Зміст:
Як захиститись від воєнкомів, якщо вони застосовують силу
Деякі представники ТЦК у гонитві за військовозобов’язаними та призовниками іноді переходять межу дозволеного. Так, дійсно, Україна зазнає збройної агресії, а на всій її території вже понад рік діє воєнний стан. Разом з тим, закон є закон, і воєнний стан не може слугувати виправданням порушенню основоположних прав людини та приниженню її гідності.
Найрозповсюдженішим випадком зловживань є примусове доставлення громадян до ТЦК. Як правило, воно здійснюється самими співробітниками ТЦК, при цьому інколи стосовно осіб, яким повістка до цього не вручалась.
Такі дії, перш за все, порушують право громадян на свободу, яке гарантується статтею 29 Конституції України. Тобто ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою, інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Що ж до завдання побоїв чи тілесних ушкоджень під час вручення повісток, то такі дії взагалі неприпустимі та незаконні
Законами України не передбачені спеціальні повноваження посадових осіб ТЦК для затримання військовозобов’язаних. Що ж до загальних процедур, то єдиним випадком, коли будь-яка особа може затримати іншу є затримання у порядку статті 207 КПК України.
Таке затримання може бути застосоване щодо особи, яка перебуває у процесі вчинення кримінального правопорушення, чи здійснює замах на його вчинення, або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Проте ані відмова особи від прийняття повістки про виклик до ТЦК, ані неявка за такою повісткою до ТЦК не є кримінальним правопорушенням, а лише адміністративним. Тому у таких випадках затримувати на підставі порядку статті 207 КПК України незаконно.
У випадку незаконного затримання представниками ТЦК чи іншого застосування примусу, перш за все, стане в нагоді фіксування таких дій, наприклад, на відео
Інколи звучать заяви, що співробітники ТЦК можуть затримувати осіб в адміністративному порядку, але це також не відповідає дійсності. Перелік осіб, які мають право здійснювати адміністративне затримання, закріплений статтею 262 КУпАП. І посадові особи ТЦК до нього не входять.
Що ж до завдання побоїв чи тілесних ушкоджень під час вручення повісток, то такі дії взагалі неприпустимі та незаконні, навіть якщо гіпотетично у посадових осіб ТЦК було б наявне право затримувати осіб.
Таким чином, заходи примусу з боку представників ТЦК, які зокрема полягають у затриманні, доставленні до ТЦК, застосуванні фізичної сили чи спеціальних засобів, є незаконними. В залежності від фактичних обставин, дії співробітників ТЦК можуть кваліфікуватись як незаконне позбавлення волі або викрадення людини (стаття 146 КК України), завідомо незаконне затримання (стаття 371 КК України), а в частині застосування фізичної сили в залежності – від тяжкості від побоїв (стаття 126 КК України) до тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121 КК України).
Разом з тим, слід розуміти, що певні повноваження у представників ТЦК все ж існують. Перш за все, мова про вручення повісток про виклик до ТЦК. У випадку неявки за викликом до ТЦК до особи може бути застосована адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Крім того, у період воєнного стану уповноважені особи ЗСУ мають право вимагати в особи пред’явити документи, які посвідчують особу, оглядати речі, багаж та транспортні засоби. Слід відзначити, що існують певні обмеження, за яких умов в уповноважених осіб ЗСУ виникає таке право. Але у будь-якому випадку зазначені повноваження не сягають можливості обмежувати волю особи.
Разом з тим, законом передбачена процедура доставлення особи до ТЦК, якщо така особа ухиляється від прибуття за викликом чи проходження медичної комісії. Втім, його можуть здійснювати виключно співробітники Національної поліції, за умови попереднього письмового звернення керівника ТЦК. А після того, як особу було доставлено, ані поліція, ані ТЦК не мають права утримувати людину поза її волею, у тому числі для проходження ВЛК.
У випадку незаконного затримання представниками ТЦК чи іншого застосування примусу, перш за все, стане в нагоді фіксування таких дій, наприклад, на відео. Зрозуміло, що в особи, яку затримують, як правило, така можливість відсутня. Але відеозапис може зробити супутник чи присутні очевидці. Крім того, подія може бути зафіксована камерами зовнішнього спостереження. Такі докази знадобляться, якщо співробітники ТЦК будуть стверджувати, що особа добровільно погодилась їхати з ними, що вони не причетні до завдання фізичних ушкоджень тощо.
