Як впливати на поведінку дитини розумно і здорово

У всіх батьків настає момент, коли їм складно визначити, як найкраще встановити дисципліну для дитини. Не має значення, хто перед вами — малюк в істериці чи роздратований підліток — часом складно впоратися з емоціями. Навряд чи є батьки, які хотіли б опинитися в такій ситуації — але суть в тому, що крики та фізичне насильство ніколи не приносять користі.

На щастя, є й інші, більш ефективні способи, і один з них — позитивна дисципліна. Ми проконсультувалися з Люсі Клавер, професоркою з соціальної роботи з дітьми та родинами в Оксфордському університеті та матір’ю двох хлопчиків, щоб дізнатися, як цей підхід може допомогти батькам налагодити позитивні стосунки з дітьми та навчити їх таких навичок, як відповідальність, співпраця та самодисципліна.

Не буває поганих дітей, лише погана поведінка.

Чому варто користуватися позитивною дисципліною?

«Батьки не хочуть кричати чи бити дітей. Ми це робимо через те, що перебуваємо в стресі та не бачимо іншого виходу», — каже професорка Клавер.

Докази беззаперечні: кричати і бити дітей неефективно, а в довготерміновій перспективі від цього може бути більше шкоди, ніж користі. Якщо регулярно кричати на дитину і бити її, це може навіть негативно повпливати на все її життя. Постійний «токсичний стрес», який така поведінка створює, може призвести до безлічі негативних наслідків, зокрема депресії, вживання наркотиків, самогубства та серцевих захворювань. Також у таких дітей вища ймовірність кинути школу.

«Це все одно, що сказати: ось ліки, які не допоможуть, і від яких стане ще гірше, — каже професорка Клавер. — Коли ми знаємо, що щось не працює, логічно, що варто шукати інший підхід».

Замість того, щоб карати дитину та зациклюватися на заборонах, підхід позитивної дисципліни фокусується на розвитку здорових стосунків з дитиною й встановленні певних очікувань щодо поведінки. Що важливо для батьків — цей підхід дійсно працює, і ось поради, як ви можете й самі почати його застосовувати.

1. Плануйте час, який проведете вдвох з дитиною

Час, проведений удвох, важливий для розвитку будь-яких стосунків, а особливо стосунків з дітьми. «Це може бути 20 хвилин на день. Або навіть 5 хвилин. Ви можете поєднати це з якимись іншими заняттями, наприклад, можна разом мити посуд і співати пісню, або розмовляти, поки розвішуєте прання, — каже професорка Клавер. — Найважливіше — зосередитися на дитині. Тож вимкніть телевізор і телефон і просто будьте поруч зі своєю дитиною — удвох».

2. Хваліть за гарну поведінку

Як батьки ми часто зосереджуємось на поганій поведінці наших дітей і коментуємо її. Діти можуть зрозуміти, що це гарний спосіб привернути вашу увагу, й поводитимуться так і надалі, замість того, щоб припинити.

А ось похвала для дітей дуже важлива. Завдяки їй вони почуваються особливими та відчувають, що їх люблять. «Помічайте, коли вони роблять щось хороше, і хваліть їх за це, навіть якщо вони просто п’ять хвилин погралися з братом чи сестрою, — радить професорка Клавер. — Це може заохотити хорошу поведінку та зменшити прояви негативної».

3. Визначте чіткі очікування

«Говорити дитині, чого ви від неї очікуєте, значно ефективніше, ніж говорити, чого робити не можна, — каже професорка Клавер. — Коли ви просите дитину не влаштовувати безладу чи поводитися добре, вона не завжди розуміє, що робити». Чіткі вказівки, як-от «Позбирай іграшки та поклади їх у коробку» конкретно пояснюють, що робити, та збільшують ймовірність того, що діти зроблять те, що ви просите.

«Але важливо, щоб ці очікування були реалістичними. Прохання поводитися тихо цілий день виконати складно, на відміну від прохання помовчати десять хвилин, поки у вас дзвінок, — каже професорка Клавер. — Ви знаєте, на що здатна ваша дитина. Але якщо просити неможливого, їй це не вдасться зробити».

