Місто Смоленськ: клімат, екологія, райони, економіка, кримінал і пам’ятки

Смоленськ – невеликий за російськими мірками місто, який багато приїжджих знаменитості називають «сонним містом», де, на перший погляд, майже нічого не відбувається. Оманливе враження! І тут, як не можна, до речі, працює приказка «в тихому болоті чорти водяться».

Маленький обласний центр, назва якого багатьом молодим людям, мало знайомим з географією своєї країни, нічого не говорить, налічує більш ніж тисячолітню історію і є одним з найстаріших міст Росії і ближнього зарубіжжя.

У літописах Смоленськ вперше згадується з 862 року в «Повісті временних літ» та в «Устюжском зводі» з 863 року, який і є офіційним початком відліку історії міста, хоча слова стародавнього літописця «град великий і сповнений людьми» говорять про більш стародавньому його походження . Зручно розмістившись на семи зелених пагорбах на двох берегах річки Дніпро, місто було спочатку великим центром «на шляху з варяг у греки», володіти яким хотіли і Київське князівство, і Литовське, а потім і Московське, і Річ Посполита, і у кожного в своє час виходило заволодіти Смоленськом, хоч і ненадовго.

З початку 17 століття Смоленськ став грати роль міста-захисника Москви від західних загарбників. У 1602 році архітектор Федір Кінь закінчив будівництво Смоленської фортеці, яка протягом чотирьохсот років служила надійним захистом західних рубежів. Великі армії поляків в 1609-1611 роках, французів в 1812 році, а потім і німців в 1941 році, хоч і підкорювали Смоленськ, але на стінах древнього міста вони залишали частину своєї потужності, що заважало їм здобути остаточну перемогу над Росією.

Смоленська кріпосна стіна

Смоленськ хоча і знаходиться зовсім поруч з Мінськом і Москвою, всього в 378 кілометрах, через нього проходять великі магістралі, що з’єднують Європу зі столицею, але він так і залишається на перший погляд тихим провінційним містечком, а в той же час місто претендує на право стати столицею можливого союзу Росії та Білорусі.

Смоленськ розтягнутий вздовж Дніпра, у верхній течії якого і розташований, на 25 кілометрів – це із заходу на схід, а з півночі на південь – на 15 км. По праву найвищий пагорб міста займає його центральна частина, а точніше його старий центр.

Екологія та клімат Смоленська

Про Смоленськ не можна сказати, що йому пощастило з кліматом. Помірно-континентальна спрямованість і вплив Атлантики створюють в місті відчуття постійного міжсезоння: зима – не зима, літо – не літо. Середня лютнева температура на перевищує – 6,4С, а среднеіюльская – 17,9С. Смоляни жартома через високу вологість і часті дощі називають своє місто не інакше як «сечовий міхур Росії», а велика кількість похмурих днів – половина в році – мало чим відрізняє Смоленськ від Лондона з його постійними туманами і дощами.

Звичайно, бувають і зимові морози, що супроводжуються одвічними комунальними проблемами з опаленням; і літня посуха, з палаючими навколо міста торфовищами; а що вже говорити про весняні розливи Дніпра, підтоплюються і Колгоспний ринок, і прилеглі дачні ділянки, і багато років будувалася набережну.

У Смоленську в радянські часи було досить багато промислових підприємств, активно працюють і також активно забруднюючих все навколо. Але перебудовний розвал поховав і льонокомбінат, і майже добив авіаційний, автоагрегатний заводи, що сприятливо відбилося на екології міста, чого не можна сказати про його економіці.

Насправді смоляни не можуть скаржитися на погану екологічну обстановку в місті, як би посилено міська влада останнім часом не вирубували зелень, Смоленськ все одно залишається дуже зеленим, з великими парковими зонами і тінистими алеями, які посилено працюють на вироблення кисню. Погано одне – бич всіх сучасних міст – достаток транспорту і, як наслідок, в пробках спостерігається справжня газова атака. Сильно цим страждає в годину пік площа Перемоги, Колгоспна площа і район вулиць Шевченка та Кірова з найбільш напруженим рухом.

Пробка в Смоленську

Заводи особливо не докучала, якщо не брати до уваги ТЕЦ-2, розташовану в районі Киселівка. Керівництво теплоелектростанція час від часу забуває, що тепер знаходиться не в чистому полі, як 30 років тому, а в молодому і густо населеному районі, і частенько постачає навколишнє атмосферу додаткової отдушкой у вигляді аміачних викидів.

населення Смоленська

На даний момент в Смоленську залишилося всього 331 тис. Жителів, число яких в останні десять років безперервно падало – мінус 30 тис. Чоловік. Звичайно, масового мору не було, але Смоленськ встиг догодити за статистичними даними по Росії майже в лідери по жахливої ​​демографічної ситуації, зайнявши гідне друге місце. Москва з її високими заробітками продовжує висмоктувати з Смоленська все соки у вигляді молодих, активних і освічених, що біжать на поклик великих грошей і великих можливостей. люди просто переїжджають в столицю.

Великі підприємства дихають на ладан, а сучасних тінейджерів не виховують на принципі «віддам життя рідного заводу за три копійки», посилюючи відтік населення. Вважається, що в Росії місто наречених – це Іваново, хоча статистика свідчить – в Смоленську явно переважає жіноче населення, та ще й як переважає – аж на 90 тис. З огляду на масову втечу молоді в більш хлібні місця, місто повільно старіє, про що говорить середній вік жителів – 41 рік, у порівнянні з загальноросійськими 39-ма роками.

Свято Червоної Гірки в Смоленську

Смоляни терпимо ставляться до різних національностей, але все ж основне населення тут – російські, приблизно по 1,5% українців і білорусів, і приблизно по третині відсотка татар, циган і вірмен.

Смоляни, незважаючи на свій «важкий характер» (є свої особливості поведінки, які не дуже подобаються приїжджим гостям), досить освічені люди. У місті функціонує близько сорока вищих навчальних закладів, причому державних з них близько десяти, більше двадцяти середніх спеціальних навчальних закладів. І всі ці блага цивілізації всього на триста з лишком тисяч жителів плюс приїжджі з області. Складнощі з роботою в місті змушують жителів знову прагнути до знань і отримувати заповітну скориночку про другу вищу за новою спеціальністю.

Райони та нерухомість Смоленська

За фактом місто ділиться на три великі райони – Ленінський, Промисловий і Задніпровський. У центральному Ленінському районі зосереджена вся культурна життя, практично всі архітектурні пам’ятники і парки. Смоленськ і так дуже зелене місто з великою кількістю рослинності, скверів і різноманітних зелених територій, які останнім часом все ж стали тіснити точкові забудови, але в центрі міста всередині залишків міської кріпосної стіни їх найбільша кількість. Весь центр густо розрізаний ярами, які заважають нормальному будівництва, а вул.Велика Радянська, що спускається до Дніпра, взагалі нагадує серпантин, звивається навколо найбільших пагорбів міста.

У північній частині на Покровській горі цілком зручно розмістився Задніпровський район, але всі жителі міста всю задніпровську територію називають не інакше як Покровка. Саме на Покровці розташовані авіаційний і автоагрегатний заводи, а також сумно відомий вже на весь світ військовий аеродром Північний, де розбився літак з польським президентом.

Промисловий район – це колишня промислова зона і зона стандартної спальної забудови. Тепер це найбільший і дуже густонаселений район міста з великим потенціалом зростання. А тепер про справжніх районах, де і як живуть люди і детально.

Найкрасивіший і зелений район міста – це старий центр, але найстарішим будовою цієї частини міста залишається кріпосна стіна, якій нещодавно виповнилося 400 років.

Смоленська кріпосна стіна

Решта споруди – це яскраві представники радянського монументального класицизму – будівлі сталінської споруди. Є подекуди залишки старіших будівель, до яких відносяться собори, монастирі, католицький костел і ще деякі будови, які зуміли частково зберегтися після Великої Вітчизняної війни, оскільки місто було зруйноване на 96% і цілий будівель практично не залишилося.

Старий центр – це величезна майже всюди пішохідна зона з алеями, парками і скверами, пам’ятками, численними кафе і магазинчиками. Центральна площа міста – площа Леніна – і арена для святкових парадів, а літніми вечорами – місце для активного дозвілля як то катання на роликах, велосипедах, скейтбордах та здійснення вечірнього променаду, що завершується на лавочках парку Блонье або кафе «Російський двір».

