Поляки старіють, але поки не вимирають: що показали перші результати перепису населення Польщі

Чисельність населення Польщі на 31 березня 2021 року склала 38 млн 179,8 тисячі осіб, свідчать попередні дані перепису населення, опубліковані 27 січня Головним статистичним управлінням країни.

Порівняно з результатами перепису 2011 року, звітною датою якого також було 31 березня, це число скоротилося лише на 0,86%, що для країн Східної Європи є дуже благополучним показником.

За попередній міжпереписний період 2002-2011 років воно зросло на 0,74%. Загалом уже понад 30 років населення країни залишається на рівні вище 38 млн осіб, але ніколи не перевищувало 38,7 млн чоловік.

Жінки у Польщі, згідно з опублікованими даними, становлять 51,5% населення, а чоловіки відповідно 48,5%. При цьому чисельність жінок за десятиліття скоротилася більше – на 0,95%, а чоловіків лише на 0,77%, завдяки чому співвідношення статей трохи підправилося.

Незважаючи на слабку зміну загальної чисельності населення, у сусідній країні відбулися певні зрушення у його віковому складі. Число неповнолітніх впало на 3,4%, а їхня частка в населенні з 18,7% до 18,2%, у той час як чисельність працездатного населення скоротилася відразу на 7,7%, а його частка в населенні з 64,4% до 60%.

Читайте також

Україна у листопаді 2021 року побила рекорд вимирання: які регіони у лідерах

Зокрема, кількість працездатних осіб до 45 років упала на 6,9% (при скороченні частки у населенні на 2,4 відсоткових пункти, до 37,6%), а старше 45 років скоротилася відразу на 9% (при падінні частки у населенні на 2 пункти, до 22,4%).

30 років незалежної України у 30 головних цифрах

Понад 52 мільйони жителів, гроші номіналом в 1 000 000, інфляція понад 10 000%, мільйони українських мігрантів за кордоном. І понад 13 тисяч загиблих у війні на сході України. Це лише деякі із цифр часів незалежної України.

Іноді вони можуть бути красномовнішими за слова. ВВС News Україна пропонує поглянути, якою була і якою стала країна за 30 років незалежності.

Скільки українців

• 51,944 млн у 1991 році
• 41,588 млн у 2021 році (без Криму та непідконтрольних територій Донбасу)

Суто арифметично, за 30 років незалежності України її населення скоротилося на понад 10 млн людей.

За даними Держстату, у 1991 в Україні жили 51,944 млн. А на початок 2021 – 41,588 млн осіб.

Показник 2021 року не враховує населення анексованого Росією Криму та непідконтрольних Києву районів Донбасу. До анексії Криму і окупації Донбасу у 2014-му Держкомстат повідомляв про 45,426 млн жителів України.

Найбільше українців було у 1993-му році – 52,244 млн.

Україна старішає

у віці від 0 до 17 років

• 13,225 млн у 1991 році
• 7,459 млн у 2021 році

На додачу до скорочення, населення України стрімко старішає.

І це видно, як би парадоксально це не лунало, з кількості українців віком від 0 до 17 років.

Якщо у 1991-му їх було 13,225 млн, то у 2021 – 7,459 млн. Тобто, майже удвічі менше.

За ті ж 30 років кількість пенсіонерів в Україні також скоротилася, але не так різко. До того ж за час пенсійної реформи пенсійний вік підвищився, тож нині, наприклад, жінки у 59 років ще не є пенсіонерками, тоді як у 1991-му вже чотири роки, як були б.

• 13,1 млн у 1991 році
• 10,96 млн у 2021 році

Якщо у 1991 році в Україні було 13,1 млн пенсіонерів, то на початок 2021 – 10,96 млн.

І весь цей час переважна більшість їх були серед найменш забезпечених верств населення.

• 110 карбованців у 1991 році
• 3778 гривень у 2021 році

У 1991 році середня пенсія за віком становила 110 карбованців – ще старого, радянського зразка. За офіційним курсом Держбанку СРСР це було близько 61 долара, за комерційним курсом – близько трьох доларів.

Через рік, у 1992-му, середня пенсія українців вже дорівнювала 5 137 купоно-карбованців, або близько 25 доларів за офіційним середньорічним курсом.

