Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ

Ознаки живого є лише проявами головної властивості живої матерії — здатності вивільняти, перетворювати й використовувати енергію ззовні.

§ 18. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ — ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ БІОСИСТЕМ

Основні поняття й ключові терміни: ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ. Асиміляція. Дисиміляція.

Пригадайте! Що таке біологічна система?

Система — це множина ієрархічно організованих взаємодіючих елементів. Системи можуть бути закритими (у них можливий лише обмін енергією) й відкритими (наявний обмін речовин й енергії), простими й складними, неживими й живими. За формами руху матерії розрізняють фізичні, хімічні, біологічні, соціальні системи. В чому ж головна відмінність між неживою (сніжинка) й живою (радіолярія Acanthometra tetracopa) системами?

Чому обмін речовин та енергії є основою функціонування біологічних систем?

Біологічні системи є відкритими системами, які можуть існувати лише за умови постійного зовнішнього обміну речовинами, енергією та інформацією з навколишнім середовищем. Окрім того, всередині живих систем також відбувається інтенсивний внутрішній обмін речовин, енергії та інформації між окремими частинами біосистеми (органелами клітин, органами організму, організмами в екосистемі).

ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ — сукупність процесів, що забезпечують надходження речовин й енергії із середовища, їхнє перетворення у біологічних системах та видалення продуктів життєдіяльності й енергії у середовище. Обмін речовин і перетворення енергії характерні для всіх біосистем і відбуваються на усіх рівнях їхньої організації. Так, на молекулярному рівні в обміні речовин беруть участь біоелементи, біонеорганічні та біоорганічні речовини, у клітинах обмін речовин та енергії здійснюється за участі ферментів, в організмі відбуваються процеси взаємоперетворення речовин. У екосистемах і біосфері обмін речовин й енергії називають біологічним кругообігом, тому що його здійснюють живі організми — продуценти, консументи й редуценти в харчових ланцюгах.

У загальному потоці речовин, енергії та інформації, що пронизує та об’єднує усі біологічні системи, можна виокремити три етапи: 1) надходження речовин та енергії у біосистеми; 2) внутрішньосистемні перетворення речовин та енергії; 3) видалення речовин та енергії із біосистеми. Наприклад, у клітинах рослин сонячне світло потрапляє на хлорофіл, перетворюється в енергію хімічних зв’язків АТФ і глюкози, а кисень, що утворюється як кінцевий продукт, виділяється в атмосферу.

Обмін речовин відбувається і в неживій природі, однак цей процес значно відрізняється від обміну в живих системах. Ця відмінність зумовлена насамперед тим, що ОБМІН РЕЧОВИН У БІОСИСТЕМАХ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ПОСТІЙНЕ САМООНОВЛЕННЯ, САМОРЕГУЛЯЦІЮ І САМОВІДТВОРЕННЯ ТА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЗАВДЯКИ ЗЛАГОДЖЕНІЙ ДІЇ ЧИСЛЕННИХ СТРУКТУР. У результаті обміну речовин енергія в біосистемах може накопичуватися, зберігатися й використовуватися для процесів життєдіяльності. Окрім того, ознаками біологічного обміну речовин й перетворення енергії є поетапність перебігу, біокаталітичний характер і регульованість процесів внутрішньосистемного перетворення.

Отже, функціонування біологічних систем можливе лише за умови надходження, перетворення й видалення певних речовин, енергії та інформації.

У чому полягає єдність процесів асиміляції й дисиміляції?

Обмін речовин й перетворення енергії в організмі складається з фізіологічних (живлення, травлення, дихання, транспортування речовин, всмоктування, виділення), фізичних (дифузія, осмос, розчинення) й хімічних (окиснення, відновлення, гідроліз, бродіння) процесів. Цю сукупність перетворень розглядають як єдність двох протилежних і взаємопов’язаних процесів — асиміляції і дисиміляції (іл. 55).

Іл. 55. Схема обміну речовин та енергії

Асиміляція (від лат. nformation — уподібнення, засвоєння), або анаболізм, — частина загального обміну речовин й енергії, що полягає в поглинанні, нагромадженні та перетворенні речовин, що надходять в організм. Завдяки цим енерговитратним процесам організм засвоює поживні речовини, утворює власні речовини, будує з них свої структури, забезпечує ріст і розвиток, оновлення складників та накопичення запасів для використання їх як джерела енергії.