Район старого центру один з найдорожчих за вартістю житла в місті, як найпрестижніший і просто зручний. Практично всі житлові будинки приліплені до величезної пішохідно-парковій зоні, тут же основні навчальні заклади та найпрестижніша у місті школа – гімназія ім. Пржвальского. Вартість одного квадратного метра тут в самому зубожілому будівлі типу хрущовки (зовсім вже стародавні споруди, які потребують капітального ремонту, в розрахунок не беремо) коливаються в межах 30-50 тис. За кв. метр, сталінки – вже від 50 тис. за кв. метр, а ось найдорожчі тут – невеликі точкові новобудови, де вартість кв. метра починається вже від 60 тис. руб. і далі, майже до нескінченності. У таких будинках стометрова трійка може коштувати і сім, і вісім і десять мільйонів рублів.

Ленінський район не обмежується старим центром, а ось за його межами можна побачити і шедеври сучасної архітектури, і ряди забудов сірих буднів часів хрущовської відлиги, і низку панельних багатоповерхівок, що вражають своєю подібністю. Взагалі Ленінський район можна розділити на кілька частин – райончик – це найбільший з них район Кловка, прилеглий до нього невеликий райончик Черняхівка, і район-вулиця, що тягнеться уздовж Дніпра, Червонофлотська. А тепер про кожного детальніше.

Кловка – це новий малоблагоустроенних «мурашник» з наляпать старими багатоповерхівками, хрущобами, приватними забудовами і великими комплексами нових будинків. Колись тут був суцільний приватний сектор з невеликими вкрапленнями багатоповерхових будівель, і, природно, ні про яку престижність району мови не йде і тепер.

А ось Черняхівка дуже змінилася за останні десять років. Ще пару десятків років тому – це місце паломництва всіх маргінальних особистостей, комфортно селівшіхся в двоповерхових «апартаментах» з туалетами на вулиці. Тільки кілька панельних дев’ятиповерхівок розчиняло цю сумну картину.

Головна перевага Черняхівки (назва району йде від вулиці Черняховського) – це наявність парку Реадовка з величезною зеленою зоною, меморіалом і невеликим озером – улюбленим місцем відпочинку мешканців навколишніх вулиць, та й не тільки. Зараз задрипаний двоповерхівки активно зносяться і на їх місці виростають нові сучасні комплекси з досить дорогими квартирами для Смоленська і вартістю квадратного метра близько 50 тис. Рублів, що чимало для нецентрального району.

Будівництво спортивного комплексу

У найбільшому Промисловому районі Смоленська чітко відокремилися промислова заводська зони і кілька великих житлових комплексів. Старі назви районів як Поповка і Киселівка доповнилися новими сучасними районами малоповерхової забудови «Солов’їний гай» і «Село Киселівка». Ці два нових району – майже брати, але не близнюки.

У «Солов’їній гаю», побудованої на місці частини розплідник (невеликий лісопаркової зони, за збереження якої так боролися жителі навколишніх будинків, але нічого не добилися), превалюють трьох-п’ятиповерхові затишні будиночки з невеликою упорядкованою територією, зручною для життя і вирощування підростаючого покоління. Все зручно, крім одного – суспільного транспорту, якого немає там і в помині. Одна маршрутка на годину – не рахується. Чомусь організатори району порахували, раз у жителів є гроші купити тут квартиру, то і гроші на власну машину у них повинні знайтися, а громадський транспорт тут абсолютно не потрібний.

Будівництво в Солов’їній гаю

А ось «Село Киселівка» – досить привабливий райончик з одно-триповерхові котеджі і таунхаусами, зі зручним транспортом вздовж усього селища, але без єдиного магазину, дитячого садка і школи. Та й із зеленими насадженнями тут туговато – як завжди кожен метр землі в справу, а дерева в «справу» не вписуються. Незважаючи на всі наявні мінуси цих двох молодих поселень – це райони для людей з достатком трохи вище середнього і певними запитами.

Ще один віддалений район Смоленська – це мікрорайон Південний, і що про нього сказати? Камчатка, одним словом! Привабливий дешевизною житла, хоча є і нові впорядковані будинки.

Все територія Задніпров’я ділиться на кілька частин, і крім ближньої Покровки включає в себе Ситники, Королівка, Садки і Автозаводську.

Ситники і Королівка, останній зветься смолянами не інакше як Простоквашино, через свою схожість з мультяшним районом, знаходяться на північному заході Задніпров’я. Обидва району щодо молоді, їм не більше 30-ти років. Віддаленість від центру, явна спальна спрямованість, відсутність навіть натяку на будь-які пам’ятки, великі торгові і розважальні центри не особливо подобається з точки зору зручності життя, але низька вартість квартир тут цілком врівноважує всі перераховані вище недоліки. Сюди більшою мірою прагнуть вихідці з найближчих районних центрів або найближчої сільської місцевості, спраглі вирватися в місто, і неважливо вже в який район. Решта ж купують тут житло просто через дешевизну або відсутності іншої пропозиції, а купити треба терміново.

З цього можна зробити і про населення: це або молодь, яка намагається залишитися в місті, або сім’ї з дітьми, які збільшують площу своїх квартир за рахунок зміни району.

Особливо варто зупинитися на такому районі міста як Садки, досить значний за розміром, але забудований двоповерховими шлакоблочна «апартаментами» і приватними будівлями різного зовнішнього вигляду і вартості. Тут є сусідами розкіш деяких особняків з відвертою бідністю барачної дійсності з усіма її «квітучими принадами».

Одна з новобудов Смоленська

Якщо не виділяти конкретно старий центр і нові райони малоповерхової забудови, що займають по вартості почесне друге місце – 50-60 тис. За кв. метр, вся інша житлова нерухомість майже однакова за ціною, і немає значення, в якому конкретно районі її купувати – ближче до центру або зовсім далеко, ближче до околиці – вартість середньої однушки не перевищить 1,5-1,8 млн. рублів, а двушки – 2-2,5 млн.

інфраструктура міста

Відносно міської інфраструктури та стану комунального господарства говорити можна нескінченно, як нескінченні і проблеми, що народжуються нашим ЖКГ.

Раніше зелений і дуже чисте місто Смоленськ став перетворюватися в одну велику смітник, так як прибирання міської території доводиться чекати як манни небесної, а нова міська політика вганяє смолян в жах своїм бажанням Горзеленхоз очистити місто від зайвих зелених насаджень. Вирубки дерев не припиняються, а місто з зеленого саду поступово перетворюється в кам’яний мішок, що сильно засмучує його жителів, незадоволених не тільки цим.

Вирубка зелених насаджень в Смоленську

Якість роботи комунальних служб – це вже притча во язицех, і, напевно, немає жодної компанії, що управляє в місті, роботою якої смоляни були б задоволені. Вартість комунальний послуг в місті не можна назвати низькою, оскільки стандартна двушка, в якій проживає сім’я з трьох осіб, обходиться в місяць близько 5 тис. Рублів і це не межа. І щороку все бояться початку опалювального сезону – раптом він не настане, і початку літа – на скільки відключать гарячу воду. З року в рік нічого не змінюється і везе тільки щасливим власникам квартир з індивідуальним опаленням, що не залежать жодним чином від совісті керівників компаній.

Також весело можна говорити і про дороги, особливо навесні, коли не зрозуміло, що власне сталося: закінчилася зима або закінчилася війна? Скільки в Смоленську дороги не латай, все одно будуть одні ями – прощай підвіска. Тільки рік радієш відремонтованій ділянці в одному місці міста, як рятівну з’являються в іншому і так до нескінченності.

Ще недавно, всього пару років тому, Смоленськ не знав такого поняття як пробки. Але, як вважають багато жителів, невміла політика міської влади щодо забезпечення міста громадським транспортом і пересаджування всіх смолян на маршрутки, змусило багатьох городян пересідати на власний транспорт, щоб банально доїхати на роботу. І в годину пік центр міста практично стоїть.

Колись, ще десять років тому, в Смоленську було добре організоване трамвайне і автобусне сполучення. Але зняття трамвайних шляхів з вул. Великий Радянської (на заміну тоді пропонувалося пустити спеціальні тролейбуси, здатні спритно бігати по крутих смоленським пагорбах), так і не завершилося налагодженням альтернативної мережі, що призвело до неефективності роботи всього трамвайно-тролейбусного парку, який зараз абсолютно нерентабельний. Бідні смоляни забули про проїзні на місяць, сенсу купувати їх немає, все одно транспорту потрібного не дочекаєшся, і повністю пересіли на маршрутки. Хоча в цьому є певний плюс – швидко, комфортно і відносно недорого, всього 12 руб. поїздка.

