Аскоріл – інструкція, застосування препарату аналоги

Аскоріл – це комбінований препарат, який застосовується для лікування застудних захворювань.

Препарат містить сальбутанол, який розслаблює м’язи бронхів; бромгексин, який має муколитичну і відхаркувальну дію; гвайфенезин, що стимулює дію залоз дихальних шляхів.

Застосування Аскорілу

Аскоріл рекомендований для симптоматичного лікування продуктивного кашлю при захворюваннях органів дихання, що супроводжуються виникненням бронхоспазму.

Аскоріл: склад і форма випуску препарату

Випускається препарат у вигляді таблеток, вони округлі, плоскі зі скошеними краями, білого кольору.

Діючі речовини – 1 таблетка містить сальбутамолу сульфат 2 мг бромгексину гідрохлориду 8 мг, гвайфенезіну – 100 мг.

Допоміжні речовини – кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Аскоріл: як приймати препарат

Дітям до 6 років. Препарат не призначати.

Дітям 6-12 років. 3 рази на добу по 1/2–1 таблетці.

Для дітей старше 12 років та дорослих. Аскоріл призначається 3 рази на добу по 1 таблетці.

Аскоріл: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання:

• підвищена чутливість до сальбутамолу, іншим симпатомиметикам, бромгексину, гвайфенезину, ментолу або до будь-якого компонента препарату Аскоріл.
• коронарна недостатність, аритмія та інші тяжкі серцево-судинні захворювання;
• гіпертиреоз;
• тяжкі порушення функції печінки;
• виразка шлунка і дванадцятипалої кишки.
• Особливості застосування:

Застосування при вагітності і годуванні груддю. Не застосовувати.

Взаємодія з іншими препаратами. Інгібітори моноаміноксидази і непрямі симпатоміметики при одночасному використанні можуть викликати гіпертонічний криз, тахікардію і гіпоманіакальний стан.

Під час прийому дигоксину протягом 10 днів після разового застосування сальбутамолу концентрація дигоксину збільшувалася на 6 %.

При одночасному застосуванні з діуретиками можливий розвиток гіпокаліємії, що веде до розвитку аритмій при застосуванні серцевих глікозидів.

Зменшення ефектів сальбутамолу спостерігається при дії β-адреноблокаторів, наприклад, пропранололу. Використання ксантинів, наприклад, теофіліну, веде до посилення їх дії.

Використання β-блокаторів може блокувати бронхорозширюючий ефект β-агоністів і викликати розвиток бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою, тому їх слід використовувати з обережністю.

Препарати для інгаляційного наркозу, адреналін, трициклічні антидепресанти, кортикостероїди не можна застосовувати одночасно з сальбутамолом.

Серцево-судинні порушення можуть виникати при одночасному застосуванні пероральних симпатоміметиків і сальбутамолу.

Спостерігається збільшення концентрації антибіотиків (еритроміцину, амоксициліну, доксицикліну, цефуроксиму) та сульфаніламідних препаратів у бронхіальному секреті при одночасному

Побічні ефекти:

• З боку імунної системи: прояв гіперчутливості з висипом, свербінням, анафилактичними реакціями. Можливий розвиток анафілактичного шоку, ангіоневротичного набряку, орофарингеального набряку, кропив’янки, синдрому Лайєлла. Іноді у дітей при пероральному застосуванні можливі прояви поліморфної еритеми, набряку обличчя, гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, синдрому Стівенса-Джонсона.
• З боку травного тракту: диспепсичні явища, блювання, нудота, болі в животі і діарея, загострення виразкової хвороби кишківника та шлунка, гастралгія, поява неприємного присмаку в роті.
• З боку нервової системи: поява тремору та міалгії, гіперактивності і головного болю, дисгевзії і запаморочення, безсоння, занепокоєння і парестезія ротоглотки.
• З боку серцево-судинної системи: порушується серцевий ритм, можлива фібриляція шлуночків, з’являється відчуття серцебиття, суправентрикулярна тахікардія та екстрасистолія. Можливі прояви гіпотензії або гіпертензії, периферичної вазодилатації, ішемії міокарда, колапсу.
• З боку дихальної системи: можливий розвиток розладів дихання і посилення кашлю. Може бути спровоковано життєво небезпечний стан у вигляді парадоксального бронхоспазму. Такий стан вимагає негайного припинення використання Аскорілу і альтернативного лікування.

Аналоги Аскорілу

• Бронхостоп сироп
• Грудний збір
• Грудні краплі від кашлю
• Пектолван Фіто
• Пертусин сироп

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Аскоріл експекторант (Ascoril expectorant) Лікарські препарати

допоміжні речовини: сахароза, натрію бензоат (Е 211), кислоти лимонної моногідрат, розчин сорбітолу 70% (Е 420), гліцерин, пропіленгліколь, кислота сорбінова, смакові домішки ананаса та смородини чорної ID 20158, барвник жовтий захід FCF (Е 110), вода очищена.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: прозора в’язка рідина оранжевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Відхаркувальні засоби. Комбінації.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Аскоріл Експекторант — комбіновий препарат з бронходилатуючими, муколітичними та відхаркувальними властивостями. Завдяки раціональній комбінації сальбутамолу, бромгексину гідрохлориду, гвайфенезину та ментолу ефективно та швидко полегшує порушення функції бронхолегеневої системи.

