У верхів’ях Амазонки знайшли «долину загублених міст»

2000 років тому у верхів’ях Амазонки жили десятки тисяч упано — представників розвиненої цивілізації, яку порівнюють із майя. Оцінити масштаб її досягнень вченим допомогли лідари — такі ж, як у айфоні.

Археологи знайшли в Еквадорі “долину загублених міст” – найбільший урбаністичний центр доколумбової епохи в басейні річки Амазонки. Він був ровесником Риму, а знайти його допомогли лазери. Пояснюємо, що заважало виявити стародавні міста раніше, чому зникли їхні жителі і чи варто чекати подібних знахідок у майбутньому.

У верхів’ях Амазонки виявили сліди розвиненої цивілізації, яку порівнюють із майя. Масштаб її досягнень досі незрозумілий

На початку січня 2024 року міжнародна група археологів із Франції, Еквадору, Німеччини та Пуерто-Ріко повідомила про відкриття густої системи доіспанських міст у долині Упано, розташованій у тропічних лісах Амазонки на сході Еквадору. Це найбільший комплекс поселень у басейні річки — автори навіть порівнюють його із містами-державами цивілізації майя на території сучасних Мексики та Гватемали.

Археологічні розкопки в долині Упано ведуться вже кілька десятиліть, але донедавна яскравих відкриттів там не було: заважала бурхлива рослинність і те, що, на відміну від інків та майя, місцеві жителі будували будинки не з каменю, а із землі та деревини.

Проте вчені знайшли безліч курганів, залишки посуду, обгоріле насіння та інші сліди існування стародавньої спільноти. Але наскільки організованими були ці розрізнені поселення, археологи не розуміли, доки не провели у 2015 році повітряну зйомку, склавши докладну тривимірну карту поверхні під рослинністю. Її результати були опубліковані тільки тепер і стали сенсацією: виявилося, в Упано існував повноцінний комплекс міст, сполучених дорогами.

Французький археолог, основний автор дослідження Стефан Ростен назвав знахідку «долиною загублених міст». Можливо так він натякнув на британського мандрівника Персі Фосетта, який був переконаний, що в амазонських лісах знаходяться руїни стародавнього міста. Фосетт зник у 1925 році під час експедиції до Бразилії.

Цивілізації з Упано — близько 2,5 тисяч років (загалом на пару століть молодша Риму). Її населяли десятки тисяч людей

На площі 300 квадратних кілометрів ученим вдалося виявити понад шість тисяч земляних платформ прямокутної форми, на яких колись стояли дерев’яні споруди. Висота більшості насипів складала два-три метри, а розміри – 10 на 20 метрів. Швидше за все, на них розташовувалися житлові будинки: розкопки деяких платформ виявили ями для стовпів та рештки вогнищ. Найчастіше від трьох до шести таких платформ було згруповано разом навколо центрального двору.

Розміри деяких платформ значно більші за середні, і дослідники припускають, що на них розташовувалися церемоніальні будівлі. Довжина та ширина найбільшої такої платформи становила 140 на 40 метрів при висоті близько п’яти метрів.

Платформи були оточені сільськогосподарськими полями та системою каналів для відведення води. Дослідники нарахували у долині 15 поселень, п’ять із яких були особливо великими (із щільністю забудови понад 100 земляних платформ на квадратний кілометр). Важко сказати, скільки людей могли жити там одночасно: у статті автори не навели таких оцінок. Один із дослідників говорить про 15–30 тисяч, інші дають ширший діапазон — від 10 до 100 тисяч людей.

Перші споруди з’явилися в долині 2,5 тисячі років тому — всього через кілька століть після заснування Риму. Культура, яку дослідники назвали “упано”, зберігалася приблизно тисячоліття, після чого зникла до 600 року нашої ери. Потім після двостолітнього запустіння деякі ділянки були знову заселені вже іншими людьми, але до 1200 їх закинули остаточно.

Результати дослідження дозволяють зробити кілька припущень про давніх жителів долини Упано.

