Битва за Вугледар. Про що нам розповіла історія групи загиблих росіян із Сахаліна

Губернатор Сахалінської області Росії Валерій Лімаренко повідомив про загибель групи військовослужбовців із цього далекосхідного російського регіону під час бойових дій на сході України. Родичі загиблих розповіли ВВС, що мобілізовані сахалінці загинули в районі села Солодке під Вугледаром на Донеччині.

Саме там зараз одна з найгарячіших точок війни Росії проти України.

Обставини їхньої смерті родичам невідомі. Про загибель шести військовослужбовців Сахалінської області губернатор Лімаренко повідомив у своєму телеграм-каналі 24 січня.

“Сумна звістка прийшла із зони спеціальної військової операції. Острівна земля втратила кількох своїх синів, – написав очільник Сахаліну і перерахував імена загиблих: “Старший лейтенант Дмитро Сочнєв, старший сержант Андрій Марєйчев і рядовий Юрій Валюкевич з Корсакова, молодший сержант Михайло Степуленко та єфрейтор Юрій Кравченко з Южно-Сахалінська, рядовий Олексій Вачков із Тимовського району”.

Коментатори губернаторського посту розпочали дискусію про те, що загиблих жителів острова може бути більше, ніж про це повідомляє влада.

“А сьогодні прийшла похоронка дружині на майора Фатхінурова Олега”, – написала одна жінка.

“Тут оголошують прізвища тих, хто прописаний на Сахаліні, а ті, хто з інших міст Росії, не потрапляють у ці списки, – спробував пояснити розбіжність інший користувач. – У військовій частині служать з усієї Росії. Ось тому з частини загинула одна кількість людей, а у списках інша, тому люди думають, що керівництво приховує втрати”.

“Писали тут про Ногліки (селище міського типу в центральній частині Сахаліну. – ВВС) та другий коментар уже видаляють”, – не погодилися з ним.

26 січня в каналі губернатора з’явився новий допис, в якому він підтвердив загибель майора Фатхінурова і повідомив імена ще трьох загиблих сахалінців: “Лейтенант Ракін Юрій із Смирнихівського району, Гайданович Валерій із Корсаковського району, Руденко Богдан із Вуглегірського району. У пам’яті земляків вони залишаться героями”, – запевнив Лімаренко.

Автор фото, Russian Ministry of Defence

Російській мобілізований на полігоні на Сахаліні

ВВС вдалося зв’язатися із родичами трьох загиблих військовослужбовців. Вони розповіли, що їхні близькі загинули у районі села Солодке Мар’їнського району Донецької області. Двоє – 17 січня, а один наприкінці грудня.

Село Солодке, де в останні тижні гинуть військовослужбовці із Сахаліну, розташоване між Донецьком та Волновахою, за 20 кілометрів на південь від Мар’їнки та за 20 кілометрів на схід від Вугледару, на які намагаються наступати російські війська.

25 січня російські провоєнні телеграм-канали написали, що російській армії вдалося вийти на околиці Вугледара.

“Сповіщаю вас з жалем про те, що ваш чоловік 17 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на території України, “ЛНР” та “ДНР” у районі населеного пункту Солодке Донецької області потрапив під обстріл і отримав мінно-вибухові поранення, не сумісні з життям”, – йдеться у повідомленні за підписом військового комісара Південно-Сахалінська Валентина Лебедєва, яке є у розпорядженні ВВС.

Президент Росії Володимир Путін 30 вересня оголосив, що вважає тепер території самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”, а також Запорізької та Херсонської областей російськими, але з повідомлень про загибель військовослужбовців скоріше можна дійти висновку про те, що військові комісари продовжують вважати ці області українськими.

За яких обставин загинули сахалінські військовослужбовці у Солодкому та які завдання вони там виконували, дружини загиблих не знають.

“Мені сказали, що це можна дізнатися тільки від очевидців. У військкоматі нічого не знають, – розповіла одна з них ВВС. – Написала до групи дружин. Попросила їх, хто вийде на зв’язок, може, подзвонять мені, щоб я могла дізнатися, як усе сталося. Поки тиша. З другом перед смертю розмовляв, він розповідав, що всі розбіглися, а чоловік пішов в окоп на позицію. Не вміє він бути боягузом. Поки це єдина інформація. Чекаю, коли привезуть, сьогодні дев’ять днів у нього”.

