Шпенглер розглядає культуру і цивілізацію як протилежності. Цивілізація – це вже виродження культури, старість і навіть її смерть, “культура і цивілізація – це живе тіло душевності та її мумія” [12, с.
Якщо культура характеризує міру розвитку людини, то цивілізація характеризує суспільні умови цього розвитку, соціальне буття культури. Саме сьогодні проблеми і перспективи сучасної цивілізації набувають особливого сенсу, унаслідок протиріч і проблем глобального порядку, що здобувають усе більш гострий характер.
Шпенглера Цивілізація – це певний етап розвитку культури. Для неї потрібні певні умови – центр культури місто, письмо, форми державного устрою. Якщо цих умов не вистачає тоді культурний процес відстає назавжди.
Цивіліза́ція – людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Характеристики цивілізації: 1) створення ремесла; 2) відокремлення писемності від землеробства; 3) розшарування суспільства на класи; 4) поява міст; 5) виникнення монументальної архітектури; 6) формування держави. Вже перші чотири риси, характеризують цивілізацію як соціокультурний та економічний комплекс.
Хараппська цивілізація розвивалася в долині річки Інд в 3300-1300 роках до нашої ери. Найзначніші центри — Ракхігархі (350 га), Мохенджо-Даро (300 га), Хараппа (150 га), Лотхал (60 га) і Дхолавіра — 47 гектарів.. Населення в роки розквіту складало близько 5 мільйонів осіб.
Цивілізації – це своєрідні "культурно-історичні монади", тобто автономні культурні утворення, що у своєму розвитку проходять стадії виникнення, зростання, надлому …