Кількість днів для розрахунку відпускних – 2024, таблиця помісячно

Нижче наведено показники, потрібні для розрахунку середньоденної зарплати під час визрачення суми відпускних або компенсації у 2024 році (тобто кількість днів для розрахунку відпускних – 2024, таблиця помісячно). У Таблиці 1 розраховано кількість днів для розрахунку відпускних – 2024: скільки потрібно використовувати у розрахунку середньої зарплати під час нарахування як відпускних, так i компенсації відпустки.

Але ця таблиця стосується наймасовішого випадку. Тобто за умови, що:

1) відпрацьовано 12 повних календарних місяців перед місяцем початку відпустки або нарахування компенсації;

2) не було періодів у розрахунковому періоді, протягом яких людина згідно із законодавством (це важливо. ) не працювала i за нею не зберігався середній заробіток чи зберігався частково.

Приклади для нестандартних ситуацій і загальні правила проведення розрахунків дивіться у темі Розрахунок відпускних.

Можете розрахувати відпускні, використовуючи для 2024 року Калькулятор розрахунку відпускних.

Існування цієї таблиці пов’язано з тим, що, по-перше, y дванадцятимісячному розрахунковому періоді іноді змінюється кількість календарних днів внаслідок існування 29 лютого раз на чотири роки. По-друге, кількість святкових днів у 2024 для розрахунку відпускних може коливатися внаслідок того, що дати неробочих днів релігійних свят 2024 року (Великдень та Трійця 2024) відрізняються від інших років.

кількість календарних днів для розрахунку відпускних – 2024: Таблиця

Примітка 1 до Таблиці: кількість святкових днів у деяких рядках зменшена у зв’язку з воєнним положенням. Читайте !! Вплив воєнного стану на проведення розрахунків кількості днів відпустки з 2 простими прикладами). Тому деякі цифри таблиці помічено червоним кольором.

Таблиця 1. Календарні дні для розрахунку відпускних – 2024

Інші сторінки за темою кількість календарних днів для розрахунку відпускних – 2024, таблиця:

Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15 до 20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

2. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3. За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.

4. Військовослужбовцям, виконання обов’язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров’я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов’язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров’я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

5. Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.

6. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова – тривалістю до 14 календарних днів та літня – 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років.

У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів.

Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті.

7. Військовослужбовцям, які перебувають у довготривалому відрядженні за межами України, крім військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється за їх бажанням об’єднувати щорічні основні відпустки за два роки. У цьому разі загальна тривалість об’єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

9. Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у таких випадках:

1) укладення ним шлюбу – тривалістю до 10 календарних днів;

2) тяжкого стану здоров’я або смерті рідних по крові або по шлюбу:

а) дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

б) інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім’ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, – тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім’ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.

10. За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік.

11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров’я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

12. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження ними строкової військової служби.

13. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця.

14. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16 – 2 Закону України “Про відпустки”.

У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з’єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.

15. У разі звільнення військовослужбовців зі служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, а також у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби у такому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв’язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.

16. Відкликання військовослужбовців із щорічної основної відпустки дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а в інших випадках – за рішенням Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівників правоохоронних органів та керівників розвідувальних органів України, їх заступників та Головнокомандувача Збройних Сил України, а також командувачів відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади.

У разі відкликання військовослужбовця із щорічної основної відпустки невикористана її частина надається йому, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 календарних днів і більше, військовослужбовцю оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України, але не далі пункту перебування, з якого його було відкликано.

17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

18. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Під час дії воєнного стану курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти надається канікулярна відпустка: зимова – тривалістю не більше 10 календарних днів та літня – не більше 20 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець, з урахуванням вимог абзацу другого пункту 6 цієї статті.

Під час дії воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби протягом календарного року надається відпустка загальною тривалістю 30 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відпустка, зазначена в абзаці четвертому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців строкової військової служби відповідного підрозділу.

19. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, – одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв’язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

20. Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.

У рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягає звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, до закінчення календарного року, за який він вже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту 14 цієї статті.

На військовослужбовців, зазначених у цьому пункті, поширюються гарантії, передбачені абзацами п’ятим та шостим пункту 14 цієї статті.

20 – 1 . Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті.

У рік звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та підлягає звільненню з військової служби у порядку і строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, до закінчення календарного року, за який він вже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту 14 цієї статті.

На військовослужбовців, зазначених у цьому пункті, поширюються гарантії, передбачені абзацами п’ятим та шостим пункту 14 цієї статті.

Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році”;

21. У разі ненадання військовослужбовцям щорічної основної відпустки у зв’язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, така відпустка надається після закінчення таких періодів. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об’єднувати щорічні основні відпустки, але при цьому загальна тривалість об’єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Зазначені відпустки можуть бути надані декількома частинами (більше двох), без обмеження тривалості кожної з них.

22. У разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16 – 2 Закону України “Про відпустки”, виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності – входить до складу спадщини.

Відпустка без збереження зарплати під час воєнного стану: нюанси оформлення. ОНОВЛЕНО!

Відпустка без збереження заробітної плати – це тимчасове звільнення працівника від виконання його трудових обов’язків. Вона надається на певну кількість календарних днів та не оплачується роботодавцем.

1. за сімейними обставинами (ст. 26 ЗУ «Про відпустки») – на період, що не перевищує 15 календарних днів на рік. Така відпустка надається за взаємним погодженням роботодавця та працівника і не є обов’язковою (тобто роботодавець може відмовити у її наданні по тій чи іншій причині, наприклад, через неможливість забезпечити ефективний виробничий процес без конкретного працівника в запропоновані ним дати відпустки).
2. “під певну подію” або для громадян пільгових категорій (ст. 25 ЗУ «Про відпустки») – належить до розряду обов’язкових відпусток, тобто роботодавець зобов’язаний її надати за певних обставин та при наданні працівником відповідних документів, що підтверджують необхідність такої відпустки. Тривалість “безвідмовної” відпустки залежить від підстав. Наприклад, чоловіку, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці на його прохання забезпечується 14 календарних днів відпочинку від роботи, для догляду за хворим по крові чи шлюбу родичем – до 30 календарних днів тощо.
3. “карантинна” відпустка (ст. 26 ЗУ «Про відпустки») – надається за згодою сторін безстроково на період дії карантину. Такий вид відпустки не є обов’язковим, а отже роботодавець може відмовити у її наданні.

! Через несправедливу, агресивну та загарбницьку війну, розв’язану рф проти України 24 лютого 2022 року, на території нашої держави було проголошено воєнний стан, а згодом з ним з’явилися й нові правила організації трудових відносин. 24 березня 2022 року набрав чинності Закон № 2136–IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, яким було запроваджено додаткову підставу надання відпустки без збереження зарплати.

1. через воєнний стан ( ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) – на період дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надати йому відпустку без збереження заробітної плати. Цей вид відпустки не є обов’язковим, тобто роботодавець може відмовити.

Нагадаємо, що 22 травня рішенням ВРУ дію воєнного стану було продовжено ще на 90 днів, до 23 серпня 2022 року. Дія Закону № 2136-IX продолжилась автоматично.

Відпустка без збереження зарплати під час воєнного стану: деталі

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом дії воєнного стану роботодавець може надавати працівнику відпустку за власний рахунок без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Але головною умовою залишається ініціатива працівника.

Роботодавець не може примусити працівника піти у неоплачувану відпустку, але може відмовити в її наданні, якщо мова йде про роботу на об’єктах критичної інфраструктури: на підприємствах енергетичної та хімічної промисловості, в галузях транспорту, телекомунікацій, інформаційних технологій, продовольства, банківській сфері, комунальному господарстві тощо.

Дні “воєнної” безоплатної відпустки:

– розрахунку середньої заробітної плати (для розрахунку відпускних, компенсації за невикористану відпустку, лікарняних, днів військової служби, відрядження).

– не включаються у страховий стаж для розрахунку лікарняних/декретних.

– при обчисленні трудового стажу для отримання права на щорічну відпустку.

Оформлення відпустки без збереження заробітної плати через воєнний стан

Воєнний стан введено Указом № 64/2022, який з 24 лютого вже кілька разів дополнювався, і, можливо, в подальшому до нього ще будуть додаватися зміни. Отже, оформити надання відпустки в воєнний час можна наступним чином:

Працівник подає заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати через воєнний стан. У документі він зазначає передбачувану тривалість відпустки (наприклад, 45 календарних днів) і вказує дату її початку. Якщо працівник запитає продовження відпустки після завершення наданих 45 днів, а воєнний стан триватиме, працівник повинен подати нову заяву із актуальними датами.

• На підставі поданої заяви роботодавець видає наказ про надання відпустки через воєнний стан. В ньому потрібно вказати реквізити Указу Президента України про введення воєнного стану у відповідній редакції, відповідно до якого видається наказ.

Наприклад, відповідно до Указу Президента України 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX.

• Якщо працівник запитає продовження відпустки, а дія воєнного стану триватиме, знадобиться видавати новий наказ із актуальними реквізитами указу Президента України.
• Якщо працівник бажає перервати неоплачувану відпустку ще до того, як вона офіційно завершиться, він має підготувати відповідну заяву, а роботодавець видати на її підставі новий наказ.
• Якщо дія воєнного стану завершиться раніше, ніж надана неоплачувана відпустка, працівник просто має вийти на роботу. Подавати заяву щодо виходу з відпустки та видавати відповідний наказ не вимагається.

Відзначимо, що в кадровому розділі онлайн-бухгалтерії SMARTFIN.UA ви можете в кілька кліків знайти всі потрібні документи для надання відпустки без збереження зарплати під час воєнного стану, сформувати заяви та накази, особові картки працівників, трудові договори, акти та розпорядження. Документи при необхідності можна редагувати, завантажувати та друкувати.

ОНОВЛЕННЯ від 19 липня 2022 р.

18 липня 2022 р. в газеті “Голос України” було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX. А отже з 19 липня Закон №2352 набрав чинності.

Що нового в ньому про відпустки без збереження заробітної плати під час воєнного стану?

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки у працівника залишається опція взяти відпустку без збереження через воєнний стан за згодою сторін. Така відпустка як і раніше не обмежується тривалістю 90 календарних днів, але надається у рамках діє воєнного стану. Вона може надаватися будь-якому працівнику, незалежно від його категорії чи статуса та включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку або компенсацію при звільненні. Але, як і раніше, потрібна домовленість сторін, тобто роботодавець має повне право відмовити у її наданні.

З 19.07.2022 маємо новий вид відпустки без збереження зарплати та нову підставу для її надання – п. 4 ст. 12 Закону № 2136, згідно з яким:

У період дії воєнного стану роботодавець зобов’язаний надати відпустку за свій рахунок працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО).

Тобто на сьогодні існує два варіанта воєнної відпустки за свій рахунок. Одна надається на підставі ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, а інша – на підставі п. 4 ст. 12 Закону № 2136. Чим вони відрізняються, розглядаємо в таблиці, що приведена нижче:

Як бачимо, надання відпустки на термін до 90 календарних днів для ВПО або працівників, що виїхали за кордон, обов’язкове, але для її надання потрібні підтверджувальні документи.

1. Довідка про статус ВПО;
2. Відмітки в паспорті про перетин кордону, документи, що підтверджують статус особи, яка отримала тимчасовий захист, або інший статус, що дозволяє перебувати тривалий час у певній країні, тощо.

Мінекономіки роз’яснює це питання наступним чином:

Рішення щодо надання відпустки за свій рахунок працівнику, який виїхав за кордон, роботодавець приймає на підставі наданих таким працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Бажану тривалість відпустки без збереження зарплати для ВПО та осіб, що виїхали за кордон, працівник вказує в заяві, але, повторимо, що вона не може бути більше 90 календарних днів протягом дії воєнного стану.

З якої дати рахувати 90 днів – наразі одне з найпопулярніших питань. Зауважимо, що можливість скористатись відпусткою на підставі п. 4 ст. 12 Закону № 2136 з’явилася тільки з 19 липня 2022 р. Тож, якщо працівнику була надана відпустка без збереження зарплати раніше, вона була надана на іншій підставі, а отже підсумовувати її дні та вираховувати з них 90 днів не потрібно! Навіть якщо відпустка надавалась працівнику кількома етапами, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Працівники, що мають статус ВПО або перебувають за кордоном, можуть скористатися новим видом відпустки без збереження зарплати на підставі п. 4 ст. 12 Закону № 2136, починаючи з 19 липня 2022. Тривалість такої відпустки має бути не більшою ніж 90 календарних днів. Цей вид відпустки є обов’язковим, тобто роботодавець не може відмовити у її наданні, якщо працівник надав заяву та підтверджувальні документи (про статус ВПО, перетин кордону, отримання тимчасового захисту за кордоном тощо).

