Цікаві факти про Марокко

Марокко є країною, розташованою у Північній Африці. Країна омивається водами Середземного моря та Атлантичного океану. Марокко люблять відвідувати туристи, оскільки країна може похвалитися безліччю визначних пам’яток.

ТОП цікавих фактів про Марокко

1. Назва країни.
   Держава була названа Марокко на честь своєї стародавньої столиці Марракеш, яку заснували у 1062 році. Тоді вона отримала назву від словосполучення “Amur n’wakuc”, що у перекладі з берберської означає “Свята земля”.
2. Сніг.
   Снігом нікого не здивувати в Марокко, і сніговика жителі вміють ліпити не гірше від усіх інших. Найбільше його розмаїття зустрічається у передгірських районах, але у північному заході країни розташовується лижна станція. Тут можна спуститися засніженими схилами на санках, лижах і сноубордах. Ще на північ зустрічаються будинки, повністю вкриті снігом.
3. Економічна сторона.
   У багатьох людей Африка асоціюється з бідністю населення та відсталістю міст. Насправді, це не так. У Марокко якісно встелені дороги і є мережа платних автострад, що постійно розширюється. Основний дохід держава отримує від торгівлі, землеробства та туризму. Близько 25% марокканців не мають постійного заробітку у зв’язку з відсутністю роботи.
4. Зручності для мешканців.
   У банках та центрах мобільного зв’язку є функція електронних черг, чого можна не зустріти у більшості міст України. Мешканцям не потрібно оформлювати та проводити розрахунки квитанцій з оплати комунальних послуг, оскільки це все відбувається на автоматичному рівні, та їх розсилають на адреси.
5. Туареги.
   Чоловікам-туарегам заборонялося показувати власне обличчя, якщо хтось його побачив, то повинен убити, інакше він вчинить суїцид. Нині така традиція втратила чинність і більше не використовується.
6. Сонячна станція.
   Відсутність нафти і газу в країні змушує уряд приймати рішення щодо пошуку альтернативних джерел енергії. Король Мохаммед VI запустив перший з фрагментів концентратора сонячної енергії в пустелі. До кінця 2023 року планується запустити всі 3 частини даної установки і за рахунок цього країна зможе забезпечити себе необхідною кількістю електроенергії. Сонячна станція є спорудою, побудованою з 500 тисяч дзеркал, розмір кожного з яких становить 12 метрів. Грандіозну будову видно навіть із космосу.
7. Релігійна споруда.
   Найбільшою у світі будовою вважають мечеть Хасана II, яка сягає 200 метрів. Ця споруда є релігійною і на 40 метрів перевершує собор Святого Петра, що знаходиться у Ватикані. До того ж мечеть Хасана II вважають однією з найбільших мусульманських святинь і більше її за величиною лише мечеть у Мецці.
8. Стоматологи.
   У державі з цим питанням справи не найкращі, оскільки на 800 тисяч жителів припадає всього 1 стоматолог. Тому зуби у Марокко не лікують, а видаляють відразу. У сільській місцевості ця процедура може бути виконана прямо на ринку одним з дантистів-торговців.
9. Арганова олія.
   Її у народі часто називають рідким золотом. Виробляється арганова олія з насіння арганії колючої і лише на території Марокко. Цей продукт знайшов поціновувачів по всій Землі і сьогодні навіть великі косметичні марки виробляють свої продукти на основі рідкого золота.
   Технологія виробництва арганової олії на сьогоднішній день досі не автоматизована і потребує витрат великої кількості ресурсів. Так для отримання 1 літра продукції необхідно переробити близько 50 кілограмів плодів.

Інші цікаві факти про Марокко

• Багато хто помилково вважає, що Марракеш є столицею Марокко, але насправді це Рабат.
• Ця держава з 1912 по 1956 рік знаходилася під захистом країни Франції, і до цього дня у ній другою за поширеністю мовою, відразу після арабської, є французька.
• Після того, як до влади приходить інший правитель, відбувається заміна малюнка національних валют. На купюрах замість старого короля з’являється портрет нового, а у деяких випадках обох відразу.
• Найвищою точкою у Північній Африці є Джабель Тубкаль і висота вершини складає 4165 метрів. Вона знаходиться у Атлаських горах на території цієї держави.
• Марокканський дирхам є однією з найстійкішою валютою у всьому світі.
• Влітку температура у місті Марракеш варіює від 35 до 40 градусів за Цельсієм. Найспекотнішим місяцем є серпень.
• На автозаправках та вокзалах є кімнати, які призначені для читання у них молитов.
• Тут розташований найстаріший університет у всьому світі, він був заснований ще у 859 році у місті Фесі.
• Приблизно 60% жителів складається з арабів та 40% з берберів. Також налічується мала кількість туарегів, малийців та інших.
• Більшість відвідувачів Марокко є європейцями і щорічно державу відвідує приблизно 10 мільйонів туристів.
• Символом любові у цій країні прийнято вважати печінку, а не серце.
• Марракеш дуже часто називають Червоним містом через те, що у сонячні дні воно розжарюється.
• Напій “бербер віскі” викликає асоціації з чимось алкогольним, але насправді це звичайний міцний зелений чай, який був заварений з цукром та м’ятою.
• Футбол — тема, що найбільш обговорюється у країні.
• Туристи помітили, що жебраки у країні не приходять, а саме приїжджають на місце своєї роботи на таксі.
• Криниці у пустелі роблять без використання технічних засобів і вода, що міститься у них, завжди має присмак піску.
• Світовим лідером з виробництва марихуани є Марокко. Незважаючи на це, державою встановлено заборону на її паління.
• Тут було зафіксовано перший в історії випадок, коли спортсменці арабської чи мусульманської держави вдалося завоювати золоту медаль на Олімпійських іграх.
• Найстарішим містом країни вважається Танжер. Він був заселений у 1600 році до нашої ери. Починаючи з 1922 та по 1956 основним урядом міста було 8 представників європейських країн.

Як ще називають Марокко

На Туристер.ру ви можете перейти до списків пам’яток основних міст Марокко, а також до цікавих для відвідування місць, які розташовані поза межами міст — наприклад, національним паркам. За посиланням нижче ви знайдете більш детальну інформацію по кожній пам’ятки Марокко — загальний опис, розташування на карті, способи доїхати, фотографії, час роботи, вартість квитка і багато іншого.

Приватні гіди в Марокко

Більш детально з Марокко вам допоможуть ознайомитися російські приватні гіди.
На проекті Эксперты.newstravel.com.ua зареєстровано 4 російських гіда і компанії в Марокко.

