Чим лікувати рефлюкс-езофагіт: препарати, медикаментозна терапія

Як лікувати рефлюкс езофагіт? Рефлюксна хвороба — непросте захворювання, тому пацієнтам потрібно уважно ставитися до появи симптомів даного захворювання і обов’язково пройти обстеження у фахівця.

Тільки комплексна терапія допоможе позбавитися рефлюкс-езофагіту, тому кожній людині, яка страждає від цього захворювання, буде корисно знати, як ця хвороба повинна правильно лікуватися за допомогою грамотного лікаря.

Отже, давайте приступимо.

Існуючі схеми лікування рефлюкс езофагіту ліками

Чи можна вилікувати рефлюкс езофагіт назавжди? Можна, якщо звернутися до грамотного лікаря і отримати сучасне лікування.

Лікарі виділяють кілька ефективних та дієвих схем лікування рефлюкс-езофагіту. Усі вони підбираються строго в індивідуальному порядку кожного пацієнта після отримання результатів обстеження.

1. Терапія одним лікарським засобом. При цьому не враховуються симптоми рефлюксу езофагіту, ступінь ураження м’яких тканин, а також ускладнення. Це найменш ефективна схема лікування пацієнтів, яка може спричинити погіршення здоров’я.
2. Посилююча терапія. Лікарі призначають пацієнтам різні лікарські засоби, що відрізняються між собою ступенем агресивності. Хворим потрібно суворо дотримуватися дієти та приймати антацидні препарати.
3. Прийом потужних блокаторів протонного насоса. Коли симптоми починають зникати, пацієнтам призначаються прокінетики. Ця схема лікування підходить для хворих, у яких діагностовано рефлюкс езофагіту тяжкої форми.

Рефлюкс езофагіт: схема лікування

Класична схема терапії хвороби поділяється на 4 етапи:

1. Перший ступінь рефлюкс езофагіту. Пацієнти повинні тривалий час приймати антациди та прокінетики (детальніше для прийому антацидів).
2. 2 ступінь запального процесу. Хворим необхідно дотримуватися правильного харчування та приймати блокатори. Останні сприяють нормалізації рівня кислотності.
3. 3 ступінь запального процесу тяжкої форми. Пацієнтам призначають вживання блокаторів рецепторів, інгібітори та прокінетики.
4. Остання ступінь рефлюкс езофагіту супроводжується яскраво вираженими клінічними проявами. Лікування медикаментами не принесе позитивного результату, тому хворим виконують оперативне втручання у поєднанні з курсом підтримуючої терапії.

Як вилікувати рефлюкс езофагіт назавжди? Тривалість терапії залежить від рівня ураження шлунково-кишкового тракту. Початкову стадію рефлюкс-езофагіту можна вилікувати за допомогою правильного та збалансованого харчування. Курс терапії розраховується кожного пацієнта в індивідуальному порядку.

Чим лікувати рефлюкс езофагіт

Якщо процес перетравлення їжі порушений, то вміст шлунка при тривалому знаходженні у ньому викликає запальний процес та подразнення стінок.

Пацієнти відчувають тяжкість у кишечнику, відчуття переповненості шлунка, нудоту та гіркоту у роті. Після їди біль стає сильним і набуває гострої форми.

Існує кілька ефективних методик терапії рефлюкс езофагіту, які призначаються тільки лікарем після діагностики та вивчення анамнезу пацієнта.

Медикаментозне лікування

Як позбутися рефлюксу езофагіту? Залежно від форми перебігу хвороби лікарі призначають пацієнтам прийом блокаторів протонного насоса або інгібітори Н2-гістамінових рецепторів.

Перша група препаратів допомагає нормалізувати роботу залоз шлунка та слизової оболонки травної системи.

Ці медикаменти призначаються пацієнтам і для додаткового захисту стінок стравоходу, дванадцятипалої кишки та шлунка.

При правильному застосуванні блокаторів починають швидше відновлюватися пошкоджені ділянки слизової оболонки. Препарати приймаються тривалий час , а якщо у пацієнта діагностували важку форму рефлюкс-езофагіту, то призначають подвійне дозування на початковому етапі лікування.

До найефективніших лікарських препаратів відносять:

• Езомепразол;
• Пантопразол;
• Рабепразол;
• Ранітідин;
• Фамотідін;
• Роксатидін.

Особливості антацидів

Ці речовини допомагають швидше та ефективно впоратися з проявами печії. Після застосування антацидів їх основні компоненти починають діяти на організм через 15 хвилин. Головне завдання такої терапії полягає у зменшенні кількості соляної кислоти, яка стає причиною печіння та хворобливості у грудній клітці.

Найбільш ефективними лікарськими препаратами є:

• Ренні;
• Маалокс;
• Гастал;
• Фосфалюгель;
• та інші.

Альгінати

Гевіскон – це дієвий та безпечний альгінат нового покоління.

Після прийому цього засобу відбувається нейтралізація соляної кислоти, утворюється додатковий шар для захисту шлунка та нормалізується функціонування шлунково-кишкового тракту.

Прокінетики

Основне завдання прокінетиків полягає у покращенні моторної функції шлунка, м’язів та верхніх відділів тонкого кишечника. Лікарі рекомендують своїм пацієнтам застосовувати Метоклопрамід та Домерідон . Ці лікарські засоби зменшать тривалість контакту стравоходу із соляною кислотою.

Фізіотерапевтичні процедури

Ампліпульстерепія протягом тривалого часу використовується для лікування рефлюкс езофагіту.

Процедура проводиться у фізіотерапевтичному кабінеті та спрямована на зняття больових відчуттів, усунення вогнищ запалення, покращення моторики шлунка та кровообігу.

Якщо у пацієнта сильний гострий біль, то виконують електрофорез із гангліоблокуючими засобами. НВЧ-терапія показана хворим, у яких разом із рефклюкс езофагітом діагностували патологічні порушення у печінці, виразку шлунка та дванадцятипалої кишки.

Також до найефективніших методик фізіотерапевтичного лікування відносять аплікації з сульфідним муловим брудом та електросон .

Лікувальне харчування та дієта

Пацієнтам важливо переглянути раціон та режим харчування. Їжа повинна бути відварена, приготовлена ​​на пару або тушкована з мінімальною кількістю олії. Важлива умова – це дрібне харчування невеликими порціями. Пацієнтам заборонено лежати відразу після прийому їжі. Дотримання такого правила допомагає зменшити інтенсивність та кількість нападів у нічний час.

• Пацієнтам не можна переїдати, тому що при переповненні шлунка відбувається посилення закидання вмісту стравоходу.
• Дізнатися більше про те, яким має бути лікувальне харчування при цій хворобі, ви можете у цій статті.

Операція при рефлюксі езофагіт

Хірургічне лікування рефлюкс езофагіту проводять у тому випадку, коли медикаментозна терапія не принесла позитивного результату. Основна мета оперативного втручання – це припинення закидання вмісту шлунка в стравохід. Перед операцією пацієнтам проводять повне комплексне обстеження, і лише після цього виконують фундоплікацію.

Доступ до шлунка буває відкритим чи лапароскопічним. Під час проведення хірургічного втручання днище шлунка обертають навколо стравоходу, щоб створити манжетку. Найменш травматичний спосіб проведення операції – це лапароскопічний, який має мінімальну кількість ускладнень.

Лікування народними засобами

Лікування рефлюкс-езофагіту засобами народної медицини можливе тільки після консультації з лікарем . Використовувати збори рослинних компонентів можна лише на початковій стадії розвитку хвороби.

Сік алое є ефективним засобом, який обволікає слизову оболонку стравоходу, зменшує запальний процес і контакт з їжею.

Відвар із насіння льону діє на організм аналогічно антацидам. Після прийому такого лікарського засобу знижується рівень кислотності у шлунку, обволікається та захищається стравохід.

Дихальні вправи при рефлюкс езофагіт

Головна особливість такого лікування полягає у правильному диханні. Ця методика буває самостійної чи використовують у поєднані із фізичними вправами.

Дихальна гімнастика при рефлюксі езофагіт виконується за наступною схемою:

1. Пацієнти приймають зручну для себе позу – сидячи чи стоячи. Робиться глибокий вдих та повільний видих. Людину необхідно використовувати мускулатуру черевної порожнини. Оптимальна кількість таких підходів – 4 рази.
2. Робиться спокійний вдих та швидкий видих м’язами живота (до 10 підходів).
3. Пацієнти роблять глибокий вдих, затримують дихання та сильно стискають м’язи живота. Необхідно докласти всіх зусиль і витримати паузу до п’яти секунд. Після цього робиться спокійний видих.

Під час дихальної гімнастики необхідно робити паузи, тому що у деяких пацієнтів починає крутитися голова. Важливо не поспішати та робити вправи послідовно. Скільки лікується рефлюкс езофагіт, стільки часу і рекомендується виконувати ці вправи, а в більшості випадків ще довше, щоб забезпечити стійкість результатів.

Гімнастика

Можна виділити такі особливості гімнастичних вправ при рефлюкс-езофагіт:

1. Гімнастика не допомагає пацієнтам позбутися болісної печії. Під час виконання вправ прискорюється процес одужання, зменшуються періоди загострення та кількість спазмів.
2. Кожен пацієнт зможе підібрати для себе оптимальний комплекс гімнастичних вправ, які нададуть реальну допомогу.
3. Заняття не належать до основної методики лікування, тому їх необхідно поєднувати з медикаментозною терапією.

Йога при рефлюкс езофагіт

Пацієнти, у яких діагностували рефлюкс-езофагіт, можуть займатися йогою. Такі вправи приносять величезну користь для організму та внутрішніх органів. Статичні пози чи асани дозволять повністю активувати роботу кровоносної системи, а також посилити м’язову масу тіла.

Поєднувати статичні пози можна з повільними рухами кінцівок, які допоможуть покращити кровообіг у м’язах та внутрішніх органах. Така унікальна методика забезпечує пацієнтам максимально ефективний лікувальний ефект.

Під час занять йогою активуються всі дихальні центри, посилюється насичення організму корисним киснем, прискорюється обмін речовин, покращується робота внутрішніх органів, а також опрацьовуються всі групи м’язів.

Спати на лівому боці при ГЕРХ чи ні?

1. Вчені, які займалися вивченням фізіологічних особливостей організму, стверджують, що при рефлюксі езофагіті найкраще спати на правому боці.
2. Це дозволить мінімізувати тиск на шлунок, кишечник та печінку.
3. Для запобігання закидання їжі зі шлунка в стравохід у нічний час пацієнтам рекомендується спати на високій подушці .

Схема лікування різних видів рефлюкс езофагіту

Існує кілька важливих правил лікування різних форм хвороби, які можуть відрізнятись один від одного. Як довго лікується рефлюкс езофагіт залежно від цього?

Лікування рефлюкс езофагіту зі зниженою кислотністю

Як основне лікування пацієнтам призначається прийом таблеток зі шлунковою кислотою під час їди. Така медикаментозна терапія допомагає їжі швидше переміститися до кишечника.

Важливо пам’ятати, що не можна перестаратися з прийомом таблеток і приймати їх без призначення лікаря, тому що таке ставлення до власного здоров’я може призвести до погіршення загального самопочуття. Це з тим, що кисле вміст шлунка нічого очікувати нейтралізовано з допомогою доступного кількості бікарбонатів.

Найефективніші препарати для лікування рефлюксу езофагіту

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) набула в XXI столітті характеру масової епідемії. Кожен третій мешканець розвинених країн мав нещастя зазнати на собі симптомів запалення стравоходу. Лікарі вважають, що розробка нових ефективних препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту є першочерговим завданням сучасної фармакології.