Також при першій можливості слід звернутись до Національної поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з вимогою прибути на місце вчинення злочину. На практиці співробітники поліції здійснюють це, м’яко кажучи, далеко не кожного разу, у зв’язку з чим може знадобитись ще скарга на їх бездіяльність, наприклад, слідчому судді щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення. Знову ж таки, сама особа, перебуваючи у ТЦК, фактично може не мати можливості здійснювати такі дії самостійно, замість неї до Національної поліції, ймовірно, звернуться родичі, знайомі або адвокат.
Крім Національної поліції, зі скаргами на вчинення злочину уповноваженими особами ТЦК можна звернутись до Військової служби правопорядку у ЗСУ та спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. При цьому варто зазначити, що гарантій того, що особу випустять із ТЦК “тут і зараз”, немає.
Владислав Мартинчук, адвокат судової практики ЮКК “Де-Юре”
Качконіс
Як у світі багато всього такого, що дивує своєю надзвичайною природою! Одна з таких істот родом з Австралії, це – качконіс. Цей кумедний “звір” схожий на декількох тварин відразу. Наявність великого округлого хвоста надає йому схожості з бобром, пластичністю, будовою тіла і лапок качконіс сходить на видру, а дивовижний витягнутий ніс робить цього ссавця схожим на качку.
Качконіс є водоплавним і єдиним на сьогоднішній день, хто представляє сімейство качконосових. Разом з єхидною він входить до ряду однопрохідних, подібних за видовими ознаками з рептиліями. Вага зрілого качконоса сягає двох кілограм, при довжині тіла без хвоста – до сорока сантиметрів, сам хвіст приблизно 15 см. Як водиться в природі, самець зазвичай на третину більший від самки. Лапки у тваринки короткі, перетинчасті, причому здатні до трансформації для активної діяльності у воді і копання на суші. Між п’ятьма фалангами кінцівок натягнуті перетинки, що сприяють тварині пересуватись у воді, а як тільки необхідно щось розрити, як перетинки складаються, просуваючи вперед кігті. Розвиненість на передніх і задніх кінцівках не однакова: передні лапи служать їм активним інструментом пересування, маючи більш сильні перетинчасті вирости. Зате хвіст і задні лапки служать качконосові кермом при пересуванні у воді. На суші, їх рухи нагадують ходу рептилій, через розташування лап вздовж тіла. Шкурка звірка покрита коротким, м’яким, темним хутром, більш світлим або навіть рудуватим на черевці. Найдивовижніша частина тулуба – його знаменитий “качиний” ніс, часто іменований дзьобом. Такий ніс досягає в довжину близько семи сантиметрів, а в ширину до п’яти сантиметрів. На відміну від птахів, дзьоб м’який, шкіра на ньому натягнута на тонкі носові кістки, на верхній частині носа є два дихальних отвори. Вушні раковини відсутні, їх замінюють вушні отвори, котрі так само, як і очі знаходяться з боків голови, в жолобках.
Особливістю задніх лап самців є наявність на них отруйних шпор. Самці використовують шпори під час шлюбних боїв. Отрута виробляється тільки в період розмноження, і є не смертельною для людини, але це дозволяє назвати качконоса отруйним ссавцем.
Ще одна особливість – під водою качконіси не використовують зір, слух і нюх. Все це замінюється високою електричною чутливістю, завдяки безлічі нервових закінчень на шкірі носа. Такі рецептори здатні розпізнавати електричні поля, що виникають при діяльності навколишніх живих істот, що чудово допомагає качконосам орієнтуватися в пошуках їжі.
Як уже говорилося раніше, качконоси водоплавні тварини. Їх середовищем проживання є прирічні території або береги водойм. Їм властиве, викопувати для себе і свого потомства нори, що досягають в глибину до десяти метрів, причому є два входи – один знаходиться під воду, інший над рівнем води на 1,2-3,5 метра, розташований у прихованій зоні під корінням дерев або рослинності. Співвідношення проживання у воді і на суші таке: в добу ссавець може проводити до десяти годин під водою, де він, в нічні години здобуває собі їжу. Об’єктами харчування для нічного мисливця є річкові дрібні мешканці, такі як черв’яки, личинки комах, молюски, і навіть деякі ракоподібні. Так само, при недостатньому раціоні, качконоси поїдають водорості або річкові рослини. У качконосів мало ворогів, але серед нечисленного їх складу можна назвати пітонів, варанів, великих рептилій і запливаючого у води Австралії, морського леопарда.
Час розмноження цих ссавців становить літньо-осінній період, починаючи з серпня по листопад. Спарювання відбувається у водоймах. Перед самим спарюванням відбуваються різного виду залицяння, коли самець може, вчепившись зубами за хвіст самки, плавати з нею кілька кіл, після чого самка все ж поступається. Для майбутнього виводка, самки займаються облаштуванням нори, яку риють самі, зі спеціальною розширеною територією в глибині – гніздовою камерою. Саме місце, для майбутніх дитинчат, самка старанно обкладає м’яким листям і мохом. Всі ходи наглухо заткнуті для захисту від непроханих гостей і води. Самці не беруть участь в будівництві нори і подальшому вихованні потомства. Період від злягання до кладки яєць становить 14 днів. Зазвичай в кладці 1-3 яйця. Вони мають округлу форму, розміром 1см. Маленькі качкодзьоби вилуплюються через десять днів, зовсім сліпі й голі. Їх довжина тіла досягає 2-3 сантиметри. Протягом чотирьох місяців вони харчуються материнським молоком, після чого починається їх самостійне життя.
На сьогоднішній день, популяція цих дивовижних істот відносно стабільна, але серед рідкісних випадків, виживання качконосів, кроликами, які підкопують їхні нори, погані екологічні обставини і забрудненням води, тварини втрачають чисельність, гинучи в міграції.
Полювання на качконосів заборонено, і Австралійські природоохоронні організації створили ряд заповідників, де звірятка чудово почуваються.
ЗРК PATRIOT вже в Україні. Як вони допоможуть захиститись від російських ракет, літаків і безпілотників
“Такі системи ППО дозволять захиститися від ударів російських крилатих ракет та БпЛА. Дякуємо нашим партнерам за суттєве підсилення протиповітряної оборони України!” – написав Павлюк.
Раніше речник Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат в ефірі національного телемарафону розповідав, що ЗРК PATRIOT із ракетами до нього зможе збивати російські цілі на відстані до 150 км.
Автор фото, Getty Images
“Комплекс далекобійний, комплекс зможе діставати (цілі) на відстані до 150 км, а це дозволить відганяти подалі російську авіацію від наших кордонів”, – відзначав Ігнат.
Він також додав, що якщо це один з останніх варіантів ЗРК, а саме, PATRIOT PAC-3, він також зможе збивати балістичні ракети, такі як Іскандер-М, на відстані до 40 км.
Раніше Україна не мала систем ППО, які могли боротись з балістичними ракетами.
Зазвичай, коли влада повідомляє про прибуття в Україну певних видів зброї, то це роблять через деякий час після реального прибуття.
Рішення про передачу Україні цих ЗРК ухвалили наприкінці 2022 року, у січні почалось навчання українських розрахунків, яке завершилось кілька тижнів тому.
Від початку повномасштабної війни в лютому минулого року зі США до України надіслали багато західних засобів протиповітряної оборони – від переносних комплексів Stinger до досконалих систем радіолокаційного наведення. Усі вони забезпечують комплексний рівень захисту від повітряних загроз.
“PATRIOT є ще одним кроком на тому самому шляху протистояння Москві”, – зазначає аналітик ВВС з питань озброєння Кріс Партрідж.
Вони, за його словами, не є “чарівною паличкою”, але ці системи надзвичайно потужні, ефективні та дорогі. Одна ракета для PATRIOT коштує приблизно 3 мільйони доларів – це втричі більше, ніж вартість ракети NASAMS.
