого дня і щоденний відпочинок

Відповідно до законодавства (стаття 66 Кодексу законів про працю України) працівникові протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в робочий час.

Вона має надаватися, як правило, через 4 години після початку робіт. Час початку й закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть також відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом підприємства, установи, організації.

Як правило, перерва для відпочинку і харчування встановлюється тривалістю від 30 хвилин до 1 години залежно від конкретних умов.

Для деяких категорій працівників, крім цього, встановлюються перерви, що мають спеціальне призначення і включаються в робочий час із відповідною оплатою їх.

До них належать перерви для: годування дитини (ст. 183 КЗпП України); обігріву і відпочинку (ст. 168 КЗпП України); працівників зі шкідливими умовами праці тощо.

Перерви в роботі для обігріву і відпочинку надаються, як правило, працівникам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний обладнувати помешкання для обігріву й відпочинку працівників. Перерви для обігріву застосовуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи. Порядок надання перерв для обігріву і відпочинку регламентується колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перерви, пов’язані зі шкідливими умовами праці, встановлюються правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії.

Щоденний відпочинок – це відпочинок між робочими днями (змінами). Тривалість щоденного відпочинку має, разом із часом перерви для відпочинку й харчування, становити не менше подвійної тривалості роботи в попередній робочий день.

Щотижневий безперервний відпочинок

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою 42 годин (ст. 70 КЗпП України). При підсумованому обліку робочого часу тривалість безперервного щотижневого відпочинку за визначений відрізок часу може бути більшою або меншою 42 годин, однак у середньому за обліковий період не може бути меншою 42 годин.

При 5-денному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при 6-денному – один.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні, якщо це не встановлено законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, узгодженим із профспілковим органом підприємства (організації) і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем (ст. 67 КЗпП України).

Якщо вихідний день збігається з установленим законодавством святковим або неробочим днем, він переноситься на наступний день після святкового або неробочого.

Працівники, які перебувають у відрядженні, користуються вихідними днями відповідно до режиму роботи того підприємства, установи, організації, куди їх відряджено.

На підприємствах, в установах, організаціях, роботу яких не може бути перервано в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (музеї, театри та ін.), вихідні дні встановлюються місцевими радами.

Якщо підприємства, установи, організації, що виконують роботи з обслуговування населення, працюють щодня, то для їхніх працівників, як правило, встановлюється інший вихідний день, суміжний із загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах, організаціях, припинення роботи яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами або в інших випадках, вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників відповідно до графіка змінності, що підтверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом підприємства, установи, організації (ст. 69 КЗпП України).

Графік змінності регулярно змінюється з таким розрахунком, щоб вихідні дні кожної групи працівників по черзі припадали на різні дні тижня.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового органу підприємства, установи, організації лише у виняткових випадках:

• для запобігання суспільному або стихійному лихові, виробничій аварії і негайного усунення їхніх результатів;
• для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи суспільного майна;
• для виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їхніх окремих підрозділів;
• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт із метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (ст. 71 КЗпП України).

Забороняється залучати до роботи у вихідні дні: вагітних жінок; жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП України); працівників, які не досягли 18 років (ст. 192 КЗпП України).

Робота вихідного дня може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП України).

Святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП України):

• 1 січня – Новий рік;
• 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове;
• 8 березня – Міжнародний жіночий день;
• 1 травня – День праці;
• 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
• 28 червня – День Конституції України;
• 24 серпня – День незалежності України;
• 14 жовтня – День захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове; один день (неділя) – Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні оплачується у подвійному розмірі відповідно до ст. 107 КЗпП.

Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (стаття 78-1 КЗпП).

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).