Шкіл в місті достатньо, на відміну від дитячих садків, які молодим батькам видаються вже чимось захмарно-нереальним, коли вони розуміють, що черга до їх чада дійде в кращому випадку за рік до школи. Хоча шкіл і досить, але ось деякі густонаселені райони як Киселівка і район вулиці Кірова, завдяки активній забудові, не знають, як їм дітей віддати в школу поруч з будинком, так як новоспечений першокласник ризикує потрапити в клас під буквою «І» або «До », не кажучи вже про переповненості класів.

Підприємства та робота в Смоленську

Якщо в доперестрочний період Смоленськ вважався великим промисловим центром, на промислових підприємствах якого працювала левова частка населення, то тепер частина підприємств закрилася, а частина працює не в повну силу. Хоча пару років назад, можна сказати про налагодження ситуації. Грубо кажучи, ми постійно чекаємо, коли нас візьме під крильце якийсь добрий дядечко і все зробить за нас.

Так і сталося з великим міським підприємством – електроламповим заводом. Одну його частину викупила компанія «OSRAM», народ спочатку пручався. Як так? Ми, так «під німцями» . Але нічого, тепер це активно функціонує підприємство з гідною заробітною платою.

Ще одне велике підприємство міста – це знамените на всю Росію підприємство «Кристал», що випускає діаманти. Смоленськ по праву вважається діамантовою столицею Росії, тут виробляються ексклюзивні вироби. Влаштуватися на роботу сюди дуже складно і престижно.

Серед великих престижних підприємств, що славляться гідними заробітками, є і «Аналітприлад». Останнім часом завод активно вибиває собі гранти і смачненькі державні замовлення, що падає додаткової копієчкою в кишені працівників заводу, змушуючи гордо говорити, де вони працюють.

Великий двигун економіки Смоленська – це залізна дорога, яка є і великим роботодавцем з гідними і стабільними зарплатами для співробітників і непоганими умовами праці.

Для жінок вибору не так багато – з промислових підприємств це трикотажна фабрика «ТВОЄ» і великі торгові мережі як «Магніт», «Лінія», «Пятерочка». Нещодавно в місті виділилися і свої власні мережі громадського харчування «Доміно» та інші кафе цієї мережі, що дозволяють молодим людям успішно стартувати у своїй кар’єрі з непоганими заробітками і можливістю зростання.

Раніше, всього якихось десять років тому головним місцем паломництва за покупками був Колгоспний ринок з одвічними проблемами довго ходіння по наметах і павільйонах. Інший великий ринок в Смоленську – це Киселевский ринок. Час ринків йде, їх місце займають великі торгові центри, які всього за кілька років виросли в Смоленську як гриби, не кажучи вже про великих торгових мережах як «Метро», «Лінія» і «Магніт». Там же на Киселівці збудовано кілька великих торгових центрів як «Ріо» і «Кривич».

кримінал

Місто Смоленськ здається тихим і безпечним, але з початку дев’яностих його не перестає трусити. У ті часи про Смоленськ подейкували не інакше як про другий за напруженістю місто після Санкт-Петербурга.

У дев’яності по Смоленську поповзли чутки про те, що тут діє таємна міліцейська організація під назвою «Біла стріла». Слух про цю організацію, вважається, пустив Тигран Петросян – місцевий кримінальний авторитет, який контролює в ті роки зі своєю командою підприємство «Бахус» – місцевий монополіст з виробництва алкоголю. Авторитету затримували і відпускали, а жителі дивувалися чому. Зрештою, свавілля закінчився, Петросян був убитий в 2000 році. Але незадовго до цього був убитий і Колесніков, генеральний директор товариства «Бахус», який контролював Петросян.

У ті ж лихі дев’яності під відстріл потрапив й інший великий керівник смоленського підприємства НВО «Кристал» Олександр Шкадов, причому виконавець цього злочинного дійства до цих пір не знайдений. На заваді став комусь Шкадов приватизувати «Кристал», ось і потрапив під роздачу.

На початку двохтисячних сталося ще велике кримінальна подія – викрадення Сергія Кукура, віце-президента «Лукойл», а замовником цього вважається авторитет Винокур. Великим «замовленням» вважається напад в 2007 році на авто з Олексієм Конорева, співробітником Чопа, який вважався активним учасником боротьби між угрупованнями. Конорева вижити не вдалося. Гідним завершенням останніх подій стали «далеко не мирні» відходи зі свого поста останніх двох мерів міста, як Едуарда Качанівського, що попався на великому хабарі, так і його послідовника Лазарева.

пам’ятки Смоленська

Багато було недоброго написано вище про Смоленськ, але в частині пам’яток і багату історію потрібно пошукати ще такий багатий в цьому відношенні місто. Найгарніший історичний центр з величезною парковою зоною і буквально на кожному кроці розставлені пам’ятники архітектури змушують захоплюватися приїжджаючих туристів. Насичений пам’ятниками Лопатинський сад – одна з головних визначних пам’яток міста.

Тут і зелені алеї, і пам’ятники воїнам війни 1812 року, а з Королівського бастіону відкривається вид на стадіон «Спартак».

Лопатинський сад плавно перетікає в площу Леніна – головну центральну площу – і сквер пам’яті героїв або його в народі називають садок Кутузова, де можна поклонитися героям двох Вітчизняної воєн. Навпроти входу в сквер дивиться в очі міської мерії Громова вежа Смоленського кремля, з запущеними годинами зворотного звіту, які показують дні, години, хвилини і секунди. Смоляни люблять здійснювати вечірній променад по всій пішохідній зоні, де зустрічають купу знайомих.

Годинник на вежі кремля

Гарний вид відкривається на Соборну гору, на якій височить незрівнянною архітектури Успенський собор. Саме тут пройшов становлення наш патріарх Кирило, який прослужив тут близько 25 років митрополитом. Число історичних пам’яток Смоленська обчислюється десятками, якщо не сотнями, про них можна говорити довго і захлинаючись.

Але Смоленськ не тільки одна історична основа, це і сучасний розвивається місто з розважальними закладами, ресторанами і нічними клубами, торговими центрами і ринками. Застати кипучу нічне життя смоленської молоді можна в нічних клубах «Голд», «ЛеБоБо», «Орфей» та клубі «Дев’ятий вал».

Тут організатори не соромляться, і фантазія грає по повній. Є й багато інших цікавих закладів для відпочинку. Центром активної денної і вечірньої тусовки став розважальний комплекс «Центрифуга» в кінці вулиці Миколаєва, який змінив інший клуб «Сфера», що розташовувався на цьому ж місці. «Центрифуга» – перше в Смоленську місце, де можна відпочити всією сім’єю, діти будуть розважати в ігровій кімнаті, поки батьки пограють в боулінг або подивляться кіно. Ніколи ще в місто не отримувало дійсно такого гідного місця для відпочинку.

Активний прошарок смолян з грошима воліє статечний ресторанний відпочинок в ресторанах «Дружба» і «Орхідея» на вулиці Шевченка, на тій же вулиці Миколаєва можна непогано посидіти в ресторані «Чао Італія» або «Хаген», останній для прихильників істинно європейської кухні, присмаченою тільки що звареним пивом, яке тут відмінної якості. Примостився ресторан серед багатоповерхівок, прикрашаючи собою нудний панельний ландшафт. Любителі відпочити і погуляти по повній можуть трохи від’їхати від центру і відірватися в ресторані «Сім сорок».

Зміна клімату: причини, наслідки та рішення для протидії

У рамках екологічного місячника «Екоосвіта. Ековиховання. Екопросвітництво» до Дня довкілля в Україні та до Всесвітнього Дня землі відділ наукової інформації та бібліографії підготувава рекомендаційний бібліографічний анотований дайджест «Зміна клімату: причини, наслідки та рішення для протидії».

Анотований бібліографічний дайджест

Що таке зміна клімату?

Клімат часто порівнюють з погодою, але між ними є різниця. Погода змінюється щодня – часом іде дощ, іноді настає спека або мороз. А клімат – це характер погодних умов протягом тривалого періоду для значної території.

За всю історію існування Землі клімат змінювався багато разів. Вченим відомо про 7 льодовикових періодів, після яких завжди наступало потепління.

Потепління в наш час – не лише природний процес, бо відбувається у 10 разів швидше, ніж будь-коли. Все частіше науковці вживають термін «кліматична криза» замість «зміни клімату», щоб підкреслити серйозність цієї проблеми та потребу її вирішувати вже зараз. Кліматична криза – це надмірно стрімка зміна клімату «через» підвищення глобальної середньої температури. Щоб протидіяти кліматичній кризі, слід досягти вуглецевої нейтральності вже 2050 року та адаптуватися до змін клімату.