Чим зайнятися

Багато вважають, що тільки пам’ятки історії та природні пам’ятки Марокко можуть бути приводом для поїздки, але це далеко не так. Марокко — ідеальне місце для любителів активного відпочинку, тут є не тільки пляжі, а й гірськолижні курорти!

Пляжний відпочинок

Білосніжні піщані пляжі на узбережжі Атлантичного океану розкинулися вузькою смугою вздовж берега. Місцями спостерігаються сильні відливи і припливи, а місцями дуже спокійні ділянки для того, щоб просто поплавати і в повній мірі насолодитися океаном. Місто Агадір — серце пляжного відпочинку Марокко. Уздовж узбережжя розкинувся величезний пляж з більш ніж 40 готелями, що примикають до нього. У Марокко є всі умови для комфортного пляжного відпочинку. Температура повітря не піднімається вище 28-29 °С, а температура води становить 20-23°С, що дозволяє повною мірою насолодитися відпочинком. Пляжний сезон в Марокко починається з кінця травня і закінчується в кінці жовтня.

Серфінг

Пляжі Марокко є ідеальним напрямком для серферів, особливо в січні—лютому, коли на Піренеях катання вже не так комфортно. А так — кататися на хвилях Атлантичного океану можна цілий рік, але самі «смачні» місяці — в період з жовтня по березень. Варто відзначити, що не рекомендується приїжджати для занять серфінгом під час Рамадану. Життя тут тимчасово завмирає, школи серфінгу закриваються і не приймають туристів. У Марокко є різні види брейків, у тому числі необхідні початківцям біч-брейки. Майже в кожному місті Марокко відкриті серфінг-школи, де всього за кілька уроків досвідчені інструктори можуть навчити катання на хвилях. Найпопулярнішим напрямком вважається Агадір.

Агадір — це місто в південній частині Марокко, в районі якого зосереджена величезна кількість чудових спотів — від доступних для новачків начебто Devil’s bar і Hash Point з досить простими хвилями до складних, наприклад, Banana Point з пойнт-брейком і чудового Killer Point поруч з серф-селом Тангазут. Активний сезон тут триває з листопада по лютий, однак ті, хто шукає теплу погоду і невисокі хвилі, можуть приїхати і влітку, коли серфінг в Марокко набагато легше і простіше. У Агадіре велике скупчення серфінг-спотів, як для новачків, так і для профі. День навчання з прокатом дошки і гідрокостюма обійдеться в 50-60 USD.

Ель-Сувейра — теж непогане місце для серфінгу, кайтсерфінгу і віндсерфінгу. Прямо на пляжі можна знайти підходящу серф-школи. Двогодинне заняття з інструктором і прокатом спорядження буде коштувати приблизно 40 USD, а просто прокат спорядження — 20 USD. Заняття в школах хороші тим, що вони надають вивезення до віддалених куточках узбережжя, де можна зловити найкращі хвилі. Також, багато школи серфінгу в Марокко пропонують пакетні пропозиції на 7, 10, 14 і більше днів. У такі пакети, як правило, входить трансфер з аеропорту, проживання, харчування, спорядження і особистий інструктор. Ціни коливаються від 230 до 500 USD.

Дізнатися детальніше про найкращі в світі місця для занять цим захоплюючим видом спорту ви можете в статті «Верхи на дошці: що таке серфінг і де найкраще підкорювати хвилі».

Таласотерапія

Оздоровчий відпочинок — ще одна родзинка Марокко. Сюди входять водні процедури, прийняття повітряних ванн, перебування на морському повітрі і солнцелечение. Основні центри таласотерапії розташовані в таких великих містах, як Фес, Агадір, Касабланка. Для проведення процедур застосовуються повітря, насичене йодом і киснем, морська вода та сучасні технології. Ні для кого не секрет, що таласотерапія — мистецтво оздоровлення та догляду за тілом. У Марокко це мистецтво застосовують з давніх часів. Сьогодні, це один з кращих способів набратися енергії, відновити сили і здоров’я, а також підтримувати хорошу форму з року в рік. Оздоровчий комплекс включає: гідромасаж, душ Шарко, циркулярний душ, водну гімнастику, водоростеві обгортання, масажі, ванни для рук і ніг, відвідування хаммама. Залежно від тривалості і комплексу процедур, ціни варіюються від 200 до 1500 USD.

Гірські лижі

Значну частину території Марокко займають гори Атлас, вершини яких вкриті снігом цілий рік. Гірськолижний сезон відкритий з грудня по квітень. Перлиною гірськолижних курортів Марокко є станція Укаймеден , розташована на висоті 2600 метрів в 75 км на південь від Марракеша. В межах бази функціонує 7 підйомників, а площа курорту знаходиться під постійним наглядом. У Укаймеден у розпорядженні туристів ресторани, бари, дискотеки, басейн, спортивно-оздоровчий центр, а також солярій. Недалеко від Марракеша розташований ще один гірськолижний курорт — Іфран . Місцевий пейзаж нічим не поступається альпійського, а ціни досить помірні. Територіально Іфран знаходиться приблизно в 50 км від Феса на висоті 1650 метрів над рівнем моря.

Хаммам

Для марокканців відвідування парової лазні хаммам — неодмінний ритуал. У Марокко є два різновиди хамамів: одні лазні спеціально для туристів, а інші — для корінних жителів. Лазні для туристів пропонують цілий набір спа-процедур: масаж, пілінг, гоммаж і т. д. Їх можна знайти майже в будь-якому готелі або ріаді. Відвідування такого хаммама обійдеться приблизно в 150 дирхам. Автентичні парові лазні є в кожному місті і, як правило, розділені на чоловічу і жіночу частину. Іноді це один і той же хаммам, але з різними годинами відвідування. Відвідати таку лазню можна приблизно за 10 дирхам, а скористатися послугою масажу — за 30 дирхам. Для відвідування громадського хаммама потрібно мати з собою рушник, тапочки, підстилку для сидіння та очищувальну рукавицю.

Прогулянки на конях і верблюдах, сафарі

Середній і Високий Атлас відкривають туристам прекрасні можливості для прогулянок на породистих арабських скакунах. Прогулянки можуть тривати від години до декількох днів з ночівлею в горах. Чистокровні арабські скакуни нікого не залишать байдужими, як і подорожі на верблюдах в пустелю до берберів. Під час таких екскурсій можна ознайомитися з берберськими поселеннями, подивитися на їх побут, культуру і частково зануритися в їхнє життя. А красиві ландшафти Марокко краще всього досліджувати, відправившись на джип-сафарі. Так, всього за один день можна побачити і піщані пляжі, і бурхливу рослинність, і стародавні водосховища.

Пересування по країні

Марокко має розгалужену і налагоджену систему шляхів сполучення по всій державі. Ця країна ідеальна для внутрішнього туризму.