Дружина іншого загиблого там же військовослужбовця сказала, що їй відомо лише те, що її чоловік загинув під Солодким на завданні.

“У мене немає можливості перевірити і порахувати, але загиблі не залишаються непоміченими, прихованими, – сказала вона у відповідь на запитання, чи вірить вона в офіційні цифри загиблих. – Про всіх загиблих родичі та друзі дізнаються раніше за командування і владу, інша справа – через який час їх оголошують офіційно, і у всіх різні обставини”.

Автор фото, Sakhalin Region Government

Сахалінський губернатор Лімаренко на Донеччині, грудень 2022 року

Що відбувається у Солодкому

Можна припустити, що в районі Солодкого російські частини намагалися просунутися вперед у рамках спроб наступу на Вугледар.

18 січня у російській проурядовій газеті “Аргументы и факты” вийшов репортаж про сахалінських “казаків”, які тримають позиції у сусідніх із Солодким селах Степове та Ольгинка.

Кореспонденту “АиФ” сахалінські “казаки” розповідали, що належать до 39-ї мотострілецької бригади Східного військового округу з постійним місцем дислокації в Южно-Сахалінську, “у складі якої сформовано нашу окрему казачу роту”. Також “казаки” розповідали, що ще в березні за ці селища йшли кровопролитні бої, “з того часу зона СВО на цьому напрямі практично не зрушила”, і що “на їхній ділянці відносно спокійна ситуація”.

У зведенні генштабу ЗСУ за 17 січня, коли в Солодкому загинули кілька сахалінців, йдеться, що цього дня на Новопавлівському напрямку “противник робив обстріли з артилерії та мінометів у районі населених пунктів Вугледар та Пречистівка Донецької області”.

Український генштаб також заявив, що цього дня ракетні війська та артилерія ЗСУ вразили “два пункти управління, а також район зосередження окупантів, склад боєприпасів, станцію радіоелектронної боротьби”.

У зведенні російського міністерства оборони за те ж таки 17 січня стверджувалося: “На Південно-Донецькому напрямку артилерійськими підрозділами Східного військового округу і морської піхоти Тихоокеанського флоту завдано вогневого ураження скупченням живої сили і техніки 61-ї механізованої бригади територіальної оборони в районі населеного пункту Золота Нива та 108-ї бригади територіальної оборони в районі населеного пункту Пречистівка”, що побічно підтверджує участь військовослужбовців із Сахаліну в боях на цій ділянці фронту.

“Високу активність на ділянці фронту біля Донецька”, зокрема на околицях Мар’їнки, відзначали у своєму зведенні за 16-17 січня й дослідники з Conflict Intelligence Team.

Колишній міністр оборони “ДНР”, заочно засуджений судом у Гаазі до довічного ув’язнення у справі про катастрофу малайзійського “Боїнга” Ігор Стрєлков (Гіркін) у середині грудня так описував спроби наступу російської армії на Вугледар у цьому районі: “У районі Вугледара (не знаю вже, яка за рахунком) спроба наших військ просунутися і пробити лобом довготривалу оборону супротивника – очікувано заглухла. У районі Мар’їнки – продовжується м’ясорубка тактичного рівня з чутливими втратами з обох боків, але без просування ЗС ДНР/РФ”.

Один регіон – одна ділянка фронту

Випадок із загибеллю одразу кількох сахалінців у маленькому селі Донецької області не є для цієї війни чимось унікальним.

До редакції ВВС зверталися родичі мобілізованих із Горно-Алтайська. Вони повідомляли, що найближчим часом їхні чоловіки та сини можуть опинитися на одній ділянці фронту під Сватовим у Луганській області.

1 січня під вогонь українських РСЗВ потрапила будівля ПТУ у Макіївці поряд із Донецьком, де перебували мобілізовані із Самарської області. Ховати загиблих внаслідок того обстрілу в регіоні продовжують досі. А ВВС вже встановила прізвища більшої кількості загиблих (92) у Макіївці, аніж офіційно визнало російське міністерство оборони (89).

