Скільки годин на добу сплять різні тварини

Розбираємося, хто найдовше дивиться свої сни, а хто майже завжди не спить і не втомлюється.

Навряд чи який господар кішки або кота не дивувався тому, скільки часу його вихованець витрачає на сон. Адже ця хвостата істота може спати і вдень, і ввечері, і вночі. Хоча все ж здається, що саме в нічний час, коли ви вирушаєте в ліжко з твердим наміром виспатися, у вашого пухнастика з’являється море досі небаченої енергії, щоб носитися по дому, інформує Ukr.Media.

Сьогодні розповімо, скільки сплять кішки та інші тварини. Просто дивно, як по-різному відновлюються організми, скажімо, жирафів, білок і коал. І коти в цьому списку сплять точно не більше всіх, як може комусь здатися.

Скільки сплять кішки

Вражаюче, що навіть в наш час вчені поки ще не знають точну кількість видів тварин на планеті. Та й середня тривалість сну багатьох земних істот залишається для науки загадкою. А тому нас всіх ще чекає велика кількість найдивовижніших відкриттів.

Що стосується кішок, то вони витрачають на сон від 12 до 16 годин на добу. Тому не варто поспішати турбуватися, якщо ваш ненаглядний вихованець мирно сопе весь день і не відволікає тебе від домашніх справ. Скоро він зголодніє і обов’язково відправиться на пошуки своєї миски. І якщо вона порожня, то господарям буде лихо…

Навряд чи серед наших читачів є ті, хто тримають вдома жирафа. Однак ми не змогли пройти повз той факт, що ця тварина в добу спить від 10 хвилин до двох годин. Також 2-3 години на сон вистачає слон. Хоча іноді ці великі ссавці можуть дозволити собі розкіш спати до 5 годин.

Коні і козулі витрачають на відпочинок близько трьох годин. А ось домашній козі для відновлення сил потрібно поспати вже 5 годин. І такі тварини, яким на сон вистачає всього пари годин, викликають у вчених підвищений інтерес. Можливо, подальші дослідження допоможуть, наприклад, краще вивчити безсоння і його причини.

Хто довго спить?

Якщо з кішками ми вже розібралися, то відзначимо, що і собаки сплять чимало. Це тільки здається, що ці надактивні чотирилапі завжди готові гуляти. Насправді ж вони із задоволенням сплять по 12-14 годин.

Білки можуть собі дозволити поспати 15 годин. А лемури готові дивитися сни навіть 16 годин. Виходить, що ці «смугастики» не сплять тільки третину свого життя. І їх це абсолютно не турбує. Чого не скажеш про людей, які вічно стурбовані своєю низькою продуктивністю.

Тигри і леви сплять близько 20 годин кожен день. Цілком можливо, що наші домашні кішки беруть приклад саме зі своїх старших родичів. А ось коали і зовсім примудряються проводити в режимі сну 22 години. Дивно, коли ці неповороткі тварини встигають зробити свої справи.

Хто, як і скільки часу спить? Уривок з книги «Чому ми спимо»

В умовах постійної небезпеки недостатній і неякісний сон може погіршити нашу здатність реагувати на загрози. Тож не дивно, що всі відомі тварини сплять або мають щось подібне до сну. Чому ж кажанам потрібно спати 19 годин, а жирафам достатньо 4–5 годин? Які сновидіння бачать тварини і як китоподібні вирішують питання сну у воді? Читайте в уривку книжки американського професора нейронауки та психології Метью Вокера «Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь».

Хто спить

Коли живі істоти почали спати? Може, сон виник тоді, коли з’явилися людиноподібні мавпи? А може, раніше – у рептилій чи їхніх водяних попередників, риб? Без капсули часу відповісти на ці запитання можна, лише дослідивши сон різних представників тваринного світу – від доісторичного до найсучаснішого з погляду еволюції. Завдяки цим дослідженням ми можемо заглянути в записи у книзі історії, зроблені багато століть тому, і вирахувати, коли сон удостоїв планету своєю появою. Генетик Феодосій Добржанський якось сказав: «У біології усе має сенс тільки у світлі еволюції». Відповідь, що пролила світло на виникнення сну, підтвердила, що він з’явився значно раніше, ніж можна було очікувати, і розвивався надзвичайно різнобічно.