• По-перше, вони були працьовиті та наполегливі. Поселення були з’єднані сіткою доріг, найдовша з яких простяглася щонайменше на 25 кілометрів. Будуючи дороги, жителі долини Упано знімали ґрунт і складали його на узбіччях, прагнучи отримати ідеально прямі напрямки, які не прямували вздовж вигинів ландшафту. Оскільки був відсутній швидкісний транспорт ніякого практичного сенсу в такому випрямленні не було, вчені припускають, що упано знаходили в ньому якусь символічну та ритуальну цінність.
• По-друге, упано могли конфліктувати із сусідами — про це говорять численні захисні рови та перегороджені в деяких місцях дороги.
• По-третє, аналіз залишків крохмалю на кераміці говорить про те, що упано вирощували кукурудзу, квасолю, маніоку та батат.
• По-четверте, хоча археологи поки що не знають, чому будівельники споруд у долині Упано врешті-решт залишили її, у цьому точно не були винні європейці та принесені ними хвороби. Поселення занепали задовго до першої експедиції Христофора Колумба в 1492 році. Судячи з знайденого вченими прошарку попелу, люди могли піти з цієї місцевості після серії вивержень вулканів.

Дослідження стародавніх культур у басейні Амазонки було б неможливим без сучасних лідарів — пристроїв, які дозволяють «бачити» крізь крони дерев.

Хоча археологи давно вивчають долину Упано, оцінити масштаб існуючих там поселень, вдалося лише після того, як вчені почали сканувати регіон за допомогою повітряного лідара.

“Я досліджував це місце багато разів, але лідар дозволив по-іншому поглянути на землю”, – зізнався Стефан Ростен.

Лідар (LIDAR, Light Detection and Ranging) – це, по суті, лазерний радар, який використовує світлові імпульси для вимірювання відстаней до предметів. Лідар складається з лазера, сканера та GPS-приймача. Лазерні промені відбиваються від поверхні та зчитуються сканером, який складає прив’язану до координат тривимірну модель простору.

• топографічні використовують інфрачервоний лазер для сканування суші;
• батиметричні застосовують проникаюче через воду зелене світло для вимірювання рельєфу морського дна та русла рік.

Оскільки лідари чудово «бачать» крізь дерева та траву, вони стали незамінним інструментом для археологічних досліджень у Центральній та Південній Америці, значна частина яких покрита густими лісами.

Наприклад, лише 2020 року археологи повідомили про виявлення на півдні Мексики великої споруди майя, його довжина досягала 140 метрів, а висота — 15. Здійснити відкриття допоміг лідар — показавши, що прихований рослинністю об’єкт має ретельно сплановану форму.

Звичайно, лідари потрібні не тільки археологам: вони використовуються для складання тривимірних моделей приміщень і, наприклад, в айфонах та в безпілотних автомобілях, дозволяючи їм «бачити» інші машини, будівлі та пішоходів.

Південну Америку знову охопила «золота лихоманка» — цього разу археологічна

Корінні народи населяли басейн Амазонки понад 12 тисяч років, але щільні ліси регіону досі ускладнювали пошук слідів стародавніх спільнот. В останні роки ситуація змінилася: у американській археології почалася своєрідна «золота лихоманка». Вчені регулярно роблять дивовижні відкриття на континенті, який довгий час до прибуття європейських колонізаторів вважався малонаселеним.

Наприклад, у 2018 році британські та бразильські археологи повідомили про відкриття залишків укріплених поселень у верхів’ях бразильської річки Тапажос, притоку Амазонки. За оцінкою дослідників, в оточених ровами селах південної частини басейну Амазонки наприкінці доколумбового періоду (тобто у 1250–1500 роках) могло мешкати до мільйона людей.

2022 року німецькі та британські фахівці знайшли в Болівії — за допомогою тих самих лідарів — великі поселення зі ступінчастими платформами, прямокутними курганами та конічними пірамідами заввишки до 22 метрів. У них жили в 500–1400 роках. Ці поселення оточувала мережа каналів та водосховищ.

Восени 2023 року у журналі Science вийшла стаття, автори якої припустили, що у басейні Амазонки чекають відкриття до 24 тисяч археологічних пам’яток.

Нарешті, ґрунтуючись на даних уже не лідарів, а родючості особливого типу ґрунту, який є у регіоні, автори одного з досліджень припустили, що в басейні Амазонки могли жити не менше восьми мільйонів людей у 1492 році. Йдеться про так звану тера прета, або «амазонську чорну землю». Це темний родючий шар грунту, що став результатом людської діяльності, а не існував тут спочатку. Він містить суміш органічних та неорганічних матеріалів, включаючи золу, кераміку, кістки, раковини, залишки їжі та гній. Такий «коктейль» збагатив землю поживними речовинами, необхідними для вирощування врожаю.

Терра прета зустрічається у багатьох південноамериканських країнах, зокрема у Болівії, Еквадорі та Перу. Але найбільше її у Бразилії, де чорний ґрунт покриває 3,2% зайнятої лісами території — понад 150 тисяч квадратних кілометрів, що перевищує площу, наприклад, Таджикистану. Товщина терра прети досягає майже чотирьох метрів, а вік найстаріших шарів сягає п’яти тисяч років.

Все це говорить про широку поширеність у минулому процвітаючих поселень корінних народів, які істотно змінили природний ландшафт. Басейн Амазонки не був первозданним острівцем дикої природи до приходу європейців: упродовж тисячоліть він підтримував складні суспільства людей, історію яких ми лише почали відкривати.

#UvidpustkuRoutes. Узбекистан: Ташкент → Чарвакське водосховище → гори Чимган → Ферганська долина → Маргілан → Коканд → Самарканд → Шахрисабз → Термез → Бухара → Навої → Хіва → Нукус → Муйнак

Середня Азія береже у собі багату історію, культуру стародавніх народів і неймовірно гарну та різноманітну природу, яка не зіпсована натовпами туристів або людським прогресом. Тому ми склали маршрут подорожі Узбекистаном – одним з найкращих представників регіону. Ця стаття допоможе вам ближче познайомитися з цією чудовою країною Середньої Азії.

Бажаєш отримувати повідомлення з новими акційними пропозиціями?

Створи аккаунт і виріш як часто будемо висилати тобі повідомлення. Не висилаємо спаму.

Історично так склалося, що стародавні цивілізації існували на тих землях, які зараз не дуже населені людьми, а подекуди зберіглися у автентичному вигляді. Узбекистан власне тим і унікальний, що на його території можна побачити спадщину від тих часів, коли там жили стародавні народи, окрім цього там зберіглися безцінні пам’ятки історії і культуру, навіть цілі міста. Відомо, що вже у VIII столітті до н.е. територія Узбекистана була заселена, а географічна локація на Шовковому шляху давала передумови для економічного та соціального розвитку. Природа Узбекистану теж сподобається будь-якому туристу, адже вона складається з різноманітних природних зон – від пустелі до засніжених гір. Тобто кожен знайде для себе привід принаймні один раз побувати в цій країні і ми радимо вам додати її до своєї персональної мапи подорожей. Дістатися до Узбекистану з України можна лише з однією пересадкою класичними авіакомпаніями, наприклад Turkish Airlines, Air Astana або Belavia. Громадянам України для в’їзду до Узбекистану з туристичною метою на 60 днів віза не потрібна. Пересуватися територією країни найкраще на автомобілі, так ви зможете повною мірою насолодитися краєвидами. Проте в Узбекистані гарно розвинені залізниця і внутрішнє авіасполучення, тому між деякими містами на великих відстанях краще скористатися саме таким транспортом для економії дорогоцінного часу відпустки.

В якості прикладу ми склали маршрут подорожі з Ташкента, столиці Узбекистана. Туди виконується переважна більшість міжнародних авіарейсів і зі столиці буде зручно запланувати перельоти або переїзди до інших регіонів країни. Ташкент чарує своїх гостей гармонійним поєднанням традиційної східної архітектури, сучасних кварталів, парків, майданів з фонтанами, мечетей та православних храмів і навіть будинків у класичному європейському стилі. Історія міста тягнеться ще з II століття до н.е. і тісно пов’язана вона була з Шовковим шляхом. Столиця Узбекистану – справжній мегаполіс з кількома мільйонами мешканців і щоб зрозуміти масштаби міста підніміться на оглядовий майданчик Ташкентської телевежі.

