Серцевий напад, передозування чи примусова психіатрія – таємниці смерті Висоцького

До дня народження Володимира Висоцького Факти ICTV пропонують зануритися в історії з життя радянського поета, актора і автора-виконавця пісень.

81 рік від дня народження Володимира Висоцького

Москва, 1980-й рік, розпал Олімпійських ігор. Але, 28 липня уся увага прикута до театру на Таганці, тут відбувається прощання з Висоцьким. Загони міліції не можуть стримати величезну процесію. Дружина Марина Владі – щойно прилетіла з Парижа.

У радянських теленовинах – жодного повідомлення. І сам факт смерті Висоцького – не афішували. Лише через добу у Вечірній Москві був скупий некролог. Невже, так боялися? 1967-й рік. Перша кінохроніка концерту Висоцького – усі вони були напівзаборонені.

Спочатку пісні забороненого співака звучать лише з підпільно записаних магнітофонних стрічок, або привезених з-за кордону платівок. У Союзі його вірші не приймає жодне видавництво. У пресі – травля.

Він як ніхто міг передати настрої людей різних соціальних груп і професій. Моряки – були впевнені, що він колись служив на підводному човні. Бандити – що він сидів.

Навіть люди партійної еліти слухали Висоцького. Слухали, і боялись, раптом, він заговорить щось не те? Хоча, він вже був відомим актором Театру на Таганці. І навіть став одним із кращих виконавців ролі Гамлета.

У кіно запам’ятався насамперед роллю Жеглова у Місце зустрічі змінити не можна. А ще піснями до кількох популярних радянських фільмів. А між виставами і зйомками були сотні концертів, які приносили захмарні гроші його організаторам. Писав переважно вночі або в дорозі.

Це був нелюдський ритм, який потребував постійного допінгу. Він багато пив. Кажуть, у Висоцького була дипсоманія – раптові напади неконтрольованої спраги до алкоголю. Такий синдром трапляється у невеликого числа алкозалежних. Він міг випити велику кількість горілки, і бути ніби “як огірок”.

Кажуть, після цього поет любив “палярнути” шампанським. Саме ця звичка, за однією із версій – і стала фатальною. Регулярні приступи змусили організаторів його концертів найняти поету особистого лікаря, який їздив з ним на всі гастролі.

За однією з версій, саме Федотов запропонував Висоцькому позбавитись алкогольної залежності за допомогою наркотиків. Можливо, це було зроблено свідомо, аби тримати актора на гачку. Тепер він став залежним від уколів.

Влітку 1979-го у Бухарі під час турне у Висоцького була клінічна смерть. Цей випадок ліг в основу фільму “Спасибі, що живий”. Висоцький падає в запаморочення.На допомогу прийшов саме Федотов – він начебто ввів допінг, виготовлений за власним рецептом.

Рівно через рік – Висоцький помре. Останні дні життя у Висоцького були сильні напади абстиненції – тобто, ломки. Він бігав по квартирі, кричав. Потім, після дози, приходив до тями і виступав знову.

Це – зйомки японського телеканалу. Висоцький за кілька днів до смерті, біля театру на Таганці. В останньому спектаклі він зіграв 21 липня. В той же день до нього приїздила швидка. Але, кажуть, сам актор відмовився лягати у лікарню. Поруч – був все той же Федотов.

Останній вечір. Висоцький кидається на стіни. Адміністратор Янклович телефонує Федотову – мовляв, приїжджай, потрібна допомога. Федотов привозить свій препарат. Через годину співак – як новонароджений.

Достеменно невідомо, що відбувалося в останні години життя Висоцького і хто ще міг приходити в у його квартиру. Начебто там була Оксана Афанасьєва, в них з Висоцьким був роман. Пізніше вона одружилася із актором Ярмольником. Ось вони сидять на кухні, випивають.

Згодом Янклович, який був фактично його імпресаріо, їде додому. Поки Висоцький жартує з Афанасьєвою, хтось дзвонить у двері. Федотов відкриває – принесли шампанське. Ця плашка потрапляє на стіл.

Потім і Афанасьєва залишає їх удвох. Висоцький спить, поруч – Федотов. Друзі звернули увагу на дивні дії лікаря. Він коле Висоцькому седативні препарати і водночас збуджуючі наркотики. Раптом, вже після третьої ночі, актору стає погано. А Федотов – нібито проспав.

