Чим відрізняється гас від солярки?

І гас, і солярка відносяться до продуктів переробки нафти, що отримуються двома шляхами – ректифікацією або крекингом. Незважаючи на це, спільного у них – тільки «походження», і частково – область застосування в якості палива для різних типів двигунів внутрішнього згоряння. Якщо виключити цю єдину для них «професію», то в іншому у згаданих речовин мало спільного. Такий стан зумовлений відмінностями між в хімічних і фізичних властивостях речовин. Чим відрізняється гас від солярки, розглянемо більш докладно.

З історії питання

Назва «солярка» походить від німецького слова Solaröl, що означає «сонячне масло». Так ще в 1857 році назвали важку фракцію, яка вийшла при перегонці нафти. Пізніше її почали використовувати в якості палива для низькооборотних дизельних двигунів, принцип роботи яких – запалення робочої суміші (солярки і повітря) в камері згоряння під дуже високим тиском. Сьогодні основними областями застосування подібних двигунів є такі:

• сільське господарство (комбайни, трактори і так далі);
• автотранспорт (значна частина автобусів, вантажних автомобілів, деякі легкові автомобілі);
• залізничний транспорт (різні типи тепловозів);
• частина військової техніки (танки, деякі інші машини);
• стаціонарні силові установки.

Відмінність гасу від солярки полягає в тому, що ще з середини 19 століття він застосовувався як паливо для освітлювальних приладів (гасові лампи). На відміну від речовин, що використовувалися для цих цілей раніше, гас згорав повністю, не залишаючи кіптяви, що не забруднював лампи і не давав неприємного запаху. Висока чистота згоряння була оцінена по достоїнству, тому пізніше гас знайшов застосування в якості ракетного та авіаційного палива. Крім цього, гас використовується в багатьох галузях промисловості, причому далеко не завжди як паливо для двигунів. Області його застосування:

• сировину для хімічної промисловості;
• випал скляних і фарфорових виробів;
• побутові нагрівальні та освітлювальні прилади (гасниці, примуси, лампи і так далі);
• розчинник;
• в народній медицині – засіб для лікування педикульозу та дифтерії;
• раніше для боротьби з клопами гасом протирали меблі.

Різниця між гасом і соляркою

Гас є сумішшю вуглеводнів, температура кипіння якої – від 150 до 250 градусів за Цельсієм. Це злегка масляниста на дотик прозора рідина, деякі її різновиди можуть мати жовтуватий колір. Щільність при 20 0C – 0,75-0,85 г / см3. Гас дуже легко випаровується, чим і обумовлена ​​повнота його згоряння. До ємностей для його зберігання пред’являються підвищені вимоги, так як пари гасу вибухонебезпечні.

Солярка в середньому трохи важче гасу – від 0,84 до 0,86 г / см3. Вона майже не випаровується, внаслідок чого зберігати її значно простіше. При зниженні температури до від’ємних значень солярка густіє, тому розрізняють літню і зимове дизельне паливо. Водії машин з дизелем добре знають, що літня солярка взимку при великих холодах набуває желеподібну консистенцію і завести двигун в цьому випадку – велика проблема. Раніше автолюбителі виходили з положення, прогріваючи паливний бак зовнішніми джерелами (наприклад, паяльною лампою), що дуже небезпечно через можливість загоряння палива. Зараз випускають зимову солярку, яка відрізняється від літньої меншою щільністю і більш низькою температурою загусання.

Чому грамотні автолюбителі не називають дизель соляркою

Дизель в народі називають соляркою. Але чи справді обидва терміни означають одне й те ж саме? Насправді грамотні автомобілісти не називають дизельне паливо “солярою”. І ось чому.

Дизпаливо являється сумішшю гасових, газойлевих і солярових фракцій прямої перегонки нафти. Як бачите, солярка – складова дизеля, але ніяк не його синонім. Чому ж обидві назви прижилися в побуті вітчизняних автомобілістів і для багатьох означають те саме?

Звідки взялася солярка

Слово “солярка” прийшло в нашу мову від німецької “Solaröl”, що у перекладі означає “сонячна олія”. Так у 50-ті роки XIX століття називали важку фракцію, котру одержували при перегонці нафти. До речі, це одна з причин, чому дизель вважається важким паливом.

Солярову олію, або солярку, застосовують як окремий вид палива на специфічних тихохідних дизельних моторах. Ця речовина має більшу в’язкість і температуру кипіння. У солярці міститься сірка, яка необхідна агрегатам із плунжерними насосами, але вбиває сучасні автомобільні двигуни.

Звичка називати дизель соляркою бере початок, швидше за все, із сільського господарства. “Солярою” заправляли трактори, та потім перенесли слово в лексикон всієї автопромисловості. Хоча у технічній літературі такого терміна немає.

Висновок: соляра – складова дизельного палива, але не його замінник чи синонім. І називати дизпаливо “соляркою” – неправильно. Адже насправді ніхто не заправляє ні Duster, ні Range Rover солярною олією. Усі власники машин на “важкому паливі” заливають у бак ДП.