Дві такі американо-норвезькі системи ППО вже захищають небо України від початку листопада минулого року.
Історія вдосконалення
Зараз системи PATRIOT є на озброєнні 12 країн світу. Серед них США і ще 5 країн-членів НАТО.
Назва PATRIOT є абревіатурою і розшифровується як “Радар стеження з фазованою решіткою для перехоплення цілі” (Phased Array Tracking Radar to Intercept on Target).
Перші комплекси цієї установки були розгорнуті Військово-повітряними силами США у середині 1980-х. Однак PATRIOT з роками постійно удосконалювався в міру того, як змінювалися загрози та розвивалися технології.
Наявні зараз модифікації цього ЗРК оснащені передовими ракетами-перехоплювачами та високопродуктивною радіолокаційною станцією.
Основними перевагами цього комплексу є висока швидкість приведення в бойову готовність, здатність вести вогонь по кількох цілях одночасно, а також висока маневровість.
Ще одна особливість останньої модифікації (РАС-3) – це влучання ракети-перехоплювача безпосередньо в ціль, а не підрив поряд з нею, як відбувається з ракетою РАС-2.
Комплекси PATRIOT виконують чотири оперативні функції: зв’язок, управління, радіолокаційне спостереження та управління ракетами-перехоплювачами.
Тактико-технічні характеристики комплексу:
- Модифікація: РАС-2 та РАС-3
- Оборонний район: 15-20 км (від ударів балістичних ракет)
- Кількість ракет на пусковій установці: 4 (РАС-2), 16 (РАС-3)
- Радіус дії РЛС: 150 км і більше
- Швидкість ракет: 5000 км/год
- Максимальна висота враження цілі: 20 км і більше
- Довжина ракети: 5,2 м
- Діаметр: 25 см
- Маса: 320 кг
Чим особливий PATRIOT?
Цей ЗРК захищає від спектра загроз: балістичних ракет, крилатих ракет, літаків і передових БПЛА, та може впоратися з цими загрозами у великій кількості.
Крім того, додавання інших систем ППО до PATRIOT забезпечує поглиблений захист неба у спосіб, що забезпечує економічно ефективні рішення. Тобто інтегрована система сама визначає, як краще вразити повітряну ціль, чи необхідно витрачати дорогу ракету ЗРК для збиття дешевого безпілотника.
Одна з основних переваг PATRIOT для України – здатність збивати балістичні ракети.
Автор фото, Reuters
Саме цей тип ракет найбільше дошкуляє українським силам ППО, бо його майже неможливо перехопити. Ракета летить не над поверхнею землі, а підіймається по балістичній траєкторії вгору і звідти майже вертикально на величезній швидкості атакує ціль.
Як заявляється американським виробником, найновіша система Patriot може вражати балістичні ракети на висоті до 20 км.
“PATRIOT PAC-3 – остання модифікація – може працювати по “Іскандерах” (російські балістичні ракети), по “Кинджалу” (гіперзвукова авіаційна ракета), по “Циркону” (гіперзвукова протикорабельна ракета). З того, що нам надали, це було б найкращим рішенням на поточний час”, – пояснював BBC News Україна генерал запасу Ігор Романенко, що на посаді заступника начальника генштабу ЗСУ (2006-2010) відповідав за протиповітряну оборону.
Однак речник Повітряних сил Юрій Ігнат вказує, що для надійного захисту від російських балістичних ракет необхідно мати велику кількість установок PATRIOT.
“Ми неодноразово вже говорили, що збивати балістичні ракети навіть цими засобами не так просто. Їх треба мати достатню кількість, щоб убезпечити себе від такого нападу. Тому найкращий спосіб знищувати цю балістику – саме на старті. Про це знає вище військово-політичне керівництво України, знають наші партнери, тому є певний план дій щодо цього”, – зазначив він.
В українському командуванні Повітряних сил також заявляють, що комплекси PATRIOT можуть бути ефективно вбудовані в систему вітчизняної протиповітряної оборони.
“Якщо такі комплекси будуть у нас на озброєнні, то це буде новий величезний крок до перемоги і до того, щоб наше військо стало насправді професійним і сучасним”, – наголошує Юрій Ігнат.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!