Гутталакс в краплях і таблетках — як правильно приймати дорослим і дітям, показання, дозування і аналоги

Що таке запор, знає практично кожен. Спровокувати нездужання може захворювання кишечника, шлунка, печінки, підшлункової та щитовидної залоз. Серед причин – неврози, стреси, депресії, малорухливий спосіб життя, зниження тонусу м’язів, неправильне харчування. Щоб не спровокувала відсутність стільця, з проблемою ефективно справляється проносне ліки Гутталакс.

Інструкція по застосуванню Гутталакс

Виробляє Гутталакс німецька фармацевтична компанія Boehringer Ingelheim international, заснована у 1885 р. Ліки є проносним засобом, що впливає лише на пряму кишку, не зачіпаючи інші органи, оскільки слабо всмоктується в кров у травній системі. Препарат підсилює моторику кишечнику шляхом впливу на нервові закінчення внутрішніх стінок органу, не викликаючи спазми прямої кишки.

Склад і форма випуску

Випускають Гутталакс у вигляді крапель і таблеток. Розчин являє собою в’язку прозору рідину, вміщену у флакони-крапельниці по 15 і 30 мл. Послаблюючий вплив на організм досягається завдяки наступних компонентів:

Для таблеток характерна кругла форма зі скошеними боками. На одній стороні вибитий логотип компанії, на іншій – «5L». В одному блістері міститься 20 і 50 штук. Активною речовиною, як і в розчині, виступає пікосульфат натрію, а ось інші допоміжні компоненти. Одна таблетка містить:

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Активним компонентом Гутталакса є моногідрату натрію пікосульфат, проносний засіб, що викликає ритмічні скорочення мускулатури товстої кишки. Під впливом кишкової мікрофлори пікосульфат натрію набуває активну форму – метаболіт бісфенол. Ця речовина впливає на кальцієві канали гладких м’язів кишечника, сприяє скупченню рідини та електролітів в товстій кишці, збільшує її природні високоамплітудні хвилеподібні скорочення (перистальтику), що стимулює природний процес дефекації.

Активний компонент всмоктується в кров незначно, потрапляє в товсту кишку майже без змін, завдяки чому виключена ентерогепатична циркуляція. Ліки повністю перетворюється в кишечнику до стану неактивного глюкуроніду. Це є причиною, по якій препарат не має впливу на інші органи. Залишає пікосульфат натрію організм разом з калом. Десять відсотків ліки обробляють нирки, після чого він виводиться разом із сечею.

Застосування Гутталакса

Відсутність стільця свідчить про проблеми зі здоров’ям. З цієї причини таблетки і краплі Гутталакс гарні як екстрене засіб від порушення стільця і в якості комплексної терапії. Призначають препарат при таких патологіях:

• відсутність стільця більше двох діб;
• атонія (відсутність нормального тонусу) і гіпотонія (зниження моторики) товстої кишки спостерігається у літніх, після пологів, під час лактації, після оперативних втручань, у лежачих хворих;
• для розм’якшення калу при неоперабельних грижах, анальних тріщинах, інфаркті міокарда, тяжкій формі артеріальної гіпертензії, геморої (розширення вен нижньої частини прямої кишки), проктиті (запалення слизової оболонки кишечнику);
• патології жовчного міхура;
• синдром разраженной кишки, що супроводжується відсутністю стільця;
• дисбактеріоз (порушення балансу між позитивними і патогенними бактеріями на користь останніх);
• неправильне харчування, яке спровокувало запори;
• для очищення товстої кишки перед операцією, проведенням інструментальних досліджень, після операції;
• вживання препаратів, які викликають запори.

Спосіб застосування і дозування

У здорової людини перистальтика прямої кишки виникає шість-сім разів на добу, в основному після сну або прийому їжі. Ефект від ліків з’являється через 6-10 годин. З цієї причини прийом препарату потрібно узгодити з ранкової перистальтикою: вживати на ніч, щоб зранку без проблем сходити в туалет. Проносне не варто використовувати довше тижня, рекомендовану дозу перевищувати не слід. Тривалість прийому ліків, дозування слід погодити з лікарем.

