Станції штучного запліднення як найближче та надійне джерело сучасної генетики РІС в Україні

Все більше виробників свинини в Україні довіряють компанії РІС Україна — ТОВ «Генетична компанія». Поряд із закупівлею високопродуктивних свинок та кнурів, активно розвивається попит на використання спермопродукції компанії РІС, оскільки багато підприємств для оптимізації своїх витрат не потребують закупівлі кнурів! І це особливо важливо сьогодні, коли індустрія свинарства переживає не найкращі часи.

Саме якісна спермопродукція від Елітних тварин компанії РІС, а більшість із них поставлено з генетичного нуклеуса в Канаді, і є можливістю отримати значне генетичне вдосконалення за доволі невеликі кошти.

По отриманні кожен клієнт перевіряє якість сперми, що виключає помилки при транспортуванні.

РІС Україна ТОВ «Генетична компанія» запрошує до співпраці українських виробників свинини.

В наявності спермопродукція від Елітних кнурів Материнських порід Велика Біла та Ландрас, а також Термінальних ліній — РІС 337, РІС 408, РІС 410 та РІС 800.

РІС Україна — ТОВ «Генетична компанія» має розгалужену мережу Станцій Штучного Запліднення і на Заході, і на Сході, і в Центрі України. Це значно зменшує витрати на логістику.

Важливою частиною успішного застосування штучного запліднення є правила замовлення та використання спермопродукції.

РІС Україна — ТОВ «Генетична компанія» нагадує Вам основні правила використання спермопродукції.

Геннадій Чернецький, керівник відділу продажу ТОВ «ГЕНЕТИЧНА КОМПАНІЯ»:

Штучне запліднення (ЕКО)

Штучне запліднення, що називається спеціалістами екстракорпоральним заплідненням (ЕКО), – це запліднення поза організмом, тобто в лабораторних умовах або «в пробірці». З часу народження першої «дитини з пробірки» в 1978 році штучне запліднення стало одним з найважливіших та самих эфективних методів лікування безпліддя. Щорічно в світі народжується більш 200 000 дітей, зачатих за допомогою штучного запліднення. Багатьом подружнім парам штучне запліднення дозволило досягти вагітності в тих випадках, коли всі інші методи лікування не принесли результату.

Штучне запліднення включає в себе отримання яйцеклітин у жінки, запліднення їх спермою чоловіка, лабораторне спостереження за эмбріонами на ранніх етапах розвитку з наступним переносом отриманих ембріонів в порожнину матки. Після цього починається розвиток вагітності, яка нічим не відрізняється від вагітності після природнього зачаття.

Покази до штучного запліднення:

• Безпліддя, пов»язане з непрохідністю маткових труб;
• Низька кількість сперматозоїдів в спермі або їх відсутність;
• Безпліддя неуточненого походження;
• Ендометріоз, якщо вагітність не наступила на протязі року після оперативного лікування;
• Інші фактори безпліддя, коли вагітності не вдалося досягти після лікування іншими методами на протязі 1-2 років.

В циклі штучного запліднення пацієнти проходять наступні етапи лікування:

1. Попереднє обстеження обох партнерів відповідно до існуючих вимог (стандартів), які проводяться за 1-2 місяці до початку циклу штучного запліднення.
2. Стимуляція дозрівання декількох яйцеклітин в яєчниках жінки. В циклі штучного запліднення з 2-3 дня менструального циклу жінка отримує ін»єкції стимулируючих препаратів, під дією яких в її яєчниках дозріває не одна яйцеклітина, як в природньому менструальному циклі, а одразу декілька, що значно підвищує частоту настання вагітності при штучному заплідненні. Для стимуляції роботи яєчників призначаються препарати гонадотропних гормонів, вводити які потрібно підшкірно або внутрішньом»язево чітко в певні години. Контроль за ростом яйцеклітин проводиться за допомогою гормональних та ультразвукових досліджень, які починаються з 7 -8 дня менструального циклу.

До 12 – 13 дня циклу наступає дозрівання яйцеклітин та призначається ін»єкція препарату хоріонічного гонадотропіну з ціллю стимуляції їх кінцевого дозрівання (“тригер овуляції”).

