Як писати тези: що таке тези і їх приклади

Тремтіння в колінах, завмирання серця, хаотичні думки. Знайомі відчуття? Більшість людей відчуває неконтрольований страх перед публічними виступами. Утім, прописані тези, ретельна підготовка та репетиції допоможуть мінімізувати хвилювання перед доповіддю. Чіткі тези структурують думки, дозволяють не боятися непередбачуваних ситуацій та впевнено імпровізувати. Як писати тези, аби ваша доповідь вразила всіх присутніх? Читаймо в матеріалі!

Що таке тези?

Тези для конференції або наукової роботи – це лаконічно сформульовані головні думки, ключові аспекти, ідеї та концепції автора. Якщо простіше, то це витримка з головного, концентрат вашої ідеї. Тези – своєрідний фундамент доповіді чи наукової роботи. Вони можуть виконувати такі функції:

1. Вигідно презентувати. Автор може успішно представити себе та свої напрацювання громадськості;
2. Бути джерелом фінансування. З грамотними тезами автор може залучити спонсорів для власних проєктів і стартапів;
3. Розкривати потенціал. Грамотно сформульовані тези можуть посилювати авторитетність і вагомість дослідження.

9 простих кроків написання тези

Як писати тези, чи існують універсальні поради? Розбираймося! Звісно, записи мають бути грамотними, оригінальними, унікальними, логічними, точними та лаконічними. Ба більше, процес написання тези має чіткий алгоритм:

1. Поставте цілі

Яких результатів ви прагнете досягти? Ефектно презентувати власну роботу? Довести важливість певної думки чи дослідження? Заявити про себе? Що чіткіше сформулюєте, то простіше буде повертатися до дій, навіть коли пропадатиме мотивація.

2. Сформулюйте назву

Тема тез має бути досить вузькою та зрозумілою, адже як виступ назвеш, так він і пройде! Також важливо врахувати час виступу. Зазвичай на доповідь відводиться 10-15 хвилин, тож важливо правильно розрахувати час: висвітлити тему та посилити її конкретними прикладами.

3. Пишіть із чистого аркуша

Тези – не стислий рерайт наукової роботи чи курсової. Це окремий текст, створений за власними канонами. Як пишуться тези, що допоможуть вразити аудиторію? Виділіть головне та об’єднайте ключові ідеї у зв’язний текст. Не вихоплюйте окремі фрази – так вам буде складно побудувати змістовний і цікавий матеріал.

4. Формулюйте простіше

І що простіше, то краще. Більшість думок можна пояснити простими фразами. Майстерний оратор сформулює думки так, що буде зрозуміло і бабусі, і дитині. Помилково вважати, що наукова робота передбачає складні конструкції, перенасиченість термінологією, мовними зворотами та розумними фразами. Речення мають бути короткими та простими. Де можна ставити замість коми крапку – ставте.

5. Кожна теза – закінчена думка

Кількість тез залежить від кількості завдань наукової роботи або дослідження. Одній думці – одна теза.

6. Дотримуйтеся структури

Хаотичний виклад думок – табу для написання такого тексту. Як писати тези структуровано? Розповідь має бути логічною та системною. Структура тез зазвичай складається зі: вступного блоку, змістовної частини та висновків про висновки.

7. Дбайте про грамотність і правдивість

У ХХІ столітті доступ до інформації майже необмежений – її легко перевірити та знайти правдиві дані. Тож репутацію слід берегти з першої ж наукової роботи. Утім, якими б цінними та унікальними не були ваші думки, вони потребують грамотного оформлення на всіх рівнях: стилістичному, орфографічному та пунктуаційному. Лише такий текст викликає довіру.

8. Зважайте на актуальні вимоги

Кожний організаційний комітет має власні вимоги щодо презентації робіт. Форма важлива так само як і зміст. І коли вона не відповідає затвердженим нормам або правилам написання, оргкомітет може відмовити у просуванні збірки.

9. Один раз напишіть, сім разів перечитайте

Це стосується перевірки тексту та репетиції самого виступу. Оберіть найпродуктивніший час для ретельної перевірки та повторюйте її декілька разів. Залучайте батьків і друзів, нехай вони будуть вашими слухачами та добрими критиками.

Навіщо писати тези та де вони можуть використовуватися

Тези узагальнюють інформацію, знайомлять читачів із суттю та грають величезну роль у тому, чи зацікавиться аудиторія вашою науковою працею. Вміння презентувати себе та свою позицію стане у пригоді в багатьох ситуаціях. Чого б не повчитися просто зараз?

Тези – це незмінна складова доповідей, захистів дисертацій, дипломних і курсових робіт. Як правильно писати тези? Головне – лаконічно сформулювати аргументи, щоб донести суть об’ємної роботи за короткий час.

Як оформляються тези

Правильно оформлена робота – не лише ознака гарного тону. Це показник уважності до деталей, який свідчить про вміння розуміти інформацію та дотримуватися вимог. Якщо дослідника просять подати інформацію без виносок – слід формулювати наукову думку саме так.

Враховуйте вимоги. Головне правило оформлення роботи – зважати на вимоги оргкомітету. Зазвичай він чітко зазначає правила: шрифти, інтервали, обсяг тощо. Тож перед тим як писати тези, уважно вивчіть умови конкретних організаторів.

1. Визначтеся зі шрифтом. Найпоширенішим шрифтом для написання тез є Times New Roman 12-14 із полуторним або одинарним міжрядковим інтервалом.
2. Оформіть заголовок. Вкажіть своє ПІП та місце навчання.
3. Розрахуйте обсяг. Текст не має перевищувати 2-3 сторінки або 10 хвилин повільного читання. Розрахуйте свій час і зважайте, що тези – не вся доповідь, ви обов’язково зробите усне доповнення під час виступу. На нього зазвичай відводиться 15 хвилин.
4. Сформулюйте тему. Оформлення роботи починається з формулювання назви. Ми вже з’ясували, що вона має бути чіткою та акцентованою на новизну. Якщо ви самостійно обираєте тему, можете підібрати зручний для вас формат роботи:
5. Визначаєтеся з темою, яку прагнете розкрити. Враховуючи наукову новизну та іншу цікаву інформацію, створюєте невелику статтю.Тезово викладаєте думки, після чого формулюєте назву.
6. Особлива увага цитатам. Поважайте праці попередніх дослідників або авторів, обов’язково зазначайте джерело. Окрім назви книги чи іншої роботи вказуйте том, сторінку, рік видання та іншу відому інформацію. Цитата без лапок і посилань – це крадіжка та плагіат. Те саме стосується інтернет-ресурсів. Адреси сайтів, на праці яких спирається ваша думка, мають бути прописані в роботі.
7. Про посилання та бібліографію. Обсяг списку використаних джерел залежить від кількості тез. Якщо розглядати стандартний об’єм на 2-3 сторінки, бібліографія не має перевищувати 5 пунктів. Не слід перераховувати всі наукові роботи, що стосуються вашої теми. Достатньо вказати 1-2 найважливіші. Окремої уваги потребує Вікіпедія. Зауважте, що вона не є науковим джерелом. Тому посилатися на неї не можна.

Приклади тез

Часто перед тим як писати тези, науковці-початківці хочуть ознайомитися з конкретними прикладами, аби взяти їх за основу своєї праці. Це цілком слушно, адже вчитися на чужих успіхах або помилках може бути корисно. Однак пам’ятайте головне правило – зважайте на вимоги саме вашого оргкомітету.

За посиланням ви знайдете приклади написання тез. Зверніть увагу, що матеріали належать їх авторам. Приклади наводимо лише для ознайомлення використання цієї інформації у своїх роботах заборонено.

Так, написання тез – складне завдання. Але впевнені, ви впораєтеся! А щоб отримати якомога більше якісних знань, реєструйтеся на онлайн-курси з української мови від онлайн-школи «На Урок», отримуйте кращі знання!

Як написати рецензію

Рецензія – стаття, у якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, також оцінювати можуть кінострічки, театральні вистави чи навіть виставка. Це неймовірно цікавий художній та науковий жанр. І про те, як правильно написати рецензію, ми і поговоримо.

Як написати рецензію?

Бажання написати рецензію може бути покликом душі, а може – завданням від викладача. Не хвилюйтесь, у будь-якому випадку критерії якості рецензії однакові! Структура, принципи, план роботи, приклади та навіть рекомендації експертів – читайте в нашому матеріалі!

Рецензія – це відгук на певний твір (книгу, статтю, фільм), призначений для складання вражень про нього у цільової аудиторії. Це невеликий (стандартний обсяг 1800-3600 знаків, одна-дві сторінки формату А4) текст, який містить огляд, розбір та аналіз твору.

Структура, зміст та правила написання рецензії

Подібно до будь-якого твору, рецензія має свою структуру: вступ, основну частину та висновок. Не обов’язково жорстко дотримуватися стандартного плану. У рецензії можуть бути окреслені не всі, а лише деякі пункти з-поміж зазначених у плані.

1. Вступ

• Предмет аналізу: основна думка твору (фільму, статті), її оригінальність та актуальність.
• Вихідні дані про автора і твір.
• Мета та завдання автора.

2. Основна частина

• Короткий виклад змісту твору, його основних питань.
• Оцінка змісту твору (логіка сюжету, динаміка історії, психологія героїв, правдивість фактів та інше).
• Оцінка форми вихідного тексту (особливості композиції, авторський стиль тощо).
• Що вдалося авторові? Чи є недоліки, у чому вони полягають?

3. Висновок

• Можливе суспільне значення або позалітературні переваги (історичне, етнографічне чи соціальне значення).
• Місце твору в літературному процесі або фільму в кіномистецтві: як співвідноситься твір з іншими у своєму жанрі.
• Узагальнена оцінка твору.

Які основні принципи написання рецензії?

1. Перевірте сто і один раз! Якщо бодай один літературознавчий термін використано неправильно, це може зіпсувати враження від усієї рецензії. Граматика, стилістика, орфографія – не менш важливі інструменти для створення професійного відгуку.
2. Ви маєте знати твір! Уважно зчитуйте імена героїв, назви місцевостей, предметів. Достатньо обізвати героїню Анною замість Ганни – і автор має право заявити: «Та вони взагалі не читали книжку!». Довіра до рецензії вмить буде підірвана.
3. Факти замість пустих розмірковувань! Що менший обсяг рецензії, то лаконічнішими і простішими мають бути речення. Уникайте довгих дієприкметникових зворотів, зайвих епітетів та складних конструкцій.
4. Розмежовуйте свою позицію і об’єктивну інформацію! Літературний твір, стаття або фільм можуть займати найвищі щаблі рейтингів та вигравати міжнародні премії, але бути нудними особисто для вас. Ви не зобов’язані погоджуватися з поглядами більшості, але й заперечувати їх не можете. Ваші міркування – приватна думка. Не більше, але й не менше.
5. Не переходьте на особистості! Рецензуючи і критикуючи твір, не критикуйте автора та його особисте життя. Релігійні і політичні погляди, шкідливі звички, хвороби і слабкості – бекграунд автора, але ніяк не предмет вашого аналізу.
6. Зберігайте спокій та залишайтеся ввічливими! Не дозволяйте собі називати авторів бездарностями, а їх роботи – графоманією і непотребом (навіть якщо ви справді так вважаєте). Завжди можна використати формулювання «книга займає достойне місце у широкому ряду сучасної популярної літератури».

Рекомендації експертів

Рецензія має голову, шию, тіло і хвіст. Голова – це назва тексту: зрозуміла, помітна і при цьому така, що стосується теми книги. Шия – так званий «лід», два-три щільних вступних рядка, які задають тон і описують предмет розмови. Тіло – власне текст рецензії. Хвіст – висновки рецензента, його резюме. Без хвоста рецензія має сиротливий і куций вигляд, не кривдіть бідолашну!

Ніка Батхен, літературна критикиня

Кращі рецензії написані так, що читачі самостійно, на основі викладених фактів, зробили висновок про твір.

Микола Добролюбов, літературний критик

Професійний рецензент завжди має розуміти, для кого він пише, для якої аудиторії. Корпоративний сайт, «глянець», профільний журнал, щоденна газета, громадсько-політичний журнал, «товстун» – видання для різної аудиторії.

Василь Володимирський, літературний критик

Якщо у творі щось є, покажіть це читачеві: це значно краще, ніж довго розмірковувати про те, чого у книзі немає або що повинно бути.

Микола Добролюбов, літературний критик

План написання рецензії на фільм

Здебільшого структура рецензії на фільм не відрізняється від загальних порад вище, але є свої нюанси. Приміром, часто такі рецензії плутають зі звичайними коментарями, якими повняться інтернет-платформи. Відгуки – це по суті звичайні коментарі глядачів, де вони висвітлюють свої суб’єктивні враження після перегляду. Натомість рецензія на фільм – повноцінний аналіз та розбір кінострічки, роботи акторів, режисерів, сценаристів тощо.