Як приймати Гутталакс в краплях

Перед вживанням Гутталакса рекомендовану кількість розчину слід розчинити у склянці води. Добова доза ліків становить:

• для дорослих та дітей від 10 років початкова доза – 7-8 крапель. Якщо ефект занадто сильний, дозування слід знизити, якщо слабкий –підвищити до 20 крапель;
• від 4 до 10 років доза становить 5-10 крапель на склянку води;
• малюкам до 4 років ліки призначають із розрахунку 1 крапля на 2 кг ваги. Лікування маленьких пацієнтів Гутталаксом має проходити під контролем лікаря.

Таблетки Гутталакс

Ліки у вигляді таблеток слід запивати великою кількістю рідини. Добова доза становить:

• після 10 років: 1-2 таб.;
• від 4 до 10 років: 0,5-1 таб.;
• до 4 років Гутталакс таблеток не призначають.

Особливі вказівки

Не можна вживати засіб тривалий час без консультації з лікарем. Якщо ефекту немає, необхідно терміново звернутися до лікаря: велика ймовірність, що проблема глибше, ніж думає хворий. Вкрай небажано приймати проносне більше десяти діб: ліки може стати причиною зневоднення, порушення електролітного балансу, зниженого кількості калію.

Деякі хворі після вживання ліків втрачали свідомість, відчували запаморочення. Дослідження показали, що подібну реакцію препарат викликає рідко, і її поява є відповіддю на біль в епігастрії під мечоподібним відростком) або напруги під час спорожнення кишечника. Якщо у хворого під час запору з’являються запаморочення, непритомність, спазми кишечника, необхідно відмовитися від небезпечних видів діяльності, відмовитися від водіння автотранспорту.

При вагітності

Під час вагітності та лактації ліки можна вживати лише за вказівкою лікаря. Як впливає проносне Гутталакс на вагітність, дослідження не проводилися, тому препарат призначають, якщо користь для вагітної вище ризик для розвитку плода. В перший триместр вагітності пити ліки не рекомендується. В грудне молоко засіб не проникає, тим не менш, лікування молодої матусі повинно проводиться тільки під контролем лікаря.

Гутталакс дітям

Препарат призначають дітям тільки у вигляді крапель. Лікарі прописують Гутталакс немовлятам неохоче. Пояснюється це тим, що у немовлят мікрофлора кишечника недостатньо розвинена, і ліки може спровокувати дисбактеріоз. З цієї причини Гутталакс для дітей призначають після дворічного віку. Лікування дитини до десяти років повинно проводитися тільки під контролем лікаря.

Для схуднення

Втрата ваги при вживанні Гуталлакса пояснюється прискореним виведенням їжі без всмоктування в кров поживних речовин, необхідних для нормальної роботи організму. При цьому занадто швидке спорожнення вимиває з організму солі, мінерали, насамперед – калію і магнію. Як результат – тривалий розлад кишечника, діарея, дисбактеріоз, авітаміноз, порушення роботи шлунку і інші проблеми.

Крім того, стимуляція кишечника погіршує перистальтику: під впливом штучного впливу він стане погано скорочуватися самостійно. Тим не менш, як засіб для схуднення препарат ефективний, оскільки його разове застосування здатне разом з каловими масами вивести з кишечника токсини і шлаки, позбавити від запору, викликаного неправильної дієтою.

Лікарська взаємодія

Якщо хворий одночасно з Гутталаксом вживає інші медикаменти, необхідно порадитися з лікарем на сумісність препаратів. Одночасний прийом ліків на свій страх і ризик може спровокувати різні проблеми зі здоров’ям:

• вживання Гутталакса і кортикостероїдів викликає порушення балансу електролітів;
• тривале лікування проносним знижує переносимість серцевих глікозидів з-за проблем з водно-електролітним обміном;
• висока доза Гутталакса одночасно з вживанням глюкокортикоїдних гормонів або діуретичних препаратів викликає електролітні порушення і є причиною гіпокаліємії;
• вживання Гутталакса з антибіотиками зменшує проносний ефект.

Побічні дії

Гутталакс здатний спровокувати діарею, зниження кров’яного тиску, біль у животі, судоми, авітаміноз, порушення водно-електролітного обміну, погіршення імунітету. Може з’явитися нудота, запаморочення, непритомність, блювання, такі алергічні реакції, як свербіж шкіри, висип, набряк Квінке. При появі цих симптомів прийом ліків слід припинити і звернутися до лікаря за консультацією.