Всі вивчені на сьогодні тварини або сплять, або практикують щось дуже подібне на сон. Це стосується комах – мух, бджіл, тарганів і скорпіонів; риб – від дрібних окунів до велетенських акул; амфібій (зокрема жаб) і рептилій – черепах, комодських варанів і хамелеонів. Усі вони по-справжньому сплять. Якщо ж піднятися еволюційною драбиною вище, ми з’ясуємо, що сплять також усі види птахів і ссавців: від землерийок до папуг, кенгуру, білих ведмедів, кажанів і, звичайно, нас, людей. Сон – універсальний.

Навіть безхребетні, як‑от древні молюски, голкошкірі та дуже примітивні черв’яки, мають періоди сну. У цих фазах, що їх красиво звуть «летаргія», безхребетні, як і люди, нечутливі до зовнішніх подразників. Коли ми не доспали, то засинаємо швидше й спимо міцніше – так і сон черв’яків залежить від рівня їхньої нечутливості до штрикань експериментаторів.

То наскільки давнім є явище сну відповідно до цих даних? Черв’яки з’явилися під час кембрійського вибуху – щонайменше 500 мільйонів років тому. Тобто черв’яки (і так само сон) з’явилися раніше, ніж усі хребетні тварини. Зокрема раніше за динозаврів, яким, судячи з усього, сон був притаманний. Уявіть собі диплодоків і трицератопсів, що зручно вмостилися, аби гарненько поспати вночі!

Відмотавши розвиток еволюції ще далі, ми виявили, що найпростіші форми одноклітинних організмів, які живуть довше ніж добу (наприклад, бактерії), мають активні й пасивні фази, що відповідають земному циклу чергування дня і ночі. Тепер ми вважаємо цю схему передвісницею нашого циркадного ритму, а водночас і циклу неспання/сну.

Багато теорій виникнення сну базуються на такій загальній і, найімовірніше, помилковій думці: сон – це єдиний стан, у який ми мусимо поринути, щоби виправити труднощі, які виникли через те, що ми пробудилися. А якщо ми перевернемо цей аргумент догори дриґом? Може, сон настільки корисний – фізіологічно вигідний для кожного аспекту нашого буття, – що варто ставити інше запитання: навіщо живі істоти взагалі прокидаються? Зважаючи на те, наскільки неспання шкодить організму, справжня загадка еволюції така: навіщо прокидатися? Спираючись на цю думку, можна висунути зовсім іншу теорію: найпершим станом життя на планеті був сон, і саме з нього виникло неспання. Ця гіпотеза може здаватися безглуздою і, можливо, ніхто не сприйматиме її усерйоз і не почне досліджувати, але особисто я вважаю її не зовсім безпідставною.

Яка б із цих двох теорій не була істинною, ми точно знаємо, що сон має давнє походження. Він з’явився разом із найбільш ранніми формами життя на планеті. Сон – так само як інші рудиментарні ознаки, наприклад, ДНК – це риса, спільна для усіх істот тваринного світу. Так, це тривала спільність; однак сон у різних видів тварин добряче відрізняється. Існує чотири відмінності.

Ти – не я, а я – не ти

Слони сплять наполовину менше часу, ніж люди – всього 4 години на добу. Тигри й леви щоденно проводять уві сні по 15 годин. Коричневий кажан спить більше, ніж усі інші ссавці – він активний лише 5 годин на добу, зате 19 годин спить. – це одна з найбільш примітних відмінностей між різними видами.

Вам може здатися, що такі різні потреби у сні можна пояснити очевидними причинами. Але ж ні! Жоден з імовірних критеріїв – ні розмір тіла, ні статус жертви/хижака, ні денний/нічний спосіб життя – вичерпно не пояснює, чому різні види потребують сну різної тривалості. Либонь, у межах однієї філогенетичної категорії тривалість сну однакова, адже у представників однієї групи – подібний генетичний код. Це, безумовно, так і є щодо інших основних рис всередині роду – сенсорних здібностей, способів розмноження і навіть рівня інтелекту. Однак сон виходить за межі цієї закономірності. Білки й дегу належать до однієї родини (гризуни), але потреба сну в них кардинально різна. Перші сплять удвічі довше за других: білкам потрібно 15,9 годин сну, тоді як дегу – 7,7. І навпаки, представники абсолютно різних родин можуть мати однакову тривалість сну. Наприклад, скромна морська свинка і дорослий бабуїн, що належать до різних філогенетичних категорій, не кажучи вже про фізичні розміри, сплять абсолютно однаково: 9,4 години.