На огляд усіх цікавинок і пам’яток Ташкента можа піти не один день, тому прилетівши до нього, не поспішайте їхати кудись далі. Розпочніть екскурсію зі Старого міста Ташкента, у якому знаходяться найкращі взірці східної архітектури – комплекс будівель Хаст-Імам, медресе Кукельдаш XVI століття, мечеть Ходжа Ахрар Валі XV століття, мавзолей Каффаль Шаші, медресе Барак-хана, де зберігається коран халіфа Османа VII століття, а ще безліч автентичних будинків та вуличок XV-XVI століть.

Східну країну неможливо уявити без традиційного базару. Один з таких, базар Чорсу, теж знаходиться у Старому місті. Гостинці та товари для подорожі стануть вдвічі приємнішим придбанням, якщо ви спробуєте виторгувати собі гарну ціну за всіма традиційями східного базару. Похід на базар – це також чудова можливість недорого скуштувати головну страву Узбекистану – плов. Аромати їжі та спецій, що наповнюють повітря навколо базару Чорсу не залишать байдужим будь-якого гостя.

Охочим дізнатися якомога більше про історію Узбекистану радимо відвідати музей історії Тимуридів з понад п’ятьма тисячами експонатів, музей історії Узбекистану, Міжнародний Караван-Сарай культури, де розповідають про історію Шовкового шляху, будинок-музей Тамари Ханум – видатної співачки Узбекистану, та музей мистецтв, який був заснований понад 100 років тому.

Продовжуйте екскурсію Ташкентом з майдана Незалежності в центрі, на якому знаходяться одні з найгарніших столичних фонтанів. Також серед пам’яток варто побачити мавзолей Шейха Ховенді ат-Тахурі, мечеть Тіля-Шейха, мавзолеї Юнус-хана XVI століття і Шейха Зайніддіна-бобо XIV століття, сучасну мечеть Мінор, лютеранський храм Німецька кірха кінця XIX століття, Римо-Католицький собор Найсвятішого Серця Ісуса, православний Успенський собор, собор Святого Олександра Невського початку XX століття, резиденцію князя Романова, а ще площу Аміра Тимура і Алайський базар – один з найстаріших в Ташкенті.

Зверніть увагу, що пересуватися Ташкентом дуже зручно на метро, станції якого побудовані з “радянським розмахом” і самі по собі претендують на роль одних з важливих пам’яток узбецької столиці.

Коли огляд Ташкента буде завершений, зробіть вилазку за місто на схід. За 90 км від міста знаходиться Чарвакське водосховище, а південніше від нього гори Чимган. Влітку цей регіон приваблює місцевих та гостей відпочинком біля блакитної води водосховища на фоні гір Тянь-Шаня, активним туризмом серед гір і мальовничих долин та екстремальними розвагами, на кшталт парапланеризму.

Взимку у горах Чимган працює гірськолижний курорт Амірсой з досить розвиненим сервісом, готелями, різноманітними трасами і підйомниками. Недалеко від водосховища і селища Ходжікент знаходиться скеля з петрогліфами, найстарші з яких датовані епохою енеоліту IV-III тисячоліття до н.е.

На північних схід від водосховища починається територія Угам-Чаткальского національного парку, який простягається до кордонів з Казахстаном і Киргизстаном. Більша частина парку закрита для туристів з метою збереження природи, але в одній з мальовничих зон організовують екскурсії різноманітними стежинами і до деяких верхівок гір.

Час рухатися далі. Ми пропонуємо прокласти маршрут до східної частини Узбекистану до Намангана, до якого 300 км автодорогами з Ташкента. Третє за розмірами місто Узбекистана зараз є центром харчової промисловості, через це Наманган просто насичений фруктовими садами та іншою зеленню. В передмісті Намангана знаходиться археологічний музей простонеба – руїни стародавнього міста Аксікента. Але головна причина перебування в Намангані – це подорож до Ферганської долини, одного з найгарніших регіонів Узбекистана, який може похизуватися зеленими луками, видами на засніжені верхівки Тянь-Шаня і прекрасними природними ландшафтами. У долині просто ідеальні умови для сільського господарства та скотарства, а ще вона знаходиться на Шовковому шляху.

