Чим цікаві полкові міста і козацькі столиці Гетьманщини?

Собор Різдва Богородиці у Козельці – православний собор у смт Козелець Чернігівської області. Збудований у 1752–1763 роках на замовлення родини Розумовських. Поряд із собором стоїть дзвіниця, зведена у 1766–1770 роках

Нещодавно відбулася історична експедиція по містах, містечках і селищах, які у XVII-XVIII століттях були центрами козацьких полків Гетьманщини. Про історичну спадщину Лівобережжя Радіо Свобода поговорило з учасником експедиції, істориком і радіоведучим Олександром Алфьоровим.

– Було щонайменше 10 лівобережних полків. Але деякі полкові міста, як Стародуб, тепер не в Україні.

Новгород-Сіверський – сотенне місто Стародубського полку, який замінив нам Стародуб

– Стародуб нам не вдалося відвідати. За п’ять днів експедиція відвідала 10 міст. На кожний день ми запланували два міста.

Стартували з Києва, але центр Київського полку знаходився у місті Козелець, тож ми відвідали його, потім Чернігів. Потім у нас була поїздка у Новгород-Сіверський – сотенне місто Стародубського полку, який замінив нам Стародуб.

Стародубщина на «Загальній карті України» М. Дячишина, 1918 рік. (Щоб відкрити усю мапу в більшому форматі, натисніть на зображення. Відкриється у новому вікні)

Полковий собор Різдва Христового у Стародубі. Головний храм Стародубського козацького полку. Побудований у 1677 році на місці знищеної пожежею дерев’яної церкви

Експедиція складалася з восьми людей, дехто з нас – учасники АТО, тому в Росію нам їхати просто неможливо. Тож ми відвідали Новгород-Сіверський, а потім Ніжин, Лубни, Прилуки, Переяслав, Полтаву, Миргород, Гадяч. Також ми заїхали у Великі Сорочинці, тоді просто Сорочинці, де був певний час центр Миргородського полку, коли там був Данило Апостол.

Катерининська церква (козацький кафедральний собор святої великомучениці Катерини УПЦ КП) в місті Чернігові. Пам’ятка архітектури національного значення. Яскравий зразок кам’яної української архітектури Лівобережжя XVII–XVIII століть. Зведена на кошти козаків, братів Лизогубів (Якова та Семена), за заповітом їхнього батька Чернігівського полковника Юхима Лизогуба

​– Адміністративним центром Київського полку був Козелець, деякий час центром Стародубського полку був Новгород-Сіверський; Миргородського – Сорочинці, Лубенського – Ромни, Переяславського – Вороньки. Чому полк називався одним містом, а адміністративний центр був у іншому?

– Це складна історія утворення полків та їхнього керування. Зокрема, в Києві були настільки гонорові місцеві мешканці, що вони навряд чи дозволили б козакам рівноправ’я в їхньому місті. Водночас у Києві була московська залога, яку козаки за гетьмана Виговського невдало штурмували. Тож були усі передумови, що у Києві Київський полк почував би себе некомфортно. Зрештою, Київ мав перейти до Польщі, згідно з польсько-російським Андрусівським перемир’ям.

– Але все-таки не перейшов. А щодо інших тимчасових центрів – чому Сорочинці чи Ромни?

Сорочинці – це не тільки Гоголівська спадщина і ярмарки. Хто приїде туди – побачить залишки справжніх козацьких валів, відкриті до цього часу підземелля

– Сорочинці були династичним містом полковників миргородських. Сорочинці – це не тільки Гоголівська спадщина і ярмарки. Сорочинці унікальне місто. Хто приїде туди – побачить залишки справжніх козацьких валів, відкриті до цього часу підземелля. Вони заблоковані, але метрів 30 можна пройти по мощеному цеглою підземному ходу, який має цікаві повітропроводи.

– Із Сорочинцями у нас асоціація, що це велике село з великим ярмарком. А звідки ж там підземелля?