Причини зміни клімату

Парниковий ефект

Парниковий ефект – це процес, за якого парникові гази затримують сонячну енергію на поверхні Землі та в атмосфері і перешкоджають її поверненню назад у космос. Парниковий ефект підтримує на Землі комфортну для життя температуру. Якби не було цього ефекту, то середня глобальна температура була б не +15℃, а -18℃.

Парниковий ефект – це нормальне природне явище. Але після промислової революції з середини 19 ст. через спалювання викопного палива концентрація парникових газів в атмосфері почала різко зростати.

До парникових газів відносять:

Двоокис вуглецю СО2

Оксид азоту(I) N2O

Перші чотири сполуки місяцями та навіть роками перебувають в атмосфері, не зазнаючи фізичних чи хімічних змін. До прикладу, молекула метану може перебувати в атмосфері без змін до 14 років, а молекула озону приблизно 100 діб. Це сприяє підвищенню глобальної температури протягом десятиліть.

Водяна пара перебуває в атмосфері лише декілька днів і швидко реагує на температурні зміни. Чим тепліше стає, тим більше води випаровується і потрапляє в атмосферу. Таким чином водяна пара посилює процес глобального потепління.

Викиди парникових газів

Людство суттєво змінює концентрацію парникових газів в атмосфері, спалюючи викопне паливо: вугілля, нафту, газ тощо. Під час їх горіння вивільняється вуглець, який з’єднується з киснем у повітрі та утворює СО2.

За сотні тисяч років вперше в атмосфері сталося таке стрімке зростання вмісту СО2.

Наслідки зміни клімату в світі

Глобальне потепління

Що таке глобальна середня температура?

Глобальна середня температура – це середнє значення всіх річних температур на Землі. Зазвичай дані обчислюються по регіонах за кожен день, а потім виводиться середнє арифметичне за рік для всієї планети. Різниця між річними показниками цих середніх температур і є те саме зростання (або падіння) середньої глобальної температури на Землі. Підвищення глобальної середньої температури на Землі означає, що спекотних днів у році стало більше, а холодних – менше. Це НЕ означає, що кожен день у порівнянні з відповідним днем року у доіндустріальну епоху став майже на 1 градус теплішим.

Згідно зі спостереженнями, середня глобальна температура на Землі вже зросла на 0,95°С з 1880 року. Глобальне потепління відбувається нерівномірно по планеті. Середня температура в арктичних регіонах планети вже зросла на 2°С.

Фейген, Б. Велике потепління: зміна клімату та піднесення й гибель цивілізацій / Б. Фейген ; пер. з англ. Т. Цимбала. – Київ : Ніка-Центр, 2016. – 272 с. : іл., карти. – (VIAE HUMANAE ; вип. 5).

Що може змінити один градус температури? Як показує Браян Фейґен, підйом середньої температури навіть на градус-два може докорінно перетворити краєвид великого регіону або поставити хрест на цивілізації. Про це свідчать реалії Середньовічного теплого періоду (800–1300 роки), які завдяки новітнім здобуткам палеокліматології помалу збагачують наше розуміння історії. Втім ця книжка присвячена не стільки клімату, скільки тому, як суспільства тисячолітньої давнини давали раду зміні клімату і яку роль клімат відігравав в історії. Все свідчить, що середньовічне потепління породило як можливості, так і небезпеки. Клімат не прирікав суспільства на гибель чи розквіт; все залежало від відгуку суспільства на його виклики. Одні суспільства розпалися під натиском цих небезпек, інші їх уникли, а ще інші – скористалися можливостями. Широкий географічний розмах «Великого потепління» пропонує загальносвітову картину взаємодії суспільства із кліматом в умовах середньовічного глобального потепління: від Європи до каньйону Чако та острова Пасхи. Розрахована на професійних істориків та інших дослідників суспільств, а також на широке коло читачів, яких цікавить минуле та хвилює майбутнє людства.

Танення льодовиків

Потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети. Тому льодовики тануть швидше. З 1979 року (перший повний рік супутникового спостереження) об’єм льоду в найтепліший сезон в Арктиці зменшився на 32%. За такої тенденції до середини століття в літній період Арктика буде без льоду.

Танення льодовиків має декілька серйозних наслідків.

Перший. Скорочується площа білого покриву, який відбиває від 20% до 50% сонячної радіації. А площа океану збільшується та поглинає більше 95%. Так вода ще більше нагрівається і пришвидшує танення льодовиків, призводячи до більших змін клімату.

Другий. За підрахунками вчених з National Snow and Ice Data Center, вічна мерзлота утримує 1 400 гігатонн вуглекислого газу – це майже вдвічі більше, ніж зараз містить атмосфера. Поки вічна мерзлота тане, вона поступово вивільняє ці поклади газу. Разом із CO2 в атмосферу потрапляє Метан (СН4) – газ із парниковим ефектом у 84 рази сильнішим ніж СО2.

Третій. Підвищення рівня Світового океану. Вже зараз під водою зникають острови: Мальдіви, Фіджі, Сейшельські Острови, Маршаллові острови, Канарські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Французька Полінезія, Філіппіни, Тувалу, Соломонові острови (вже втратили 5 островів через підняття рівня океану).

Котляков, В. М. Климаты прошлого из глубины ледниковых щитов / В. М. Котляков, М. Г. Гросвальд, К. Лориус Полетаев. – Москва : Знание, 1991. – 48 с.

Популярно викладені результати палеокліматичних і палеоекологічних досліджень крижаного керна з глибоких свердловин, пробурених на льодовикових щитах Антарктиди і Гренландії. Отримана інформація включає дані про температури, атмосферних опадах, хімічний склад та запилення атмосфери на різних етапах останнього льодовикового-міжльодовикового циклу і частини передостаннього, а саме за 160000 років.

Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів гуманітарних університетів, читачів, які цікавляться досягненнями сучасної гляціології.

26.891(4УКР-4ВІН) Г 17 Гальчак, С. Д. Поділля: природа, людина – еволюція, історичний розвиток : клімат. фактор в істор. антропосоціогенезі / С. Д. Гальчак. – Кам’янець-Подільський : Мошак М. І., 2006. – 368 с.

Досліджуються еволюція та характерні особливості клімату Поділля (Україна), вплив кліматичного фактору на історичний розвиток людини і суспільства, економічно-соціальні наслідки стихійних явищ, намагання людини бути менш залежною від природних катаклізмів.

Праця розрахована на широке коло читачів: науковців, краєзнавців, студентів, учнів старших класів.

Хвилі тепла

Тренд, який фіксують науковці протягом останніх десятиліть, – хвилі тепла. Вони стають більш розповсюдженими у світі, тривають довше і стають більш екстремальними. Такою, наприклад, стала хвиля тепла влітку 2019 року у Європі.

Більше посух та пилові бурі

40.2 Б 12 Бабич, А. О. Засуха, суховій і пилова буря в період глобальних змін клімату. Т. 1 / А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна. – Вінниця : Діло, 2014. – 468 с.

Посушлива погода загрожує не лише лісовими пожежами, а й пиловими бурями. Коли сильний вітер розносить пил з розораних відкритих ділянок, він підіймає вгору суху землю та переносить її на десятки кілометрів. В результаті знижується родючість земель, а місцеві жителі страждають від респіраторних захворювань та поганої видимості на дорогах через пил та пісок.

Зміни в опадах

Підвищення температури збільшує випаровування та спричиняє перерозподіл вологи. Як наслідок, в одних регіонах випаровується надмірна кількість вологи та посилюється посуха. В інших регіонах ця волога конденсується, і там частішають зливи та шторми, що викликає ризики затоплення.

Зникнення біорізноманіття

Біорізноманіття – це розмаїття живих організмів на Землі; сюди входить різноманітність всередині видів, між видами та екосистемами.

Через зміну клімату та людську діяльність за останні півстоліття чисельність популяцій хребетних тварин на Землі зменшилась на 68%. Це загрожує людству втратами рослинної і тваринної їжі, води, палива, ліків.

Кліматичні біженці

Кліматичні біженці – люди, змушені покинути свій дім через несприятливі раптові або довготривалі зміни у кліматі. Посилення посухи, опустелення, підвищення рівня моря та порушення сезонних погодних ситуацій – ці зміни найчастіше підштовхують людей та тварин до зміни місця проживання. Кліматичні біженці можуть обрати міграцію до іншої країни або всередині своєї країни.