Не вперше із масовою загибеллю військовослужбовців зі свого регіону стикаються й сахалінці. На початку серпня 2022 року ВВС розповідала, як у Южно-Сахалінську прощалися одразу з 12 бійцями місцевого СОБРу, які загинули під час обстрілу Стаханова через два тижні після прибуття у відрядження на територію “ЛНР”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Отдых в Южно-Сахалинске 2024: японская архитектура, горнолыжный курорт и музей книги Чехова

Сахалин — настоящее сокровище Дальнего Востока. История его столицы Южно-Сахалинска наполнена радостными и трагическими событиями, которые сделали его таким уникальным и многогранным. Для многих путешественников этот город — ворота в мир островной природы: гор, рек и озер. За его пределами можно насладиться живописными пейзажами, которые притягивают туристов со всего мира.

Южно-Сахалинск — важный культурный и экономический центр дальневосточного региона.
Фото: Евгения ГУСЕВА

Южно-Сахалинск — важный культурный и экономический центр дальневосточного региона. Здесь находятся музеи, учебные заведения, памятники архитектуры. Местные жители гордятся своим городом и его историей. Они приветливы и гостеприимны, всегда готовы помочь путешественникам. На отдыхе в Южно-Сахалинске в 2024 году каждый найдет что-то интересное для себя.

История города

История Южно-Сахалинска начинается в 1882 году, когда на месте современного города было основано русское поселение Владимировка. Население росло стремительно, главным образом за счет ссыльных каторжников и крестьян. К началу XX века все поселенцы Владимировки вели свое единоличное мелкое хозяйство.

После поражения России в Русско-японской войне Южный Сахалин оказался в составе Японии и был переименован в губернаторство Карафуто. В 1915 году в трех километрах от Владимировки оккупанты заложили новый город Тоёхару, впоследствие поглотивший опустевшее русское поселение. Здесь активно развивалась инфраструктура, строились заводы и фабрики, открывались школы и больницы.

В послевоенное время в городе были проведены масштабные работы по восстановлению и развитию экономической, социальной сферы и инфраструктуры.
Фото: Владимир ВЕЛЕНГУРИН

После окончания Великой Отечественной войны Советский Союз вступил в войну с Японией для освобождения южной части Сахалина и Курильских островов. Спустя год после возвращения региона в состав СССР Тойохара была переименована в Южно-Сахалинск и назначена административным центром Южно-Сахалинской области. В послевоенное время в городе были проведены масштабные работы по восстановлению и развитию экономической, социальной сферы и инфраструктуры.

Территория Южно-Сахалинска с каждым годом растет за счет присоединения близлежащих населенных пунктов. В городе расположены центры нефтегазовой, энергетической и транспортной отраслей области, а также научные и образовательные учреждения.

Куда сходить в Южно-Сахалинске

Сахалинский областной краеведческий музей

Сахалинский областной краеведческий музей занимает историческое здание, построенное японцами в 1937 году в национальном стиле «тэйкан-дзукури». Коллекция насчитывает более 200 000 экспонатов, которые охватывают все аспекты истории и культуры области от древних времен до наших дней.

Сахалинский областной краеведческий музей занимает историческое здание, построенное японцами в 1937 году в национальном стиле «тэйкан-дзукури».
Фото: Katelinlogan, commons.wikimedia.org, CC BY-SA 4.0

Экспозиции знакомят с историей коренных народов и освоения острова, рассказывают о военных годах и послевоенном периоде. В музее представлены экспонаты, посвященные природе Сахалина, его уникальной флоре и фауне. Здесь регулярно проходят временные выставки, лекции, экскурсии и образовательные программы для детей и взрослых. На цокольном этаже работает сувенирная лавка, где можно купить книги, связанные с историей острова.

Городской парк культуры и отдыха имени Гагарина

Городской парк имени Юрия Гагарина — одно из самых популярных мест для отдыха и развлечений. Он был открыт в 1906 году в оккупированной Японией Тоёхаре как природное место для прогулок.

Городской парк имени Юрия Гагарина — одно из самых популярных мест для отдыха и развлечений.
Фото: Евгения ГУСЕВА

Сейчас это зеленый оазис в центре города, где можно насладиться красотой аллей, отдохнуть на скамейках в тени деревьев, поучаствовать в развлекательных мероприятиях или покататься на аттракционах. В парке проводятся концерты, фестивали, выставки и спортивные соревнования. В зимнее время здесь работает каток, а летом можно арендовать велосипед или ролики.

