Бордюри

Бетонні бордюри є невід’ємною частиною інфраструктури та ландшафтного дизайну. Вони виконують не тільки практичну роль, а й додають естетичного вигляду простору.

Що таке бордюр?

Дорожній бордюр — це горизонтальний бетонний елемент, який використовується для розділення території на дві зони: для автомобілів та пішоходів, а також для оздоблення території. Бордюр виготовляється з бетонної суміші, що містить щебінь, пісок та хімічні добавки.

Для чого потрібен бордюр?

Бетонні бордюри використовуються при створенні дорожньої інфраструктури, громадських та промислових зон. Для тротуарної плитки бордюри виконують роль опори, щоб покриття не розійшлося під високим навантаженням та захищають бруківку від розростання трави.

Бордюри під бруківку є обовʼязковою складовою при влаштуванні території навколо промислових обʼєктів. Все тому, що вони мають необхідні характеристики міцності та допомагають промисловій бруківці витримувати високі навантаження від інтенсивного руху спеціальної техніки.

Бетонні бордюри деколи використовують при замощенні приватної території, наприклад подвірʼя. Але у такому випадку радимо обирати поребрик. Чому? Розповімо пізніше.

Якими бувають бордюри: розміри, ціни та види

Загалом більшість виробників виготовляють декілька видів бордюрів згідно з затвердженими стандартами. Вони можуть мати різні параметри та форми. Виробник Мій Двір виготовляє три види бордюрів з такими габаритами: 15х100х25 см, 15х100х30 см та 18х100х30. Бордюр дорожній зазвичай купляють в чорному або сірому кольорі. Однак вони можуть мати інший колір: коричневий, чорний, червоний тощо.

Переваги бордюру

Бордюр – це не просто великий елемент декору, а необхідна та незамінна частина інфраструктури яка має свої переваги:

• Тривалий термін служби – бордюр зроблений з бетону, що означає, що він має високу міцність та довговічність;
• Стійкість до погодних умов – дорожній бордюр витримує екстремальні погодні умови, часті перепади температури та є водостійким;
• Естетичний вигляд – бордюр має простий дизайн, що дозволяє його використовувати як елемент оздоблення;
• Легкість укладання – вага бетонного бордюру є відносно невеликою, тому він не потребує значних зусиль при монтажі, що відповідно дозволяє ефективно проводити ландшафтні роботи.

Особливості будови та монтажу бордюрів

Згідно зі стандартами, бордюр дорожній потрібно замощувати на висоті 15 см над поверхнею дороги. Під цю висоту проєктуються всі автомобілі та інша техніка. Щоб бордюр зміг справно виконувати свої функції, під ним повинна бути бетонна основа. Між бортовими каменями повинен бути технологічний шов в 3-5 мм. Також, якщо це передбачено проєктом, одразу після бортових каменів рекомендовано встановити стічний жолоб. Він повинен бути на 0,7-1 см нижче рівня поверхні.

Дорожні бордюри мають у своїй будові технологічний замок – це зовнішня частина елементу, яка дистанціює елемент від інших чим запобігає його руйнуванню під час експлуатації. Купити бетонні бордюри в бажаному кольорі та за привабливу ціну можна на сайті виробника Мій Двір.

Що таке поребрик?

Поребрик – це декоративний бортовий камінь. Основне призначення – розділення простору на тротуар та газон та виконання ролі декоративного елементу на подвірʼї. Багато хто думає, що поребрик – це калька на слово “бордюр”. Насправді це окремий повноцінний елемент ландшафту, який має свої відмінності.

Які бувають поребрики?

Зазвичай поребрики поділяють на 3 види: тротуарні, садові та інші. Тротуарні мають форму прямокутника з заокругленим лицьовим боком. Садові цікавіші: виглядають як прямокутник обрізаний під великим кутом. Всі інші поребрики можуть мати свою унікальну форму. ТМ “Мій Двір” виготовляє всі варіанти поребрика.

Розміри поребрика

Ширина та довжина відрізняються в залежності від виду поребрика.

В асортименті виробника “Мій Двір” є тротуарні поребрики з такими габаритами: 6х100х20 см, 6х100х25 см, 8х100х20 см. Характеристики садових поребриків: 10х10х18 см та 10х10х25 см. Окрім них є ще унікальний поребрик Півмісяць. Він складається з декількох вертикальних елементів, які зʼєднані між собою та мають форму циліндрів з обрізаною овально гранню. Параметри: 8х43,5х25 см.