Історично в Ферганській долині стояли караван-сараї і декілька міст. Наприклад, проїхавши через долину з Намангана на південь, ви можете зробити зупинку в Маргілані, як робили її майже 2000 років тому торгівці на Шовковому шляху. Маргілан також відомий, як центр виготовлення шовку і виробів з нього. Це найкраще місце в Узбекистані, щоб придбати вироби або одяг з традиційного маргіланского атласу і побачити на власні очі процес виробництва на місцевій фабриці шовку. Є в місті і кілька історичних пам’яток – меморіальний комплекс Пір-Сиддік, мечеті Чакаров і Торон-базар, мавзолей Ходжа-Маггіз та медресе Саїд Ахмад-Ходжа.

Одне з найстаріших міст Узбекистану Коканд, на заході Ферганської долини, відігравало не важливу тільки роль на Шовковому шляху, а й було столицею Кокандского ханства – могутньої колись держави. Зараз Коканд цікавий для туристів насамперед архітектурними пам’ятками – медресе Емір, медресе Камол-казі, медресе Норбут-бія, розкішний палац Худояр-хана, гробниця Дамаї Шахон, мавзолей Мадара-хана та мечеть Джамі. Всі вони датовані XVIII-XIX століттями і відображають історію Кокандского ханства.

На цьому можна завершити поїздку східною частиною Узбекистану і відправитися на західну, від Ташкента, частину країни. Напевно, Самарканд – найвідоміше місто Узбекистану, адже саме воно було столицею могутньої імперії Тамерлана. Самарканд знаходиться за 300 км від Ташкента, також до нього можна дістатися літаком зі столиці і зупинитися щонайменше на кілька днів. По-перше, варто відзначити, що місто стоїть у мальовничій долині річки Зерафшан і оточене Паміро-Алайськими горами. Для історії Середньої Азії, Узбекистану та і взагалі народів євразійського континенту Самарканд відіграє дуже важливу роль. За різними даними місту від 2750 до 4700 років і за цей час воно слугувало важливим пунктом на Шовковому шляху, було кілька разів завойовано, бачило розквіт і занепад. На щастя, до наших часів в Самарканді зберіглося багато архітектурних пам’яток, реліквій та елементів культурної спадщини, за що місто було занесе до спадщини ЮНЕСКО. В якості прикладу огляд міста можна розпочати з майдану Регістан, якому понад шість сотень років. На майдані знаходяться медресе Улугбека XV століття, медресе Шердор і медресе Тілля-Карі XVII століття.

Ще одна прикраса Самарканда – мечеть Бібі-Ханим початку XV століття. Велична споруда стала відома через свої велитенські куполи блакитного кольору. Поруч з мечетю знаходиться комплекс або некрополь Шахі Зінда, де у розкішних і дуже цікавих в архітектурному сенсі гробницях поховані царствені особи і представники знаті.

Кожна пам’ятка Самарканда овіяна легендами і історіями, ось найважливіщі з них. Обсерваторія Улугбека, яка була побудована онуком Тамерлана, мавзолей Рухабад – одна з перший будівель міста, до зберіглася до наших часів, мавзолей Гур-Емір або мавзолей Тамерлана, де поховані нащадки і члени родини Аміра Тимура, мавзолей Ходжі Данияра на території Городища Афрасіаб – важливе для мусульман релігійне місце, до якого щороку прижджають тисячі паломників, мавзолей Ішратхана – одна з найзагадковіших будівель Самарканда, мавзолей імама Аль-Мотуріді – ще одне священе місце для мусульман. Також відзначимо архітектурний комплекс Ходжа-Ахрар, мечеть Хазрат Хизр, мавзолей Абді-Дарун, а за містом варто побачити мавзолей імама Аль-Бухарі, печеру Хазрата Дауда – священне місце, побувати на історичній паперовій фабриці Мерос і відпочити в саду Чор-Чінор.