То чому ж різні види тварин, навіть ті, що мають подібний генетичний код, мають сон різної тривалості (і, можливо, різну потребу в сні)? Ми не маємо вичерпної відповіді. Схоже, що значущим предиктором є залежність між обсягом і складністю нервової системи та загальною масою тіла: ускладнення мозку при незмінному розмірі тіла призводить до збільшення тривалості сну. Хоч ця залежність і слабка, і не дуже послідовна, вона логічна: однією з функцій, що виникла в процесі еволюції та вимагає більшої тривалості сну, є потреба обслуговувати дедалі складнішу нервову систему. Минали тисячоліття, еволюція увінчувала свої досягнення короною – розвинутішим мозком, тож, аби задовольнити потреби цього найціннішого з усіх фізіологічних приладів, сон дедалі довшав.

Але й це ще не все. Багато видів значно відхиляється від цієї логіки. Наприклад, опосум важить майже стільки само, як щур, але спить удвічі довше: в середньому 18 годин на добу. Він усього на годину відстає від тварини-рекордсмена – коричневого кажана, що, як я вже згадував, щоденно спить колосальних 19 годин.

Якось в історії досліджень вчені замислилися: чи не помилкою було вивчати питання того, як сплять різні види, базуючись лише на кількісних вимірах, тобто вимірюючи тривалість сну у хвилинах. Вони припустили, що як оцінюватимуть а не сну, то зможуть пролити світло на цю загадку. Тобто види, що сплять якісніше, мали б швидше справлятися зі своїми функціями, і навпаки. Це була б чудова ідея, якби ми вже не виявили протилежну залежність: хто спить довше – той спить краще. Правду кажучи, те, за чим зазвичай оцінюють якість у цих дослідженнях (ступінь нечутливості до зовнішнього світу й безперервність сну) – це, мабуть, недостовірний показник реальної величини якості сну з біологічного погляду, адже ми поки що не можемо отримати дані у всіх цих видів. Коли зможемо, тоді й зрозуміємо взаємозв’язок між тривалістю та якістю сну різних видів тварин, і це, ймовірно, пояснить поки що незбагненні відмінності у часі їхнього сну.

На сьогодні, пояснюючи, чому різні види потребують сну різної тривалості, ми беремо до уваги неоднорідну суміш факторів: тип харчування (всеїдний, травоїдний, м’ясоїдний), співвідношення в оселищі хижаків і жертв, наявність і сутність соціальної мережі, швидкість обміну речовин і складність нервової системи. На мій погляд, це свідчить про те, що сон міг виникнути внаслідок дії численних сил, що супроводжували еволюційний процес; він передбачає тонкий баланс між задоволенням, у стані бадьорості, потреб, необхідних для виживання (наприклад, тварина має уполювати здобич/здобути їжу максимально швидко мінімально енергетично затратно і уникаючи ризику), поповненням фізіологічних ресурсів організму (наприклад, при вищій швидкості обміну речовин потрібно більше зусиль для «очищення» організму вві сні) і виконанням загальних вимог спільноти, до якої ця істота належить.

Втім, навіть найскладніші теорії взаємозалежності не пояснюють найбільш віддалені точки на схемі сну: чому є види, які сплять довго (згадані кажани), а є ті, які сплять мало (наприклад, жирафи, що потребують всього 4–5 годин сну). Я вважаю, що, розгадавши ці крайнощі, ми розкриємо загадку тривалості сну. Види, які мають аномальну тривалість сну, дають дослідникам, що намагаються сну в тваринному царстві, спокусливу й радісну нагоду відкрити приховані переваги сну, про які ми навіть не підозрювали.

Снити чи не снити

Є ще одна важлива річ, що різна у представників різних біологічних видів – сну. Не кожен вид проходить через усі стадії сну. Всі види, в яких було можливо визначити стадії сну, мають повільний сон – стадію без сновидінь. Однак у комах, амфібій, риб та в більшості рептилій немає явних ознак швидкого сну – типу, що у людини пов’язаний із переглядом сновидінь. Повноцінний швидкий сон мають лише птахи та ссавці, що на еволюційній шкалі тваринного царства з’явилися пізніше.