Наслідки зміни клімату в Україні

Потепління

За останні 30 років середня річна температура в Україні вже зросла на 1°С. Усі сезони в Україні стали теплішими. Згідно з даними Мінприроди, середня літня температура в Україні виросла на 1,3°С, середня зимова – на 0,9°С, середня весняна – на 0,9°С, а середня осіння – на 0,4°С. Як наслідок, посилилися посухи, змінилася водність річок та озер, з’явилися не характерні для України екстремальні погодні явища.

Посухи

Дані спостережень та наукових досліджень показують, що посушливі умови почали переважати в Україні, і їх інтенсивність збільшилася.

Дослідження показує, що при очікуваному підвищенні температури повітря, навіть на 1,5°С, протягом 2020-2050 років кожен другий сезон може бути посушливим.

Водність річок та опади

Протягом останніх років рівень води у річках України протягом літнього періоду є нижчим за норму. Разом із частішою посухою та зменшенням опадів у літній період, ситуація може лише погіршитися.

28.08 Р 31 Реабілітація порушених річкових та озерних систем (гідроекологія, іхтіоекологія, економіка, управління) : лаб. практикум : навч. посіб. для студентів ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – 2-ге вид. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 424 с.

Викладено основні положення комплексної екологічної оцінки якості поверхневих вод і рівнів антропогенного навантаження на річкові та озерні екосистеми, визначено оптимальні характеристики геобіоценозів поверхні водозбору. Розглянуто методи і засоби управління станом генералізованих водних екосистем для обгрунтування умов відтворення іхтіофауни та забезпечення екологічних витрат води в порушеній меліоративним і гідротехнічним будівництвом річковій мережі. Запропоновані методики дають можливість визначати кількісний та якісний стан генералізованих річкових та озерних екосистем, оцінювати рівень антропотехногенного навантаження і вмзначати заходи щодо компенсаційного водоохоронного будівництва.

28.08 М 77 Моніторинг природокористування та стратегія реабілітації порушених річкових і озерних екосистем : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 486 с.

Приділено увагу басейну малої річки як генералізованій водній екосистемі. Обґрунтовано основні принципи класифікації сукцесійних угрупувань ценозів водних екосистем. Розглянуто екологічні особливості формування річкового стоку за сучасних умов. Наведено класифікацію якості поверхневих вод. Подано інформацію про реабілітаційні природоохоронні заходи та стратегії природокористування. Охарактеризовано методику визначення екологічного стану озер. Висвітлено особливості міграції та нокопичення хлорорганічних пестицидів у гідробіонтах озер Шацького національного природного парку й правобережних приток р. Прип’ять. Надано відомості про формування транскордонного іхтіоекологічного резервату «Верхній Дніпро».

Зростання температури та зміна режиму зволоження призведуть до подальшої зміни водного стоку річок, і відповідно, водозабезпечення окремих регіонів. Протягом ХХІ століття для переважної кількості адміністративних областей України буде спостерігатися зменшення поверхневого водного стоку, що пов’язано з потеплінням (збільшення приземних температур повітря, збільшення випаровуваності) та зменшенням кількості атмосферних опадів.

За оцінками українських вчених, в р. Дніпро на період 2030-2040 рр. буде менше води на 29 %, а в р. Дністер – на 37 %. Це призведе до зменшення врожайності та проблем у роботі атомних електростанцій.

Підняття рівня Чорного та Азовського морів

Внаслідок зміни клімату, дослідження показують можливі ризики підвищення рівня моря на прибережні території південних областей України. Підняття рівня Чорного моря означає загрозу затоплення важливих об’єктів інфраструктури, промисловості, цілих житлових кварталів, об’єктів культурної спадщини, а також великі зміни чи навіть загибель деяких екосистем прибережних регіонів.

Протидія зміні клімату

Що роблять країни?

Міжнародні кліматичні переговори

У 1992 році під час міжнародного Саміту Землі у Ріо-де-Жанейро 154 країни визнали існування зміни клімату в результаті людської діяльності та прийняли рішення вести спільну роботу для обмеження глобального потепління. У цьому ж році була прийнята Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату.

На конференції сторін збираються представники кожної країни-підписанта РКЗК ООН: 196 країн світу, а також Європейський Союз, який бере участь як окремий член Конвенції.

20.1 Т 66 ІІІ Всеукраїнський з’їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology- 2011), 21-24 вересня = III All-Ukrainian Congress of Ecologists with International Participation : зб. наук. ст. Т. 1 (секції 1-3) / голов. ред. В. В. Грабко. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 357 с.

Паризька угода

Паризька угода була підписана на Міжнародних кліматичних переговорах ООН (СОР21) у 2015 році. Вже через рік угода вступила в силу – відразу після того, як її схвалили 55 країн, що відповідальні за понад 55 % світових викидів парникових газів. Станом на початок 2019 року, 184 країни (із 197 країн-учасниць Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату) ратифікували Паризьку угоду. Україна увійшла у двадцятку перших країн, які на державному рівні затвердили Угоду.

Головною метою Паризької угоди є утримання глобального потепління на Землі в рамках 2°C та докладання максимальних зусиль аби зупинити потепління на 1,5°C. Це означає, що людство повинне обмежити викиди парникових газів, що утворюються від спалювання викопного палива і спричиняють глобальне потепління.

Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально, є добровільною та має назву «Національно визначений внесок».

Що робить Україна

Уряд України одним з перших ратифікував Паризьку угоду. Для реалізації цієї амбітної мети Україна має відмовитися від видобутку та використання викопного палива, підвищити енергоефективність та побудувати нові потужності, які виробляють енергію з відновлюваних джерел.

Формування та реалізація національної екологічної політики України : монографія / за наук. ред. С. О. Лизуна. – Суми : Університетська книга, 2017. – 336 с.

Досліджуються теоретико-методологічні, методичні та організаційно-управлінські підходи й практичні заходи щодо реалізації екологічної політики України. Обґрунтовано необхідність створення моделі державної екологічної політики України та її регіонів, що відповідає сучасним вимогам до екологічної безпеки розвитку й враховує міжнародні, макроекономічні, фінансові, податкові та інші важелі соціально-економічного зростання.

Енергоефективність

Що таке енергоефективність? Енергоефективність – це забезпечення своїх потреб з використанням меншої кількості енергії.

Найбільший потенціал економії енергії у заходів із термомодернізації. Термомодернізація – це скорочення споживання ресурсів за допомогою встановлення енергоефективного та регулюючого обладнання, утеплення зовнішніх стін будівель тощо.

Розвиток відновлюваної енергетики

338.45 Е 62 Енергоефективність та відновлювальна енергетика в Україні: проблеми управління : монографія / за заг. ред. І. М. Сотник. – Суми : Університетська книга, 2020. – 247 с.

У колективній монографії висвітлено вдосконалені теоретичні, методологічні підходи та прикладні аспекти управління зростанням енергоефективності націо­нальної економіки і розбудови її відновлювальної енергетики. Обґрунтовано напрями розвитку «зеленого» бізнесу та механізми їх просування. Удосконалено підходи до державного регулювання відновлювальної енергетики для забезпечення еколого-економічної безпеки, кредитно-фінансові важелі реалізації енергоефективних проектів, моделі стимулювання зростання енергоефективності суб’єктів господарювання. Розглянуто прикладні аспекти управління енергоефективністю та «зеленою» енергетикою в енергетичному комплексі, житлово-комунальному господарстві та транспорті.

Для фахівців з питань управління розвитком відновлювальної енергетики та підвищення енергоефективності економіки, викладачів, аспірантів, студентів енергетичних та економічних спеціальностей.

330.32 З-48 «Зелені» інвестиції у сталому розвитку: світовий досвід та український контекст : [аналіт. доп.] / керівник проєкту та авт. К. Маркевич. – Київ : Заповіт, 2019. – 316 с.

У виданні представлено Аналітичну доповідь, яка узагальнює існуючі підходи до визначення змісту, передумов, головних детермінантів і фінансових інструментів процесу «зеленого» інвестування, його особливостей і глобальних тенденцій розвитку, а також визначає поточний стан і перспективи мобілізації «зелених» інвестицій в Україні.

ВДЕ – це джерела енергії, що походять із природних джерел або процесів, які постійно поповнюються. Наприклад, сонячне світло або вітер продовжують світити і дути, навіть якщо їх наявність залежить від часу та погоди. Викопні ресурси, такі як вугілля, нафта, природний газ та уранова руда до відновлюваних джерел енергії не належать, бо вони відновлюються протягом сотень тисяч років.

Гунько, І. О. Оптимальне керування режимами електричних мереж з відновлюваними джерелами енергії з використанням Smart Grid технологій : автореф. дис. / І. О. Гунько. – Вінниця : ВНТУ, 2017. – 21 с.

