§ 20. Електричне поле. Взаємодія заряджених тіл

Спостереження та проведені досліди підтверджують, що наелектризовані тіла взаємодіють одне з одним на відстані – притягуються або відштовхуються.

Як же передається дія наелектризованого тіла на інше тіло?

Дослід 1. Підвісимо на нитці заряджену гільзу і піднесемо до неї наелектризовану скляну паличку. Навіть за відсутності безпосереднього контакту гільза на нитці відхиляється від вертикального положення (мал. 121).

Заряджені тіла, як бачимо, здатні взаємодіяти одне з одним на відстані. Але як при цьому передається дія одного із цих тіл іншому? Можливо, причина в повітрі, що міститься між ними? З’ясуємо це на досліді.

Дослід 2. Помістимо заряджений електроскоп (без скла) під ковпак з повітряним насосом, після чого відкачаємо повітря з ковпака (мал. 122). Ми побачимо, що в безповітряному просторі листочки електроскопа будуть так само відштовхуватися один від одного. Отже, на передачу електричної взаємодії повітря не впливає. Як же здійснюється взаємодія заряджених тіл?

Вивчаючи взаємодію наелектризованих тіл, учені Майкл Фарадей (1791-1867) і Джеймс-Кларк Максвелл (1831-1879) установили, що у просторі навколо електричного заряду існує електричне поле. За допомогою цього поля і здійснюється електрична взаємодія.

Електричне поле — це особливий вид матерії, який відрізняється від речовини й існує навколо будь-яких заряджених тіл.

Органи чуття людини не можуть сприймати електричне поле, виявити його можна лише за дією на електричні заряди.

Спостереження і досліди дають змогу встановити основні властивості електричного поля.

Електричне поле зарядженого тіла діє з певною силою на будь-яке інше заряджене тіло, що перебуває в цьому полі.

Це підтверджують усі досліди, у яких демонструється взаємодія заряджених тіл.

Електричне поле, створюване зарядженим тілом, сильніше діє на заряджені тіла, розміщені поблизу нього, слабше — на тіла, що розміщуються на більшій відстані.

Переконаємося в цьому, виконавши такий дослід.

Дослід 3. Підвісимо на нитці негативно заряджену гільзу. Розмістимо неподалік від неї паличку із зарядом позитивного знака (мал. 123). Наближатимемо підставку з гільзою до зарядженої палички. Дослід показує, що ближче гільза до палички, то з більшою силою діє на неї електричне поле зарядженої палички.

Силу, з якою електричне поле діє на заряджені тіла, що перебувають у цьому полі, називають електричною силою.

Слід мати на увазі, що не тільки заряджена паличка своїм електричним полем діє на заряджену гільзу, а й гільза власним електричним полем діє на паличку. Така спільна дія електричних полів кожного із заряджених тіл і характеризує електричну взаємодію заряджених тіл.

Дослід 4. Підвісимо на нитці незаряджену гільзу з алюмінієвої фольги. Розмістимо неподалік від неї позитивно заряджену паличку, як у досліді 3 (мал. 124). Під час зближення палички і гільзи побачимо, що незаряджена гільза також притягується до палички подібно до випадку із зарядженою гільзою.

Чому незаряджена гільза притягується до наелектризованої палички? У металах електрони із зовнішніх оболонок атомів легко відриваються від них, утворюючи позитивні йони, які розташовані у вузлах кристалічних ґраток. Ці вільні електрони можуть легко пересуватися по всьому кристалу, електричне поле позитивно зарядженої палички діє на них, і вони, притягуючись до палички, збираються на тому боці гільзи, який розташований найближче до палички. Отже, ця частина гільзи набуває негативного заряду, а протилежна частина гільзи виявляється «збідненою» на електрони і набуває позитивного заряду. Оскільки електричне поле сильніше діє на ближчий до палички негативний заряд, ніж на віддалений позитивний, то результуючою дією і буде притягування гільзи паличкою.

Описаний дослід ілюструє явище електростатичної індукції, а тип електризації тіл без торкання до них зарядженим тілом, як вже згадувалося, називають електризацією впливом, або індукцією.

Дія електричного поля на заряди виявляється також і в дослідах з діелектриками. Якщо діелектрик розміщений в електричному полі, то позитивно заряджені частинки (йони) під дією електричного поля зміщуються в один бік, а негативно заряджені частинки (електрони) – в інший. Це явище називають поляризацією діелектрика.