Незрозуміло, чому професійний лікар-реаніматолог, яким був Федотов, не відвіз Висоцького до лікарні. Не зміг примусити. Чи не захотів? За шість днів до смерті почалась Олімпіада, яку бойкотували країни заходу – через введення радянських військ в Афганістан, і не лише.

В архівах СБУ збереглися накази КДБ УРСР – про профілактику серед творчої інтелігенції напередодні Олімпійських ігор. У Москві проводили серйозніші чистки.

Дисидентів – виселяли и рекомендували не повертатись до кінця ігор. Можливо, декому у кабінетах на Лубянці набрид співак, який і так багато собі дозволяв – Висоцький мав єдиний у Москві “Мерседес”, фактично вільно їздив за кордон і не боявся там виступати.

Спочатку – у Франції. Потім – у США він дав інтерв’ю Радіо Свободі, де сказав, що його пісні – це пісні протесту. На той час всі його розмови слухала “контора”. Друг поета, відомий скульптор Михайло Шемякін каже – Висоцький не приховував наміри емігрувати.

Навіть син Микита згадує – були і конкретні бізнес-плани. Мріяв він і про Голівуд. Можливо, цього система – боялася найбільше. Після смерті Сталіна методи боротьби з інакодумством змінилися – замість розстрілів з’явився термін “примусова психіатрія”.

Сам Шемякін – кілька разів був у психлікарні за антирадянські погляди. А з людей фактично здорових робили – інвалідів. Після року перебування у психушці можна було накласти на себе руки. Знищити особистіть Висоцького намагалися неодноразово. Але запроторити до психушки на примусове лікування його популярність – не дозволяла.

Тоді можливо обрали інший метод – зробити з нього наркомана. Можливо, саме КДБ приставив до поета завербованого комітетом лікаря Федотова. В останній тиждень саме він дістає Висоцькому наркотики. Під час Олімпіади в Москві це могли зробити лише спецслужби.

В останню ніч агент Федотов вводить Висоцькому гігантську дозу седативного препарату, який заглушує нервову систему. Можливо, у шампанське він підсипав ще й снодійне – усе це лише посилює дію препарату, в результаті Висоцький помер від западання язика.

Офіційна версія – серцевий напад. Хтось залякав батьків, і розтин проводити не стали. Сам лікар Федотов за кілька років начебто став наркоманом і помер з невідомих причин. Дотепер дослідники біографії поета і актора б’ються у пошуках доказів різних версій смерті.

Було це вбивство чи все-ж випадковість? За кілька днів до трагедії Висоцький наче сам казав, що скоро помре – як у пісні.

Нагадаємо, в Росії у віці 54 років помер співак Євген Осін .

Йому б виповнилося 83. Яким був Володимир Висоцький

Сьогодні, 25 січня, виповнюється 83 роки з дня народження Володимира Висоцького – актора, поета і співака. Його ім’я вже більш як пів століття знає половина нашої країни, фільми з Висоцьким глядачі переглядали неодноразово, а біографія описана і переписана в книгах.

Але ніщо краще не розповість про автора, ніж його пісні. Ми вирішили дізнатися найцікавіші факти з життя Висоцького, а також поділитися найкращими його віршами та піснями.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов’язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах – липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Дитинство і юність

Володя Висоцький народився в Москві у великій комунальній квартирі на 1-й Міщанській вулиці. Його батько був родом з Києва, полковник і ветеран Великої Вітчизняної війни. Мама працювала перекладачем-референтом. Його свідоме дитинство пройшло в Німеччині, куди він виїхав з батьком після розлучення батьків.

Повернувшись з Німеччини, Висоцький оселився на Великому Каретному провулку в центрі Москви з другою дружиною батька. Тоді і почався період “блатної” романтики – Володимир “закрутив роман” з гітарою, яка і стала його вірною супутницею на все життя.

Далі Висоцький вступив до Школи-студії при МХАТі на акторське відділення. Після закінчення МХАТу Висоцький працювавув театрі імені Пушкіна. Потім він перейшов до Театру мініатюр. Грав там в епізодах, масовці. “Свій” же театр Володимир знайшов 1964 року – Театр на Таганці. Тут він пропрацював до самої смерті.

“Блатний” і ліричний Висоцький

Своїм же кумиром Висоцький завжди вважав Булата Окуджаву. Він присвятить йому “Песню о Правде и Лжи”. Але перші свої пісні він написав у 60-х. Його “блатна” “Татуировочка” вважається першою. 1965 року співак написав свою знамениту пісню “Подводная лодка”, яка, за заявою його друга Ігоря Кохановського, ознаменувала закінчення творчої юності поета. Володимир Висоцький написав безліч пісень до кінофільмів, в яких знімався.

Також він брав активну участь у створенні кінострічок. Його пісні звучать в таких фільмах, як “Вертикаль”, “Втеча містера Мак-Кінлі”, “Небезпечні гастролі”, “Я родом з дитинства” та інші.

Репертуар Володимира Висоцького складається з понад 600 пісень і 200 віршів, які досі залишаються популярними і не втрачають актуальності. На його концерти приходило дуже багато людей. Він заряджав усіх своєю енергетикою, щирістю, його пісні були близькі майже всім верствам суспільства і не залишали нікого байдужим. Він для всіх був “своєю людиною”.

За життя артиста було випущено всього 7 мініальбомів по 4 пісні, а також десь 11 платівок зі збірниками пісень різних виконавців, на яких були записані і його композиції, переважно саундтреки до фільмів. Не забудуться і його “Райские яблока”, “Кони привередливые”.

Володимир Висоцький в кіно

Висоцький наприкінці 60-х років багато знімався. Він працював над фільмами “Короткі зустрічі”, “Інтервенція”, “Служили два товариші”, “Господар тайги”, “Небезпечні гастролі”. Він став справжнім кумиром, але він став невгодний радянській владі. Висоцького часто не затверджували на ролі, а пісні не допускалися на радіо.

Уже в 70-ті роки Висоцький знімався рідше. Але все ж на екранах можна було почути його пісні і пісні на його вірші: в драмі “Сини ідуть у бій”, фільмах “Контрабанда” та “Один раз один”, драмі “72 градуси нижче нуля”. Були й ролі в кіно: “Погана хороша людина”, “Розповідь про те, як цар Петро Арапа женив”. У театрі на Таганці Висоцькому то дістаються головні ролі, то його виганяють з роботи за п’янку.

Гліб Висоцький і Володька Жеглов

Найзначнішу роль Володимир Висоцький зіграв 1979 року. Це був Гліб Жеглов у серіалі “Місце зустрічі змінити не можна”. Це була і найулюбленіша роль актора. Там же він спробував себе і як режисер, коли Говорухін терміново виїжджав. Після виходу кінострічки Висоцький став справжнім кумиром.

Дружини і музи Висоцького

На першому курсі Володимир познайомився зі студенткою Ізою Жуковою. Вона стала його першою дружиною, вони одружилися навесні 1960 року.

Через рік Висоцький на зйомках фільму познайомився з актрисою Людмилою Абрамовою. Вона стала його другою дружиною і народила Висоцькому двох дітей – Аркадія і Микиту. 1968 року вони розлучилися.

Третьою дружиною Володимира Висоцького стала актриса Марина Владі (Марина-Катрін Володимирівна Полякова-Байдарова). Вона з’явилася в житті артиста 1967 року. Володимир закохався в неї після фільму “Чаклунка”. Дивився стрічку кілька разів на день і мріяв про актрису багато років. Саме їй він присвятив більшу частину любовної лірики. Чого варті його “вічні 07”.

Перед чарами Володимира не змогла встояти Лариса Лужина, з якою Висоцький познайомився на зйомках фільму “Вертикаль”. Саме їй він присвятив пісню “Вона була в Парижі”.

Любовна історія Володимира Висоцького і Тетяни Іваненко (Женька з фільму “А зорі тут тихі”) була, напевно, найболючішою. Тетяна народила від Висоцького дочку Настю, якій він за життя дуже допомагав. Відносини тривали і після того, як Висоцький був з Мариною Владі.

Своїм останнім коханням сам Висоцький називав Оксану Афанасьєву. Коли вони познайомилися – їй було 18, а йому – 40. Багато хто писав, що він хотів просити у Владі розлучення, щоб одружитися з Оксаною, а може, і повінчатися.

Смерть Володимира Висоцького

Помер Висоцький 25 липня 1980 року о 4:10 ранку в своїй московській квартирі. У цей час у Москві проходили літні Олімпійські ігри, тому були надруковані лише дві статті про смерть артиста. Над віконцем театральної каси було вивішено оголошення: “Помер актор Володимир Висоцький”. Актор похований на Ваганьковському кладовищі. Здавалося, на кладовище прийшла вся Москва, люди збиралися біля театру, щоб попрощатися зі своїм кумиром.