Цілі та методи консервативного лікування

Медикаментозне лікування рефлюксного запалення стравоходу спрямоване на усунення причин захворювання, зниження тяжкості зовнішніх проявів, одужання хворого.

Для успішного лікування ГЕРХ медикаментами необхідно:

• підвищити замикаючу здатність кардіального сфінктера;
• усунути моторні порушення стравоходу та шлунка;
• привести до норми кислотність шлункового соку;
• відновити баланс між захисними механізмами та агресивними факторами слизової оболонки стравоходу.

Лікування рефлюксу медикаментами проходить на тлі зміни харчових звичок, відмови від куріння та спиртних напоїв, дотримання режиму праці та відпочинку.

Ліки при ГЕРХ розподіляються на кілька основних груп:

• обволікаючі засоби;
• антацидні препарати;
• інгібітори протонного насоса (помпи) або скорочено ІПП;
• блокатори гістамінових рецепторів;
• прокінетики;
• антибіотики;
• ферменти;
• загоюючі засоби.

Комбінації препаратів підбираються відповідно до основного захворювання, яке спричинило гастроезофагеальний рефлюкс.

Обволікаючі засоби

Слизова оболонка стравоходу відчуває постійне роздратування, запалюється. Глибина ураження стінок стравохідного каналу залежить від ступеня агресивності шлункових та кишкових ферментів. Захистити слизову оболонку стравоходу здатні альгінати та антациди. Альгінати мають у складі гелеподібну речовину, що створює бар’єр для проникнення в стравохід соляної кислоти.

Біогель Ламіналь виготовлений з обробленої морської капусти, містить альгінову кислоту, йод, селен, цинк. Виводить токсини, прискорює загоєння слизової оболонки, знімає больовий синдром, збагачує раціон мінералами. Застосовують від ГЕРХ для дітей з 6-річного віку по столовій ложці 2 рази на день за 30 хвилин до їди. Дорослим рекомендується дві столові ложки. Курс лікування – 2 тижні.

Антацидні засоби

Протикислотні препарати при езофагіт нейтралізують соляну кислоту в шлунку, вступаючи з нею в реакцію. Гелі, суспензії, жувальні пігулки мають у складі солі алюмінію, магнію, кальцію. Засоби нового покоління беруть в облогу HCI до нерозчинних солей, що виводяться з організму в незмінному вигляді. Найефективніші препарати поєднують алюміній та магній.

До них відносяться:

• Маалокс;
• Гевіскон;
• Алмагель;
• Рутацид;
• Гастал;
• Ренні.

Крім антацидного ефекту, солі алюмінію утворюють захисну плівку, вбирають жовчні ферменти, підвищують тонус кардіального сфінктера. Солі магнію збільшують секрецію захисного слизу.

Приймають симптоматично від нападів печії, не перевищуючи зазначене дозування. Дія препаратів настає через 5-10 хвилин і триває до 3-х годин.

Інгібітори протонного насосу

Лікування езофагіту неможливо уявити без інгібіторів протонного насоса. Антациди з цієї групи ліків порушують синтез соляної кислоти на іонному рівні, знижуючи цим кислотність шлунка. Усі протонні блокатори кислотності є похідними бензімедазолу.

Основні діючі речовини представлені:

1. Омепразол – препарати Омез, Промез, Лосек.
2. Пантопрозол – торгові назви Пантап, Нольпаза, Улсепан.
3. Лансопразол – у продажу є під назвою Лантарол.
4. Рабепразол – міститься в ліках Берета, Разо, Парієт, Рабепразол.
5. Езомепразол – вважається найбільш ефективним ІПП, що надходить в аптечну мережу як Еманера, Нексіум, Езокар, Нео-Зекст.

Потрібні інгібіторні препарати для лікування рефлюкс-езофагіту у дорослих діють 24 години. Приймають один раз на добу до сніданку або після їжі. Продовжують терапію до 2-х місяців. Спільно з антибіотиками здатні вилікувати гастрит, виразку шлунка – початкові причини рефлюксу.

Тривала безконтрольна терапія ІПП може призвести до ускладнень – нудота, головний біль, поліпи шлунка, безсоння, ниркова недостатність.

Блокатори гістамінових рецепторів

Н-2 гістамінові блокатори пригнічують дію гістаміну. Секреція HCI відбувається у парієтальних клітинах слизової оболонки шлунка. Розташовані секреторні клітини переважно у фундальному відділі.

Гістамін є посередником у реакції синтезу та виділення соляної кислоти. Речовини у складі гістамінових блокаторів схожі за будовою на гістамін.

Вони зв’язуються з чутливими до гістаміну рецепторами, виключаючи їх на якийсь час.

Лікарські засоби із групи блокаторів гістаміну:

• Лафутідін;
• Циметидин – аналоги Беломет, Сімесан, Гістодил, Прімамет;
• Роксатидин – продається як Роксан;
• Ранітідин – міститься в препаратах Ацилок, Гістак, Зантак, Ранісан;
• Фамотідін – можна знайти під назвами Гастероген, Квамател, Ульфамід, Фамотел.

Випуск ліків від езофагіту налагоджений у розчинах для ін’єкцій та таблетках. Ранітидин входить до переліку життєво важливих лікарських засобів, які знімають алергічні прояви на оболонці стравоходу, сприяють загоєнню неглибоких ушкоджень слизової оболонки.

Прокінетики

Препарати прокінетиків та блокаторів кислотності відіграють важливу роль у лікуванні езофагіту. Дія прокінетиків спрямовано стимуляцію перистальтики антрального відділу.

Прискорюється процес евакуації вмісту шлунка в кишечник, усуваються застійні явища, підвищується тонус стравохідних сфінктерів. Кардіальний сфінктер знаходиться у місці переходу стравоходу в шлунок.

Від тонусу його м’язів залежить інтенсивність та частота печії.

Показаннями до прийому антибіотиків прокінетиків є нудота після їжі, тяжкість у шлунку, метеоризм, відрижка, печія. Всі відомі торгові назви прокінетиків створені на основі речовини домперидон.

Аптечні мережі пропонують ліки:

• Домет;
• Мотіліум;
• Домстал;
• Домрідон;
• Мотінорм;
• Пасажикс.

Застосовують у дітей з 5 років, вагітних та годуючих з обережністю. Можливі побічні дії – сухість у роті, спрага, розлади випорожнень, порушення місячного циклу у жінок.

З кінця 80-х років минулого століття лідируючі позиції в лікуванні гастритів, виразок та їх наслідків у вигляді ерозивного рефлюкс-езофагіт належать антибіотикам. Вони борються з причиною ерозивного ураження слизової оболонки – Helicobacter pylori.

Усунення бактеріальної інфекції здійснюється комбінованим впливом пеніцилінів та макролідів. Кислотостійкі антибіотики при запаленні шлунка та стравоходу – амоксицилін та кларитроміцин. Застосовують 2 десь у день.

Дозування розраховується індивідуально з огляду на вік, вагу, супутні захворювання. Лікувати рефлюкс переважно одночасним використанням ІПП з антибіотиками.

Зниження кислотності шлунка прискорює загоєння виразок та ерозій на будь-якій стадії ураження тканин.

Кандидозна грибкова поразка стравоходу лікується Ністатином, Кетоконазолом, Флуконазолом, Клотримазолом, Міконазолом. Виникає кандидоз у ослаблених, літніх людей, які страждають на аутоімунні захворювання.

Прийом антимікробних засобів може призвести до антибіотик-асоційованої діареї. Порушення випорожнень виникає від загибелі корисної мікрофлори в кишечнику та заселення його патогенними мікробами – клостридіями.

Запобігають дисбалансу симбіотичної флори профілактичним застосуванням пробіотиків. Найбільш поширені пробіотики – Лінекс, Еубікор, Аціпол, Ентерол, Біфіформ.

Замінюють аптечні препарати продукти з пробіотиками – ацидофілін, біфілюкс, кефір, ряженка, квашена капуста.

Ферментні препарати

Зниження ферментної активності шлункового соку призводить до погіршення травної функції шлунка. У цьому випадку спостерігаються застійні явища, печія, відрижка із неприємним запахом. Для перетравлення їжі призначають ферментні ліки, що містять пепсин, панкреатин, ліпазу, амілазу, хімотрипсин.

Прийом ферментів покращує засвоюваність білків, жирів, вуглеводів. Отримують препарати із підшлункових залоз тварин. Призначають Панкреатин, Мезім, Фестал, Креон, Пензитал після їди по 2 таблетки.

Загоюють засоби

Неатрофічний поверхневий гастрит має хронічний перебіг, запалення торкається верхнього шару слизової оболонки. Зняти набряк та почервоніння слизової оболонки при загостренні захворювання можна народними препаратами. Відвари лікарських трав м’яко, але ефективно відновлять цілісність слизової оболонки.

Прискорять регенерацію тканин, загоюючи ерозії та виразки. Найкращі фітозасоби у лікуванні рефлюкс-езофагіту – ромашка, шавлія, календула, кора дуба, лляне насіння. Столову ложку сухої сировини заварюють 300 мл окропу в термосі, настоюють 30 хвилин. Теплий проціджений відвар приймають по 100 мл тричі на день за 20 хвилин до їди.

Курс фітотерапії – 2 тижні.

Харчування та спосіб життя при рефлюкс-езофагіт

Лікування запалення стравоходу медикаментами проходить на тлі суворої дієти. Правила харчування, яких необхідно дотримуватись:

• способи приготування їжі – варіння, гасіння на воді, запікання без олії;
• температура страв від 30 до 50 ° С;
• суміш їжі – пюре, суфле, паштети, протерті супи, розварені каші;
• м’ясо – курка, кролик, індичка, яловичина;
• риба – тріска, хек, судак, терпуг, горбуша;
• крупи – манна, рисова, вівсяна, гречана;
• овочі – картопля, гарбуз, кабачок, морква;
• фрукти – банани, яблука, груші;
• молоко – кип’ячене нежирне, кефір некислий, сир;
• хліб – без дріжджів, білий учорашній, підсушений;
• печиво – сухе, нездобне, без добавок;
• напої – трав’яний чай, відвар шипшини, компот із сухофруктів, мінеральна столова вода без газу, киселі.

Режим харчування – рівномірний розподіл денного раціону на 5-6 скромних прийомів їжі. Бажано їсти в один і той же час. Неприпустиме куріння та вживання алкоголю. Виключаються смажені, гострі, жирні, солоні, мариновані продукти, газовані напої.

Слизову оболонку стравоходу та шлунка максимально захищають від термічних, хімічних, механічних пошкоджень. Після їди не можна нахилятися, лягати протягом години. Спати слід на піднесеному узголів’ї.

Рефлюкс-езофагіт лікується зниженням кислотності, усуненням запалення, регуляцією моторики шлунка. Препарати поєднуються для досягнення оптимальної лікувальної дії. Ефективність медикаментів підвищується дієтою та відмовою від шкідливих уподобань. Імунітет зміцнюється народними рослинними засобами, дотриманням режиму праці та відпочинку.

Інформація на нашому сайті надана кваліфікованими лікарями та має виключно ознайомлювальний характер. Не займайтеся самолікуванням! Обов’язково зверніться до фахівця!

Рум’янцев В. Г. Стаж 34 роки.

Гастроентеролог, професор, доктор медичних наук. Призначає діагностику та проводить лікування. Експерт групи з вивчення запальних захворювань. Автор понад 300 наукових праць.