Саме поляризацією пояснюються досліди, у яких відбувається притягання зарядженими тілами легеньких клаптиків паперу, ворсинок, які в цілому нейтральні. Однак в електричному полі наелектризованого тіла (скляної або ебонітової палички, гребінця) вони поляризуються. На тій частині клаптика паперу, що розміщена ближче до палички, виникає заряд, протилежний за знаком до заряду палички. Взаємодія з ним і спричиняє притягання клаптиків паперу до наелектризованого тіла.

Електричне поле зображають графічно за допомогою силових ліній (мал. 125).

Силові лінії електричного поля — це умовні лінії, що вказують напрямок сили, яка діє в цьому полі на розміщене в ньому позитивно заряджене маленьке тіло.

На малюнку 125 зображено силові лінії поля, яке створюється позитивно (а) і негативно (б) зарядженим тілом. Подібні «картинки» ми спостерігали, коли проводили досліди з електричними «султанами» (мал. 125, в).

ЗАПИТАННЯ ДО ВИВЧЕНОГО

• 1. Що таке електричне поле?
• 2. Назвіть основні властивості електричного поля.
• 3. Що вказують силові лінії електричного поля?
• 4. Чому нейтральні шматочки паперу притягаються до наелектризованого тіла?
• 5. Поясніть, чому після надання електричному «султанові» заряду його паперові смужки розходяться в різні боки.
• 6. Як можна виявити наявність електричного поля, адже у нас немає для цього ніяких спеціальних органів чуття?

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО.

• Інколи мандрівникам, особливо альпіністам, яких зненацька темної ночі заставала у горах гроза, доводилося спостерігати таке рідкісне явище. Під час грози палки, обковані залізом, починають «звучати», і на їхніх кінцях у темряві виникає свічення. Волосся на голові й бороді стає дибки, голова починає світитися. Іноді вогники з’являються також на поверхні одягу.

Світяться і вершини високих дерев, громовідводів, антен, корабельні щогли. Таке свічення називають «вогнями святого Ельма» – за назвою церкви, на шпилі якої це явище помітили вперше. Пояснюється це явище так. Перед грозою електричне поле поблизу гострих предметів, що виступають над поверхнею Землі, іноді стає настільки сильним, що виникає електропровідність повітря і проходження струму в газі (електричний розряд) супроводжується випромінюванням світла.

• Одна з «професій» електричного поля – електрофарбування. Воно пояснюється явищем переміщення зарядів в електричному полі. Предмет, що фарбують, приєднують до негативного полюса електричної машини, а фарбопульт – до позитивного. Позитивно заряджені краплини фарби, що відриваються від фарбопульта, рухаються в електричному полі до негативно зарядженого предмета і рівномірно вкривають його. Такий спосіб фарбування дуже економічний і значно підвищує якість фарбування.

Фарбувати в електричному полі можна вироби з металу, дерева, скла, гуми тощо. Тому цей спосіб застосовують не тільки в машинобудівній, а й у взуттєвій, деревообробній і меблевій промисловості.

• Димарі заводів, фабрик, теплових електростанцій викидають багато диму, який забруднює й отруює повітря. Щохвилини наші легені пропускають близько 10 л повітря, а за добу – майже 15 м 3 . Для людського організму потрібне чисте повітря. Тому для очищення повітря від диму застосовують електрофільтри. Електрофільтри – це металеві циліндри, по осі яких натягнуто негативно заряджений провід. Циліндри мають позитивний заряд. Під дією електричного поля, створеного всередині циліндра, дрібні частинки, заряджені негативно, рухаються до стінок і осідають на них. Зі стінок пил або сажу періодично зчищають. За добу з електрофільтра середніх розмірів збирають кілька тонн уловленого пилу і сажі. На одному із цементних заводів за 12 років електричний фільтр уловив 340 000 т цементного пилу. Уявіть, скільки зведених із цього цементу будівель могло «вилетіти в трубу», якби не було фільтра.