Це означає, що сновидіння (у фазі швидкого сну) – це новий виток еволюції. Схоже, швидкий сон прийшов на поміч повільному сну – для виконання функцій, з якими той не міг справитися, або ж тих, які швидкому сну вдаються краще.

Однак є тут дещо аномальне – а це для сну не дивина. Я згадував, що всі ссавці мають швидкий сон, але серед китоподібних, або водяних ссавців, є винятки. Деякі з цих океанічних видів – наприклад, дельфіни й косатки – заперечують постулат про швидкий сон у ссавців. У них його нема. Хоча 1969 року був випадок, коли дельфін-гринда перебував у стані швидкого сну впродовж 6-ти хвилин, більшість наших досліджень досі не виявили швидкого сну – або принаймні того, що дослідники вважають справжнім швидким сном, – у водяних ссавців. Втім, це логічно: коли організм входить у фазу швидкого сну, мозок паралізує тіло, роблячи його млявим і нерухомим. А водяним ссавцям життєво важливо плавати, адже вони повинні спливати на поверхню, щоб дихати. Якщо під час сну їх паралізує, вони не зможуть плавати й потонуть.

Загадка поглиблюється, коли ми розглядаємо ластоногих (– одне з моїх найулюбленіших слів – має латинське походження: – плавник і – нога), скажімо, морських котиків. Це частково водяні ссавці, що проводять час і на суші, і в морі. Коли вони на суші, то проходять через обидві фази (і повільного, і швидкого) сну, як люди й усі інші наземні ссавці та птахи. Але коли вони в океані, то майже не мають швидкого сну. Тюлені в океані проводять у стані швидкого сну дещицю часу: лише 5–10 % від тої тривалості швидкого сну, яку мають на суші. Спостерігаючи впродовж двох тижнів за тюленями в океані, дослідники не зафіксували в них швидкого сну; в цей час тюлені – на легкій «дієті», тобто мають лише повільний сон.

Ці аномалії не обов’язково ставлять під сумнів користь швидкого сну. Як ми побачимо в третій частині книжки, швидкий сон і навіть процес перегляду сновидінь, вочевидь, дуже корисні для певних видів, і ці види пристосовуються до таких функцій. Це підтверджує той факт, що швидкий сон не зникає, а відновлюється, коли ці тварини повертаються на сушу. Коли водяні ссавці перебувають в океані, швидкий сон неможливий або вони можуть без нього обійтися. Ми припускаємо, що в цей час їм вистачає повільного сну – що загалом нормально для дельфінів і китів.

Особисто я не вірю, що водяні ссавці, навіть китоподібні, як‑от дельфіни та кити, зовсім не мають швидкого сну (хоча деякі мої колеги-науковці вважають, що я помиляюся). На мою думку, в океані ці ссавці проходять через дещо іншу форму швидкого сну, яку важче зафіксувати: скажімо, короткочасний сон, що виникає тоді, коли ми не маємо змоги його спостерігати, або сон, який проявляється чи ховається у тих частинах мозку, які ми поки що не можемо дослідити.

На захист своєї позиції зауважу, що колись вважали, наче яйцекладні ссавці (монотреми), як‑от єхидна і качкодзьоб, не мають швидкого сну. Виявилося, що такий сон, або принаймні його версію, вони все ж мають. Зовнішня поверхня їхнього мозку (кора), з якої здебільшого учені зчитують мозкові хвилі в стані сну, не проявляє тої нестійкої, хаотичної активності, що характерна для фази швидкого сну. Та коли вчені заглянули глибше, то виявили в основі мозку красиві сплески електричної активності швидкого сну – хвилі, аналогічні виявленим у всіх інших ссавців. У всякому разі в качкодзьоба такої електричної активності швидкого сну більше, ніж у будь-якого іншого ссавця! Тож вони таки мають швидкий сон, або принаймні його бета-версію, що розвинулася спершу у цих еволюційно більш ранніх ссавців. А функціональна, цілісна версія швидкого сну, схоже, виникла вже у більш розвинених ссавців, які з’явилися пізніше. Я вірю, що врешті й у дельфінів, китів і тюленів, що перебувають в океані, виявлять хоч і нетиповий, але таки швидкий сон. Зрештою, відсутність доказів не є доказом відсутності. Більше, ніж куций швидкий сон у водяних ссавців, інтригує той факт, що птахи та ссавці еволюціонували окремо. Отож у ході еволюції швидкий сон міг виникнути двічі: раз у птахів і раз у ссавців. Загалом швидкий сон міг виникнути внаслідок загального еволюційного тиску, так само, як у процесі еволюції для задоволення потреб зорового сприйняття у різних типів окремо й незалежно розвивалися очі. Коли під час еволюції якась тема повторюється у непов’язаних між собою лініях спадковості незалежно одна від одної, це часто свідчить про фундаментальну потребу.

