5 ОТРУЙНИХ ЗМІЙ УКРАЇНИ

Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій. “Станіславівський натураліст” склав перелік отруйних змій в Україні.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) та Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758), які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же виокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться дише в окремих локалітетах у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

Живляться усі гадюки дрібними гризунами і птахами, а самі є об’єктом полювання для лелек, хижих птахів та ссавців. Таким чином, виконуючи функцію зв’язкової ланки у екосистемах, тому заслуговують на нашу охорону і бережне відношення.

Отруйні змії України

Отруйні змії, зібрані в даному матеріалі та дані по них збиралися з різних джерел на підставі токсичності змії, кількості зареєстрованих людських смертей, обсягах отрути, її типах й так далі.
Найотруйніші змії в цьому переліку лише думка автора, є й інші отруйні змії. Тут же зібрані найбільш небезпечні та отруйні змії світу та України. Hydrophis Belcheri (Морська змія) Найотруйніша змія на планеті.
Один із видів морської змії. Може проводити під водою 7-8 годин, потім потрібно піднятися, щоб набрати повітря. Ці отруйні змії активні вночі. Кусають тільки, якщо потривожити їх. Найчастіше кусають рибалок. Рідко вводить отруту з укусом, але якщо отрута введена, жертва помирає протягом кількох хвилин.
Може й раніше, залежить від розмірів тіла жертви й того, наскільки швидко кров рознесе отруту по життєво важливих органах. Кілька грамів отрути здатне вбити близько 1000 осіб. Морська змія найотруйніша, але не найнебезпечніша.
Довжина від 0,5 до 1 метра. Середовище проживання: ці отруйні змії мешкають у Тиморському морі біля північно-західного узбережжя Австралії. Моря Індонезії, південної частини Тихого океану, Філіппінські острови, Сіамська затока, Нова Гвінея, Фіджі, Кирибаті та Соломонові острови.

Oxyuranus Microlepidotus (Тайпан) Цю змію можна назвати найотруйнішою, яка мешкає на землі. Після укусу максимальний час життя кілька годин, якщо вчасно не надати медичну допомогу. За один укус зафіксовано максимальне вприскування отрути в 110 мг. Декілька мг отрута здатна вбити понад 100 людей. Середовище проживання: савани та рівнини Північної Австралії, Південної Нової Гвінеї. Середня довжина складає 1,8 м, максимальний зафіксований розмір – 3,7 м.

Bungarus Caeruleus (Крайт) Має синювато-чорне забарвлення з білими поперечними смугами. Активна у нічний час. Часто шукає житло у черевиках, спальних мішках, наметах тих, хто забрів на їхню територію. Довжина від 90 см до 15 метрів. Середовище проживання: ці отруйні змії мешкають в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані.

Naja Philippinensis (Філіппінська кобра) Порівняно невелика змія коричневого кольору. Коли філіппінська кобра сердиться, вона роздмухує так званий капюшон. Довжина змії до 100 см. Середовище проживання: Джунглі, відкриті поля та людські поселення філіппінських островів.

Ophiophagus Hannah (Королівська кобра) Має рівномірний оливковий, зелений або коричневий колір із кільцями чорного кольору. У порівнянні з іншими отруйними зміями, у цієї дуже мало зафіксованих укусів людини. Якщо вчасно не надати медичну допомогу, смерть неминуча. Якщо дуже голодна, її жертвами стають інші отруйні змії. Найбільша отруйна змія. Середня довжина 3,5 м, максимальна 5,5 м. Середовище проживання: ці отруйні змії мешкають в Таїланді, Південному Китаї, пів-ів Малайзія, Південна Індія, Філіппіни.

Vipera Russellii (Гадюка) Світло-коричневого кольору з трьома рядами темно-коричневих плям. Найбільше людей постраждало саме від її укусів. Дуже агресивна. При загрозі починає шипіти, а швидкість укусу не залишає жертві шансів на втечу. Середня довжина близько 1,5 метра. Середовище проживання: зустрічається в Шрі-Ланці, Південному Китаї, Індії, на пів-ові Малайзія, Ява, Суматра, Борнео та поблизу лежачих островів.

Dendroaspis Polylepis (Чорна мамба) Має рівномірний колір від оливкового до чорного. Є ще Зелена Мамба, також дуже отруйна. Ці отруйні змії дуже агресивні й найчастіше при укусі настає 100% смерть. Також це найшвидша змія, яка розвиває швидкість 16-20 км/год. Може зрости до 4,5 м. Середовище проживання: рідкісні ліси та савани Африки.

Yellow Jawed Tommygoff (Bothrops Asper) Також називають “Фер-де-спис”. Змінне забарвлення від сірого до оливкового з коричневими або червоними трикутниками. Агресивна, а отрута викликає велику внутрішню кровотечу та руйнування тканини. Середня довжина близько 1,4 метра, максимальна – 2,4 м. Середовище проживання: Південна Мексика, Центральна та Південна Америка.

Notechis Scutatus (Тигрова змія) Колір від оливкового до темно-коричневого з жовтуватим або оливковим животом. Дуже агресивна і нападає за найменшої небезпеки. Отрута вражає нервову систему. Ці отруйні змії мають довжину від 1,2 м. до 1,8 м. Середовище проживання: Австралія, Тасманія, Нова Гвінея.

Bothrops Jararacussu (Жараракус) Має світлий або темно-зелений кольори на верхній частині тіла та жовтуватий на нижній. Декілька мг отрути здатні вбити 32 людини. За один укус виділяє до 800 мг отрути. Ці отруйні змії досягаю в довжину до 3 м. Середовище проживання: Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай.

Отруйні змії України Отруйні змії, що зустрічаються в Україні, це гадюки. Але їх п’ять видів: звичайна, Микільського, Ренард, носата, степова. Більша частина зустрічається у південних та східних областях, рідше у Західній та Північній Україні. Повсюдно в Україні поширена звичайна гадюка – від Карпат (1800-2000 м над рівнем моря) до Причорномор’я та Полісся. Розміри 30-50 см. Можна сказати, що нам з вами пощастило, тому що найотруйніші змії світу знаходяться не на території нашого проживання. А ось які є отруйні павуки в Україні .

Схожі новини

Чорна мамба насправді має коричневий колір. Своєю назвою чорна мамба отримала через синьо-чорний колір внутрішнь.

Бразильский капюшонный уж (Hydrodynastes gigas) Помимо Бразилии, чаще всего можно встретить в Восточной Боливии.

Середовище проживання та поширення: Найчастіше сітчастий пітон зустрічається у Південно-Східній Азії: Таїланд, М.

Зеленая анаконда относится к семейству удавов, обитает в Южной Америке и считается самой большой змеей в мире. Е.

Змії належать до підряду плазуни загону лускаті. Різноманітність змій дуже велика. Вони можуть бути як нешкідлив.