4. Відволікайте дітей креативно

Коли дитина бешкетує, корисно може бути відволікти її на щось цікавіше, каже професорка Клавер. «Коли ви відволікаєте їх на щось інше — змінюєте тему, починаєте гру, ведете дитину в іншу кімнату чи йдете прогулятися — ви можете успішно переспрямувати їхню енергію на позитивну поведінку».

Правильний момент також має вирішальне значення. Ця стратегія найкраще працює, коли ви вже бачите, що зараз щось піде не так, і проактивно цьому запобігаєте. Знаючи, коли дитина стає нервовою чи дратівливою, чи коли брати чи сестри накинули оком на ту ж іграшку, ви можете розрядити потенційно складну ситуацію ще до того, як вона виникне.

5. Використовуйте причинно-наслідкові зв’язки

Дорослішаючи, ми вчимося, що якщо щось зробити, це може призвести до тих чи інших наслідків. Якщо поговорити про це з дитиною, це заохочує кращу поведінку та навчає її відповідальності.

Дайте дитині шанс вчинити правильно, пояснивши наслідки поганої поведінки. Наприклад, якщо хочете, щоб дитина припинила малювати на стінах, можете сказати їй припинити, або гра закінчиться. Це попередження, яке дає дитині можливість змінити поведінку.

Якщо дитина не зупиниться, спокійно й не проявляючи гніву дотримайтеся обіцяних наслідків. «І похваліть себе за це — це непросто!» — додає професорка Клавер.

Якщо дитина все ж припинить погану поведінку, щиро похваліть її за це, радить професорка. «Фактично ви створюєте цикл позитивного зворотного зв’язку для дитини. Доведено, що спокійна реалізація наслідків ефективно допомагає дітям зрозуміти, що буде, якщо вони будуть погано поводитися».

Ключовий фактор успішного виховання дітей — послідовність, саме тому так важливо дотримуватися обіцянок про наслідки тієї чи іншої поведінки. Також важливо, щоб ці наслідки були реалістичними. «Ви можете забрати телефон у підлітка на годину, але забрати його на тиждень може бути складно».

Взаємодія з маленькими дітьми

Проводити разом час може бути весело — а ще це цілком безкоштовно! «Можна наслідувати вирази обличчя дітей, стукати ложками по каструлях чи разом співати, — радить професорка Клавер. — Є дивовижні дослідження, які показують, що гра з дітьми сприяє розвитку їхнього мозку».

Взаємодія зі старшими дітьми

Як і молодші діти, підлітки прагнуть похвали й хочуть, щоб їх вважали хорошими. І для них все ще важливо, щоб з ними проводили час сам на сам. «Їм дуже подобається потанцювати по кімнаті разом з вами чи поговорити про їхнього улюбленого співака, — каже професорка Клавер. — Вони це не завжди показують, але їм це подобається. І це ефективний спосіб налагодити з ними стосунки на їхніх умовах».

Визначаючи очікування, «попросіть їх допомогти вам скласти частину правил, — пропонує професорка. — Сядьте разом з ними та спробуйте узгодити, що можна, а що не можна робити у вас вдома. Вони також можуть допомогти визначити, якими будуть наслідки неприйнятної поведінки. Участь у процесі показує їм, що ви розумієте, що вони стають незалежними».

Поради батькам під час пандемії COVID-19

Пандемія призвела до раптових і кардинальних змін у житті родин, а батьки опинилися в центрі цього хаосу. Ось декілька порад, які можуть допомогти батькам пережити ці та й інші стресові часи:

1. Візьміть паузу

Ми всі знаємо, який стрес часом викликає погана поведінка дитини. У такі моменти проста й корисна тактика — бути свідомим чи свідомою своїх почуттів і дати собі перерву. Професорка Клавер називає це «натиснути на паузу». «Зробіть п’ять глибоких вдихів, повільно та обережно, і ви помітите, що зможете реагувати більш спокійно, більш зважено. Батьки по всьому світу підтверджують, що така пауза надзвичайно корисна».

