Венеричні захворювання (ЗПСШ)

Венеричні захворювання – це збірний термін, який включає в себе велику кількість інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом.

Венеричні захворювання (ЗПСШ) – список:

Причини вродженого сифілісу Хвороба виникає в результаті проникнення патогенного збудника в організм малюка в антенатальному періоді. У нормі цей мікроорганізм не проходить через захисний бар’єр, який створює.

Причини вторинного сифілісу Дане захворювання може бути діагностовано на другий-третій місяць після інфікування блідою трепонемой. Збудник може проникати в організм людини під час незахищених статевих контактів.

Причини гонореї Захворювання провокується специфічної патогенною мікрофлорою, збудник гонореї відноситься до класу гонококів. Основний шлях передачі патології – статевий, також зустрічаються випадки.

Причини твердогошанкра Етіологічним фактором виникнення цієї недуги є присутність в тілі людини блідої трепонеми. Найбільш поширений спосіб передачі – статевим шляхом. Також зустрічається трансплацентарне.

Причини третинного сифілісу Первинно недуга виникає на тлі проникнення збудника, а саме блідої трепонеми в організм пацієнта. Третинна стадія проявляється через п’ять-десять років після інфікування. Посилити її.

Причинами венеричних захворювань виступає потрапляння інфекційних агентів бактеріального, вірусного походження під час статевого акту від хворої людини до здорової, які в подальшому розмножуються в організмі людини і провокують розвиток патологічних змін. Факторами ризику передачі ІПСШ вважається ранній початок статевого життя, часта зміна партнерів для сексу, нехтування засобами захисту (наприклад, презервативами).

Також можуть діагностуватися венеричні захворювання у дітей. У деяких випадках інфікування відбувається у внутрішньоутробному періоді, коли збудник від зараженої матері передається плоду. Інфекційні недуги можуть передаватися і такими шляхами:

• при грудному вигодовуванні від хворої матері – цей варіант
• безпосередньо стосується ВІЛ;
• при проходженні через родові шляхи;
• при інфікуванні майбутньої дитини навколоплідними водами в
• утробі матері.

Класифікація та види венеричних захворювань

Мають на увазі розподіл хвороб по групах, з урахуванням їх етіології, а саме:

• вірусного походження – розвиваються на тлі зараження вірусом
• генітального герпесу, імунодефіциту людини, контагіозний
• молюск, цитомегаловірусом і папіломавірусом;
• бактеріального генезу – виникають в результаті проникнення
• через статеві органи хламідії, блідої трепонеми, що викликає
• сифіліс, нейссерий, які викликають гонорею, мікоплазми та
• уреаплазми;
• грибкові хвороби – в список даних венеричних захворювань входить кандидоз, що розвивається через наявність в організмі людини дріжджоподібних грибів роду Кандида;
• протозойні – найпростішими, що викликають ці захворювання, є трихомонада;
• паразитарні – в цю групу відносять таких збудників, як лобкова вшак, що провокує виникнення фтириаз, і коростяний кліщ, що викликає коросту.

Клінічна картина може мати свої відмінності, в залежності від віку пацієнта, статевої приналежності, стану здоров’я. До симптомів венеричних захворювань у чоловіків відносять такі ознаки:

• дискомфорт, біль під час актсечовипускання;
• почервоніння і набряклість в області уретри;
• больові відчуття під час сексу;
• виділення з уретри, що мають слизисто-гнійний характер.

Ознаками венеричних захворювань у жінок виступає свербіж в області дітородних органів, біль під час акту сечовипускання або заняття сексом, виділення з піхви, які мають неприємний запах.

Небезпека цих інфекційних патологій полягає в ускладненнях, які вони можуть за собою вести, в разі стертою клінічної картини, безсимптомного перебігу та пізньої діагностики.

До таких відносять: безпліддя, запалення яєчка, матки та її придатків. Може спостерігатися поширення інфекції по всьому тілу з зараженням очей, серця, печінки, суглобів.

Інкубаційний період венеричних захворювань має різну тривалість, залежно від специфічного збудника недуги. Може тривати від кількох днів до кількох місяців.