Переваги поребрика

Тротуарні та садові поребрики мають схожі до бордюрів функції:

• відмежування тротуарної доріжки від клумби або газону через що територія стає зрозумілішою для користування;
• захист від затоплення пішохідних ділянок;
• опора для тротуарної плитки;
• захист від розростання трави та потрапляння її на тротуарне покриття;
• естетичність – вдало підібраний відтінок та розмір поребрика садового стає чудовим доповненням до екстер’єру сучасного подвір’я.

Поребрик та бордюр – не одне і те ж. У чому різниця?

Призначення

Бордюр потрібно класти на ділянках з постійним великим навантаженням від руху авто. Поребрик – це тонкий і плоский блок, виготовлений з бетону. Подвір’я приватного будинку, садово-паркова зона – поребрик монтують у місцях, де відсутній інтенсивний рух машин та де є лише пішоходи.

Забарвлення

Бордюр найчастіше виготовляють у звичному сірому кольорі, що добре комбінується із дорожнім покриттям, а поребрик тротуарний має різні варіації відтінків. На сайті «Мій Двір» представлені кілька основних кольорів для поребриків: сірий, чорний, коричневий, червоному. Порада: бруківка та поребрик добре поєднуються в одному кольорі.

Форма

Бордюри – це прямокутник зі злегка скошеною поверхнею. Натомість поребрики можуть мати прямокутну поверхню без зрізу, зі зрізом та вертикальну форму кола з обрізаним боком.

Особливості укладання поребриків

Метод укладання та спосіб розміщення відрізняється від типу поребрика та його параметрів. В залежності від цього вам потрібно зняти необхідний шар ґрунту та стабілізувати шар землі, на якому буде стояти бетонна основа для поребрика. Поребрик встановлюється в ґрунт лише вертикально, проте може бути змонтований на різній висоті відносно поверхні, в залежності від потреб та бажання.

Поребрик садовий в обох конфігураціях (висота 18 та 25 см) може монтуватися як вертикально, так і горизонтально. Цей елемент є універсальним з точки зору застосування, адже дозволяє виконувати гармонійні клумби з криволінійними формами будь-якої конфігурації. Це дозволить урізноманітнити замощення та ландшафтний дизайн ділянки.

Разом з поребриками рекомендуємо встановлювати водовідвідні лотки або інші елементи, що відводять воду. При цьому варто виконати нахил дорожнього полотна у напрямку лотка. У такий спосіб тротуарна плитка та поребрики стають захищеними від води.

Тепер ви знаєте всі нюанси вибору елементів обрамлення для вашої території. Купити поребрик та дорожній бордюр можна на нашому сайті. Ми, як виробник, для підтвердження якості та надійності наших продуктів надаємо гарантію на 25 років.

Все о дорожном бордюре

Дорожный бордюр – ключевой элемент в строительстве дорог и автомагистралей. Из материала данной статьи вы узнаете, что он собой представляет, каким бывает и для чего используется. Кроме того, мы расскажем о его параметрах и рассмотрим ключевые моменты монтажа.

Что это и для чего нужен?

Дорожные бордюры – стройматериал для благоустройства дорог. Это бордюрные элементы, укладываемые в качестве ограждения пешеходных зон от проезжей части. Их монтируют по обе стороны дороги в целях эффективной защиты и укрепления мощеных участков.

Дорожный бордюр нужен для обеспечения безопасности водителей и пешеходов. Он разделяет проезжую часть и тротуар. Является укреплением и защитой тротуарной плитки от негативного действия окружающих факторов (механического разрушения, дождя, снега, града).

Его используют для обозначения остановок транспорта, газона. Дорожный бордюр используют при обустройстве заездов и автостоянок. Он имеет нескользящую поверхность и четкую геометрическую форму. Это позволяет укладывать его, образуя идеальные линии границ.

Дорожный камень можно увидеть на островках безопасности. Помимо защиты и зонирования он выполняет декоративную функцию.

Дорожные бордюры – строительный материал с уникальными эксплуатационными свойствами. Они устойчивы не только к внешним повреждениям, но и температурным перепадам. Эстетичны, долговечны, износоустойчивы, эргономичны. Делают возможной облицовку тротуаров плиткой (предупреждают ее смещение), позволяют их асфальтировать.

Являются декоративным оформлением дорожек в парковых зонах. Нередко используются при обустройстве территорий частных землевладений. Они находятся над дорожным покрытием (тротуарной плитой либо асфальтом), не вкапываются в землю слишком глубоко. Повышают его морозо- и влагостойкость.

Особенности

Дорожный бордюр производят посредством методики вибропрессования особо прочного тяжелого бетона. Сырьем является влажная смесь из цемента и крупнозернистого песка. Раствор замешивают в бетоносмесителе, помещают в пресс-форму, прессуют с одновременной вибрацией. После этого сушат при температуре 40-50 градусов, затем пакуют на поддоны.

Бордюрный камень, получаемый путем литья, относится к бюджетному типу материала. Технология производства с арматурой для прочности увеличивает вес изделия.

Однако при методике вибропрессования снижается возможность раскола бордюра из-за воздушных пузырьков.

Благодаря сквозному окрашиванию отличается постоянством цвета. Стройматериал изготавливают в строгом соответствии с актуальными стандартами качества на современном оборудовании. Он экологически безопасен, отличается доступной ценой, минимальными сроками изготовления крупных партий.

Его устанавливают на участках разного типа, укладывая ниже уровня подстилающего слоя (из железобетона, песка и щебня). Ввиду большого веса при его установке применят специальную технику (либо ручные приспособления, похожие на клещи). Дорожный бордюр маркируют (например, БР 100.30.15 – универсальный, армированный и цветной).

Дорожный бордюр – не поребрик, он отличается высотой установки. Идет в одной плоскости и высоте с брусчаткой. При этом сама проезжая часть располагается ниже на высоту камня. Благодаря этому автомобили не могут въезжать на огражденную пешеходную зону. Кроме того, он толще поребрика.

Обзор видов

Все разновидности дорожных бордюров можно разделить на 3 типа. Каждый из них имеет свои особенности и отличается назначением.

1. Магистральный серый, имеет скос с одной стороны, который располагают с проезжей части. Имеет большие по сравнению с другими аналогами размеры. За счет наклона профиля предусматривает комфортную очистку.
2. Радиусный серый бордюр, использующийся в центрах круглых перекрестков, предусмотренный для ограждения участков закругленной формы. Имеет стандартную высоту, устанавливается на поворотах, радиус которых доходит до 10 м. Используется для криволинейных дорог со сложным рельефом, крутыми поворотами.
3. Сборный, отличающийся пористым типом поверхности, имеющий скос сверху. Представляет собой цепь из бордюрных блоков одинакового размера и формы. Отличается наличием ватерлинии (метки для предельно допустимого уровня сточной воды).
4. Скошенный, отличается от остальных тем, что не создает преград для автомобилей, имеет больший скос по боковой стороне. Отличается большим сроком службы, сопротивлением к давлению резины транспорта.

Геометрия бордюрного камня определяет его цену и вес. Что касается веса, то он может быть разным у изделий стандартного и армированного типа. В первом случае масса составляет 95 кг, во втором – 100 кг.

При одинаковой марке бетона М300, цена на обычный бордюр будет составлять примерно 200-300 рублей за 1 шт. Стоимость армированного камня будет варьировать в пределах 400-450 рублей за шт. Цена окрашенного аналога будет составлять порядка 320 рублей за 1 модуль.

Все разновидности дорожных бордюров являются универсальными решениями для обустройства на российских дорогах. Согласно требованиям ГОСТ 665-91, они отличаются прочностью бетона не ниже М300, влагопоглощением до 5%, морозоустойчивостью от F200.

Зачастую материал предусматривает армирование металлическими прутьями либо проволокой. Его состав может включать гранитную крошку. Серый цвет считается универсальным. Цветной получается при добавлении пигмента. Такие изделия стоят дороже.

Стандартные размеры и вес

Требования к дорожному бордюру прописаны в ГОСТ 6665-91. Он используется для обустройства 90% всех городских дорог и дворов. Его срок службы составляет 15-20 лет, что зависит от места расположения. Габариты дорожного бордюра зависят от его разновидностей.

