Вторгнення в Польщу, осінь 1939 року

Німецькі війська вторглися до Польщі 1 вересня 1939 року, розпочавши Другу світову війну. У відповідь на напад нацистської Німеччини, Великобританія та Франція оголосили їй війну.

• 1 Військова перевага нацистської Німеччини над Польщею була приголомшливою. Напад на Польщу продемонстрував новий спосіб ведення військових дій Німеччиною, завдяки поєднанню повітряних сил та мобільних бронетанкових з’єднань.
• 2 17 вересня 1939 року Радянський Союз захопив східну частину Польщі, визначивши подальшу долю всієї країни. Останній боєздатний польський підрозділ здався 6 жовтня.
• 3 Після розгрому Польщі в жовтні 1939 року нацистська Німеччина та Радянський Союз розділили між собою країну відповідно до секретного протоколу до німецько-радянського пакту про ненапад.

• Друга світова війна
• попереджувальні знаки
• вторгнення в Польщу
• німецько-радянський пакт
• військові кампанії
• держави Осі
• Польща

Цю сторінку також перекладено наступними мовами

Гітлерівський пакт про ненапад на Польщу

Однією з перших ключових ініціатив у сфері зовнішньої політики після приходу Адольфа Гітлера до влади в 1933 році був пакт про ненапад на Польщу, підписаний у січні 1934 року. Цей крок був непопулярним серед багатьох німців, які підтримували Гітлера, але були обурені тим, що після Першої світової війни за Версальською угодою до Польщі відійшли колишні німецькі території: Західна Пруссія, Познань та Верхня Сілезія. Але Гітлер пішов на укладання пакту про ненапад для того, щоб нейтралізувати можливість утворення французько-польського військового альянсу й мати змогу переозброїтися після завершення Першої світової війни.

Умиротворення в Європі

У середині та наприкінці 1930-х років Франція, й особливо Великобританія, дотримувались політики умиротворення. Насправді, політика умиротворення тісно пов’язана з британським прем’єр-міністром Невілом Чемберленом. Метою цієї політики було підтримання миру в Європі шляхом певних поступок на вимоги Німеччини. У Великобританії громадська думка схилялася до перегляду деяких положень Версальської угоди щодо територій та збройних сил. Крім того, ані Великобританія, ані Франція не були готові до війни з нацистською Німеччиною.

Великобританія й Франція по суті мовчали, коли нацистська Німеччина

• відмовилась дотримуватись обмежень, встановлених Версальською угодою щодо її збройних сил (1935),
• почала мілітаризувати Рейнську зону (1936)
• та анексувала Австрію (березень 1938).

У відповідь на погрози Гітлера розпочати війну проти Чехословаччини лідери Великобританії та Франції у вересні 1938 року підписали Мюнхенську угоду. За цією угодою Німеччина отримувала прикордонну Судетську область Чехословаччини. Натомість Гітлер зобов’язувався всі конфлікти в майбутньому вирішувати мирним шляхом.

Не дивлячись на мюнхенську обіцянку Гітлера та англо-французькі гарантії щодо захисту Чехословаччини, в березні 1939 року німці ліквідували чехословацьку державу. У відповідь на це Великобританія й Франція гарантували цілісність польської держави. Але це не стримало Гітлера, який прагнув розпочати війну, не зважаючи на жодні погрози чи поступки. 28 квітня 1939 року він заявив про вихід з пакту про ненапад, підписаного із Польщею лише за п’ять років до того. В серпні 1939 року Гітлер провів переговори з Радянським Союзом щодо пакту про ненапад. Таємний німецько-радянський пакт, який передбачав розділення Польщі між двома державами, давав змогу Німеччині напасти на Польщу, не побоюючись радянської інтервенції.

Вторгнення та розділення Польщі

1 вересня 1939 року Німеччина вторглася до Польщі. Щоб виправдати свої дії, нацистська пропаганда звинуватила польську владу в переслідуванні етнічних німців, які живуть у Польщі. Вона також заявила, що Польща разом зі своїми союзниками Великобританією та Францією планувала оточити та розділити Німеччину. СС разом з німецькими військовими інсценували напад на німецьку радіостанцію. Німці звинуватили в цьому нападі поляків. Гітлер використав цю подію, щоб розпочати проти Польщі кампанію «у відповідь».

На світанку 1 вересня 1939 року Німеччина здійснила раптовий наступ, кинувши в бій 2000 танків за підтримки 900 бомбардувальників та понад 400 винищувачів. Загалом же для вторгнення Німеччина залучила 60 дивізій та близько 1,5 мільйони солдат. Зі Східної Пруссії та Німеччини на півночі та Сілезії й Словаччини на півдні німецькі підрозділи стрімко прорвали польську оборону вздовж усього кордону та перейшли до масованого наступу на Варшаву з метою оточення.

Польща не встигла провести мобілізацію. Крім того, через певні політичні аспекти армія мала невигідну дислокацію. Також польській армії бракувало сучасного озброєння та обладнання. В неї була мала кількість бронетанкових та моторизованих підрозділів, а кількість літаків трохи перевищувала 300 одиниць, більшість з яких була знищена Люфтваффе протягом перших днів вторгнення. Незважаючи не завзяті бої та важкі втрати з боку німців, польську армію було розгромлено за декілька тижнів. У світі з’явився новий термін, який описував успішну тактику ведення бойових дій Німеччиною — бліцкриг або «блискавична війна». Ця тактика полягала в раптовому масованому наступі мобільних бронетанкових підрозділів за потужної підтримки з боку авіації.

Великобританія та Франція залишились вірними своїм гарантіям щодо цілісності кордонів Польщі й 3 вересня 1939 року оголосили війну Німеччині. Однак Польщі довелося воювати на два фронти, оскільки 17 вересня на схід країни вторгся Радянський Союз. Того ж дня польський уряд залишив країну.