Запитайте лікаря Рекомендуємо: Як розпізнати і чим лікувати варикозне розширення вен стравоходу

Лікування рефлюкс езофагіту препаратами (ліки, таблетки)

При рефлюкс езофагіті відбувається пошкодження тканин нижнього відділу стравоходу кислим вмістом, що закидається зі шлунка. Саме цим і пояснюються неприємні відчуття, що турбують людину – дискомфорт, відрижка кислим, кашель.

Подібні симптоми, властиві рефлюксу, можуть спровокувати безліч причин. Тому оптимальну лікувальну тактику має призначати лише фахівець – які лікарські препарати, їх дози, тривалість прийому.

Принципи лікувальної тактики

Проведені медичні дослідження переконливо показали, щоб упоратися з рефлюксом езофагітом, лікування препаратами має поєднуватися з іншими заходами – дієтотерапією, корекцією способу життя хворого. Тільки усунути справжні причини виникнення недуги, можна досягти поставленої мети – запобігти рецидивам хвороби, усунути неприємні відчуття.

Принципи лікування рефлюкс езофагіту:

• зниження кислотності вмісту шлунка до прийнятних властивостей шляхом призначення відповідних медикаментів;
• оптимальна стимуляція моторики структур травного тракту – посилення їхньої евакуаторної діяльності;
• відновлення та захист слизової оболонки стравохідної трубки ліками.

Причини та лікування хвороби тісно взаємопов’язані – усуваючи перші впливом других, хворий покращує власне самопочуття.

Проте, самостійно купувати в аптечній мережі та приймати той чи інший засіб від рефлюксу розладу не рекомендується.

Не знаючи механізму формування патології та точки застосування фармакологічної дії препарату, можна досягти протилежного результату – появи тяжких ускладнень.

Етапність лікування

Схема лікування рефлюксом хвороби передбачає прийом медикаментів у 2 етапи:

1. загоєння наявних дефектів слизової оболонки, купірування запальних процесів;
2. відновлення повноцінної діяльності стравохідної трубки та природних її сфінктерів.

Перший етап вимагає прийому препаратів із протизапальних та противиразкових підгруп не менше 6–8 тижнів. Тривалість фармакотерапії безпосередньо залежить від виразності симптомів та ступеня ураження тканин.

На другому етапі хворий приймає підтримуючі дози медикаментів з метою попередження можливих рецидивів та максимального відновлення здоров’я органу. У важких випадках людині може бути потрібна довічна підтримуюча терапія.

На сьогоднішній момент фахівцями розроблено кілька схем медикаментозного лікування рефлюкс езофагіту, до яких включені препарати з різними механізмами впливу та тривалістю настання необхідного ефекту.

Антациди та альгінати

Призначення застосування представників цієї підгрупи фармзасобів – швидка нейтралізація соляної кислоти у районі шлунка. Крім цього, на тлі їх використання виробляється у більшому обсязі бікарбонатів, природних захисників слизової оболонки травних структур. Вони до того ж пов’язують жовчні пігменти та інактивують пепсин.

Фахівцями здебільшого перевага надається несистемним медикаментам, у складі яких є алюміній чи магній. Сучасні антациди:

Оптимальний їх прийом у рідкій формі, що дозволяє якісно розподіляти по всій слизовій поверхні.

Антациди призначені саме зниження кислотності шлункового вмісту. Список протипоказань до них мінімальний, наприклад, індивідуальна непереносимість активних або допоміжних компонентів.

Інгібітори протонної помпи

За вироблення соляної кислоти відповідають спеціальні клітини травного тракту. Щоб знизити їхню гіпердіяльність, що є основною причиною симптому відрижки кислим, необхідний прийом препаратів з підгрупи інгібіторів протонної помпи.

Представникам цієї підгрупи, наприклад, Омезу, Рабепразолу, Пантопрозолу властиві такі фармакологічні ефекти:

• істотне зниження рівня базального, і навіть стимульованого викиду соляної кислоти;
• відновлення фізіологічної діяльності клітин слизової шлунка та стравохідної трубки.

До безперечних переваг цих препаратів, зокрема Омеза, фахівці вказують:

1. швидке настання необхідного ефекту;
2. не всмоктування у системний кровотік;
3. мінімальний перелік побічних дій на організм хворого.

Особливості структури препарату Омез дозволяють застосовувати тривалий час на другому етапі фармакотерапії. Симптоми гіркоти в роті та дискомфорту в надчеревній ділянці, характерні для рефлюксу шлунка, завдяки цьому з’являються набагато рідше.

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів

Діючі ліки від езофагіту, що вже встигли зарекомендувати себе з найкращого боку і у фахівців, і у хворих – блокатори Н2-гістамінових рецепторів. Яскравими представниками підгрупи є – Ранітідін, Фамотідін, Циметидін, Роксатидін.

Їх застосування має ту ж мету, що і у блокаторів протонної помпи – ефективно знизити концентрацію кислоти в травному соку. Вони безпосередньо впливають на Н2-гістамінові рецептори, перешкоджають їхній активній діяльності, завдяки чому вироблення соляної кислоти значно скорочується.

Найефективнішими представниками цієї підгрупи медикаментів є Фамотидин і Роксатидин. При їх використанні менше ймовірності формування синдрому відміни.

До безперечних переваг препаратів можна віднести:

• швидке зниження вироблення соляної кислоти у шлунку;
• суттєве уповільнення секреції пепсинів;
• можливість використання мінімальних доз для досягнення лікувального ефекту;
• стимулювання власних захисних сил слизової оболонки шлунка;
• поліпшення локального кровопостачання тканин та прискорення їх епітелізації.

При езофагіт у дорослих за допомогою блокаторів Н2-гістамінових рецепторів вдаються досить часто. Однак, оптимальні дози та тривалість прийому повинен призначати тільки лікар.

Підгрупа прокінетиків

Таблетки при рефлюксі, основним призначенням яких є посилення антропілорічної моторної функції – представники підгрупи прокінетиків.

Завдяки прискоренню евакуації стравохідного болюсу зі шлунка, відбувається послаблення закидання стравохідної трубки.

Спостерігається і виражена стимуляція тонусу нижньої кардії – м’язового кільця, що в нормі перекриває вхід у шлунок. Формується також ініціація езофагеального самоочищення.

Вилікувати рефлюкс допомагають:

1. Церукал, Реглан – мають здатність посилити моторику і тонус структур ШКТ, а також сфінктерів
2. Мотіліум, Домперидон – з переваг вказується відсутність системного впливу
3. Ганатон – нове покоління прокінетиків, сприяє прискоренню епітелізації ерозій, ефективний навіть при сильному запаленні.

Як приймати прокінетики, їх дози та тривалість фармакотерапії має визначати лише фахівець. При легкому перебігу хвороби цілком можливо повністю вилікувати.

Підгрупа гастропротекторів

Ефективними препаратами для лікування рефлюксу, безперечно, є гастропротектори. Завдяки своєчасному застосуванню, вони благотворно позначаються на тканинах стравохідної трубки, оскільки здатні підвищувати захисні функції травного слизу.

Симптоми хвороби зникають набагато швидше, якщо у комплексній фармакотерапії присутні:

• Цитотек
• Сайтотек
• Вентер
• Урсофальк
• Сукральфат

Медикаменти цієї підгрупи рекомендується приймати окремо від альгінатів. Антациди та гастропротектори погано поєднуються один з одним.

Симптоматична терапія

Часом загострення недуги відбувається через нервові потрясіння, психоемоційні навантаження. У цьому випадку впоратися з проблемою лише за допомогою перелічених вище ліків не вдається. Щоб лікувати рефлюкс, потрібна спеціалізована допомога психотерапевта.

Якщо ж симптоми закидання харчової грудки поєднуються зі спастичними імпульсами, досить прийняти спазмолітик, наприклад, Дюспаталін. Після усунення гіперспазму гладкої мускулатури петель кишечника, настає полегшення самопочуття.

Якщо людина віддає перевагу гомеопатії, слід врахувати, що з її допомогою вдається впоратися лише з початкової стадії хвороби. При тяжкому перебігу рефлюксу обов’язково призначається багатокомпонентна фармакотерапія.

Схема лікування рефлюкс-езофагіту лікарськими препаратами

Так як рефлюкс-езофагіт може бути обумовлений різними причинами, то терапевтичний підхід має комплексний характер.

Він включає дієтичну та постуральну терапію, лікування медикаментами та допоміжними засобами, хірургічну корекцію.

Вибір лікарського засобу, дозування та тривалість його застосування також залежать від багатьох факторів. Тому приймати ліки слід після консультації з фахівцем.

Принципи лікування рефлюкс-езофагіту

• запровадження обмежень у раціоні та підтримання певного способу життя;
• зниження кислотності вмісту шлунка шляхом призначення відповідних препаратів;
• стимуляція моторики органів травного тракту; посилення евакуаторної діяльності;
• призначення лікарських засобів, що забезпечують відновлення та захист слизової оболонки шлунка.

Слід звернути увагу на те, що всі принципи лікування тісно взаємопов’язані між собою. Недотримання однієї з них значно знижує ефективність терапії.

Основний курс лікувальної терапії

Тривалість основного курсу терапії рефлюкс-езофагіту – 4 тижні.

Якщо спостерігається ерозивна форма захворювання, тривалість лікування збільшують до 8 тижнів, у своїй можливе підвищення дозування лікарських засобів.

Якщо присутні зміни поза стравоходом (особливо у пацієнтів похилого віку), то терапевтичне лікування може тривати до 12 тижнів. При досягненні ефекту пацієнту призначають підтримуючу терапію.

Слід зазначити, що у багатьох пацієнтів з рефлюксом захворювання має хронічний характер і супроводжується рецидивами. У разі, якщо симптоми эзофагита немає, то лікарські препарати призначають за необхідності.

При ерозивній стадії

За наявності незначних та поодиноких ерозій лікування рефлюкс-езофагіту також може тривати 4 тижні. Інакше тривалість лікування становить 2 місяці. Призначають інгібітори протонної помпи (вранці та ввечері).

Додатково показаний прийом омепразолу, лансопразолу, пантопразолу, езомепразолу. Зазначені препарати також приймають двічі на день. Найефективнішим у разі вважають рабепрозол, який досить прийняти раз на добу.

Навіть після успішного лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту у переважної більшості пацієнтів зберігається ризик рецидиву протягом року. Таким людям потрібна тривала терапія препаратами ІПП, взятих у половинних дозах. Режим лікування підбирається лікарем з урахуванням багатьох індивідуальних параметрів (вік, наявність ускладнень та інших).

При неерозивній стадії

Якщо ерозії відсутні, ІПП приймають один раз на день протягом 4 тижнів. Кількість засобу, що приймається, залежить від інтенсивності запалення і знаходиться в діапазоні 10 – 40 мг. В обов’язковому порядку після основного курсу показана підтримуюча терапія, тривалість якої визначається лікарем і може тривати до півроку.

Можливі схеми лікування

У лікуванні рефлюкс-езофагіту можливе застосування наступних схем.

1. Використовується той самий препарат. Супроводжуючі симптоми, ускладнення та зміни у слизовій оболонці не враховуються. Це малоефективний підхід.
2. Має на увазі дієтотерапію, прийом антацидів. Лікарські препарати призначають різного ступеня впливу, залежно від виразності запального процесу.
3. Ефективна при лікуванні тяжкої форми захворювання. Спочатку показаний прийом сильних ІПП. Після зняття запального процесу призначають слабкі прокінетики.

Вибір схеми здійснюється лікарем на основі клінічної картини та даних обстеження.

