Фонетический разбор «ладья»

ладья — слово из 2 фонетических слогов: ладь-я. Ударение падает на 2-й слог.

[ л ] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)
а

[ а ] — гласный , безударный
д

[ д’ ] — согласный, звонкий парный, мягкий (парный)
ь

[ й’ ] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), мягкий (непарный, всегда произносится мягко)

В слове 5 букв и 5 звуков.

При фонетическом разборе слова «ладья́» используются правила:

• Гласная я после ь, ъ является йотированной и обозначает два звука
• Согласная д перед мягким знаком и перед гласными я, ё, ю, и, е произносится мягко [д’]
• Мягкий знак не образует звука, но смягчает предыдущую согласную

Звуковая схема (модель) слова ладья:
л а д ь я

✓ Ударение в слове подтверждено администратором.

Слова с буквой ё обязательно пишите через ё. Фонетические разборы слов «все» и «всё» будут разными!

Разбор слов делается с помощью программы и не всегда может быть правильным. Представленный результат используйте исключительно для самопроверки.

2015—2024 [Ф] phoneticonline.ru — фонетический (звуко-буквенный) разбор слов

Сколько звуков в слове ладья?

В сло­ве «ладья» коли­че­ство букв и зву­ков выяс­ним, выпол­нив звуко-буквенный раз­бор.

Фонетический раз­бор сло­ва нач­нем с деле­ния на сло­ги. В сло­ве содер­жит­ся столь­ко фоне­ти­че­ских сло­гов, сколь­ко в нем зву­чит глас­ных:

Два глас­ных зву­ка орга­ни­зу­ют два сло­га. Поставим уда­ре­ние на глас­ный вто­ро­го сло­га.

В сло­ве «ладья» после раз­де­ли­тель­но­го мяг­ко­го зна­ка пишет­ся бук­ва «я», кото­рая в такой фоне­ти­че­ской ситу­а­ции обо­зна­ча­ет два зву­ка. Чтобы вер­но опре­де­лить коли­че­ство зву­ков в этом сло­ве, сде­ла­ем запись зву­ча­ния сло­ва — тран­скрип­цию:

Запишем по вер­ти­ка­ли бук­вы и соот­вет­ству­ю­щие им зву­ки. Дадим фоне­ти­че­скую харак­те­ри­сти­ку зву­кам:

• бук­ва «л» — это звук [л] соглас­ный звон­кий непар­ный (сонор­ный), твер­дый,
• бук­ва «а» соот­вет­ству­ет звуку[а] глас­но­му без­удар­но­му,
• бук­ва «д» обо­зна­ча­ет звук [д’] соглас­ный звон­кий пар­ный, мяг­кий,
• бук­ва «ь» не обо­зна­ча­ет зву­ка,
• бук­ва «я» обо­зна­ча­ет зву­ки:

[й’] — это соглас­ный звон­кий непар­ный (сонор­ный), мяг­кий непар­ный,

При под­счё­те зву­ков в сло­ве сле­ду­ет учесть, что мяг­кий знак не обо­зна­ча­ет зву­ка, а смяг­ча­ет преды­ду­щий соглас­ный. В резуль­та­те, хотя бук­ва «я» обо­зна­ча­ет два зву­ка, в сло­ве насчи­та­ем рав­ное коли­че­ство букв и зву­ков.

В сло­ве «ладья» содер­жит­ся 5 букв и 5 зву­ков.

Примеры звукового состава слов с буквами «е», «ё», «ю», «я» после «ь»

• мон­па­сье [м о н п а с’ й’ э] — 8 букв, 8 зву­ков,
• колье [к а л’ й’ э] — 5 букв, 5 зву­ков,
• забы­тьё [з а б ы т’ й’ о] — 7 букв, 7 зву­ков,
• вра­ньё [в р а н’ й’ о] — 6 букв, 6 зву­ков,
• вью­га [в’ й’ у г а] — 5 букв, 5 зву­ков,
• интер­вью [и н т э р в’ й’ у] — 8 букв, 8 зву­ков,
• гроз­дья [г р о з’ д’ й’ а] — 7 букв, 7 зву­ков,
• подья­чий [п а д’ й’ а ч’ и й’] — 8 букв, 8 зву­ков.

Звуковий аналіз слова щебечуть

Звуковий аналіз слова щебечуть в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова щебечуть.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова щебечуть – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова щебечуть (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова щебечуть:

1. 1. Щебечуть
2. 2. По складам: ще-бе ́ –чуть (3 склади; наголос на 2-му складі).
3. 3. [ шчебе ́ чут ’ ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.