2. Дайте собі час

Батьки часто забувають піклуватися про себе, каже професорка Клавер. «Виділіть трохи часу для себе, наприклад, коли діти сплять, щоб зробити щось таке, що допоможе вам почуватися щасливими та спокійними. Важко правильно виховувати дітей, коли у вас немає часу зробити перерву».

3. Хваліть себе

Ми часто забуваємо, яку дивовижну роботу виконуємо як батьки щодня, — і за це себе потрібно хвалити, радить професорка Клавер. «Щодня, можливо, коли ви чистите зуби, знайдіть хвилинку, щоб запитати себе: “Що мені сьогодні справді добре вдалося з дітьми?” І таким чином нагадайте собі, що ви — молодець».

«Можливо, нам час від часу й доводиться ізолюватися, але ви зовсім не самі, — каже вона. — Мільйони батьків у всьому світі стараються все зробити якнайкраще, і всі ми часом зазнаємо невдач. І потім ми знову докладаємо зусиль. Ми переживемо це разом».

Правила поведінки з незнайомими людьми для дітей

Дітей дошкільного віку можуть лякати комахи, темні приміщення або навіть домашні кішки, але в незнайомих людях небезпеку вони бачать вкрай рідко. Довірливі і відкриті, діти легко вступають в спілкування з дорослою людиною, особливо якщо вона веде себе чемно і впевнено. Тому завдання всіх батьків – пояснити, як поводитися з незнайомими людьми, дітям, щоб запобігти ситуації, небезпечні для їх фізичного та емоційного стану.

Загальні правила

Побачити самостійно гуляючих по місту дітей дошкільного віку можна нечасто – їх зазвичай супроводжують батьки, няні або педагоги. Але трапляються ситуації, при яких дитина може залишитися одною на вулиці або, наприклад, у торговому центрі. У такі моменти діти вразливі і незахищені, тому можуть стати об’єктом уваги недоброзичливців.

Батьки повинні пояснити кілька базових правил поведінки на вулиці:

Не знайомитися з дорослими;

Не повідомляти особисту інформацію (адреса, телефон, імена батьків) незнайомцям;

Не виходити за межі двору і не гуляти в незнайомих місцях без супроводу близьких.

Безпосередньо при зустрічі з незнайомцем дитина повинна пам’ятати наступні правила:

• Не розмовляти і не розповідати про себе. Розмову з незнайомими людьми підтримувати не можна. Потрібно просто сказати, що спілкуватися з чужими не дозволяють батьки. Будь-які питання слід ігнорувати, навіть якщо вони здаються нешкідливими.
• Не погоджуватися на пропозиції. Щоб зацікавити дитину, незнайомець може запропонувати покататися на машині, показати незвичайну іграшку або навіть взяти участь в конкурсі з щедрими призами. Погоджуватися на такі привабливі пропозиції ні в якому разі не можна – це пастка.
• Не приймати подарунки. Якщо незнайомець хоче вручити цукерку, шоколадку або іграшку, потрібно відмовитися і пройти повз. Безкоштовним подарункам від чужих людей довіряти не можна.
• Не вірити незнайомцям. Людина може запевняти дитину, що вона хороший друг її батьків, але вірити цьому не можна. Особливо, якщо незнайомець пропонує підвезти або проводити дитину додому. Вірити можна тільки в одному випадку – якщо батьки заздалегідь попередили дитину про те, що за нею приїде друг сім’ї. Також можна домовитися з дитиною про кодове слово, яке має виголосити при зустрічі друг батьків.
• Не заходити в ліфт або під’їзд з незнайомими. Потрібно дочекатися, поки вони пройдуть або поїдуть, а вже потім заходити в під’їзд або ліфт. Ще краще зателефонувати додому і попросити кого-небудь з членів сім’ї зустріти біля під’їзду.
• Відійти в людне місце, привернути увагу оточуючих в разі небезпеки. Якщо чужа людина намагається схопити дитину або загрожує їй, потрібно закричати, щоб привернути увагу перехожих до подій.