Класична схема у 4 етапи

Класична схема лікування рефлюкс-езофагіту, представлена ​​в 4 етапи, залежить від ступеня захворювання.

Як видно з таблиці, що стоїть ступінь розвитку хвороби, то сильніші лікарські препарати.

Важливі етапи

Медикаментозне лікування проводять у 2 етапи. Перший спрямований на усунення провокуючих факторів та забезпечення процесу загоєння слизової оболонки органу. На другому етапі метою терапії є досягнення ремісії. У цьому випадку можливі 3 варіанти лікування:

• прийом ІПП тривалий час у великій дозі;
• при необхідності короткочасний (5 днів) прийом ІПП;
• прийом препарату відбувається лише у разі появи симптомів.

Лікар вибирає необхідний варіант, попередньо узгодивши його з пацієнтом.

Препарати

Для медикаментозного лікування рефлюкс-езофагіту використовують різні групи препаратів, що відрізняються між собою за багатьма факторами. Вони можуть мати різний механізм дії, тривалість настання ефекту, відрізнятися за часом прийому, ціною тощо.

Антациди та альгінати

Альгінати також призначені для зниження кислотності вмісту шлунка. До їх складу входить алгінова кислота. До них відносять: алгінат натрію, Гевіскон, Тополкан. Вони є кращими, ніж антациди, що містять алюміній.

ІПП – інгібітори протонної помпи

Інгібітори протонної помпи – ІПП – лікарські препарати, призначені зниження кислотності шлункового соку шляхом блокування виділення соляної кислоти клітинами органа. Мають низку переваг:

• швидка дія;
• не всмоктуються у кровотік;
• мають мінімум побічних ефектів.

Найпоширеніші інгібітори: Рабепразол, омепразол, пантопразол, ланзопразол.

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів – препарати, метою яких є зниження кислотності шлункового соку. Вони впливають на Н2-гістамінові рецептори, блокують їх, у результаті виділення соляної кислоти припиняється. На сьогоднішній день існує 5 поколінь препаратів цієї групи, найкращі з яких: Ранітідін і Фамотідін.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Характерна особливість блокаторів Н2-гістамінових рецепторів – викликати зворотну реакцію у разі різкого припинення їхнього прийому (синдром рикошету).

Прокінетики

До прокінетики відносять лікарські препарати, що підсилюють моторику шлунка та його евакуаційну діяльність. Крім того, вони діють у таких напрямках:

• зменшують час контакту вмісту органу із внутрішньою стінкою стравоходу;
• сприяють очищенню слизової оболонки стравоходу;
• підвищують тонус нижнього стравохідного сфінктера.

Часто прокінетики призначають одночасно з ІПП. У тому числі можна назвати: Домперидон, Ітоприд, Тегасерод.

Цитопротектори

До цієї групи препаратів відносять лікарські засоби, дія яких спрямована на підвищення захисних властивостей внутрішньої стінки стравоходу та шлунка. Їх застосування дозволяє:

• підвищити виділення слизу та посилити його захисні властивості;
• покращити кровообіг у слизовій оболонці стравоходу;
• знизити кислотність у шлунку (мізопростол);
• прискорити загоєння ерозій та виразок на слизовій оболонці стравоходу та шлунка.

Серед препаратів можна відзначити: Даларгін, Мізопростол.

Симптоматичне лікування

Рефлюкс-езофагіт може бути викликаний іншим захворюванням або протікати із супутньою патологією на її фоні. У такому разі лікування буде симптоматичним:

• Якщо причиною є нервові, неврологічні чи психологічні проблеми, то потрібна консультація спеціаліста. Можуть бути призначені заспокійливі засоби, антидепресанти та інші.
• За наявності виразки шлунка додатково показаний прийом антибактеріальних препаратів.
• Якщо слизова оболонка стравоходу схильна до стороннього впливу на фон зниженого імунітету, то паралельно рекомендується приймати імуностимулюючі засоби.

За таким же принципом проводиться лікування, якщо причиною рефлюкс-езофагіту є якесь інше порушення.

Гомеопатія при рефлюкс-езофагіт

• магній фосфат (купує біль);
• ірис верзиколор, вератрумальбум (при печії та болю за грудиною);
• калію біхромікум (печія, підвищене виділення соляної кислоти);
• беладонна, аргентумнітрикум (сильне запалення, ерозії у стравоході).

Гомеопатичні засоби підбирають у суворій відповідності до особливостей конституції пацієнта. Звертають особливу увагу на фізичний та психічний стан, інтенсивність захворювання. На першому етапі підбирають симптоматичні засоби, а потім, у міру покращення стану, призначають основні препарати, як правило, у високих дозах (не більше трьох засобів).

Полівітаміни

Щоб прискорити регенерацію тканин, відновити загальний та місцевий імунітет та забезпечити якнайшвидше одужання, необхідні вітаміни та макро- та мікроелементи. Нормальний раціон не забезпечує достатнє надходження цих сполук в організм, тим більше при захворюваннях травного тракту. Тому додатково потрібно приймати полівітамінні комплекси.

Підходи

На сьогоднішній день є різні підходи до медикаментозного лікування рефлюкс-езофагіту. Вибір того чи іншого методу обумовлений тяжкістю захворювання, морфологічними змінами тканини стравоходу, особливостями секреції та іншими факторами:

• По Шептуліну. Суть підходу: призначення лікарських засобів різного ступеня агресивності у кілька етапів.

1. Поєднання антацидів з дієтотерапією та зміною способу життя.
2. Використання прокінетиків або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів.
3. Застосування інгібіторів протонної помпи або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів спільно з прокінетиками.

• По Григор’єву. Терапія заснована на стадії захворювання та його форми.

1. На початковій стадії розвитку рефлюкс-езофагіт показана дієтотерапія у поєднанні з прийомом антацидів. Останні можна замінити коротким курсом блокаторів Н2-гістамінових рецепторів.
2. При другому ступені призначають тривалий курс прокінетиків та блокаторів Н2. Можливий короткий курс лікування інгібіторами протонної помпи.
3. На третій стадії хвороби поєднують прийом Н2 блокаторів з ІПП. Інший варіант: прокінетики та блокатори у великих дозуваннях.

Якщо ефект від медикаментозної терапії відсутній, показано хірургічне втручання. У разі погіршення психологічного стану пацієнта призначають Еглонін або Грандаксин із Тераленом.

Підтримуюча терапія

До завдань підтримуючої терапії входить зниження агресивного впливу препаратів. На перших двох стадіях захворювання цю функцію виконують прокінетики у звичайному дозуванні. При більш тяжкому перебігу рефлюкс-езофагіту до прокінетики додають Н2-блокатори сильної дії. Прийом – постійний під діагностичним контролем стану слизової оболонки.

Вагітність та ГЕРХ

При вагітності протипоказано призначення високих доз антацидних препаратів з алюмінієм, а також бікарбонат натрію. Прийом антацидів з магнієм призведе до легкого проносного ефекту. Для лікування можна використовувати такі лікарські та рослинні засоби, як:

• квітки ромашки;
• альгінати;
• крохмаль;
• супліддя вільхи.

Найбільшого ефекту досягають при комбінації альгінатів та в’яжучих засобів.

Діти

Лікарську терапію рефлюкс-езофагіту у дітей потрібно проводити лише під наглядом лікаря. Діагноз ставлять після ретельного обстеження.

При легкому ступені захворювання найчастіше призначають антацидні препарати або блокатори Н2-гістамінових рецепторів (Ранітідін, Фамотідін).

При самостійному застосуванні необхідно пам’ятати, що ці засоби усувають лише симптоми хвороби, а не причину.

Ранній вік

У немовлят рефлюкс – нормальне фізіологічне явище, проте його перебіг також потребує особливої ​​уваги.

У разі переходу в патологічну форму для попередження подальшого розвитку хвороби потрібно вжити термінових заходів.

Лікування рефлюкс-езофагіту у немовлят не схематизовано, так як проводиться тільки за суворими показаннями і відповідно до конкретного випадку. В основному застосовують постуральну терапію, антирефлюксні суміші, корекцію режиму харчування.

Старший вік

Для дітей старшого віку, як і для немовлят, лікування рефлюкс-езофагіту починається зі зміни режиму харчування, дієтотерапії, використання рослинних відварів. Якщо немедикаментозна терапія не призводить до полегшення стану, застосовують лікарські засоби. У старшому віці за показаннями лікаря можливе використання таких препаратів, як:

• антациди та альгінати;
• ІПП;
• блокатори Н2-гістамінових рецепторів

Основними лікарськими засобами на лікування у разі є антациди. Якщо ж симптоми рефлюкс-езофагіту у дитини проявляються регулярно, то додатково показано застосування ІПП та блокаторів.

УВАГА! Вибір лікарського засобу, його дозування та тривалість курсу лікування здійснює тільки лікар!

Висновок

Лікування рефлюкс-езофагіту – тривалий процес, що вимагає медикаментозного етапу. Якщо лікарські засоби та схема лікування підібрані грамотно, то це сприяє більш швидкому одужанню та попередженню рецидивів.

В іншому випадку захворювання може набути хронічної форми та/або перейти в наступну стадію. Тому дуже важливо вчасно звернутися до спеціаліста та своєчасно виконувати його розпорядження.

На сьогоднішній день існує достатня кількість медикаментозних засобів та методів, що дозволяють позбутися патології у будь-якому віці.

Лікування рефлюкс-езофагіту препаратами: найефективніші ліки

Зараз фахівці дотримуються декількох схем лікування рефлюкс-езофагіту. Кожна з них підбирається індивідуально, з урахуванням всіх отриманих результатів.

Для лікування ерозивно форми рефлюкс-езофагіту призначаються дані препарати

Основний курс лікувальної терапії

ерозивно стадія

Лікування рефлюкс-езофагіту триває 8 тижнів. Інгібітори помпи (ІПП) приймаються двічі за день (ранок, вечір). Омепразол також призначається два рази за добу по 20 мг.

Лансопразол слід приймати по 30 мг також вранці і ввечері. Прийом рабепразол є найефективнішим при лікуванні рефлюкс-езофагіту (1 раз за 24 години). Пантопразол — 40 мг / 2р. день.

Езомепразол призначається по 20 мг з аналогічною періодичністю, як у пантопразолу.

неерозівная

Курс лікування повинен тривати протягом місяця. ІПП приймаються один раз за день. Дозування інших препаратів коливається від 10 мг до 40 мг. Кількість залежить від тяжкості запального процесу.

Після основного курсу лікувальної терапії завжди призначається підтримуючу терапію. Це є хорошою профілактикою, оскільки тільки 20% хворих езофагітом зберігають ремісію протягом шести місяців при відсутності належного лікування.

Неерозівная форма рефлюкс-езофагіту вимагає місячного медикаментозного лікування

Більшість хворих приймають лікарські препарати довічно, так знижується ризик виникнення раку стравоходу.

можливі схеми

Перша схема лікувальної терапії одним і тим же ліками. При цьому не беруться до уваги виражені симптоми, ступінь зміни м’яких тканин, наявність ускладнень. Даний підхід не є ефективним, в деяких випадках може завдати шкоди здоров’ю.

Другий підхід до лікування — посилюється терапія. Мається на увазі призначення різних по агресивності препаратів на різних етапах запального процесу. Лікування полягає в дотриманні дієти і прийомі антацидних препаратів. Якщо ефекту не спостерігається, лікар призначає комбінацію схожих ліків, але більш сильних за дією.