1. Магистральный бордюр составляет 180 мм в ширину, 1000 мм в длину, 300 мм в высоту (самый высокий), весит 120 кг. Его ширина, высота и длина постоянны.
2. Стандартный дорожный бордюр длиной 1 м имеет размеры высоты и ширины – 300х180 мм, вес 100 кг.
3. Красный метровый бордюр составляет в длину/высоту/ширину 1000х300х150 мм.
4. Радиусный дорожный бордюр может иметь длину от 78 до 100 см. Его ширина равна 15 см, высота колеблется от 30 до 32 см. Масса дорожного бордюра напрямую указывает на его качество: если она меньше установленного норматива по ГОСТу, это означает, что он произведен с нарушением технологии.

Нюансы монтажа

Чтобы правильно установить дорожный бордюр, нужно знать нюансы используемой технологии укладки. Работа подразумевает использование техники, способной поднимать и перемещать камни весом 100 кг. При отсутствии техники используют железные крюки.

Работу не выполняют в одиночку – как минимум, этим занимаются двое.

Прежде всего, необходимо позаботиться о подготовке траншейной ямы на всю длину укладываемого бордюрного материала. При подготовке основания определяются с местоположением бордюра, используя для большей точности веревку.

После этого вырывают траншею. Ее ширина, согласно общепринятой технологии монтажа, должна составлять 40 см (в 2 раза больше тротуарного, гораздо больше пластикового аналога). Глубина траншеи должна быть больше высоты бортового камня. Дно вырытой траншеи трамбуют, выкладывают слоями песок и щебень. Насыпь выравнивают, повторно уплотняют, после чего заливают раствором бетона.

Затем определяются с высотой бордюра. Для этого используют строительный уровень и веревку, фиксируя ее на кольях, на идентичном расстоянии от асфальта. Высота бордюра покажет место прохождения внешней части дорожного бордюра. По окончании данного этапа занимаются установкой бордюра.

Камни ставятся по линии-разметке вдвоем, поднимая и перемещая одновременно с обеих сторон. Бордюр углубляют в раствор бетона, используя по необходимости резиновый молоток. Инструмент помогает регулировать высоту. Им ровняют бордюр по 2-м плоскостям. Вместо него можно использовать деревянную доску и железный молоток.

Если в ходе монтажа получаются щели между камнями, а также иные пустоты, их заливают подготовленным раствором. Время от времени необходимо следить за тем, чтобы бордюры, до застывания раствора, не заваливались в разные стороны. Пока они еще не запечатаны, необходимо исправлять их положение.

После завершения монтажа занимаются обустройством тротуаров или дороги. Для того чтобы ограждение стояло долго, не деформировалось и не ломалось, до начала работ осматривают сам камень. Нельзя монтировать его в том случае, если на его поверхности заметны крупные трещины и воздушные полости.

Нельзя игнорировать подготовку основания. Иногда укладчики не используют щебень. Однако если грунт не песчаный, обойтись без него не получится. Он обязательно нужен, если почва глинистая, имеет суглинок. В этом случае игнорирование технологии подготовки приведет к тому, что весной бордюры полезут в разные стороны.

Нельзя использовать вместо щебня строительный мусор или бой кирпича. При использовании такого «материала» бордюры очень быстро просаживаются. Что касается глинистой и черноземной почвы, она топит гравий. В этом случае не обойтись без укладки геотекстиля.

Калорійність мандарина

Люди, що стежать за калорійністю раціону, надходженням в організм білків, вуглеводів і жирів, цікавляться енергетичною цінністю всіх продуктів. Тому їм потрібно знати, скільки калорій в мандарині (1 шт.). Виходячи з отриманих даних можна сформувати раціон.

Скільки калорій в мандарині (1 шт)

Мандарином називають плід вічнозеленого цитрусового дерева. За формою він круглий або злегка приплюснутий. Шкірка і м’якоть мандарина — яскраво оранжевого кольору. Всередині плід розділений на часточки, їх кількість може досягати 12.

З’ясовуючи калорійність мандарина (1 шт.), потрібно врахувати, що мова йде безпосередньо про м’якоті плоду. Вага середнього за розміром мандарина без шкірки становить 30-50 г, але є сорти, у яких 1 плід важить 150 р.