§ 19. Закон Кулона

Із попередніх параграфів вам вже відомо, що електрично заряджені тіла взаємодіють одне з одним. Цілком логічно постає запитання: «Від чого ж залежить сила взаємодії електрично заряджених тіл?». Вперше закон взаємодії нерухомих електричних зарядів установив англійський фізик Генрі Кавендіш, однак свої дослідження він не оприлюднив і вони стали відомі науковій громадськості вже після того, як у 1785 р. французький фізик Шарль Огюстен Кулон незалежно від Кавендіша визначив закон взаємодії електричних зарядів.

У своїх дослідах Кулон вимірював сили притягання й відштовхування заряджених кульок за допомогою сконструйованого ним приладу — крутильних терезів (рис. 19.1), які мали надзвичайно високу чутливість. Наприклад, коромисло терезів поверталось на 1 ° під дією сили лише 10 -9 Н. Вимірюючи за шкалою кут повороту рухомого заряду, можна визначати силу взаємодії між зарядами.

Ідея вимірювань ґрунтувалась на блискучій здогадці Кулона про те, що під час контакту двох однакових кульок, одна з яких заряджена, а друга електрично нейтральна, заряд розділиться між кульками порівну. Так було знайдено спосіб змінювати заряд кульки у два, три і більше разів.

Шарль Оґюстен Кулон (1736—1806)

Французький фізик, військовий інженер, винахідник основного закону електростатики — закону Кулона.

Рис. 19.1. Крутильні терези Кулона

Кулон вимірював у дослідах взаємодію між кульками, розміри яких набагато менші за відстань між ними. Такі заряджені тіла називають точковими зарядами.

Точковим зарядом називають заряджене тіло, розмірами якого в умовах певної задачі можна знехтувати.

У результаті досліджень Кулон встановив закон, який носить його ім’я:

Сила взаємодії двох нерухомих точкових зарядів прямо пропорційна чисельному значенню добутку цих зарядів, обернено пропорційна квадрату відстані між ними та напрямлена вздовж прямої лінії, що з’єднує ці заряди:

де q₁, q₂ — модулі зарядів; r — відстань між точковими зарядами; k — коефіцієнт пропорційності, значення якого залежить від обраної системи одиниць.

Фізичний зміст цього коефіцієнта такий: він показує, з якою силою взаємодіють два точкові заряди по 1 Кл, коли перебувають на відстані 1 м. Напрям сил кулонівської взаємодії між точковими зарядами зображено на рис. 19.2.

Рис. 19.2. Напрям сили Кулона під час взаємодії одно- та різнойменних зарядів

Взаємодію нерухомих електричних зарядів називають електростатичною, або кулонівською, взаємодією.

Розглянемо приклади розв’язування задач на використання закону Кулона.

Задача 1. Дві однаково заряджених порошинки перебувають на відстані 12 мм одна від іншої та взаємодіють із силою 1 мН. Визначте заряд кожної з порошинок.

Обчислимо шукане значення електричного заряду:

Відповідь: q = 4 нКл.

Задача 2. Три точкові заряди розташовані вздовж прямої на відстанях r₁₂ = 4 см та r₂₃ = 6 см один від одного.

Обчисліть результуючі кулонівських сил, що діють на кожен із цих зарядів, якщо значення зарядів q₁ = -20 нКл, q₂ = 30 нКл.

Запишемо рівнодійну сил, які діють на кожен із точкових зарядів.

Сили, прикладені до першого заряду, напрямлені в один бік, тому модуль їх рівнодійної сили дорівнює сумі модулів цих сил:

Підставивши відповідні значення, одержимо, що

Сили, прикладені до другого заряду, також напрямлені в один бік, тому модуль їх рівнодійної сили дорівнює сумі модулів цих сил:

Обчисливши, одержимо, що F₂ ≈ 7,1 мН.

Сили, прикладені до третього заряду, напрямлені в протилежні боки, тому модуль їх рівнодійної сили дорівнює різниці модулів цих сил і спрямований у бік більшої сили:

Відповідь: F₁ = 4,3 мН, F₂ = 7,1 мН, F₃ = 2,8 мН.

Головне в цьому параграфі

Під час контакту двох однакових тіл, одне з яких заряджене, а друге електрично нейтральне, заряд розподілиться між тілами порівну.

Точковим зарядом називають заряджене тіло, розмірами якого в умовах певної задачі можна знехтувати.

Закон Кулона: сила взаємодії двох нерухомих точкових зарядів прямо пропорційна чисельному значенню добутку цих зарядів, обернено пропорційна квадрату відстані між ними і напрямлена вздовж прямої лінії, що з’єднує ці заряди.

де |q₁|, |q₂| — модулі зарядів; r — відстань між точковими зарядами; k — коефіцієнт пропорційності.

Запитання для самоперевірки

• 1. Які заряди називають точковими?
• 2. Сформулюйте закон Кулона.
• 3. Поясніть фізичний зміст величин, що входять до формули, яка виражає закон Кулона.
• 4. Що називають кулонівською взаємодією?

Домашній експеримент

Візьміть дві надуті повітряні кульки. Одну з кульок наелектризуйте, потерши її об папір, другу — об вовняну тканину чи хутро. Підвісьте кульки на нитках на певній відстані одна від одної. Простежте, як залежить сила притягання між кульками від відстані між ними та від величини електричного заряду.

Вправа до § 19

• 1(c). Поясніть, як зміниться сила взаємодії двох точкових зарядів, якщо відстань між ними збільшити у 3 рази.
• 2(c). Поясніть, як зміниться сила взаємодії між двома зарядженими точковими тілами, якщо заряд кожного з них збільшити у 2 рази.
• 3(д). Дві дощові хмари мають електричні заряди 12 і 20 Кл. Хмари перебувають на відстані 3 км одна від одної. Обчисліть силу кулонівської взаємодії між хмарами, вважаючи їх точковими зарядами, оскільки розміри хмар значно менші за відстані між ними.
• 4(д). Обчисліть відстань, між двома точковими зарядами 10 нКл і 3 нКл, якщо сила їх взаємодії становить 24 • 10 -5 Н.
• 5(д). Два однакових точкових позитивних заряди перебувають на відстані 10 мм один від одного. Заряди взаємодіють із силою 7,2 • 10 -4 Н. Визначте величини цих зарядів.
• 6(в). Дві однакові маленькі заряджені кульки перебувають на відстані 40 см одна від одної. Заряд однієї з них 8 нКл, а другої —
• 2 нКл. Кульки привели в дотик і повернули в початкове положення. Знайдіть силу взаємодії кульок до та після дотику.
• 7(в). Точкові заряди 20 нКл і 40 нКл закріплені на відстані 10 см один від одного у вакуумі. Посередині між ними розміщують точковий заряд — 5 нКл. Обчисліть модуль і напрям результуючої сили, яка діє на цей заряд.

Розділ 2. Електричні явища. Електричний струм

Продовжуємо ознайомлюватися з унікальними властивостями нашої планети. Магнітне поле Землі, Земля — гігантський магніт, жива електрика, блискавка, магнітосфера, полярне сяйво, електрон, електричний заряд, електричний струм — ці та багато інших явищ і понять ви вже розглядали на уроках природознавства, біології, хімії, географії. Що ж нового ви дізнаєтесь, вивчаючи електричні явища на уроках фізики?

Ви з’ясуєте, як завдяки дослідженню електричних властивостей речовини, явищ і процесів люди створили пристрої, без яких неможливо уявити побут сучасної людини та стрімкий розвиток цивілізації. Електростанції, електролампи, електродвигуни, електронна техніка, комп’ютери, мобільний та супутниковий зв’язок. Цей перелік можна продовжувати й продовжувати.

В історії земної цивілізації навіть виокремлюють період, який називають «століттям електрики». Отримані впродовж XVII-XIX ст. результати досліджень утворили окремий напрям у фізиці — електродинаміку. А про те, що причиною всіх електричних явищ є унікальна властивість такої частинки речовини, як електрон, стало відомо лише на початку XX ст., коли її вперше було відкрито.

Вивчаючи розділ «Електричні явища. Електричний струм», ви дізнаєтеся, що таке електричний струм, які умови необхідні для його існування. Дослідите, чому одні речовини здатні проводити струм краще, ніж інші, які дії може чинити електричний струм і яких правил безпеки слід дотримуватися, користуючись електричними приладами.

Вивчивши цей розділ, ви здобудете знання, які дозволять вам не лише пояснювати електричні явища, а й застосовувати їх у практичній і майбутній професійній діяльності.

§ 18. Взаємодія заряджених тіл

Ви дізнаєтесь

Електричні явища. Електричні явища і процеси були відомі людству ще з давніх часів. Блискавка, полярне сяйво, дивні світіння біля наконечників списів та загострених частин щогл кораблів під час негоди, притягування бурштином, потертим об хутро, дрібних шматочків папірців, пір’їн — усі ці речі здавались дивними й незрозумілими. Щоб зрозуміти й пояснити природу електричних явищ, учені різних країн висловили чимало припущень (багато з них виявилися хибними), провели безліч дослідів, затратили роки досліджень. «Таємниці» цих явищ стали зрозумілими лише на початку ХХ ст., коли було достеменно доведено факт існування заряджених електричних частинок та електромагнітних хвиль.

Сьогодні важко уявити наше життя без практичного використання електричних явищ. Вони дають нам тепло, світло, допомагають у побуті, дають змогу бачити одне одного та спілкуватися, перебуваючи на великих відстанях. Електричні явища допомагають у лікуванні та урізноманітнюють наше дозвілля. Людина винайшла багато способів одержання електричної енергії. Навчилася зберігати її, передавати на великі відстані та використовувати для різних потреб. Проте, перш ніж навчитися використовувати електричні явища, необхідно їх ретельно вивчити.

Серед труднощів у їх вивченні є те, що ми не можемо безпосередньо побачити електричні поля, рух електронів й інших електрично заряджених частинок, електромагнітні хвилі. Щоб дослідити й пояснити більшість електричних явищ, ми будемо моделювати їх, виявляти їх прояв за допомогою спеціальних приладів. Дуже важливо з перших параграфів цього розділу не просто читати й запам’ятовувати текст підручника, а спостерігати й досліджувати явища та процеси, аналізувати, проводити аналогії й порівняння, бути самостійними дослідниками.

Розпочнемо вивчення електричних явищ із найпростіших випадків їх прояву.

Електризація. Виконаємо такі досліди. Візьмемо паличку з ебоніту (ебоніт — твердий матеріал із каучуку з великими домішками сірки), покладемо її на дрібні клаптики паперу. Піднімаючи паличку, бачимо, що вона не притягує паперових клаптиків (мал. 74, а).

Мал. 74. Дослід із взаємодії заряджених тіл

Змінимо умови досліду: потремо паличку об клапоть вовняної тканини (мал. 74, б) і знову наблизимо її до папірців. Бачимо, що папірці притягуються до палички й прилипають до неї (мал. 74, в). Якщо піднести до папірців клапоть вовняної тканини (після тертя об паличку), то вона також їх притягатиме (мал. 74, г).

Які висновки можна зробити?

Ебонітова паличка й клапоть вовняної тканини внаслідок тертя набули нової властивості — діяти на папірці силою, яка у цьому випадку більша за силу всесвітнього тяжіння (адже папірці піднімаються, долаючи земне тяжіння). Цю силу називають електричною.

Подібна сила виникає й під час взаємодії інших тіл, наприклад, скляної палички, потертої об шкіру (шовк або гуму), пластмасової — потертої об сухий папір, шматка бурштину, потертого об хутро. До речі, саме властивість бурштину притягувати дрібне пір’я, соломинки, сухе листя зумовила назву цього явища електризація (бурштин старогрецькою звучить як «електрон»), а такі тіла стали називати наелектризованими (або електрично зарядженими).

Подібні явища електризації тіл ви мали змогу спостерігати й у своєму житті (мал. 75). Розчісуючи сухе волосся пластмасовим гребінцем, ви помічали, як воно притягується до гребінця. Електризується волосся і в інших випадках, наприклад, коли об нього потерти предмети із пластмаси або інших синтетичних матеріалів.

Мал. 75. Прояви електризації

Ви також відмічали, що інтенсивність таких явищ може бути різною: більшою або меншою. Найбільш інтенсивні процеси електризації відбуваються в атмосфері Землі, і результатом цих процесів є блискавка. Наелектризований стан може передаватись іншим тілам, а може нейтралізуватись.

Електричний заряд. Щоб порівнювати й досліджувати подібні електричні явища, необхідна фізична величина, яка є їхньою характеристикою. Така величина називається електричний заряд.

Електричний заряд — це фізична величина, що кількісно характеризує електромагнітну 1 взаємодію.

1 Термін електромагнітна вживається в зв’язку з тим, що електричні та магнітні явища тісно взаємопов’язані. Залежно від того, рухаються чи перебувають у спокої електрично заряджені тіла, розрізняють дві складові цієї взаємодії — електричну та магнітну.

