Хрещатик

Хрещатик – головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці, Алі згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. По лівому боку Хрещатика уздовж Хрещатика простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.

Як повноцінна вулиця Хрещатик почав свою історію наприкінці 18 – початку 19 століття. Першим почали забудовувати ділянки в районі Європейської (Кінної) площі. Будівництво велося переважно по правій стороні до вулиці Прорізної. Потім будівництво перейшло на ліву сторону вулиці. У той час Хрещатик забудовувався переважно житловими будинками, за винятком першого київського театру – садиби, побудованої по проекту А. Меленского. Саме тому вулиця якийсь час називалася Театральною. До кінця 1873 року забудова вулиці досягла Бессарабської площі. До 1869 року головна вулиця Києва звалася КХрещатицькою, а потім була перейменована в Хрещатик. Аж до Великої Вітчизняної війни Хрещатик був забудований 4- поверховими будинками, а його ширина була приблизно 35 метрів.

В 1851 році на Хрещатику побудували перший великий кам’яний будинок для дворянських губернських зборів. Автором проекту був архітектор А.В.Беретті. По проекту цього ж архітектора в 1838-1942 рр. був збудований будинок Інституту шляхетних панночок. У той час торгоівельне та промислове життя Києва було зосереджене на Подолі. В міру того, як розростався й забудовувався Хрещатик, він переймає в Подолу естафету й стає центром ділового життя міста.

Вже до кінця 19 століття Хрещатик представляв із себе повністю забудовану вулицю. Тут було безліч магазинів, банків, різних контор. В 1892 році по Хрещатику була прокладена перша в Російській імперії лінія електричного трамвая, що з’єднувала Хрещатик з Подолом. На початку 20 століття на розі Хрещатика й вул. Прорізної по проекту відомого архітектора В. Городецького був збудований Будинок Російського страхового суспільства. В 1914 р. по проекту П.С.Андрєєва був побудований Пасаж, що полягає із двох паралельних корпусів, з’єднаних воротами, які утворювали проїзд. Будинок Пасажу був зруйнований під час Другої світової війни, а в післявоєнні роки його реконструювали. Приблизно в це ж час будуються будинки, які й зараз належать до визначних пам’яток Києва – Бессарабський критий ринок табудинок Купецьких зборів (Національна філармонія України).

Вже на початку 20 століття будинки на Хрещатику мали водопровід, каналізаційну систему, газ та електричне освітлення. У радянський час активніше всього реконструювався Хрещатик у період з 1936-1941 рр. За цей відрізок часу трамвайні рейки розібрали, проїжджу частину заасфальтували, а по Хрещатику пустили більш сучасний вид транспорту – тролейбус. По обидві сторони вулиці висадили дерева й встановили ліхтарі. У нижніх поверхах будинків, як правило, розміщалися магазини – їх приміщення були повністю реконструйовані й відремонтовані. Саме тоді на Хрещатику з’явився Центральний універмаг. В результаті цих робіт, Хрещатик перетворився в кращу вулицю Києва, на якій зосередилися адміністративні установи, найкращі готелі Києва, магазини, театри й кінотеатри.

Найтрагічніший час для Хрещатика настає в роки Великої Вітчизняної Війни, коли вибухають заряди, закладені НКВД. У результаті цих вибухів і пожеж центр Києва вигорів практично повністю. Відразу ж після звільнення Києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи. В 1948 році починається втілення в життя генерального плану відновлення Хрещатика, який був запропонований групою відомих архітекторів. Згідно із проектом, Хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. Саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними з’явився знаменитий каштановий бульвар. При забудові Хрещатика архітектори намагалися виграшно з’єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. На місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі “сталінського ампіру”, які дуже вдало вписалися в образ нового Хрещатика. Зміні піддалася й головна площа Києва, яка зараз зветься майдан Незалежності.

У ці дні кияни й гості міста можуть неквапом прогулюватися по Хрещатику, тут влаштовуються різні змагання, вікторини, на Хрещатику проходить і пісенний турнір, який транслюється в прямому ефірі, “Караоке на майдані”, часто можна почути мелодії у виконанні волинки, кобзи, бандури. У теплу пору року можна відпочити, присівши на одну з лав, у розташовані вздовж Хрещатика, у тіні каштанів.

Легенди та міфи:

Існує легенда, що в 1917 році в районі Хрещатика під час розкопок був виявлений сріблистий циліндр трьох метрів у діаметрі й близько 50-ти у висоту. Тоді його викопати не змогли, і циліндр був знову закопаний. Але коли розбирали руїни в 1946 році, циліндр був виявлений знову. І що він був розпиляний і повезений у невідомому напрямку. НЛО в районі Хрещатика взагалі бачать досить часто.

Соборності, Мазепи, Петлюри: повний список перейменованих вулиць у Полтаві

В рамках виконання закону про декомунізацію голова Полтавської ОДА Валерій Головко перейменував 115 топонімів у Полтаві. Подаємо їх повний список.

Минулого тижня закінчився термін повноважень голови Полтавської ОДА Валерія Головка відносно перейменування топонімів, що мають відношення до комуністичного минулого. 20 травня він підписав розпорядження щодо перейменування понад 600 вулиць, серед яких і вулиці Полтави.

У формуванні остаточного списку нових назв вулиць врахували побажання громадськості, опрацювали висновки усіх робочих груп. Нагадаємо, що свої пропозиції голові ОДА надавала топонімічна група під керівництвом Юліана Матвійчука, громадська ініціатива «Твоя вулиця — твоя назва» Андрія Матковського та інші фахівці.

Публікувати список назв перейменованих вулиць Валерій Головко пообіцяв почати з понеділка. Представляємо його полтавцям.

Андрій Пісоцький, Валерій Головко, Микола Білокінь та Вадим Штефан

Сам голова Полтавської ОДА говорить, що ми маємо шанувати тих, хто був важливим для усвідомлення українців нацією:

— У Полтаві тепер з’являться вулиці Січових Стрільців, Революції Гідності, Небесної Сотні, Героїв АТО, Волонтерська. Полтавці також ходитимуть вулицями, названими іменами видатних представників української культури, наприклад, художниці Катерини Білокур, письменників Павла Загребельного, Євгена Сверстюка, Василя Барки та багатьох інших. Це ті, хто формували українську ідентичність і нашу культуру, — наголошує Валерій Головко.

Окрім вулиць, у Полтаві також змінили назву і двом з трьох районів. Відтепер Октябрський район має назву Шевченківський, а Ленінський район перейменували на Подільський. Два парки також підпали під дію закону про декомунізацію: Парк Воїнів-інтернаціоналістів змінили на парк Воїнів-Афганців, а парк Ленінського комсомолу — на парк Студентський.

Прес-служба Полтавської ОДА