Площадь Славы

Площадь Славы была открыта в 1980 году в честь воинов, павших при освобождении Южного Сахалина и Курильских островов от японской оккупации. Главное украшение площади — памятник маршалу Александру Василевскому, главнокомандующему войсками в Советско-японской войне.

Площадь Славы была открыта в честь воинов, павших при освобождении Южного Сахалина и Курил от японской оккупации.
Фото: Edward YS, commons.wikimedia.org, CC BY-SA 4.0

Рядом расположены скульптуры солдат и тружеников тыла, мемориальные плиты с именами погибших воинов и образцы военной техники. Здесь также установлены памятники, посвященные героям, погибшим в Чечне и Афганистане.

Музейно-мемориальный комплекс «Победа»

Музейно-мемориальный комплекс «Победа» расположен на одноименной площади у подножия горы Большевик. В залах с исторической достоверностью воссозданы сцены важнейших событий прошлого. Посетители буквально переносятся во времени и могут наблюдать за боями времен Русско-японской войны.

Мемориальный комплекс с исторической достоверностью воссоздает сцены Русско-японской войны.
Фото: Евгения ГУСЕВА

Особое внимание создатели комплекса уделили интерактивным экспонатам. В музее даже воссоздана землянка, в которой жили японские солдаты на Курилах. Симулятор был сделан по фотографиям, оставшимся с тех времен. Здесь есть залы, посвященные новейшей истории, где можно узнать о роли сахалинцев в локальных конфликтах в Афганистане, Чечне и Сирии.

Кафедральный собор Рождества Христова

Кафедральный собор Рождества Христова — главный храм Южно-Сахалинской епархии. Собор на улице Священномученика Илариона Троицкого возводили с особым трепетом: двойные стены, способные выдержать землетрясение в 9 баллов, и мрамор вместо штукатурки. Строительство завершили в 2016 году. Гордость южносахалинцев — самая большая в мире мозаика с образом Всевышнего. В храме большой зал для богослужений, который может вместить до тысячи человек.

Исторический парк «Россия — Моя история»

Исторический парк «Россия — Моя история» — часть всероссийского проекта. В мультимедийном музее несколько залов, каждый из которых посвящен определенному этапу жизни нашей страны.

В мультимедийном музее несколько залов, каждый из которых посвящен определенному этапу жизни нашей страны.
Фото: sakhalin.myhistorypark.ru

Экспозиция начинается с истории Древней Руси. Тут можно узнать о жизни и быте древних славян, возникновении и развитии государства. На специальной экскурсии посетители могут ближе познакомиться с династией Рюриковичей. Отдельный зал посвящен роду Романовых. Здесь представлены уникальные фотографии, документы, карты и другие материалы, позволяющие гостям погрузиться в атмосферу того времени.

Горнолыжный курорт «Горный воздух»

Горнолыжный курорт «Горный воздух» расположен в черте города на горе Большевик. Здесь есть трассы для новичков, а также опытных лыжников и сноубордистов — всего около 35 километров.

Горнолыжный курорт «Горный воздух» расположен в черте города на горе Большевик.
Фото: ski-gv.ru

На курорте работают инструкторы, которые помогут начинающим райдерам освоить технику катания. Есть пункты проката, где можно арендовать необходимое оборудование. На случай малоснежной зимы курорт оборудован системой искусственного оснежения склонов. В теплое время года туристы могут подняться на гору и полюбоваться видами на Южно-Сахалинск.

Литературно-художественный музей книги Чехова «Остров Сахалин»

В 1995 году по распоряжению мэра Южно-Сахалинска был создан литературно-художественный музей, посвященный книге Антона Чехова «Остров Сахалин».

Кроме основной экспозиции, музей также проводит временные выставки и культурные мероприятия, связанные с творчеством Чехова.
Фото: chekhov-book-museum.ru

Основная экспозиция посвящена жизни и творчеству писателя, а также истории создания его произведения, написанного в жанре путевых заметок. В музее представлены рукописи, фотографии, личные вещи Чехова и его семьи, иллюстрации, выполненные художниками Сергеем Михайловичем и Сергеем Сергеевичем Чеховыми. Кроме основной экспозиции, музей также проводит временные выставки и культурные мероприятия, связанные с творчеством великого писателя и других известных личностей.

Сахалинский областной художественный музей

Коллекция одного из крупнейших музеев Дальнего Востока насчитывает более 17 000 произведений искусства, среди которых картины, скульптуры, графика, декоративно-прикладное искусство и фотографии. Большая часть экспонатов представлена произведениями художников-дальневосточников.