1. Отримання яйцеклітин з яєчників під час амбулаторної процедури проводиться під короткочасним внутрішньовенним знеболенням. Яйцеклітини вилучають шляхом пункції яєчників через піхву спеціальною голкою під контролем ультразвукового дослідження. Пункція яєчників виконується через 34-36 годин після ін»єкції хоріонічного гонадотропіну.
2. Після отримання сперми чоловіка проводиться її спеціальна обробка, що дозволяє відібрати найбільш рухомі життєздатні сперматозоїди.
3. Запліднення яйцеклітин спермою чоловіка та культивування отриманих ембріонів в лабораторії здійснюється на протязі 3-5 днів. Спеціаліст-ембріолог спостерігає за отриманими яйцеклітинами під мікроскопом з ціллю відбору нормальних, здатних до запліднення клітин. Сперматозоїди та яйцеклітини змішують та одразу після цього поміщають в інкубатор в спеціальному ембріологічному посуді, який містить поживне середовище, необхідне для підтримання нормального розвитку клітин. Інкубатор імітує умови в організмі людини, тобто підтримує певний температурний, газовий режим, вологість. Через 18 годин відбувається запліднення – формування ембріонів.

Зазвичай запліднюються не всі отримані у жінки клітини, що обумовлено об»єктивними природними факторами. Через 16-18 годин після запліднення формується зигота – запліднена яйцеклітина з чоловічим та жіночим пронуклеусами. Через 20-22 години відбувається перше дроблення заплідненої яйцеклітини. При правильному дробленні на другу добу після запліднення ембріон складається з 4-х клітин (бластомірів). На четверту добу формується морула – клітинна маса, утворена бластомерами, що злилися. На п»яту добу після запліднення морула трансформується в бластоцисту – скупчення клітин трофобласта та ембріобласта, що формують невелику порожнину, заповнену рідиною.

1. Переніс отриманих методом штучного запліднення ембріонів в матку жінки відбувається через 3 – 5 днів після пункції яєчників. Як правило, в порожнину матки переносять не більше 2-х ембріонів. Переніс ембріонів проводять на гінекологічному кріслі за допомогою спеціального пластикового катетера без розширення шийки матки та інших травматичних маніпуляцій. Процедура не потребує знеболення та проводиться під контролем ультразвукового дослідження для того, щоб впевнитися в попаданні ембріонів з катетера в порожнину матки.
2. Прийом призначених лікарем препаратів на протязі декількох тижнів після переносу ембріонів необхідно для подтримання вагітності. Контроль після переносу ембріонів здійснює лікар, який проводив процедуру штучного запліднення. Про наступлення вагітності роблять висновок на підставі рівня хоріонічного гонадотропіну в сироватці крові через два тижні після переносу ембріонів та по даним ультразвукового дослідження. УЗД проводять через 3 тижні після переносу ембріонів.

У випадку наступлення вагітності наступний її розвиток проходить у відповідності з загальним станом здоров»я жінки, проведена процедура штучного запліднення не впливає на перебіг вагітності.

Результативність штучного запліднення залежить від віку жінки, стану порожнини матки, якості яйцеклітин та сперми, і складає в різних вікових групах від 15% до 70%. На жаль, на сьогодняшній день навіть штучне запліднення не дає 100%-ву гарантію наступлення вагітності.

Як відбувається штучне запліднення, скільки коштує та які ризики. Особиста історія та поради ембріолога

У суспільстві досі існує чимало стереотипів навколо новітніх методів репродуктивної медицини: “вагітність та пологи надзвичайно важкі”, “дитина народжується з вадами та часто хворіє”, “і взагалі це неприродньо і проти Бога”.

Проте реальність геть інша. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, у всьому світі до 186 мільйонів людей живуть з безпліддям.

Тож що робити, якщо ви увійшли в це число та чи дійсно екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) таке небезпечне?

Зоряна Купльовська з чоловіком одразу після весілля почали планувати вагітність. Обом було близько 30 років, подружжя відчувало, що готове до поповнення в сім’ї.