Передозування

Перевищення дози може спровокувати зневоднення організму і розвиток побічних ефектів. Іноді спостерігаються порушення кровопостачання в мускулатурі товстої кишки через паталогического звуження артерій (ішемічні зміни). Тривале вживання ліків в підвищених кількостях викликає:

• вторинний гіперальдостеронізм (збільшення вироблення гормону альдостерону, який контролює натрієво-калієвий баланс);
• хронічну діарею;
• сечокам’яну хворобу;
• пошкодження ниркових канальців;
• метаболічний алкалоз (збільшення кислотності крові через скупчення лужних речовин);
• патологічна м’язова слабкість, швидка стомлюваність із-за підвищеного виведення калію.

При появі цих симптомів необхідно викликати блювання або за допомогою клізми зробити промивання шлунка. Подальше лікування спрямоване на відновлення електролітного балансу, поповнення рідини в організмі, для чого слід пити багато води. При сильному болі хороший ефект дають спазмолітики, чия дія спрямована на придушення м’язового спазму.

Протипоказання

Гутталакс не можна вживати при спастичних запорах, коли відбувається порушення моторики і виникають спазми кишечника, затримують дефекацію. Кал при цьому сухий, жорсткий, травмує стінки кишечника і заднього проходу, що призводить до кровотечі. Також серед протипоказань:

• перитоніт (запальні процеси в черевній порожнині);
• цистит (запалення сечового міхура);
• метрорагія (маткова кровотеча);
• кровотечі травного тракту;
• непрохідність кишечнику;
• сильна біль у животі, особливо що супроводжується високою температурою і блюванням;
• запалення кишечника;
• сильне зневоднення;
• алергічна реакція на фруктозу;
• алергія на компоненти ліки.

Умови продажу та зберігання

Гутталакс в таблетках і краплі відпускають без рецепта. Зберігають ліки в темному місці при температурі, що не перевищує 30°С. Краплі не можна заморожувати. Термін зберігання пігулок і крапель в нерозкритому стані – 3 роки.

Аналоги

У продажу доступні аналоги Гутталакса, активним компонентом яких теж є пікосульфат натрію в такому ж дозуванні. Ліки мають аналогічний вплив на організм, відрізняючись допоміжними компонентами:

• Регулакс Пікосульфат (Німеччина) – форма випуску: краплі. Допоміжні речовини сорбітолу розчин 70% некристаллизующийся, пропіленгліколь. Добова доза: 10 років – від 13 до 26 кап., від 4 до 10 років – 5-8 кап.
• Слабилен (Росія) – випускають у вигляді пігулок і крапель. Допоміжні речовини: метилпарабен натрію, сорбіт розчин хлористоводневої кислоти 1 М. Добова доза: від 10 років – 10-30 крапель або 5-10 мг в таблетках, від 4 до 10 років – 5-8 кап. Вважається одним з найбільш дешевих аналогів Гутталакса.
• Гуттасил (Україна) – виробляють у вигляді крапель і таблеток. Допоміжні речовини – розчин хлористоводневої кислоти, сорбітол, натрію метилпарагідроксибензоат. Добова доза: від 10 років – 13-27 кап. (5-10 мг), від 4 д 10 років – 7-13 кап. (2,5-5 мг), до 4 років 2 кап. на 3 кг ваги. Дітям ліки можна додавати в їжу.
• Лаксигал-Тева (Ізраїль) – форма випуску: краплі. Добова доза: 10 років – від 12 до 24 кап., від 4 до 10 років – 6,12 кап. Склад: сорбітол рідкий 70% некристаллизованный, хлористоводнева кислота, этилпарагидроксибензоат натрію.

Відео

Відгуки

Закрепами постійно страждаю, в туалет ходжу раз в 3 дні, – і для мене це нормально, але недавно не було стільця більше восьми днів. Страшенно мучилась, поки не порадили Гутталакс. Випила на ніч, спала добре, без помилкових позивів, болі в животі. Прокинулася від природного бажання сходити в туалет, і зробила це без проблем, абсолютно безболісно.

У мене з дитинства проблеми з кишечником. Зараз стали з’являтися ректальні тріщини, які дуже болять і викликають дискомфорт, а в туалет сходити – біль пекельна. Проносні засоби не допомагали, поки не вирішила спробувати Гутталакс, почувши хороші відгуки. І не прогадала! Нарешті почала ходити в туалет без болю, живіт не болить, почуття легкості радує.