Через інфляцію у 1994-1995 роках пенсіонери отримували сотні тисяч купоно-карбованців пенсії.

У 1996 році, коли запровадили національну валюту – гривню, пенсіонерам платили в середньому 39 гривень пенсії, або близько 21 долара.

У 2021 середня пенсія становить 3 778 гривень, що дорівнює приблизно 140 доларам.

Щоб зрозуміти, багато це чи мало, варто подивитися на середні заробітки українців.

Скільки заробляють українці

На кінець 1991 року середня зарплатня в Україні, згідно із офіційною статистикою, дорівнювала в середньому по економіці майже 480 карбованців. За офіційним курсом – це перевищувало 260 доларів, а за реальним комерційним – не дотягувала і до 20.

У листопаді 1992 Україна отримала свою першу тимчасову валюту – купоно-карбованці, а разом із нею й офіційний курс до долара, який становив 403 крб/дол. Проте середній курс за весь рік становив, за даними НБУ, майже удвічі менше – 208 карбованців за долар.

Звісно, на той момент були й інші – сірі та чорні – курси валютного ринку, а зарплату починали видавати не лише “живими грошима”.

Але якщо керуватися лише офіційними даними, то середній місячний дохід українця того року становив 6 505 карбованців або близько 31 долара, якщо рахувати по середньому курсу.

У 1993 цифр у зарплатах українців додалося, проте в перерахунку на тверду валюту середня зарплата становила близько 35 доларів.

Утім, це досить умовні розрахунки, якщо взяти до уваги, що офіційний курс впродовж року шалено стрибав, а зарплата зростала від десятків тисяч до сотень тисяч.

Перед грошовою реформою у 1995 українці були мільйонерами і в середньому заробляли по 7,3 млн карбованців на місяць, це дорівнювало близько 50 доларам.

• 480 крб у 1991 році
• 7,3 млн крб у 1995 році
• 14300 грн у червні 2021- року

У червні 2021 середня зарплатня українців становила 14,3 тис гривень – близько 520 доларів.

Гіперінфляція та найбільші гроші України

Якщо ви думаєте, що нинішні 10% інфляції – це багато, варто згадати перші роки незалежності України.

У 1992-му інфляція становила понад 2 000%, у 1993-му – перевищила 10 000%.

Загалом, з січня 1991 року до вересня 1996, коли було запроваджено гривню, ціни в Україні зросли приблизно у 95 тисяч разів.

• 10 256% індекс споживчих цін за 1993 рік

Сплески інфляції були і у кризовому 2008 році, коли ціни зросли на понад 22%, і у 2014-2015 роках, коли українська економіка намагалася оговтатися від перших наслідків російської анексії Криму та конфлікту на Донбасі. Тоді ціни зросли на майже 25% та понад 43% відповідно.

Гіперінфляція вимагала і гіпергрошей. Найбільший номінал купюри, що існував в Україні за 30 років, був один мільйон (1 000 000) карбованців. Купюру надрукували у 1995 році. І вона проіснувала лише до вересня 1996.

• 1000000 найбільший номінал карбованців, в обігу з 1995 року

До цього, із 1992 року, українці мали купюри 1 000, 100 000, 500 000 карбованців.

Під час грошової реформи 1996 року 100 тисяч карбованців обмінювали на 1 гривню.

Скільки виробляє країна

Рахунок валового внутрішнього продукту – всього, що виробляє країна – за 30 років її існування вимірювався і в мільярдах, і в трильйонах, а також у кількох національних валютах.

У 1990-му – році, що передував незалежності – ВВП становив 167 млрд карбованців. А у 2020 – останньому році, за який є повні офіційні дані – понад 4 трлн гривень.

Тому показовішим, очевидно, буде ВВП, розрахований у доларах.

Якщо брати дані Світового банку, то від 1990 до 2020 року ВВП України майже подвоївся – від майже 81,5 млрд доларів до понад 155,5 млрд доларів.

• 167 млрд крб у 1990 році ($81,457 млрд)
• 4,194 трлн грн у 2020 році ($155,582 млрд)

Але, як казав третій президент України Віктор Ющенко, “ВВП на хліб не намажеш”. І тому більш красномовним буде показник валового національного доходу на душу населення, – тобто це все, що вироблено та отримано як дохід та “намазано на хліб” кожного українця.