Дисертаційну роботу присвячено зменшенню втрат електроенергії в локальних електричних системах шляхом узгодженого керування різнотипними розосередженими джерелами енергії, що експлуатуються в ній. З цією метою в роботі розроблено метод коригування потоків потужності в локальній електричній системі з різнотипними відновлюваними джерелами електроенергії шляхом оптимального керування потужністю генерування малих гідроелектростанцій, що дозволяє визначити умови для наближення потокорозподілу в секціонованій електричній мережі до оптимального за втратами електроенергії в ній.

620.9 С 28 Сегеда, М. С. Нетрадиційні та відновлювані джерела електроенергії : навч. посіб. / М. С. Сегеда, М. Й. Олійник, О. Б. Дудурич ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Львівська політехніка, 2019. – 204 с.

Розглянуто теоретичні засади та основні способи раціонального перетворення та використання відновлюваної енергії, отриманої із нетрадиційних джерел, для генерування електроенергії. Висвітлено економічні та екологічні аспекти використання відновлюваних джерел енергії на сучасному етапі.

Посібник може бути корисним для викладачів, слухачів магістерських програм і студентів інших технічних спеціальностей, що вивчають навчальні дисципліни: «Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії», «Енергоощадність» тощо та для широкого кола читачів.

65.9(4УКР)30 М 27 Маркевич, К. Глобальні енергетичні тренди крізь призму національних інтересів України / К. Маркевич, В. Омельченко. – Київ : Заповіт, 2016. – 118 с. : іл., табл. – (Бібліотека Центру Разумкова).

Аналітична доповідь містить аналіз сучасних тенденцій глобального розвитку енергетики, зокрема проаналізовано фактичні показники світової енергетичної галузі за секторами (природний газ, нафта, вугілля та електроенергія) та визначено місце в ній України. Через набуття актуальності проблеми зміни клімату та підвищену увагу до неї в більшості країн світу, в доповіді визначено роль енергетики (зокрема різних видів палива) в забрудненні довкілля, а також окреслено головні цілі кліматичної політики.

Крім того, у доповіді розкрито пріоритети та головні напрями енергетичної політики США та ЄС, а також окреслено основні завдання України на найближчу перспективу в енергетичному секторі через прагнення країни інтегруватися до європейського енергетичного простору.

621.31 С 40 Сиротюк, С. В. Альтернативні джерела енергії. Енергія вітру : навч. посіб. для студ. ВНЗ / С. В. Сиротюк, В. М. Боярчук, В. П. Гальчак. – Львів : Магнолія 2006, 2018. – 182 с.

Викладено основні питання, що стосуються природи і потенціалу вітрової енергії. Висвітлено питання взаємодії вітрового потоку з вітроприймальними засобами, перетворення кінетичної енергії вітру на електричну. Для студентів інженерних факультетів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, магістрів, аспірантів, наукових співробітників, інженерів та експлуатаційних обладнання вітроенергетики.

330.34 М 48 Мельник, Л. Г. «Зелена» економіка (досвід ЄС і практика України у світлі III і IV промислових революцій) : підручник / Л. Г. Мельник. – Суми : Університетська книга, 2019. – 463 с.

Характеризується змістовна основа понять «сестейновий розвиток» і «сестейнова економіка». Розкривається роль Третьої та Четвертої промислових революцій у формуванні передумов сестейнового розвитку. Вивчаються напрямки та базовий інструментарій формування сестейнової економіки в ключових секторах господарства (енергетика, транспорт, будівництво, агровиробництво). Порівнюються особливості «бурої» (традиційної) та «зеленої» (сестейнової) економік. Аналізується досвід ЄС і передумови розвитку сестейнової економіки в Україні. Для викладачів і студентів вищих навчальних закладів. Може бути корисним для фахівців підприємств та органів виконавчої влади.

Відмова від викопної енергетики

Перед вугільними містами України стоять спільні виклики. Собівартість видобутку вугілля в Україні значно перевищує ринкову ціну. Держава щорічно покриває різницю, але мільярдні дотації на видобувну промисловість виснажують бюджет. Через це Україна має відмовитися від видобутку та спалювання вугілля. Щоб люди не залишилися без засобів для існування через закриття шахт, місцева влада має запровадити справедливий перехід на нову модель економічного розвитку, його називають справедливою трансформацією.

Що роблять міста?

Більше третини міст України (173) вже підписали міжнародну Угоду мерів і взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів до 2020/2030 років.

Сім міст України (Житомир, Львів, Чортків, Кам’янець-Подільський, Баранівська ОТГ, Тростянець та Полтава) оголосили про рішення перейти на 100% відновлюваної енергетики до середини століття.

Адаптація до зміни клімату

Адаптація до зміни клімату – це пристосування природних чи людських систем до фактичних або очікуваних кліматичних впливів чи їхніх наслідків. Вона дозволяє знизити шкоду та скористатися можливостями, такими як створення нових робочих місць або економія коштів на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

Адаптація до змін клімату може відбуватися на будь-якому рівні суспільства, від особистості до національного та міжнародного рівня.

Заходи з адаптації мають різні форми та формати та залежать від унікального контексту громади, країни чи регіону. Не існує універсального рішення – адаптація може варіюватися від побудови засобів захисту від повені, створення систем раннього попередження для циклонів і переходу на посухостійкі культури.

Міжнародна політика у сфері адаптації

У 2010 році на Конференції сторін (СОР16) було створено Комітет з адаптації. Його мета – сприяти здійсненню послідовних і активних заходів з адаптації.

У світі:

Для кожної країни важливо створювати свої політики з адаптації. Їхня мета – зменшення вразливості до наслідків зміни клімату. Оскільки прояви зміни клімату є дуже різними, то і заходи, і політики з адаптації розробляються з урахуванням особливостей конкретної країни і галузі.

Можливими прикладами з адаптації до зміни клімату є: адаптація будівельних норм до майбутніх кліматичних умов та екстремальних погодних явищ; побудова та підвищення рівня дамб для захисту від повеней; розвиток посухостійких сільськогосподарських культур; створення систем раннього попередження циклонів.

Приклади з адаптації

Місто Арнем, Нідерланди, поставило собі за мету протягом наступних 10 років зняти 10% асфальтового покриття та замінити його газонами, кущами та деревами. Це дозволить 90% дощової води вільно потрапити в ґрунт і запобігти затопленню доріг, тротуарів під час сильних злив. Також зелені зони сприяють зменшенню температури довкола.

Газони або дерева також можна висаджувати на дахах будинків. У Данії ще у 2010 році вирішено, що новобудови та модернізовані будинки з пласкими дахами повинні ставати зеленими. В одному лише Копенгагені вже нараховується понад 40 таких об’єктів.

Одним з найважливіших наслідків зміни клімату є підняття рівня моря. Острівні держави, такі як Кірібати, Фіджі, Маршалові острови вже зазнають значного впливу від збільшення рівня моря. Європейські країни – Нідерланди, Британія, Грецькі острови також знаходяться в зоні ризику.

Як один з прикладів адаптації влада Фіджі використовує поєднання мангрових лісів, які за рахунок потужної кореневої системи ефективно зменшують енергію хвиль та захищають ґрунт від ерозії. Інший спосіб – це будівництво морських стін, що також убезпечують місцевих жителів під час надзвичайних ситуацій.

В Україні:

Підписавши Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Україна зобов’язалась адаптуватися до зміни клімату. Тому національна стратегія та програма розвитку економіки держави мають враховувати та включати питання адаптації. Держава має підтримувати постійне оновлення оцінки фактичних та моделювання майбутніх змін клімату та проводити адаптацію до наслідків для територіальних громад, природних екосистем, секторів економіки.

У співпраці з німецько-українським агрополітичним діалогом у сфері адаптації до зміни клімату був створений проєкт Стратегії адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 року. Метою Стратегії є створення умов для підвищення продуктивності цих господарств.

Заходи з адаптації в українських містах:

Для того, щоб запобігти спеці в містах створюють зелені або блакитні зони, тобто висаджують дерева, кущі, газони або ж відновлюють річки, створюють озера, фонтани. У Києві, наприклад, встановлюють дерев’яні рамки, які розпилюють воду і допомагають людям охолодитись під час спеки. А у Львові Громадська організація «Плато» створила дощовий садок, щоб зменшити застоювання води на дорозі біля будинку. Також на стіні будинку активісти висадили саджанці плюща та винограду, які з часом сприятимуть вертикальному озелененню стіни та захищатимуть її від перегрівання.

