САЙБЕРІК HTS

ЕКСПРЕС® є зареєстрованою торговою маркою компанії FMC. © 2018 FMC. Усі права захищено.

РЕКОМЕНДОВАНА ЗОНА ВИРОЩУВАННЯ

• Лісостеп
• Степ (Центральний, Північний)

РЕКОМЕНДОВАНА ГУСТОТА РОСЛИН НА МОМЕНТ ЗБИРАННЯ

• Достатнє зволоження – 50–55 тис./га
• Нестійке зволоження – 45–55 тис./га
• Недостатнє зволоження – 35–45 тис./га

Типи соняшнику

Існує ряд факторів, які необхідно враховувати при виборі різноманітних сортів та гібридів соняшнику, які матимуть високий генетичний потенціал для отримання гарного врожаю в конкретних умовах вирощування. А саме: врожайність та стабільність врожайності, стійкість до шкідників і хвороб, група стиглості, якісні показники, висота рослин та стійкість до вилягання.

В Україні поширені високоврожайні селекційні сорти й гібриди соняшнику із значним вмістом олії в насінні, низькою лузжистістю (22 — 27 %) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.

За морфологічними ознаками розрізняють три типи культурного соняшнику.

• Лузальний або кондитерський — має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім’янки великі з товстою лузгою. Ядро (насінина) лише наполовину заповнює сім’янку. Маса 1000 сім’янок 100 — 200 г. Лузжистість 46 — 56 %, олійність незначна, в межах 20-35%. Підвищений вміст білку.
• Олійний — з порівняно тонким стеблом 1,5 —2,5 м заввишки, Сім’янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутрішню порожнину сім’янки. Маса 1000 сім’янок 50 — 100 г, лузжистість 22 — 30 %. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів 48 – 50 %. В свою чергу розрізняють олійний лінолевого типу ( вміст олеїнової кислоти 20-30%) та високоолеїнового типу з вмістом олеїнової кислоти більше 80%.
• Межеумок — рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім’янок — до олійного соняшнику.

Майже всі площі соняшнику засівають сортами й гібридами олійної групи.

За довжиною вегетаційного періоду сорти та гібриди поділяються на :

• середньостиглі (120—140 днів),
• середньоранні (110-130 днів),
• ранньостиглі (100-120 днів)
• скоростиглі (80-100 днів).

Вирощування гібридів різних груп стиглості в умовах одного господарства дозволяє знизити вплив кліматичних факторів, а також уражень хворобами та пошкоджень шкідниками на валовий збір насіння соняшнику та збільшити строки збирання без додаткових витрат і втрат.

Адекватна густота рослин в посівах соняшнику має важливе значення для отримання високого врожаю насіння. Тим не менш культура здатна компенсувати різницю в густоті шляхом регулювання розміру кошиків.

Соняшник у процесі тривалої еволюції приcтосувався до витримування грунтової і повітряної посух, високих температур. Його корені можуть проникати на глибину понад 3 м і діставати звідти вологу та поживні речовини, недоступні для інших культур.

Фотосинтез у соняшнику протікає за високих температур (27…30°С). Здатність культури повертати свої кошики (і листя) услід за сонцем, істотно збільшує продуктивність фотосинтетичних процесів, хоча за типом фотосинтезу — це С-3-рослина. Нетто-фотосинтез соняшнику вдвічі вищий, ніж у пшениці, що свідчить про великий потенціал продуктивності цієї культури. Соняшник краще, ніж багато інших культур, пристосовується до різних типів грунтів. Головна умова його вирощування — добра аерація грунтів, достатня теплозабезпеченість і сприятливі умови зволоження наприкінці наливання насіння

У початкові періоди росту і розвитку основну масу елементів живлення рослини соняшника використовують для створення листового апарата, де в цей час найбільш активно утворюється органічна речовина. По мірі розвитку рослин, усихання та наступного відмирання нижніх листків визначальну роль в утворенні листової поверхні починають відігравати новоутворені листки. В посівах соняшника до збирання можуть бути зеленими два-три листки.

Ярусність листків має неоднаковий вплив на процеси фотосинтезу та жироутворення. Встановлено, що листя нижнього ярусу постачають продуктами фотосинтезу кореневу систему в період її інтенсивного росту і функціонування. В період інтенсивного жироутворення в насінні вони відмирають. Інтенсивний відтік азотистих речовин з листя середнього ярусу забезпечує біосинтез більшої частини запасних білків насіння. Відповідальним за накопичення олії у рослинах є листя верхнього і частково середнього ярусу. Більш довгочасне функціонування листкового апарата при азотному живленні позитивно впливає на накопичення органічної маси спочатку в листках і стеблах, а потім і в насінні.

Строки сівби соняшнику

Однозначної думки щодо оптимальних строків сівби соняшнику в науковців і практиків немає, оскільки для різних сортів та гібридів цієї культури вони є різними. До того ж, обираючи ті чи інші терміни сівби, можна регулювати вплив довжини світового дня на вегетацію культури, що дозволяє прискорювати або уповільнювати темпи розвитку рослин.

У своєму досліді для встановлення оптимальних строків сівби ми висівали гібриди соняшнику різних груп стиглості в три різних терміни: ранній — при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 6—8 ºС (орієнтовний календарний строк — 15 квітня), середній — прогріванні ґрунту до 10—12 ºС (30 квітня) та пізній — 14—16 ºС (15 травня).

Висівали три гібриди. За роки досліджень високу стійкість до посухи проявили гібриди Запорізький 28 та Запорізький 32 при середньому та пізньому строках сівби; гібрид Світоч виявився менш стійким. Рослини гібридів соняшнику відрізнялися неоднаковими темпами розвитку, для них характерною була різна тривалість вегетаційного періоду, що змінювалась під впливом строків сівби і температурного режиму. Цей прийом мав певний вплив і на ростові процеси рослин.

За висотою рослин значно виділялися посіви гібриду Світоч при їх сівбі 30 квітня, тобто в той період, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівався до 10—12 ºС; у варіантах ранньої та пізньої сівби спостерігалося суттєве зниження інтенсивності росту рослин. У гібридів Запорізький 28 та Запорізький 32 найвищими рослини були за ранніх строків сівби, а сівба в більш пізні терміни призводила до зменшення цього показника (табл. 3).

У середньораннього та середньостиглого гібридів при ранній сівбі розвиток вегетативної маси шкідливо вплинув на генеративні органи (табл. 1).

Таблиця 1. Висота рослин соняшнику різних груп стиглості та маса сім’янок з 1 кошика залежно від строків сівби, 2006—2008 р.

Група стиглості

(гібрид)

Температура ґрунту на глибині

загортання насіння (орієнтовний

календарний строк сівби), ºС

Висота

рослин, см

Рівномірність достигання,

Маса сім’янок з 1 кошика, г

Скоростигла

(Світоч)

Середньорання

(Запорізький 28)

Середньостигла

(Запорізький 32)

Одним із важливих показників, які характеризують адаптивність рослин до умов середовища, є рівномірність достигання. Спостереження показали, що найбільш рівномірним достигання було в ранньостиглого гібриду Світоч за всіх строків сівби та в Запорізького 28 й Запорізького 32 за ранньої сівби.

Показник маси сім’янок з одного кошика значно варіював залежно від умов вирощування. Простежувалася тенденція до збільшення розміру цього показника зі зміщенням календарних строків сівби від ранніх до пізніших. У середньому за роки досліджень маса сім’янок з одного кошика в гібриду Світоч при другому та третьому строках сівби була на одному рівні та становила 33,7—34,7 г. У гібридів Запорізький 28 та Запорізький 32 більшого значення цього показника досягали при пізньому строкові, а за сівби 30 квітня спостерігалося зниження маси сім’янок з кошика на 11,0 та 9,7% відповідно. Найменшу масу було сформовано всіма досліджуваними формами за ранньої сівби.

Відміченні особливості формування маси сім’янок з одного кошика мали відповідний вплив і на урожайність гібридів. Дані обліку врожаю показали, що його формування в основному залежало від морфобіологічних властивостей досліджуваних біотипів та погодних умов періоду вегетації. Найбільшу урожайність практично в усі роки досліджень забезпечив середньостиглий гібрид Запорізький 32. Порівняно з ним середньоранній Запорізький 28 формував дещо меншу (2006—2007 р.) або майже однакову продуктивність (2008 р.). Найменший рівень урожайності серед досліджуваних форм показав ранньостиглий гібрид Світоч (табл. 2).

Аналізуючи результати досліджень, слід зауважити, що в більшості випадків вищий урожай насіння серед гібридів соняшнику різних груп стиглості формувався в тих варіантах, де період від утворення кошика до цвітіння припадав на перші дві декади липня, а саме, з 4 по 18 липня, незалежно від року досліджень. Тобто для того, щоб рослини соняшнику проходили цю важливу фазу в оптимальні терміни, сівбу треба здійснювати з 30 квітня по 15 травня (у зоні північного Степу), розпочинаючи із середньостиглих та середньоранніх гібридів, а завершувати ранньостиглими формами.

Також важливим періодом у формуванні генеративних органів соняшнику є початок формування суцвіття (багатоквітковий кошик). Цей період у середньоранніх гібридів починається тоді, коли рослини утворюють 5—6 пар листків, а у середньопізніх гібридів — 7—8 пар листків. Кількість квіток, що закладається в суцвіттях у цей час, варіює у широких межах і значною мірою залежить від агроекологічних умов вже в перші 2—3 тижні після появи сходів.

Таблиця 2. Урожайність гібридів соняшнику різних груп стиглості залежно від строків сівби, т/га

Група стиглості

(гібрид)

Строк сівби

Середня за 2006—2008 р.

Середня за 2006—2009 р.

Олійність, %

Скоростигла

(Світоч)