Кропив’янка: що це і як лікувати народними засобами

Кропив’янка являє собою досить серйозну алергічну реакцію організму на зовнішні подразники і проявляється в червоних висипаннях по тілу. Може бути в хронічній або гострій формі та іноді переходить в інші запальні процеси. Чому виникає кропив’янка та як її можна лікувати?

Що таке кропив’янка?

Майже у кожної людини хоча б раз була кропив’янка. Вона проявляється у вигляді червоних горбиків, невеликих висипань на різних ділянках тіла. Зазвичай локалізована на певній ділянці (руках, плечах, спині, ногах, животі). Пухирі можуть бути невеликого розміру, але в рідкісних випадках об’єднуються і можуть покривати більшу площу шкіри.

Кропив’янка триває кілька днів, і складність у тому, що навіть при зникненні джерела алергії висипання все ще зберігаються, а іноді можуть “перейти” на інше місце.

Виникнення і тривале збереження горбиків і почервоніння від кропив’янки називають нападом. Найчастіше напади тривають до декількох тижнів – якщо почервоніння зникли протягом 6 тижнів, то це гострий приступ. Якщо ж вони тривають понад 6 тижнів, то це вже хронічна кропив’янка.

Причини і симптоми прояву кропив’янки

Самі причини виникнення кропив’янки дуже різноманітні, та, по суті, це просто реакція шкіри на будь-який зовнішній чи внутрішній подразник. Вона може проявлятися від контакту з холодом або вологою, а також як алергічна реакція на їжу, пилок або ж внаслідок вірусного захворювання, інфекції. Причин для появи кропив’янки дуже багато, і при частому її виникненні найкраще буде звернутися до лікаря, щоб знайти причину.

Симптоматика кропив’янки дуже різноманітна, і її часто можна переплутати з рядом інших захворювань. Наприклад, у деяких пацієнтів плями червоного кольору і більше схожі на прищі, а в інших – білуватого і просто нагадують горбисту шкіру; в одних почервоніння не викликає ніякого дискомфорту, а в інших воно сильно свербить, викликає набряк і болить. Тому “на око” іноді складно визначити кропив’янку.

Хоча кропив’янка не є складним або надмірно небезпечним захворюванням, але в будь-якому випадку це відповідна реакція організму на щось, тому потрібно розібратися в причинах. Лікар може провести перевірки та аналізи, які допоможуть визначити найточніші причини.

Як лікувати кропивницю?

Перед тим як приступати до лікування або йти до дерматолога, краще сфотографувати висипання, тому що напади зазвичай тривають кілька днів і до моменту звернення до лікаря вони вже можуть зникнути. Ще одна складність у тому, що можна так і не знайти причини появи кропив’янки або ж сучасні методи лікування не будуть допомагати, тому нерідко лікар рекомендує змінити спосіб життя або уважно стежити за тим, які продукти приймає пацієнт.

Один із найпопулярніших варіантів лікування кропив’янки – це використання народних засобів і натуральних рослин. Лікування кропив’янки травами дуже зручне, швидке і дає позитивний ефект, хоча й тут треба бути обережними. Не приймайте ті трави, які раніше викликали алергію, і краще заздалегідь проконсультуватися з дерматологом (як мінімум, щоб переконається в правильності діагнозу).

Лікування кропив’янки народними засобами

Для лікування кропив’янки можна використовувати різні трави і рослини. Вони застосовуються у вигляді зовнішнього розчину, для оздоровлювальної ванночки або для внутрішнього прийому.

Які найпоширеніші рецепти для лікування кропив’янки домашніми засобами?

Відвар із ромашки

Змішати сушені трави ромашки з водою, довести до кипіння і залишити настоюватися кілька хвилин. Процідити через сито і пити відвар ромашки перед сном. Можна додати трохи меду.

Трава і квітки ромашки мають заспокійливий ефект, знімають симптоми тривоги і часто допомагають усунути кропив’янку, яка виникає як реакція на стресові фактори.

Кропив’янка: симптоми, лікування, народні засоби

Кропив’янка – це поліетіологічне захворювання (дерматоз), основним клінічним проявом якого є скороминущі еритематозні висипання, що підносяться над поверхнею шкіри.

Це 3-й за поширеністю алергічний прояв після бронхіальної астми і алергії на лікарські препарати. Прояви, симптоми кропивниці – це висипання, що нагадують опіки кропиви, які супроводжуються настільки сильним свербінням, що іноді призводить до нервових розладів у пацієнтів.