Серед багатьох історичних і культурних музеїв Самарканда є один досить оригінальний, як для країни Середньої Азії – музей виноробства, який розташувався на території виноробні. Зараз там досі виготовляють вино та інші, міцніші, алкогольні напої. Якщо згадати про більш традиційні для Узбекистану товари, то варто завітати на фабрику східних килимів, де можна побачити процес виготовлення і прибдати якусь гарну річь.

Далі рушайте на південь до історичного міста Шахрисабз, якому понад 2700 років. Саме біля цього міста народився легендарний Тамерлан, тому в Шахрисабзі можна побачити велитенський пам’ятник цьому правителю. Від пам’ятника відходить гарна алея Шахрисабза – прекрасне місце для прогулянок і відпочинку. Серед пам’яток Шахрисабза відзначимо палац Ак-Сарай XIV-XV століть, мечеть Кок Гумбаз з блакитними куполами, архітектурні комплекси Дор-ут Тіловат і Дор-ус Саодат та склеп Аміра Темура, який ймовірно був призначався саме йому.

Найпівденніше місто Узбекистану – Термез, яке знаходиться на кордоні з Афганістаном, за 370 км від Самарканда. Як одне з найстаріших міст Середньої Азії, Термез має багату історію і кілька цікавих пам’яток – фортеця Кирк Кіз XV століття, мавзолей Аль-Хакім ат-Тірмізі, ханака Кокілдор Ота, архітектурний ансамбль Султан Саодат, храм Фаяз-Тепа, мінарет Жаркурган. Незвичайно буде побачити в узбекському місті буддійські пам’ятки – храм Каратепа та ступу Зурмала, які датовані першими століттями н.е. Одна з найдавніших археологічних пам’яток Узбекистану теж знаходиться біля Термеза – це руїни портового міста Кампиртепа IV століття до н.е.

У сучасній історії Термез запам’ятався тим, що саме через це місто були остаточно виведені радянські війська з Афганістану і кадри з мосту Дружби між двома країнами облетіли цілий світ.

Далі прокладіть маршрут на північний захід до Карші, за 270 км від Термеза. У цьому невеликому місті можна зупинитися на відпочинок і прогулятися по унікальному цегляному мості XVI століття через річку Кашкадар’я, а ще подивитися на гарний центральний майдан, мечеть Кок-Гумбаз XV століття, медресе Одіна XVI століття і медресе Кілічбек.

Наступна зупинка у ще одному визначному і дуже важливому для Узбекистану місті – Бухара, який мешканці країни називають священним та опорою ісламу. Бухара на рівні з Самаркандом вся насичена пам’ятками різних історичних епох, мечетями, музеями і релігійними місцями. В цьому місті-музею важко відокремити щось більш важливіше, тому ми згадаємо якомога більше цікавих пам’яток – це насамперед мінарет Калян XII століття, майдан і озеро Лябі-Хауз та архітектурний комплекс на ньому з монументом Ходжі Насреддіна, мавзолей Саманідів IX-X століть, комплекс з озером Боло-хауз, архітектурний ансамбль Пої-Калян, мавзолей імама Абу Хавса Кабіра, мавзолей Чашма-Аюб, ханака Файзабад, комплекс Ходжа-Гаукушон і середньовічні лазні-хамами.

Численні мечеті розкидані практично по всій Бухарі, серед них мечеті Ходжа Зайнуддіна, Джамі, Магокі-Атторі. Нагадаємо, що медресе – це середня і вища школа у мусульман, а для туристів це цікавий об’єкт для екскурсій. В Бухарі знаходяться медресе Улугбека, Мірі-Араб, Абдулазіз-хана, Чор-Мінор, Надір Диван-бегі, Кукельдаш і Кош-Медресе.

Бухара, як і багато інших міст Узбекистану, знаходиться на Шовковому шляху, тому торгівельні традиції в цьому місті також пам’ятають і бережуть. Торгівельні будівлі в Бухарі називають не базарами, а куполами. Одні з популярних серед туристів є куполи Токі-Саррофон, Тельпак Фурушон, Тім Абдуллахан і Токі-Заргарон.