Залізничне сполучення

Пересуватися поїздом по Марокко ефективно та вигідно. Залізничний транспорт управляється компанією Office National des Chemins de Fer du Maroc. Загальна протяжність залізниць Марокко — 2120 км Поїзди тут відрізняються комфортністю і зручністю. В цілому, по Марокко курсують три види поїздів: звичайні, затишні і комфортабельні швидкісні. На далекі відстані ходять поїзди оснащені кондиціонерами, барами і буфетами. Вокзали в центральних містах мають прекрасну оснащеність: каси, камери схову, кафе, зали очікування, інформаційні стенди. Квитки на поїзд бувають двох видів: перший клас — купе на 6 чоловік, другий клас — влаштований за типом електричок. Ціна квитка в один кінець, в залежності від відстані, становить від 40 до 150 дирхам. У 2015 році планується будівництво високошвидкісної залізниці Касабланка-Рабат-Танжер.

Водний транспорт

З Європи в Марокко регулярно відправляються пороми і так звані ” швидкісні «комети». Іспанію і африканський континент відокремлює Гібралтарська протока. На поромі це невелика відстань можна подолати лише за 35-40 хвилин. Ще однією перевагою переправи на поромі є можливість взяти з собою особистий транспорт: від дитячого велосипеда до цілого авто. Між Іспанією та Марокко щодня курсують наступні рейси:

1. Альхесірас — Танжер, відправляється 8-10 разів на день, ціна на квиток в одну сторону — орієнтовно 30 євро.
2. Малага — Мелілья — Надор, курсує щодня, ціна на квиток в одну сторону за місце в загальному залі — від 35 до 50 євро, за місце в каюті — від 70 до 140 євро.
3. Тарифу — Танжер, відправляється 8 разів на день, квиток в одну сторону коштує приблизно 30 євро.

На квиток в обидва кінці надаються знижки. Також, є регулярне сполучення між Іспанією і деякими її африканськими анклавами, звідти легко потрапити в Марокко. Іспанська віза для подорожі на поромі — необхідна умова. Її наявність перевіряється при купівлі квитка.

Автобуси в Марокко

Автобуси — найпопулярніший спосіб переміщення по Марокко. Перевезеннями займається транспортна компанія CTM. Подорожувати на автобусі зручно і бюджетно. Ціни на квитки коливаються від 30 до 90 дирхам. На відміну від міських автобусів, всі міжміські автобуси оснащені кондиціонерами. Квитки купують на автостанціях, або безпосередньо у водія. Автобуси практично завжди повні людей і на трасах не зупиняються. Зупинятися можна тільки на спеціально відведених зупинках. Розклад міжміських автобусів можна дізнатися на автостанції, а міські автобуси ходять не дуже часто і як такого розкладу не мають.

Таксі в Марокко

Таксі — популярний вид пересування по Марокко. Велика частина місцевих жителів користується ним майже щодня, так як вартість проїзду невелика. Взяти таксі можна на вулиці або на спеціальних стоянках. Водій повинен відразу ж включити лічильник, хоча про ціну можна домовитися і без лічильника, не забуваючи про торг. Водії тут люблять торгуватися і готові в розумних межах скинути ціну. Таксі в Марокко бувають двох видів: petite taxi — курсують у межах міста, садять не більше трьох осіб; grand taxi — курсують на великі відстані за міжміськими маршрутами, вміщають від трьох і більше. Поїздка по місту коштує близько 40 дирхам, а добратися від аеропорту до міста можна в середньому за 250 дирхам. Чайові в 2-10 дирхам вітаються.

Оренда автомобіля в Марокко

Орендувати авто з Марокко не складе праці. Практично у всіх містах є великі контори прокату, які надають цілодобову підтримку. Для оренди авто будуть потрібні права міжнародного зразка і кредитна картка із заставною сумою. При оренді бажано дізнатися включені у вартість податки і страховка, щоб при здачі машини не знадобилося додаткова плата. Також, необхідно оглянути автомобіль на предмет пошкоджень. Не рекомендується підписувати договір, в якому від руки що-небудь дописано арабською або французькою мовою. При оренді автомобіля слід враховувати деякі особливості марокканського дорожнього руху:

• у Марокко правосторонній рух;
• між містами однополосні і двосмугові дороги;
• у гірських районах багато серпантинів;
• є платні ділянки доріг по 5-25 дирхам;
• місцеві жителі не люблять дотримуватися правил дорожнього руху;
• на дорогах багато мотоциклістів і гужових візків;
• пробки — нерідке явище;
• максимальна швидкість руху по трасі — 120 км/год.

Ціни на оренду авто в усіх містах різні. У середньому, автомобіль без кондиціонера коштує 400-500 дирхам на добу, а з кондиціонером — 500-1000 дирхам. Багато що залежить від класу авто. Штрафи в Марокко досить високі. Перевищення швидкості обійдеться в 200 дирхам. Для паркування найкраще підходять стоянки при готелях.

Національна кухня Марокко

Марокканська кухня вважається однією з найбільш різноманітних в світі з-за унікального розташування на перехресті цивілізацій: африканської, арабської і європейської. Географія країни вплинула і на кухню. Якщо в природі легко поєднуються одночасно гори, океан і пустелі, чому б не поєднати середземноморську кухню з іберійської, мавританської, африканської, єврейської й близькосхідної. У марокканської кухні солоне гармонійно поєднується з солодким, кисле з терпким. Тут можна покуштувати солоні лимони, цукрові кактуси і безліч пряних страв. Такі спеції, як кориця, імбир, кунжут, кмин, м’ята, шафран є обов’язковим інгредієнтом національної кухні. Також в приготуванні страв рясно використовують оливки, лимони та апельсини.

Перший прийом їжі починається не раніше 12 годині, тобто, відразу після намазу. У марокканських будинках обідня трапеза перетворюється в красивий ритуал з обмиванням рук в рожевій воді. Традиційно обідають за низеньким столом в оточенні різнокольорових подушок. У багатьох частинах країни не прийнято використовувати столові прилади, тому їжу зачерпують трьома пальцями правої руки, при цьому допомагаючи хлібної коржем. Лівою рукою не прийнято доторкатися до їжі, так як вона вважається «нечистою». Однак у популярних місцях скупчення туристів ресторани, звичайно ж, пропонують ложку, вилку і ніж. Годують в Марокко надзвичайно ситно, супроводжуючи трапезу міцним м’ятним чаєм з великою кількістю цукру. Вважається, що саме цей напій покращує травлення. Як правило, він подається в марокканському заварювальному чайнику з крихітними прозорими стаканчиками.

Кухаря в королівських кухнях Рабату, Марракеша, Феса і Мекнес постаралися зробити так, щоб сьогодні марокканська кухня мала окремий статус у Середземному співтоваристві. Традиційно в меню густий баранячий суп — «харірі», курячий бульйон з прянощами — «чорба», пюре з турецького гороху нут — «хумус», кульки їх горохового пюре — «фалафель», печеня з овочами по-марокканські, фарширована булка — «авзет» і багато інші оригінальні страви. Однак найбільш «марокканськими» стравами вважаються «кус-кус» і «тажин».

Для приготування кус-куса кухарям необхідно запастися терпінням, часом та різноманітними спеціями. Ця каша з пшеничної муки грубого помелу популярна не тільки в Марокко, але і в інших країнах магрибського або берберського походження. Але, як відомо, скільки кухарів, стільки й думок. Сьогодні кус-кус готують і з манної крупи, і з кукурудзяної, з додаванням морепродуктів, і з овочами, і з м’ясом ягняти. Інгредієнти багато в чому залежать від регіону. Кус-кус варять на пару в спеціальному казані з двома відсіками, а перед подачею приправляють маслом і сіллю. Марокканці воліють їсти кашу руками, вмочуючи в соус оливкової олії, часнику, коріандру і куміна.

Найвідоміше марокканське блюдо, яке готують в сім’ях мало не щодня — це тажин. Страва являє собою рагу з м’яса з овочами і сухофруктами, приготоване в особливій глиняному посуді, яка також називається тажин. В цій ємності з конусоподібною кришкою можна готувати і інші страви на вугіллі, наприклад, з риби або птиці. За рахунок додавання всіляких приправ, горіхів, сухофруктів, рагу тажин стає не тільки смачним, але і надзвичайно корисним. Смак страви пікантний, що поєднує нотки солодкого з кислим і гострим. Марокканці використовують і жорстке м’ясо для приготування тажіна. Таке блюдо може стояти цілий день на вугіллі, а перед подачею буде приправлено оливками, фруктами і овочами.

Поєднувати діаметрально різні продукти стало звичним для марокканців. Це може бути курка з оливками і солоними лимонами, качка з фініками і медом, рибні делікатеси з мандаринами, солодкі пиріжки з рибною начинкою і рисовою локшиною і т. д. Це відноситься і до десертів. Марокканські солодощі — це не тільки традиційні марципанові печива, фінікові тістечка, медово-мигдальні булочки, але і гостро-солодкі печива «бушкутуш», схожі на хмиз «бріуати» ну і, звичайно ж, «бастила» з м’яса голубів. Бастила подається за особливих святах або до приїзду дорогих гостей. Традиційно для приготування цієї страви використовується голубине або куряче м’ясо, зварені круто яйця, мигдаль і тонкі шари тіста. Зверху цей десерт обов’язково обсипають цукровою пудрою. Бастілу краще подавати гарячою і на самому початку святкової трапези.

Не забули залишити свій слід в марокканської кухні та іспанські колоністи. У деяких частинах країни можна покуштувати страву з морепродуктів під назвою «пайла». По всій видимості, воно дуже сподобалося марокканцам і прижилося назавжди. Основні інгредієнти пайлы — це креветки і кальмари. У страву також входять свіжі овочі, рис, курча і ряд спецій: сіль, паприка, мелений перець, імбир, куркума. На марокканському узбережжі завжди можна покуштувати свіжовиловлену рибу і морепродукти. Це і сардини, і окунь, тунець, і лобстери, і раки. У місцях скупчення туристів не складе труднощів купити пляшку пива або вина. Більш того, в Марокко проводиться непогане місцеве вино. Однак у відповідності з мусульманськими традиціями алкоголь подається рідко.

Покупки в Марокко

Одне з найцікавіших занять в Марокко — це шопінг. Немислимо уявити собі поїздку в цю країну, не відвідавши місцеві базари, по-арабськи «сук». Це так звані центри міського життя, де можна не тільки дешево поїсти, придбати все для будинку, але і дізнатися останні новини. Знайти на таких ринках можна абсолютно все: від продуктів харчування до виробів національного промислу. До них відносяться шкіряні лампи, вовняні килими, сумки місцевого пошиття, колоритні тапочки-бабуші, національні халати джелаба, керамічна і мідний посуд, картини, спеції, арганова олія і багато іншого.

Детальніше про покупки і категорії цікавих товарів, сувеніри і так далі ви можете прочитати в статті «Шопінг в Марокко».

Безпека в Марокко

Марокко — відносно спокійна країна в соціально-політичному плані і безпечна в плані криміналу. Тут добре ставляться до іноземним туристам і всіляко намагаються забезпечити їм безхмарний відпочинок. Французька дорожня поліція і жандармерія ретельно стежить за порядком у містах та за їх межами. Місцеві жителі не просто поважають людей, які працюють поліцейськими, але і побоюються їх. Поліція, у свою чергу, дуже ввічливо ставиться до туристів, але жорстока до своїх громадян, які здійснюють проступки. З цієї причини рівень злочинності в Марокко низький.

Незважаючи на це, на ринках або в місцях великого скупчення людей, не варто забувати про елементарні правила безпеки. Речі не потрібно залишати без нагляду, а сумку з особистими або цінними речами необхідно завжди тримати перед собою. Машину рекомендується залишати тільки на охоронюваних парковках або на парковках при готелях. Якщо все ж сталася крадіжка, слід негайно звернутися в місцеве відділення поліції, а якщо були втрачені важливі документи — марокканське Генеральне консульство Росії.

У Марокко не рекомендується пити воду з-під крана або на ринках у водоносів. У багатьох мединах туристам пропонують соки з льодом, до яких теж потрібно поставитися з побоюванням. Найкраще бутильована вода. Як і в багатьох ісламських держави, тут небайдуже ставляться до жінок, хоча і не дозволяють собі яких-небудь надмірностей. Незважаючи на це, жінкам рекомендується бути в супроводі чоловіка. Обніматися прилюдно або виявляти які-небудь сильні емоції і почуття не прийнято.

Заблукавши в місті, можна звернутися за допомогою до місцевих жителів. Часто на допомогу приходять діти. Вони не тільки розкажуть, де знаходиться потрібний об’єкт, але і особисто направляють туди. За це їм належить винагорода в 5-10 дирхам. Однак, довіряючи незнайомим людям, слід проявляти обережність. Зараз у Марокко розвелося багато лжегидов, жебраків і, так званих, «хелперів». Таких людей слід ігнорувати, або відразу ж казати їм «ні». Туристична поліція за цим суворо стежить і намагається припиняти будь-які прояви неповаги до гостей країни.