Як кожна людина може протидіяти зміні клімату

• Зберігайте енергію та природні ресурси, а водночас – і кошти.
• Зменшіть користування автомобілем до мінімуму. Віддавайте перевагу прогулянкам пішки, велосипедам/самокатам, громадському електротранспорту.
• Зменшуйте, використовуйте знову та переробляйте відходи.
• Вживайте локальні екологічні продукти, бажано рослинного походження.
• Купуйте товари та речі з низьким вуглецевим слідом

(вуглецевий слід – це сукупність викидів усіх парникових газів, які утворились внаслідок діяльності людини, виробництва товару чи послуги).

• Робіть вибір на користь довговічності та захисту довкілля.
• Споживайте власну «зелену» енергію.
• Дбайте про природні екосистеми.
• Голосуйте і спонукайте політиків діяти за клімат.
• Об’єднуйтеся з іншими у досягненні кліматичних цілей

Місце України в процесі глобальної зміни клімату

Сьогодні наша держава знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу.

Національний екологічний центр України намагається відслідковувати діяльність Українського уряду та впливати на його рішення для скорішого впровадження кліматоохоронних програм.

Баськов, О. Як ефективно управляти екологічними та соціальними ризиками в умовах євро(еко)інтеграції: ексклюзивний аналіз Baker Tilly. Частина 1 / О. Баськов, К. Громм // Екологія підприємства – 2018. – № 11. – С. 18–23.

В основі публікації лежить ексклюзивний аналіз новацій європейських та українських регуляторних документів, що регламентують роботу бізнесу в екологічному контексті; принципи запровадження законодавства ЄС.

51.20 Б 90 Бубличенко, М. М. Метеозависимые люди: как оставаться здоровым в условиях изменяющегося климата / М. М. Бубличенко. – Ростов н/Д : Феникс, 2010. – 221.

Вплив атмосферних явищ на здоров’я людини уважно вивчається вченими, в тому числі медиками. Безпосередньо пов’язані з погодою такі недуги, як мігрень, біль у суглобах, депресія. Природні явища змушують страждати мільйони людей; до зміни погоди чутливий кожен третій.

Як залишатися здоровим і не бути залежним від природних явищ, розповідає ця книга.

Гавриленко, О. Зростання чи сталий розвиток: що змінилося за 30 років / О. Гавриленко // Вища шк. – 2020. – № 3. – С. 45–56.

Проаналізовано зміст 3-ї книги Д. Медоуз, Й. Рандерса і Д. Медоус «Межі зростання. 30 років потому». Автори книги застерігають щодо можливих варіантів майбутнього людства та ризиків виходу за межі екологічної місткості планети з катастрофічними наслідками для людей і навколишнього середовища.

Пірен, М. І. Формування екологічної культури громадян шляхом просвітництва в територіальних громадах – важливий чинник соціально-гуманітарної політики / М. І. Пірен // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України . – 2018. – № 1. – С. 92–97.

Осмислено надзвичайно актуальну проблему сьогодення – формування екологічної культури громадян територіальної громади в процесі просвітницької роботи. Звернуто увагу на серйозне ставлення людей до лісів, раціонального використання землі, прісної води, металів та, особливо, до тваринного світу й, відповідно, до продуктів, які людина споживає. Формування екологічної культури в територіальних громадах шляхом просвітницької роботи повинно базуватися на сучасних потребах та викликах. Слід також брати до відома те, що традиційна екологічна політика в Україні не приділяє належної уваги тому, щоб запобігти руйнуванню довкілля. Однією з причин цього є те, що екологічні цілі та цінності в сучасному українському суспільстві мають меншу вагу порівняно з питаннями економіки, фінансів, трудових відносин, освіти, соціального забезпечення та національної безпеки.

Проданець, Б. І. Особливості адаптації інфраструктури міста при кліматичних змінах / Б. І. Проданець // Енергоефективність в галузях економіки України : зб. матеріалів Міжнар. наук.-техн. конф., 12-14 листоп. / Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця, 2019. – С. 235–236.

Проаналізовані наслідки дії кліматичних змін на інфраструктуру сучасного міста. Виділені основні заходи, що сприяють адаптації міського середовища до змін клімату.

Розбираємо проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів»: готуй сани влітку. // Екологія підприємства. – 2018. – № 8. – С. 12–19.

Аналізується «Порядок здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». 16 вересня 2014 року Україна підписала та ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, яка охоплює низку економічних та регуляторних питань. Однією з вимог, що висуваються в Угоді, є встановлення процедур моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) викидів парникових газів від енергетичних та промислових установок (підприємств).

Упровадження системи МЗВ викидів парникових газів є невіддільною частиною кліматичної політики в Україні. Зокрема, її запровадження передбачено Планом заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та вимогами Паризької кліматичної угоди.

Наразі законодавство України у сфері МЗВ викидів парникових газів перебуває на стадії розробки, але окремі положення щодо МЗВ викидів парникових газів уже знайшли своє нормативне вираження на стадії проекту.

Романко, С. Еколого-правова політика України у сфері зміни клімату / С. Романко // Підприємництво, госп-во і право. – 2019. – № 9. – С. 88–94.

Наукова стаття присвячена розгляду актуальних питань формування напрямів еколого-правової політики у сфері зміни клімату після ратифікації Україною Паризької угоди Україною 14 липня 2016 року та правового аналізу напрямів забезпечення еколого-правової політики у сфері зміни клімату за останні кілька років. Констатовано, що зміна клімату є комплексною проблемою, вона не має простого нормативно-правового вирішення. Визначено, що напрямами такої політики є використання відновлюваних джерел енергії із низьким вмістом вуглецю, розбудова джерел чистої електричної та теплової енергії, підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх секторах економіки та на об’єктах житлово-комунальної інфраструктури, стимулювання використання альтернативних джерел енергії, перехід вантажних та пасажирських перевезень на більш екологічно чисті види транспорту, стале лісове та сільське господарство й адаптація до зміни клімату. Встановлено, що основні джерела викидів парникових газів в Україні зосереджені в таких чотирьох секторах економічної діяльності, як: енергетика, промисловість, сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування; поводження з відходами. Важливими проблемами залишаються відсутність базових програмних документів для скорочення викидів парникових газів та їх адаптації.

Розвиток національного законодавства у сфері протидії зміні клімату та скороченню викидів парникових газів загалом відбувається повільними темпами та із встановленням недостатньо амбітних цілей. Не в останню чергу це зумовлено високою енергоємністю промисловості України, неамбітними цілями з переходу на використання альтернативних джерел енергії, нерозробленістю національного ринку викидів парникових газів, їх моніторингу та верифікації.

Самойленко, О. 50 відтінків посухи / О. Самойленко, А. Кохан // Зерно – 2020. – № 7. – С. 58–63.

Унікальні 133-річні спостереження полтавчан за змінами клімату.

Скриник, О. А. Просторова інтерполяція кліматологічних даних з урахуванням топографічних та фізико-географічних особливостей території України / О. А. Скриник // Укр. геогр. журн. – 2020. – № 2. – С. 13–19.

Представлено результати геопросторової інтерполяції кліматологічних даних у вузли регулярної мережі з кроком 0.1о. Інтерполяцію проведено за допомогою спеціалізованого (метеорологічного) програмного забезпечення MISH, розробленого в Угорській метеорологічній службі.

Отриманий результат може бути використаний як для досліджень регіонального клімату, так і для суміжних сфер діяльності, де кліматологічна інформація є необхідною.

Філончук, З. В. Кліматична освіта в Україні. Кліматична освіта в сучасній школі : програма спецкурсу для слухачів курсів підвищення кваліфікації (очно-дистанційна форма, 36 год.) / З. В. Філончук // Географія та економіка в рідній шк. – 2018. – № 2. – С. 17–26.

Представлено спецкурс для слухачів курсів підвищення кваліфікації у системі післядипломної педагогічної освіти. Метою спецкурсу є розширення та поглиблення знань учителів географії з проблем зміни клімату, їх підготовка до інтеграції кліматичної освіти в усі курси шкільної географії.

Що далі? Все, що наука знає про наше майбутнє / за ред. Джима Аль-Халілі ; пер. з англ. Микола Климчук. – Київ : Кі Фанд Медіа, 2018. – С. 248 с.

Щодня науковці роблять неймовірні відкриття та знаходять інноваційні рішення, здатні змінити світ. Джим Аль-Халілі та його команда експертів простою мовою з безліччю прикладів пояснюють найновіші концепції, що визначають наше майбутнє.