Третя схема, при якій пацієнт починає приймати сильні блокатори протонного насоса. Як тільки виражені симптоми вщухають, застосовуються слабкі прокинетики. Цей захід позитивно впливає на здоров’я хворих, у яких рефлюкс-езофагіт протікає у важкій формі.

Прокинетики застосовуються при важкому перебігу захворювання

Класична схема в 4 етапи

• Рефлюкс-езофагіт при його слабкому прояві (1 ступінь) підтримується довічним прийомом препаратів (антациди, прокинетики).
• Середня тяжкість запалення (2 ступінь) має на увазі регулярне дотримання правильного харчування. Також необхідно приймати блокатори, які нормалізують кислотність.
• У період важкого запального процесу (3 ступінь) пацієнту призначаються блокатори рецепторів, інгібітори спільно з прокінетікамі.
• При краю препарати безсилі, тому потрібне оперативне втручання і курс підтримуючого лікування.

важливі етапи

Лікування медикаментами проводиться в два етапи. Перший спосіб загоює і приводить в норму слизову стравоходу.

Лікар вибирає підхід в лікуванні в залежності від побажань пацієнта

Другий метод лікування допомагає досягти ремісії. В даній схемі існує три підходи, який підбирається тільки спільно з пацієнтом за його бажанням.

• Прийом інгібіторів протонного насоса тривалий час у високих дозах, які дозволяють не допустити рецидиву.
• На вимогу. Приймаються інгібітори в повній дозі. Курс короткий — 5 діб. За допомогою цих препаратів швидко купіруються неприємні симптоми.
• На третьому підході приймаються ліки тільки в період появи симптомів. Рекомендується пити потрібну дозування 1 раз в тиждень.

Препарати для лікування рефлюкс-езофагіту

Рефлюкс-езофагіт на початковому етапі можна вилікувати тільки правильним, збалансованим харчуванням. На інших стадіях допомагає тільки медикаментозне лікування. Фахівці використовують при лікувальної терапії кілька груп препаратів при рефлюкс-езофагіті.

• Прокинетики. Вони нормалізують відділ нижнього сфінктера, який пропускає їжу з стравоходу. В якості основного діючої речовини, в препараті знаходиться домпірідон. Він міститься в Мотіліума і Мотілак.
• Антациди. Знижують кислотність, нейтралізуючи її. З даної групи виходить Алмагель. Якщо больові напади досить інтенсивні, призначають алмагель А. Тривалість прийому другого виду гелю не більше семи днів.
• Антисекреторні препарати. Пригнічують виникнення кислоти. З даного виду ліків, приймають омепразол, запиваючи його малою кількістю рідини. Не слід розжовувати капсулу. Також призначається фамотидин.

Якщо рефлюкс-езофагіт пройшов початковий етап, то вилікувати його без використання медикаментів не вийде

Тривалість лікувальної терапії та кількість прийнятих ліків залежить від тяжкості запального процесу. Зазвичай призначаються два препарати з різних груп. Наприклад, мотилиум з Алмагель або омепразол спільно з Мотіліума. Терапія повинна тривати не менше 1,6 місяців. При важкому запаленні стравоходу застосовуються всі три групи медикаментів, і триває їх прийом більше 2-х місяців.

Між даними препаратами є певні відмінності. Основні з них, це різні дієві механізми, швидкість настання позитивної динаміки, тривалість надає дії на уражену ділянку, різний ефект в залежності від часу прийому, цінова категорія лікарського засобу.

Перераховані відмінності враховує тільки кваліфікований фахівець. Дільничний лікар не загострює увагу на тих же умовах. Будьте уважні.

живлення

Протягом захворювання, від початку до кінця лікування потрібно дотримуватися здорового способу життя, дотримуватися дієти. Цей захід входить в схему лікування рефлюкс-езофагіту. Оскільки дане запалення виникає в стравоході, правильне харчування — запорука успішного лікування.

Тільки завдяки правильно підібраному харчування, можна нормалізувати роботу травної системи. Також при дотриманні дієти досить швидко купіруються симптоми запалення в стравоході.

Ефективність лікування буде вище, якщо дотримуватися дієти

Основні ознаки езофагіту — це печіння в області грудей, регулярна печія, відрижка повітрям, больові відчуття в області шлунка. Виявляються вони переважно, коли людина лежить.

Корисні рекомендації по харчуванню

• Перед прийняттям їжі бажано вжити 200 грам холодній воді без газу. Таким способом захищається слизова стравоходу.
• Протягом дня при правильній дієті рекомендується з’їдати два шматочки картоплі в сирому вигляді. Це знизить виникнення шлункового соку. Картоплю можна замінити парою горіхів або білим хлібом.
• Людина припуститься помилки, якщо при наявності рефлюкс-езофагіту він буде вживати алкоголь, особливо перед їжею.
• Бажано стримувати себе від спокуси з’їсти чогось смачного після 20:00. Так ви виключіть ризик нападу печіння за грудиною.

Є на ніч не рекомендується

• Після трапези (вечірня, денна) бажано сісти, лягати не можна.
• Перед нічним відпочинком слід випити настій ромашки в розмірі 100 грамів.
• Також не варто при езофагіті носити тугий одяг. Приберіть подалі пояса, пояси, що стягують черевну порожнину.
• Харчування протягом дня має бути дробовим, бажано трапезувати не менше шести разів за добу. Порції маленькі. Перед і після прийняття їжі слід випивати склянку води.
• Оптимальна рідина для пацієнтів з рефлюкс-езофагітом — шипшина, компот з сухих фруктів, молоко з низьким відсотком жиру.
• Введіть в своє меню при запальному процесі в стравоході кефір, сирну масу, легкий йогурт — ці продукти приводять у норму роботу шлунка і стравоходу.
• Якщо пацієнт любить каші, в раціоні слід залишити тільки два види крупи (овес, пшоно).
• З фруктів допоможуть лікувати ознаки рефлюкс-езофагіту сливи, плоди груші, стиглі плоди персиків, банани. Вживати їх потрібно вранці або на голодний шлунок.

Налагодити роботу кишечника можна за допомогою молочної продукції

Послідовність підтримуючої терапії

Її основний принцип — зниження «агресивності» ліків до рівня, швидко усуває ознаки езофагіту. При ерозивно запальному процесі стан підтримується прокінетікамі. Стандартна доза препарату дає хороший ефект. Цей момент стосується тільки двох початкових ступенів рефлюкс-езофагіту.

На більш важких стадіях підтримуюча терапія складається з постійного прийому сильних ліків, включаючи прокинетики і блокатори. Таким пацієнтам призначаються часті дослідження стравоходу, щоб проконтролювати стан гладких тканин.

Головне для досвідченого фахівця — домогтися загоєння слизової оболонки стравоходу. Потім лікар усуває за допомогою ліків головний симптом — печію. В кінцевому результаті має покращитися якість життя пацієнта.

Про можливі методи лікування захворювання піде мова нижче:

Лікування рефлюкс езофагіту препаратами: розповідаємо про найефективніших таблетках

У терапії гастроезофагального рефлюксной хвороби використовують антацидні засоби, блокатори гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи і прокінетіческого препарати.

Застосування конкретної групи лікарських засобів залежить від віку пацієнта, стадії патологічного процесу, ступеня вираженості симптоматики. Далі буде розписано, як лікувати рефлюкс езофагіт, які таблетки призначає лікар.

Лікування рефлюкс езофагіту: найефективніші препарати

антациди

При рефлюкс езофагіті застосовують антациди — група ліків, метою яких є нейтралізація надлишкової кислотності шлункового соку за допомогою хімічних реакцій. У більшості сучасних препаратів міститься магній, кальцій, алюміній у вигляді хімічних сполук. Саме на цих речовинах заснований механізм дії.

Крім основних компонентів, в складі можуть перебувати допоміжні речовини, що володіють наступними ефектами:

• проносним;
• спазмолітичну;
• знеболюючим (анастетіческім) і іншими.

Антациди класифікуються на:

• всмоктуються (системні);
• всмоктуються (несистемні).

Різниця між ними в тому, що системні мають здатність всмоктуватися в кров, а несистемні — немає.

Системні антациди

Ці препарати при рефлюксі езофагіті також використовуються. Їх позитивною стороною є швидкість настання терапевтичного ефекту, пацієнти відзначають усунення печії протягом декількох хвилин.

З іншого боку, ефект від застосування цих ліків досить короткочасний. Крім цього гастроентерологи описують феномен рикошету після скасування прийому всмоктуються препаратів. Він полягає в тому, що при припиненні надходження діючої речовини в організм відбувається збільшення синтезу соляної кислоти (НCl) парієтальних клітинах шлунка.

Ще одним мінусом є утворення вуглекислого газу під час хімічної нейтралізації соляної кислоти. Це призводить до розтягування шлунка, що провокує нові гастроезофагального рефлюксу.

Надмірне всмоктування діючої речовини в кров може викликати зсув кислотно-лужної рівноваги в бік ощелачивания (алкалоз).

Серед препаратів групи несистемних антацидів виділяють:

• Ренні;
• суміш Бурже;
• натрію гідрокарбонат;
• кальцію карбонат;
• оксид магнію і інші.

несистемні антациди

Від системних вони відрізняються більш повільним настанням терапевтичного ефекту. Однак, невсасивающімся група діє набагато довший, ніж ті, що всмоктуються ліки.

Несистемні препарати не володіють феноменом рикошету, не утворюють вуглекислий газ при нейтралізації соляної кислоти, в цілому володіють меншою кількістю побічних дій.

По складу вони поділяються на:

• фосфат алюмінію містять (Фосфалюгель);
• магнієво-алюмінієві кошти (Алюмаг, Альмагель, Маалокс);
• кальцієво-натрієві (Гавіскон);
• містять алюміній, магній, кальцій (Тальцид, Рутацід).

Крім цього існують комбіновані ліки, найпопулярнішими з яких є магнієво-алюмінієві комбінації. Альмагель А включає в себе анестезин, що додає препарату знеболюючий ефект.

До основної речовини також додають симетикон, який використовується в терапії здуття живота (метеоризму). До таких засобів відносять Гестід, Альмагель Нео. Також застосовують і інші препарати для лікування рефлюкс езофагіту у дорослих.

Блокатори гістамінових рецепторів

Інгібітори рецепторів гістаміну (Н2) мають здатність пригнічувати секрецію соляної кислоти парієтальних клітинах шлунка. Це досить стара група препаратів, яка зараз використовується лише у деяких категорій пацієнтів.

Це пов’язано з тим, що вони не можуть на 100% забезпечити контроль над виробленням соляної кислоти, так як її продукція, крім гістаміну, регулюється ще гастрином і ацетилхоліном. Також Н2 блокатори володіють феноменом рикошету, який був описаний вище.

Крім цього, ефект від їх застосування знижується з кожним повторним прийомом (тахифилаксия). Тахіфілаксія проявляється на третю добу щоденного вживання ліків. В результаті блокатори гістамінових рецепторів не можуть бути використані для дуже тривалої терапії рефлюкс езофагіту.

Варто зазначити, що вищеописані феномени проявляються у кожної людини індивідуально.

Виділяють кілька поколінь цієї групи:

• 1 покоління (Циметидин);
• 2 покоління (Ранітидин, Ранісан, Гистак);
• 3 покоління (Фамотидин, Квамател);
• 4 покоління (Нізатідін);
• 5 покоління (Роксатідін).

Найефективнішим препаратом за ступенем пригнічення секреції соляної кислоти вважається Фамотидин (торгова назва Квамател). На його користь вказують і відносно низька частота виникнення побічних ефектів, економічний фактор.