Діагностика венеричних захворювань будується на результатах комплексного обстеження, до переліку яких входить:

• ультразвукове дослідження;
• кольпоскопія;
• уретроскопія;
• цітоскопія;
• серологічні аналізи на венеричні захворювання – перевірка
• крові, яку досліджують у реакції гемаглютинації, преципітації,
• нейтралізації на наявність специфічних патогенних
• мікроорганізмів;
• молекулярно-генетичні дослідження – в цю групу обстежень входить ПЛР, що дозволяє визначити ДНК збудника;
• імунологічні методи діагностики – засновані на виявленні різних класів імуноглобулінів в крові людини, які виробляються у відповідь на хвороботворний мікроорганізм. Ig класу G свідчать про хронічний носійство, а Ig класу M – про гострому періоді захворювання;
• бактеріологічні тести на венеричні захворювання – при взятті мазка з статевих шляхів, він відправляється в лабораторії. Там роблять посів на поживні середовища та вирощують культуру мікроорганізмом – це і буде специфічний збудник недуги. Після цього повинні перевірити чутливість до антибіотиків, щоб знати, яке лікування буде найбільш оптимальним і ефективним.

Лікування венеричних захворювань

Має на увазі вибір консервативного спрямування. Лікарські призначення включають в себе такі препарати:

1. антибактеріальні медикаменти – підбираються з урахуванням виявленого хвороботворного мікроорганізму і його чутливості до антибіотиків;
2. вагінальні свічки для відновлення нормального кислотно-лужного балансу, нормалізації мікрофлори піхви у жінок;
3. пробіотики – йдуть в комплексі з антибіотиками для профілактики патологічних змін з боку шлунка і кишечника;
4. фізіотерапевтичні процедури.

Профілактика венеричних захворювань полягає в дотриманні наступних рекомендацій:

• мати постійного сексуального партнера;
• під час сексу користуватися контрацепцією, деякі види якої
• допомагають не тільки від небажаної вагітності, але і від
• інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• займатися статевим вихованням молоді;
• відмовитися від безладних статевих зв’язків;
• періодично здавати необхідний пакет аналізів для исключ

Даний ресурс не закликає Вас до дій по відношенню Вашого здоров’я! Вся відповідальність за стан вашого здоров’я лежить на Вас. Інформація розміщена виключно в пізнавальних цілях. До надання або застосування лікування, проконсультуйтеся з лікарем .

© 2024 xMedicin. | Всі права захищені, При копіюванні текстів гіперпосилання на сторінку-першоджерело обов’язкове

Венеричні хвороби

Венеричні захворювання (лат. morbus venereus [1] ) — назва групи ЗПСШ, які передаються лише через сексуальні контакти. Хоча венеричні захворювання включені у перелік ЗПСШ, ЗПСШ відрізняються тим, що:

• мають також нестатеві механізми і шляхи передачі,
• щодо деяких захворювань можна набути імунітет (природно чи штучно сформований).

Коротка інформація Венеричні хвороби, Класифікація та зовнішні ресурси .

Перша офіційна згадка про венеричну хворобу визначена 1658 роком [2] .

Термінологія

Прикметник венеричний походить від імені Венери (лат. Venus, у родовому відмінку Veneris), давньоримської богині кохання та краси [3] . Венеричні хвороби буквально означає: хвороби, які спричинила любов: непорядні, випадкові сексуальні зв’язки.

Терміни «венеричні хвороби» та « ЗПСШ » використовують у практичній медицині [4] , оскільки у МКХ-10 розділ Інфекційні хвороби, що передаються переважно статевим шляхом (A50-A64), вказано обидва поняття: A64 Неуточнені захворювання, що передаються статевим шляхом Включаючи: венеричну хворобу БДВ [5] .

У 1982 році ВООЗ запропонувало замінити назву Венеричні хвороби на Захворювання (інфекції), що передаються статевим шляхом [6] . Однак, окрім назви, ВООЗ до класичної п’ятірки венеричних захворювань, додало інші захворювання [7] .

Перелік

Класична п’ятірка венеричних хвороб:

1. Сифіліс (збудник лат.Treponema pallidum; лат.Syphilis)
2. Гонорея (збудник лат.Neisseria gonorrhoeae; лат.Gonorrhoea, гонококова інфекція. англ.Gonococcal infection)
3. М’який шанкр (збудник лат.Haemophilus ducreyi; лат.Ulcus molle, шанкроїд, англ.Chancroid)
4. Хламідійна лімфогранульома (збудник лат.Chlamydia trachomatis; лат.lymphogranulomatosis inguinalis, лімфогранулематоз венеричний, англ.Chlamydial lymphogranuloma (venereum), Lymphogranuloma inguinale, Climatic or tropical bubo, Durand-Nicolas-Favre disease, Esthiomene)
5. Пахова гранульома (збудник лат.Calymmatobacterium granulomatis, Klebsiella (Calymmatobacterium) granulomatis; лат.Granuloma venereum, венерична гранульома/донованоз, англ.Granuloma inguinale, Donovanosis)

Епідеміологія

Чимало факторів сприяють їх поширенню. На епідемічне поширення венеричних хвороб впливають такі чинники:

• соціальні катаклізми,
• війни,
• значний занепад суспільної моралі чи період зміни моделі суспільної моралі,
• безсимптомний перебіг,
• невігластво щодо сексуальності, брак сексуальної освіти.

Першу значну епідемію венеричних захворювань у Західній Європі (в тому числі й сифіліс) спричинили моряки Христофора Колумба, що повернулися з Америки, де не дотримувались навіть вимог християнської моралі, декларованих тодішнім суспільством і церквою. Відсутність надійних ліків сприяла появі госпісів для невиліковних хворих, карантинів для моряків (уперше запроваджених у Венеції), підвищенню моралі в середовищі християнських держав. Епідемію в 16 столітті це не зупинило, але її вдалося приборкати й контролювати.

Профілактика та боротьба

Офіційна медицина спрямовує інформаційне наповнення масмедіа щодо венеричних захворювань, змінюючи усвідомлення необхідності профілактичних заходів як загального, так і індивідуального характеру.

Так, ВООЗ інтенсивно публікує епіддані щодо захворюваності, причин її виникнення та шляхів їх попередження та лікування на міжнародному рівні.

Міжнародні програми сприяють проведенню заходів, що запобігають поширенню цих хвороб: хворим надають безкоштовну медичну допомогу (обстеження, виявлення, лікування, інформування). Для контролю профілактики та лікування у різних країнах передбачено відповідальність (наприклад, в Україні — у кримінальному порядку). Поведінка людей, які знають про своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Зареєстровані випадки, коли жертви поведінки людини, хворої на венеричне захворювання, влаштовували над нею самосуд.

Сучасна система боротьби з венеричними захворюваннями працює ефективно, методи й засоби діагностики та лікування є достатніми. Проте хворі часом приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює боротьбу.

Перевіреним методом профілактики є методи безпечного сексу, зокрема, використання презервативів [8] . Використання презерватива під час статевого акту значно зменшує ризик зараження венеричними захворюваннями. Для цього презерватив потрібно правильно надягати до початку сексуального контакту та звертати увагу, щоб виділення з геніталій одного партнера не могли потрапити на геніталії та слизові оболонки партнера як до початку, так і після контакту; презерватив необхідно надягнути до початку сексуальних контактів та не торкатися незахищених геніталій партнера(-ки). Застосування антисептиків значно знижує, але повністю не усуває ризик зараження [9] [10] [11] .

Поширенню венеричних хвороб значно сприяють часті випадки їх безсимптомного перебігу впродовж тривалого часу — сексуальна та профілактична освіта дозволяє суттєво зменшити кількість таких хворих. [12]

Див. також

Основні венеричні хвороби: симптоми прояву, ознаки, аналізи

Венеричні хвороби – термін, що застосовується до захворювань, які можна отримати при статевому контакті з носієм інфекції. Поняття загальне, включає в себе кілька видів хвороб, що провокуються патологічними мікробами, вірусами. Викликати захворювання можуть найпростіші і грибки. Перші прояви зазвичай помітні по роботі репродуктивної системи, але без адекватного лікування хвороба може поширитися на слизові інших органів.

• Загальний перегляд
• Герпес
• Гонорея
• Інфікування ВІЛ
• Хвороби: неприємні і небезпечні
• Сифіліс
• Тріхомоніаз
• Хламідіоз
• Що робити
• Увага всім нюансам
• Види, типи та категорії
• Форми і стадії
• Лікувати – важливо і потрібно
• Особливі випадки і статки
• Комплексний підхід

Загальний перегляд

Запідозрити зараження можна, якщо репродуктивні органи турбують виділеннями, нестандартними за кольором, запахом і консистенцією, якщо на їх поверхнях формуються вилучені, запалені ділянки. Багато венеричних хвороб провокують болючі відчуття при сечовипусканні.

Самостійно такі патології не проходять. Без правильно обраного терапевтичного курсу є ризик зіткнутися з тяжкими наслідками. Найбільші ризики пов’язані із зараженням вагітних, оскільки мати може передати патологію плоду. Дитина народжується з порушеннями функціональності зорової системи, можливий менінгіт, пневмонія. Є ризик вродженого зараження крові.

На тлі венеричних хвороб у жінок можуть початися запальні процеси в різних органах репродуктивної системи і розташованих поблизу в тазовій області. Статеві хвороби можуть стати причиною зачаття поза маткою, неможливості завагітніти, виносити дитину. Діти можуть народитися мертвими, є ризик мимовільного переривання. Чоловіки, заражені такими збудниками, теж можуть зіткнутися з проблемою фертильності, статевого безсилля. Щоб уникнути тяжких наслідків, при перших ознаках зараження необхідно прийти на прийом до лікаря для визначення оптимального терапевтичного курсу.

Герпес

Чи не найпоширеніша венерична хвороба – герпес. У середньому, як кажуть лікарі, у жінок діагностується частіше, ніж у чоловіків, у шість разів. Запідозрити зараження можна за появою на репродуктивних органах язв, бульбашок. Зазвичай область локалізації – пах, анус. Бульбашки можуть зникати, потім з’являються знову.

Таке захворювання небезпечне не тільки для дорослої людини. Якщо заражена жінка завагітніє, герпетичний вірус може порушити розвиток плоду. Зараження чоловіка можна запідозрити за появою невеликих незагоєних ран, висипань на крайній плоті. Може постраждати головка статевого органу. Область чешеться, болить, палиться. Деякі описують відчуття як покалювання. Дискомфорт посилюється під час сечовипускання. Зазвичай при герпесі спостерігається пухання лімфовузлів.

Гонорея

Зараження венеричною хворобою можливе при інтимному контакті з носієм трипера. Лікарі встановили: якщо здорова жінка контактує з хворим чоловіком, ймовірність зараження – 100%, а ось у зворотній ситуації істотно менше. Гонорея позначається на роботі сечової і репродуктивної системи, кишечника. Можлива поразка слизових ротової порожнини, глядацьких органів. Іноді при трипері страждають суглоби та інші ділянки організму.

Ознака венеричної хвороби, що першим привертає увагу хворого – виділення з репродуктивних органів специфічного кольору (жовтуватого, зеленуватого). Характер – гнійний слиз. При трипері підвищується температура, знобіт, акт сечовипускання дається з болем. Втім, далеко не завжди хвороба проявляє себе з самого початку. Є варіант потайної течії на первинних стадіях. Вилікувати тріппер простіше, якщо вдасться звернутися до лікаря своєчасно. Якщо курс почати, коли хвороба вже істотно розвинулася, висока ймовірність, що ураження органів не вдасться нівелювати. Саме лікування буде дуже важким.

Інфікування ВІЛ

Щодо цієї венеричної хвороби профілактиці в даний час приділяється досить багато уваги, так як видні вчені нашого світу вважають ВІЛ епідемією поточного століття. Складність захворювання в тому, що отримати його можна не тільки статевим шляхом. Правда, зарахування ВІЛ до венеричних патологій досить умовне. Знати ознаки і прояви зараження повинна будь-яка сучасна людина. Ледь виникають підозри на зараження, потрібно звернутися до лікаря з метою встановлення діагнозу. Якщо він підтвердиться, лікар пояснить, як жити далі так, щоб зниження якості життя було мінімальним.

Ознаки венеричної хвороби:

• спека сягає 40 градусів;
• активно працюють потові залози;
• хворий втрачає у вазі;
• порушується дихання.

ВІЛ провокує облисіння, запалюються шкірні покриви на обличчі, порушується стілець, лімфовузли опухають. Такі симптоми можна спостерігати роками, періодично стан поліпшується, потім знову погіршується. При ВІЛ висока ймовірність інфекційних захворювань, не властивих особам з нормальним імунним статусом. Є небезпека отримати зараження крові. При ВІЛ вище ризик розвитку новоутворень і захворювань опорно-рухової системи.

Зараховують ВІЛ до статевих венеричних хвороб, оскільки переважний відсоток заражень припадає саме на інтимні контакти з хворою людиною. Отримати інфекцію можна при всіх видах і способах взаємодії. Можливо зараження при переливанні крові. Мати може передати вірус ембріону. А ось побутовим способом ВІЛ не передається, тому посуд, постільне приладдя, білизна хворого безпечні, як і рукостискання з ним, якщо цілісність шкірних покривів не порушена.

Хвороби: неприємні і небезпечні

Які венеричні хвороби можуть стати причиною «рибного» запаху, що поширюється від жіночих статевих органів? Як правило, причина – гарднерельоз. Ця хвороба починається, якщо в організм потрапляють гарднерелли, а імунітет не може взяти під контроль розвиток колонії. Крім запаху, схожого з властивим гнилій рибі, патологія проявляє себе запальним вогнищами, локалізованими на слизовій вологині. Симптоматика стає сильнішою після інтимного контакту.

Ще одна поширена проблема з числа шкірних і венеричних хвороб – поява бородавок, кондилом. Це такі рожеваті нарости, які зовні подібні до кольорової капусти. Як правило, перші прояви можна помітити на репродуктивних органах через пару місяців після зараження. Найчастіше вони локалізовані на слизовій вологині, активно розростаються в шкірних складках пахової області, між сідницями. Якщо почати лікування вчасно, ймовірно, вдасться домогтися повного лікування.

Сифіліс

Якщо є підозра на зараження венеричними хворобами людини, аналіз на сифіліс призначають одним з перших. Захворіти можна при статевому контакті з носієм трепонеми. Якщо вдасться виявити зараження на початковій стадії, ймовірно, хвороба вдасться перемогти швидко і без особливих складнощів. Але це стосується лише перших декількох місяців з моменту потрапляння в організм людини шкідливого мікроорганізму. Найчастіше цей період протікає безсимптомно. Латентно сифіліс може тривати десятки років. Якщо мікроорганізм починає активно розвиватися, першими страждають статеві органи – тут розвиваються гангренозні процеси. Сифіліс небезпечний для серця, печінки, порушує діяльність ЦНС.

Звичайно, зазвичай мало толку питати у партнера «А ти хворієш на венеричні хвороби?», і все ж лікарі радять мати контакти суворо з тими людьми, в безпеці і здоров’ї яких можна бути впевненим. Захворіти на сифіліс легко, достатній інтимний акт з носієм хвороби. Втім, це не єдиний шлях – можна заразитися через вживані в побуті предмети, поцілунки.

Сифіліс – одна з найбільш часто зустрічаються небезпечних венеричних хвороб. Основні способи знищення збудника – обробка високими температурами, лужними і кислотними розчинами. Для сифілісу небезпечні лимонад, прокисле молоко. Запідозрити хворобу можна за появою почервоніння. Частіше вогнище локалізації – репродуктивні органи. З часом у цій області з’являється твердий шанкр – щільне формування. Його розмір – до сантиметра. Процес супроводжується пуханням лімфовузлів.

Тріхомоніаз

Люди звикли думати про цю венеричну хворобу:лікування можна практикувати в домашніх умовах. Ніякої спеціальної допомоги лікаря не потрібно. Насправді це не так: хоча симптоматика виражена не дуже яскраво, а сама патологія здається незначною, невдалий підхід до її усунення, затягування з адекватним лікуванням з високою часткою ймовірності можуть спровокувати ускладнення.

Симптоми венеричної хвороби: печіння, свербіння в області репродуктивних органів. У жінок проявляється у вологині, на зовнішніх шкірних покривах. Запідозрити недобре можна за порушення виділень: турбують білі жовтуватого відтінку, досить рідкі, нерідко – пеняться. Можливі включення крові. Вибранням властивий неприємний запах.

Додаткові симптоми венеричної хвороби: дискомфорт у нижній частині живота, попереку. Болі посилюються під час інтимної взаємодії, сечовипускання. Є ймовірність настільки сильного болю, що статевий контакт неможливий. Якщо збудник поширюється на матку, є ризик тривалих кровотечей.

Ця венерична хвороба у чоловіків проявляє себе печінкою, зудом в області статевих органів. Акт сечовипускання викликає болючі відчуття. Можливі прозорі або білі виділення (з відтінком сірого). Як правило, спостерігаються вранці, за обсягом невеликі – всього лише крапля. З часом на статевих органах з’являються вилучені області, набряки, ранки. Усунення симптоматики без спеціального лікування означає перехід у наступну фазу. Відбувається ураження внутрішніх органів репродуктивної системи. Чоловік стає носієм, здатним заразити жінку, а в простаті протікають руйнівні процеси. Є ризик безпліддя.

Хламідіоз

Як видно з медичної статистики, це чи не найпоширеніша венерична хвороба. Захворювання неприємне, а спровокувати його можуть хламідії – патологічні мікроорганізми. Лікарі кажуть, що хламідіоз у середньому діагностується втричі частіше, ніж гонорея. Хворий чоловік потерпає від запальних процесів у каналах для виведення урини, порушується робота яєчок, передміхурової залози. Можливе поширення на кишечник і суглоби. У жінок хламідіоз може стати причиною осередків запалення в різних частинах репродуктивної системи, підвищується ризик вагітності із закріпленням плоду поза маткою. Вище ймовірність мимовільного переривання.

Венерична хвороба у жінок виявляє себе виділеннями, що містять слиз і гній. Речовина напівпрозора, може бути водянистою. Акт сечовипускання супроводжується хворобою, свербінням. Можливе підвищення температури, в області паху – набряклість, почервоніння.

Що робити

У портфоліо медичних клінік іноді можна зустріти лякаючі фото: венеричні хвороби не тільки важко протікають, а й призводять до негативних наслідків, не завжди звернених. Щоб не дізнатися на власному досвіді, як це виглядає і що провокує, потрібно бути максимально відповідальним при виборі партнера. При підозрі на зараження слід звернутися до спеціалізованої клініки.

У нашій країні діють диспансери, персонал яких безкоштовно надає допомогу з виявлення зараження, ідентифікації хвороби, вибору лікування. Є пункти, де допомогу надають анонімно. Такі послуги надавати не тільки державні, а й приватні клініки.

Якщо є підозра на венеричну хворобу у чоловіка, необхідно відвідати уролога, андролога. Лікарі призначать дослідження, що дозволяють виявити, в чому проблема. Звернутися до них потрібно при перших симптомах – наявності виділень на спідній білизні, хворобливості, печі під час сечовипускання. Якщо турбує біль при статевому контакті, не варто зволікати з походом до фахівця. Якщо симптоматика погіршується, турбує облисіння, на слизових різних органів формуються виразки і плями, потрібно відвідати лікаря максимально терміново – є ризик важкого ураження організму.

Увага всім нюансам

Навіть якщо симптоматики, що дозволяє запідозрити зараження, немає, розумно здати аналіз на венеричні хвороби, якщо людина передбачає, що була в ситуації, пов’язаній з підвищеним ризиком отримання збудника. Досить точні результати можна отримати, якщо звернутися до клініки через півтора або два тижні після контакту з людиною, імовірно, хворою на ЗППП. Фахівці візьмуть мазки зі слизових статевих органів. В органічних речовинах можна виявити трихомонаду, гонокока, агентів, що викликають сифіліс. Якщо результат позитивний, пацієнт вчасно дізнається про хворобу і може почати її лікування. Якщо є підозра на сифіліс, призначають повторне обстеження, роблячи перерву між аналізами близько двох місяців. Це дасть максимально точну інформацію.

Якщо є припущення, що відбулося інфікування ВІЛ, на обстеження потрібно звернутися через 3-6 місяців після взаємодії з потенційним хворим.

Всі інші ЗПВП виявляють, якщо пацієнт поводиться з характерними для хвороби симптомами.

Види, типи та категорії

Описані вище проблеми зі здоров’ям – це ще не повний список венеричних хвороб. З зустрічаються відносно часто варто також згадати цитомегаловірус, папіломавірус, кандидоз. Сучасна класифікація венеричних захворювань передбачає включення в цю групу деяких кишкових, шкірних патологій: лобкові вші, зараження молюсками, цупка. Така класифікація обумовлена передачею хвороби при статевому контакті.

Запідозрити, що сталося зараження, можна по зуду, печінню і наявності кровотечі. Якщо у жінки кровянисті виділення спостерігаються між менструальними циклами, потрібно по можливості швидше відвідати лікаря, оскільки наслідки можуть бути незворотними. Загалом обивателю відрізнити різні венеричні хвороби один від одного непросто. Хоча у кожної з них є свої унікальні особливості, велика частина проявів схожа. Це накладає обмеження на можливість самолікування: різні збудники вимагають зовсім різного підходу до усунення проблеми, тому вибирати терапевтичний курс, призначати медикаменти можна тільки після підтвердження діагнозу.

Форми і стадії

Як і багато інших патології, венеричні хвороби бувають гострі, хронічні. Перший варіант можливий, якщо зараження відбулося відносно недавно, імунітет організму досить слабкий, тому симптоматика проявляється яскраво. Якщо звернути увагу на портфоліо клінік, що спеціалізуються на венеричних хворобах, фото пацієнтів, які страждають від гострої форми таких патологій, можуть іноді навіть злякатися – настільки непривабливими здаються ознаки і прояви. Багато в чому це обумовлено психологічним бар’єром, підсвідомим захистом від зараження: реакція відторгнення виникає як метод попередження контакту з хворим, а значить, отримання інфекційного агента.

Втім, яскраві прояви характерні тільки періоду гострого протікання. Якщо хворобу не лікувати, з часом симптоматика згладжується, тому деякі навіть запевняють себе, що сталося повне одужання. Думка категорично помилкова: хвороба просто переходить в хронічну стадію. Деяких проявів залишаються, але вони виражені досить слабко, уваги не привертають.

Хронічна стадія виключно підступна. Людина не підозрює, що є носієм інфекції, і може заражати своїх статевих партнерів. Крім того, є ризик рецидиву. Разом з тим патологічний агент, що розвивається у внутрішніх органах, порушує їх функціональність, що рано чи пізно призведе до тяжких наслідків. Статистика показує, що набагато частіше рознощиками інфекції, не підозрюючи цього, стають чоловіки, заражаючи абсолютно здорових раніше жінок. Оскільки у прекрасної статі симптоматика виражена сильніше, дами частіше звертаються до лікаря з метою з’ясування діагнозу і старту лікування, в той час як чоловіки вважають себе здоровими.

Лікувати – важливо і потрібно

Венерологія – напрямок медицини, що спеціалізується на венеричних захворюваннях, методах їх усунення, попередження. Її коріння лежить у далеких від наших днів епохах. Звичайно, самого терміну тоді не існувало, але ще стародавні китайські, індійські, грецькі, єгипетські вчені описували венеричні хвороби і вишукували шляхи боротьби з ним. Особливу увагу людей привертали ті хвороби, розвиток яких ставив під загрозу саме життя людини.

В даний час медицина пішла далеко вперед в порівнянні з тими часами. Лікарі мають доступ до ефективних, швидкодіючих, надійних препаратів, що дозволяють вчасно виявити особливості хвороби і усунути її. Це дозволило досягти зниження відсотка летальних наслідків через венеричні хвороби. Виявити збудника можна значно раніше, ніж організм людини отримає непоправну шкоду від його життєдіяльності. За допомогою новітніх технологій в останні десятиліття лікарі змогли виявити такі інфекції, про існування яких люди раніше не здогадувалися.

Довіряти лікування ЗППП можна лише кваліфікованому доктору, який спеціалізується на цій області. Не варто недооцінювати ці патології. Боротьба з ними затягується надовго, а сам курс лікування зазвичай порожній. Медикаменти, ефективні в таких випадках, можуть спровокувати побічні ефекти, а у деяких мікроорганізмів виявляється резистентність до застосовних медиками засобів. Все це – причина суворої заборони самолікування.

Особливі випадки і статки

Найбільші небезпеки пов’язані з ситуацією, коли венеричні захворювання виявляються у вагітної жінки. Лікарі рекомендують вже на етапі планування вагітності пройти обстеження на предмет інфікування і вилікувати всі патології, які виявлять лікарі. При такому відповідальному підході ймовірність збоїв у розвитку плоду мінімальна, а значить, дитина народиться здоровою і повноцінною.

Якщо венеричні хвороби виявляють у період виношування дитини або годування грудьми, важливо своєчасно почати лікування під контролем доктора. Необхідно перевірити на предмет інфікування не тільки матір та її постійного статевого партнера, а й дитину. Статистика показує, що хламідіоз у новонароджених тісно пов’язаний з підвищеним ризиком пневмонії, бронхіту. Можливі очні хвороби або зараження головного мозку. Висока ймовірність смерті дитини ще до народження.

З найбільшими небезпеками для вагітних, як кажуть лікарі, пов’язані цитомегаловірус, хламідії, герпетичні віруси. У більшості випадків мати заражає ними дитину в період виношування і народження. Складність полягає ще й в обмеженості лікарських препаратів, які можна використовувати для усунення інфекції в період вагітності. Щоб не нашкодити собі і чаду, лікуватися потрібно строго під контролем лікаря.

Комплексний підхід

Якщо венеричні хвороби виявлені у людини, що перебуває в постійному статевому зв’язку з іншим, лікування принесе успіх лише в разі, якщо йому будуть піддані обидва. Зі статистики відомо, що до лікарів частіше звертаються жінки, які страждають від неприємних симптомів, в той час як чоловіки вважають себе абсолютно здоровими. Насправді хворі, швидше за все, обидві людини, просто анатомічні особливості такі, що у представниць прекрасної статі хвороба проявляє себе яскравіше.

Якщо на лікування приходить тільки одна людина з пари, а друга нехтує здачею аналізів і проходженням курсу, ефективності від такої програми не варто чекати, оскільки зараження буде постійно відбуватися за новою. Щоб уникнути такого «замкнутого кола», важливо наполягти, щоб постійний статевий партнер відвідав доктора навіть у разі, якщо проявів порушення здоров’я немає. Якщо постійного партнера немає, під час лікування і після нього потрібно ретельно уникати випадкових зв’язків та інтимних контактів. Як правило, саме на них припадає переважний відсоток випадків зараження.

Найефективніший спосіб попередження інфікування – абсолютне утримання від статевих зв’язків, але цей підхід занадто радикальний і на практиці підходить лише в малому відсотку випадків. Крім того, відсутність інтимного життя може стати причиною порушення гормонального фону та інших захворювань, тому лікарі не рекомендують вдаватися до нього. Найкращим виходом вважається підтримка гігієни, збереження постійних відносин з однією людиною, а також застосування бар’єрної контрацепції.