У клінічній практиці кропив’янка зустрічається порівняно часто. Протягом усього життя з цим захворюванням стикається 20% людей в популяції (Matews K.P., 1983). Причому, гостра кропив’янка зустрічається набагато частіше (60-75%), ніж хронічна (25-30%). У цій статті ми розглянемо види, симптоми і лікування кропив’янки народними засобами та лікарськими препаратами.

Причини виникнення кропив’янки

Кропив’янка може протікати гостро або хронічно. Тривалість хронічної форми в середньому становить 3-5 років (може розтягуватися до 20 років). Гостра кропив’янка – це алергічна реакція негайного типу, що протікає до 6 тижнів.

Причиною виникнення гострої форми кропив’янки у дітей та дорослих є різні алергени: продукти, пил, пилок, шерсть тварин, лікарські засоби та ін., А також не рідко реєструються випадки кропив’янки, що проявляється після впливу вібрації, тиску, ультрафіолету, низьких температур повітря, підвищених фізичних навантажень, термічних впливів на шкіру. Хронічна кропив’янка найчастіше викликається ендогенними причинами.

Основними факторами, що провокують виникнення кропив’янки у дітей і дорослих, є:

• зовнішні причини – фізичні, хімічні, механічні
• внутрішні – захворювання внутрішніх органів, нервової системи

За результатами досліджень 2011 року – провокуючими кропив’янку факторами є:

1. Ідіопатична кропив’янка (хронічне захворювання з неясними причинами) – 40-90%
2. Аутоімунні процеси в 40-60%
3. Сонце, холод, тиск (фізичні причини) – 20-30%
4. Інфекційні захворювання 10-20%
5. Непереносимість певних продуктів харчування (харчова алергія) -10%
6. Гормональні порушення, запальні процеси – 10%

Симптоми кропив’янки у дітей і дорослих

Пухирі нагадують сліди комариних укусів або укусу кропивою. Спочатку вони червоного або рожевого кольору, різного розміру від 0,5 до 15 см. З часом відбувається накопичення ексудату і здавлення капілярів шкіри, і елементи висипу стають світлими. Висип може розташовуватися ізольовано на обличчі, руках, а при прогресуючому перебігу може поширюватися на вільні ділянки тіла, купуючи генералізований характер, при цьому висип супроводжується свербінням і палінням.

Якщо генералізований уртикарний висип з’являється у дітей перших років життя, то це може свідчити про її спадкову природу. Кропив’янка у дорослих, симптоми якої схожі зі спадковою, практично завжди є набутою.

Хронічна кропив’янка, як і будь-яке інше хронічне захворювання протікає з періодами ремісій та загострень. При рецидиві у пацієнта спостерігається також головний біль, слабкість, диспепсія, підвищення температури тіла, блювання, занепокоєння, порушення сну з-за сильного свербежу.

Клінічні прояви кропив’янки асоційовані з реакцією гіперчутливості негайно-сповільненого типу. Спільною ланкою патогенезу будь-якої клінічної форми захворювання є набряк сосочкового шару шкіри, який розвивається внаслідок підвищення проникності стінки капілярів мікроциркуляторного русла. Ці зміни пов’язані з дією гістаміну, який виділяється огрядними клітинами. Їх активація (дегрануляція) може відбуватися з різних причин. У зв’язку з цим існує класифікація кропив’янки за етіопатогенетичним принципом:

Фізична кропив’янка

• Механічна (дерматографічна) кропив’янка . При цій формі кропив’янки свербіж часто передує появі висипань. Висип представлений лінійними пухирями, які з’являються по ходу розчухувань. Лінійні підвищення шкіри виникають після механічного подразнення – тиску ременів, нанесення на шкіру давлячих рухів. Уртикарний дермографізм без свербежу може спостерігатися, як короткочасне явище зі зникненням пухирів протягом 30 хвилин. Він зустрічається у 3-5% популяції і не потребує лікування.
• Уповільнена кропив’янка від тиску . Провокуючим фактором є тривалий місцевий вплив вертикального тиску. Проявляються зазвичай гиперемованими, іноді болючими вогнищами з більш глибоким поширенням набряку. Характерні місця розташування: на кистях, стопах, на сідницях і задньої поверхні стегон.
• Вібраційна кропив’янка. Пухирі з’являються на шкірі в місцях впливу вібруючих поверхонь або частин предметів. Подібні симптоми кропив’янки у дітей можуть бути діагностичною ознакою спадкового вібраційного ангіоневротичного набряку.
• Теплова контактна кропив’янка. Виникає при локальному впливі тепла на шкіру. Описана спадкова форма цього захворювання, при якій з’являються пухирі через 4-6 годин після теплового контакту.
• Холодова кропив’янка . Характеризується появою пухирів після локального впливу холоду. Реакція на холодовий вплив проявляється висипом, але не на охолодженої шкірі, а навколо неї. Ділянки шкіри, які контактували безпосередньо з холодом, не уражаються. У деяких пацієнтів, у відповідь на вплив холоду, реєструється викид нейромедіаторів, в інших – синтез анафілатоксинів через систему комплементу. Враховуючи механізм розвитку, деякі автори відносять холодовий варіант кропив’янки до спонтанних, а не до фізичних кропивниць.