Зустріти незнайомця діти можуть не тільки на вулиці, але і вдома. Якщо ви навіть на 5 хвилин залишили 5-6-річну дитину одну дома, проінструктуйте її на випадок несподіваних візитів. Відчиняти двері відразу не можна – спочатку потрібно подивитися у вічко і запитати «хто там?». Незнайомих людей пускати в квартиру не можна, навіть якщо вони представляються електриками, листоношами або сантехниками.

З незнайомцями діти часто стикаються в повсякденному житті – це продавці в магазинах, лікарі у поліклініці, колеги або знайомі батьків. У цих випадках не потрібно боятися дитині, навпаки, слід познайомитися з новими людьми, поспілкуватися з ними. Найчастіше діти соромляться, і ховаються за батьками. Тому мами і тата повинні пояснити дітям правила поведінки з незнайомими людьми в подібних ситуаціях: бути ввічливою, не боятися відповідати на питання, бути привітною, не встрявати в розмову дорослих.

Дорослішаючи, дитина буде краще орієнтуватися в спілкуванні з незнайомцями, стане уважніша і навчиться розрізняти потенційно небезпечні ситуації. А поки, що дитина маленька ще занадто довірлива, мамі і татові не слід залишати її без нагляду.

10 порад, як навчити своїх дітей опановувати емоції

Навчитися розуміти та «приборкувати» свої емоції важко навіть дорослим, що вже казати про малюків, які лише починають пізнавати світ.

• Як же ж допомогти дітям давати лад усім тим почуттям, що вирують усередині?
• Як навчити розрізняти їх?
• А головне – опановувати, а не йти у них на поводі?

На поміч прийдуть, певна річ, перевірені на практиці поради. Як найкраще допомогти дітям навчитися давати раду власним емоціям, допоможе розібратись сімейна психотерапевтка Юлія Джежелій .

Отже, 10 порад дітям, як давати раду емоціям.

1. Усі емоції важливі!

Емоції допомагають нам розуміти, що з нами відбувається. Не буває поганих та хороших емоцій, але є неприємні та приємні. Неприємні емоції – знак того, що щось не так, або навіть попередження про небезпеку. Зазвичай такі емоції спонукають нас діяти відповідним чином і захищати себе.

2. Визначай та називай свої емоції

У емоції, як і у кожної речі, є своя назва й ознаки. Ми краще розуміємо, що з нами, та краще керуємо емоціями, коли даємо їм назви.

Страх допомагає нам уникати небезпечних ситуацій, при цьому ми стаємо більш зосередженими, настороженими та здатними захистити себе.

Гнів допомагає нам відстояти себе.

Смуток змушує нас на деякий час гальмувати та «відступати», щоб мати час обміркувати певну ситуацію.

Огида допомагає нам дотримуватись гігієни та чистоти.

Радість говорить нам про те, що у нас усе гаразд.

3. Використовуй емоційний термометр, досліджуючи емоції

Почуття можуть бути маленькими або великими. Отже, ми можемо їх вимірювати та створювати власну шкалу для них, наприклад, від 1 до 5. Як я почуваюся, коли маю гнів на 5 балів за емоційним термометром? Як почуваюся, коли гнів на 2 бали? Чи є якісь відмінності?

Подумай і вигадай разом із дорослим, що саме тобі може допомогти чи що саме ти можеш робити, щоби впоратися з цими емоціями, коли вони сягають кожного з рівнів за шкалою твого емоційного термометра.

– злюся на 3 бали – розповісти дорослим, що саме я почуваю і що потребую;

– гніваюся на 5 балів – роблю фізичні вправи, не пов’язані з ситуацією гніву (стрибки, біг).

4. Наші емоції тісно пов’язані з тілесними відчуттями

Коли ми гніваємось, можемо відчувати, як тіло напружується, стискаються кулаки, ми червоніємо. Коли боїмось, то можемо відчувати нудоту, біль у животі, нам може здаватися, що не вистачає повітря, може паморочитись у голові. Це нормальні відчуття, нічого поганого від них не станеться. Ці відчуття допомагають нашому тілу діяти. Вони минуть тоді, коли стихне наша емоція.