Одна з незвичайних і визначних пам’яток Бухари – фортеця Арк. Вчені виявили, що її фундамент датований між VI та III століттями до н.е. Багато століть фортеця була резиденцією бухарського еміра, а зараз на її теріторії працює великий музей на кілька відділень історії і навіть природи.

Використайте Бухару в якості базового міста, щоб об’їздити цікаві місця навколо. Наприклад, можете проїхатися до палацу Сітораї Мохі-Хоса, мавзолею суфія Сайф ад-Діна Бохарзі і Буян-Куліхана, палацу еміра Бухарського в містечку Кагана та до екоцентру (питомника) Джейран, де мешкає багато видів тварин і птахів.

За 2 годин поїздки від Бухари на схід розташоване наймолодше місто Узбекистану – Навої, яке стоїть на території національного парку Алішера Навої. Зараз Навої один з головних промислових центрів країни, але за 45 км від нього варто відвідати ущелину Сармиш. Там знаходиться близько 4000 петрогліфів – це одна з найбільших “колекцій” наскельних малюнків у світі.

Час їхати далі на північний захід до Хіви, за 420 км від Бухари. Не дивуйтеся, але Хіва – ще одне місто-музей, важливий пункт на Шовковому шляху і дуже цікавий туристичний центр, що занесений до спадщини ЮНЕСКО. Якщо мріяли опинитися у східній казці, тоді вам дуже сподобається це місто. Хіва складається з двох частин – Ічан-Кала, яка була заснована у X столітті до н.е. і Дішан-Кала, де історично були торгівельні і житлові вулиці. За великим рахунком Ічан-Кала – це фортеця з монументальним муром заввишки до 10 метрів. Всередині Ічан-Кала знаходяться такі пам’ятки, як комплекс цитаделі Куня-Арк, палац Таш-Ховлі, мінарет Кальта-Мінор, мечеть Джума і мінарет Іслам-Ходжа.

Серед цікавих місць Хіви відзначимо також медресе Шергазі-хана, медресе Мухаммад Рахімхана, медресе Араб Мухаммад-хана, медресе Мухаммад Амінхана, медресе Ходжі Бердібая і Аллакулі-хана, мавзолеї Пахлаван Махмуда і Саїд-Аллауддіна.

Якщо раніше ви встигли побувати у прекрасних горах і долинах Узбекистану, то час завітати до пустелі. Тому наступна зупинка буде в Нукусі – столиці автономної Республіки Каракалпакстан. Практично з усіх боків республіку оточують пустелі Каракуми, Кизилкум і плато Устюрт. Хоча Нукус відносно молоде місто, але поруч з ним зустрічаються археологічні пам’ятки та розкопки, яким багато століть, на кшталт некрополю Міздакхан.

Напевно, багато людей знають про трагічну історію Аральського моря. Колись величезна водойма сприяла розвитку життя всіх, хто оселився на його берегах. Багаті рибою води, гомінливі міста, прекрасні піщані пляжі, великі флотилії рибальських та пасажирських кораблів – все це пішло в небуття, коли з морем сталася екологічна катастрофа і воно просто перестало існувати. За 200 км від Нукуса розташоване місто-примара Муйнак, у якому можна побачити цілий цвинтар покинутих та іржавих кораблів, що стоять серед пустелі.

Якщо подорожуєте автомобілем і не проти екстремальних пригод, то зворотній шлях з Нукуса у бік Самарканду і Ташкента прокладіть через пустелю і місто Учкудук. Можливо пустельні краєвиди вразять вас не менш ніж інші регіони такого цікавого і різноманітного Узбекистану!

Маршрут подорожі:

Ташкент – Чарвакське водосховище – гори Чимган – Угам-Чаткальский національний парк – Наманган – Ферганська долина – Маргілан – Коканд – Самарканд – Шахрисабз – Термез – Карші – Бухара – Навої – Хіва – Нукус – Муйнак – Аральське море – Ташкент

Щоб забронювати або отримати більше інформації про готелі та оренду авто, клікніть у надані нижче скріншоти або лінки.

На час подорожі знайшли для вас кілька прикладів гарних готелів: