§ 10. Брестський мирний договір: політичні наслідки та реакція суспільства

Виконайте завдання 1. Скориставшись поданими нижче твердженнями про наслідки для УНР підписання Брест-Литовського миру, сформулюйте дві тези: одну з позитивною, а другу – з негативною оцінкою події. Обґрунтуйте кожну тезу кількома аргументами.

• Звільнення теренів України від більшовиків.

• Утвердження кордонів УНР, сформованих за етнографічною ознакою.

• Встановлення залежності від німецької сторони, яка використала важке становище України для розв’язання власних продовольчих та політичних проблем.

• Унеможлявлення розвитку відносин України з країнами Антанти, які виходили переможцями в Першій світовій війні й визначали зміни на геополітичній карті повоєнної Європи.

2. Як, за свідченням джерел, сприймали та оцінювали події січня 1918 р. мешканці Києва

Прочитайте джерело, узагальніть, про що в ньому йдеться; з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події. Визначте, як автор ставиться до подій, про які розповідає; поміркуйте, навіщо автор документа свідчить про ці події, з’ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться в джерелі. Поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть своє ставлення до описаних подій або діячів.

З «Київських спогадів» очевидця подій – відомого юриста й громадського діяча Олексія Гольденвейзера: «То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних комісарів щодня ухвалювала декрети, які мали засвідчувати втілення тих або інших “завоювань революції”, – скасування права власності, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролетаріату. Українці не могли аж надто відставати в цьому революційному завзятті; тому в Четвертому Універсалі сформульовано пункт про соціалізацію землі, робітничий нагляд за виробництвом тощо. Загалом позицію українських владних партій визначало те, що вони по суті аж ніяк не правіші за більшовиків: ті за негайний мир, і ці за негайний мир; ті за безпосередній перехід до соціалізму, і ці так само; у тих влада в руках рад, а в цих – у руках Центральної Ради, яка так само є представництвом пролетаріату й найбіднішого селянства. Однак, попри всі старання українців довести, що вони – ті самі більшовики, це змагання “хто лівіший” закінчилось не на їхню користь.

26 січня. Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбардування міста тривало цілих 11 днів – від 15 до 26 січня. Більшовицькі батареї були розташовані на лівому березі Дніпра, у районі Дарниці. Звідти перелітним вогнем обстрілювали місто. Кидали на нас через раз тридюймівки й шестидюймівки. Жертв серед киян було порівняно небагато; проте руйнування були жахливі. Думаю, що не менше половини будинків у місті зазнали пошкоджень від снарядів. Спалахували пожежі, і це справляло моторошне враження. Легко уявити собі стан киян у ті дні. Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування. Майже весь час населення провело в підвалах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком зрозуміло, були закриті; тому доводилося харчуватися випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не робив. 26 січня зранку до міста ввійшли більшовики. Вони пробули в Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і своєрідної демонічної сили. Рада, залишивши Київ, розташувалася в Житомирі; про її переговори з німцями нічого ще не знали. Проте вже в наступні дні після одержання першої телеграми про Брестський мир містом розходилися чутки про німецький наступ на Україну. Незабаром стала помітною зніяковілість і в самих більшовиків. А ще за пару днів одна з місцевих газет насмілилася передрукувати наказ одного німецького генерала, у якому повідомлялося, що німецька армія, на прохання представників дружнього українського народу, рушила звільняти Україну з-під влади більшовиків.

Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів після підписання миру вони були вже в Києві. Наступного ранку, після втечі Євгенії Бош та інших комісарів, до міста ввійшли незначні українські частини на чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти першими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці. . Цікавість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, щоб подивитися на заморських гостей. Вигляд вони мали обвітрений, зморений і виснажений.

Парад німецьких військ на Думській площі в Києві (нині майдан Незалежності). 1918 р.

» 1. Яким, на вашу думку, було ставлення киян до німецьких військ у місті?

Яку роль відігравала у цьому ставленні Перша світова війна? (Чи мають рацію ті історики, які вживають щодо німців в Україні у цей період термін «окупаційні війська»?) » 2. Яким би мало бути (було) ставлення до більшовицьких загонів, які перед тим орудували в місті? » 3. Чи могли кияни зарадити ситуації, у якій опинилися? » 4. Яким, на вашу думку, міг бути вихід в українців за тих умов?

Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і кухонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх.

Утім, наступного дня на Софійському майдані німецьке командування влаштувало доволі імпозантний парад, який, за словами присутніх, уже більшою мірою відповідав нашим уявленням про німецьку армію.

Потім почалося те, що один німецький солдат визначив словами “Ми наведемо лад”. Було видрукувано прекрасний план міста німецькою мовою. На всіх перехрестях встановлено дощечки з німецькими написами. Спеціальні стрілки вказували, як куди пройти, і одразу було зазначено, скільки хвилин на це потрібно. Все місто, наче павутинням, обплутали телеграфними й телефонними дротами. »

» 1. Оцініть цитований документ за критеріями об’єктивності. Спробуйте визначити політичні симпатії автора. Які оцінки в цьому документі є найпереконливішим, на вашу думку, доказом його упередженості чи неупередженості? » 2. Як автор намагається відтворити настрої переважної більшості киян? Чи є підстави вважати, що оцінки, засвідчені в документі, є виявом панівних настроїв міщан? Наскільки сприйняття подій залежало від політичних поглядів, національності чи віросповідання мешканців Києва?

Виконайте завдання 2. Пригадайте правила опрацювання фрагментів історичних джерел. Проаналізуйте подане джерело відповідно до цих правил.

3. Чому УЦР, попри активну розбудову національної держави, не втримала влади

» 1. Скориставшись прийомом «Кошик ідей», визначте здобутки Української Центральної Ради у державотворчому процесі. » 2. Порівняйте ваші міркування з наведеними нижче. Яке з цих досягнень уважаєте найважливішим для державотворчого процесу? Свою думку обґрунтуйте.

Здобутки УЦР у державотворчому процесі:

• створення передумов для національно-культурного розвитку України;

• національні меншини отримали право національно-персональної автономії;

• залучення до політичного життя широких мас, набуття досвіду політичної боротьби, пробудження національної самосвідомості;

• початок процесу соціально-економічних перетворень;

• демократизація суспільно-політичного життя;

• закладення основ мирної зовнішньої політики України.

Поміркуйте, що дає підстави для запропонованого нижче висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або заперечення висловленої думки.

«Проголошення Української Народної Республіки стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності у XX ст. Однак, з погляду сьогодення, текст Третього Універсалу не може не викликати критичних зауважень. Проголошуючи створення Української Народної Республіки з метою захисту українського народу від петроградських заколотників, Центральна Рада водночас прагнула “дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров’я, силу і нову будуччину”. Таким чином, зваливши на свої плечі тягар перетворення Росії на федеративну республіку, УЦР добровільно зобов’язувалася “силами нашими помогти всій Росії, щоб уся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів”. На думку Д. Дорошенка, “це було явно непосильне й непотрібне для України завдання”» (сучасний український історик В. Верстюк).

» 1. Проілюструйте твердження, що характеризують причини поразки УЦР, конкретними фактами. » 2. Які з причин вважаєте суб’єктивними? Чому?

ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

• Відсутність підтримки національної програми УЦР з боку політично активного міського населення внаслідок переважання росіян у всіх великих містах України.

• Необгрунтовані розрахунки лідерів УЦР на підтримку українізованих полків царської армії, яка в 1917 р. втратила боєздатність і швидко розтанула внаслідок утечі солдатів у села – ділити поміщицьку землю.

• Недооцінка лідерами УЦР Раднаркому, який вони вважали одним з урядів, що утворився на теренах колишньої імперії, а не спадкоємцем центрального імперського уряду. Звідси – необгрунтовані сподівання на можливість утворення демократичної федерації народів колишньої імперії і самовпевнена переконаність у тому, що УЦР зможе стати провідною силою у розбудові такої федерації.

• Недооцінка національної програми більшовиків, які почали відновлювати дореволюційні кордони імперії, що розпалася, під ідеологічним гаслом утворення «незалежних» радянських республік.

• Недооцінка соціальної програми більшовиків і неспроможність лідерів УНР здійснювати активну соціальну політику в умовах радянської анархії, яка запанувала під гаслом «експропріації 1 експропріаторів».

• Відсутність міжнародної підтримки, особливо з боку Антанти, тобто тих держав, які перемагали в Першій світовій війні.

• Неспроможність лідерів УНР створити сильну вертикаль влади, щоб здійснювати свою політику на периферії.

• Міжпартійні й особистісні суперечності всередині керівництва УЦР.

1 Експропріація — примусове відчуження приватної власності.

Виконайте завдання 3. З-поміж наведених тверджень про причини поразки Української Центральної Ради оберіть три, які вважаєте найістотнішими. Обґрунтуйте свій вибір.

» Попри те що УЦР не втримала владу, її історичне значення важко переоцінити. У чому воно полягає? » Чому, на вашу думку, упродовж існування СРСР ця сторінка української історії була під забороною? » Які деталі у свідченнях очевидців про події 1918 р. справили на вас найбільше враження? » Наведіть факт, який уважаєте уособленням трагічності ситуації, що у ній опинилася Україна.

Поставте собі оцінку за урок, зарахувавши за різні етапи роботи відповідні бали: за кожне із завдань (завдання 1-3) – від 1 до 3 балів. Так само від 1 до 3 балів оцініть свою участь в обговоренні в парах/групах (максимальна оцінка за урок – 12 балів).

Як називають мешканців міст?

Людина вже звик називати інших людей, що живуть в певній місцевості, одним словом. Зазвичай в основу цього слова входить місце проживання. Слід сказати, що зі зміною часів і поколінь звичні назви жителів населених пунктів змінюються. Так, були старі назви, потім помінялося закінчення, і вже нову назву. І різні люди називають жителів того чи іншого міста по-різному. Але як називають жителів міст правильно? Давайте розбиратися.

Що береться в основу

Як вже зазначалося, береться за основу назву міста та додається закінчення. Наприклад, місто Москва, а жителів називають москвичами. Всі назви жителів певного міста чи місцевості можна узагальнити поняттям етнохороніма. Цей термін є загальною назвою для назв жителів населених пунктів. У російській мові немає чітких правил формування назв жителів міст, тобто таких правил, які вказували б так, а не інакше, але спостерігаються певні закономірності формування етнохоронімов.

Часто використовувані назви

Відповідаючи на питання про те, як правильно називати мешканців міст, можна сказати, що єдиної правильної відповіді немає. Є лише найбільш використовувані випадки. Розглянемо їх.

Зазвичай закінчення -ці додається до тих назвам міст, які мають закінчення -ено, -іно, -ево і ово. Наприклад, місто Іваново, а жителів називають івановці. Закінчення -ане, -чане, -яне в назвах жителів міст додається до назв міст, що закінчуються на -ськ, -цьк, -вск. Наприклад, місто Іркутськ, а жителів будуть називати іркутяне. Якщо місто дуже старий, то зазвичай у назви жителів додається закінчення -чи. Наприклад, москвичі. Якщо в назвах міст є елемент «усть», то до будь-якого етнохороніму додається суфікс -ц-. Тобто, жителів міста Усть-Абакана будуть називати устьабаканци і так далі.

Частим випадком є такий, коли назви жителів міст перефразують, використовуючи тільки корінь назви міста. Наприклад, є місто Красне. А людей, що проживають в цьому місті називати краснінци. Якщо говорять про якусь жительці міста, тобто про жінку, то зазвичай використовується мешканка міста, наприклад, Новгорода. Крім цього, етонохороніми можуть відбуватися і від назви місцевості або колишнього старої назви. Прикладом є жителі Архангельська – архангелогородци.