За перші пів року спроб Зоряна вирішила звернутися до гінеколога та здати аналізи. Вони були ідеальними – жінка здорова.

Тоді на обстеження до уролога пішов і чоловік – результати не показали вад. Але жоден із лікарів на той момент не направив його на спермограму – один із основних аналізів, які варто здати парі, що не може завагітніти.

Подружжя змінювало лікарів, клініки, але результат був один – обидва здорові, чому не можуть завагітніти – невідомо.

“В якийсь час у мене почалася параноя. Я боялася, що ніколи не матиму дітей.

Я працюю фотографинею, багато моїх клієнтів – щасливі сім’ї з дітьми та вагітні жінки. Це відбивалося на настроях.

Всі мої однокласниці мали кілька дітей, а у нас нічого не виходило”, – розповідає Зоряна.

У пошуках шансу пара зверталася і до нетрадиційної медицини – їздили до цілительки в інше місто та пили відвари з трав десь шість місяців. Паралельно Зоряна проходила курс лікування гормональними препаратами.

Приблизно за два роки парі все-таки трапилася лікарка, яка запропонувала зробити спермограму чоловіка (до цього причину здебільшого шукали в жіночому організмі).

Тут і відкрилася правда – результати дослідження показали критично малу кількість активних сперматозоїдів. На цей момент пара витратила на обстеження і лікування близько 100 тисяч гривень.

Тоді подружжя все ж вирішило обговорити ЕКЗ.

“Багато чоловіків соромляться здавати спермограму і визнавати, що проблема в них. Мій же чоловік це розумів.

Ми хотіли дитину, і ЕКЗ було шансом втілити мрію. Я бачила світло в кінці тунелю“, – каже Зоряна.

Що таке ЕКЗ та кому воно потрібне

ЕКЗ – запліднення яйцеклітини сперматозоїдом поза організмом жінки із подальшою підсадкою ембріону всередину матки.

Загалом процес розвитку плода мало відрізняється від природного завагітнення – різниця лише в методі самого запліднення.

Метод штучного запліднення вивчався з 1890-х років. Тоді професор і лікар Кембриджського університету Волтер Хіп проводив дослідження репродукції у деяких тварин. Уперше дослідникам вдалося таким чином запліднити кроликів.

У 1973 пацієнтка вперше в світі змогла завагітніти методом ЕКЗ. Проте тоді все закінчилося викиднем.

Але вже у 1978 році в Англії народилося перше дитя від штучного запліднення.

В Україну такі репродуктивні технології прийшли у 1983 році. Тоді в Харкові професор Валентин Грищенко заснував лабораторію репродукції людини. У 1991 році під його керівництвом народилася перша українка, зачата методом екстракорпорального запліднення.

Ембріологиня Ольга Малюта пояснює, що екстракорпоральне запліднення – це метод лікування безпліддя і передумов для призначення процедури багато.

• непрохідність фалопієвих труб;
• ендокринний фактор – коли у жінки не відбувається овуляція, не вистачає своїх гормонів, щоб забезпечити дозрівання яйцеклітини;
• проблеми з маткою: наприклад, вона стає сприятливою до ембріону не в той день, коли він з’являється.

У чоловіка нашої героїні проблема була саме в малорухливості сперматозоїдів – вони є і вони можуть запліднити яйцеклітину, але дійти до неї самостійно у них не вийде.

По суті, під час запліднення у таких випадках ми можемо вводити сперматозоїд ін’єкцією в яйцеклітину – йому не доведеться проходити всі оболонки яйцеклітини.

“Для цієї процедури є і протипоказання – це деякі гормонозалежні види раку. Тому перед призначенням ЕКЗ, жінка обов’язково має прийти на консультацію до мамолога“, – уточнює ембріологиня.