Сальбутамол — селективний стимулятор b₂-адренорецепторів — ефективно та на тривалий час розширює бронхи. У терапевтичних дозах не спричиняє стимуляції серцевої діяльності. Бромгексину гідрохлорид знижує в’язкість мокротиння та сприяє його евакуації з бронхів. Гвайфенезин розслабляє та очищає бронхи від слизу, сприяє відхаркуванню. Ментол полегшує симптоми подразнення та запалення у слизовій оболонці дихальних шляхів.

Фармакокінетика. Спеціальні дослідження фармакокінетики препарату не проводились.

Показання

Секретолітична терапія при захворюваннях дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом та утворенням в’язкого секрету, що важко відділяється: при трахеобронхіті, хронічних обструктивних захворюваннях легень, бронхіальній астмі, емфіземі легенів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до сальбутамолу, інших симпатоміметиків, бромгексину, гвайфенезину, ментолу або до будь-якого іншого компонента препарату. Аритмія, тяжкі серцево-судинні захворювання, гіпертиреоз, тяжкі порушення функції печінки, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Гіпокаліємія, що розвивається внаслідок застосування препаратів, які містять сальбутамол, може підвищитись при одночасному застосуванні діуретиків. Унаслідок цього підвищується ризик розвитку аритмій при застосуванні на тлі такого лікування серцевими глікозидами. Ефекти сальбутамолу можуть бути зменшені при одночасному використанні β-адреноблокаторів, особливо неселективних (таких як пропранолол), а також можуть підсилитися при одночасному застосуванні ксантинів (наприклад теофіліну).

Не слід одночасно застосовувати сальбутамол з препаратами для інгаляційного наркозу, адреналіном, трициклічними антидепресантами та кортикостероїдами.

Бромгексин не слід призначати одночасно з лікарськими засобами, що містять кодеїн. При одночасному застосуванні бромгексину та препаратів, що подразнюють травний тракт, можливе взаємне посилення подразливої дії на слизову оболонку шлунка. Одночасний прийом з антибіотиками (амоксицилін, еритроміцин, цефуроксим, доксициклін), сульфаніламідними препаратами сприяє підвищенню їх концентрації у бронхіальному секреті. При прийомі одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр, можливе утруднення відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету у дихальних шляхах). Можливий одночасний прийом з бронходилататорами.

Гвайфенезин підсилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, а також етанолу. Також може зумовити хибнопозитивні результати діагностичних тестів, при яких визначають 5-гідроксиіндолоцетну та ванілмигдалеву кислоти у сечі.

Немає даних щодо негативної взаємодії ментолу з іншими лікарськими засобами.

Особливості застосування

Добре збовтати перед застосуванням.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з есенціальною або симптоматичною гіпертензією, ішемічною хворобою серця та з іншими серцево-судинними захворюваннями, а також пацієнтам, які хворіють на субкомпенсований цукровий діабет, глаукому.

Дуже рідко на тлі застосування бромгексину спостерігалися тяжкі шкірні реакції, наприклад синдром Стівенса — Джонсона та синдром Лайєлла. При появі змін на шкірі та слизових оболонках слід негайно звернутися до лікаря, а застосування препарату припинити.

При порушенні бронхіальної моторики, що супроводжується утворенням великої кількості бронхіального секрету (злоякісний синдром війок), препарат слід застосовувати з особливою обережністю через можливий застій секрету.

При порушенні функції нирок (включаючи тяжку ниркову недостатність) або захворюваннях печінки (при печінковій недостатності середнього та легкого ступеня тяжкості) слід застосовувати з особливою обережністю (зменшуючи дозу або збільшуючи інтервал часу між застосуванням).

Рекомендується періодичний контроль функції печінки, особливо при тривалому застосуванні. Пропіленгліколь, що входить до складу препарату, може викликати у дітей симптоми, що нагадують такі при вживанні алкоголю.

Препарат містить сахарозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, недостатністю сахарози-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Перед початком лікування та під час лікування таких хворих необхідно контролювати рівень глюкози в крові.

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення ішемії міокарда, асоційованої із застосуванням сальбутамолу. Пацієнтам із хворобами серця (наприклад з ішемічною хворобою серця), які лікуються сальбутамолу сульфатом, у разі виникнення болю в грудях або інших симптомів, що свідчать про загострення хвороби серця, слід звернутися за медичною допомогою. Слід звернути увагу на оцінку таких симптомів, як ядуха та біль у грудях, що можуть бути наслідком як захворювання серця, так і захворювань дихальної системи.

Результатом лікування β₂-агоністами може бути тяжка гіпокаліємія, тому рекомендується перевіряти рівень калію в сироватці крові.

Як і інші агоністи β-адренорецепторів, сальбутамолу сульфат може призводити до оборотних метаболічних змін, наприклад до збільшення рівня цукру в крові. У зв’язку з цим були окремі повідомлення про розвиток кетоацидозу у хворих на цукровий діабет. Одночасне застосування кортикостероїдів може загострити цей стан.

Не призначати пацієнтам перед застосуванням наркозу.

Препарат не можна застосовувати хворим з гіпертрофічною кардіоміопатією.

При наявності шлункових кровотеч в анамнезі сироп слід застосовувати під контролем лікаря. При лікуванні препаратом необхідно вживати достатню кількість рідини, що збільшує відхаркувальну дію бромгексину.

Наявний в складі лікарського засобу барвник жовтий захід FCF (Е 110) може спричиняти алергічну реакцію.