Нектарин: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 травня 2016 🕒 19 хвилин 👀 42014 разів 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за нектарином
• Дерево нектарин – опис
• Посадка нектарина
  • Коли садити нектарин
  • Посадка нектарина осенью
  • Як посадити нектарин навесні
  • Догляд за нектарином навесні
  • Догляд за нектарином улітку
  • Догляд за нектарином восени
  • Полив нектарина
  • Підживлення нектарина
  • Обробка нектарина
  • Зимівля нектарина
  • Коли обрізувати нектарин
  • Як обрізати нектарин
  • Обрізування нектарина навесні
  • Літнє обрізування нектарина
  • Обрізування нектарина восени
  • Як розмножувати нектарин
  • Насіннєве розмноження нектарина
  • Щеплення нектарина
  • Ранні сорти нектарина
  • Середні сорти нектарина
  • Пізні сорти нектарина
  • Коментарі

  Нектарин, або персик голоплідний, є різновидом персика з гладкою, як у сливи, шкіркою. У Китаї нектарин вирощують уже понад 2000 років. У Європі перший опис нектарина з’являється в XIV столітті, в англомовних джерелах назва «нектарин» уперше згадується в 1616 році, а популярності на території Європи рослина набула вже в XX столітті, коли з’явилися великоплідні сорти нектарина. Сьогодні в промислових масштабах нектарини вирощують у Середземномор’ї – в Італії, Тунісі, Греції, на Кіпрі і в країнах колишньої Югославії. Нектарин стійкішій до захворювань і комах-шкідників, ніж персик, а його зимостійкі сорти придатні для вирощування навіть у Волгоградській області.

  Досі немає ясності в питанні, природним шляхом чи в результаті селекції з’явилася ця рослина. Існують твердження, що на персикових деревах іноді з’являються плоди нектарина, і навпаки. Крім того, висловлюється припущення, що в появі нектарина, крім персика, взяли участь абрикос, слива китайська і мигдаль. Іншими словами, нектарин є складним міжвидовим гібридом.

  Походить назва рослини від слова «нектар», оскільки плоди нектарина вирізняються підвищеним вмістом цукру.

  Посадка й догляд за нектарином

  • Посадка: у теплій місцевості – восени, у районах із прохолодним кліматом – навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: із початку або з середини травня, до появи листя.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло: рослина не повинна перебувати в затінку довше півтори-двох годин на добу.
  • Ґрунт: суглинні або супіщані ґрунти. Глинистий ґрунт і ділянки, де високо залягають ґрунтові води, не підходять.
  • Полив: ранні сорти поливають упродовж сезону 2-3 рази, середньостиглі та пізні – 4-6 разів. Уперше нектарин поливають, коли в плодах затвердіє кісточка, інакше вони розтріскаються. За місяць до збору врожаю проводять рясний полив, витрачаючи на кожне плодоносне дерево залежно від його віку від 30 до 60 л води на м² пристовбурного кола. Після збору плодів, у період закладання квіткових бруньок, витрату збільшують до 40-70 л. У жовтні проводять вологозарядковий полив, у результаті якого ґрунт має промокнути в глибину на 60-80 см.
  • Підживлення: закладених при посадці в котлован добрив досить на 5-6 років за умови, що прикореневу ділянку щорічно мульчують перегноєм або компостом. Надалі органіку вносять один раз на 3-4 роки, мінеральні добрива – один раз на два роки. Навесні нектарин потребує азоту, а влітку й восени – фосфору й калію. Навесні та восени добрива краще вносити в пристовбурні кола, улітку нектарин 2-3 рази підживлюють по листю, зокрема розчинами мікроелементів, яких бракує дереву.
  • Обрізування: навесні (до початку сокоруху) проводять санітарне і формувальне обрізування. Восени за необхідності – санітарне.
  • Розмноження: насіннєве та вегетативне – щепленням.
  • Шкідники: східна та сливова плодожерки, попелиці, щитівка, смугаста, мінуюча та фруктова молі, довгоносики-квіткоїди та павутинні кліщі.
  • Хвороби: клястероспоріоз, кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль, моніліоз кісточкових, або сіра плодова гниль, цитоспороз, вертицильоз, кокомікоз, пархи, молочний блиск і грибний опік.

  Дерево нектарин – опис

  У висоту доросла рослина досягає від 4 до 7 м, діаметр крони – від 3 до 4 м. Листя нектарина пилчасте по краю, рожеві квітки розкриваються на дереві до появи листя, і квітучий нектарин дуже важко відрізнити від квітучого персика. Плід нектарина за формою і розміром теж схожий на персик, але шкірка у нього не ворсиста, а гладка і слизька. Забарвлення стиглих плодів може бути зеленувато-жовтим, світло-жовтим, жовтим із червоним, червоним із жовтим, червоним або вишневим. М’якоть нектарина твердіша за м’якоть персика.

  Плоди нектарина дозрівають від 3 до 5 місяців, і для дозрівання їм потрібно тепло, тому вирощують культуру тільки в районах із довгим, теплим літом. Що стосується зимостійкості культури, то доросле дерево в змозі пережити мороз до -32 ºC, але квіткові бруньки гинуть вже при -2 ºC.

  Нектарин є родичем не тільки персику, а й таким плодовим деревам, як мигдаль, слива, айва, яблуня, груша, абрикос, ірга, алича, глід, горобина, аронія, кизильник, шипшина і мушмула. Посадка і догляд за нектарином дуже схожі на вирощування персика, але відмінності все-таки є. Пропонуємо вам ознайомитися з нашою добіркою матеріалів про те, як виростити нектарин у своєму саду, як правильно доглядати за нектарином, як і чим обробити нектарин від хвороб і шкідників, як прищепити нектарин на однорічну підщепу, чим підживити нектарин, щоб він ріс здоровим і давав добрі врожаї.

  Посадка нектарина

  Коли садити нектарин

  Що південніше ви живете, то більше у вас причин садити нектарин восени. У районах із холодними зимами краща весняна посадка нектарина. На півдні України і в Криму можна садити нектарин навесні, а можна і восени. Оптимальним ґрунтом для нектарина є суглинні і супіщані ґрунти, а найгірший варіант для нього – важкі глинисті ґрунти. Не підійдуть нектаринові ділянки, де ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, а також ті, на яких недавно вирощувалися пасльонові або баштанні культури, люцерна, конюшина і полуниця – завеликий ризик зараження нектарина вертицильозом. Найкраще місце для нектарина – ділянка південної орієнтації, де його не будуть затуляти від сонця будівлі й інші дерева – нектарин не повинен перебувати в затінку більше, ніж 1,5-2 години на добу. Небажаним є і сусідство з персиком, оскільки зростає ймовірність зараження нектарина грибковими захворюваннями, навіть тими, які персику великої шкоди можуть і не заподіяти.

  Посадка нектарина осенью

  Перед тим, як посадити персик восени, за два-три тижні до посадки викопайте яму розміром 70х70х70, вбийте в центр дна кілок заввишки близько 1,5 м, змішайте верхній шар відкинутого ґрунту з 10 кг перепрілого компосту і 150 г суперфосфату, ретельно перемішайте і половину цієї ґрунтосуміші насипте гіркою в центр ями.

  При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу однорічним саджанцям сортів, адаптованих до вашого району. Ви повинні переконатися, що деревце здорове: кора нектарина зсередини має бути зеленою, коренева система – без сухих або гнилих корінців, а місце щеплення – без напливів.

  Помістіть саджанець на горбок, насипаний по центру ями, обережно розправте його коріння і засипте яму родючою сумішшю. Розташовувати саджанці нектарина при посадці потрібно таким чином, щоб місце щеплення виявилося на 3-4 см вище рівня поверхні. Ущільніть після посадки ґрунт від країв ями до центру, полийте деревце 4-5 відрами води, дочекайтеся, коли осяде ґрунт і місце щеплення зрівняється з поверхнею ділянки, потім прив’яжіть саджанець до кілочка, підгорніть стовбур нектарина сухою землею на висоту 20-30 см і замульчуйте пристовбурні кола на зиму шаром компосту завтовшки 8-10 см.

  Як посадити нектарин навесні

  Якщо ви садите нектарин навесні, яму для нього все одно краще готувати з попередньої осені. Порядок підготовки ями той же, що і при осінній посадці, та й сама процедура посадки нічим не відрізняється. Єдине, чого вам не доведеться робити навесні, то це підгортати стовбур нектарина.

  Догляд за нектарином

  Догляд за нектарином навесні

  В середині квітня нектарин у саду обробляють по набряклих бруньках від шкідників Карбофосом. У фазі зеленого конуса (коли з бруньки показується кінчик листка) проводять обробку нектарина трипроцентним розчином бордоської суміші, а коли на деревах з’являться бутони, проводять формування нектарина обрізуванням. Тоді ж необхідно обробити нектарин одночасно від грибків і шкідників, проте бордоську рідину, як і інші мідьвмісні препарати, в період активного росту застосовувати не можна. Замість них проти грибків можна використовувати Полікарбацин, Купрозан або Бенлат, поєднавши їх із такими препаратами від шкідників, як Фозалон або Карбофос. Після цвітіння слід повторити обробку нектарина таким змішаним складом.

  Коли осиплеться зайва зав’язь, проведіть нормування навантаження плодів: на кожні 10-15 см пагона залишають по одному плоду, а інші зав’язі вищипують, інакше дерево може не витримати ваги плодів після наливу.

  Догляд за нектарином улітку

  Нектарин улітку дуже потребує поливу. Кількість поливань і витрата води безпосередньо залежать від погодних умов. З метою боротьби з кучерявістю листя нектарину за літній період два-три рази обробляють розчином Делана або інших препаратів подібної дії.

  У фазу росту плодів для збільшення їхньої цукристості і підвищення інтенсивності забарвлення нектарин кілька разів підживлюють по листю розчином калійного добрива, а за місяць до зняття плодів дерево рясно поливають – таким способом можна збільшити розмір плодів на третину за умови, що до самого збору врожаю поливань більше не буде.

  Догляд за нектарином восени

  Оскільки зимостійкість квіткових бруньок безпосередньо залежить від кількості води в ґрунті в пору їхнього закладання, нектарин у серпні або вересні необхідно обов’язково полити – відразу після того, як ви знімете весь урожай.

  З метою попередження грибкових захворювань на початку жовтня, до того, як листя почне міняти забарвлення, проводять обприскування нектарина бордоською рідиною.

  Після падолисту, в кінці жовтня або на початку листопада ділянку навколо дерева прибирають, видаляючи опале листя та інші рослинні залишки, в яких на зиму влаштовуються шкідники, після чого проводять вологозарядкове поливання нектарина. Після поливання нектарин обробляють від грибкових хвороб мідним купоросом, а потім Нітрафеном від шкідників, що зимують у корі дерева або в ґрунті під ним.

  Полив нектарина

  Перше поливання нектарина слід провести тільки тоді, коли кісточка в плодах затвердіє, інакше плоди розтріскуються. Всього за вегетаційний період ранні сорти нектарина до збору врожаю поливають 2-3 рази, а середньостиглі та пізні – 4-6 разів.

  За місяць до збору врожаю з метою підвищення цукристості плодів нектарин поливають із розрахунку залежно від віку та розміру дерева 30-60 літрами води на м² пристовбурного кола. Після збору врожаю, в момент закладання квіткових бруньок, витрата води на м² пристовбурного кола збільшують до 40-70 літрів.

  Вологозарядковий полив здійснюють для того, щоб просочити ґрунт вологою на глибину 60-80 см, де розташовані нижні корені дерева.

  Підживлення нектарина

  Якщо ви навесні обробите нектарин семивідсотковим розчином сечовини, то вб’єте двох зайців: підживите дерево азотними добривами, яких воно в цю пору потребує найбільше, і проведете профілактику проти збудників хвороб і комах-шкідників, що зимують у стовбурі і в верхньому шарі ґрунту. Однак перед тим, як обробляти нектарин сечовиною, переконайтеся, що бруньки ще не набубнявіли, інакше ви ризикуєте їх спалити. Якщо ви запізнилися, і сокорух уже почався, тоді відкладіть обробку нектарина сечовиною на осінь – у вас буде на це час після падолисту.

  За період вегетації необхідно провести 2-3 позакореневих підживлення нектарина. Чим підживити нектарин по листю? Гарні результати дає така суміш: 100-150 г водної витяжки суперфосфату, 50-80 г сірчанокислого амонію (або стільки ж аміачної селітри, або 30-50 г сечовини), 30-60 г хлористого калію (або 50-70 г сірчанокислого калію), 10 г бури і 15 г марганцю розчиняють у 10 л води. Якщо ви проводите підживлення вже на стадії дозрівання плодів, виключіть із розчину азот і буру.

  Точно кажучи, тих добрив, які були закладені вами в ґрунт при посадці нектарина, повинно вистачити дереву на 5-6 років, тим більше, якщо ви щорічно мульчуєте пристовбурні кола компостом або перегноєм. Але якщо виникає потреба в добривах, то нагадуємо: органіку в ґрунт вносять раз на декілька років, навесні рослини мають потребу в азоті, а влітку і восени – у фосфорі і калії. Плануйте підживлення, виходячи з цього.

  Обробка нектарина

  Аби підтримувати здоров’я нектарина, необхідно проводити профілактичні обробки дерева від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів. Про обробку нектарина сечовиною по ще сплячих бруньках ми писали. У фазі зеленого конуса доцільно обприскати нектарин трипроцентною бордоською рідиною.

  У фазі рожевого бутона нектарин обробляють проти грибкових хвороб і шкідників комбінованим розчином у 10 л води Колікарбацину (40 г) або Купрозану (40 г) з додаванням колоїдної сірки (150 г) або Карбофоса (30 г). Після закінчення цвітіння обробку нектарина описаним складом можна проводити ще кілька разів, якщо ви помітили на ньому ознаки кучерявості листя, борошнистої роси або присутність шкідників, але востаннє це можна робити не пізніше, ніж за два тижні до дозрівання плодів.

  Після падолисту нектарин обприскують проти збудників грибкових хвороб, що зимують у корі дерева або в ґрунті пристовбурного кола, трипроцентним розчином бордоської рідини, а після цього проводять обробку проти комах, що влаштувалися на зиму, трипроцентним розчином Нітрафену. Хоча можна замінити обидві ці обробки нектарина однією – семивідсотковим розчином сечовини.

  Зимівля нектарина

  Після всіх осінніх заходів – прибирання ділянки, вологозарядкового поливання, підживлення й обробки – як тільки настануть стійкі морози, замульчуйте пристовбурні кола нектарина заздалегідь заготовленим матеріалом. Це може бути солома, бадилля, торф, тирса або сухе листя. Не укладайте мульчу в вологу погоду, оскільки під нею може початися загнивання кореневої шийки. Стовбур і основу скелетних гілок нектарина на зиму бажано обробити вапном.

  Висаджені восени в ґрунт саджанці необхідно захистити від холодів: застроміть обабіч саджанця дві довгенькі рейки й одягніть на них, а заодно і на саджанець, мішок від цукру, нижню частину якого присипте землею, щоб його не зірвав сильний вітер. У північних районах України треба вкривати на зиму і дво-, і трирічні дерева. Навколо кожного дерева вбивають по три довгі рейки, пов’язують їх у верхній частині дротом, а з настанням морозів обкладають цей каркас ялиновим гіллям або стеблами кукурудзи, після чого обгортають агроволокном. Щоб укриття не зірвав вітер, згори агроволокно обв’язують шпагатом. Вкривають дерева тільки тоді, коли настануть морози.

  Обрізування нектарина

  Коли обрізувати нектарин

  Вирощування нектарина передбачає обов’язкове формування його крони. Оскільки плодоношення у нектарина, як і у персика, відбувається на однорічних приростах, основним завданням його щорічного обрізування, крім підтримки гігієни дерева, є забезпечення сильного приросту однорічних пагонів при недопущенні зсуву плодоношення на край крони. Саме тому доводиться щороку проріджувати і вкорочувати гілки нектарина. Посаджений восени нектарин уперше обрізують тільки наступної весни, до початку сокоруху. В цей же час проводять санітарне і формуюче обрізування молодих нектаринів. Восени, якщо в цьому є необхідність, здійснюють санітарне обрізування дерев.

  Як обрізати нектарин

  Крону нектарина формують у вигляді чаші (або вази) – ця форма і надає їй міцності, і вам буде легше доглядати за деревом та збирати з нього врожай. Формування крони проводиться навесні протягом перших чотирьох-п’яти років. Починають формування із закладання скелетних гілок. У перший рік виберіть 2-3 скелетні гілки з широким кутом відходження, укоротіть їх до 10 см на зовнішні бруньки, а решту гілок видаліть. Кожен наступний рік додавайте ще по 2-3 скелетні гілки, розташовані під потрібним кутом. На тогорічних скелетних гілках формуйте розгалуження першого порядку, на позаторішніх – другого, і так далі.

  Поки йде процес формування крони, провідник повинен вивищуватися над найвищими скелетними гілками на 20-25 см, але коли крона нектарина буде сформована, провідник обрізують по їхньому рівню. Рекомендована висота штамба 50-60 см. Пагони, що утворюються в зоні штамба, виламують, поки вони не здеревіли. Деякі садівники воліють безштамбову форму, при якій скелетні гілки можуть відходити від стовбура майже біля самої землі – така форма дозволяє тривалий час стримувати зростання дерева, а також знімати урожай і доглядати за нектарином без драбини. Раціональна висота нектарина – 2,5-3 м.

  Обрізування нектарина навесні

  У квітні, по рожевому бутону, крім формуючого обрізування нектарина, проводять санітарне, видаляючи поламані, сухі, хворі та обмороження гілки. Водночас нектарин обрізують на плодоношення: на скелетній гілці вибирають два правильні розвинені пагони, які ростуть поруч. Той, що росте ближче до кінця гілки, обрізають на 8-10 бруньок і залишають плодоносити, а той, що росте ближче до стовбура, обрізають майже зовсім, залишаючи на ньому всього 2 бруньки – з цього сучка заміщення виросте пагін, який плодоноситиме в наступному році. Що значить «правильний пагін»? Це пагін, на якому є і ростові (дають листя), і плодові бруньки. На наступний рік із сучка заміщення формують нову плодову ланку. Таке обрізування нектарина проводять щовесни, що дозволяє отримувати стабільні і повноцінні врожаї.

  Коли нектарин відцвіте і скине зайві зав’язі, проведіть коректування навантаження врожаєм: гілка нектарина повинна мати по одному плоду на кожні 10-15 см довжини, інші зав’язі слід вищипати.

  Літнє обрізування нектарина

  Влітку плодоносний нектарин не обрізують. Замість цього проводять виламування непотрібних пагонів або їхнє прищипування, щоб стимулювати утворення розгалужень і формування плодових гілочок.

  Обрізування нектарина восени

  Після закінчення падолисту за потреби проведіть санітарне обрізування нектарина – видаліть слабкі, поламані сухі і хворі пагони.

  Розмноження нектарина

  Як розмножувати нектарин

  Нектарин розмножують двома способами: насінням і щепленням. Більш надійним способом вважається окулірування прищепи нектарина на підщепу персика або мигдалю. При вирощуванні нектарина на важких вологих ґрунтах із близьким заляганням ґрунтових вод в якості підщепи краще використовувати сіянці сливи домашньої або аличі. Що стосується насіннєвого розмноження нектарина, то це процес нескладний, але плоди вирощених із кісточки дерев не вирізняються високою якістю.

  Насіннєве розмноження нектарина

  Постарайтеся отримати посівний матеріал від тих дерев, які успішно ростуть у вашій місцевості: під час плодоношення зробіть рейд по сусідських ділянках і попросіть кісточки у господарів вподобаних вам нектаринів. Замочіть їх на три доби у воді, міняючи воду двічі на день, потім підсушіть у затінку, обережно вийміть із них насіння і посадіть на сонячній ділянці подалі від дерев та будівель: зробіть у грядці траншею, заповніть її родючим ґрунтом, заглибте в нього насіння на 5-6 см, дотримуючись між насінинами відстані 20-25 см, закрийте траншею і рясно полийте. Коли вода вбереться, укрийте грядку травою, листям або тирсою.

  Можна садити насіння навесні, влітку і восени – при підзимній посадці насіння в холодну пору року пройде природну стратифікацію, і навесні, коли ви знімете з грядки укриття, воно швидко і дружно піде у ріст.

  У період активного росту сіянців підтримуйте ґрунт у пухкому і злегка вологому стані, підживлюйте сіянці розчином перегною та обробляйте від шкідників і хвороб розчинами Тіовіту або Рідомілу.

  Щеплення нектарина

  Прищеплюють живці нектарина на підщепи від персика або мигдалю способом окулірування. Перевага цього швидкого і легкого способу ще й у тому, що будь-яка добре сформована брунька може дати нову рослину з усіма ознаками маточного сорту. Однак для успішного здійснення щеплення слід дотриматися деяких умов:

  • підщепи повинна бути не тоншою за олівець, а кора в місці щеплення тонкою, гладкою та еластичною;
  • прищеплюють нектарин у пору активного сокоруху, коли кора легко відділяється від деревини;
  • бруньки прищепи повинні бути добре розвиненими;
  • окулірування проводиться тільки гостро наточеним і стерильним інструментом.

  Живці для щепи заготовляють зранку, коли пагони насичені вологою. Живець має бути не коротшим 30 см, а листки на ньому – добре розвиненими. Листя з прилистками з живця видаляють, залишивши лише обрізок завдовжки 1 см, після чого живець нижнім зрізом опускають у воду.

  На нижній частині підщепи видаліть усі бічні прирости, протріть штамбик від кореневої шийки на 20 см угору чистою вологою тканиною, щоб видалити бруд і пил. Після цього зробіть на очищеній ділянці підщепи Т-подібний розріз кори, намагаючись не пошкодити деревину: поперечний розріз повинен бути завдовжки 1,5 см, а потім від його середини вниз повинен іти перпендикулярний розріз завдовжки 2,5-3 см. У місці стикування двох розрізів обережно відверніть куточки кори на ширину поперечного розрізу.

  Узявши живець вершиною до себе лівою рукою, зробіть на його корі поперечний розріз завдовжки 12-13 мм нижче бруньки, яку ви збираєтеся пересадити. Такий же поперечний розріз на такій же відстані зробіть вище цієї бруньки і від нього починайте плавно зрізати кору з брунькою до нижнього розрізу. Зрізаний щиток завдовжки близько 2,5 см повинен бути гнучким, а брунька – непошкодженою.

  Взявши щиток вказівним і великим пальцем за залишок живця, введіть його під відвернуту кору Т-подібного розрізу підщепи. Якщо щиток виявиться довшим, ніж потрібно, обріжте зайву частину по кордон поперечного розрізу на підщепі. Сильно притисніть великими пальцями кору вздовж поздовжнього розрізу до вставленого під кору щитка, обв’яжіть місце щеплення поліетиленовою стрічкою виток за витком згори донизу.

  Якщо через два тижні від легкого дотику залишок живця відокремиться і впаде, щеплення пройшло успішно.

  Хвороби нектарина

  Хвороби і шкідники нектарина ті самі, що й у персика. Найчастіше потерпає культура від таких хвороб, як клястероспоріоз, кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль, моніліоз кісточкових, або сіра плодова гниль, цитоспороз, вертицильоз, кокомікоз, парх (парша), молочний блиск і грибний опік.

  Якщо ви правильно доглядаєте за своїми деревами і регулярно проводите профілактичні заходи, цілком імовірно, що ви ніколи не дізнаєтеся, як виглядають симптоми перелічених захворювань, і вам не доведеться спостерігати, як нектарин сохне і гине. Але якщо ваш нектарин захворіє, знайдіть на нашому сайті статтю «Персик – посадка і догляд, обрізування і щеплення» і почитайте розділ «Хвороби персика». Нагадаємо тільки, що в боротьбі з грибковими хворобами добре зарекомендували себе препарати Топсин М, Хорус, Топаз, Вектра, Стробі, Скор, а лікування нектарина від вірусних або мікоплазмових захворювань ні до чого не приведе – хворе дерево доведеться знищити, щоб уникнути зараження інших рослин.

  Шкідники нектарина

  У тій же статті ви можете прочитати розділ «Шкідники персика», де описані небезпечні для персика та нектарина комахи: східна і сливова плодожерки, попелиці, щитівка, смугаста, мінуюча і фруктова молі, довгоносики-квіткоїди та кліщі.

  Найкращими інсектицидами на сьогоднішній день є Хлорофос, Золон, Карбофос, Актара, Моспілан, Актеллік, Інта-вір, Банкол, Метафос і Дурбан.

  Сорти нектарина

  Ранні сорти нектарина

  Серед сортів нектарина раннього дозрівання найвідомішими є:

  • Флемінг Ф’юрі – надранній сорт американської селекції з великими плодами, майже повністю вкритими червоним рум’янцем. М’якоть плодів цього сорту ніжна, жовта;
  • Біг Топ – високоврожайний і невибагливий надранній американський сорт з округлими плодами вагою до 200 г насиченого вишнево-фіолетового кольору з жовтою твердою і соковитою м’якоттю, яка ближче до кісточці червоніє. Смак плодів солодкий із легкою кислинкою і медовим присмаком. Кісточка погано відділяється від м’якоті;
  • Рубіновий 4 – урожайний швидкоплідний сорт української селекції з овальними великими плодами масою до 200 г із блискучою шкіркою і жовтою з червоним відтінком ніжно-волокнистою соковитою м’якоттю солодкого смаку з ледь відчутною кислинкою. Кісточка від м’якоті відділяється погано. Сорт добре зносить транспортування;
  • Ребус 028 – урожайний, швидкоплідний зимостійкий і нечутливий до хвороб сорт італійської селекції з округлими, злегка подовженими великими плодами вагою до 200 г, жовтого кольору з яскраво-червоним рум’янцем, що вкриває майже всю поверхню плоду. М’якоть жовта, щільна, соковита, запашна і солодка на смак;
  • Калдезі – високоврожайний італійський сорт із кулястими великими плодами зеленувато-жовтого кольору з яскраво-червоним мармуровим рум’янцем, що вкриває майже всю поверхню. М’якоть білого кольору, щільна, соковита, кісточка погано відділяється.

  Середні сорти нектарина

  Середньостиглі нектарини представлені такими сортами:

  • Старк Ред Голд – високоврожайний сорт американської селекції з кармінно-червоними плодами правильної форми, великого розміру, що досягають ваги 240 г і більше. М’якоть яскраво-жовта, щільна, злегка волокниста, навколо кісточки набуває червоного відтінку. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
  • Ванг-3 – стійкий до хвороб, урожайний, швидкоплідний і зимостійкий сорт американської селекції з округлими яскраво-червоними з жовтуватими фрагментами плодами вагою до 220 г. М’якоть жовта, хрящувата, високих смакових якостей;
  • Алітоп – високоврожайний сорт італійської селекції з округло-довгастим великими плодами вагою до 250 г з яскраво-червоним рум’янцем, що займає практично всю поверхню плоду. М’якоть жовта з червоними прожилками, щільна, соковита і запашна, чудова на смак;
  • Харко – стійкий до хвороб, зимостійкий високоврожайний сорт канадської селекції з зеленувато-жовтими невеликими плодами округлої форми, майже повністю вкритими червоно-фіолетовим рум’янцем. М’якоть жовта, соковита, м’ясиста, солодка з ледь помітною кислинкою. Кісточка легко відходить від м’якоті;
  • Ішунський – сорт української селекції з невеликими (до 150 г) жовтими плодами з кармінним рум’янцем. М’якоть жовта з червоними прожилками, волокниста, ніжна і соковита. Кісточка від м’якоті відділяється легко.

  Пізні сорти нектарина

  Найпопулярнішими сортами нектарина пізнього дозрівання вважаються:

  • Посейдон – вітчизняний сорт з універсальними округлими плодами середньої маси близько 80 г, жовтими з невеликим кармінним рум’янцем у вигляді штрихів. М’якоть жовта з незначними червоними прожилками, волокниста і соковита. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
  • Харблейз – десертний сорт з овальними жовтими плодами, майже повністю вкритими яскраво-червоним рум’янцем. М’якоть жовта, кислувато-солодка, дуже соковита. Кісточка відділяється легко;
  • Світ Леді – стійкий до хвороб урожайний сорт італійської селекції. Плоди великі, жовті з яскраво-червоним рум’янцем, вагою до 300 г і більше. М’якоть чудова на смак, жовтого кольору, щільна і тверда. Кісточка добре відходить від м’якоті;
  • Септембер Квін – сорт пізнього дозрівання зі світло-зеленими плодами з темно-червоним рум’янцем, щільною й ароматною кисло-солодкою м’якоттю кремового кольору, чудовою на смак, кісточка вільно відділяється;
  • Євпаторійський – самоплідний сорт, виведений у Нікітському ботанічному саду і рекомендований для вирощування на Закавказзі, в Україні, Молдові та Краснодарському краї. Плоди жовті з кармінним рум’янцем, що вкриває від чверті до половини плоду. М’якоть жовта з червоними прожилками, волокниста і соковита, в районі кісточки набуває рожевого відтінку. Кісточка відділяється добре.

  Крім описаних, популярністю також користуються такі сорти нектарина, як Нікітський 85, Ен-Ай-Сі 19, Флейвор Топ, Колоновидний, Крімзон Голд, Кримчанин та інші.

  Найкращі сорти нектарину

  Нектарин – неопушений персик, відноситься до категорії скороплодних недовговічних рослин.

  • Нектарін 4
  • Кримсон Голд
  • Кримчанин
  • Колоновидний
  • Біг Топ і Нікітінський 85
  • Сорта Ванг
  • Харко і Флейвор Топ
  • Соковите персикове розмаїття
  • Сорти та їх опис
  • Дозрівають рано: Київський Ранній, Білий Лебідь, Грісборо і Редхайвен, Мореттіні
  • Переваги ранніх сортів персика:
  • Середнього терміну дозрівання: Коллінз, Кардинал, Золота Москва, Сибіряк, Сатурн, Кремлівський, Донський
  • Пізні, морозостійкі: Ф’юрі, Фрост, Ветеран
  • Самовимовні, самоплідні персики: Інка, Вулкан, Харнас, Золотий ювілей
  • Як виглядає нектарин

  Для нього характерний інтенсивний ріст і скороспілість нирок.

  Після цвітіння можна отримати врожай цієї рослини вже через кілька місяців. Фрукт дуже смачний, соковитий і солодкий.

  На сьогоднішній день налічується величезна кількість сортів нектарину, які мають свої особливості.

  Нектарін 4

  Цей сорт відноситься до категорії середньорослих дерев, які мають округлу форму.

  Дерева сорту Нектарін 4:

  • морозостійкі;
  • засухостійкі;
  • невибагливі в догляді.

  Після висадки дерево починає плодоносити вже на третій рік. Воно має округлі плоди, середня маса яких становить 150 грам.

  М’якоть плодів характеризується оранжево-жовтим забарвленням і ніжно-волокнистою консистенцією.

  Зауваження садівників: Нектарин 4 дає регулярні врожаї незалежно від погодних умов.

  Кримсон Голд

  Сорт Кримсон Голд є неопушеним персиком. Він належить до категорії гібриди. Дерево є середньошаровим, зимостійким і високоврожайним.

  Для цього сорту характерні великі плоди, маса яких в середньому становить 130 грам округлої форми. Нектарини цього сорту мають жовте забарвлення і розмитий смугастий червоний рум’янець.

  Для м’якоті плодів характерна ніжна волокнистість, соковитість і високі смакові якості. Сорт дозріває в ранні терміни.

  Догляд за ним полягає у своєчасному поливі, добриві та прополці. Це забезпечить своєчасне зростання рослини, а також високу врожайність.

  Кримчанин

  Сорт Кримчанин характеризується компактними середньорослими деревами. Збір врожаю здійснюється наприкінці літа. Дерево має округлі плоди, маса яких становить 190 грам.

  Шкіряка плодів характеризується середньою щільністю і відсутністю опушення. Плоди мають розмитий рум’янець, який покриває практично весь плід.

  • середньою щільністю;
  • жовтим кольором;
  • соковитістю.

  Після висадки рослини сорт починає плодоносити через 2-3 роки і характеризується високою, регулярною врожайністю. Щороку з одного дерева можна зібрати від 40 до 50 кілограмів плодів.

  Важливий момент: плоди нектарина Кримчанин характеризуються високою транспортабельністю, а також хорошою зимостійкістю і засухостійкістю.

  Колоновидний

  Нектарін Колоновидний є невисоким компактним деревцем. Його діаметр становить лише пів метра.

  Плоди на дереві розташовуються дуже густо. Після вкорінення саджанця плодоношення починається на другий рік.

  Завдяки невеликій кроні рослини його можна вирощувати на ділянках з обмеженим простором. Нектарин цього сорту характеризується великими плодами і плодовитістю, що дозволяє садівнику отримати високий урожай.

  Біг Топ і Нікітінський 85

  Нектарін Біг Топ

  Нектарин Біг Топ є новим сортом рослини, селекція якого була вироблена зовсім недавно. Як і сорт Нікітінський 85, він характеризується високою врожайністю, а також великими плодами.

  Ці сорти мають середньорослі дерева. Дерева обох сортів з округлою формою крони.

  Дані сорти нектарину мають плоди овальної форми з солодкою м’коттю, яка дуже легко відокремлюється від кісточки.

  Зауваження садівників: сорти Біг Топ і Нікітінський характеризуються раннім дозріванням, що дозволяє отримати врожай вже в середині літа.

  Сорта Ванг

  Нектарін Ванг 3

  Сорти нектарина Ванг 3 і Ванг 8 дійсно кращі, так як поєднують в собі високу врожайність і простоту в догляді.

  Вони характеризуються середнім періодом дозрівання. Дані сорти рослини мають ніжну м’якоть жовтого кольору, приємний смак і аромат.

  Сорти нектарина Ванг характеризуються стійкістю до шкідників і захворювань, що значно полегшує процес їх вирощування.

  Дерева потребують сонячного місця і середніх температур, а також регулярних поливів.

  Харко і Флейвор Топ

  Сорти нектарина Харко і Флейвор Топ характеризуються середнім терміном дозрівання.

  Дерева середньорослі, що значно полегшує процес догляду за ними, дуже рано починають плодоносити.

  Незважаючи на великий розмір плодів, їх вага є середньою і становить приблизно 160 грамів.

  Нектарини цих сортів характеризуються хорошою транспортабельністю.

  Існує величезна кількість сортів нектарину, що дозволяє садівнику вибрати за смаком найбільш оптимальний варіант для висадки на своїй ділянці. (До речі, цікавим варіантом для Вас може бути інжирний нектарин і персик.).

  Дивіться відео, в якому фахівець докладно роз’яснює різницю між нектарином і персиком:

  Персик – недовговічна рослина. Воно відрізняється швидким входженням у фазу плодоношення, інтенсивним зростанням.

  Нирки персика володію властивістю швидко пробуджуватися і випускати молоді втечі. Крона розростається і якщо її не проріджувати, починаючи з другого року, то врожайність знизиться.

  З четвертого року персики стануть дрібними і деформованими. Плодоносити молоді деревця починають на другий рік після посадки. При хорошому відході можуть дати урожай в перший рік, при осінній посадці.

  Але не варто подібного допускати. Краще дати рослині розвиватися. Урожай зберете невеликий, а час буде витрачено, і рослина втратить силу.

  • Соковите персикове розмаїття
  • Сорти та їх опис
    • Дозрівають рано: Київський Ранній, Білий Лебідь, Грісборо і Редхайвен, Мореттіні
    • Середнього терміну дозрівання: Коллінз, Кардинал, Золота Москва, Сибіряк, Сатурн, Кремлівський, Донський
    • Пізні, морозостійкі: Ф’юрі, Фрост, Ветеран

    Соковите персикове розмаїття

    У минулому садівники мріяли про персики, які можна вирощувати у всіх регіонах країни, а не тільки на півдні.

    Сьогодні їхні мрії втілилися в життя: селекціонери вивели багато цікавих зимостійких, морозостійких сортів з різними термінами плодоношення, формами плодів і смаковими якостями.

    Персикові дерева поділяються на чотири групи (залежно від форми плоду):

    1. Персик справжній – рослина з опушеними плодами.
    2. Нектарин або голоплідний персик.
    3. Персик Потаніна (Міндаль Потаніна).
    4. Ферганський персик або інжирний (плід приплюснутий).

    Персикові дерева поділяються на чотири групи залежно від форми плоду

    Терміни дозрівання плодів, період цвітіння – все це залежить не тільки від місцевості, де вирощують дерево, але і від особливостей сорту:

    1. Ранньоспілі сорти віддають перші плоди з липня по серпень.
    2. Середньоспілі вступають у фазу плодоношення на початку серпня і радують урожаєм до вересня.
    3. Пізні персики встигають восени: вересень, початок жовтня.

    Який сорт краще підійде для ділянки або саду залежить від кліматичних особливостей місцевості. Важливо підібрати рослини так, щоб розтягнути плодоношення на весь сезон.

    Врожайність рослини залежить від правильного вибору сорту. При купівлі саджанця необхідно звернути увагу на кілька важливих моментів, даємо їх опис:

    1. Звідки привезли саджанець. Якщо розплідник знаходиться в іншій смузі, то саджанець може загинути вже в перший рік після посадки або буде постійно підмерзати. Сорт повинен бути районованим, а розплідник – знаходиться в тій же кліматичній смузі (бажано навіть в тому ж регіоні), де буде рости дерево.
    2. Огляд місця привою. Воно повинно бути гладким і рівним, без бугрів і застиглого соку.
    3. Коренева система рослини повинна мати мочкувату форму. Корінь в один ствол – не годиться.

    Однорічні саджанці краще приживаються і швидше радують урожаєм. При покупці краще орієнтуватися на них, але вибирати міцні, здорові рослини, а не хилі прутики.

    Сорти та їх опис

    Дозрівають рано: Київський Ранній, Білий Лебідь, Грісборо і Редхайвен, Мореттіні

    Особливість ранньоспілих сортів у тому, що вони швидко вступають у фазу плодоношення. Дво-, трирічні саджанці вже дають невеликий урожай. Пік врожайності припадає на четвертий-п’ятий рік після посадки.

    При виборі раннеспілих сортів краще орієнтуватися на рослини, які володіють невисокою, розлогою кроною. За ними легше доглядати і формувати в період зростання. З невисоких дерев також простіше збирати плоди.

    Серед представників цієї групи на особливу увагу заслуговують сорту Київський Ранній, Білий Лебідь і Редхайвен.

    Пік врожайності Редхайвена припадає на одинадцяти рік. З одного дерева збирають більше ста кілограм плодів.

    Найкращі ранні сорти персиків: Київський Ранній, Білий Лебідь, Грісборо і Редхайвен, Мореттіні

    Кожен сорт раннього персика по-своєму хороший і має масу достоїнств.

    Переваги ранніх сортів персика:

    • формують широку крону висотою не більше 5 метрів;
    • зацвітають рослини у квітні-травні;
    • у фазу плодоношення вступають швидко: на четвертий рік після посадки саджанця;
    • плодоношення розтягнуто з липня по серпень;
    • відрізняється високою врожайністю, ароматними і смачними плодами.

    Перші плоди з’являються на дорослому, добре сформованому дереві. Це не може не позначатися на врожайності: з шестирічного дерева, при належному догляді, можна зібрати до 60 кілограм персиків.

    Ще один яскравий представник цієї групи – сорт Грісборо. Він відрізняється середньою силою зростання, але, на відміну від вищезгаданих сортів, володіє середньою зимостійкістю.

    Для того щоб рослина плодоносила в середніх широтах, її необхідно висаджувати в безвітряних місцях.

    Високою зимостійкістю радує персик Мореттіні. Одна з його переваг – розлога крона, яка легко піддається формуванню.

    Плоди Мореттіні дозрівають одними з перших, але мають середню транспортабельність. Це не дозволяє перевозити фрукти на далекі відстані.

    Середнього терміну дозрівання: Коллінз, Кардинал, Золота Москва, Сибіряк, Сатурн, Кремлівський, Донський

    Сорти середнього терміну дозрівання дозволяють продовжити персиковий конвеєр.

    Особливість рослин цього виду:

    • висока, розлога крона (від 5 метрів);
    • велика врожайність;
    • гарна зимостійкість;
    • великі плоди.

    Середньоспілі персики налічують величезну кількість сортів, але серед них є кілька видів, які ідеально показують себе в будь-яких умовах і не потребують особливого догляду: Коллінз, Кардинал, Золота Москва, Сибіряк, Сатурн, Кремлівський.

    Сорт Кардинал славиться своїми величезними плодами (від 140 г) і відмінними смаковими якостями. Це один з найсмачніших видів персика. За міжнародною дегустаційною шкалою він отримав п’ять балів. Це найвища оцінка.

    Рослина стійка до захворювань, але важко переносить поворотні заморозки. Висаджувати його краще на безвітряному місці, недалеко від стіни будинку або забору, але далеко від води.

    Кращі сорти персиків середнього терміну дозрівання: Коллінз, Кардинал, Золота Москва, Сибіряк, Сатурн, Кремлівський, Донський

    Кремлівський персик без проблем адаптується до зміни температурного режиму, має високу зимостійкість. Завдяки цьому він звернув на себе увагу садівників з регіонів, де літо прохолодне. При хорошому відході плоди досягають до 200 г.

    Сорт Золота Москва не так давно з’явився на ринку, але його саджанці користуються великою популярністю. Рослина добре зимує і стійке до захворювань, володіє соковитими великими плодами.

    Період плодоношення розтягнутий майже на три тижні. Персик зацвітає пізно, після загрози повернення заморозків, і це збільшує кількість якісних плодів.

    Сорт Сибіряк високо цінується фермерами за відмінну транспортабельність. Жовті плоди можуть зберігатися в холодному приміщенні до трьох тижнів. Крім того, вони смачні і соковиті, а кісточка без проблем відокремлюється від м’якоті.

    Перший урожай збирають у серпні, а останні плоди знімаю на початку вересня.

    Персик Сатурн зберігається не довше 12 днів. Це також чимало. Рослина має високу зимостійкість (до -27). Сильноросла крона ускладнює догляд і це позначається на врожайності.

    Якщо гілки нахиляти вниз, то можна отримувати відмінний урожай щороку.

    Найбільш зимостійкий представник цієї групи – персик Донської. Він не тільки витримує сильний морози, але і швидко відновлюється після вимерзання.

    Головною гідністю персиків середнього періоду дозрівання є висока врожайність, транспортабельність плодів і відмінна зимостійкість дерева.

    Більшість сортів володіє соковитою м’коттю і приємним ароматом. Високу крону можна розцінювати як недолік, але при правильному формуванні дерева він легко усувається і перетворюється на гідність.

    Пізні, морозостійкі: Ф’юрі, Фрост, Ветеран

    Посадили персик, а він не плодоносить, тільки інтенсивно нарощує крону? Не варто засмучуватися: краще набратися терпіння і почекати ще трохи.

    Пізньоспілі сорти плодоносять починаючи з 5 року після посадки саджанця. Призначені вони для вирощування в південних районах. На Півночі і в Середній смузі вони не встигають визріти і виходять кислими.

    Американський сорт Ф’юрі витримує морози до -28 градусів. Цінується він за величезні, до 300 г, плоди апельсинового кольору. Рослина нетребувальна до догляду.

    Збір плодів припадає на вересень, коли в саду залишилися тільки яблуні і груші. Плоди зберігаються не довше шести днів.

    Сорт Фрост також виведений американськими селекціонерами, які робили упор на зимостійкість і великоплідність рослини.

    Дерево дає високий стабільний урожай, витримує морози до – 26 градусів, стійке до захворювань. Плоди використовуються для їжі у свіжому вигляді. Зберігаються протягом десяти днів.

    Найкращі пізньоспілі сорти персиків: Ф’юрі, Фрост, Ветеран

    Сорт Ветеран відрізняється від пізньоспілих сортів тим, що швидко вступає у фазу плодоношення і має невисокий зріст. Розмір плодів також не вражає (не більше 150 г).

    Люблять його за хороші смакові якості. Він ідеально підходить для консервації.

    Самовимовні, самоплідні персики: Інка, Вулкан, Харнас, Золотий ювілей

    Великою популярністю у садівників користуються самовимовні сорти. Щоб підвищити плодоношення, рекомендують висаджувати кілька рослин, для перехресного досвіду. Але одне деревце також буде давати плоди.

    Серед самоопилюваних, самоплідних сортів хороший урожай в одиночній посадці дає Інка, Вулкан, Харнас, Золотий ювілей.

    Харнас належить до зимостійких, ранньоспілих десертних сортів. Це сильноросле дерево, яке регулярно плодоносить. Його особливість у тому, що плоди міцно триматися за гілки і не опадають.

    Ранньоспілі сорти відрізняються високою зимостійкістю дерев і квіткових нирок. Вони витримують поворотні заморозки. Це дає можливість вирощувати їх не тільки в південних широтах, але і в середній смузі, а також у Сибіру і на Уралі.

    Самовимовні сорти персиків: Інка, Вулкан, Харнас, Золотий ювілей

    У регіонах Сибіру необхідно оберігати дерева від поворотних заморозків.

    Середньоспілі сорти нарощують гідну крону і тільки потім радують багатим урожаєм. Їх недолік в тому, що важко формувати гілки, але регулярний і щедрий урожай дозволяє закривати на це очі.

    Гілки середньоспілих сортів часто нагинають вниз, що полегшує збір врожаю.

    Брак пізньопалих сортів у тому, що вони можуть рости тільки на певній території. Але якщо кліматичні умови дозволяють, то ці дерева не тільки прикрасять сад, а й порадують смачними плодами.

    При посадці персика слід враховувати, що всі сорти зацвітають дуже рано, коли ще мало комах-запилювачів. Можна допомогти рослині і акуратно потрясти верхні гілки, щоб пилок опустився на нижні суцвіття.

    Рослини благотворно відгукуються на підживлення і поливи. Вода відіграє велику роль при формуванні плодів. Від її кількості залежить не тільки розмір персиків, але і їх смак і аромат.

    Приділіть своїм саджанцям трохи уваги і турботи, щоб вони могли перетворитися на прекрасні дерева і щорічно радувати врожаєм.

    Нектарини часто зустрічаються на прилавках магазинів, але на ділянках російських садівників ця культура поки рідкісний гість. Донедавна вирощувати їх просто не дозволяв клімат, але селекція не стоїть на місці. Зараз існують морозостійкі сорти, які успішно приживаються і плодоносять не тільки в південних субтропічних регіонах, а й на європейській частині території Росії. Культура досить примхлива і вимоглива у догляді, але при дотриманні рекомендацій щодо агротехніки отримати урожай цілком реально.

    Як виглядає нектарин

    Нектарін – поширений різновид персика. Особливо вона популярна у тих, хто вирощує фрукти в промислових масштабах. Плоди добре переносять транспортування, довше зберігаються, зберігають презентабельність зовнішнього вигляду. Смакові якості теж на висоті – про це свідчить назва, що походить від слова «нектар». Фрукти дуже солодкі за рахунок високого вмісту цукру.

    Нектарини вирощуються в промислових масштабах у багатьох країнах світу

    «Рідний» для культури клімат – тропіки і субтропіки. Тому донедавна про її вирощування на території Росії залишалося тільки мріяти. Але зараз це цілком можливо. Селекціонерами виведені морозостійкі сорти і гібриди, що приживаються не тільки в Криму, на Кавказі, в Причорномор’ї, але і в середній смузі Росії, в Поволжі. Дорослі дерева в змозі пережити мороз до -30ºS. А ось квіткові нирки не переносять навіть короткочасних поворотних весняних заморозків – вони гинуть, якщо температура опускається до -2ºS.

    Популярність нектарин став набувати відносно недавно, тільки в кінці ХХ століття, коли з’явилися великоплідні сорти, за смаковими якостями та іншими характеристиками перевершують звичайні персики.

    Листя у нектарина вузькі і довгі

    Дерево порівняно невисоке, доростає до 5-7 м. Крона акуратна, куляста або витягнута, діаметром 3-4 м. Листя яскраво-зеленого кольору, вузькі, ланцетоподібні, край вирізаний зубчиками. Цвітіння дуже рясне, причому бутони розпускаються раніше, ніж листя.