Дисиміляція (від лат. nformationn — несхожий), або катаболізм, — це частина загального обміну, під час якого відбуваються розщеплення, руйнування складних органічних сполук (білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот) в організмі на простіші. Найпростішими кінцевими продуктами дисиміляції всіх організмів є вода, вуглекислий газ і амоніак. У процесі дисиміляції вивільняється енергія, яка перетворюється в інші форми та акумулюється в молекулах АТФ.

Процеси асиміляції не завжди перебувають у рівновазі з процесами дисиміляції. На процеси асиміляції й дисиміляції впливають такі чинники, як умови середовища, вік, стать, спосіб життя, вид діяльності, фізіологічний стан тощо.

Отже, асиміляція й дисиміляція є взаємно протилежними і нерозривно пов’язаними потоками речовин та енергії. СИНТЕЗ РЕЧОВИН ПОТРЕБУЄ ЕНЕРГІЇ, ЩО ВИВІЛЬНЯЄТЬСЯ ПІД ЧАС РОЗЩЕПЛЕННЯ РЕЧОВИН.

Яке значення речовин, енергії та інформації для біосистем?

Речовина — це сукупність атомів, атомних частинок чи молекул, що перебувають у певному агрегатному стані. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими (метали і неметали), з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини поділяються на органічні (наприклад, малі молекули, макромолекули) і неорганічні (оксиди, основи, кислоти й солі). Кожна речовина має свої специфічні властивості, тобто ознаки, за якими можна відрізнити її від інших речовин. Ознаки, за якими різні речовини подібні між собою або відрізняються одна від одної, називаються властивостями речовин. Розрізняють фізичні й хімічні властивості речовин, що визначають хімічні й фізичні процеси, які відбуваються в біосистемах. Речовини надходять до біосистем й беруть участь у пластичних й енергетичних перетвореннях. Пластична функція речовин полягає в утворенні власних речовин, тканин, органів живого. Енергетичні перетворення речовин пов’язані з утворенням або руйнуванням їхніх хімічних зв’язків.

Енергія (від грец. Енергос — діяльний) — це загальна кількісна міра руху і взаємодії всіх видів матерії. Енергія не виникає ні з чого і нікуди не зникає, вона може тільки переходити з одного стану в інший (закон збереження енергії). Внаслідок існування закону збереження енергії поняття «енергія» об’єднує всі явища природи. Поняття енергії пов’язане зі здатністю фізичного тіла або системи виконувати роботу. При цьому тіло або система частково втрачає енергію, витрачаючи її на зміни в навколишніх тілах. Біологічні системи здатні отримувати світлову (енергія Сонця) або хімічну (енергія речовин) енергію ззовні, перетворювати її в різні види (механічну енергію руху, електричну енергію збудження, теплову енергію для терморегуляції тощо).

Інформація (від лат. nformation — пояснення, повідомлення) — це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи. Для біологічних систем виокремлюють такі види інформації, як зовнішня й внутрішня, фізична (світлова, звукова, механічна, гравітаційна, теплова) й хімічна (нюхова, смакова). Так, зовнішня інформація про навколишнє середовище сприймається фото-, хемо-, термо-, механорецепторними молекулами чи клітинами, внутрішня генетична інформація записана на ДНК. Завдяки зовнішній інформації здійснюється подразливість живого, а генетична інформація забезпечує індивідуальний розвиток та зв’язок поколінь у часі.

Отже, триєдиний потік речовини, енергії та інформації виконує провідну інтегративну роль для самоорганізації та цілісності біологічних систем.

Самостійна робота з таблицею

За допомогою таблиці в робочому зошиті порівняйте етапи обміну речовин та перетворення енергії у запропонованих організмів. Чому обмін речовин та перетворення енергії є основою функціонування цих організмів? Що є спільного й відмінного в обміні речовин та енергії цих організмів?

Таблиця. ОСНОВНІ ЕТАПИ ОБМІНУ РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ

Презентація “Живлення і травлення у тварин”

Обмін речовин – це сукупність процесів надходження речовин до організму, їхнього перетворення в ньому, а також виведення назовні кінцевих продуктів обміну.