Мені препарат не сподобався. Хоч пила його на ніч, краплі могли спрацювати як вранці, так і вдень, на роботі. Якщо поблизу не було туалету, виходив кошмар! Дуже соромно і незручно перед співрозмовниками, коли треба не тільки стримувати позиви до спорожнення, але ще й бурчить живіт, нудить. Після цього не беруть ліків, де у складі пікосульфат натрію.

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.

Гутталакс ® Пікосульфат (Guttalax Picosulfas) Лікарські препарати

Гутталакс пікосульфат — препарат, який належить до групи лікарських засобів, що застосовуються для лікування закрепів, містить у якості діючої речовини натрію пікосульфату моногідрат. Натрію пікосульфат за своїм механізмом дії належить до проносних засобів, які стимулюють перистальтику кишечнику, пом’якшують калові маси та збільшують їх об’єм. Також до терапевтичних ефектів натрію пікосульфату відносяться антиабсорбційний та секреторний ефекти, які є первинними, а моторні реакції — вторинними (Mueller-Lissner S. et al., 2010). Натрію пікосульфат реалізує свою проносну дію лише після розщеплення бактеріями, що населяють товстий кишечник, та перетворення у біс-(п-гідроксифеніл)-піриділ-2-метан. Натрію пікосульфат за своєю хімічною структурою належить до речовин тріарилметанової групи. У багатоцентровому дослідженні, у якому взяли участь 468 хворих із хронічним закрепом, даний препарат позитивно впливав не лише на частоту та консистенцію випорожнень, але й на інші симптоми (наприклад простоту евакуації калу) та якість життя порівняно з плацебо. Окрім того, відмічена низька частота побічних ефектів, серед яких найбільш частим був біль у животі (5,6% пацієнтів, що отримували натрію пікосульфат, проти 2,2% у групі, що отримувала плацебо) (Mueller-Lissner S. et al., 2010). Натрію пікосульфат застосовується в Європі у якості проносного засобу вже понад 20 років. Цей препарат може застосовуватися як ситуативно, якщо у пацієнта немає дефекації протягом 2 діб та більше, так і регулярно, якщо це є необхідним. Проте перед регулярним застосуванням необхідно визначити причину закрепу. Також Гутталакс пікосульфат може застосовуватися перед проведенням діагностичних або терапевтичних процедур, у тому числі хірургічних втручань, які потребують адекватного передопераційного очищення кишечнику.

Актуальність проблеми

Закреп — це стан організму, при якому утруднене випорожнення кишечнику (воно може бути сповільненим, утрудненим чи систематично недостатнім), який може виникати або ізольовано, або вторинно стосовно іншого основного захворювання (наприклад хвороби Паркінсона).
У жовтні 2010 р. був проведено огляд літератури MEDLINE по епідеміології закрепів. Середня поширеність закрепів становила 16% серед дорослих у цілому та 33,5% серед дорослих віком 60–101 рік. Більшість досліджень демонструють, що поширеність закрепів у представників європеоїдної раси нижче, порівняно з іншими расами. Також поширеність даного стану була вищою у жінок (медіанне співвідношення між чоловіками та жінками 1,5:1) (Adil E. Bharucha et al., 2013). Частіше закреп відмічають у осіб похилого та старечого віку, що проживають у домах престарілих, ніж у осіб того ж віку, які проживають у сім’ї (Kinnunen O., 1991). Жінки частіше приймають проносні засоби та звертаються за медичною допомогою при закрепах. Закреп також є поширеною проблемою у дітей (Lu P.L., Mousa H.M., 2018).