Калорійність 1 фрукта може змінюватись в межах від 10 до 50 ккал. Вона може трохи змінюватися в залежності від стиглості плоду, його солодощі, але орієнтуватися при підрахунку калорійності раціону можна на зазначені дані.

Калорійність 1 мандариновий часточки становить від 1 до 8 ккал в залежності від їх кількості в плоді і ваги. Завдяки таким невисоким показниками їх можна їсти навіть тим людям, які намагаються схуднути і зменшують калорійність раціону.

Сорти мандарин відрізняються не тільки за смаковими характеристиками, зовнішнього вигляду, яскравості кольору і яскравості, але і по вазі. Середніми за розміром вважаються мандарини з Марокко — калорійність 1 плода вагою близько 50 р становить 25 ккал. Незважаючи на невисоку калорійність, захоплюватися мандаринами людям, які планують схуднути, не варто. В них міститься велика кількість вуглеводів (більш 85%).

Щоб визначити калорійність одного мандарина, слід спочатку зважити його без шкірки. Розрахунок проводиться виходячи з енергетичної цінності 100 г плода. При вживанні мандаринової цедри і шкірки слід окремо підрахувати їх калорійність. Вона відрізняється від м’якоті.

Включати мандарини в раціон рекомендують лікарі. Ці фрукти є джерелом:

• вітамінів А, РР, К, C, D, групи В;
• мінеральних речовин — заліза, калію, магнію, кальцію, фосфору, натрію;
• харчових волокон.

Ці фрукти не накопичують в собі нітрати, тому їх можна використовувати людям, які стежать за здоров’ям та якістю продуктів.

Високий вміст вітаміну С робить мандарини особливо корисними. Їх можна їсти в період респіраторних інфекцій для профілактики захворювань. Вони мають протизапальну, антимікробну дію, сприяють зниженню температури.

Калорійність шкірки і цедри

При визначенні кількості ккал важливо підрахувати калорійність кожного прийому їжі, включаючи перекуси. Часто люди ігнорують необхідність вважати калорійність всіх продуктів, які потрапляють в організм. З-за цього розрахувати точну калорійність раціону стає важко.

При використанні шкірки і цедри необхідно враховувати, що незалежно від сорту в них міститься 34-38 ккал.

Відмовлятися від вживання кірки не варто. Одні люди додають її у випічку, інші — роблять цукати або використовують при приготуванні настоїв. Цедра з шкіркою містять бета-каротин, вітаміни А і Р, які необхідні для покращення роботи серця та профілактики порушень у функціонуванні судинної системи. Також до складу входять:

Регулярне вживання мандаринів зі шкіркою попереджає утворення холестеринових бляшок. Такий спосіб вживання плодів сприяє нормалізації травлення і полегшення кашлю.

Калорійність мандаринів (на 100 грам)

Кількість кілокалорій в 100 г плодів мандаринового дерева залежить від сорту і ступеня зрілості. У середньому калорійність мандарина без шкірки варіюється від 33 до 56 кілокалорій. За даними експертів в марокканському мандарині буде близько 50 ккал на 100 гр продукту. При цьому м’якоть без шкірки буде більш калорійною.

Відрізнити марокканські мандарини від іспанських або абхазьких можна за формою і кольором. У фруктів з Марокко — плеската форма, в місці цвітіння плода видніється характерна ямка. Колір у цих цитрусових — яскравий помаранчевий. За смаковими характеристиками вони відрізняються від інших сортів — марокканські мандарини більш солодкі, без кислинки. Якщо на прилавку лежать жовті або зеленуваті плоди круглої форми, то вони — не з Марокко.

Менш калорійними вважаються абхазькі фрукти. Калорійність на 100 грам таких плодів становить до 40 ккал без шкірки, якщо визначати поживність плодів з шкіркою, то вона знизитися до 33 ккал. Присутність невеликої кислинки у них вважається допустимим.

Калорійність сушених мандаринів

Плануючи урізноманітнити раціон сухофруктами, слід дотримуватися обережності. Така необхідність обумовлена тим, що вони відрізняються підвищеною калорійністю. У 100 грамах сушених плодів мандаринового дерева міститься близько 230 ккал. Щоб в організм надійшла така кількість калорій, необхідно з’їсти 5-7 плодів. Цукати з шкірки і м’якоті по поживності багаторазово перевершують всі свіжі фрукти. У в’ялених зацукрованих мандаринах може міститися більше 520 ккал на 100 г продукту.

Людям, які контролюють калорійність раціону і стежать за фігурою, захоплюватися навіть маленькими висушеними мандаринами не варто. Вага в’яленого фрукта може бути близько 10-20 м, але навіть 1 плоду достатньо, щоб в організм потрапило більше 100 кілокалорій. Корисними для тих, що худнуть людей їх назвати складно. У них міститься мінімальна кількість білків і жирів, зате вуглеводів — надмірно багато.

Користь фруктів

Готуються сушені мандарини шляхом довгої сушіння або копчення. Але частіше на прилавках магазинів зустрічаються солодощі, які роблять шляхом варіння плодів в цукровому сиропі. У таких ласощах вміст корисних речовин буде зведено до мінімуму, оскільки більшість вітамінів випаровується при термообробці.

Сушені мандарини, на відміну від в’ялених і приготованих в сиропі, зберігають у своєму складі більшість корисних речовин. Їх рекомендують вживати тим людям, яким потрібно стимулювати роботу імунітету, допомогти організму впоратися з інфекціями або відновитися після хвороби. Сушені фрукти володіють вираженою протизапальною дією на організм.

Але у випадках, коли хочеться чогось солодкого, краще з’їсти 2 сушені мандаринки, ніж кілька шоколадних цукерок або інших магазинних солодощів. Отримати мінімальну кількість калорій і максимальну користь для організму можна, якщо включити в раціон скоринки цих цитрусових плодів. Вони допомагають зменшити біль у горлі і вгамувати кашель і нежить. Такий вплив обумовлено входженням до їх складу великої кількості ефірних масел.

Славляться підсушені мандарини своєю дією на організм. При регулярному вживанні вони:

• нормалізують роботу органів травлення;
• покращують процес засвоєння поживних речовин;
• благотворно впливають на органи зору;
• поступово розчиняють холестеринові бляшки в судинах, збільшуючи їх просвіт;
• виводять з організму солі і зайвий холестерин;
• нормалізують роботу нервової системи, допомагають знизити напругу і зняти втому;
• стимулюють кровообіг;
• підвищують апетит.

Тому людям, які не планують схуднути, можна сміливо включати їх в раціон в невеликих кількостях. Не варто забувати, що в таких мандаринах калорій більше, ніж у свіжих плодах.

Приготування сушених мандаринів

Зробити корисне ласощі можна вдома. Засушити плоди мандаринового дерева вийде:

• під прямими сонячними променями у жаркі дні;
• у духовці;
• у спеціальній сушки для фруктів.

На вулиці сушити плоди можна за умови невисокої вологості і температури понад 25 °С. Намагатися засушити їх цілими не варто, попередньо плоди слід очистити від шкірки і розділити на часточки. Краще не порушувати оболонку кожної з них, тому кісточки діставати не можна.

Отримати корисний продукт можна вже через 3-5 днів. Мандарини не псуються на сонці завдяки тому, що в їх склад входять цукри і лимонна кислота. Але розкладати їх краще на дерев’яних поверхнях, оскільки при контакті з алюмінієм, міддю почнеться процес окислення.

В електричній сушінні досить розкласти часточки на пластикові полиці і вибрати програму обробки. Через кілька годин фрукти будуть вже висушеними і готовими до вживання.

В газовій духовці приготувати ласощі трохи складніше. Важливо правильно визначити оптимальну температуру для сушіння. Зберегти максимум корисних речовин можна, якщо сушити часточки при температурі до 80 °С. Їх треба акуратно розділити і викласти на деко, покритий пергаментом.

При самостійному приготуванні сухофруктів можна бути впевненим, що в них не додаються ніякі шкідливі речовини і цукор. Також кожен кулінар знає кількість калорій, що містяться в одному мандарині, так як він в курсі, що часточки не занурювалися в цукровий сироп і не оброблялися яким-небудь іншим способом.

Калорійність мандаринового соку

Зробити сік можна із стиглих плодів мандаринового дерева. Він відрізняється характерним освіжаючим смаком з кисло-солодкими нотами. Такий сік добре підходить для втамування спраги.