Структура рецензії на фільм:

1. Цікавий заголовок, що стосується кінострічки.
2. Уведення: 2-4 речення, що інтригують читача та готують ґрунт для подальшого оповідання.
3. Виклад короткого сюжету фільму без спойлерів та переказу кінцівки. Мета цього етапу – сформувати у читача загальне та поверхневе уявлення про кінострічку (не плутайте з тим, щоб переказати весь сюжет своїми словами!).
4. Аналіз фільму: роботи всіх учасників кінопроцесу, сюжету, декорацій тощо.
5. Суб’єктивне враження про фільм, що ґрунтується на його попередньому аналізі.
6. Висновок та рекомендації. Тут варто резюмувати свою оцінку кінострічці, а також відповісти на головне запитання: Чи варто дивитися фільм? Якщо так, то хто його цільова аудиторія?

Ловіть зразок хорошої рецензії на фільм із мережі Інтернет!

План написання рецензії на наукову статтю

На відміну від кінорецензій, написати рецензію на наукову статтю здатні не всі. Для цього потрібно бути спеціалістом в окремій сфері: володіти професійною термінологією та знаннями з галузі.

Приклади з бібліотеки розробок «На Урок»:

Як написати рецензію на наукову статтю? Користуйтеся планом!

1. Назва статті, інформація про автора.
2. Опис проблеми, що вивчається.
3. Рівень актуальності праці: чи відповідає вона викликам сучасної науки, чи може стати основою для подальших досліджень у цій сфері тощо.
4. Ключові елементи статті (рівень експертності праці, наявність структури та дієвого рішення проблемного питання тощо).
5. Думка рецензента про можливість публікації.

План написання рецензії на книгу

Рецензії на літературні твори – особливий вид любові до книг. Завдяки розгорнутому аналізу, ми формуємо своє остаточне уявлення про прочитане та створюємо первинне уявлення інших про книгу.

Приклад із бібліотеки розробок «На Урок»:

Як написати рецензію на книгу? Користуйтеся планом!

1. Бібліографічний опис: назва книги, автор, рік випуску, видавництво.
2. Короткий переказ сюжету (1-3 речення).
3. Особисті враження.
4. Аналітична частина: розбір назви, вмісту, структури, практичних прикладів тощо.
5. Окреслення переваг та недоліків твору.
6. Підсумкова оцінка та особисті висновки рецензента щодо актуальності книги, рекомендації читачам.

Критерії оцінки рецензії

1. Які найчастіші помилки рецензування?

• Недостатня обізнаність у темі твору, фільму або статті.
• Переказ роботи замість його детального аналізу.
• Повне панування емоцій над логікою викладу.
• Особисте ставлення переважає над об’єктивною оцінкою.
• Недостатня кількість аргументів або їх низька якість.
• Фамільярне ставлення до автора.
• Надмірна самовпевненість або, навпаки, невпевненість у своїй експертності як рецензента.

2. Що найголовніше у рецензуванні?

Залишайтеся об’єктивними навіть висловлюючи власні думки! Просто написати «стаття погана» – недостатньо, це свідчить радше про вашу суб’єктивність та відсутність аргументів. Окрім цього, аргументувати потрібно за певною структурою та не розтікатися мислею по дереву. Не дарма кажуть «лаконічність – сестра таланту»!

3. Чи можна написати рецензію, не прочитавши твір та не переглянувши кінострічку?

Теоретично – так, але чи буде це повноцінною рецензією? Скоріше це виглядатиме як звичайний коментар-враження або загальний і поверховий відгук. І однозначно у нього бракуватиме потрібної інтриги та критичного погляду! Одна із дрібниць, що видає непідготовлених рецензентів – бінарне «хороша-погана» робота.

4. Що потрібно зробити перед написання рецензії?

Пам’ятайте правило: не читайте відгуки та рецензії інших! Прочитавши відгуки інших напередодні написання, ви будете підсвідомо займати якусь сторону. Друге правило: прочитайте книгу або перегляньте кінострічку мінімум два рази. Спочатку як звичайний глядач або читач, а потім – як супергерой із олівцем, записником та критичним поглядом.

5. Якщо рецензія – завдання від викладача, про що треба пам’ятати?

• Правильно сформулюйте бібліографічний опис твору (назва, автор, рік випуску, видавництво/студія). У завданні на оцінку кожна дрібниця може вплинути на результат.
• Зазвичай при рецензуванні наукової статті на оцінку, викладачі очікують схвалення думок автора. І виникає питання: як правильно написати рецензію на статтю?
• Пам’ятайте: не обов’язково погоджуватися з думками, які вам не близькі.
  Дотримуватися певної структури та плану під час написання рецензії на оцінку дуже важливо. Для цього кожен пункт плану має починатися з нового абзацу та містити слова-маркери. Наприклад, «Аналізуючи роботу…», «Підсумовуючи…» тощо.