За підрахунками Світового банку та ОЕСР, цей показник зріс за 30 років у більше ніж удвічі – із 1610 доларів на людину у 1990 році до 3540 доларів – у 2020.

• $1610 у 1990 році
• $3540 у 2020 році

Певним показником доходів українців, які далеко не завжди є офіційними, можна вважати кількість авто, яке за роки незалежності поступово перетворювалося із того, що можна було “дістати” до того, що можна купити.

За даними інформаційно-аналітичної групи AUTO-Consulting, якщо у 1991 рік на 1000 жителів України було лише 58 авто, то до 2021 цей показник зріс у понад чотири рази і нині становить 245 авто на 1000 жителів України.

на 1000 жителів

• 58 авто у 1991 році
• 245 авто у 2021 році

Київ має значно вищий показник – майже удвічі більший, ніж загалом по Україні – 407 авто на 1000 жителів.

Нація мігрантів

Очевидно, “середня температура по палаті” не дає уявлення про справжні доходи українців.

За даними Світового банку, частка найбідніших у загальних доходах за роки незалежності України зросла – із 8% до 9,7%.

Тож багато українців шукали роботу і доходи за кордоном.

Суперечка щодо кількості заробітчан точиться роками, адже українці можуть працювати за кордоном як офіційно (і таких дедалі більше), так і як студенти чи навіть туристи.

За даними, оприлюдненими директором Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Еллою Лібановою у липні 2021 року, за кордоном нині перебуває від 3 до 5 млн українських мігрантів. При цьому, на думку науковця, українці їдуть за кордон не тільки через низькі доходи в Україні, але й через те, що вони “не бачать майбутнього України”.

• 2-5 млн українців живуть і працюють за кордоном

Водночас міністр економіки Олексій Любченко заявляв, що точну кількість громадян, які працюють за межами України, підрахувати неможливо. Він каже про 2-3 мільйони українців.

Урядовець заявляв також, що Україна є лідером у Європі за кількістю працездатного населення, яке працює за кордоном.

Найбільше українців працює у Польщі. За словами українського посла в цій країні Андрія Дещиці, сьогодні там працює майже 1,5 мільйона українців і навчаються орієнтовно 50 тисяч студентів.

За ці роки українські заробітчани стали і найбільшими інвесторами в українську економіку.

За даними Нацбанку, у 2020 році, попри пандемію і карантин, сума приватних грошових переказів до України перевищила 12 млрд доларів.

• $12,12 млрд обсяг приватних переказів традиційними та неформальними каналами

При цьому у карантинний 2020 рік прямі іноземні інвестиції взагалі витікали з країни, а у докарантинному 2019-му вони були удвічі меншими, ніж перекази від мігрантів.

Анексія Криму та конфлікт на Донбасі

Українці не лише шукали кращої долі за кордоном. Від березня 2014 року, коли Росія анексувала Крим, а згодом почалася війна на Донбасі, вимушеними переселенцями всередині самої України стали майже 1,5 млн українців.

на квітень 2021

• 1 464 628 переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим

Втрата територій обернулася для України і втратою життів. Від квітня 2014 року до 30 червня 2021 року загинули понад 13 тисяч людей. Такі дані наводить Радіо Свобода з посиланням на Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

До цієї цифри входять цивільні, військові Збройних Сил України та члени сепаратистських військових угруповань.

За даними Управління Верховного комісара ООН, серед загиблих – щонайменше 3 900 цивільних осіб, приблизно 4 200 українських військових та приблизно 5 800 членів озброєних груп сепаратистів.

від квітня 2014

• 3 901 цивільних
• 4 200 українських військових
• 5 800 членів озброєних груп сепаратистів

Крім того, під час семи років війни на сході України, за різними підрахунками, по обидва боки лінії розмежування були поранені від 29 600 до 33 600 людей.

Чорнобиль

У 1986 році Україна стала місцем наймасштабнішої техногенної й екологічної катастрофи через аварію на Чорнобильській АЕС.

За роки незалежності на ліквідацію наслідків аварії, виведення станції з експлуатації, виплати ліквідаторам та чорнобильцям пішли десятки мільярдів.