Фактори ризику закрепу

Одні із факторів ризику закрепу — низька фізична активність (Sandler R.S. et al., 1990; Dukas L. et al., 2003; Wald A. et al., 2008), недостатнє вживання харчових волокон (Dukas L. et al., 2003), низький соціальний статус пацієнта, невисокий рівень освіти, депресія та стрес, психотравмуючі життєві події, фізичне та сексуальне насилля (Leroi A.M. еt al., 1995), також можуть призводити до закрепу. Перед тривалим застосуванням проносних лікарських засобів необхідно виявити причину виникнення закрепу та фактори ризику й лише після цього приймати рішення щодо призначення того чи іншого препарату. Проте між факторами ризику та розвитком закрепів у конкретного пацієнта не завжди існує причинно-наслідковий зв’язок, та усунення таких факторів може не призвести до покращання функції кишечнику.
Наприклад, у США (відповідно до проведеного опитування) лише 22% населення звертаються за медичною допомогою з приводу закрепів, проте ця проблема є широко поширеною у країні (Drossman D.A. еt al., 1993). Закреп — це одна з найпоширеніших скарг на прийомі у гастроентеролога та 1 з 5 найбільш поширених гастроентерологічних скарг на прийомі у сімейного лікаря (Shaheen N.J. еt al., 2006). Відповідно до статистичних даних у США щорічно реєструється близько 2,5 млн відвідувань амбулаторно-поліклінічних закладів з метою лікування закрепу. Статистичні дані демонструють, що кількість амбулаторних візитів для лікування закрепів збільшилася з 4 млн на рік (1993–1996 рр.) (тобто 0,46% усіх амбулаторних відвідувань) до близько 8 млн на рік (2001–2004 рр.) (тобто 0,72% усіх амбулаторних візитів) (Shah N.D. et al., 2008). Жінки та хворі віком 65 років та старше частіше зверталися за консультацією, ніж чоловіки та молоді люди відповідно. У період 1958–1985 рр. 85% візитів до лікаря для лікування закрепів призвели до призначення безрецептурних проносних препаратів (Sonnenberg A., Koch T.R., 1989). Відповідно до експертних оцінок лише у США щорічні прямі медичні витрати на лікування закрепів перевищують 230 млн дол. США (Martin B.C. еt al., 2006).
Неврологічні розлади — один із факторів ризику розвитку хронічного закрепу. Серед неврологічних розладів, що ускладнюються закрепом, у першу чергу в літературі згадуються такі, як хвороба Паркінсона, вимушена нерухомість (наприклад внаслідок інсульту або мієлопатії), а також застосування деяких лікарських засобів, у тому числі наркотичних анальгетиків. Натрію пікосульфат є проносним засобом першого вибору у таких хворих (Müller-Lissner S., 2019).
Тривалі хронічні закрепи значно знижують якість життя та підвищують витрати на лікування хворих похилого віку. Захворюваність і навіть летальні наслідки, пов’язані із закрепом, особливо високі у ослаблених осіб похилого віку. Незважаючи на те що закреп не є фізіологічним наслідком нормального процесу старіння, зниження рухливості, медикаментозне лікування хронічних захворювань, основні захворювання (такі як цукровий діабет або неврологічні ураження) та сенсомоторна дисфункція прямої кишки можуть обумовлювати його поширеність у осіб похилого віку. У осіб похилого віку зазвичай відмічають більше ніж один етіологічний механізм, що потребує багатофакторного підходу до лікування закрепу (De Giorgo R. et al., 2015). У комплексному лікуванні закрепу можна рекомендувати дієту та зміну способу життя, підвищення фізичної активності та спеціальні вправи для стимуляції перистальтики кишечнику, проте ці заходи не здатні повністю вирішити проблему закрепів у більшості хворих.
Часті скарги на закреп потребують проведення прискіпливого обстеження. Таким хворим зазвичай потрібне проведення колоноскопії. Економічний аналіз показав, що скринінг на рак товстого кишечнику у хворих із закрепом є економічно обґрунтованим (Winawer S.J. еt al., 1997). Фактично закреп може вказувати на більш високий ризик колоректального злоякісного новоутворення (Winawer S.J. еt al., 1997; Chadirian P. et al., 1998), таким чином, виключення злоякісної пухлини, вірогідно, є найбільш економічно ефективним першим кроком стосовно пацієнтів з тривало існуючим закрепом. При цьому важливо враховувати вік хворого. У молодих людей із закрепом колоректальний рак є малоймовірним діагнозом, проте такий ризик існує в тих випадках, коли на прийомі хворий з хронічним закрепом віком старше 50 років (Adil E. Bharucha et al., 2013).