Однак нещодавно виявилося, що австралійська бородата агама має праформу швидкого сну, а цей вид у контексті еволюційної хронології передував появі птахів і ссавців. Якщо це відкриття підтвердиться, то можна припустити, що зародки швидкого сну існували щонайменше за 100 млн років до часу, на який ми спершу орієнтувалися. Ці спільні зародки у деяких рептилій могли пізніше набути повної форми швидкого сну, яку ми зараз спостерігаємо у птахів і ссавців, зокрема в людини.

Та хай коли у ході еволюції виник справжній швидкий сон, ми відносно швидко зрозуміли, чому у фазі швидкого сну з’явилися сновидіння і які життєво важливі потреби теплокровних птахів і ссавців задовольняє ця фаза (здоров’я серцево-судинної системи, емоційне відновлення, асоціативна пам’ять, творчість, регуляція температури тіла тощо), а також чи бачать сни інші види. Пізніше ми дізнаємося, що, схоже, таки бачать.

Облишмо питання, чи всі ссавці мають швидкий сон. Незаперечний той факт, що першим у ході еволюції з’явився повільний сон. Це початкова форма сну, що визирнув з-поза завіси творчості еволюції; істинний першопроходець. Ця першість провокує поставити ще два гостроцікаві запитання, які я чую чи не на кожній відкритій лекції, яку читаю: який тип сну – повільний чи швидкий – важливіший? Якого з них ми дійсно ?

Про важливість або потребу можна судити з різних ракурсів, а отже, на ці запитання можна дати безліч відповідей. Але, мабуть, найпростіше – взяти організм, який має обидва типи сну – птаха чи ссавця, – і не давати йому спати добу поспіль. Не буде ні повільного, ні швидкого снів, відтак тварина буде спрагла сну обох фаз. Яким типом сну насичуватиметься мозок, коли ви влаштуєте йому ніч відновлення, тобто дасте і один сон, і інший? Повільним і швидким снами у рівних пропорціях? Чи одного типу споживатиме більше, що свідчитиме про більшу значимість фази, що домінує?

Цей експеримент уже багато разів проводили над різними видами птахів і ссавців, зокрема й над людьми. Є два неспростовні висновки. Перший, досить очікуваний: у ніч відновлення сон триває значно довше (люди відсипаються 10 або навіть 12 годин), ніж у звичайні ночі без попередньої депривації сну (для людини це – 8 годин). Ми реагуємо на нестачу сну й намагаємося «відіспатися». Це явище має наукову назву «рикошет сну».

Підписатися на Куншт

Другий висновок такий: щоби надолужити брак повільного сну, потрібен суттєвіший відскік сну. У першу ніч після повної депривації сну мозок споживає тривалий глибокий повільний сон, значно довший за швидкий, що свідчить про вибірковий голод. Хоча на шведському столі у ніч відновлення подають обидва типи сну, мозок вважає за краще накласти собі на тарілку більше глибокої повільної фази. Тож у битві за важливість перемагає повільний сон. А може, все не так?

Не зовсім так. Якщо ви фіксуватимете сон у другу, третю і навіть четверту ночі відновлення, то зауважите зворотне. При кожному повторному відвідуванні шведського столу в ніч відновлення основною стравою на тарілці буде швидкий сон, а повільний – мовби десертом. Тож нам необхідні обидві стадії сну. Спершу ми надолужуємо повільний, а тоді вже швидкий сон. Але не впадайте в оману: мозок добиратиме обидва, аби компенсувати втрачене. Втім, хай скільки можливостей для відновлення ви дасте мозку, він ніколи навіть приблизно не поверне сну, який втратив. Це стосується як часу сну загалом, так і його повільної і швидкої складових. Те, що люди (і всі інші види) ніколи не зможуть «доспати» втрачене, – один із найважливіших висновків цієї книжки. А безрадісні наслідки цього факту я опишу у Розділах 7 і 8.