3 покоління ліків може бути показано до призначення для лікування гастроезофагального рефлюксной хвороби у пацієнтів, у яких не відзначаються явища тахіфілаксії.

Інгібітори протонної помпи

Які ще ліки від рефлюкс езофагіту допомагають? Блокатори протонного насоса (ІПП, інгібітори Na / KАТФази) — група засобів, спрямована на пригнічення секреції HCl (соляної кислоти) у вигляді на парієтальні клітини шлунка. На відміну від Н2 блокаторів ІПП дозволяють здійснювати повний контроль секреції, за допомогою корекції дозування.

ІПП вважаються ефективними, і використовуються в лікуванні ГЕРХ, гастродуоденита з підвищеною кислотністю, виразковій хворобі 12-палої кишки і шлунка.

При прийомі всередину діюча речовина ліки, розчиняючись потрапляє в кровотік, потім в печінку, після чого надходить в мембрани основних клітин слизової оболонки шлунка. Далі в результаті складних фізико-хімічних взаємодій клітини перестають секретировать соляну кислоту, тим самим знижуючи рівень кислотності (РН) шлункового соку.

Найбільш відомим і самим застосовуваним препаратом серед ІПП є Омепразол (Омез). Він відноситься до першого покоління інгібіторів протонної помпи, вважається кращим за співвідношенням ціни до якості.

Широко зустрічаються і такі препарати при рефлюкс езофагіті, як:

• Пантопразол (2 покоління);
• Лансопразол (3 покоління);
• Рабепразол (4 покоління).

У разі тривалого вживання великих доз збільшується ризик переломів кісток кінцівок, хребта, існує ризик розвитку гіпомагніємії (зниження рівня магнію в крові).

прокинетики

Прокінетікамі називають групу ліків, яка нормалізує моторику шлунково-кишкового тракту. Вони діляться на кілька підгруп за механізмом дії, але найпопулярнішими є представники блокаторів дофамінових рецепторів (Д2).

При терапії гастроезофагального рефлюксной хвороби вони використовуються завдяки здатності усувати патологічний рефлюкс шлункового вмісту в стравохід, також прокинетики в цілому позитивно впливають на перистальтику шлунка, кишечника.

Представником першого покоління є Метоклопрамид (Церукал) , його також відносять до протиблювотну засобів. Це досить старе ліки, яке поступово відходить на другий план після появи 2 покоління прокінетіческого засобів ( Домперидон, Домрид, Мотилиум ).

Різниця між першим і другим поколіннями полягає в меншій кількості побічних ефектів у останніх.

Досягається завдяки тому, що блокатори дофамінових рецепторів 2 покоління мають здатність не проникати через гематоенцефалічний бар’єр.

Тому вони не викликають спазмів м’язів обличчя і очей, протрузії мови та інших. Також 2 покоління практично не провокує втому, головні болі, слабкість, шуми в голові.

Чим лікувати рефлюкс езофагіт? Препарати Ітопрід (ІТОМЕД, Праймер) також входять в підгрупу блокаторів Д2 рецепторів, але крім цього він здатний пригнічувати ацетилхолінестеразою. Завдяки цьому збільшується кількість медіатора ацетилхоліну, необхідного для поліпшення моторики шлунково-кишкового тракту.

Антибіотики і вітаміни в лікуванні ГЕРХ

Антибактеріальні препарати, тобто антибіотики при рефлюкс езофагіті не призначаються. Їх мета — бактерії, що викликають запальну реакцію. У разі ГЕРБ запалення обумовлено лише занедбаністю кислого вмісту шлунка в лужне середовище стравоходу.

Макролідні антибіотики (Азитроміцин, Кларитроміцин), які використовуються для ерадикації ХелікобактерПілорі (гастрит типу В, виразкова хвороба) надають позитивний ефект на моторику шлунку, зменшуючи кількість гастроезофагального рефлюксу. Але їх призначення не показано при терапії рефлюкс езофагіту.

Вітаміни при рефлюкс езофагіті

Можуть бути призначені полівітамінні комплекси ( Дуовит, Аевіт, Вітрум, Мульті-Табс ). Їх застосування дозволяє запобігти гіповітаміноз, підвищити захисні і відновні функції організму.

Лікування рефлюкс езофагіту препаратами (ліки, таблетки)

При рефлюкс езофагіті відбувається пошкодження тканин нижнього відділу стравоходу закидати з шлунку кислим вмістом. Саме цим і пояснюються неприємні відчуття, що турбують людину — дискомфорт, відрижка кислим, кашель.

Подібні симптоми, властиві рефлюксу, можуть спровокувати безліч причин. Тому оптимальну лікувальну тактику повинен призначати тільки фахівець — які лікарські препарати, їх дози, тривалість прийому.

Принципи лікувальної тактики

Проведені медичні дослідження переконливо показали, щоб впоратися з рефлюкс езофагітом, лікування препаратами повинно поєднуватися з іншими заходами — дієтотерапією, корекцією способу життя хворого. Тільки усунути істинні причини виникнення недуги, можна домогтися поставленої мети — запобігти рецидивам хвороби, усунути неприємні відчуття.

Принципи лікування рефлюкс езофагіту:

• зниження кислотності вмісту шлунка до прийнятних параметрів шляхом призначення відповідних медикаментів;
• оптимальна стимуляція моторики структур травного тракту — посилення їх евакуаторної діяльності;
• відновлення і захист слизової стравохідної трубки ліками.

Причини і лікування хвороби тісно взаємопов’язані — усуваючи перші впливом друге, хворий покращує власне самопочуття.

Однак, самостійно здобувати в аптечній мережі та приймати той чи інший засіб від рефлюкс розлади не рекомендується.

Не знаючи механізму формування патології та точки прикладання фармакологічної дії препарату, можна добитися протилежного результату — появи важких ускладнень.

етапність лікування

Схема лікування рефлюкс хвороби передбачає прийом медикаментів в 2 етапи:

1. загоєння наявних дефектів слизової, купірування запальних процесів;
2. відновлення повноцінної діяльності стравохідної трубки і природних її сфінктерів.

Перший етап вимагає прийому препаратів з протизапальних та противиразковий підгруп не менше 6-8 тижнів. Тривалість фармакотерапії безпосередньо залежить від вираженості симптомів і ступеня ураження тканин.

На другому етапі хворий приймає підтримуючі дози медикаментів з метою попередження можливих рецидив і максимального відновлення здоров’я органу. У важких випадках людині може вимагатися довічна підтримуюча терапія.

На сьогоднішній момент фахівцями розроблено декілька схем медикаментозного лікування рефлюкс езофагіту, в які включені препарати з різними механізмами впливу і тривалістю настання необхідного ефекту.

Антациди і альгінати

Призначення застосування представників цієї підгрупи фармзасобів — швидка нейтралізація соляної кислоти в районі шлунка. Крім цього, на тлі їх використання виробляється в більшому обсязі бікарбонатів, природних захисників слизової травних структур. Вони до того ж пов’язують жовчні пігменти і інактивують пепсин.

Фахівцями в більшості випадків перевага віддається несистемним медикаментів, в складі яких присутній алюміній або магній. Сучасні антациди:

Оптимальний їх прийом в рідкій формі, що дозволяє якісно розподіляти по всій поверхні слизової.

Антациди призначені саме для зниження кислотності шлункового вмісту. Перелік протипоказань до них мінімальний, наприклад, індивідуальна непереносимість активних або допоміжних компонентів.

Інгібітори протонної помпи

За вироблення соляної кислоти несуть відповідальність особливі клітини травного тракту. Щоб знизити їх гіпердеятельность, що є основною причиною симптому відрижки кислим, необхідний прийом препаратів з підгрупи інгібіторів протонної помпи.

Представникам цієї підгрупи, наприклад, Омез, рабепразол, пантопразол притаманні такі фармакологічні ефекти:

• істотне зниження рівня базального, а також стимульованого викиду соляної кислоти;
• відновлення фізіологічної діяльності клітин слизової шлунка і стравохідної трубки.

До безперечних переваг цих препаратів, в тому числі Омезу, фахівці вказують:

1. швидке настання необхідного ефекту;
2. НЕ всмоктуваність в системний кровотік;
3. мінімальний перелік побічних впливів на організм хворого.

Особливості структури препарату Омез дозволяють застосовувати його тривалий час на другому етапі фармакотерапії. Симптоми гіркоти у роті і дискомфорту в надчеревній ділянці, характерні для рефлюксу шлунка, завдяки цьому з’являються набагато рідше.

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів

Дієві ліки від езофагіту, які вже встигли зарекомендувати себе з найкращого боку і у фахівців, і у хворих — блокатори Н2-гістамінових рецепторів. Яскравими представниками підгрупи є — Ранитидин, Фамотидин, Циметидин, Роксатідін.

Їх застосування має на ту ж мету, що і у блокаторів протонної помпи — дієво знизити концентрацію кислоти в травному соку. Вони безпосередньо впливають на Н2-гістамінові рецептори, перешкоджають їх активної діяльності, завдяки чому вироблення соляної кислоти значно скорочується.

Найефективніші представники цієї підгрупи медикаментів — Фамотидин і Роксатідін. При їх використанні менше ймовірності формування синдрому відміни.

До безперечних переваг препаратів можна віднести:

• швидке зниження вироблення соляної кислоти в шлунку;
• істотне уповільнення секреції пепсину;
• можливість використання мінімальних доз для досягнення лікувального ефекту;
• стимулювання власних захисних сил слизової шлунка;
• поліпшення локального кровопостачання тканин і прискорення їх епітелізації.

При езофагіті у дорослих до допомоги блокаторів Н2-гістамінових рецепторів вдаються досить часто. Однак, оптимальні дози і тривалість прийому повинен призначати тільки лікар.

підгрупа прокинетиков

Таблетки при рефлюксі, основним призначенням яких є посилення антропілоріческой моторної функції — представники підгрупи прокинетиков.

Завдяки прискоренню евакуації стравохідного болюса з шлунка, відбувається ослаблення закидання в пищеводную трубку.

Спостерігається і виражена стимуляція тонусу нижньої кардії — м’язового кільця, в нормі перекриває вхід в шлунок. Формується також ініціація езофагеальному самоочищення.

Вилікувати рефлюкс допомагають:

1. Церукал, Реглан — мають здатність посилити моторику і тонус структур шлунково-кишкового тракту, а також сфінктерів
2. Мотилиум, Домперидон — з переваг вказується відсутність системного впливу
3. Ганатон — новітнє покоління прокінетиків, сприяє прискоренню епітелізації ерозій, ефективний навіть при сильному запаленні.

Як приймати прокинетики, їх дози і тривалість фармакотерапії повинен визначати тільки фахівець. При легкому перебігу хвороби її цілком можливо повністю вилікувати.

підгрупа гастропротекторов

Ефективними препаратами для лікування рефлюксу, безумовно, є гастропротектори. Завдяки своєчасно розпочатому застосування, вони благотворно позначаються на тканинах стравохідної трубки, оскільки здатні підвищувати захисні функції травної слизу.

Симптоми хвороби зникають набагато швидше, якщо в комплексній фармакотерапії присутні:

• цітотек
• сайтотек
• Вентер
• урсофальк
• сукральфат

Медикаменти зазначеної підгрупи рекомендується приймати окремо від альгинатов. Антациди і гастропротектори погано поєднуються один з одним.

симптоматична терапія

Часом загострення недуги відбувається через нервових потрясінь, психоемоційних перевантажень. В цьому випадку впоратися з проблемою тільки за допомогою перерахованих вище ліків не вдається. Щоб лікувати рефлюкс потрібно спеціалізована допомога психотерапевта.

Якщо ж симптоми закидання харчової грудки поєднуються зі спастичними імпульсами, досить прийняти спазмолітик, наприклад, Дюспаталін. Після усунення гіперспазма гладкої мускулатури петель кишечника, настає полегшення самопочуття.

Якщо людина віддає перевагу гомеопатії, слід врахувати, що з її допомогою вдається впоратися, лише з початкової стадії хвороби. При тяжкому перебігу рефлюксу обов’язково призначається багатокомпонентна фармакотерапія.

Медикаментозне лікування рефлюкс-езофагіту: препарати, схеми лікування

Якщо у людини рефлюкс езофагіт лікування препарати призначаються лікарем. Це хронічне захворювання, тому жоден фахівець не може гарантувати повне одужання, але зате допоможе домогтися ремісії, тобто тривалий час не буде загострень хвороби. Але пам’ятайте, що лікування — це не тільки прийом лікарських препаратів.

Як і при будь-яких захворюваннях шлунково-кишкового тракту хворий повинен дотримуватися дієти, яка допоможе відновити органи травлення і запобіжить загострення. Також важливі постійні фізичні навантаження. Але їх потрібно правильно підбирати: нахили вперед і силові вправи виключаються. Але сьогодні ми поговоримо про те, як медикаментозно проводиться лікування цієї хвороби. Які саме засоби можуть виписати?

антисекреторні препарати

Якщо потрібно лікувати рефлюкс, лікар завжди призначає антисекреторні, незалежно від причини виникнення езофагіту. Чому ці кошти найефективніші? Справа в тому, що рефлюксом називають закид вмісту шлунка людини назад в стравохід.

Коли організм виробляє занадто багато соляної кислоти, то починається запальний процес. Якщо за допомогою антисекреторних препаратів нормалізувати роботу залоз шлунка, то незабаром зможуть відновитися і слизові оболонки.

Виділяють дві групи антисекреторних препаратів.

Інгібітори протонного насоса

Перша група, в яку входять Омепразол, Рабепразол, Ланзопразол, Пантопразол, це ліки, які знижують вироблення соляної кислоти, так як блокують в парієтальних клітинах, розташованих у слизовій, протонний насос. Це ефективні препарати, які застосовуються у всьому світі.

Однак приймати їх необхідно тільки за рекомендацією лікаря, так як тривалий прийом або ж великі дози підвищує ризик перелому кісток, а також може серйозно нашкодити ниркам, навіть якщо до цього у хворого були здорові нирки.

Але й відмовлятися від них не варто, так як вони швидко діють, мають мінімум побічних ефектів. Популярним препаратом цієї групи є Омез, діюча речовина якого — Омепразол.

Перед прийомом таблеток необхідно переконатися, що у хворого немає ракової пухлини, так як подібне лікування маскує симптоми онкології, що може утруднити постановку діагнозу.

Інгібітори Н2-гістамінових рецепторів

Друга група, в яку входять Фамотидин і Ранитидин, теж знижують виробництво соляної кислоти, але вже через блокування гістамінових Н2-рецепоторов парієтальних клітин. Виділяють кілька поколінь цих ліків:

1. Перше покоління, коли проводився Циметидин.
2. Друге покоління. Це відомий багатьом Ранитидин.
3. Ліки третього покоління — Фамотидин.
4. І останнє, четверте покоління — Нізатідін.
5. До п’ятого покоління відносять Роксадітін.

Препарати першого покоління мають серйозні побічні ефекти, наприклад, Циметидин може привести до розвитку імпотенції. Але поступово ліки ставали кращими, побічних ефектів — менше.

До того ж вони більш ефективні. Так, якщо Ранитидин діє близько 8-10 годин, то Фамотидин — 12.

Однак фахівці кажуть, що препарати 4 і 5 покоління не краща Фамотидину, навіть трохи програють йому.

Антациди і альгінати

Є й інші препарати для лікування рефлюксу, що не менш ефективні. Це антациди, найвідоміші з яких Альмагель, Ренні, Маалокс, Гастал, Фосфалюгель та інші. Антациди — це лікарські препарати, які нейтралізують соляну кислоту.

Вже понад 100 років їх використовують для лікування шлунку. Один з найперших і відомих антацидів — це знайома багатьом харчова сода, хоча зараз лікарі не рекомендують лікуватися за допомогою неї.

Але антациди можна приймати не довго, вони є симптоматичними препаратами, тому лікуватися ними можна не довше 2 тижнів. Ці ліки від езофагіту діє вже через 10 або 15 хвилин після прийому. Лікування рефлюкс езофагіту потрібно проводити ліками в рідкій формі.

Кращими вважаються препарати, в складі яких є магній і алюміній, тобто такі антациди, як Мааллокс, Гастал, Фосфалюгель, Алмагель.

Іноді лікар призначає альгінати, тобто Гевіскон або Альгінат натрію. Це безпечні засоби, їх можуть пити навіть жінки в положенні. Вони утворюють захисну оболонку на поверхні і допомагають нормалізувати роботу органів травлення, нейтралізують соляну кислоту. До складу альгинатов входить алгіновой кислота.

прокинетики

Одночасно з інгібіторами протонної помпи доктор може виписати прокинетики. Вони допомагають посилити моторику шлунку і початкових відділів кишечника, підвищують тонус нижнього харчового сфінктера. Часто саме слабкість цієї круглої м’язи призводить до появи рефлюксу, печії, а потім і самого рефлюкс-езофагіту.

Завдяки цим препаратам м’язи починають краще скорочуватися, їжа пересувається набагато швидше. Доктор може виписати прокинетики, якщо хворий скаржиться на тяжкість в шлунку після прийому їжі. До того ж вони можуть зменшити час контакту соляної кислоти і стравоходу людини.

Що це за ліки? До них відноситься Тегасерод, Домперидон, Ітопрід. Прокінетиком другого покоління є Мотилиум. Активна речовина в ньому — домперидон. Мотилиум прописують, якщо людину мучить нудота і блювота. Ці таблетки дозволені і дітям, але з масою тіла більше 35 кг.

цітопротектори

Для лікування ГЕРБ застосовуються і цітопротектори. Що це таке? Це ліки, які можуть підвищити захисні властивості стінки шлунка і стравоходу. До них відносяться Мизопростол і Даларгін. Завдяки цим препаратам вдається при рефлюкс езофагіті значно поліпшити стан хворого, так як вони допомагають:

• виділяти більше слизу можуть посилювати її захисні властивості;
• також ці таблетки знижують кислотність;
• завдяки ним посилюється кровообіг в слизовій оболонці стравоходу;
• якщо поверхня шлунка або стравоходу покривають виразки або ерозії, цітопротектори сприяють їх загоєнню.

Препарати для симптоматичного лікування і вітаміни

Якщо у людини рефлюкс езофагіт лікування препарати залежить і від супутнього захворювання, яке протікає на тлі основного. Так, якщо у хворого сильно знижений імунітет, то йому можуть прописати імуностимулюючі засоби.

Іноді у пацієнта є психологічні проблеми, він переживає сильний стрес. Тоді йому слід поговорити з психотерапевтом, попити антидепресанти або заспокійливі засоби.

Якщо у хворого є виразка шлунка, призначаються антибактеріальні препарати.

Щоб вилікувати хворобу, прискорити загоєння тканин, швидше відновити імунітет, лікар може прописати хворому вітаміни або ж порекомендувати приймати макро-і мікроелементи. Частина з них надходять з їжею, але цього недостатньо, тим більше, якщо у людини захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому лікар може призначити полівітамінні комплекси.

Як довго триває лікування

Ми розібралися, які препарати при езофагіті може виписати лікар. Однак важливо правильно їх приймати.

Схема лікування рефлюкс езофагіту, час лікування у різних пацієнтів може бути різною, про це треба поговорити з лікарем. Це залежить від виду захворювання.

Зазвичай основний курс лікування триває близько місяця, але якщо у хворого ерозивно форма, то лікування езофагіту може затягнутися і на 2 місяці, при цьому дозування ліків можуть бути значно підвищені.

Лікування проводиться медикаментозно, однак не менш важливо внести певні обмеження в раціон і змінити спосіб життя. Якщо мова йде про літніх пацієнтів, у яких вже є зміни поза стравоходу, то лікування при рефлюкс езофагіті може затягнутися на 3 місяці.

лікування

При рефлюкс езофагіті, як і при будь-якому іншому захворюванні, схему лікування повинен скласти лікар, спираючись на індивідуальні особливості пацієнта, ступінь захворювання і так далі.

Ми розповімо про найпоширеніші схеми лікування, але вони представляються тільки для ознайомлення.

Самостійно приймати таблетки, щоб вилікувати гастроезофагеальна рефлюксна хвороба не можна, так як навіть найдієвіші препарати можуть нашкодити, якщо пити їх неправильно.

1. Ступінь захворювання слабко виражена. Хворому прописуються прокинетики і антациди.
2. Пацієнт хворий езофагітом середньої тяжкості. Йому призначаються Н2-гістамінові блокатори, а також спеціальна дієта.
3. Хвороба сильно виражена. Теж призначаються Н2-гістамінові блокатори, а також інгібітори протонного насоса, прокинетики.
4. Якщо у хворого важкий ступінь захворювання, без оперативного втручання не обійтися.

Коли у хворого немає ерозій, інгібітори протонного насоса приймаються 1 раз в день. Цей лікарський засіб може бути в різних дозуваннях, від 10 до 40 мг.

Скільки саме потрібно прийняти, вирішує лікар, це залежить від тяжкості захворювання. Потім може бути призначено підтримуючу терапію.

Якщо у хворого ерозивно форма захворювання, інгібітори помпи приймають вранці і ввечері, не менше 2 разів на день.

схема лікування

Існує кілька схем лікування, яку саме схему застосовувати в тому чи іншому випадку, вирішує лікар.

1. Лікар призначає тільки одні ліки. Цей спосіб самий малоефективний.
2. Посилюється терапія. Хворому прописують дієту і антациди. Якщо ці ліки не допомогли, то підбирається комбінація інших, сильніших.
3. Третя схема призначена для лікування важкої форми хвороби. Спочатку хворий приймає блокатори протонного насоса. Коли симптоми захворювання затихають, йому призначають прокинетики.

Ці схеми підходять для лікування хвороби у дорослих. Якщо дана патологія з’явилася у дітей, то, перш за все, малюкам змінюють режим харчування, поять рослинними відварами. Можна лікувати їх і ліками, але тільки під наглядом лікаря, який спочатку повинен провести ретельне обстеження. Він може виписати антациди або ж блокатори Н2-гістамінових рецепторів.

Як ми бачимо, не існує найефективнішого ліки. Кожен препарат хороший по-своєму, підбір ліків залежить від ступеня хвороби, скарг хворого, віку, супутніх захворювань і так далі.

Але все ж варто віддати перевагу препарати нового покоління, які володіють мінімумом побічних ефектів.

Схему лікування продумує лікар, як і визначає тривалість лікування, і вона багато в чому залежить від результатів обстеження.

Ліки при рефлюкс-езофагіті

Рефлюкс-езофагіт виникає на тлі різноманітних причин. Саме тому терапевтичні підходи носять комплексний характер і включають в себе дієтичне і постуральне лікування (метод терапії, що полягає у змінах положення тіла), терапію медикаментами і допоміжними засобами.

У деяких випадках може вимагатися хірургічна корекція. Доза лікарського препарату і частота його прийому безпосередньо залежить від різних чинників, тому призначати терапію може тільки лікар. Лікування рефлюкс-езофагіту тривалий, але при дотриманні рекомендацій лікаря ефективне.

До основних принципів лікування можна віднести:

• обмеження в раціоні і підтримання рекомендованого способу життя;
• зниження рівня кислотності шлунка, за допомогою прийому відповідних медикаментів;
• стимулювання моторики органів системи травлення;
• вживання медикаментів, які способи забезпечити відновлення слизової шлунка.

Будь принцип терапії взаємопов’язаний з іншим. Якщо не дотримуватися хоча б одного з принципів, ефективність лікування буде знижена.

Чим лікувати рефлюкс-езофагіт у дорослих? Препарати при рефлюкс-езофагіті повинен призначати виключно лікар. При медикаментозному лікуванні фахівці використовують різні групи медикаментів, які мають ряд відмінностей один від одного. Препарати можуть володіти різним механізмом впливу, відрізнятися за тривалістю настання ефекту.

Антациди і альгінати

Антациди сприяють нейтралізації соляної кислоти, посиленню виділення бікарбонатів і зв’язування жовчних кислот. Крім того, за допомогою антацидів можна домогтися інактивування пепсину. Які таблетки підійдуть для терапії? Кращими антацидними засобами, які виготовлені на основі алюмінію і магнію, стали Маалокс, Гастал, Фосфалюгель.

До основних переваг Маалокса можна віднести:

• наявність декількох форм випуску;
• незначна кількість побічних явищ;
• збільшення кількості вироблюваної слизу і бікарбонатів;
• наявність здатності до ініціації вироблення простагландинів і глікопротеїнів;
• приємні смакові характеристики.

Таблетки найкраще приймати за 1 годину до сну після трапези. Медичні фахівці рекомендують використовувати лікарські засоби, які випускаються в рідкій формі. Альгинати, виготовлені на основі алгіновой кислоти, сприяють зниженню рівня кислотності. До кращих альгінат варто віднести препарати за типом Гевіскона, Тополкана, алгінат натрію.

Медикаменти допоможуть впоратися з проявами рефлюкс-езофагіту

Інгібітори протонної помпи

Інгібітори протонної помпи відносяться до лікарських препаратів, які сприяють зниженню рівня кислотності шлункового соку за допомогою блокування виділення соляної кислоти. Інгібітори протонної помпи наділені рядом позитивних властивостей, а саме:

Меню при рефлюкс-езофагіті на кожен день

• швидким впливом на організм;
• відсутністю можливості всмоктування в кровоносну систему;
• мінімальною кількістю побічних ефектів, які можуть виникнути на тлі тривалого прийому.

До найбільш ефективним лікарським медикаментів даної категорії можна віднести:

• омепразол;
• рабепразол;
• ланзопразол;
• Пантопразол.

омепразол

Омепразол надходить у продаж у вигляді прозорих капсул, призначених для орального застосування і в вигляді розчину для ін’єкцій. Дія омепразолу тривалий. Активні компоненти препарату проникають всередину клітин, що відповідають за процес вироблення шлункового соку.

Вироблення соляної кислоти здатна відновитися повною мірою лише через 5-6 днів після закінчення терапії омепразолом. Лікарський засіб має бактерицидні властивості, що усувають збудника рефлюкс-езофагіту, яким є Хелікобактер пілорі.

Перед тим як почати приймати капсули, важливо уважно прочитати протипоказання і побічні ефекти, які перераховані в інструкції. Омепразол повинен бути призначений лікарем, який підбере необхідне дозування і визначить тривалість лікування. Тривалість терапії, як правило, становить 25-35 днів.

пантопразол

Пантопразол сприяє зниженню вироблення шлункового соку. Його дія відбувається за допомогою специфічного впливу на протонні помпи парієтальних клітин шлунка. Препарат призначають при лікуванні виразки шлунка, рефлюкс-езофагіту, рецидиву рефлюкс-езофагіту.

Протипоказано приймати таблетки особам, які страждають непереносимістю компонентів лікарського засобу. При необхідності лікарі можуть призначати Пантопразол вагітним жінкам. Добова доза для дорослого становить 20 мг. Тривалість лікування не повинна перевищувати 60 днів.

На тлі прийому пантопразолу можуть виникнути побічні явища за типом:

• панцитопении, лейкопенії, тромбоцитопенії;
• анафілактичного шоку;
• набряку Квінке;
• алопеції, кропив’янки, дерматиту, свербежу шкірного покриву, синдрому Стівенса — Джонсона, токсичного епідермонекроліза, шкірної червоного вовчака;
• гипомагниемии, гіпонатріємії, гіпокаліємії і гіпокальціємії;
• порушень смаку, проявів сонливості, головного болю, запаморочення, агресії, сплутаність свідомості, безсоння і галюцинацій.

Пантопразол призначають пацієнтам, у яких виявлено біліарний рефлюкс, захворювання кардії (недостатність) або гастроезофагеальний рефлюкс

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів

Блокаторами Н2-гістамінових рецепторів називають медикаменти, що впливають на Н2-гістамінові рецептори і знижують рівень кислотності. Кращими блокаторами Н2 вважаються Фамотидин і Ранитидин.

У випадках різкої відміни прийому Н2-блокаторів можливий розвиток зворотної реакції, що пояснюється характерною особливістю медикаментів даної категорії. Препарати повинні бути призначені лікарем, який підбере відповідну дозування.

прокинетики

Прокинетики дозволяють посилити моторику шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкового тракту) і евакуаторну діяльність шлунка.

До основних властивостей прокинетиков варто віднести зменшення часу контакту вмісту шлунка з внутрішніми стінками стравоходу, швидке очищення слизової стравоходу, підвищення тонусу НСС. Фахівці призначають прийом прокінетиків паралельно з курсом інгібіторів протонної помпи.

Найбільш ефективні прокинетики по типу Ітопріда, тегасерод, домперидон. Перераховані препарати допомагають впоратися з хронічним рефлюксом, гастродуоденіт, ерозивні езофагітом. Під час лікування рефлюксу-езофагіту важливо дотримувати дієтичне харчування. Буде потрібно повністю виключити з раціону каву і чай, жирне масло, спиртовмісні напої.

цітопротектори

Цітопротектори підвищують захисні властивості внутрішніх стінок стравоходу і шлунка. Завдяки курсу лікування цитопротекторами можна домогтися підвищення виділень слизу і посилення її захисних властивостей, поліпшення кровообігу в слизовій стравоходу, зниження рівня кислотності, прискорення загоєння ерозії і виразки на слизовій органу системи травлення.

Ефективними цитопротекторами на сьогоднішній день вважаються Даларгін і Мизопростол.

Рефлюкс-езофагіт найчастіше спровокований іншими недугами і протікає захворювання з супутніми патологіями. Лікування в даному випадку має бути симптоматичним. У випадках, коли причиною недуги стало неврологічне захворювання або психологічний розлад потрібно консультація невролога.

Як правило, фахівці призначають крім медикаментозної терапії прийом заспокійливих засобів і антидепресантів. При розвивається виразці шлунка паралельно слід приймати антибактеріальні препарати. У разі коли слизова шлунка піддається стороннім впливам, на фоні зниженого імунітету, лікарі призначають систематичний прийом імуностимулюючих лікарських засобів.

гомеопатичні препарати

Гомеопатія дає можливість зберегти і підтримати проведену терапію, прискорити регенерацію тканин шлунка і нормалізувати моторну функцію органів шлунка. Під час терапії можуть застосовуватися:

• магній фосфат, купірує болі;
• ірис верзіколор, що дозволяє швидко впоратися з печією і болем у грудях;
• калію біхромікум, який ефективно допомагає знизити рівень виділення соляної кислоти;
• беладона, яка знімає запалення в стравоході.

У деяких випадках лікарі призначають прийом Антімоніум крудум 6 — по 5 гранул до їжі щодня вранці і ввечері.

І також може підійти натріум фосфорікум 12 — по 3 гранули на ніч, до поліпшення стану і нормалізації роботи шлунка. Терапія може тривати більше 3 місяців.

При необхідності лікар допоможе підібрати гомеопатичний засіб, для того щоб вилікувати кашель, який виник на тлі рефлюксна недуги.

Під час вагітності не можна приймати високі дози антацидів, виготовлених на основі алюмінію

Гомеопатія повинна підбиратися виключно лікарем. При підборі гомеопатії мають бути враховані: психічний стан хворого, фізичний стан, інтенсивність розвитку недуги. Спочатку важливо пропити курс симптоматичних засобів, а вже потім можна підключити і гомеопатію.

полівітаміни

Для прискорення регенерації тканин, відновлення загального і місцевого імунітету, забезпечення швидкого одужання важливо наповнити організм вітамінами і корисними елементами. На жаль, зі звичного раціону не всі необхідні елементи надходять в організм, тому важливо налагодити систематичний прийом полівітамінних комплексів (Компливит, Ундевит).

Підходи до лікування

Існують різноманітні підходи до лікування рефлюкс-езофагіту медикаментами. При виборі методики терапії важливо враховувати тяжкість недуги, морфологічні зміни тканини стравоходу і особливості секреції.

метод Шептуліна

Суть методики полягає в призначенні лікарських засобів різного рівня агресивності поетапно. Антациди в даному випадку повинні поєднуватися з дотриманням правил дієтичного харчування і зміною способу життя. Далі по схемі призначається прийом прокинетика або блокатора Н2. Можливе призначення паралельного прийому блокаторів Н2 і інгібіторів протонної помпи.

У деяких випадках, коли медикаментозне лікування малоефективне, може бути призначено хірургічне втручання.

На першій стадії недуги призначається дотримання правил дієтичного харчування, яке повинно поєднуватися з прийомом антацидних засобів або блокаторів Н2. На другій стадії слід підключити прийом прокінетиків та інгібіторів протонної помпи. Досягнення третьої стадії захворювання зобов’язує призначити вживання прокинетиков у великій дозі.

При відсутності ефекту від медикаментозної терапії призначається хірургічне втручання. При погіршенні психоемоційного стану пацієнта можуть бути призначені препарати за типом Еглоніна або Тераленома з грандаксин.

підтримуючу терапію

Суть підтримуючої терапії полягає в зниженні агресивного впливу лікарських засобів.

На першій стадії цю функцію можуть виконувати прокінетіческого препарати при збереженні звичайного дозування.

При більш складному перебігу захворювання варто додати до прокінетиків прийом Н2 блокаторів сильного впливу. Пити ліки потрібно тривалий проміжок часу під контролем лікаря.

Під час вагітності не можна приймати високі дози антацидів, виготовлених на основі алюмінію. І також протипоказаний натріюбікарбонат.

Якщо пити антациди з входять до складу магнієм, це, безсумнівно, призведе до проносного ефекту. З лікувальною метою краще приймати суцвіття лікарської ромашки, крохмаль, супліддя вільхи.

Більшого ефекту можна добитися в разі комбінування в’язкої речовини з альгинатами.

Лікування повинно проводитися під контролем лікаря, який підбере відповідний метод терапії і дозволить швидко позбавитися від рефлюксна недуги, а також відновити здоров’я

Своєчасно звернувшись до лікаря і пройшовши необхідні обстеження, можна вилікувати патологію і позбутися від неприємної симптоматики. Існує велика кількість ліків, які допомагають впоратися з катаральним і дистальним рефлюксом-езофагітом, хронічною формою захворювання 1 ступеня, зняти загострення недуги у дітей і дорослих.

Методи лікування підбираються індивідуально лікарем. Терапія травами ефективна, тільки якщо паралельно застосовувати медикаментозне лікування за рекомендованою лікарем схемою.