За способом живлення тварин поділяють на рослиноїдних (живляться рослинами), хижаків (поїдають тварин), всеїдних (споживають і рослинну, і тваринну їжу), сапротрофів (живляться рештками інших організмів)

Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Живлення і травлення у тварин

Це сукупність процесів надходження речовин до організму, їхнє перетворення в ньому і виведення на зовні продуктів обміну. Забезпечує живлення. Обмін речовин

Живлення. Автотрофне. Автотрофи(рослини)Можуть самі для себе синтезувати органічні речовини. Джерелом енергії є сонце, або неорганічні сполуки. Гетеротрофне. Гетеротрофи(тварини)Живляться готовими органічними речовинами, не можуть самостійно їх синтезувати. Джерелом енергії є автотрофні організми.

Поглинання. Перетравлення. Всмоктування. Засвоєння. Стадії живлення тварин:

1 . Фітофагія (живлення рослинами) – Тварини , що живляться лише рослинною їжею. Способи живлення тварин:

2. Зоофагія (живлення тваринами) – це живлення під час якого одні тварини поїдають їнших.

3. Мікофагія ( живлення грибами) Личинки грунтових кліщів. Деякі види комарів

4. Бактеріофагія – живлення бактеріями. Грунтові нематоди. Глибоководні черви

5. Сапротрофне – це живлення відмерлими рештками тварин і рослин. Жуки-гнойовики Дощові черви. Личинки мух Морські огірки

6. Симбіотрофне – притаманне тваринам, що у своєму живленні співіснують з іншими організмами та залежать один від одного. Наприклад:актинія, яка живе на черепашці рака-самітника, живиться рештками його їжі;терміти співіснують із джгутиковими одноклітинними, що живуть в їх кишечнику і допомагають перетравлювати деревину.

це сукупність процесів, що забезпечують перетравлення їжі й засвоєння поживних речовин. Здійснюється за допомогою ферментів- це біологічно активні речовини, які перетворюють складні речовини на прості сполуки. Травлення

1. Механічна обробка їжі – відбувається за допомогою язика з теркою(у черевоногих молюсків), зубів, рогових щелеп, дзьоба.2. Хімічна обробка їжі – це розщеплення їжі за допомогою ферментів.3. Всмоктування – прості речовини проникають через стінки кишечника в кров.4. Транспорт і засвоєння простих сполук – прості речовини транспортуються до клітин і проникають у них через клітинні мембрани.5. Видалення неперетравлених решток – відбувається через органи виділення. Етапи травлення:

Типи травних систем:1. Сліпозамкнена2. Наскрізна. Травна система – це це сукупність анатомічно поєднаних органів, що забезпечують перетравлення їжі й засвоєння поживних речовин.

складається з ротового отвору й замкненого кишечника (наприклад, у плоского черв’яка білої планарії, медузи, гідри). Сліпозамкнена травна система

складається з ротового отвору, кишечника й закінчується анальним отвором. Наскрізна травна система

Позаорганізмове. Внутрішньоорганізмове: -внутрішньоклітинне -позаклітинне -приклітинне. Типи травлення у тварин

Відбувається поза організмом. Наприклад: у павуків, які вводять в жертву отруту, яка розщеплює вміст тіла на рідку масу. Позаорганізмове травлення:

Відбувається всередині клітини завдяки ферментам травних вакуоль. Притаманне одноклітинним і нижчим багатоклітинним тваринам. Внутрішньоклітинне травлення:

Відбувається під впливом ферментів, що секретуються клітинами або травними залозами у кишкову порожнину, або порожнини органів травлення. Притаманне кишковопорожнинним, червам членистоногим, молюскам, хордовим. Позаклітинне травлення:

Відбувається завдяки дії ферментів, розташованих на мембранах тих клітин, які вкривають внутрішню поверхню органів травлення. У хребетних тварин. Приклітинне травлення:

Ротова порожнина –> глотка –> стравохід –> шлунок –> тонка кишка –> товста кишка( пряма) –> анальний отвір. Відділи травної системи тварин

Передній. Рот, ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок. Механічна і початкова хімічна обробка їжіСередній. Тонка кишка, підшлункова залоза, печінка. Завершальне перетравлення і всмоктування поживних речовин у кров і лімфу. Задній. Товстий кишечник, пряма кишка, анальний отвір або клоака. Формування і виділення неперетравлених залишків їжі. Відділи травної системи: