Фізична реабілітація після операційного втручання

При сколіозі 4-го ступеня, коли кут викривлення становить 40 градусів і більше, найефективнішим методом лікування вважають вирівнювання хребта хірургічним шляхом. Упродовж першої або другої доби після операції пацієнти починають рухатися. Повний період реабілітації після операції триває від 6 до 12 міс

Передопераційний період

Фізичний терапевт навчає пацієнта техніці правильного виконання фізичних вправ і формуванню навичок, які будуть важливими в перші дні після операції. Це, зокрема, дихальні вправи, вправи на розтягнення, вміння утримувати правильне положення тулуба, виконувати безпечні переміщення в ліжку, переходити у положення сидячи, безпечно вставати з ліжка/крісла тощо.

У передопераційний період для пацієнта буде корисним виконання аеробних вправ. До прикладу, D.O.S. Santos та співавт. досліджували вплив передопераційної програми тривалістю 4 міс, спрямованої на аеробні тренування та покращання якості життя пацієнтів. Виявлено, що результати відновлення були кращими у пацієнтів, які проходили навчання з аеробним навантаженням, водночас особи, які їх не виконували, залишалися без змін. Післяопераційне відновлення, яке оцінювали за допомогою 6-хвилинного тесту ходьби, було значно кращим у тих, хто проходив передопераційний курс тренування з аеробним навантаженням.

Післяопераційний період

1-й день — 6 тиж (перший етап)

Мета — контроль болю і мобілізація (збільшення рухливості) пацієнта.

• навчити пацієнта правильній поставі;
• пояснити принципи мобілізації без навантаження на хребет.

Зазвичай пацієнту дозволяють вставати з ліжка та починати ходити у перший або другий день після операції. Впродовж цього часу він виконує вправи і дотримується рекомендацій, які були йому надані в передопераційний період.

Поступово зростає частота і збільшується тривалість ходьби, що, своєю чергою, сприяє підвищенню рівня загальної витривалості.

На даному етапі (з урахуванням толерантності пацієнта) слід починати виконання вправ з метою розтягнення м’язів нижніх кінцівок та нервової мобілізації.

На 4–7-й день після операції пацієнта виписують з лікарні додому. Впродовж перших 6 тиж реабілітації після операції йому слід бути дуже обережним щодо своєї фізичної активності. Усі домашні справи необхідно виконувати плавно, повільно, щоб не спричинити різкого болю.

У цей період формується кісткова система хребта, тому пацієнту належить уникати:

• піднімання предметів масою понад 5 кг;
• нахилів тулуба (можна здійснювати згинання в колінних і кульшових суглобах);
• ротації хребта (навіть попри те, що багато рутинних заходів передбачають цей рух);
• керування автомобілем (через сонливість, знижену координацію, а також побічні ефекти знеболювальних засобів).

Через 4–6 тиж після хірургічного втручання на поперековому відділі хребта більшість пацієнтів можуть повернутися до школи або на роботу, яка не передбачає фізичної праці.

Особливості фізичної терапії пацієнта на першому етапі (до 6 тиж)

Ходьба

1. Частота і тривалість ходьби залежать від рекомендацій, наданих хірургом.
2. Доцільно здійснювати часті прогулянки на коротку дистанцію.
3. Пацієнт повинен припиняти ходьбу, якщо виникає гострий біль.
4. Швидкість ходьби не має спричиняти задишки; пацієнт повинен мати змогу вільно спілкуватися.
5. Слід починати з 5 хв прогулянки з поступовим збільшенням тривалості ходьби.
6. Частота прогулянок має бути не менше 3–4 разів на тиждень, а довжина дистанції становити близько 3 км.
7. Для максимального ефекту слід зберігати правильний стереотип ходьби, а також:

• Положення голови і плечей. Утримувати пряме положення голови (відносно серединної лінії тіла), погляд спрямований вперед на горизонт. Плечовий пояс розслаблений, але без округлювання плечей і сутулості.
• Положення тулуба і робота м’язів живота. Утримувати вертикальне положення тулуба без надмірного його нахилу вперед в момент ходьби. Важливо активно задіювати в роботу м’язи живота, щоб зменшити навантаження на поперекову ділянку хребта. Для цього слід утримувати живіт дещо втягнутим.
• Робота ніг. Кожен крок має бути природним (не надто довгим чи коротким). При кожному кроці перший контакт стопи із поверхнею повинен бути м’яким та робитися ділянкою п’яти із плавним перекатом на середню частину стопи. Контакт стопи із поверхнею необхідно завершувати в ділянці великого пальця стопи.
• Робота рук. Руки мають бути розташованими близько до тіла, розслабленими і дещо зігнутими в ліктях. У момент ходьби руки повинні рухатися маятникоподібно в ритмі руху протилежної ноги.

Дотримання цих правил рекомендовано пацієнтам під час ходьби на біговій доріжці. Поручні бігової доріжки слід використовувати тільки для підтримки рівноваги тіла.

Розтягнення м’язів

Розтягнення м’язів слід виконувати повільно із затримкою 30–0 с. Кількість повторів — 3–4 рази двічі на день.

Під час виконання вправ має бути відчуття розтягнення. У разі появи болю чи печіння виконання вправ слід припинити.

М’язи задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Сидячи на краю стільця, ногу розігнути в коліні, стопу розташувати на незначному підвищенні. Спина має бути рівною.

Рух

Нахил рівного тулуба вперед, животом до стегна до відчуття розтягнення м’язів по задній поверхні стегна.

М’язи передньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на животі, ноги прямі (розігнуті у колінних суглобах).

Рух

Зігнути ногу в колінному суглобі в напрямку п’ятою до сідниць.

Мобілізація нервів

Вихідне положення

Лежачи на спині, ногу зігнути в кульшовому суглобі, максимально розігнути — в колінному. Дане положення ноги підтримувати за допомогою рук.

Рух

Плавне виконання рухів стопою (від себе/на себе).

Вправи для стабілізації та покращання постурального положення тіла

Ці вправи передбачають переважно утримання статичного (нерухомого) положення тулуба при одночасному виконанні рухів нижніми/верхніми кінцівками.

Залежно від виду вправи тривалість напруження може бути різною (в середньому до 10 с).

Кількість повторень — 7–10 разів 1–2 рази на день.

Стабільність поперекового відділу хребта

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Напруживши м’язи живота, втиснутися ділянкою попереку об поверхню.

Активізація м’язів черевного пресу 1

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, почергово відривати стопи над поверхнею на висоту декількох сантиметрів. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Активізація м’язів черевного пресу 2

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних і кульшових суглобах та розташувати на підвищенні (стільчик/фітбол).

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота, підняти зігнуті ноги з опори та утримувати таке положення впродовж декількох секунд. При цьому положення таза має бути нерухомим, а ділянка попереку повинна залишатись притиснутою до поверхні.

Зміцнення великого сідничного м’яза та м’язів задньої поверхні стегна

Вихідне положення

Лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи розташувати на підлозі, попереком торкатися поверхні.

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення попереку, підняти таз вгору і утримувати таке положення 10–15 с.

Зміцнення розгиначів стегна та м’язів спини

Вихідне положення

Рух

Утримуючи напруження м’язів живота і нейтральне положення тулуба, почергово піднімати ноги вгору.

Пізніше цю вправу можна ускладнити, піднімаючи водночас руку і ногу з протилежних боків.

Денис Дмитрів, головний фізичний терапевт,
Оксана Дуб, фізичний терапевт,
Юрій Гаргас, фізичний терапевт ЦФР «Формула руху»,
Катерина Тимрук-Скоропад, доцент кафедри ФТ та ЕТ, ЛДУФК

“Фармацевт Практик” #6′ 2020

Операція на ніс: показання, протипоказання, наслідки

Носові дефекти вважаються досить-таки частим явищем. Рівна і не має зміщення перегородка зустрічається дуже рідко.

Але далеко не кожне викривлення вимагає пластичної операції на носі.

Основні причини деформації

Статистичні дані говорять, що найбільш часто схильні до до викривлень носової перегородки юнаки 13-18 років. Це пояснюється бурхливим зростанням організму і нестабільним психічним станом (перехідний вік).

Основні причини деформації

Порушення носової перегородки призводить до утруднення дихальної функції. Внаслідок цього в легені надходить недостатня кількість кисню. Що після призводить до кисневого голодування важливих органів. Також порушується робота слизової оболонки носа. Недостатнє або надмірне кількість слизу негативно впливає на дихальні шляхи. Все це приводить людину до частого риніту. Крім того сусідні органи піддаються не меншому впливу. Часто через нерівності перегородки запалюються навколоносових пазух.
Деформація перегородки може бути декількох видів : Гребінь, шип, власне деформація носової перегородки і одночасна присутність кількох видів.

Викривлена носова перегородка має свої виражені симптоми:

Періодичні головні болі.

Показання, при яких рекомендується проведення операції:

Існує ряд факторів, при яких не варто проводити хірургічне втручання:

Наявність злоякісних пухлин.

Підготовка пацієнта до операції

Після проведення огляду, лікар-отоларинголог при необхідності призначає проведення операції. Далі хворого направляють на стаціонар, де йому призначають здачу стандартних аналізів. Рекомендується за кілька тижнів до операції відмовитися від шкідливих звичок. Хворому потрібно уникати переохолодження організму і вірусних інфекцій.
У деяких випадках необхідно вилікувати запальні процеси в ротовій порожнині. Жінкам радять призначати проведення операції не раніше ніж через два тижні після закінчення менструального циклу. Це пов’язано з ризиком втрати великої кількості крові під час операції. Зазвичай операцію роблять під загальним наркозом. З цього пацієнтові бажано перед операцією нічого не їсти і не пити.
При проведенні операції з використанням лазера передопераційні процедури практично не потрібні. Це пов’язано з тим, що такий вид хірургічного втручання вважається більш безпечним.

Проведення пластичної операції на носі

Операція зі зміни деформації носової перегородки вважається відносно нескладною. Час операції залежить від складності дефекту і бажаного результату. Операція проходить без видимих розрізів на обличчі. Хірург розтинає слизову оболонку і відокремлює її від перегородки. Потім робить необхідні виправлення і зашиває надрізи. При використанні лазера, процес операції відбувається швидше і з меншими втратами крові.
Після завершення операції, в ніс встановлюються спеціальні тампони (турунди). Вони просочуються кровоспинну розчином. Їх бажано носити 1-2 дня.

Післяопераційний період

По закінченню операції пацієнтові потрібно набратися терпіння до появи видимого результату. Винятком вважається операція з використанням лазера. Загоєння ран септопластики відбувається набагато швидше.
Після проведення класичної операції доводиться добу носити тампони в носі. Тому дихати можна тільки через рот. Це приносить певні незручності і дискомфорт в післяопераційний період.
Больові відчуття проходять через кілька днів, коли почнуть гоїтися шви. Якщо біль сильна, то лікар призначає знеболюючі препарати. Перші дні в післяопераційний період необхідний постійний нагляд лікаря. Він оглядає пацієнта, видаляє сухі скоринки з носа. Також промиває ніс спеціальними розчинами і вимірює температуру тіла.
Навіть при якісно проведеної операції і високої кваліфікації хірурга можливі післяопераційні ускладнення.
При використанні лазера для корекції носової перегородки, ризик ускладнень менше ніж при класичному методі:

Чи можлива зміна носової перегородки без проведення хірургічної операції?

Для допомоги хворому зменшити дискомфорт від дефекту перегородки носової використовуються різні засоби. Спеціальні спреї, судинозвужувальні краплі, антибіотики мають короткий період дії. Вони полегшують перебігу ускладнень і поява симптомів. Але вилікувати серйозні дефекти, провести вирівнювання нездатні. Тому для того, щоб відновити носову перегородку необхідне проведення операції.

Корисне відео про те як проводять операцію на ніс

Похожие публикации:

1. Як зрозуміти, що болить горло у грудничка, чи може у малюка бути біль в горлі, симптоми, що робити
2. Інгаляції при сухому і вологому кашлі для дітей і дорослих в домашніх умовах
3. Ларингіт у дітей: симптоми, лікування медикаментами і в домашніх умовах, перша допомога, скільки днів тримається температура
4. Хронічна ангіна: як лікувати
5. Ангіна при пієлонефриті: причини і лікування
6. Лікування ангіни антибіотиками
7. Опух і збільшився маленький язичок в горлі: що робити при увуліте
8. Стоматит в горлі у дитини і дорослого: як і чим лікувати кандидоз горла, чи буває стоматит на мигдалинах
9. Закладений ніс і болить горло: що робити при нежиті і закладенням і болем в горлі
10. Як і навіщо видаляють гланди?
11. Що робити якщо на гландах білий наліт і точки?
12. Небулайзер Літл Доктор (Little Doctor): інструкція, комплектація