Вживати сік в помірних кількостях можна навіть людям, котрі худнуть. Його калорійність невисока — 36 ккал на 100 г продукту. Але при вживанні соку слід розуміти, що в його складі містяться переважно вуглеводи (частка білків і жирів незначна).

Рекомендують пити сік людям з ослабленим імунітетом і дітям. Він допомагає заповнити в організмі дефіцит необхідних корисних речовин:

Сік з мандаринів рекомендують хворим на хронічний бронхіт, ХОЗЛ, астму. Завдяки вмісту фенолікової амінокислоти (синефрин) сік, вичавлений з декількох штук плодів, виявляє протинабрякову і протизастійний дію. Випитий з ранку склянку соку натще дозволяє очистити легені від слизу.

Благотворно свіжовичавлений сік впливає на стан шлунково-кишкового тракту. Він допомагає нормалізувати перистальтику і позбутися від проносу. Містяться в плодах фітонциди надають протимікробну дію. Але пацієнтам з підвищеною кислотністю шлункового соку, гастритом, виразковим ураженням ШЛУНКОВО-кишкового тракту від вживання цитрусових плодів і соку з них краще відмовитися.

Мандариновий сік є сильним алергеном. Тому при його вживанні слід дотримуватися обережності і спостерігати за реакцією організму. Повністю відмовитися від нього радять людям з псоріазом.

Калорійність варення і джему з мандаринів

Любителі домашніх солодощів можуть оцінити приготоване з мандаринів варення по достоїнству, але не менш смачний і джем з цих плодів. Ці популярні види ласощі можна приготувати вдома самостійно.

Калорійність варення буде залежати від кількості цукру, яке було додано до нього при варінні. Якщо робити варення з кислинкою, додаючи на 1 кг плодів лише 0,5-0,6 кг цукру, то на виході вийде продукт, калорійність якого складе 150 ккал на 100 р.

Але багато хто воліє робити не кислувате варення з характерним мандариновим ароматом, а більш солодке ласощі. Якщо на 1 кг плодів додати 1-1,2 кг цукру, то калорійність підвищиться практично до 300 ккал.

Калорійність джему істотно не відрізняється від поживної цінності варення, так як склад цих солодощів схожий. Для приготування джему, крім м’якоті мандаринів і цукру, потрібно пектин. Він дає необхідну густоту готовому продукту.

Рецепт корисного варення

Для приготування варення мандарини слід розділити на часточки, деякі рекомендують розрізати кожну з них на кілька частин. Також доведеться видалити всі білі прожилки.

Готують варення з мандаринів наступним чином. Підготовлену м’якоть плодів слід засипати в киплячу воду (на 1 кг мандаринів вистачить 250 мл) і проварити 15 хвилин на повільному вогні. Після цього потрібно додати цукор і прокип’ятити суміш ще 20 хвилин. Поліпшити смакові характеристики варення можна, якщо попередньо в каструлю з водою натерти апельсинову цедру.

Для розрахунку енергетичної цінності ласощі знадобляться відомості про те, скільки калорій в 1 мандарині, в цукрі й апельсинової цедри, і яка кількість кожного продукту було використано у процесі приготування. При варінні варення з 1 кг мандаринів, 600 г цукру і 1 ч. л. апельсинової цедри на виході вийде продукт з 150,5 кілокалорій на 100 р. При розрахунку враховується, що в 100 г мандаринів — 33 ккал.

Приготування джему

Для приготування мандаринового джему необхідно взяти 1 кг плодів і 0,5 кг цукру. На це кількість продуктів слід додати 10 г пектину.

Готується ласощі за таким рецептом. Спочатку слід очистити мандарини від шкірки і подрібнити блендером. Після цього плоди засипають цукром і проварюють 10 хвилин; – в кінці додають пектин і варять суміш ще 2 хвилини. Після завершення варіння слід відразу розлити готовий джем по баночках і законсервувати їх.

При створенні джему за вказаною рецептом на виході вийде продукт, калорійність якого складе 156 ккал. У 100 г джему буде близько 38,6 г вуглеводів. Тому людям, які стежать за вагою або страждають від цукрового діабету, від таких ласощів слід відмовитися.