Застосування Гутталаксу пікосульфату у терапії закрепів та для очищення кишечнику перед діагностичними процедурами

Натрію пікосульфат є лікарським засобом, що широко застосовується для підготовки кишечнику перед проведенням різноманітних медичних процедур. Він вважається відносно безпечним, ускладнення виникають рідко. Тому препарат схвалений для застосування як у дорослих, так і у дітей для підготовки до проведення діагностичних процедур, таких як колоноскопія, рентгеноскопія ШКТ та хірургічних втручань на кишечнику.
Даний препарат може викликати нетяжкі побічні ефекти з боку ШКТ, у тому числі біль у животі та діарею. Був проведений систематичний огляд Кокрейнівського формату, у якому були систематизовані оптимальні препарати для підготовки кишечнику у дітей та осіб молодого віку до колоноскопії. Автори огляду дійшли висновку, що при схожій ефективності різних схем підготовки до колоноскопії із застосуванням поліетиленгліколю (ПЕГ) та пікосульфату натрію останній має переваги, оскільки краще переноситься, ніж ПЕГ (Gordon M. еt al., 2017).
Одне з досліджень, що було проведене в Індії, присвячене вивченню оптимальної терапії закрепів у хворих на цукровий діабет. Хронічний закреп вважається одним з найбільш поширених шлунково-кишкових симптомів у пацієнтів із цукровим діабетом та спостерігається у таких хворих значно частіше, ніж у здорових осіб. Мета терапії — зменшення вираженості фізичних симптомів та відновлення функції кишечнику за рахунок прискорення транзиту через товстий кишечник та полегшення дефекації. Виходячи із даних різноманітних настанов з гастроентерології та опублікованої літератури, зміни в раціоні та режимі харчування, а також зміни способу життя повинні бути першим кроком у терапії закрепу. Призначення проносних препаратів — наступний крок лікування у таких хворих. На думку авторів дослідження, у якості стартової терапії слід призначати проносні засоби на основі метилцелюлози, у разі їх неефективності — застосовувати осмотичні проносні засоби. Лактулоза, ПЕГ та лактилол — осмотичні агенти, що призначаються найбільш часто. Лактулоза виявляє пребіотичний ефект та її послаблювальна дія триває протягом не менше ніж 6–7 днів після завершення курсу лікування. Проте ці препарати часто виявляються недостатньо ефективними у хворих на цукровий діабет. У разі неефективності проведеної терапії автори дослідження рекомендують призначення стимулювальних проносних засобів, у тому числі натрію пікосульфату. Також вони звертають увагу на необхідність паралельного контролю за рівнем глюкози у крові. Лікарю слід пояснити хворому причину призначення проносного засобу та поінформувати щодо потенційних недоліків тривалого застосування послаблювальних лікарських засобів. Хворому слід повторно звернутися до лікаря, якщо короткочасне застосування призначеного проносного є неефективним (Prasad V.G., Abraham P., 2016).
Автори проведеного у Німеччині дослідження пропонують застосовувати макрогол та лактулозу в якості терапії першої лінії при лікуванні хронічних закрепів під час вагітності. Проте таке лікування не завжди є ефективним. Часто терапевтичний ефект від застосування препаратів цієї групи є помітним на початку лікування, а потім поступово послаблюється та препарат перестає діяти. У таких випадках у II та III триместр вагітності дослідники рекомендують призначення у якості терапії другої лінії дифенольних проносних засобів. У період вагітності рішення щодо застосування цих проносних засобів значною мірою обмежується їх побічними ефектами, оскільки тенезми можуть призвести до передчасних пологів (Gharehbagni k. et al., 2016).
Завдяки тому, що натрію пікосульфат не всмоктується з ШКТ, а його активний метаболіт всмоктується, але не визначається у грудному молоці, препарат можна застосовувати в період грудного вигодовування. Особливих заходів перестороги стосовно призначення даного препарату в період годування груддю не потребується (Friedrich C. et al., 2011).

Висновки

Закреп — це актуальна проблема сучасності. У дорослого населення поширеність закрепів продовжує зростати, збільшується кількість консультацій у гастроентерологів з приводу закрепів у всьому світі (De Giorgio R. et al., 2015). У той же час поглиблюється розуміння складної етіології даної проблеми та можливостей патогенетичної терапії. Гутталакс пікосульфат — безпечний та ефективний препарат. Простота прийому даного препарату та прогнозованість ефекту забезпечують високий комплаєнс пацієнтів. Застосування Гутталаксу актуальне не лише для терапії закрепів, але й для очищення кишечнику перед діагностичними процедурами та хірургічними втручаннями на кишечнику. Даний препарат продемонстрував свою ефективність у лікуванні закрепів у пацієнтів з цукровим діабетом, а також застосування Гутталаксу пікосульфату не протипоказано в період грудного вигодовування.