Крім цього, є величезний список обстежень та аналізів, які має пройти жінка:

• висновок терапевта про стан соматичного здоров’я та відсутність протипоказань для виношування вагітності;
• визначення групи крові та резус-фактора (при занесенні в паспорт жінки дійсні все життя);
• клінічний аналіз крові;
• коагулограма;
• аналізи крові на сифіліс, ВІЛ, гепатити B і C;
• аналізи крові (IgM, IgG) на токсоплазмоз, хламідії, цитомегаловірус та корову краснуху;
• бактеріоскопічний аналіз виділень із вагіни, уретри і цервікального каналу;
• цитологічне обстеження мазків із шийки матки;
• загальне гінекологічне обстеження;
• УЗД органів малого тазу;
• аналіз крові на антимюллерів гормон, пролактин, фолітропін, лютропін, прогестерон, естрадіол;
• аналіз крові на тиреотропін;
• обстеження на наявність антитіл до тиреоглобуліну та антитіл до тиреопероксидази, антимікросомальних антитіл;
• УЗД молочних залоз для жінок не старше 40 років та мамографія у жінок старше 40 років;
• біохімічне дослідження крові: ниркові та печінкові проби, загальний білірубін, білкові фракції, глюкоза.

Коли всі обстеження пройдені, починається перший етап процедури – стимуляція. Він стартує у перший день циклу та триває близько 14 днів. Весь цей час пацієнтці колють гормональні препарати, щоб стимулювати ріст яйцеклітин.

“Зазвичай за один менструальний цикл у жіночому організмі утворюється одна яйцеклітина. Під час стимуляції за раз може дозріти від 15 одиниць.

Сьогодні це безпечно для пацієнтки, оскільки разом із стимулюючими препаратами жінці дають ще й гормони-блокатори, які коригують вплив препаратів на організм“, – уточнює Ольга Малюта.

Коли фолікули дозрівають до розміру приблизно 18 міліметрів, лікар призначає фінальний укол гормона, який запускає овуляцію.

Цей укол роблять за 35 годин до забору яйцеклітин. Під час забору під контролем УЗД спеціальними датчиками через вагіну лікар забирає з яєчників вміст фолікулів.

Ембріолог потім в лабораторії шукає із зібраного матеріалу яйцеклітини. Упродовж чотирьох годин після пункції слід запліднити яйцеклітину. Для цього завчасно чоловік здає свою сперму, звідки і виділяють сперматозоїди.

“Для підсадки за один раз можна використовувати максимум дві запліднені яйцеклітини, більше – незаконно“, – уточнює ембріологиня.

Вже запліднену яйцеклітину поміщають до інкубатора, який за середовищем та температурою нагадує маткову трубу. За п’ять діб яйцеклітину поміщають в матку жінки.

Увесь інший отриманий матеріал можна заморозити на випадок, якщо перший раз не принесе успіху і доведеться пробувати ще. Тоді в подальших випадках можна буде уникнути першого етапу – стимуляції. Заморожені яйцеклітини можна зберігати скільки завгодно.

“Успіх процедури залежить від багатьох факторів, які не завжди можна реально оцінити повною мірою, – зазначає Ольга Малюта.

Тому багатьом парам, які наважуються на ЕКЗ, не вдається завагітніти з першої спроби.

Для клініки, яка робить процедуру, нормою вважається 70-80% і вище успішних процедур.

Але тут йдеться саме про загальну кількість усіх спроб, які здійснює лабораторія. Якщо ж ми говоримо саме про вірогідність завагітніти під час першої підсадки – я б дала ймовірність 50 – 55%”.

У випадку Зоряни запліднення відбувалося зі сперматозоїдами її чоловіка. За час підготовки до підсадки ембріону (менше двох тижнів) вона отримала 150 гормональних уколів в живіт та сідниці, частину з яких колола собі сама.

Гормони спричиняють вирощування декількох яйцеклітин одразу, кожна з яких, як ми вже говорили, міститься у фолікулі, який має рідину. Тому коли настав час пункції, живіт Зоряни дуже роздуло.

Жінка думала, що одразу після пункції поїде на роботу, проте процедура виявилася дуже болючою і вона не могла піднятися з ліжка декілька днів.

Підсадку ембріону мали робити того ж місяця, але оскільки її організм був виснажений, лікарі вирішили відкласти процес ще на місяць.

24 грудня 2019 року ембріон помістили всередину матки.