Запаморочення: актуальні питання діагностики і лікування

Мурашко Наталія Костянтинівна — доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ Сулік Роман Володимирович — кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ Вступ Запаморочення (вертиго) — одна з найчастіших скарг: на прийомі у лікаря загальної практики пред’являють […]

Мурашко Наталія Костянтинівна — доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ

Сулік Роман Володимирович — кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ

Вступ

Запаморочення (вертиго) — одна з найчастіших скарг: на прийомі у лікаря загальної практики пред’являють скарги на відчуття запаморочення 5%, а у оториноларинголога — 10% пацієнтів (Бабияк В.И. и соавт., 2000; Blakley B.W., Goebel J., 2001; Crespi V., 2004; Дубенко Е.Г., 2009).

Запаморочення — це порушення, при якому пацієнт відзначає відчуття руху тіла у просторі (суб’єктивне запаморочення) чи руху предметів довкола себе (об’єктивне запаморочення), зазвичай із втратою рівноваги (Амелин А.В., 2006).

Запаморочення є симптомом близько 80 захворювань (неврологічних, психічних, серцево-судинних, офтальмологічних, ЛОР-патології та ін.) і ніколи не є хворобою. Так як і біль, страх, пригнічений настрій, запаморочення відносять до суб’єктивних скарг хворого (Благовещенская Н.С., 1990; Sandhaus S., 2002; Замерград М.В. и соавт., 2008).

Несистемне запаморочення спостерігається значно частіше, ніж системне вестибулярне запаморочення. Воно не пов’язане з ураженням вестибулярної системи, для нього не характерне зниження слуху, вестибулярні проби негативні, зазвичай при ньому не виникають нудота, блювання.

Хворі з запамороченням відносяться до тяжких як в діагностичному, так і в терапевтичному відношенні. Повідомляючи про запаморочення, пацієнт може мати на увазі найрізноманітніші відчуття — обертання, падіння, переміщення тіла чи навколишніх предметів, нудоту, загальну слабкість, передчуття втрати свідомості, нестійкість при ходьбі та порушення ходи.

Клінічно, незалежно від причини, що викликала запаморочення — фізіологічна стимуляція (поїздка у транспорті, погляд з висоти вниз) або патологічна дисфункція (однобічне ураження лабіринту чи вестибулярних шляхів у центральній нервовій системі (ЦНС)) — виникає один і той же симптомокомплекс: запаморочення, нудота, ністагм та атаксія. Ці симптоми спричинені порушенням основних функцій вестибулярної системи, контрольовані різними відділами головного мозку (Bath A.P. et al., 2000; Uno A. et al., 2001; Narita S. et al., 2003).

Так, порушення контролю положення тіла у просторі викликає запаморочення, втрата здатності фіксувати погляд — ністагм, порушення контролю над підтриманням пози — атаксію, залучення до патологічного процесу вестибуловегетативних зв’язків — нудоту (Hain T.C., Hillman M.A., 1994; Brandt T., 2000; Пальчун В.Т. и соавт., 2007).

Класифікація запаморочень

За типом перебігу запаморочення класифікують таким чином (табл. 1):

I. Пароксизмальні (рецидивуючі впродовж секунд, годин, днів).

Найчастіші захворювання, для яких характерні ці типи перебігу запаморочення, див. табл. 1.

Як запаморочення описують найрізноманітніші відчуття, тому першочерговим діагностичним завданням є уточнення характеру скарг хворого. Виділяють два клінічні варіанти запаморочення: вестибулярне (центральне і периферичне) і невестибулярне (ліпотимія, змішаного генезу, внаслідок психогенних чинників) (Бабияк В.И. и соавт., 2000; Neuhauser H.K. et al., 2005) (рис. 1).

Вестибулярне запаморочення

Вестибулярне запаморочення називають також системним, або істинним, запамороченням, або вертиго. Цей вид запаморочення проявляється ілюзією обертання власного тіла чи навколишніх предметів у певному напрямку в просторі, супроводжується вегетативними симптомами (нудотою, блюванням, підвищеним потовиділенням), відчуттям страху, порушенням рівноваги і ністагмом. Цей тип запаморочення може бути спричинений ураженням вестибулярної системи як на периферичному, так і на центральному рівнях (Дубенко Е.Г., 2009).

Вестибулярні причини запаморочення, пов’язані з периферичним ураженням VIII пари ЧМН і внутрішнього вуха

При ураженні периферичного відділу вестибулярного аналізатора запаморочення має виражену інтенсивність, завжди носить системний обертальний характер, поєднується зі зниженням слуху і шумом у вусі. Спонтанний ністагм горизонтальний, рідше — горизонтально-ротаторний, спрямований в один бік, завжди супроводжується вестибулярно-руховими реакціями у м’язах тулуба та кінцівок (відповідає повільній фазі ністагму). Збереження функції вестибулярних ядер зазвичай приводить до швидкої компенсації патологічного процесу.

Найчастішими причинами вестибулярної дисфункції є інфекція (вестибулярний лабіринтит або нейроніт) і позиційне пароксизмальне запаморочення, причиною якого переважно є перебування в положенні лежачи на одному боці. Рецидивуючі напади вираженого запаморочення, що супроводжуються втратою слуху і шумом (дзвоном) в одному з вух, є типовими для хвороби Меньєра. Вестибулярна дисфункція також може бути викликана порушеннями в середньому вусі (включаючи бактеріальне захворювання, травму, холестеатому), прийомом ототоксичних лікарських засобів, травмою голови.

Вестибулярні причини запаморочення, пов’язані з ураженням ЦНС

Хоча більшість випадків запаморочення пов’язують із периферичною (головним чином вестибулярною) патологією, симптоми дезорієнтації також можуть бути викликані пошкодженням мозкового стовбура, мозочка чи кори головного мозку. Запаморочення внаслідок дисфункції ЦНС майже завжди супроводжується також іншими розладами цієї системи: порушенням чутливості, мови, ковтання, головним болем, розладами зору, втратою рухового контролю, втратою свідомості. Найбільш поширені причини запаморочення подіб­ного характеру включають порушення кровопостачання мозку (у діапазоні від мігрені до інсульту), епілепсію, розсіяний склероз, алкоголізм, іноді пухлини. Тимчасове запаморочення і нестійкість є потенційним побічним ефектом прийому великої кількості лікарських засобів, включаючи широко вживані анальгетики, контра­цептиви, препарати, що застосовують для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, хвороби Паркінсона і, особливо ті, що впливають на ЦНС (стимулятори, седативні, протисудомні препарати, антидепресанти, транквілізатори) (Гехт А.Б., 2001; Salvinelli F. et al., 2003).

Диференційно-діагностичні ознаки центрального і периферичного вестибулярного запаморочення наведені в табл. 2.

Таблиця 2 Диференційно-діагностичні критерії центрального і периферичного вестибулярного запаморочення

Невестибулярне запаморочення

Невестибулярне (несистемне) запаморочення характеризується відсутністю відчуття обертання. Тому пацієнти, які скаржаться на запаморочення, описують найрізноманітніші відчуття, що можна звести до трьох основних понять:

1. Переднепритомний стан і непритомність: з’являються пітливість, нудота, відчуття страху, темніє в очах, потім настає короткочасна втрата свідомості.

2. Порушення рівноваги невестибулярного походження: «хитає», «колише», «неможливо втриматися на ногах» (виникає при полісенсорній недостатності, мозочкових порушеннях, екстрапірамідній недостатності, пухлинах задньої черепної ямки).

3. Невизначені відчуття: «туман у голові», «легке сп’яніння», «земля йде з-під ніг» і т.д. (частіше при емоційних розладах).

Запаморочення змішаного генезу

Захворювання шиї, які можуть змінити соматосенсорну інформацію, пов’язану з рухом голови, або перешкодити належному кровопостачанню вестибулярної системи, на думку багатьох лікарів, є причиною запаморочення. Часто етіологічними чинниками запаморочення виступають «хлистова травма», запально-дегенеративні зміни шийного відділу хребта. Іноді нестійкість пов’язана зі втратою чутливості в нижніх кінцівках, яка може бути викликана цукровим діабетом, зловживанням алкоголем, дефіцитом вітамінів, пошкодженням спинного мозку та ін. Також природа запаморочення, або ілюзорного переміщення навколишнього середовища, може бути пов’язана зі спотворенням при введенні зорової інформації. Аномалії зорового сприйняття можуть бути викликані слабкістю очних м’язів, астигматизмом та наявні у процесі звикання до потужних лінз окулярів (Dieterich M., Eckhardt-Henn A., 2004).

Ліпотимічний стан і непритомність різної природи

Ліпотимічний стан характеризується відчуттям загальної слабкості, нудоти, холодного поту, передчуттям падіння чи втрати свідомості.Запаморочення цього типу нерідко розвивається на тлі артеріальної гіпотензії. Запаморочення супроводжується астенічним станом після гострих інфекційних і соматичних захворювань, анемії, гострої втрати крові.

Цей тип запаморочення нерідко виникає як прояв периферичної вегетативної недостатності при синдромі Шая — Дрейджера та інших дегенеративних захворюваннях ЦНС (Mukherjee A. et al., 2003).

Для уточнення природи запаморочення і непритомності необхідне дослідження стану серцево-судинної системи з метою виключення кардіальної патології. Певне діагностичне значення мають проби Даньїні — Ашнера, Вальсальви, які вказують на підвищену реактивність блукаючого нерва. Такі хворі погано переносять тугі комірці, задушливі приміщення (Davis A., Moorjani P., 2003; Traccis S. et al., 2004).

Психогенне запаморочення

Скарги на запаморочення входять у десятку найбільш частих скарг у пацієнтів із психогенними, а саме невротичними розладами. Психогенне запаморочення облігатно супроводжується вираженими страхом і тривогою, а також вегетативними порушеннями з боку серцево-судинної, дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, синдромом терморегуляторних порушень. Найчастіше запаморочення відзначається на тлі гіпервентиляційного синдрому (прискорене і поверхневе дихання призводить до метаболічних розладів, підвищення нервово-м’язової збудливості та ін.). При цьому пацієнти характеризують свої відчуття як нудоту, легкість у голові. Запаморочення поєднується з шумом і дзвоном у вухах, підвищеною чутливістю до звукових стимулів, нестійкістю при ходьбі (Dieterich M., Eckhardt-Henn A., 2004; Jönsson R. et al., 2004).

Нерідко психогенне запаморочення виникає під час панічної атаки. Її симптоми у вигляді страху, задишки, прискореного серцебиття, нудоти можуть виникати одночасно із симптомами нудоти, відчуттям близької непритомності, страху падіння і порушення рівноваги (Бабияк В.И. и соавт., 2000).

Вартий уваги той факт, що психогенне запаморочення нерідко виникає у пацієнтів із вродженою неповноцінністю вестибулярного апарату, яка проявляється з дитинства у вигляді поганої переносимості транспорту, гойдалок, каруселей, висоти тощо. У цих випадках вестибулопатія бере участь у симптомоутворенні при психогенних захворюваннях і тим самим відіграє важливу роль у виникненні скарг щодо запаморочення.

Окремо виділяють фізіологічне запаморочення, що виникає при надмірному подразненні вестибулярного апарату. Відзначається у разі різкої зміни швидкості руху, внаслідок обертання, спостереження за предметами, які рухаються та ін. До фізіологічного запаморочення відносять морську хворобу, кінетоз (Брандт Т. и соавт., 2009).

Етіологія вертиго

З-поміж основних причин запаморочення виділяють серцево-судинні захворювання, метаболічні та гематологічні порушення, захворювання органів шиї, у тому числі дегенеративно-дистрофічні зміни шийного відділу хребта, порушення, викликані лікарськими препаратами і токсичними речовинами, захворювання ЦНС, хвороби середнього і внутрішнього вуха запального і незапального характеру, інфекційні ураження тощо (López-Gentili L.I. et al., 2003; Guilemany J.M. et al., 2004). Основні причини запаморочення наведено в табл. 3 (Brandt T., 2000; Брандт Т. и соавт., 2009).

Доброякісне позиційне запаморочення є, імовірно, найчастішим і відзначається у 18–25% хворих зі скаргами на запаморочення. У віковій групі старше 60 років його частка у питомій вазі вертиго досягає 50%. Етіологія цього захворювання — це купулолітіаз і каналолітіаз. Отоконії з utriculus потрапляють в ампулу заднього напівкружного каналу, де викликають патологічне подразнення (Korres S.G. et al., 2007; Pearce J.M., 2007; von Brevern M. et al., 2007).

Гостра периферична вестибулопатія (вестибулярний неврит, гострий лабіринтит, вестибулярний нейроніт) є другою за частотою причиною вертиго. На сьогодні вважають, що в основі виникнення цього стану лежить безпосереднє запальне ураження вестибулярної порції VIII пари ЧМН, а не ураження ганглія.