Лише перетворення зруйнованого четвертого реактора ЧАЕС на безпечний об’єкт коштувало понад 2 млрд євро. Саме стільки коштувало спорудження нової “Арки” над зруйнованим четвертим реактором Чорнобильської АЕС, яка запобігатиме тому, щоб радіація не потрапляла у навколишнє середовище впродовж 100 років.

Окрім України до фінансування будівництва нового укриття долучилися понад 45 міжнародних донорів та ЄБРР.

• €2,1 млрд коштувало спорудження нового “саркофагу” над зруйнованим четвертим блоком ЧАЕС

Новий безпечний конфайнмент ЧАЕС – найбільша з коли-небудь побудованих рухомих наземних конструкцій. Його довжина 165 м, ширина 257 м, висота 108 м і загальна вага 36 тис тонн.

Будівництво “Арки” почалося в квітні 2012 року, її здали в експлуатацію у липні 2019.

Менше викидів. Але чому

За 30 років є один показник, зниження якого, здавалося б, має свідчити про дуже позитивні тенденції в Україні. Йдеться про викиди діоксиду вуглецю на душу населення.

За даними Світового банку, вони скоротилися у понад три рази – із 13,27 тонни на душу населення у 1990 році до 4,15 тонни у 2020.

метричні тонни на душу населення

З іншого боку, таке екологічне “досягнення” можна пояснити радше не кращими очисними спорудами, застосуванням новіших технологій чи відмовою від викопаного палива, а скороченням частки промисловості в економіці країни.

За даними того ж Світового банку, частка доданої вартості промисловості у ВВП України за роки незалежності скоротилася удвічі – від 43% у 1990 році до 21% у 2020.

Натомість утричі зросла частка зовнішньої торгівлі – із 21% у 1992 до 66% ВВП у 2020.

Тобто українці стали менше виробляти, але більше торгувати.

Нація, що читає, чи цифрова країна

За 30 років незалежності видавництво книжок на душу населення скоротилося приблизно у 30 разів.

Якщо у 1990 році в Україні різними мовами видавали 3,8 книжки на одного мешканця країни, то у першому кварталі 2021 року лише 0,13 книжки на одного мешканця.

Падіння видання книжок почалося у 1994 році, коли на одного українця припадала приблизно 1 книжка.

За понад останніх 15 років цифри коливалися від 0,4 до 1,6 книжки на людину.

• 3,8 книжок видавалося у 1990 на одного українця
• 0,13 книжки видавалося на одного українця у І кв. 2021 року

Станом на 1991 рік в Україні було близько чотирьох тисяч книгарень. Зараз, за даними Олександра Афоніна, голови Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів, трохи більше ніж 200. До закриття книгарень, крім інших чинників, у 2020-2021 додалися і кілька коронавірусних карантинів.

А от чого зовсім не було у 1991 – так це мобільних телефонів та інтернету.

Нині ж, за даними операторів та Держстату, в Україні є майже 54 млн абонентів мобільного зв’язку, тобто їхня кількість на 12 мільйонів перевищує загальну чисельність жителів України.

А за даними Світового банку, кількість мобільних телефонів на 100 українців перевищує 130.

Як 8 Ізраїлів і 3 Хорватії: яка частина України замінована та скільки часу піде на розмінування

Внаслідок російсько-української війни, яка на території нашої держави триває з 2014 року, Україна стала найбільш замінованою країною в світі, а ймовірно й в історії. На розмінування всієї території підуть десятиліття, а наслідки цього явища можуть нагадати про себе навіть через століття.

Про те, яка частина території України замінована, скільки часу потрібно на розв’язання цієї проблеми та якими можуть бути її наслідки – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Як заміновували територію України

Масоване мінування української території розпочалося ще у 2014 році – одразу ж з російським вторгненням до нашої держави. Втім, саме з початком 2022 року воно сягнуло небачених раніше масштабів в історії світу.

Якщо з боку українських військ мінування відбувається організовано в місцях, де проходить фронт російсько-української війни, то мінування у виконанні окупаційних військ дуже часто хаотичне.

Протитанкові міни в полі на звільненій частині Луганщини / Фото 24 Каналу

Особливо хаотичним мінування було на початку 2022 року – одразу після повномасштабного вторгнення. Щойно розпочавши окупацію нових українських територій, росіяни відразу розпочали мінувати їх.

• Як наслідок, досі серйозно замінованими залишаються значні частини Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей. Хоча й активні бойові дії сьогодні там не ведуться вже понад рік, за винятком хіба що крайнього сходу Харківської області.
• Така ж ситуація й на правому березі Херсонської області та частинах Миколаївської області, звідки росіян вибили наприкінці 2022 року.
• Замінованими є й узбережжя поки окупованого Криму, а також води Чорного моря. Та особливо гострою проблема замінування є для Запорізької, Донецької та Луганської областей, де активні бойові дії тривають досі.

Інтерактивна карта замінування території України / Скриншот із сайту ДСНС

Замінована територія розміром у 8 Ізраїлів

Тему замінування під час виступу на міжнародній конференції донорів з питань розмінування України озвучив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. За даними очільника українського уряду, потенційно замінованими в Україні є близько 30% території держави – близько 174 тисяч квадратних кілометрів.

Оскільки конференція відбувалася в хорватському Загребі, Денис Шмигаль зауважив, що ця цифра дорівнює майже трьом площам Хорватії.

Нині увесь світ говорить про Ізраїль, де саме триває війна проти угруповання ХАМАС. Якщо порівнювати з Ізраїлем – замінована в Україні територія дорівнює майже восьми площам цієї держави. Якщо порівнювати з іншими європейськими державами, цифра в 174 тисячі замінованих квадратних кілометрів землі видається просто неймовірною.

Для порівняння:

• Португалія (площа в 91,5 тисячі квадратних кілометрів), Угорщина (93 тисячі), Ісландія (103 тисячі квадратних кілометрів) – майже дві площі цих країн;
• Латвія (64,5 тисячі квадратних кілометрів), Литва (65,2 тисячі), Грузія (69,7 тисячі), Ірландія (70,3 тисячі), Чехія (78,8 тисячі), Австрія (83,8 тисячі), Азербайджан (86,6 тисячі) – понад 2 площі цих країн;
• Естонія (45,2 тисячі квадратних кілометрів), Словаччина (48,8 тисячі), Боснія та Герцеговина (51,1 тисячі), Хорватія (56,5 тисячі) – понад 3 площі країн;
• Швейцарія (41,3 тисячі квадратних кілометрів), Нідерланди (41,5 тисячі), Данія (43,1 тисячі) – понад 4 площі цих країн;
• Молдова (33,8 тисячі квадратних кілометрів), Бельгія (30,5 тисячі) – понад 5 площ країн;
• Албанія (28,7 тисячі квадратних кілометрів), Північна Македонія (25,7 тисячі) – понад 6 площ країн;
• Словенія (20,2 тисячі квадратних кілометрів) – понад 8 площ;
• Чорногорія (13,8 тисячі квадратних кілометрів) – понад 12 площ.

Отож 174 тисячі квадратних кілометрів, замінованих в Україні – це разом узяті території Ірландії, Словаччини, Молдови та двох Чорногорій на додачу.

Зовсім “крихітні” країни ми навіть не порівнювали. Загалом замінована частина України більша, ніж площі 19 з 27 країн Європейського Союзу:

• Мальта – площа 316 квадратних кілометрів,
• Люксембург – 2,5 тисячі квадратних кілометрів,
• Кіпр – 9,2 тисячі,
• Словенія – 20,2 тисячі,
• Бельгія – 30,5 тисячі,
• Нідерланди – 41,5 тисячі,
• Данія – 43 тисячі,
• Естонія – 45,2 тисячі,
• Словаччина – 49 тисяч,
• Хорватія – 56,5 тисячі,
• Латвія – 64,5 тисячі,
• Литва – 65,3 тисячі,
• Ірландія – 70,2 тисячі,
• Чехія – 78,8 тисячі,
• Австрія – 83,8 тисячі,
• Португалія – 92,4 тисячі,
• Угорщина – 93 тисячі,
• Болгарія – 110,9 тисячі,
• Греція – 131,9 тисячі.

Яка частина території України є замінованою – порівняння / Інфографіка 24 Каналу

Темпи розмінування України

Зверніть увагу! За оцінкою Світового банку, вартість повного комплексу робіт із гуманітарного розмінування складе понад 37 мільярдів доларів. За курсом НБУ, це майже 1 трильйон 350 мільярдів гривень.

Для порівняння, доходи всього українського бюджету, передбаченого Кабінетом Міністрів на 2024 рік, становитимуть 1 трильйон 746 мільярдів. Тож очевидно, що впоратися з таким завданням самотужки Україна точно не зможе.

Як, імовірно, не зможе впоратися не лише в питанні фінансів, а й щодо фахівців з розмінування.

Як повідомив прем’єр-міністр, нині Україна має 3 тисячі саперів і всього 29 спеціальних механізованих машин. Тобто:

• на 1 сапера – припадає 58 квадратних кілометрів замінованої території,
• на 1 механізовану машину – припадає 6 тисяч квадратних кілометрів замінованої території.

Цього, вочевидь, недостатньо. Тому ми визначили гуманітарне розмінування одним із пріоритетів і почали створення міжнародної коаліції із розмінування,
– розповів Денис Шмигаль.

Станом на 11 жовтня 2023 року вже 40 країн і партнерських організацій погодилися спрямувати близько 300 мільйонів доларів на спецтехніку та на інші цілі. Втім, український прем’єр закликав світову спільноту до ще більшої мобілізації в питанні розмінування.

Нині розмінуванням в Україні займаються різні структури:

• До прикладу, бійці інженерних військ на рівні зі штурмовиками є головними творцями українського контрнаступу на Півдні. Території на лінії фронту тут заміновані настільки, що без допомоги саперів техніка банально не зможе проїхати. Часто без попереднього розмінування неможливо рухатися й піхотинцям.
• Розмінуванням деокупованих територій займаються сапери Державної служби з надзвичайних ситуацій, а також фахівці Сил підтримки ЗСУ. Попри весь героїзм саперів, очевидно, що до повного розмінування української території ще багато й багато десятиліть.

Спершу може видатися, що це “зовсім мало”, але лише вдумайтесь: з цих територій зібрано й знищено 132 тисячі 262 вибухонебезпечних предмети. Тобто на один квадратний кілометр припадає 1 тисяча 202 таких предмети! Загалом на території України таких десятки мільйонів.

Розмінування – як потенційний бізнес

Так само розмінуванням часто займаються й цивільні українці за допомогою підручних методів. На жаль, такі історії часто закінчуються трагедіями. Тож варто пам’ятати про небезпеку й викликати професіоналів.

До слова, нещодавно ветеран російсько-української війни Віталій Кучеренко створив власну компанію з гуманітарного розмінування. Крім самого розмінування, ще одна мета бізнесу – допомогти побратимам із соціалізацією та дати їм роботу.

За допомогою грантових коштів військові змогли придбати спеціальне обладнання для працівників. Зокрема, вдалося купити сучасні засоби пошуку вибухонебезпечних предметів, індивідуального засобу, навігації та оргтехніку з програмним забезпеченням.

Як відбувається розмінування / Фото business.diia.gov.ua

Коли говорять про розмінування, слово “бізнес” у цьому контексті може звучати доволі незвично. Втім, як ми вже бачили, впоратися самотужки Україні, як державі, буде вкрай складно. Очільник українського уряду заявив, що Україна вже створює організаційну інфраструктуру розмінування, формує відкритий ринок послуг, а через дерегуляцію та цифровізацію створює умови для чесної конкуренції приватних операторів з розмінування.

Наразі в Україні працюють 19 операторів протимінної діяльності, 29 проходять сертифікацію, ще близько 40 – на стадії підготовки. Для стратегічного планування та для діалогу з партнерами запрацював Центр гуманітарного розмінування,
– розповів Денис Шмигаль.

На гуманітарне розмінування у 2024 році уряд виділить 2 мільярди гривень. За ці гроші оператори будуть конкурувати на тендерах Prozorro. Це й закладе основу для розвитку такого ринку в Україні.

Розмінування у світовій історії

Розмінування післявоєнної України може стати найбільшою схожою проблемою з часів Другої світової війни. Про це, зокрема, заявляв керівник відділу протимінної діяльності Програми розвитку ООН в Україні Пол Геслоп у червні 2023 року.

Те, з чим ми стикаємося в Україні, дуже схоже на те, з чим зіткнулася Європа наприкінці Другої світової війни. Європа розв’язувала проблему вибухонебезпечних предметів протягом 15 років після закінчення війни,
– наголосив Пол Геслоп.