Ставайте Другом Куншт

Отримайте доступ до ексклюзивного контенту й беріть участь у вебінарах з провідними українськими і світовими науковцями! Оформити підписку

Скільки коштує домашня щура, як і де спить, чому багато спить

Режим сну та неспання у щурів помітно відрізняється від людини. Купівля гризунів, ви повинні бути готові до того, що тварина матиме свою власну рутину дня. Так що для господаря тварини він не став сюрпризом, краще знати заздалегідь, як і скільки домашня щура сплять, наскільки вона спить і як відрегулювати сон домашнього складу під його ритмом життя.

Швидкість сну: Коли і скільки декоративних щурів спить

Щури належать тваринам, що ведуть нічне життя. Увечері і вночі вони йдуть полювання в пошуках їжі. Декоративні гризуни успадкували цю лінію від своїх диких родичів. Після заходу сонця їхня активність помітно зростає. Пухнастий починає бігати навколо клітки, спілкуйтеся з сусідами, тренуватися на тренажерах. І ближче до світанку тварин втомилися і потрапляють у сон. Вони зникли, як правило, весь день з невеликими перервами.

Тривалість декоративних щурів сну змінюється залежно від віку, як правило, оскільки індикатор збільшується:

• Молодий сплять протягом 10-12 годин на день;
• Особи 6-12 місяців – 13-14 годин;
• Щури старше за рік – 15-17 годин.

Майже весь час сну щурів на день. Тому власники, які дуже сильно спить і не чують своїх домашніх тварин, може здатися, що щури постійно сплять.

Варто зазначити, що незначні відхилення від усереднених норм дозволено. Якщо домашня тварина сплять лише годину більш-менш, ніж заданий час, нічого страшного. Швидше за все, це пов`язано з індивідуальними особливостями вихованця.

Якщо день власник витрачає багато часу вдома, щури можуть бути більш активними протягом дня. У таких випадках кілька годин дня сну переносяться до вечора або раннього ранку.

Як і де пацюки сплять

Нещодавно здивовані власники щурів часто здивовані, бачачи домашніх тварин у замороженій позі. Однак немає причин для паніки. Справа в тому, що щури можуть заснути буквально на ходу. Часто можна виявити пухнастий і отриманий вниз голова на сходах, і спить поблизу подачі, і лежачи прямо в протекторі.

Оскільки декоративні щури пов`язані з соціалізованими тваринами, гризунами часто сплять, тісно чіпляючись до сусідів навколо клітки, тому вони відчувають себе захищеними і нагріваються в холодну сезон.

. У темряві щури можуть спати або просто спати з відкритими або злегка відкритими очима. Для тварин, що ведуть нічний спосіб життя, це досить нормальне явище.

Для того, щоб пацюк буде зручним спати, варто встановити особливий будинок у клітці, а додатково – призупинити кілька гамаків, що відповідають кількості тварин.

Якщо щура раптово накопичилася з клітки, то це може заснути будь-де. Більшість гризунів, як найбільш затишні і теплі кути в квартирі. Нерідко, майстер або прогалини між диваном подушки з`являються як ліжко. Якщо тварина втік, ви повинні бути більш обережними, щоб випадково не розчавити мирний ковзаючий гризунок.

Чому пацюка багато спить

Довгий сон у щурів, особливо у віці, вважається фізіологічною нормою. Однак, якщо на день є дуже молода тварина, вік року, варто думати про самообслуговування домашнього улюбленця. Причини цієї поведінки можуть бути декілька:

1. Проблеми зі здоров`ям. Щури схильні до розвитку новоутворень. Симптоми тривоги повинні бути: зменшення рухової активності, повна апатія, відсутність інтересу до виникнення подій, зниження апетиту, потіння вовни, часткове або повне облисіння, небажання зв`язатися з власником. З появою щонайменше однієї з перелічених функцій у поєднанні з аномально довгостроковим сном, необхідно якомога швидше показати співвідношення тварин. Швидше за все, пухнастий хворий. Лікар буде вивчати тварину і призначити відповідне лікування.
2. Спокійний темперамент. Flegmatics знаходяться серед обох людей, так і тварин, включаючи щурів. Тому, можливо, тварина відчуває себе ідеально, поселяється комфортним у затишному будинку або гамакові. Кілька годин неспання, йому достатньо, щоб задовольнити свої основні потреби.
3. Проходження періоду реабілітації. У щурів, слабке здоров`я, особливо часто вони страждають від захворювань пухлини. Якщо тварина зазнала операції, щоб видалити новоутворення, у перші 2-3 дні він буде спати з майже круглими днями, поки він не не відновлює життєздатність.
4. У деяких випадках тривалі щури не є патологією, але просто говорить це Пухнастий нудний – Не кого грати і говорити. Якщо власник не має можливості дати тварину, принаймні, 3-4 години на добу, то буде необхідно витягти тварину до клітки родичів. Щури – художні тварини, тому вони постійно потребують спілкування.
5. Іноді тварина стає млявою через Недостатньо збалансованого харчування. Дефіцитна їжа призводить до авітамінозу і, як наслідок, до зменшення життєвої енергії. У цій ситуації достатньо доповнити щоденне меню гризунів натуральними продуктами (овочами, фруктами, ягодами, тваринним білком), а також додати спеціалізовані мінеральні та вітамінні комплекси до фіджу.
6. Для самок викликають тривалий сон вагітність. Під час дитячого періоду майбутня мати стає менш мобільним, гніздам, воліє розслабитися більше. Тому більшу частину вільного часу, вагітна жінка знаходиться в стані сну – вітрила влади та енергії для майбутнього народження та годування потомства.

Також тривалість сну щура може відрізнятися залежно від часу року та погодних умов. Гризуни метеозалежні тварини. Тому напередодні дощу або гроза, вони можуть потрапити в невелику сплячку.

Крім того, життєва активність щурів сильно змінюється залежно від сезону. Навесні та літо, пухнасті воліють активно вивчати світ, а восени і взимку – лягти, накопичуючи енергію. Дикі щури in vivo поводяться аналогічним чином.

Як навчити щуну спати вночі

Деякі власники декоративних щурів не плутають, що домашні тварини активно активні вночі. Інші – це не підходить, що пухнастий створює багато шуму і втручаючись на відпочинок всіх домогосподарств вночі.

Ви можете впоратися з цією проблемою, відновлення ритму життя тварини для денної активності з пільговим ліжком вночі. Наступні дії допоможуть навчити щура до ночі SNA:

1. Виберіть кімнату з помірним шумовим навантаженням для життя. З одного боку, домашня тварина не повинна відчувати загрозу від вихідних гострих звуків. З іншого боку, наявність незначного шуму вдень дасть зрозуміти пухнасті, що зараз не час для відпочинку.
2. Підтримка штучного освітлення. Щури погано допускаються яскравими сонячними променями. Але приглушене освітлення від лампи ідеально підходить для вихованця, наскільки це можливо, сплять в другій половині дня. Вночі, навпаки, вам доведеться повністю тушкувати світло в квартирі. Цей сигнал скаже тварину, що настав час спати зараз.
3. Годувати щура в чітко встановленому часі, природно, тільки протягом дня. Домашня тварина буде чекати годину годування. У той же час він обов`язково не сплять. Головне – це регулярність, графік влади повинен бути поважним, незважаючи на будь-які умови.
4. Організувати домашні тварини, щоб він не нудно. Наприклад, зависання до пухнастого 2-3 коніду. Разом з сусідніми кліткою, домашня тварина буде веселою, щоб засмутитися, а сонний настрій піде на тлі. Також рекомендується встановлювати для тваринних ігор якомога більше різноманітних симуляторів, так що щурам є те, що займають.

Весь процес звикання до нового режиму займе 3-4 тижні. Весь цей час необхідно буде системно діяти, спостерігаючи за кожним з вищезгаданих елементів. Головне, щоб не гніватися, а не піднімати свій голос на щура, якщо вона раптово засинає в неправильному часі. Особливо це не варто. Така поведінка буде абсолютно незрозумілою для тварини, може входити до стресової ситуації, тому вам потрібно діяти обережно і терпляче.

Варто зазначити, що після переїзду на нове місце, декоративна щура може бути вбито режим сну та пробудження. Тому краще уникнути довгострокових подорожей з вихованцем, інакше вам доведеться перемістити пухнастий.

Як і скільки домашня щура спить, чому багато спить, і домашня тварина не пробуджується довгими питаннями, які дуже хвилюються від початківців. Щоб уникнути марного досвіду для нового вихованця, краще ознайомитись з ритмом життя гризунів.