– Данило Апостол, гетьман, і перед тим полковник миргородський зробив там свій замок. Апостоли розбудували там свої маєтності. У часи Гетьманщини Сорочинці не поступалися Миргороду за населенням, укріпленнями. Це справді був центр, можна порівняти як на 50 років раніше Ярема Вишневецький виїхав з Вишнівця і заснував свою столицю у Лубнах. Вона мала настільки потужний оборонний комплекс, що козаки, коли брали Лубни, мали знищити його, щоб захопити місто.

Православний Лубенський (Мгарський) Спасо-Преображенський монастир, у якому освячувались гетьмани України. Був заснований поряд із містом Лубни у 1619 році

– Козаки на початку Хмельниччини багато чого знищили. Лубни – це столиця володінь князя Яреми Вишневецького у першій половині XVII століття. До речі, у XVII–XVIII століттях на Лівобережжі було цілих три козацьких столиці: спочатку це був Гадяч, потім Батурин і Глухів. Якщо взяти весь цей комплекс полкових міст і столиць, де, на вашу думку, варто побувати? Що б ви запропонували відвідати в першу чергу?

– Якщо їхати з Києва, то це однозначно Козелець-Чернігів або Козелець-Батурин. Водночас у нас дуже не розвинутий напрямок Глухова, бо він відносно далеко.

У Козельці залишилася двоповерхова полкова канцелярія – прекрасна архітектурна пам’ятка. У ній зараз бібліотека, яка тримає ці стіни. Також там садиба Дараганів із вежею і в’їзною брамою.

​– Козелець ніби й маленьке містечко, але там дуже величний собор, збудований за гетьмана Кирила Розумовського, відомим архітектором Квасовим. Здається, гетьман туди імператрицю возив.

​– Брат гетьмана Олексій Розумовський возив туди свою дружину – російську імператрицю Єлизавету Петрівну.

Якщо їхати просто так подивитись, то неймовірні краєвиди в Гадячі: там величезна замкова гора, залишки укріплень, валів.

– Гадяч був столицею за гетьмана Брюховецького. Там на місці цього замку зараз навчальний заклад, здається, пов’язаний із бджільництвом.

Брюховецький офіційно переслідував відьом в Україні, після певної трагедії у сім’ї

– Навчальний заклад, там і залишилися певні садиби. Але варто згадати постать Брюховецького. Це гетьман, який офіційно переслідував відьом в Україні, після певної трагедії у сім’ї. Він із чистою вірою, що є відьомські закляття, страчував відьом. Оповідання «Конотопська відьма» – це про Гадяч насправді, в такому колоритному зображенні. Тому, як буваєте в Гадячі, згадуйте, що це не тільки гетьманська столиця, а місто, де полювали за жінками.

– Це єдиний в історії Гетьманщини такий випадок, коли спалювали відьом?

– Єдиний зафіксований. Але якщо Гоголь писав про свої певні відьомські знання, то на відьом полювали постійно. Просто тут офіційно володар держави полював на жінок.

У містах на території Гетьманщини ми часто бачимо давньоруське поселення, вали, які козаки використовували в якості своєї фортеці

Також у Гадячі є три підземні ходи з часів Гетьманщини, вони різні за побудовою: є пробиті у глиняній породі, як київські Лаврські печери, є цегляний, а є з дерев’яними накатами. Останні підземні ходи датуються, здається, серединою XVIII століття. Вони до цього часу відкриті, але їх нормально не досліджують. Провалля у самому Гадячі іноді трапляються. Але перші підземні ходи Гадяча, як і в інших містах, це залишки давньоруської фортифікації. У містах на території Гетьманщини ми часто бачимо давньоруське поселення, вали, які козаки використовували в якості своєї фортеці.

Дзвіниця Вознесенського собору на території Вознесенського монастиря в Переяславі-Хмельницькому. Вознесенський монастир – один із найвизначніших архітектурних ансамблів доби Гетьманщини, пам’ятка архітектури національного значення

У Переяславі є залишки такого валу 19 метрів заввишки, а ширина рівчака понад 30 метрів. Там козаки сіли в давньоруську фортецю. Вони її відновили й це була неймовірна за своїм розмахом фортифікація. Переяслав був третім містом Русі. Це була достатньо велика потужна фортеця, і козаки її відновлювали.

​– Що ще порадите побачити?

– Достатньо потужно виглядає Ніжин. Це місто необхідно відвідати, бо ми його зовсім не знаємо або знаємо виключно за якимись ніжинськими огірками, чи завдяки грецькій колонії.

Всіхсвятська церква або Храм Всіх святих у Ніжині– побудований у 1782 році, на місці дерев’яного грецького храму що існував на цьому місці з 1696 року. Замовник і організатор будівництва «Ніжинське грецьке братство» за сприяння Івана Мазепи. Нині Всіхсвятський храм – другий кафедральний собор Чернігівської єпархії, УПЦ КП

Свято-Миколаївський собор у Ніжині – споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об’єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п’ятьма банями, став в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п’ятибанних храмів. Будівництво: 1653 рік

​– Ця грецька купецька колонія й забезпечила у значній мірі архітектурну своєрідність Ніжина.

Ніжин, як полкове місто – унікальний, там залишилися будівлі, церковна архітектура унікальна. Є будинки зі своїми легендами про чорних вдів і відьом

– Так. І Ніжин, як полкове місто – унікальний, там залишилися будівлі, церковна архітектура унікальна. Є будинки зі своїми легендами про чорних вдів і відьом. У Ніжині ці моменти зафіксовані. Ніжин досі не став туристичною перлиною, бо з певних причин затьмарений відновленим Батурином.

– Але в Батурині мало автентики. Там збудували історичний макет у натуральну величину. А у Ніжині збереглися саме автентичні будівлі.

– Так, величезна автентика і залишки оборонних укріплень, церковні комплекси. Тому туди варто поїхати однозначно.

І взагалі говорячи про маршрут Гетьманщини, ми у цій експедицій мали кілька цілей. Перша – історична, об’єднати фізично маршрутом усі ці міста. Друга – просвітницька, ми із собою возили виставку артефактів козацької доби. Третя ціль – сакральна: у кожному полковому місті ми просили священиків Київського патріархату здійснити панахиду по гетьманах і полковниках цих міст. Четверта – ми брали із собою квадрокоптер і знімали з висоти пташиного лету усі залишки козацької доби.

19 найдавніших міст на Землі, які існують і нині

Сьогодні йдеться про найдавніші міста з нині існуючих, кожне з яких можна відвідати самостійно. Усі знають основні туристичні напрямки. Як правило, вони ж володіють і багатим історичним минулим. Проте не всі міста, історія яких розпочалася задовго до нашої ери, потрапляють у путівник.

1. Ієрхон, Ізраїль — 9000 р до н. е.

Ієрхон сміливо претендує на звання найстарішого міста планети. Щоб потрапити до старовинних вулиць, потрібно проїхати близько 40 км у бік долини річки Йордан. Місто користується популярністю у туристів. Але їхній потік, напевно, був би більшим, якби не близькість військової зони на межі Ізраїлю та Палестини.

Археологи під час розкопок зняли 23 історичні верстви. Імовірно, перші поселення на берегах річки виникли 12 тисяч років тому, але тоді вони не були постійними. Захисні стіни і кругла сторожова вежа з’явилися в 7 тисячолітті до н. е. Процвітаюче місто впало на рубежі століть під звуки труб Ісуса Навина.

Якщо вже довелося побувати в цих краях, то не варто оминати і визначні пам’ятки, розташовані неподалік:

• Сорокаденну гору. Саме стільки часу тут провів Ісус Христос у пості та молитвах.
• Палац Хішама, датований VIII століттям, де збереглися фрески та мозаїки.
• Кіпарисову алею, яка веде до візантійської синагоги.
• Одну із найстаріших мечетей світу Нубі Муса.

2. Бібл, Ліван — 5000 р до н. е.

П’яте тисячоліття — це час приходу в портове місто фінікійців, які звели міські фортечні стіни. Поселення у благодатній долині на узбережжі Середземного моря з’явилися приблизно на 3 тисячі років раніше. Вони були добре захищені горами з боку материка і мали дві гавані, що дозволяло мешканцям вести активну торгівлю з Єгиптом.

Довгий час місто залишалося найбільшим портом на Середземному морі. До Єгипту везли ліс. Назад судна поверталися навантажені папірусом, який потім доставляли до міст по всьому узбережжю.

Сьогодні на місці Бібла знаходиться ліванське місто Джебейль, яке стало одним із великих туристичних центрів країни. Сюди приїжджають, щоб:

• помилуватися морською гладью з стародавніх фортечних стін;
• відвідати некрополь, датований XIX століттям до н. е.;
• пройтися римською вулицею;
• сісти на сходинки амфітеатру, яким понад 2000 років.

3. Алеппо, Сирія — 4200 р до н. е.

Місцевість, оточена 8 пагорбами, була заселена приблизно 4,2 тис. років тому. На родючих землях у долині річки Куейке росли пшениця, фінікові та оливкові дерева. Однак місто постійно зазнавало нападів. Тут панували римляни, тюрки, монголи, турки. Саме тому архітектура Алеппо настільки багатогранна.

На центральному пагорбі височить цитадель із білого каменю. Усередині фортечних стін, заввишки 10 м і товщиною 6 м, вона нагадує древній акрополь. Ведуть до старого міста 7 потужних воріт. Усередині розкинулися вулиці старого міста. А вже поза стінами знаходиться християнський квартал.

На жаль, Алеппо зазнав сильних втрат від останньої громадянської війни. Наразі перебуває у стадії відновлення. Але ситуація в країні неспокійна, мріяти про натовп туристів не доводиться.

4. Дамаск, Сирія — 4200 р до н. е.

Арабські історики пов’язують виникнення міста із легендою про всесвітній потоп. Вони вважають, що Дамасські стіни були першими, які звели люди після того, як вода відступила. Однак перші згадки про поселення відносяться до XV століття до н. е. На той момент він перебував під владою єгиптян.

Дамаск — різношерсте місто, як за національною ознакою, так і за релігійним віросповіданням. Хоча переважна кількість мешканців дотримується принципів Ісламу, є тут і християнська та єврейська громади. Цей момент наклав також відбиток на архітектуру міста.

Церкви є сусідами з мечетями. У Дамаску знаходиться третя за значимістю мечеть у світі. Згідно з переказами, у мечеті Омейядів зберігається голова Іоанна Хрестителя. У місті багато парків та зелених зон. І все це в оточенні величних фортечних мурів. Самі стіни збереглися не дуже добре, зате 8 витончених воріт порадують гостей своєю витонченістю.

5. Сузи, Іран — 4000 р до н. е.

Руїни міста знаходяться недалеко від сучасного міста Шуш, поблизу кордону Ірану та Іраку. І хоча сьогодні від нього мало, що сталося, у давнину поселення було відомим. Перші мешканці з’явилися на його території приблизно 9000 років тому. Проте документальні підтвердження його існування відносяться до 5-го тисячоліття до н. е.

Сузи довгий час були столицею Елата. Вони згадуються у Старому заповіті. Тут жили пророки Данило і Неемія. На жаль, після приходу арабів, а потім – монголів, місцеві жителі залишили свої будинки. Сталося це у XII столітті.

Сьогодні від багатого міста залишилися контури Акрополя, а також залишки будинків з часів правління персів. У сучасному місті Шуш можна оглянути гробницю пророка Даниїла.

6. Ель-Файюм, Єгипет — 4000 р до н. е.

Місто колись засноване в квітучій оазі, оточеній пісками Лівійської пустелі, існують і сьогодні. З Нілом його поєднує канал Юсуф. У давнину сюди приїжджали фараони, щоб вклонитися крокодилам. На околицях було вирито озеро, де розводили земноводних. Згодом заболочену місцевість осушили та почали використовувати для вирощування сільськогосподарських культур.

Тут же були побудовані піраміди Аменемхет Третього, до яких вів лабіринт. І некрополь Сенусерту Другого. У першій, з різних джерел, налічувалося від 1500 до 3000 кімнат.

У сучасному Ель-Файюм можна побачити древню мечеть, що парить, замок і мечеть султана Кайт-Бей, водяні колеса. Але, як правило, туристів притягують стародавні гробниці та піраміди, а також цвинтар китів, де доступний огляд скам’янілих скелетів.

7. Сідон, Ліван — 4000 р до н. е.

Імовірно, місцевість на узбережжі Середземного моря була заселена ще в період неоліту. Про це свідчать археологічні знахідки. Однак відомий він став відомий у XII столітті до н. е., коли був захоплений филистимлянами. Однак швидко відновився і перетворився на велике торгове місто. Вже тоді майстри Сідона вміли виробляти скло, пурпур, майстерно вишивати жіночий одяг. Вихідці із Сидону заснували місто Тир.

Сучасне місто Сайда мало чим відрізняється від звичайного середземноморського міста. Про його давню історію може розповісти хіба що фортеця хрестоносців, та арабський квартал з його гучними базарчиками. Але всі вони були започатковані вже в минулому тисячолітті.

8. Пловдив, Болгарія — 4000 р до н. е.

Хоча багато археологів дотримуються думки, що поселення на території Пловдіва існували в період між 6 і 7 тисячоліттям до н. е. Однак, як місто, воно існує приблизно з 1250 до н. е., і по праву вважається найстарішим у Європі.

Слід зазначити, що Пловдив — як стародавнє місто, а й добре збережене. Гості можуть побачити античний театр, залишки фортечних мурів, цивільну забудову, терми. У відновленому амфітеатрі і сьогодні відбуваються вистави.

Довгий час місто знаходилося у володінні імперії Османа. З тих збереглися мечеті Джума та Імарет. Обидві вони датуються XV століттям. Приблизно на 100 років молодша за лазню Орта-Мезар-хамам.

9. Афіни, Греція — 4000 р до н. е.

Найдавніше місто і колиска грецької цивілізації засновано близько 9 тисяч років тому. Однак свого розквіту він досяг набагато пізніше. Приблизно 500 року до н. е. Місто називають по-різному. Звичною є назва Афіни. Але з 1970 року офіційна назва міста Афіна. Саме так, в однині, як і звали богиню мудрості та війни, що зуміла перемогти у суперечці Посейдона.

Місто втратило вплив у період становлення Римської Імперії. У середині першого тисячоліття Афіна опинилася під впливом Візантії, влада якої не сприяла розвитку міста. Аж до XV століття місто претендували також французькі та італійські лицарі. У результаті, в 1458 місто було захоплено Османської Імперією. І лише на початку позаминулого сторіччя з утворенням Королівства Греція повернув собі столичний статус.

Важко повірити, що маленьке провінційне місто за два століття перетворилося на великий мегаполіс та туристичний центр. Перераховувати всі визначні пам’ятки міста не варто. Їх налічується щонайменше 2 десятків, і вони досить відомі. Варто лише додати, що в Афінах працює безліч музеїв з цікавими експозиціями.

10. Луксор, Єгипет — 3200 р до н. е.

Луксор — це сучасне місто на місці великої єгипетської столиці, Фіви. І хоча перші документальні згадки про неї починаються з третього тисячоліття до нашої ери, археологічні знахідки кажуть, що саме поселення набагато старше. Цікавий момент: йшли роки, мінялися правителі, але місто існувало безперервно, що є великою рідкістю для стародавніх поселень.

Розташований він у верхів’ях Нілу, приблизно 700 км від узбережжя Середземного моря. Води річки поділяють на дві частини – місто живих і місто мертвих. Сьогодні Луксор є одним із найпопулярніших туристичних напрямків у Єгипті. Гості можуть оглянути Луксорський та Карнакський Храми, пройтися алеєю сфінксів. На іншому березі, куди мандрівників доставить катер, вони поринуть у царство мертвих і побачать усипальниці фараонів.

11. Газіантеп, Туреччина — 3000 р до н. е.

Про існування міста на схилах гори Тавр стало відомо у VII столітті після завоювання території Арабським халіфатом. Проте вчені вважають, що він існував задовго до нашої ери. Був скупченням сіл за 40 км від річки Євфрат. Місцеві жителі займалися переважно сільським господарством та ткацтвом.

Газіантеп – поки що нерозкручений напрямок, що лежить далеко від основних екскурсійних маршрутів. А даремно! Тут знаходиться найбільший у світі музей римської мозаїки. Твори мистецтва були доставлені з міста Зеугма, яке було затоплено водами водосховища, що розлилося, після влаштування греблі.

Не менш цікавим буде й відвідування археологічного музею, де виставлено стародавні артефакти, пов’язані з історією місцевості. Після екскурсії можна піднятися до фортеці, з якої колись починалося місто та провести час у старовинній кав’ярні.

12. Бейрут, Ліван — 3000 р до н. е.

Ще одне місто на узбережжі Середземного моря, яке стало жертвою військових конфліктів на рубежі XX і XXI століття. У всьому виною вдале місце розташування та поклади нафти, знайдені на шельфах. Місто вперше згадується у XV столітті до н. е. Однак, археологічні розкопки, зроблені на мисі, де розташоване місто, дозволяють вважати, що воно набагато старше. У XII столітті місто перейшло під вплив арабів, а тисячу років тому — Османської Імперії.

Місто неймовірно різноманітне. Серед його мешканців є прихильники 17 релігійних конфесій. Тут зустрічаються християнські храми та мечеті. Бейрут поступово відновлюється після громадянської війни. Відчинили двері Національний музей та Музей мінералів. Запрошують гостей зелені парки та піщані пляжі.

13. Єрусалим, Ізраїль — 3000 р до н. е.

Місто трьох релігій вперше згадується межі XX і XIX століть. До нашої ери. Але якщо вірити археологічним знахідкам, поселення між Середземним та Мертвим морем існувало вже 6 тисяч років тому. Але велика історія міста почалася I столітті до н. е., коли місто підкорилося римлянам. Ставник Імперії, Ірод Великий увічнив своє ім’я у великій Стіні Плачу.

А менш ніж через 100 років у Єрусалимі з’явився проповідник Ісус Христос. Тут же він був страчений. А місто почало відлік нової історії. З міжусобними війнами та поділом столиці між Ізраїлем та Йорданією. Лише 1980 року Єрусалим остаточно набув єдності.

Сьогодні сюди приїжджають вклонитися святиням і юдеї, і християни. І саме тут у пристрасну суботу сходить на землю благодатний вогонь.

14. Тир, Ліван — 2750 р до н. е.

Перші згадки про місто відносяться до XVI століття до н. е. Однак, за переказами, місту набагато більше років. Заснували його вихідці із сусіднього Сідону. Але місцевим жителям більше до вподоби красива легенда про острів, що мандрував морськими водами в пошуках притулку.

Є й друга легенда, пов’язана з Тіром. Вважається, що саме тут Ісус Христос здійснив своє перше диво. Перетворив воду на вино. Щоправда, підтверджень цьому немає. Але всім гостям пропонують піднятися до печер містечка Кана. Кажуть, саме тут були печери, де Ісус провів ніч перед чудесним дійством. Про це свідчать барельєфи, висічені у скелях.

15. Ербіль, Ірак — 2200 р до н. е.

В даний час місто є адміністративним центром Курдистану. У місті працює Парламент Курдської автономії. Слід зазначити, що з древнього міста Ербіль добре зберігся. Можливо, причиною цього стало, що монголи спочатку так і не змогли увійти до центральної частини міста, захищеної цитаделлю. Хоча це й вдалося їм з другої спроби 1258 року.

Вона й сьогодні височить на пагорбі над вулицями міста. На жаль, зараз нам на її території ведуться активні розкопки і не всі ділянки доступні для відвідування. В даний час відкрито Музей Текстилю та хамам. А поряд шумить східний базар. За ним височить мінарет Музаффарія і починається парк Самі Абдурахман, де можна відпочити біля ставків і прогулятися розарієм.

16. Кіркук, Ірак — 2000 р до н. е.

Чи жили на території Кіркука неандертальці, достеменно невідомо. Але деякі археологічні знахідки свідчать саме про це. Саме ж місто засноване приблизно 4000 років тому як столиця держави Аррапха. Тривалий час був предметом суперечок між Новоассірійською Імперією, Вавилонією та Мідією.

Під вплив Арабського Халіфату потрапив наприкінці VII століття. А тисячу років став частиною Османської Імперії. XX століття для Кіркука стало часом розквіту та руйнування. У 1923 році місто увійшло до Королівства Іраку. А ще за чотири роки тут було відкрито родовище нафти. Майже одночасно спалахнула і боротьба за незалежність курдів. Наприкінці минулого століття місто претендувало на статус столиці Курдської автономії разом із Ербілем.

17. Агрос, Греція — 2000 р до н. е.

Приблизно за 100 км від Афін, серед пустельних районів острова Пелопоннес, розташоване місто Агрос. Важко повірити, що в невеликому місті з населенням 22 тис. людей за колишніх часів кипіли неабиякі пристрасті.

Варто почати з того, що серед його фундаторів, якщо вірити міфам, був онук Геракла. Також виділяється цар Адраст, відомий неодноразовими походами на столицю Єгипту — Фіву. Після розгрому спартанців місто увійшло до сфери впливу Афін і втратило колишню велич. Можливо, і на краще. До сьогодні дійшло чимало споруд тих часів.

• древній акрополь, що носить ім’я царя Лариса;
• найбільший театр, що залишився з доісторичних часів;
• пагорб пророка Іллі;
• святилища богинь Афіни та Гери;
• святилище Аполлона.

18. Мантуя, Італія — ​​2000 р до н. е.

Імовірно, невелике місто в Ломбардії з’явилося в середині I тисячоліття до нашої ери. Через 300 років він увійшов до складу Римської Імперії. Містечко минули війни та конфлікти. Дуже вже в незручному місці він знаходився. З усіх боків його оточували стариці та озера, утворені водами річки Мінчо. Підібратися до нього можна було тільки з одного боку, по заболоченому березі.

На відміну від більшості стародавніх міст, розквіт Мантуя досяг у XIV столітті, з приходом до влади династії Гонзаги. Він заснував на місці міста фортецю, і надав місту неповторного вигляду в стилі ренесансу. На жаль, разом із змінами закінчилося і спокійне життя городян. Місто неодноразово намагалися взяти штурмом і в XVIII столітті воно все ж таки перейшло австрійським Габсбургам. Вони зміцнили фортечні мури. Навіть Наполеону важко вдалося підкорити бастіон.

Сьогодні до Мантуї приїжджають прогулятися тихими вуличками, насолодитися красою міських площ. Чудово збереглися Годинникова вежа, дзвіниця Сан-Доменіко, базиліка Сант-Андреа, герцогський палац.

Вище перераховано лише невелику кількість міст, коріння яких сягає глибини часів. Не всі вони популярні серед звичайних туристів. А це означає, що настав час збирати валізи і відкривати для себе нові горизонти.

19. Балх, Афганістан — близько 1500 р до н. е.

Час заснування міста достеменно невідомий. Серед його засновників індоарійці, які на той час проповідували зороастриз. Деякий час в розвитку міста впливали греки. Проте волелюбні пуштуни досягли створення власної Кушанської Імперії. Приблизно у цей час у місті почав зароджуватися буддизм.

Балх до нашестя монгольських військ залишався центром освіти та землеробства у Середню Азію. Місто було обнесене фортечною стіною, довжиною 200 км. Місцеві жителі займалися вирощуванням фініків, оливи, пшениці. Ішло будівництво храмів. Розвивалася медицина та філософія. Тут працювали Авіценна та Омар Хайям.

Місто б зруйноване монгольськими військами. Потім відновлено. Але колишньої величі досягти не вдалося. Сьогодні Балх — невелике провінційне місто, на околиці якого можна побачити стародавнє городище.