Коллекция одного из крупнейших музеев Дальнего Востока насчитывает более 17 000 произведений искусства.
Фото: sakhartmuseum.ru

Музей располагает двумя выставочными залами, где устраивают временные экспозиции как из собственных собраний, так и из других галерей и частных коллекций. Здесь проводят образовательные программы для детей и взрослых, мастер-классы по живописи и скульптуре, лекции по искусству. Местные художники и ремесленники выставляют тут свои работы и проводят мастер-классы, помогая сохранять и развивать традиции сахалинского искусства и привлекать внимание к местным талантам.

Площадь Ленина

Главная площадь Южно-Сахалинска находится в центре города. Здесь проводят самые крупные мероприятия: фестивали, концерты, ярмарки, народные гуляния. Рядом располагаются административные здания, гостиницы, рестораны и магазины.

На площади Ленина проводят самые крупные мероприятия: фестивали, концерты, ярмарки, народные гуляния.
Фото: Meilcont, commons.wikimedia.org, CC BY-SA 4.0

В центре площади — установленный в 1970 году памятник Владимиру Ленину. Он выполнен из бронзы и имеет высоту около 9 метров. С ним по соседству располагается прогулочная зона со скамейками и фонтанами, где можно отдохнуть и насладиться красивыми видами.

Что еще посмотреть

Гора Быкова

Гора Быкова рядом с поселком Березняки названа именем героя Великой Отечественной войны. Это популярное место среди туристов. Высота горы — 954 метра. Турфирмы организуют сюда походы различной сложности: от простых прогулок до более трудных восхождений. На вершине расположена плоская расчищенная площадка, с которой открывается впечатляющий вид на сахалинские природные красоты.

Водопад Айхор

Айхор — самый живописный водопад на Сахалине. Струи воды падают вниз с высоты около 8 метров. Айхор особенно красив весной, когда река полноводна и поток оказывается мощным и зрелищным. Летом водопад становится менее бурным, но не менее красивым. На пути к Айхору можно увидеть множество интересных растений, характерных для сахалинской тайги.

Пик Чехова

Одна из самых высоких гор на Сахалине поднимается на 1045 метров над уровнем моря. Название пику дано в честь известного русского писателя Антона Чехова, который посетил остров в конце XIX века. Сверху открываются впечатляющие горные пейзажи, видны следы древних вулканических процессов. Место популярно среди туристов, которые приезжают сюда, чтобы насладиться красотой природы.

Гора Лягушка

Название гора получила из-за своей формы: она напоминает лягушку, сидящую на задних лапах. Расположенный на отрогах Сусунайского хребта памятник природы невысок — около 370 метров над уровнем моря. Наверху расположены три огромных камня. На горе есть несколько троп для прогулок, а также смотровые площадки, откуда можно увидеть густые сахалинские леса.

Японские тории

Это традиционные ворота, которые используются в японской религии синто. Обычно их устанавливают перед святилищами или другими священными местами. Тории рядом с поселком Взморье были построены японцами в 1940 году во время оккупации Южного Сахалина. Сооружение относилось к храмовому комплексу Хигаши Сираура. Это важный исторический памятник и символ японской культуры на Сахалине.

Гора Острая

Высота горы Острой составляет 966 метров над уровнем моря. Она имеет крутые склоны, а ее вершина покрыта снегом большую часть года. Многие туристы приезжают на это место, чтобы найти обломки самолета ИЛ-14, потерпевшего крушение в 1976 году. Недалеко от горы проходит автомобильная дорога, которая ведет к другим интересным местам Сахалинской области. Туристы могут посетить Острую в любое время года, но лучше делать это летом, когда погода более благоприятна для таких путешествий.

Маяк Анива

Пожалуй, самое известное и посещаемое место на Сахалине — маяк Анива. Он расположен на скале Сивучья в Татарском проливе. Круглую башню высотой 40 метров, внутри которой находится винтовая лестница, построили в 1939 году. Сверху открывается вид на скалы и Охотское море. Посетить маяк можно в составе организованной группы. Экскурсии проводятся несколько раз в день и включают в себя трансфер на автобусе от Южно-Сахалинска, далее на лодке до мыса Анива и обратно.