Правильний наголос у слові провісник
У зазначеному вище слові наголос має бути поставлений на склад з літерою І — провІсник.
прові́сник, -ка; -ві́сники, -ків
Речення зі словом «провісник»:
То ж кожен з нас будує людськости палац і кожен як провісник.
Нещастя оптиміст сприймає як провісник прийдешнього покращення.
Та коли я стала готувати інгредієнти, щось замаяло в пам’яті, наче якась непевна рухлива тінь, якийсь провісник майбутньої небезпеки.
А Головний Провісник Майбутнього розповів їй, яка доля її чекає.
Посланський провісник розуміння завис на пів сантиметра за межами досяжності.
Якби не Ґандальф Провісник Нещасть, то до вас із Анорієну приїхали би не Вершники Рогану, а ворожа армія.
Перевірте себе, виберіть слово із правильним наголосом
nagolos.online — розстановка і перевірка наголосів в словах
ПРОВІСНИК
1. заст. Те саме, що віщу́н 1. — Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він [батько] має вернутись. Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати, Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 39); Кожен хотів бути провісником, і кожен хотів бути в середині кола (Панч, II, 1956, 392).
2. чого, перен., уроч. Особа, яка провіщає, проголошує що-небудь і бореться за його здійснення; глашатай. Всю землю він [М. Горький] сходив — і бачив стільки ран, І стільки бачив сліз, що для душі дрібної Не сила б їх знести… Та хмари грозової Він був провісником — і їй співав пеан (Рильський, І, 1956, 320); Народ звик слухати кобзарів, цих провісників правди (Ле, Хмельницький, І, 1957, 3); Поет глибокої філософської думки, великого революційного пафосу і справжньої людяності, Леся Українка була одним з провісників свободи і братерства народів (Іст. укр. літ.. І, 1954, 629).
3. чого. Той (те), що своєю появою, поведінкою і т. ін. віщує які-небудь зміни в природі (про рослини, тварин, явища природи тощо). Ми відчули дихання весни по перших провісниках її — пролісках (Рад. Укр., 27.ІІІ 1968, 4); В природі існує чимало тварин, а також і рослин — провісників змін погоди (Наука. 7, 1956, 24); * У порівн. Вони [літаки] пролітали високо в небі на захід, мов провісники сонця, лише однією своєю появою сповіщаючи, що іде жадана воля! (Цюпа, Назустріч. 1958, 122); // перен. Перша ознака, прикмета, яка провіщає можливість настання чого-небудь; переддень. Виробництво хліба поміщиками на продаж, що особливо розвинулося за останній час існування кріпацтва, було вже провісником розпаду старого режиму (Ленін, 3, 1970, 176); Коли у сусідньому калюжинському колгоспі на фермі з’явилася бригада комуністичної праці — провісник майбутнього, — люди у Березняках повернулися до неї, наче до маяка (Вол., Місячне срібло, 1961, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 136.
1) той (те), що своєю появою, поведінкою вказує на які-небудь зміни в природі (про рослини, тварин, явища природи тощо). Проліски — провісники весни;
2) віщу́н (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 485.