Він окремо зауважив, що ситуацію із замінованістю української території відчутно ускладнив підрив греблі Каховської ГЕС. Мовляв, паводкові води змили мінні поля й тепер ці міни розкидало на величезні території, а частина з них – могли спуститися аж до Чорного моря.

Представник ООН переконаний, що до 2025 року в Україні можна було б розмінувати 75 – 80% території. Така заява звучить доволі оптимістично, але історичні приклади можуть їй заперечити:

• Косово (після війни 1998 – 1999 років) – розмінування триває досі, площа країни 10 тисяч 908 квадратних кілометрів;
• Грузія (після війн 1990 – 1992 років, а також 2008 року) – гірські регіони на півдні та території Південної Осетії та Абхазії заміновані досі, площа країни 69 тисяч 700 квадратних кілометрів;
• Хорватія (після війни 1991 – 1995 років) – попри масштабні програми з розмінування, навіть у 2023 році траплялися випадки загибелі громадян внаслідок підривів на мінах, розмінування триває, площа країни 56 тисяч 542 квадратні кілометри;
• Польща (після Другої світової війни 1939 – 1945 років) – формально розмінування завершили в 1956 році, але навіть у 2019 році внаслідок підриву боєприпасу загинули троє саперів, зі всієї площі країни в 312,6 тисячі квадратних кілометрів заміновані були близько 75% – близько 250 тисяч квадратних кілометрів.

При чому наведені приклади стосуються лише держав з відносно потужними економіками. Такі випадки як Афганістан чи Сирія, де післявоєнне розмінування було на, скажімо так, доволі слабкому рівні, годі й порівнювати.

Мінування – метод геноциду проти українців

Враховуючи масштаби мінування української території, дуже сумнівно, що вона як така становить якийсь інтерес для росіян. Радше, це ще один прояв геноциду проти українського народу.

Адже приховані міни зовсім не обирають, кого вражати – це може бути молодий хлопець, літня жінка чи зовсім мала дитина. При цьому загроза триватиме десятиліттями й залишатиметься навіть після повного розмінування.

Показовим був випадок, який трапився в Надвірнянському районі Івано-Франківської області у 2021 році. Поряд з групою туристів вибухнув предмет, внаслідок чого двоє з них загинули.

Як згодом з’ясували рятувальники, туристи розпалили багаття на місці, де понад 100 років тому під час Першої світової війни влучив і не здетонував бойовий снаряд.

Про геноцидальні прояви тактики Росії говорили й у Державному департаменті США. Спецпредставник Держдепу, менеджер у справах Європи Майкл Тірре порівняв росіян з терористами ІДІЛ у Сирії та Іраку.

Ми знаємо, що російські солдати цілеспрямовано мінують цивільні будинки, зокрема дитячі іграшки, і навіть тіла вбитих. Жахливе використання вибухових пристроїв російськими військовими нагадує тактику бойовиків ІДІЛ в Іраку та Сирії, де терористи намагалися вбити стільки цивільних, скільки можливо, щоб люди боялися повертатися до своїх домівок,
– заявив Майкл Тірре.

До слова, снаряди, які не розірвалися (поки що) так само залишаються величезною загрозою. Адже українські території, де проходить чи раніше проходив фронт, так само всіяні найрізноманітнішими калібрами.

Так, російські військові щодня випускають у межах 50 – 60 тисяч артилерійських снарядів. З них до 10% не вибухають і залишаються в українській землі.

Від початку повномасштабного вторгнення через підриви на вибухонебезпечних предметах загинули вже майже 250 людей, серед яких 14 дітей. Ще понад 500 людей отримали поранення. І ці цифри зростають ледь не щодня.

Граната посеред дороги на звільненій Луганщині / Фото 24 Каналу

Зверніть увагу! Припинити забруднення української території можна лише шляхом остаточної перемоги над Росією. Саме для цього й докладають максимальних зусиль українські військові.

Проте без підтримки перемагати ворога – дуже складно. Тож дуже важливо щодня підтримувати українських військових. Саме для цього й працює наш Фонд24 – тут ви завжди зможете знайти актуальні збори на потреби наших військових.