Дванадцятипала кишка, її функції та розташування

Свою назву дванадцятипала кишка отримала завдяки тому, що його довжина становить близько 12 поперечних розмірів пальця руки.

Форма дванадцятипалої кишки може відрізнятися у різних людей: C-, U – або V-образної.

Ця кишка є самим «товстим» відділу тонкого кишечника та в той же час самим коротким — її довжина зазвичай перебуває в межах від 25 до 30 див.

Будова

На ділянці переходу дванадцятипалої кишки в худу розташований ще один сфінктер, що перешкоджає зворотному переміщенню харчових мас.

Фіксація органу досягається завдяки соединительнотканным волокнам, спрямованим від її стінок у бік органів заочеревинного простору. Верхня частина є більш рухливою, ніж інші її ділянки, тому вона може зміщуватися в сторони слідом за воротарем шлунка.

Дванадцятипала кишка відрізняється особливою будовою слизової оболонки, завдяки чому її епітелій володіє стійкістю до агресивного середовища шлункової кислоти, пепсину, жовчі та ферментів підшлункової залози.

Цибулина дванадцятипалої кишки, інші її відділи і головка підшлункової залози мають загальний кровообіг, яке здійснюється завдяки верхньої брижової артерії і гілкам чревного стовбура.

Розташування

Дванадцятипала кишка розташована найчастіше на рівні другого і третього поперекових хребців. Її положення може трохи відрізнятися у різних людей залежно від віку, ступеня вгодованості та цілого ряду інших факторів. Наприклад, у літніх або занадто худих людей цю ділянку кишечника може бути розташований трохи нижче, ніж у молодих і щодо вгодованих суб’єктів.

У більшості випадків верхній відділ бере свій початок на рівні останнього грудного або першого поперекового хребця. Потім кишка йде в напрямку зліва направо і вниз до рівня третього поперекового хребця, після чого виконує нижній вигин і розташовується паралельно верхньому відділу, але вже справа наліво на рівні другого поперекового хребця.

Верхній відділ дванадцятипалої кишки спереду і зверху прилягає до квадратною часткою печінки, а також до жовчного міхура.

Спадний відділ своєю задньою стороною прилягає до балії правої нирки і початкового відділу сечоводу. З іншого боку до цієї ділянки кишки прилягає висхідна ободова кишка, яка є частиною товстої кишки.

До горизонтальної частини дванадцятипалої кишки спереду прилягає верхня брижова артерія. Також близько до цій ділянці знаходиться поперечна ободова кишка.

Висхідний відділ з задньої сторони прилягає до заочеревинної клітковині, з передній — до петель тонкої кишки.

На передній і задній поверхні головки підшлункової залози розташовані лімфатичні судини, призначені для відведення лімфи від дванадцятипалої кишки.

Функції

Дванадцятипала кишка виконує наступні функції.

• Секреторна — перемішування харчової кашки (хімусу) з травними соками, що надійшли в цей відділ тонкої кишки з підшлункової залози і жовчного міхура. Крім того, дванадцятипала кишка має власні (бруннеровы) залози, які беруть активну участь в утворенні шлункового соку. Завдяки надходженню травних ферментів хімус набуває своєрідний «ферментативний заряд», тобто подальше перетравлення відбувається в наступних відділах тонкої кишки.
• Моторна — забезпечення процесу пересування хімусу, що надійшла з шлунку, тонкій кишці.
• Евакуаторна — евакуація хімусу, збагаченого травними ферментами, в наступні відділи тонкої кишки.
• Підтримання зворотного взаємозв’язку з шлунком — рефлекторне відкривання і закривання шлункового воротаря залежно від рівня кислотності надходить харчового комка.
• Регуляція вироблення травних ферментів підшлунковою залозою та печінкою.

Таким чином, у дванадцятипалій кишці починається процес кишкового травлення. При цьому відбувається приведення кислотності харчової кашки до лужного рівня, завдяки чому дистальні відділи тонкої кишки захищені від дратівної дії кислот.

Травлення

У цьому розділі міститься інформація про те, що відбувається з їжею в органі. Харчова кашка, що надійшла в початковий відділ тонкої кишки з шлунка, змішується з рідиною, що надійшла з проток підшлункової залози, а також з жовчю і секретом кишкових стінок.

Далі жовч нейтралізує кисле середовище харчової грудки, завдяки чому слизова оболонка набуває захист від агресивного впливу кислого вмісту хімусу.

Також завдяки впливу жовчі здійснюється емульгування і розщеплення жиру. Жир перетворюється на емульсію (дуже дрібні краплі, що знаходяться у водному середовищі). Завдяки цьому істотно збільшується площа поверхні взаємодії жирів з ферментами травного соку і прискорюється процес перетравлення їжі.

Жовч сприяє розчиненню продуктів розщеплення жирів, а також їх всмоктуванню в кишкові стінки. Крім того, жовч має надзвичайно важливе значення в процесі засвоєння в кишечнику жиророзчинних вітамінів, амінокислот, холестерину і солей кальцію.

Ще однією функцією жовчі є регуляція перистальтики кишечника. Під впливом зазначеної речовини відбувається скорочення кишкової мускулатури, завдяки чому прискорюється процес пересування їжі по кишки і його подальша евакуація з організму. Надалі всі компоненти жовчі практично повністю виводяться з організму людини.

Панкреатичний сік, що надійшов в дванадцятипалу кишку з підшлункової залози, має вигляд прозорої рідини і здатний перетравлювати різні поживні речовини: білки, жири і крохмаль. В кишковій порожнині він активується внаслідок впливу інших ферментів.

Кишковий сік, який утворюється завдяки дії власних залоз дванадцятипалої кишки, складається із значної кількості слизу і містить фермент пептидазу, що сприяє розщепленню білків. Також зазначені залози виробляють два види гормонів — холецистокінін-панкреозимин і секретин, які посилюють секреторну функцію підшлункової залози і таким чином регулюють її роботу.

При відсутності їжі в дванадцятипалої кишці її вміст має слаболужну реакцію, при якій pH становить 7,2-8,0. При вступі в кишку кислої харчової кашки рівень кислотності також змінюється в кислу сторону, але потім відбувається нейтралізація шлункового соку і зсув рн в лужну сторону.

Таким чином, дванадцятипала кишка виконує ряд важливих функцій у процесі травлення, в тому числі насичення харчової грудки травними ферментами та забезпечення подальшого процесу перетравлювання їжі.

Протягом доби в кишку може надходити від 0,8 до 2,5 літрів соку підшлункової залози. Кількість жовчі, що надходить у зазначений орган, становить від 0,5 до 1,4 л в день і залежить від характеру харчування і індивідуальних особливостей організму людини.

Від нормальної роботи органу залежить весь подальший процес перетравлення їжі в кишечнику, тому будь-які збої в її функціонуванні можуть призвести до виникнення цілого ряду порушень та захворювань травної системи.

Виразка дванадцятипалої кишки

Виразка дванадцятипалої кишки – захворювання, за якого на слизовій оболонці цього відділу кишківника виникають глибокі дефекти епітелію, що сягають м’язового шару.

Патологія поширена: зустрічається приблизно у 5–15 % дорослого населення планети. Ще кілька десятиліть тому хвороба вважалася хронічною, але завдяки сучасним протоколам, успішно піддається лікуванню.

Виразки у дванадцятипалій кишці (ДПК) часто поєднуються з виразкою шлунка, через що ці дві патології поєднуються в одну, котра має назву виразкова хвороба шлунка та ДПК.

Причини

Механізм, за яким виникають виразки слизової оболонки ДПК, лікарям відомий: унаслідок впливу низки провокативних чинників, шлунковий сік починає руйнувати поверхневий епітелій початкового відділу тонкого кишківника. Головну роль у цьому відіграє травний фермент пепсин, тому захворювання ще іноді називають пептичною виразкою дванадцятипалої кишки.

Суть патологічного процесу, за яким виникає проблема: у ДПК середовище лужне, а в шлунку – різко кисле. Щоб уникнути пошкодження кишківника кислотою, наш організм вкриває внутрішню поверхню ДПК шаром захисного слизу, а їжа зі шлунка надходить до кишки дрібними порціями. Коли один із цих механізмів (або обидва одночасно) дають збій, то виникають передумови для розвитку виразкової хвороби ДПК.

Найбільш поширені причини виникнення виразки дванадцятипалої кишки:

• інфекція Helicobacter pylori;
• надмірне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• гострі та хронічні стреси;
• великі травматичні ушкодження, масштабні операції;
• порушення моторики вихідного відділу шлунка, через що до кишки потрапляють великі грудки їжі, просочені кислотою;
• вживання алкоголю та нікотину в будь-якому вигляді;
• дискінезія жовчовивідних шляхів, коли до ДПК закидаються жирні кислоти жовчі;
• патологічні стани, за яких шлунок синтезує занадто багато кислоти;
• нерегулярне харчування з переважанням жирної, грубої їжі (сухом’ятка).

Найчастіша причина – хелікобактерна інфекція, ці мікроорганізми знаходять у 85–90 % хворих на виразку дванадцятипалої кишки. До кишківника, бактерії потрапляють зі шлунка, отримують сприятливе для себе лужне середовище й починають розмножуватися. Продуктами своєї життєдіяльності та своєю присутністю спричиняють запалення, послаблюють механізми захисту слизової дванадцятипалої кишки.

Спочатку виникає ерозія, котра поступово робиться глибшою, до виникнення виразки.

Симптоми

Як і виразка шлунка, ураження ДПК, найчастіше проявляє себе болем у животі. Є й інші симптоми, котрі можуть не спричиняти занепокоєння, хоча мають стати приводом для консультації в гастроентеролога.

Симптоми, властиві виразці дванадцятипалої кишки:

• епіцентр болю розташований вгорі та правіше від серединної лінії живота;
• біль тупий або гострий, з’являється або посилюється через 2–3 години після їжі (коли шлунок починає відправляти їжу в кишківник);
• часта печія;
• відчуття гіркоти в роті;
• періодична нудота;
• людина худне, тому що підсвідомо боїться болю, пов’язаного з їжею;
• стілець нестійкий, частіше – запори;
• живіт часто надувається, бурчить;
• прояви посилюються навесні та восени, після стресу, вживання грубої їжі.

Якщо на тлі виразки шлунка можуть виникати симптоми захворювання серця, то виразкове ураження дванадцятипалої кишки здатне симулювати патологію печінки й, навіть, апендицит.

Гастроентеролог Universum clinic також нагадує, що зустрічається малосимптомне ураження ДПК (характерно для людей, котрі приймають НПЗЗ), коли біль практично не турбує. У групі ризику хворі на серцеву та суглобову патологію, котрі змушені регулярно приймати аспірин та інші НПЗЗ.

Просимо звертати увагу на проблеми із травленням та своєчасно звернутися до клініки для обстеження. Своєчасна діагностика та лікування виразки дванадцятипалої кишки дають змогу повністю вилікувати людину та вберегтися від небезпечних ускладнень хвороби.

Особливої уваги потрібно приділяти стільцю: якщо кал набуває чорного кольору, це вказує на домішку в ньому крові з тонкого кишківника. Стан вкрай небезпечний і потребує негайної консультації в клініці.

Діагностика

Перше, але не головне джерело інформації для діагнозу – ретельний лікарський огляд та опитування. Спеціаліст Universum clinic уточнює характер симптомів, коли вони з’явилися, після чого посилюються та слабшають. Уточнюється самопочуття членів сім’ї пацієнта, оскільки гелікобактерна інфекція передається через посуд і може вражати інших людей.

Щоби підтвердити діагноз виразки дванадцятипалої кишки, потрібні додаткові обстеження:

• фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС), якщо необхідно – з біопсією;
• тести на хелікобактерну інфекцію;
• загальний та біохімічний аналізи крові;
• рентгенологічне обстеження ШКТ із контрастом;
• КТ і МРТ;
• аналіз калу на приховану кров;
• дослідження кислотоутворювальної функції шлунка;
• визначення рівня гормонів шлунка (гастрин)

Найбільш цінну інформацію надає ФЕГДС. За допомогою сучасного ендоскопічного обладнання, фахівець клініки проводить огляд порожнини шлунка та дванадцятипалої кишки. Так ми виявляємо ерозії, виразки, деформації кишківника, різні форми гастриту та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Лікування виразок дванадцятипалої кишки

Оскільки найпоширенішою причиною хвороби є Helicobacter pylori, то до схеми терапії практично завжди додаються антибіотики та протимікробні препарати. Курс обов’язково комплексний, поетапний.

• харчування за принципами лікувального столу № 1;
• спазмолітики;
• оптимальна схема ерадикації H. pylori;
• інгібітори протонної помпи, щоб зменшити секрецію соляної кислоти;
• антациди для зниження кислотності шлункового соку;
• препарати вісмуту;
• блокатори H2-гістамінових рецепторів;
• протизапальні простагландини;
• пробіотики;
• фізіотерапевтичні методики після зняття гострих явищ, щоби прискорити загоєння дефекту слизової оболонки.

Завдяки дотриманню вимог доказової медицини, нашим фахівцям вдається:

• швидко усунути виснажливі симптоми захворювання;
• усунути, провести ерадикацію гелікобактерної інфекції для профілактики рецидивів;
• домогтися загоєння (епітелізації або рубцювання) виразкового дефекту;
• забезпечити профілактику небезпечних ускладнень хвороби.

Вкрай важливо звернутися по кваліфіковану допомогу вчасно. Застарілі та великі дефекти стінки ДПК здатні призвести до її деформації, що надалі потребуватиме хірургічного лікування. А в разі розвитку ускладнень, можливі дуже небезпечні ситуації (кровотеча, трансформація дефекту в ракову пухлину та ін.).

Профілактика захворювання

Щоб виразка дванадцятипалої кишки не розвинулася, необхідно дотримуватися, у принципі, не складних правил:

• відмовитися від куріння, обмежити вживання алкоголю;
• регулярно та повноцінно харчуватися;
• уникати стресів та психоемоційних перевантажень;
• якщо потрібно застосовувати НПЗЗ – приймати їх після їжі;
• у разі появи порушень у роботі травного тракту – звертатися до гастроентеролога для обстеження та діагностики.

Уникнути зараження Helicobacter pylori неможливо, бо бактерії дуже поширені серед людей, тому краще вважатиме себе інфікованим, і заздалегідь уникати чинників ризику.

Реабілітація

Як правило, виразка дванадцятипалої кишки гоїться швидше, ніж дефекти в шлунку. Щоби підтвердити одужання, потрібно за кілька тижнів пройти повторну процедуру ФЕГДС, тести на H. pylori. І, якщо вдається досягти повної ерадикації хелікобактерної інфекції, то ризик рецидиву суттєво знижується.

Істотно знизити ризик рецидиву та прискорити відновлення кишківника, допомагає дієта, зовсім не така сувора, як при панкреатиті.

Пацієнтам із виразкою дванадцятипалої кишки рекомендується:

• харчування невеликими порціями 5–6 разів на день;
• вода та напої без газу;
• їжа тепла, не гаряча та не холодна;
• обмежити міцний чай, каву, відмовитися від енергетичних напоїв;
• овочі та фрукти вживати печеними;
• усі продукти добре проварювати;
• уникати смажених, копчених та маринованих продуктів;
• надавати перевагу нежирним сортам м’яса (куриця або індичка, кролик, яловичина);
• їсти каші напіврідкої консистенції, уникати кукурудзяної, пшоняної крупи;
• молоко знежирене, сир, сметана та кефір – не перекислі.

Після одужання, асортимент продуктів харчування можна значно розширити, детальніше про це розповість фахівець клініки.

Якщо з тих чи інших причин, домогтися повного відновлення слизової оболонки ДПК не вдається або зберігається хелікобактерна інфекція, гастроентеролог може порекомендувати курси профілактичного лікування. У ці періоди також необхідна описана вище дієта при виразці дванадцятипалої кишки.

Література

1. Наказ МОЗ України від 03.09.2014 № 613 “Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при пептичній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки”.
2. Mićunović N et all. Ulkus na dvanaesniku i infekcija Helicobacterom pylori [Duodenal ulcer and Helicobacter pylori infection]. Lijec Vjesn. 2002 Sep;124 Suppl 1:48-52. Polish. PMID: 12592817.
3. Wu L et all. Effects of anti-H. pylori triple therapy and a probiotic complex on intestinal microbiota in duodenal ulcer. Sci Rep. 2019 Sep 6;9(1):12874. doi: 10.1038/s41598-019-49415-3. PMID: 31492912; PMCID: PMC6731296.
4. European Helicobacter and Microbiota Study group. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut. 2022 Aug 8:gutjnl-2022-327745. doi: 10.1136/gutjnl-2022-327745. Epub ahead of print. PMID: 35944925.
5. Misciagna G et all. Diet and duodenal ulcer. Dig Liver Dis. 2000 Aug-Sep;32(6):468-72. doi: 10.1016/s1590-8658(00)80002-x. PMID: 11057920.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,25 /5
Кількість оцінок: 97