Фонетичний запис (транскрипція) передає на письмі точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення. : У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери. Текст чи слово, що транскрибується, береться в квадратні дужки [ ].
Визначення Фонетична транскрипцiя — графiчна фiксацiя мовних звукiв. Основнi правила: У фонетичному записi слово, що транскрибується, беруть у квадратнi дужки. Наприклад: лiс [л′iс].
Букви я, ю, є на початку слова, після апострофа та голосних позначають два звуки [йа], [йу], [йе], а після приголосних один — [а], [у], [е]: яблуко [йаблуко], б'ю [бйу], олія [ол'ійа], люлька [л'ул'ка], рядно [р'адно], співає [с'п'івайе].
Буква «ї» завжди позначає два звуки — [йі]: їжак — [йіжа́к]; Буква «щ» також завжди позначає два звуки — [шч]: щастя — [шча́сʹтʹа].
усі слова при передачі транскрипцією, навіть власні назви, пишемо з малої літери: [украйіна]; букви я, ю, є, ї, ь, щ не вживаємо; ставимо наголос: [кол'іно], [криниця];
Звуковий аналіз слова, звуко-буквений фонетичний розбір слова в українській мові онлайн. Звукова схема слова. Звукові картки 1 клас, звукові картки 2 клас. Тверді, м’які та пом’якшені приголосні.