Особливі форми

• Аквагенна кропив’янка . Висип виникає через нетривалий час після контакту з водою. Пухирі дрібні, сильно сверблячі, оточені еритематозними плямами. Можлива й інша реакція на контакт з водою – аквагенний свербіж без висипки.
• Сонячна кропив’янка . (ив. алергія на сонце, симптоми, лікування). Характеризується розвитком свербежу та набряку через кілька хвилин після впливу світла. Висип виникає тільки на інсолірованих ділянках.
• Кропив’янка фізичної напруги (адренергічна). Виникає тільки після фізичного навантаження – знижується артеріальний тиск, з’являється набряк судин, висип, свистяче дихання. У деяких випадках відзначен зв’язок з попереднім вживанням специфічних або неспецифічних продуктів (селера, молюски, креветки, томати, горіхи). Причому, ці продукти можуть безпечно застосовуватися хворими без подальшого фізичного навантаження.
• Холінергічна кропив’янка. Виникає в результаті посиленого потовиділення і підвищення температури тіла. Висип з’являється зазвичай після фізичних вправ, емоційного стресу, прийому гарячого душу. Пухирі блідо-рожеві, невеликі (1-5 мм), розташовані генералізовано, оточені еритемою.
• Харчова кропив’янка, викликана не IgE-залежною дегрануляцією тучних клітин. Розвивається в результаті дії на гладкі клітини хімічних сполук – лібераторів гістаміну (опіати, різні харчові добавки, консерванти, барвники, підсилювачі смаку тощо). Клінічні симптоми можуть також виникати при вживанні в їжу деяких продуктів (морепродукти, ананас, полуниця, свинина, шоколад, папайя).
• Лікарська кропив’янка. Виникає на фоні прийому НПЗЗ, інгібіторів АПФ, міорелаксантів, антагоністів кальцію, гормональних препаратів (інсулін, пероральні контрацептиви).

Спонтанна кропив’янка

При гострій кропив’янці, симптоми, висипи вирішуються самостійно, в результаті лікування або відміни провокуючого фактора. Виділяють наступні форми спонтанної кропив’янки:

• Алергічна кропив’янка. Виникає в результаті впливу ендогенного (аутологічного) або екзогенного фактора. Первинний контакт з алергеном викликає сенсибілізацію, а вторинний – алергічну реакцію негайного типу. Наступний викид IgE провокує дегрануляцію тучних клітин, і викид медіаторів.
• Аутоімунна кропив’янка розвивається внаслідок антитіл (IgG) до рецепторів FcRI і IgE. В результаті зв’язування молекул IgG з відповідними рецепторами на поверхні тучних клітин відбувається викид гістаміну. Ця концепція знаходить підтвердження в 48% випадків виявлення хронічної ідіопатичної кропив’янки.
• Уртикарний (вузликовий васкуліт). Виявляється в 5% випадків хронічної кропив’янки. Клінічна картина при цьому пов’язана з порушенням функції імунної системи, при якому утворюються комплекси патологічних антитіл з антигенами. Агресивний вплив цих комплексів на судинну стінку викликає реакцію, схожу з реакцією на гістамін.
• Комплемент-індукована кропив’янка. Комплекс антиген-антитіло запускає каскад біохімічних реакцій між білками комплементу, присутніми в крові. В результаті утворюються анафілатоксини (С3а, С4а, С5а), які провокують викид гістаміну.

Діагностика

Діагноз ставиться візуально, і ґрунтується на наявності характерного для кропив’янки первинного елемента – пухиря. Яскравий уртикарний дермографізм в місцях ураження є підтверджучим критерієм. Діагностична програма завжди формується індивідуально на підставі даних анамнезу і клінічної картини. Так, при підозрі на алергічну кропив’янку «золотим стандартом» є проведення шкірних проб з конкретними алергенами. При підозрі на контактну, холодову, аквагенну і теплову кропив’янку проводять діагностичні проби з передбачуваними провокуючими факторами.

Лікування кропив’янки

Терапію кропив’янки доцільно розпочинати лише після встановлення причини її виникнення. Як правило, лікування проводиться за двома напрямками: усунення (елімінація) етіологічного фактора і призначення фармакотерапії.

Перший напрямок включає в себе:

1. Призначення гіпоалергенної дієти при аліментарній кропив’янці;
2. Рясне питво для якнайшвидшого виведення алергенів з організму;
3. Усунення або зменшення зовнішніх впливів, що провокують виникнення пухирів при контактній, холодовій, тепловій, аквагенній і вібраційній кропив’янці;
4. Дотримання оптимального температурного режиму, виключення стресових ситуацій і обмеження фізичних навантажень при холінергічній та адренергічній кропив’янці;
5. Обмеження прийому лікарських препаратів при медикаментозній кропив’янці.

У більшості випадків причинний фактор виявити не вдається, тому призначається медикаментозна терапія, яка заснована на застосуванні антигістамінних препаратів.

Антигістамінні та інші препарати

Антигістамінні препарати особливо ефективні у випадках, коли прояви пов’язані зі змінами судинної проникності та іншими наслідками місцевої дії гістаміну, наприклад, роздратуванням нервових волокон, відповідальних за наявність свербежу (див. огляд всіх таблеток від алергії).

Сонливість, як наслідок антихолінергічного і антисеротонінергічного ефектів цих препаратів, що реалізуються в ЦНС, – найбільш суттєва несприятлива побічна дія традиційних антигістамінних засобів. Цим пояснюється популярність неседативних антигістамінних препаратів, які погано проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр і мають слабку антихолінергічну та антисеротонінергичну дію або не мають їх зовсім.

Препарати 2 покоління, такі як Цетрин, Зіртек, Зодак, Еріус, Кларитин – не мають седативну властивість і на сьогоднішній день є найбільш переважними для лікування кропив’янки у дітей і дорослих, як гострої, так і хронічної.

При неефективності антигістамінних препаратів призначають глюкокортикоїдні препарати коротким курсом (Диспропан, Преднізолон, Целестон) або гормональні мазі (див. список всіх гормональних кремів і мазей у статті мазі від псоріазу). Якщо алергічна реакція набуває генералізований характер, і ускладнюється загрозливими для життя станами, такими як анафілаксія, набряк Квінке або синдром Стівенса-Джонсона, доцільно призначати епінефрин.

Крім антигістамінних і кортикостероїдних засобів для лікування алергічної кропив’янки показано:

• проносні засоби, сечогінні препарати за показаннями лікаря
• ентеросорбенти – Ентеросгель, Полісорб, активоване вугілля, Поліфепан
• хлористий кальцій при алергії, тіосульфат натрію, магнезію, глюконат кальцію
• при гострій алергічній реакції призначають Папаверин, Теофілін

Народні методи лікування кропив’янки

Народні засоби для лікування кропив’янки успішно застосовуються з давніх часів, серед них наведемо найбільш ефективні та перевірені часом. Однак особам з полінозом, алергічними реакціями на деякі види лікарських рослин слід з обережністю використовувати запропоновані способи, або відмовитися від них за наявності індивідуальної непереносимості:

• Сік кропу – з попередньо промитого кропу витягують свіжий сік і за допомогою чистої серветки на 30 хвилин прикладають до місць висипань. Цей народний спосіб знімає нестерпний свербіж шкіри при кропив’янці.
• Аналогічні аплікації можна робити з квіток і трави конюшини лугової. Для отримання соку конюшини, спочатку сировину пропускають через м’ясорубку, потім віджимають і прикладають до висипу на півгодини.
• При відсутності алергії на кропиву, можна приймати всередину настій з її квіток, який сприяє очищенню крові і прискорює виведення алергенів з організму. Як приготувати водний настій написано на упаковках аптечного рослинного засобу, у добу потрібно випивати близько 2 склянок на 3-4 прийоми.
• Для зниження інтенсивності свербежу та якнайшвидшого загоєння пошкодженої шкіри добре допомагають 20 хвилинні ванни з водним настоєм трави багна. Для прийняття ванни достатньо 1 літра готового настою.

Прогноз

Прогноз захворювання неоднозначний, оскільки залежить від форми прояву хвороби. Більш оптимістичний прогноз – у ідіопатичної та алергічної кропив’янки, менш сприятливий – у фізичної, інфекційної або аутоімунної. Ремісія кропив’янки відбувається тільки через півроку або навіть рік після дебюту захворювання у 50% пацієнтів.