5. Навіть найсильніші емоції завжди минають

Емоції чимось нагадують морські хвилі на узбережжі – вони можуть бути менші, більші, можуть бути величезними, але всі ці хвилі поступово зникають біля берега. Тож, яка би не була емоція, важливо пам’ятати, що вона розсіється, як і хвиля. Ми можемо дати собі час спостерігати за хвилею, дати час їй пройти, але не чіплятися за неї й не намагатися позбутися.

6. «Мудрі думки» допомагають зменшити неприємні почуття

Щоб краще давати раду з неприємними емоціями, нам треба знати, що думки, емоції та наші дії пов’язані.

Наприклад, коли тобі треба зробити щось, чого ти ніколи не робив або не робила раніше (грати у нову гру, вчитися писати чи читати у школі), може прийти думка: «У мене нічого не вийде» чи «Я не зможу». Оскільки ти починаєш так думати, з’являється почуття страху. І, відчуваючи страх, ти можеш уникати цієї нової гри чи не хотіти йти до школи. Тобто, думка («Я не зможу») викликає почуття (страх), яке призводить до дій (униканню нових ігор чи навчання). Але ж думка «Я не зможу» не є обов’язково правдивою, не є точним фактом. І, якщо ми маємо якусь думку, то не обов’язково саме їй вірити.

Ми можемо поливати «соусом мудрості» свої негативні думки, змінюючи їх на ті, які допоможуть почуватися краще та діяти краще. Також можемо уявити, що негативні думки проходять повз нас, як хмаринки в небі, чи уявити, що спускаємо їх в унітаз.

7. Дихаємо, щоби стишити емоції

Один із найпотужніших способів керувати потужними емоціями – глибоко дихати. Сильне глибоке дихання розслабляє мозок, заспокоює наші сильні почуття та допомагає приймати розумні рішення. Хоча є невелика проблема – занадто складно робити щось нове, коли ти дуже засмучений, тому ліпше починати тренуватися вже зараз, коли ти спокійний. Чим більше ти практикуєш глибоке дихання, коли у стані спокою, тим легше тобі буде робити це, коли ти будеш засмученим чи засмученою.

Ось кумедний спосіб попрактикуватися. Ти можеш робити цю вправу де завгодно – в машині, у ванній, на вулиці.

«Гаряче какао»:

Уяви, що ти тримаєш у руках чашку з гарячим какао. Зроби вдих через ніс протягом трьох секунд, як ніби відчуваєш приємний шоколадний запах. Потім видихни через рот протягом трьох секунд, як ніби хочеш остудити це какао. Повтори чотири-п’ять разів, поки не почнеш відчувати себе розслабленим.

8. Помічати, що є тут і зараз

Цьому допоможуть деякі вправи.

«Чуття павучка»:

На прогулянці уяви себе павучком. Використовуй «чуття павучка»: нюх, зір, смак і дотик, щоби відчути, що відбувається навколо тебе та всередині тебе, тобто те, що ти відчуваєш.

«Баночка з блискітками»:

Наповни банку водою, засип туди блискіток, розмішай так, щоби вони кружляли в банці. Уважно спостерігай, як саме блискітки кружляють, а потім осідають. Подумай, що інколи наш розум як ця банка – часом він хаотичний, і ми не дуже добре бачимо. Але коли він спокійний, блискітки осідають і ми бачимо ясно.

9. Проси допомоги у дорослих

Часто, коли нам дуже зле й емоції переповнюють нас, найкращий спосіб пережити їх – це бути поруч із дорослими, які зараз можуть підтримати та допомогти, ті, яким ти довіряєш і з якими можеш поділитися тим, що зараз відчуваєш.

10. Вивчай емоції у легкій ігровій формі разом із героями улюблених книжок

Є безліч дитячої літератури, яка швидко та легко допоможе малечі розвинути емоційний інтелект і підготуватися навіть до найбурхливіших переживань і хвилювань. Крім того, такі книжечки допомагають малюкам ще краще розібратися з власними емоціями та реалізувати свій творчий потенціал.