Позначають електричний заряд літерою q. Одиницею електричного заряду є кулон (Кл).

Про наелектризовані (або електрично заряджені) тіла ще говорять, що вони мають електричний заряд. Інколи, для спрощення, частинку, що має електричний заряд, називають просто — «заряд».

Два види електричних зарядів. Оскільки внаслідок електризації тертям обидва тіла, що контактують, набувають електричного заряду, з’ясуємо, чи однаковим буде заряд у цих тіл.

Для цього нам будуть потрібні ебонітові й скляні палички, шматочки вовняної та шовкової тканин. Натремо об клапоть вовняної тканини дві ебонітові палички. Одну із них підвісимо на шовковій нитці. Якщо наближатимемо другу паличку, то вони будуть відштовхуватись одна від одної (мал. 76, а).

Мал. 76. Електромагнітна взаємодія: а — відштовхування; б — притягання

Якщо ж до зарядженої ебонітової палички піднести заряджену тертям об шовк чи сухий папір скляну паличку, то палички будуть притягуватись одна до одної (мал. 76, б).

Які висновки робимо з дослідів?

Оскільки взаємодія проявляється не лише у притягуванні, а й у відштовхуванні, то електричний заряд на склі, потертому об шовк, відрізнятиметься від електричного заряду на ебоніті, потертому об вовну.

Умовилися цим відмінностям електричного заряду дати назви: позитивний і негативний електричні заряди. На малюнках, у математичному записі значень електричного заряду, застосовують відповідні знаки: «+» — для позитивного й «-» — для негативного.

Виконуючи досліди, ми досить часто будемо використовувати скляну та ебонітову палички, тому запам’ятайте: унаслідок електризації скляної палички об шовкову тканину (шкіру) вона набуває позитивного заряду (мал. 77, а), відповідно ебонітова паличка, натерта об вовну (хутро), — негативного заряду (мал. 77, б).

Мал. 77. Знаки зарядів під час електризації: а — позитивний на скляній паличці; б — негативний на ебонітовій

Продовжимо наші досліди. Натремо скляну паличку об шматочок шкіри. І будемо по черзі підносити їх до електрично нейтральної (незарядженої) маленької гільзи із фольги.

Що ми бачимо? Унаслідок тертя і паличка, і шматок шкіри отримали різнойменні електричні заряди (мал. 78, а). Підносячи їх по черзі до незарядженої гільзи, спостерігаємо її притягання (мал. 78, б, в). Якщо ж заряджені паличку та шматок шкіри з’єднати одне з одним і піднести їх як одне ціле до гільзи, то взаємодія не відбуватиметься (мал. 78, г).

Мал. 78. Взаємодія заряджених і незаряджених тіл

Які висновки робимо з досліду?

Унаслідок тертя на тілах, що контактують, утворюються однакові за величиною, але протилежні за знаком електричні заряди.

Однакові за величиною, але протилежні за знаком електричні заряди компенсують (нейтралізують) один одного.

Підбиваємо підсумки

Ознакою взаємодії заряджених тіл є те, що однойменно заряджені тіла відштовхуються з певною силою, а різнойменно заряджені — притягуються.

В електризації завжди беруть участь два тіла. При цьому на тілах, що контактують, утворюються однакові за величиною, але протилежні за знаком електричні заряди.

Електричний заряд — це фізична величина, що кількісно характеризує електромагнітну взаємодію (притягання, відштовхування) заряджених частинок.

Позначають електричний заряд літерою q. Одиницею електричного заряду є кулон (Кл).

Я знаю, вмію й розумію

• 1. Наведіть приклади електричних явищ.
• 2. Опишіть взаємодію однойменно й різнойменно заряджених тіл.
• 3. Що називають електричним зарядом?
• 4. Який електричний заряд матиме скляна паличка, потерта об шовкову тканину? А ебонітова паличка, потертаобвовннУ?

• 1. Як можна показати, що на обох тілах під час їх тертя виникають електричні заряди?
• 2. Узимку ви одягаєте теплий одяг: вовняний светр, курточку або пальто. Що відбувається з підкладкою верхнього одягу, якщо його знімають?
• 3. Якщо гладити рукою сухе, чисто вимите волосся чи розчісувати його гребінцем, то воно піднімається за рукою або за гребінцем. Як пояснити це явище?