Гостра рецидивуюча периферична вестибулопатія за клінічними проявами аналогічна гострій периферичній вестибулопатії (включаючи відсутність супутнього зниження слуху), проте повторні напади запаморочення виникають протягом декількох місяців або років, а середній вік хворих дещо більший.

Хворобу Меньєра нерідко розглядають як одну з найчастіших причин запаморочення, хоча насправді вона є причиною вертиго лише у 10–15% випадків. Безпосередньою причиною хвороби Меньєра є надмірне накопичення ендолімфи в мембранозному лабіринті, проте патогенетичні механізми цього процесу залишаються предметом дискусій і до сьогодні.

Центральне запаморочення

Цереброваскулярна недостатність вертебробазилярної системи може призводити до розвитку запаморочення внаслідок ураження вестибулярних ядер або їх зв’язків. Зазвичай у цієї категорії хворих в неврологічному статусі виявляється й інша стовбурова симптоматика чи ознаки ураження потиличних відділів головного мозку, що кровопостачаються задніми мозковими артеріями. Ізольоване центральне запаморочення як єдиний симптом при судинних ураженнях стовбурової локалізації є досить рідкісним станом. Серед факторів ризику слід згадати похилий вік, цукровий діабет, гіперліпідемію і наявність кардіальних порушень. Особ­ливе значення має наявність ортостатичної гіпотензії та нападів Морганьї — Едамса — Стокса (Гехт А.Б., 2001).

Розсіяний склероз призводить до гострого запаморочення лише у 5–10% випадків. У діагностиці допомагає виявлення іншої симптоматики, характерної для цього захворювання, особливо окорухових порушень, зорових розладів, мозочкової та пірамідної симптоматики (Mukherjee A. et al., 2003).

Пухлини мостомозочкового кута вкрай рідко маніфестують запамороченням. У більшості хворих виявляють порушення слуху, мозочкову атаксію, ознаки ураження інших ЧМН. Причина цього пов’язана з характерним для пухлин відносно повільним ростом, що дозволяє розвинутися процесам компенсації вестибулярних функцій. У діагностиці провідне значення має магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку з контрастуванням.

Запаморочення є однією з частих скарг пацієнтів з мігренню (приблизно у 25% хворих), причому саме по собі запаморочення може передувати нападу головного болю, розвиватися під час епізоду цефалгії чи бути еквівалентом мігренозного нападу. У 25% хворих виявляють ураження внутрішнього вуха. Приблизно у ⅓ хворих запаморочення виникає незалежно від епізодів головного болю. Пацієнти нерідко відзначають погану переносимість автотранспорту в дитячому та підлітковому віці (Вейс Г., 1997).

Синдром Когана, одна з рідкісних причин васкуліту, також може супроводжуватися запамороченням. Захворювання відзначається в осіб молодого віку і, крім запаморочення, проявляється зниженням слуху та кератитом, а також іншими системними проявами васкуліту (Вейс Г., 1997).

Вкрай рідкісною причиною центрального запаморочення є скронева епілепсія. У переважній більшості випадків у хворих відзначають й іншу симптоматику, зумовлену епілепсією (de Waele C. et al., 2001; Мурашко Н.К., 2010).

Психогенне запаморочення — це невизначені відчуття, що описуються хворим як запаморочення, які найчастіше виникають при невротичних, пов’язаних зі стресом, розладах.

Частка вестибулярної мігрені у структурі вертиго становить 9,6%, здебільшого наявна у жінок. На сьогодні немає загальноприйнятих критеріїв діагнозу вестибулярної мігрені, вона не внесена в останню Міжнародну класифікацію головного болю. Найбільш поширена гіпотеза, згідно з якою вестибулярна мігрень розглядається як мігренозна аура, зумовлена поширенням хвилі гальмування по корі головного мозку.

Двобічна вестибулопатія у хронічній формі виникає переважно внаслідок інтоксикації лікарськими препаратами, що мають ототоксичну дію. Через кілька місяців за рахунок процесів компенсації вираженість атаксії зменшується або вона повністю регресує (Вейс Г., 1997; Brandt T., Dieterich M., 2004).

Терміном «вестибулярна пароксизмія» позначають короткочасні напади вестибулярного запаморочення, зумовлені компресією корінця переддверно-завит­кового нерва артерією (передньою чи зад­ньою нижньою мозочковою артерією) чи веною. Рідше компресія корінця викликана судинною мальформацією чи ектазією артерії задньої черепної ямки.

Перилімфатична фістула — стан, при якому перилімфа витікає з перилімфатичного простору внаслідок ушкодження кісткового лабіринту. Класична картина перилімфатичної фістули — раптова однобічна глухота, шум у вусі, запаморочення і блювання. Цей симптомокомплекс спостерігається приблизно у 50% пацієнтів. В інших випадках фістула може виявлятися запамороченням і розладами слуху різного ступеня вираженості (Вейс Г., 1997).

Діагностика, лікування і реабілітація хворих з вертиго

Таким чином, запаморочення — поширений симптом багатьох захворювань, з якими стикаються у своїй практиці лікарі різних спеціальностей.

З огляду на поліетіологічність вертиго однакових підходів до його діагностики і лікування не може бути. Тактика в кожному окремому випадку має свої особливості (табл. 4).

Як проявляється запаморочення

При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.

При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).

Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.

Кружится голова: причины, сопутствующие симптомы, лечение и профилактика

Кто хоть раз испытывал головокружение, тому знакомо ощущение дезориентации, когда «земля уходит из-под ног», предметы вокруг двигаются, в глазах темнеет, в ушах шумит… Отчего может кружиться голова, если не от успеха? К сожалению, это одно из распространенных проявлений самых различных заболеваний, и наиболее часто беспокоит человека в комплексе с другими симптомами. Разобраться в причинах возникновения этого симптома и способах от него избавиться поможет наша статья.

Головокружение: как это бывает

Головокружение – очень распространенный симптом, который беспокоит многих людей и занимает «почетное» второе место, отдавая пальму первенства головной боли. Состояние обычно возникает внезапно, как будто человека кто-то толкнул, и его резко «повело». Или вдруг вокруг него по ощущениям начинают кружиться предметы, и сам он тоже кружится, словно только что сошел с карусели, на которой долго катался. Такие симптомы могут длиться довольно долгое время – от нескольких минут до часа. Нередко головокружение проявляется в ощущении отсутствия стабильности самого человека и окружающей его обстановки, предметов. Во время ходьбы больному кажется, что он может потерять равновесие и упасть. Порой симптомы усиливаются настолько, что человек близок к обмороку и реально рискует упасть, ему приходится хвататься за предметы, чтобы удержать равновесие.

Сопутствующая симптоматика

Головокружение не является самостоятельным симптомом и тем более отдельным заболеванием, ему сопутствуют такие проявления:

• Холодные конечности.
• Усиленное потоотделение в руках, ногах или во всем теле (бросает в пот).
• Ощущение паники, нехватки кислорода: трудно дышать.
• Немеют губы, лицо, слабость, дурнота.
• Тошнит, возможна рвота.
• Ускоренный пульс, высокое или наоборот, низкое давление.
• Шумит в ушах, закладывает уши.
• Темнеет в глазах.
• Глаза непроизвольно подергиваются.

Появлению симптомов и их усилению способствует:

• Резкая смена положения тела.
• Движения, связанные с вращением головой, наклонами и подъемами тела. Симптомы могут появиться при запрокидывании головы назад или наоборот, при опускании вниз, при повороте в постели с боку на бок.
• Фиксация взгляда на движущихся предметах.
• Езда в транспорте.

Почему возникает головокружение?

Симптом головокружения может быть как нормой, так и результатом патологических процессов в организме.

Вариант нормы

Головокружение является нормальной физиологической реакцией организма в таких случаях:

• Когда «укачало» на быстрых аттракционах, во время прыжков с высоты.

• При сильном испуге, как результат действия гормонов адреналина, норадреналина и кортизола, уровень которых повышается при стрессе.
• Кислородное перенасыщение (например, во время занятий дайвингом).
• При анемии (пониженном содержании железа в крови), что ведет к кислородному голоданию тканей, а также головного мозга.
• При излишнем увлечении диетами и нерегулярном или недостаточном приеме пищи, при этом организм истощается.

• Когда встаешь с постели или из положения сидя. Если практически в каждом таком случае постоянно возникает легкое головокружение, стоит задуматься, достаточно ли вы пьете жидкости. Если вы исключаете обезвоживание, то нужно наведаться к терапевту и провериться на наличие проблем с сердцем и сосудами или невропатии – поражение нервов. Получить консультацию специалистов со скидкой поможет сайт Покупон.
• При беременности: в первой половине срока – как результат токсикоза, повышенного или низкого давления, на поздних сроках – вследствие железодефицита, который нормализуется только после родов. У беременных легкие кратковременные головокружения по утрам, при вставании с постели не должны вызывать беспокойства, особенно в первой половине беременности. Если же у беременной внезапно закружилась голова на поздних сроках (34-38 неделя) на фоне высокого давления, то речь может идти о симптомах гестоза, такая ситуация требует срочной помощи врачей.

• Перед началом месячных у женщин – периодические головокружения как реакция организма на изменение гормонального фона.
• При климаксе у женщин – гормональная перестройка приводит к скачкам давления, которые провоцируют головокружение.
• При чрезмерных психоэмоциональных нагрузках (стрессе, переутомлении, длительной работе за компьютером, эмоциональном выгорании) – симптомы головокружения могут возникать вечером, перед сном. Психосоматика – наиболее частая причина головокружений у детей и подростков. Если нет никаких других симптомов (шума в ушах, рвоты, нарушений слуха), то состояние улучшается после налаживания режима дня, отдыха и приема успокоительных лекарств.

Патологические причины

В то же время, головокружение иногда может быть сигналом развития различных болезней и патологических состояний:

1. Заболевания опорно-двигательного аппарата (остеохондроз, межпозвоночная грыжа), наиболее часто – в шейном отделе позвоночника, в области затылка, так как это вызывает пережатие сосудов, ведущих к головному мозгу, и нарушению его кровоснабжения. Подробнее о том, как решить проблему с шеей с помощью упражнений – читайте в нашей отдельной статье.

2. Патологии внутреннего уха: лабиринтит (недолеченное воспаление в ушном лабиринте), болезнь Меньера (кроме приступов головокружения сопровождается потерей слуха и заболеванием сосудов), вестибулярный нейронит (воспаление вестибулярного нерва при отсутствии проблем со слухом и шума в ушах).

3. Заболевания, которые приводят к нарушению снабжения мозга кислородом (гипоксии): инсульт, ишемическая болезнь, тромбоз.

4. Вегетативно-сосудистая дистония или ВСД, при этом головокружение сопровождается пониженным давлением, потемнением в глазах, сонливостью, общей слабостью.

5. Заболевания органов желудочно-кишечного тракта (желудка, печени): организм не справляется с тяжелой пищей, происходит отравление, сопровождающееся болью в животе, тошнотой, рвотой и головокружением.

Если голова кружится сразу после еды, то возможно у человека ранний демпинг-синдром – нарушение функций желудка, когда пища, не перевариваясь, сразу попадает в кишечник. Кровь в большом объеме приливает к животу, а в области сердца и головного мозга образуется ее дефицит. Быстро растет уровень сахара в крови, в результате чего подскакивает либо падает давление, организм реагирует выбросом гормонов, и человек ощущает симптомы высокого сахара в крови: кружится голова, тошнит, слабость, холодный пот. Демпинг-синдром часто (но не обязательно) встречается у людей, перенесших операцию на органах ЖКТ. Для установки точного диагноза следует обратиться к гастроэнтерологу.

6. Мигрень и развитие доброкачественного пароксизмального позиционного головокружения (ДППГ). Последнему чаще всего подвержены люди пожилого возраста, женщины чаще, чем мужчины. ДППГ характеризуется кратковременными (не дольше 1 минуты) головокружениями, возникающими при определенном положении головы.

7. Невроз: кроме головокружения наблюдается тахикардия, нарушения сна, проблемы с дыханием (чувство удушья), у больного трясутся руки, перепады температуры тела.

8. Приступы панических атак.

9. Онкологические заболевания головного мозга.

10. Побочный эффект приема лекарственных препаратов.

Кроме перечисленных заболеваний медицина насчитывает еще около 80 патологий организма, которые сопровождаются головокружением. Для определения точного диагноза потребуется комплексное обследование, включающее не только замер артериального давления (часто наблюдаются отклонения от нормы), пульса, но и вестибулярные пробы, МРТ головного мозга, УЗИ кровотока в артериях в области шеи, аудиометрия (исследования слуха). На Покупоне есть множество предложений по медицинскому обследованию и диагностике со скидкой.

Вредные привычки

Наличие пагубных пристрастий создает множество проблем для организма. Так, после алкоголя, курения могут возникать симптомы головокружения.

Табакокурение отрицательно влияет на работу центральной нервной системы. Корень зла – никотин – нарушает передачу нервных импульсов в мозг, и сигналы, исходящие от зрительного нерва, мышц, подвергаются блокировке. Ориентация курильщика в пространстве нарушается, в результате кружится голова.

Знакомые многим признаки похмелья или отравления алкоголем – человека трясет, шатает, подташнивает, сухость во рту, жажда, отеки – сопровождаются также и головокружением. Советы, как избавиться от последствий пьянки (ведь с кем не бывает?) читайте в нашей статье.

Самый верный способ снять неприятные проявления, связанные с пагубными привычками, – бросить курить и злоупотреблять алкоголем, об этом мы рассказывали в наших отдельных статьях.

В каких случаях срочно вызывать скорую?

• Голова кружится больше часа.
• Больной почувствовал головокружение впервые, резко, кроме того тошнит, возможна рвота, сильно болит голова.
• Больной теряет сознание.
• Выраженная слабость, дрожат руки и ноги, учащенный пульс, бросает в пот, ощущение удушья, словно не хватает кислорода, болит за грудиной.
• Внезапно возникло онемение, снижение чувствительности или слабость в правой или левой половине тела, лица.

Такая симптоматика свидетельствует о тяжелом состоянии больного: нужна срочная помощь медиков.

Головокружение: как лечить, чтобы избавиться?

Избавление от симптома головокружения представляет собой комплекс мер, направленных на лечение основного заболевания, и лишь в случае правильной диагностики эти меры будут эффективными. Лечение включает несколько составляющих, которые дополняют друг друга.

Прием лекарств

Лекарственные средства назначает лечащий врач, самолечение может быть не только малоэффективным, но и опасным для вашего здоровья.

• Сосудорасширяющие и антигистаминные средства, направленные на улучшение кровообращения, текучести крови: циннаризин, бетагистин.
• Нейрометаболические стимуляторы (ноотропы) – препараты, улучшающие проводимость нервов, оказывающие благотворное влияние на вегетативную нервную систему, отвечающую за регуляцию работы внутренних органов, желез, кровеносных и лимфатических сосудов.
• Мышечные релаксанты назначают, если головокружение вызвано остеохондрозом и спазмами мышц.
• Гормональные препараты назначают в случае головокружений, спровоцированных гормональной перестройкой организма у женщин (климакс) или нарушением менструального цикла.

Режим дня

Необходимо сбалансировать физические и интеллектуальные нагрузки, время сна и активности. Должен быть организован определенный распорядок дня, который по возможности нужно соблюдать. Особенно это важно для растущего организма, для ребенка или подростка.

Правильное питание

Диета при головокружении заключается в ограничении потребления продуктов, повышающих давление, негативно влияющих на сердце и сосуды, оказывающих возбуждающее влияние на нервную систему: кофе, крепкий чай, алкогольные напитки, табак, соленья (и просто слишком соленая и острая пища), сладости, шоколад.

Необходимо полностью исключить из рациона фастфуд, слишком жирную высококалорийную пищу. Вместо этого нужно повысить потребление фруктов, овощей, молочных продуктов с низким содержанием жира – все это способствует нормальной работе органов желудочно-кишечного тракта.

Тренировка вестибулярного аппарата и двигательная активность

Вестибулярный аппарат можно и нужно тренировать. В периоды, когда голова не болит и не кружится, рекомендуют выполнять специальную гимнастику:

• Вращения головы, наклоны тела вправо-влево с открытыми и закрытыми глазами.
• Раскачивание на качели: сначала медленно, потом постепенно увеличивать амплитуду.
• Тренировка равновесия: необходимо стоять на одной ноге сначала с открытыми глазами, затем с закрытыми.
• Вращательные движения глазными яблоками.

При головокружении очень полезными будут умеренные физические нагрузки: занятия йогой, аквааэробикой, плаванием, пилатесом или стретчингом – выбирайте из предложений со скидкой на Покупоне.

Народные средства

Несмотря на доказанную эффективность народных методов, фитотерапии, прием любых средств необходимо согласовывать с лечащим врачом, ведь любой препарат может иметь противопоказания.

В домашних условиях облегчить симптомы головокружения помогут такие рецепты:

1. Листья мелиссы (сухие или свежие) – 1 ст. ложка, заварить в стакане кипятка. Принимать при симптомах головокружения.
2. Семена петрушки перемолоть на кофемолке, 1 ч.л. порошка залить 1 стаканом чистой воды, настаивать 8 часов. Пить настой по четверти стакана 4 раза в день.
3. Цветки клевера (1 ч.л.) залить стаканом кипятка и прокипятить еще 5 минут. Процедить и остудить, пить, когда кружится голова, по 1 ст. ложке до 5 раз в день.
4. Веточки омелы белой заварить, принимать отвар.

Также от головокружения народная медицина предлагает принимать отвары корня имбиря, семян фенхеля, боярышника.

Как дома облегчить симптомы головокружения

Возникает вопрос: что делать, если причину головокружения удалось выяснить, но голова все же периодически кружится? Ведь хочется остановить неприятный симптом или хотя бы облегчить состояние. В домашних условиях это можно сделать с помощью таких действий:

• Если головокружение беспокоит после сна, при резком вставании, нужно наклонить голову вперед и глубоко выдохнуть, полностью опустошив легкие.
• Если симптом возник при сидении – сделать наклон к коленям и посидеть так до прекращения головокружения.
• Если внезапно закружилась голова, нужно либо сесть, либо принять устойчивую позу (расставить ноги широко) и сосредоточить взгляд на одном неподвижном объекте.
• Брызнуть в лицо холодной водой.
• Понюхать нашатырь.
• Выпить чай с сахаром.
• В положении лежа менять позу осторожно – аккуратно, не резко ложиться и подниматься, переворачиваться на другой бок.

Желаем вам быть здоровыми, радоваться жизни, и пусть голова кружится только от счастья 🙂 Если остались еще какие-то вопросы – задавайте в комментариях.

В компании Покупон работаю с 2019 года, с удовольствием веду инфо-колонки на темы: медицина, туризм, ресторанный гид, афиши, красота. Стараюсь в любом вопросе постигнуть саму суть и донести ее читателю. По образованию я экономист-математик, но все же отдала предпочтение более творческой писательской работе в креативной DreamTeamPokupon. Свободное время посвящаю семье, занимаюсь йогой и фитнесом, изучаю английский язык, методики оздоровления, люблю читать художественную литературу, книги по психологии и саморазвитию.

Заметила, что как стала меньше заниматься спортом, то и голова часто кружится при резких движениях, а бывало и при просто вставании если долго сидела. Надо спорт!

Если голова кружиться не постоянно, а там резко встал или выпил лишнего, или погода дождливая и спать хочется, то можно и народными методами пользоваться, а если прям постоянно, или при беременности конечно лучше к врачу. Так что все советы норм. При чем тут медработник писал или нет….

Cтатья оказалась полезной, хоть и о большинстве информации об головных болях мне уже известны, но например о том что возникновение головных болей так же может быть из-за нарушения МЦ и перестройкой гормонального фона, я не предполагала.

Я лет 5 жила с легким головокружением при вставании. Меня это совсем не пугало, потому что знала, что это не опасно и не было других симптомов. Когда проходила обследование (не связанное с головокружением) никаких нарушений не нашли. В тот период моей жизни у меня была сидячая работа, ненормированный график и ела я, когда возможность была. В общем никакого режима и нагрузок. В силу обстоятельств и смены деятельности все стало на свои места. Начала больше двигаться (даже в зал пошла) и нормально спала по ночам. Через пол года в другом образе жизни все прошло само собой.

Оказалась полезна статья, помимо уже имеющихся сведений узнала про демпинг-синдром и теперь знаю о чем спрошу обязательно у своего врача. К сожалению проблема головокружений мне знакома и тут может быть целый спектр причин. Очень сложно однозначно установить диагноз и чаще всего действительно поставят всд

Нет в международной классификации болезней такого диагноза – “ВСД”. Вегето-сосудистая дистония – это синдром, комплекс симптомов, которые и вместе и по отдельности могут сигнализировать о наличии проблем с сердечно-сосудистой системой, ЖКТ, нервной системой… Просто надо лучше искать. Кто ищет, тот найдет, жаль только, наши врачи не всегда пользуются этим девизом.

Интересная статья, написано все в принципе правильно, но я бы не рекомендовала прописывать какие-либо препараты – уверена статью писал не врач или мед работник. А рекламируя препараты в таких статьях вы пагубно влияете на восприимчивых людей.