Всі інші працівники можуть подати заяву про надання відпустки під час воєнного стану на підставі ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Така відпустка може мати необмежену тривалість в рамках воєнного стану і надаватись за домовленістю сторін, тобто роботодавець має повне право відмовити у її наданні.

Розпочати легко! Додайте інформацію про організацію та працівників, виконайте налаштування і отримайте необхідні розрахунки. Нарахування зарплати та індексації, розрахунок податків, лікарняних, відпускних та компенсацій. А ще: будуйте графіки роботи будь-якої складності, формуйте кадрові докумети та звіти, відправляйте звітність у податкову, контролюйте торговельні операції та інше.

Доброго вечора! Якщо адміністрація навчального закладу примушує написати заяву на відпустку за власний рахунок ( тобто на два місяці до початку навчального року), вже після основної відпустки,залишаюсь без заробітної плати на два місяці,в мене питання.Чи це взагалі правомірно? Які аргументи для відмови? Дякую.

Ксенія, вітаю! Ні, це не правомірно. Законодавство забороняє роботодавцю відправляти працівників у такі відпустки примусово. Але реалії, як Ви бачите на власному досвіді, інші. Ви можете не погоджуватись на примусове написання заяви, тому що така відпустка – це право працівника, прописане у ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 та ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, а не привілегія роботодавця. Головною умовою для надання такої відпустки є ініціатива працівника. Бажаю удачі і взаємоповаги при вирішенні цього питання.

Добрий день! Я з 15 річною донькою виїхала закордон в зв’язку з воєнним станом в Україні. З 16 березня по 30 березня перебувала в оплачувальній відпустці. Кордон з Польшею перетнула 17 березня. В Польщі оформлений Pesel UKR. З 30 березня по 30 липня перебуваю у відпусці без збереження зарплати. Директор закладу, повідомила,що згідно закону ВРУ від 1 липня 2022 р. я не можу більше 4 місяців перебувати у відпусці без збереження заробітньої плати, і 16 липня спливає термін 4 місяця відсутності мене на робочому місці, я з її слів, повинна щось вирішити.(напевне, написати на звільненя). Чи мають право мене звільнити? Я з неповнолітньою донькою за кордоном і безпека доньки передусім. В мене 38 років робочого стажу. Дякую

Наталія, добрий день!1 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла проект Закону України № 7251 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». У випадку підписання, він набере чинності наступного дня з дня його опублікування.Одним із пунктів є такий: Запроваджена відпустка без збереження заробітної плати для працівника, який виїхав з України, або ж є внутрішньо переміщеною особою. У період воєнного стану така відпустка має в обов’язковому порядку надаватися роботодавцем за заявою працівника тривалістю до 90 календарних днів. Що це означає: 1) воєнна відпустка без з/п надається за угодою сторін (тобто, працівник написав заяву, роботодавець або відмовив, або надав); 2) працівникам, що є ВПО або виїхали за межі України, ця норма дає можливість взяти таку відпустку на 90 днів (тобто роботодавець не може відмовити). 3) скористатися цією нормою можна буде з моменту набрання чинності закону. Тобто ніякої мови про те, що зазначені 90 днів вже спливають не може бути.

Доброго вечора підкажіть будь ласка в мою ситуацію в виїхала за кордоном 27.02.2022 року тоді я написала заяву на щорічну відпустку, потім з 20.04.2022 р. без збреження заробітної плати на період війни тоді було без обмеження. на початок серпня поверталась в Україну на місяць. Вийшла на роботу серпень місяць потім знову днів пішла за кордон і написала заяку на період карантину так як на період воєнного стану зрозуміла що не мала право більше писати. Тобто зараз стоїть питання зараз буде 90 днів як я виїхала з України я не можу зараз повертатись в України як мене зберегти роботу. P.S. я в цей період з лютого я виконую всі обовязки через Anny Desk.

Наталія, Указом президента 17.05.2022 №341/2022 подовжено воєнний стан ще на 90днів ,тобто до 22серпня2022р.І в такому випадку ви сміливо можете написати заяву на власний рахунок зыславшись на цей Указ у звязку з воєнними діями.Головне що ця відпустка за вашої ініціативи ніяких 4 місяців немає

Доброго дня, підскажіть, будь ласка, коли мине ці 90 днів за свій рахунок, повторно вже не має права працівник брати ще таку відпустку(якщо буде ще воєнний стан)? Бо як так зрозуміла що не більше ніж 90 днів можна брати, а далі як? або звільнення або на роботу? Дякую