Де зупинитися

Популярні напрямки для розміщення в Марокко:

• Готелі Марракеша
• Готелі Ес-Сувейри
• Готелі Касабланки
• Готелі Танжера
• Готелі Агадіра
• Готелі Рабату
• Готелі Феса

Марокко

Це північноафриканське королівство відокремлене від Європи лише Гібралтарською протокою, омивається водами Атлантики та Середземного моря. Європейці та американці називають його Марокко, араби – аль-Магрибом, бербери – Amur n’wakuc (“Святою землею”).

Тут вегетаріанство вважається непрощенним гріхом, але навіть рослинної їжі вистачає не всім: майже чверть місцевого населення не має роботи. Одночасно з тим Марокко належить до п’ятірки найбільш економічно благополучних країн чорного континенту. Більшу частину свого бюджету ця держава отримує завдяки іноземним туристам – їх щороку сюди приїжджає близько десяти мільйонів.

Мандрівників вабить сюди дух захопливих і яскравих арабських казок, дивовижний симбіоз патріархальності та сучасних трендів.

Загальна інформація

Відпочинок у Марокко – калейдоскоп неймовірних вражень, які очікують буквально на кожному кроці. У цій країні абсолютно природно уживаються три різні культури – арабська, берберська та європейська, що накладає своєрідний відбиток на менталітет, звичаї, спосіб життя марокканців.

Історична довідка

Марокканська земля давніша за саму давнину: перші люди жили тут ще 300-400 тисяч років тому. Навіть Єгипет із його п’ятдесятитисячолітньою історією виглядає молодиком на тлі Марокко.

Спочатку ці землі належали Карфагену – фінікійській державі, що довгий час мала величезний вплив на всьому узбережжі Середземного моря. Однак Римська імперія перехопила ініціативу у свої руки: почалися Пунічні війни, в яких перемога дісталася римлянам. Фраза одного з римських сенаторів: “Ceterum censeo Carthaginem esse delendam” – “Карфаген має бути зруйнований” пролунала як вирок державі, що колись процвітала. Місто стерли з лиця землі, а його жителів частиною вбили, частиною – продали в рабство.

Втім, і римлянам не судилося довго панувати на завойованій території. Їм на зміну прийшли спочатку племена вандалів, потім – візантійці. Наприкінці VII століття землі майбутнього Марокко завоювали араби.

Цілих вісімсот років арабські монархічні династії успішно будували свою величезну імперію в Північній Африці та на Піренеях. Під їхнім впливом перебували території, на яких зараз розташовані Лівія, Алжир, Туніс, частково – Іспанія та Португалія.

У XV столітті арабське панування закінчилося. Зміцнілі іспанська та португальська монархії вирішили взяти реванш, почавши експансію на північноафриканські землі. Момент був обраний вдало: арабська династія Альмохадів якраз перебувала в стані занепаду.

Іспанці та португальці заволоділи Марокко на 150 років. Однак 1578 року сталася фатальна для Португалії Битва трьох королів, що поклала кінець не тільки пануванню Лісабона на марокканській землі, а й його незалежності як такої. А в Марокко настали часи нового розквіту, які тривали до початку XVII століття. Марокканські султани встановили панування над кількома територіями півночі Африки, істотно розширивши межі своїх володінь.

Поступово могутність султанату зійшла нанівець через безперервні придворні інтриги та боротьбу за престол. У країні до того ж фактично прийшли до влади морські пірати: у багатьох містах вони взяли на себе роль намісників.

У другій половині XIX століття претензії на марокканські території знову висунули іспанці. Війна закінчилася перемогою іспанської корони, проте вона отримала тільки частину бажаного.

Неспокійним став для Марокко і початок XX століття: крім Іспанії, на його території зазіхнули Британія, Франція і Німеччина. Успіх був на боці французів, які на той час міцно влаштувалися в західній частині Африки і були не проти розширити свої володіння користуючись з нових земель уже в північноафриканському регіоні.

“У Марокко колона генерала Баумгартена займає Тазу”, Le Petit Journal, травень 1914 р.

Фото з сайту wikipedia.org

Попри початкову протидію Німеччини, Франція на півстоліття утвердилася в Марокко, зробивши більшу частину африканської країни своїм протекторатом.

Як жителі колонії, марокканці зазнали насильницького офранцужування – тут французька мова досі стоїть на другому місці після арабської за частотою використання. Крім того, коштом молодих і здорових марокканців поповнювалися лави військ Франції, яка у той час брала участь у Першій світовій війні. У боях загинуло близько мільйона марокканських солдатів.

Генералісимус Жозеф Жоффр із солдатами Марокканської дивізії 1915 року

Фото з сайту wikipedia.org

1956 року над Марокко нарешті зійшло сонце свободи: навесні французька його частина отримала незалежність. Через деякий час до неї приєдналася інша частина, що належала Іспанії.

Возз’єднана і тепер уже повністю незалежна країна увійшла в усі великі міжнародні організації – ООН, Лігу арабських країн, ВООЗ та інші. Щоправда, з деяких вона майже одразу вийшла з політичних міркувань.

Нині Марокко – одна з найрозвиненіших країн Африки, хоча, звісно, з огляду на загальну бідність континенту, все це дуже відносно.

Географія та клімат

В Африці Марокко має два кордони – з Алжиром і Західною Сахарою. Другий із них влада країни категорично відмовляється визнавати, вважаючи Західну Сахару своєю територією. Їхня версія щодо південних рубежів марокканської держави звучить так: там країна межує з Мавританією. Є ще один кордон – через Гібралтар з Іспанією.

Омивають узбережжя Марокко Атлантика і Середземне море, що можна вважати величезним географічним везінням для півночі Африки. Інші країни цього регіону або омиваються тільки морями (як Єгипет, наприклад), або повністю позбавлені виходу до морських просторів – як Алжир.

Середземноморське узбережжя не таке популярне серед туристів, як атлантичне. Майже всі топові марокканські курорти розташовані саме на Атлантиці – Агадір, Валідія, Асіла.

Клімат Марокко неоднорідний і сильно залежить від місцевості. Узбережжя Атлантики та Середземного моря славляться м’яким середземноморським кліматом: тут спекотне, сухе літо і м’яка зима.

У горах Атласу взимку лежить справжнісінький сніг. Його так багато, що марокканські гірськолижні курорти становлять досить серйозну конкуренцію трасам Австрії , Словаччини та інших європейських країн.

Фото з сайту audleytravel.com

Високий сезон у Марокко триває цілих сім місяців – з квітня до кінця жовтня, але найспекотніший час припадає на серпень. Повітря прогрівається до 36-40 градусів, а вода – максимум до 22: потрібно враховувати, що води Атлантики за будь-якої спеки завжди прохолодні. Найкращі місця для пляжного відпочинку: легендарна Касабланка, Марракеш, Агадір, Ес-Сувейра.

Затишшя настає в листопаді: денні температури падають до 12-15 градусів, часто дощить. Вартість турів до Марокко в цей час ненадовго, але істотно знижується, щоб до католицького Різдва знову злетіти вгору. Крім того, після свят відразу починається сезон гірських лиж. Тисячі любителів екстриму поспішають в Укаймеден та Іфран – головні гірськолижні центри країни.

Осінь і весна в Марокко м’які, з дуже приємними, комфортними температурами. Це – ідеальна відпустка для тих, хто байдужий до спекотних пляжів і лижних трас, але готовий годинами блукати, оглядаючи визначні пам’ятки.

Навесні до того ж починається цвітіння дерев: міста Марокко занурюються в чудовий вир п’янких ароматів. Цілодобові сеанси ароматерапії – розкішний дар природи і самим марокканцям, і гостям їхньої прекрасної батьківщини.

Населення, мови, валюта

Марокко – велика арабомовна країна, де живуть 35 мільйонів людей. Їхній національний склад: 60% арабів і трохи менше 40% берберів, які сповідують головним чином іслам сунітського спрямування.

Арабська і берберська мови – державні.

Цікаво, що марокканський діалект настільки відрізняється від загальноприйнятих канонів, що його практично не розуміють в арабському світі.

Не менш цікава ситуація і з берберською мовою. Раніше її використовували здебільшого як розмовну, але останнім часом у школах почали вивчати й писемність на основі єдиного збереженого алфавіту – тіфінага.

Столиця Марокко – Рабат, далеко не перше за кількістю населення місто країни, де живуть лише близько 0,5 млн осіб. Найбільше з марокканських міст – Касабланка, яке чомусь дуже люблять голлівудські режисери. Події кількох американських фільмів розгорталися саме тут. Приклад – “Час ізгоїв”, п’ята частина блокбастера “Місія нездійсненна”. Так от: у Касабланці мешкають понад 3,5 мільйона людей.

Столиця Марокко – Рабат

Фото з сайту tripadvisor.com

Інші великі міста, які дуже популярні у туристів:

• Фес (1,2 млн) з його найстарішим у світі діючим університетом Аль-Карауїн, відкритим у IX столітті;
• Марракеш (1 млн), чия стара частина – медина – визнана пам’яткою Всесвітньої спадщини;
• Мекнес (550 тисяч) – місто, яке внесено до списку Всесвітньої спадщини завдяки численним пам’яткам.

Найстаріший у світі діючий університет – Університет Аль-Карауїйн у Фесі, Марокко

Рабат, Фес, Марракеш і Мекнес – четвірка так званих імперських міст Марокко. Названі вони так тому, що в різний час були столицями цієї країни.

Валюта – марокканський дирхам. Він вважається однією з найстабільніших щодо долара грошових одиниць світу. Його курс – 1:0,11 USD.

Як дістатися?

Як і в будь-яку країну, що знаходиться далеко за межами Європи, дістатися до Марокко з України можна тільки літаком. Прямих рейсів туди немає – доведеться летіти з пересадкою.

Зазвичай українські туристи летять через польські, угорські або балтійські аеропорти – Варшаву, Будапешт, Вільнюс. Рейси до марокканських міст виконують і лоукостери, і авіакомпанії з традиційними цінами на квитки.

Де зупинитися?

Самостійна подорож до Марокко передбачає таке ж самостійне планування поїздки з урахуванням усіх реалій цієї дуже самобутньої країни.

Перший і найочевидніший спосіб зняти житло в марокканських містах – поселення в готель. Ціни на номери мало чим відрізняються від європейських. Умови, щоправда, можуть не відповідати заявленим “зіркам”. Туристи досить часто скаржаться на бруд у номерах.

Крім того, доведеться враховувати вельми специфічне ставлення марокканців до білошкірих туристів. Тут їх чомусь вважають мільйонерами, а тому намагаються будь-яким способом нав’язати якісь послуги, за які буквально вимагають плату.

Отже, ось кілька варіантів недорогих готелів у Марокко, де можна оселитися на час відпустки:

1. DAR IMPERIAL – двозірковий готель у Aroumd. Затишні номери з гарним ремонтом і кондиціонерами. Привітний персонал. Вайфай, сніданок за рахунок закладу. Можна селитися з тваринами;
2. Résidence Intouriste – тризірковий готель в Агадирі. Номери обладнані кондиціонерами, є ванні, ТБ, усі необхідні дрібниці для комфорту. Персонал розмовляє кількома мовами. До пляжу 200 метрів;
3. Hotel Meriem – готель у Марракеші, рівень – 4 зірки. Номери з кондиціонером, балконами, інтернет. На території є басейни;
4. ibis El Jadida – готель рівня трьох зірок у Касабланці. Номери обладнані всім необхідним. Сніданок включено у вартість. Є безплатний паркувальний майданчик;
5. Tentes Nomadic – чотиризірковий готель у Tinfou. Ідеально підійде тим, хто хоче познайомитися з життям бедуїнів: розташований біля самих воріт пустелі. Складається з окремих будиночків-наметів із найпростішим меблюванням.

Бувалі туристи, які не вперше приїжджають до Марокко, майже ніколи не зупиняються в готелях. Вони обирають ріади – автентичні будинки в знаменитому марокканському стилі. Зазвичай таке житло здається в мединах – історичних центрах міст.

Типовий ріад – це будинок із внутрішнім двором, що нагадує архітектуру дворів-колодязів старої Одеси. Номери розташовані по периметру навколо дворика або патіо з фонтаном і якою-небудь тропічною рослинністю на кшталт пальми.

Це дуже гарне житло з усіма зручностями: яскраві, соковиті тони, меблі в східному стилі – дивани і диванчики з безліччю подушок, килими, столики на низьких ніжках.

Коштує номер у ріаді стільки ж, скільки і в готелі, але зручностей і комфорту – в рази більше. Зняти ріад у Марокко можна через сайти оренди нерухомості – booking.com, Airbnb та інші.

Що подивитися?

У химерний орнамент із пам’яток старовини, старовинних арабських фортець, європейських кварталів епохи колонізації органічно вплетені сучасні реалії – швидкісні залізничні магістралі, хмарочоси, які будуються, і потоки машин.

Таким є нинішнє Марокко – воно динамічно змінюється, але при цьому дбайливо зберігає пам’ять про свою історію. Тут не поспішають зносити старе, коли будують нове: марокканські архітектори вміють поєднувати тренди сучасності з традиціями старовини.

Танжер

Усього 14 кілометрів з Іспанії Гібралтаром – і ви в Танжері, одному з найбільших міст Марокко. Його часто називають марокканською Рив’єрою за разючу схожість берегової лінії та кліматичних умов із відомим французьким курортом.

Фото з сайту cntraveler.com

Флер богемності та цілком європейська чистота – таке враження залишається від Танжера, особливо порівняно з іншими марокканськими містами – галасливими, доволі брудними та хаотичними.

Впізнавані європейські риси йому дісталися у спадок від французьких, британських та іспанських колоністів, які жили тут у XVIII-XIX століттях. Флер богемності – від художників, артистів, письменників, які облюбували ці місця для творчості.

Тут написав свій знаменитий на весь світ “Марокканський триптих” Анрі Матісс, а Ежен Делакруа зробив безліч начерків, що пізніше стали основою для його картин “Марокканський шейх провідує свій клан”, “Марокканець, що сідлає коня” та інших.

“Марокканський триптих” Анрі Матісс

Фото з сайту pinterest.com

Зараз Танжер не тільки найбільший африканський порт, а й чудове місце для пляжного відпочинку. Через місто проходить п’ятдесятикілометрова лінія, що складається з розкішних пляжів з чудовою інфраструктурою і цілком європейським сервісом.

Танжер активно облаштовується, швидко змінюючи свій неповторний стиль. Однак досі залишаються місця, куди варто неодмінно зазирнути, щоб вдихнути повітря колишнього притулку художників, письменників і авантюристів усіх мастей.

Медина – старе місто – як і раніше, складається з вузьких, звивистих вуличок. Перші поверхи будинків, що стоять впритул один до одного, займають маленькі крамнички сувенірів, булочні та майстерні, куди поки що не дійшов прогрес, – тут все з давніх-давен робиться вручну. Поблукайте мединою, пориньте в атмосферу старовинного східного міста – вона ніби занурює в чарівну арабську казку про Аладіна.

Медина в Танжері

Фото з сайту lonelyplanet.com

“Виринувши” нарешті з лабіринту старих вуличок, вирушайте до Дар-ель-Махзену – шедевру палацового зодчества Північної Африки. Його побудували в XVII столітті для султана Мулая Ісмаїла ібн Шерифа. Довгі роки, аж до початку минулого століття, він служив резиденцією для монарших гостей, які бували в Танжері.

У 1922 році білосніжний палац став домом для двох національних музеїв Марокко. Він приймає гостей і зараз. Найцікавіші експозиції – біля залів Музею марокканських мистецтв і біля Археологічного музею. Тут можна побачити знамениті рабатські килими, розкішні ювелірні прикраси, вази, різьблені меблі. Ті, хто цікавляться історією античності, мають обов’язково побувати біля Карфагенської гробниці та інших зразків античного мистецтва.

Дар аль-Махзен, Танжер

Фото з сайту decorativeartstrust.org

Гроти Геракла – інший обов’язковий маршрут для туристів. Гроти розташовані на мисі Артіль за кілька кілометрів від міста. Ще один мис, куди поспішають гості Танжера, – Малабата з його унікальним маяком. З його вежі відкриваються неймовірні краєвиди на Атлантику, Середземне море і Гібралтар.

Вежа маяка в Кап-Малабата, Танжер, Марокко

Фото з сайту opendoorsmorocco.com

Марракеш

Тут любив відпочивати легендарний британський прем’єр Вінстон Черчилль. Атмосфера Марракеша діяла на нього не лише розслабляюче: вона надихала політика на творчість – те, що він міг собі дуже рідко дозволити на батьківщині.

У Марракеші Черчиллю писалося особливо добре – з-під його пензля вийшло безліч ескізів і начерків марокканських пейзажів. Він бував тут навіть за часів Другої світової війни. Турботи про долю Британського королівства не завадили прем’єру-художнику створити “Мінарет мечеті Аль-Кутубія” – його єдине велике полотно за всі роки війни.

Картина Вінстона Черчилля із зображенням Марракеша

Фото з сайту theartnewspaper.com

Марракеш став джерелом натхнення і для Іва Сен Лорана – французького модельєра. Він, уродженець сусіднього Алжиру, не міг собі уявити життя без марокканського сонця і яскравих фарб цієї чудової країни. Ів приїздив сюди щороку в червні та грудні, щоб створити ескізи для своїх майбутніх колекцій.

Фото з сайту medium.com

Знайомство з Марракешем краще почати з його медини – старої частини міста. Її зазвичай називають “Червоним містом” через особливе забарвлення стін будинків: усі вони виконані з глини червоно-коричневого кольору. До речі, єдина колірна гамма – оригінальна і впізнавана “фішка” архітектури Марокко. У його містах заведено фарбувати фасади будівель у якийсь один колір. Наприклад, Танжер традиційно пофарбований у біло-блакитні тони, а Шефшауен – у синьо-блакитні.

Килими в Медині, Марракеш

Фото з сайту telegraph.co.uk

Хочете повною мірою відчути чарівність Марракеша? Неодмінно побувайте на Джемаа Аль-фна – площі в самому центрі медини, де щовечора відбувається просто чарівне дійство, що нагадує собою “Казки тисячі та однієї ночі”.

Джемаа Аль-фна, Марракеш

Фото з сайту wikipedia.org

Щойно сонце починає сідати, тут збираються торговці, фокусники, танцюристи, співаки, жонглери: відкривається східний базар у всій своїй красі. Тут торгують, співають, заклинають змій, ворожать і навіть рвуть зуби.

Порада: перед поїздкою в Марокко обов’язково сходіть до стоматолога і якщо є проблемні зуби, повністю їх пролікуйте. Причина не тільки в тому, що зуб, який розболівся, здатний зіпсувати всю відпустку. Врахуйте, що в цій країні лікарі-стоматологи у великому дефіциті: на 25 тисяч марокканців припадає лише один дантист.

Місцеві жителі розв’язують стоматологічні проблеми радикально – ніякого лікування, хворий зуб просто видаляють. Причому робиться це без жодної анестезії звичайними плоскогубцями на базарі. Площа Джемаа Аль-фна – якраз той самий “стоматкабінет” для сильних духом просто неба.

Тут же, в медині, розташована вже згадувана пам’ятка Марракеша – мечеть Аль-Кутубія, яку закарбував на своєму полотні сер Вінстон Черчилль. Ще одна мечеть – ібн Юсуфа – теж розташована в старій частині міста і вважається однією з найстаріших у Марокко.

Мечеть Аль-Кутубія, Марракеш

Фото з сайту arrivalguides.com

Ботанічний сад і парк Мажорель – інше фантастично красиве місце в Марракеші. Місто взагалі славиться розкішною парковою зоною, але творіння французького художника-орієнталіста – явище особливе.

Нині саду близько ста років – його розбили 1923 року навколо вілли-ательє самого метра, посадивши дерева, чагарники та квіти з усіх континентів. У наші дні це неймовірне за красою буяння фарб щороку оглядають понад півмільйона туристів.

Вілла Мажореля зайнята під музеї ісламського і берберського мистецтва. Тут же розміщена галерея робіт художника.

Ботанічний сад і парк Мажорель

Фото з сайту el-fenn.com

Касабланка

“Білий дім” – так у перекладі з іспанської звучить назва найбільшого міста Марокко. Його історія і визначні пам’ятки безпосередньо пов’язані з періодами правління португальських і французьких колонізаторів.

Фото з сайту tripsavvy.com

Тільки старе місто – медина – зберігає в собі яскраві риси типово арабського поселення з його хитромудрими лабіринтами вуличок, численними сувенірними крамничками і майстернями.

Екскурсія Касабланкою традиційно починається з мечеті Хасана II . Її двохсотдесятиметровий мінарет вважається найвищим у світі. Унікальне творіння французького архітектора Мішеля Пінсо розташоване просто на березі Атлантичного океану.

Двадцять п’ять тисяч осіб – стільки правовірних мусульман може вмістити величезний скляний зал для одночасної молитви. Ще 80 тисяч молільників вміщує площа, що оточує мечеть.

Мечеть Хасана II, Касабланка, Марокко

Фото з сайту saharaatlastours.com

Квартал Хабус – наступна визначна пам’ятка Касабланки. Місцеві жителі називають його новою мединою через доволі велику кількість сувенірних крамниць і майстерень, що нагадують старий Схід.

Насправді це район, де живуть вельми забезпечені городяни. Він відносно молодий: перші вілли з’явилися тут у 30-х роках минулого століття. Побудували їх багаті французькі колоністи, привнісши в міську архітектуру ті самі європейські риси, які роблять Касабланку схожою на типове французьке місто.

Прогулянка по Хабусу – чимале естетичне задоволення, хоча багато хто вважає цей район цілком пересічним міксом арабського і європейського стилів. Найяскравіші з тутешніх визначних пам’яток – мечеті Мулая Юсефа і Мухаммаді, палац Махкама дю Паша і ринок оливок.

Будівля суду Махкама дю Пача, квартал Хабус, Касабланка

Фото з сайту le360.ma

Якщо хочеться чогось незвичайного і такого, що злегка віддає диявольщиною, – побувайте на острові Сіді Абдурахмане. Слава у цього місця моторошна: кажуть, раніше тут жили виключно служителі темних сил – чаклуни, ворожки і віщуни. Зараз усе куди прозаїчніше. Це місце облюбували цілком земні мешканці, які займаються звичайнісіньким людським промислом – риболовлею. На острові ідеальна атмосфера для усамітнення і роздумів про велике – цьому сприяє прекрасна у своїй первозданності і незайманості природа.

Острів Сіді Абдеррахман, Марокко

Фото з сайту wikipedia.org

Що з’їсти?

Марокканці – великі любителі домашньої їжі: до ресторанів вони ходять дуже рідко. Сімейні трапези зазвичай містять кілька страв, серед яких особливе місце відводиться кускусу і тажину.

Кускус – світло-жовті крупинки, схожі на дрібне драже, – правильніше було б назвати їх мікромакаронами. Вони готуються вручну з особливого сорту пшеничного борошна.

З кускусу варять каші, додають у супи і салати, начинку для фаршированого ягняти та інші страви.

Він настільки улюблений і популярний, що у марокканців давно називається просто їжею. “У мене є багато їжі”,– каже марокканець, і всі розуміють, що насправді це означає. Кускус – усьому голова.

Одна з найпоширеніших страв – “Сім овочів”. Це – своєрідне рагу з моркви, цукіні, капусти, картоплі, солодкого перцю, цибулі та ріпи з неодмінним додаванням кускусу. Звичайно, поєднання овочів може бути різним, головне – щоб їх було рівно сім.

Марокканський кускус із м’ясом і сімома овочами

Фото з сайту thespruceeats.com

Друга за значимістю страва марокканської кухні – тажин. Це м’ясо або риба, тушковані з овочами в спеціальному керамічному посуді – горщику з конусоподібною кришкою. Щось схоже є в кухні Китаю – і навіть назва дуже схожа – таджин. Баранину, яловичину, м’ясо ягняти, курку чи рибу довго тушкують із картоплею, морквою та іншими овочами, щоб отримати соковите й ароматне рагу.

Марокканський тажин із курки з оливками та консервованими лимонами

Фото з сайту thespruceeats.com

Пастила або бастія – третя марокканська страва, яку потрібно обов’язково спробувати. Ви коли-небудь куштували м’ясний листковий пиріг із. цукровою пудрою? Це і є пастила, без якої не буває жодного сімейного свята.

Марокканська куряча пастила

Фото з сайту spoonwithme.com

У тонкому листковому тісті запікають шматочки м’яса зі спеціями, яйця та цибулю. Їх посипають меленим мигдалем, збризкують лимонним соком, а зверху покривають шаром цукрової пудри.

Часто до багатьох м’ясних страв подають квашений лимон – його ще по-іншому називають сільським. Це порізані часточками або кубиками плоди, що перебродили в спеціальному розсолі. Не можна сказати, що квашені лимони – типово марокканська закуска: вони дуже популярні у всій Північній Африці та на Близькому Сході – в Алжирі, Тунісі, Ізраїлі. Люблять його в Індії та Камбоджі.

Напій номер один у Марокко аж ніяк не кава, хоча і вона, звичайно, серед улюблених. Найбільше на світі марокканці люблять “бербер віскі” – дуже солодкий і міцний м’ятний чай.

Цей напій п’ють цілими днями – і привід для чаювання не потрібен ніякий. Просто береться добра жменя сушеної м’яти, закладається в невеликий чайничок, до неї додається багато цукру і заварюється чай.

Розливають напій у маленькі скляні стаканчики, причому обов’язково тонкою цівкою з висоти не менше метра. Сенс цього дійства – в отриманні пінної шапочки на поверхні. Що більше піни, то смачніший напій.

Пити чай можна тільки так – з маленьких стаканчиків: ядрений смак ментолу і сиропну солодкість бербер віскі здатні витримати лише ті, хто звик до нього за довгі роки.

Марокканський міцний м’ятний чай, званий берберським віскі

Фото з сайту authenticworldfood.com

Марокко – дивовижний світ старовинних традицій і сучасних трендів, країна казок і іноді шокуючої реальності. Це особливий стиль життя і ментальності, про який не потрібно багато розповідати – потрібно просто приїхати і все побачити на власні очі.