Наскільки небезпечні кліматичні зміни? Чи можна «хакнути» власне тіло й стати супергероєм? Які хвороби ми зможемо подолати, а які стануть для нас новими викликами? Чого чекати від генної інженерії? Нарешті, чи можлива телепортація (спойлер: так!) та чи винайдуть колись машину часу? Приготуйтеся до пригод, які відкриють вам багато нового!

Екологічні зміни на прикладі сільського господарства: погода, клімат, урожай

Зміна клімату внаслідок глобального потепління має величезний вплив на сільське господарство. Адаптація рослинництва та систем захисту рослин до погодних умов, покращення практики управління ризиками, пов’язаними з кліматичними змінами, є пріоритетним напрямом аграрного виробництва.

Кучер, А. В. «Стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого землекористування як запоруки стійкості до змін клімату»: моногр. Харків: Бровін О. В., 2019. – 202 с.

У монографії вперше обґрунтовано стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування як запоруки стійкості до змін клімату. Розроблено концепцію сталого управління органічним вуглецем ґрунту. Обґрунтовано екосистемні засади оцінювання збитків від втрати органічного вуглецю з ґрунту. Запропоновано авторський науково-методичний підхід до кількісної економічної (грошової) оцінки екологічного ефекту від запобігання емісії вуглекислого газу з ґрунтів земель сільськогосподарського призначення за різних рівнів антропогенного навантаження; здійснено макроекономічну оцінку потенціалу розвитку низьковуглецевого землекористування; визначено еколого-економічну ефективність агроприйомів регулювання вуглецевого режиму ґрунтів, застосування яких сприятиме раціональному використанню ґрунтових ресурсів. Розраховано на політиків, науковців, викладачів. Керівників і спеціалістів органів державного управління, фахівців агроформувань, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться еколого-економічними питаннями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування.

Рец.: Величко, В. А. Новий погляд на вирішення проблеми адаптації землекористування до змін клімату : [рецензія] / В. А. Величко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 85.

Вожегова, Р. А. Зрошуване землеробство – гарант продовольчої безпеки України в умовах змін клімату / Р. А. Вожегова, С. В. Коковіхін // Вісн. аграрної науки. – 2018. – № 11. – С. 28–34.

Наведено основні здобутки вітчизняних учених у галузі зрошуваного землеробства і меліорації в питаннях протидії несприятливим природним чинникам (глобальні зміни клімату, посухи, дефіцит атмосферних опадів), а також підвищення продуктивності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції.

Доведено, що для забезпечення максимальної продуктивності зрошення у великотоварних господарствах тваринницького напряму найбільшу питому частку в сівозмінах (по 40–45%) повинні мати зернові та кормові культури.

Гаврилюк, В. Пластичність вітчизняного походження : [як київські пшениці вистояли в посуху] / В. Гаврилюк, В. Вакуленко // Зерно. – 2020. – № 3. – С. 64–71.

Експерти ООН прогнозують: якщо до 2050 року не вдасться стримати темпи глобального потепління, врожайність зернових культур знизиться на 25 відсотків, а деякі землеробські території можуть стати непридатними для агровиробництва.

Водночас наші території все більше зазнають впливу високих температур і ця посуха – гостя не на один рік, отож слід на такі умови й налаш­товуватися.

Посухостійкість – це надзвичайно складна ознака, плід взаємодії відповідних генів із конкретними ґрунтово-кліматичними умовами.

На державному рівні можуть забезпечити виживання та конкурентоспроможність вітчизняної селекції, яка традиційно мала і поки що має сильні наукові школи та успіхи світового рівня.

Демиденко, С. Той, що стримує ґрунтову ерозію / С. Демиденко // Агрономія сьогодні. – 2020. – № 3. – С. 50–53.

Про наявні проблеми, що стримують розвиток органічного виробництва.

Кондратенко, Т. Є. Адаптивність літніх сортів яблуні до змін клімату у Правобережному Лісостепу / Т. Є. Кондратенко, П. В. Кондратенко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 15–21.

Про новий сорт яблуні Ерлі Голд, який є перспективним літнім сортом, придатним для виробничого випробування у Лісостепу України, як високоадаптований до підвищеного теплозабезпечення вегетаційного періоду і дефіциту опадів, здатний формувати якісну продукцію в умовах істотних змін клімату.

Лінчевський, А. А. Нове ставлення до культури ячменю і селекція в умовах зміни клімату / А. А. Лінчевський, І. Б. Легкун // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 9. – С. 34–42.

Висвітлення результатів селекції сортів ячменю озимого та ярого відділу селекції та насінництва ячменю СГІ–НЦНС в умовах зміни клімату; аналіз ефективності обраних напрямів селекційної роботи щодо підвищення стійкості до абіотичних факторів у різні роки вирощування в умовах Південного Степу та інших екологічних зон України.

Моташко, Т. П. Агрострахування в умовах зміни клімату / Т. П. Моташко, Х. Р. Панчулідзе // АгроСвіт. – 2020. – № 10. – С. 99–104.

Проведено дослідження особливостей агрострахування в умовах зміни клімату в зарубіжних країнах та в Україні. З’ясовано, що в зарубіжній практиці страхування відіграє важливу роль для мінімізації ризиків аграріїв, пов’язаних зі зміною клімату та характеризується наявністю різних видів страхових продуктів. Водночас значну роль у розвитку такого виду страхування в зарубіжних країнах відіграє держава. Встановлено, що попри те, що сільськогосподарське страхування є найважливішим методом зниженням втрат від кліматичних змін та, попри значну потребу в такому захисті, в Україні зроблені лише перші кроки щодо розвитку такого виду страхування. Запропоновано комплекс заходів щодо формування збалансованої моделі страхування агрострахування в умовах зміни клімату в Україні.

Овочівництво в умовах змін клімату: нові виклики, проблеми, можливості / М. І. Ромащенко [и др.] // Овочі та фрукти. – 2020. – № 6. – С. 39–43.

У зв’язку зі змінами клімату питання вологозабезпечення овочевих рослин постало особливо гостро не лише у зоні Степу чи південній частині Лісостепу, а й практично вже в усіх без винятку ґрунтово-кліматичних зонах України.

В матеріалі розглядається два принципово різні підходи до вирішення чи адаптації проблеми вологозабезпечення: впровадження зрошення та неполивне овочівництво.

Кліматичні катаклізми – це також і серйозні виклики для аграрної науки. І тут необхідно інтенсивно працювати на випередження як у селекції, так і з розроблення принципово нових окремих рішень (особливо – у захисті рослин і зрошенні) та адаптивних зональних технологій вирощування овочевих культур.

Особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів в умовах змін клімату / Г. В. Воропай, М. В. Яцик, Н. В. Мозоль, М. Г. Стецюк, М. Д. Зосимчук // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 1. – С. 68–74.

Установлені особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів і можливості комплексного регулювання водно-теплового режиму кореневого шару ґрунту для створення оптимальних умов вирощування сільськогосподарських культур в умовах змін клімату. Аналізуються та узагальнюються знання щодо впливу теплового режиму ґрунту на вирощування сільськогосподарських культур на осушуваних землях, емпіричні-експеримент і спостереження на дослідних ділянках меліоративних систем, математичне моделювання та обробка експериментальних даних. За результатами натурних досліджень визначено, що з глибиною температурний режим ґрунту тісно залежить від рівня ґрунтових вод.

Писаренко, В. Зміна клімату: технологічні аспекти систем землеробства / В. Писаренко, Г. Лук’яненко, А. Антонець // Зерно – 2019. – № 10. – С. 62–71.

За умов збільшення посушливості клімату необхідно впроваджувати системні та науково-обгрунтовані заходи щодо адаптації аграрного виробництва до нових кліматичних умов. Ефекту від протистояння дефіциту вологи у землеробстві можна домогтися завдяки нагромадженню та збереженню її через постійне застосування сучасних технологій. Різні сільськогосподарські заходи сприяють сталому розвитку аграрного сектору України, позаяк ґрунтуються на принципах золотого правила екології, яке слід повсякчас впроваджувати в життя на рівні господарств. Глобальні проблеми екології розв’язуються локально.

Сьогодні можна зі впевненістю сказати, що значні кліматичні зміни вже відбуваються. Ми повинні замислитися та зрозуміти, що людство не має права використовувати атмосферу планети для забруднення. Якщо ми не розпочнемо активно діяти, то вже незабаром наблизимось до тої межі, коли глобальну зміну клімату зупинити буде вже неможливо і життя на планеті у майбутньому буде під загрозою.

Підготувала Т. С. Пахомова,

бібліограф I категорії відділу наукової

інформації та бібліографії