27 вересня 1939 року після нещадних артилерійських обстрілів та бомбардувань Варшава здалася німцям. Відповідно до секретного протоколу до пакту про ненапад 29 вересня 1939 року Німеччина та Радянський Союз розділили Польщу. Лінія розмежування проходила річкою Буг.

Останні польські підрозділи припинили опір 6 жовтня.

Німецька окупація Польщі

В жовтні 1939 року Німеччина безпосередньо анексувала колишні польські території, розташовані вздовж східного німецького кордону: Західну Пруссію, Познань, Верхню Сілезію та колишнє Вільне місто Данциг. На решті окупованої німцями території Польщі, куди входили міста Варшава, Краків, Радом і Люблін, було утворено так зване Generalgouvernement (Генерал-губернаторство під керівництвом цивільного генерал-губернатора, адвоката нацистської партії Ганса Франка).

Решту території Польщі нацистська Німеччина окупувала в червні 1941 року, коли вторглася до Радянського Союзу. Польща залишалася під німецькою окупацією до кінця січня 1945 року.

§ 10 Європейська революція 1848—1849 на західноукраїнських землях.

Як реформи Марії-Терезії та Йосифа II стосувалися селянства?

Пригадайте значення термінів «нація», «народ», «революція».

З якою метою і коли було створено Священний союз?

Упродовж уроку з’ясуйте, який вплив мали революційні події 1848—1849 рр. на життя українців в Австрійській імперії.

1. Причини революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії.

Причинами революції в Австрійській імперії були: незадоволення більшості населення країни своїм економічним становищем, абсолютизмом, становими привілеями дворян і національним пригніченням народів імперії. Під час революційних подій 1848-1849 рр. проти чинного старого порядку об’єдналися різні верстви населення Австрійської імперії: буржуазія, робітники, інтелігенція. Вони виступали за ліквідацію перешкод для розвитку економіки, демократизацію суспільства, розширення прав громадян. Водночас складовою частиною революційних виступів у Австрійській імперії та в інших європейських країнах стали визвольні рухи бездержавних народів. Відтак сучасники і наступні покоління називали ці події «Весною народів».

У березні 1848 р. австрійська столиця Відень була охоплена заворушеннями, які змусили імператора Фердинанда І проголосити Конституцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та передбачала скликання парламенту — рейхстагу. Поряд із виконанням політичних вимог влада мала зважати на зростання незадоволення у середовищі селянства, яке становило більшість населення країни. З огляду на загострення ситуації цісар (імператор) у квітні 1848 р. підписав спеціальний патент, згідно з яким скасовано панщину в Галичині, у серпні 1848 р. — на Буковині: на Закарпатті в ході революції панщину формально було також скасовано, однак тут вона не втрачала чинності до 1853 року.

Щоб заспокоїти землевласників, уряд оголосив про виплату їм компенсації за втрачену робочу силу. За ними залишалося також право сервітутів — право володіння лісами і випасами, що у майбутньому спричиняло конфлікти між селянами та поміщиками. І все ж після скасування панщини селяни стали власниками землі, а відтак — господарями своєї долі. У селян пробуджувався не властивий їм раніше потяг до освіти, культури й навіть до політики. На честь скасування панщини сільські жителі встановлювали пам’ятні хрести.

1. Які були причини революції в Австрійській імперії?

2. Коли на західноукраїнських землях скасували панщину?

3. До яких змін у житті селян привело скасування панщини?

Дослідник про причини скасування панщини в Галичині. Василь Верига (українсько-канадський історик):

«. щоб не допустити селянського повстання, скасування панщини в Галичині було проведене з великою поспішністю, майже на п’ять місяців раніше, ніж в інших провінціях Австрійської імперії. Скасування панщини викликало великий ентузіазм на селі української Галичини й запевнило династії Габсбургів лояльність селян на наступне півстоліття. »

1. Поясніть вислів «Марія-Терезія та Йосиф II завоювали прихильність українців до династії Габсбургів, а Фердинанд І закріпив її».

Скасування панщини в Галичині

Детальніше про. умови скасування панщини у 1848 р. на західноукраїнських землях

— селян оголосили вільними громадянами держави та звільнили від панщинних повинностей;

— селяни ставали власниками землі;

— за скасування панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці та були звільнені від ряду податків;

— встановлено порядок компенсації землевласникам земельної ренти та повинностей: 2/3 від їхньої вартості сплачувала держава, 1/3 — селяни;

— за панами залишалися сервітути, тобто право власності на ліси, пасовища, за користування якими селяни були зобов’язані платити.

2. Головна Руська Рада та її національна програма.

Під час революції напружено складалися стосунки українців з поляками, котрі вважали Галичину тільки польським краєм, а українців Галичини — частиною польського народу. Саме з Галичини вони планували розпочати відновлення своєї державності, вимагаючи надати їй автономію як польській провінції у складі Австрії. З цією метою поляки створили представницький орган — Центральну Раду Народову. Відповідаючи на це, українці 2 травня 1848 р. створили у Львові Головну Руську Раду (ГРР) — першу українську політичну організацію, яка діяла від імені українців краю і стала основним осередком українського національно-визвольного руху 1848-1849 рр. у Східній Галичині. Очолив Головну Руську Раду єпископ Григорій Яхимович. Складалася вона з греко-католицького духовенства та світської інтелігенції.

Друкованим органом ГРР була «Зоря Галицька» — перша у Львові газета українською мовою, що почала виходити 15 травня 1848 року. Національною символікою галицькі українці обрали синьо-жовтий прапор та герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. ГРР вимагала від австрійського уряду поділу Галичини на західну (польську) та східну (українську) й перетворення її в окрему провінцію; забезпечення для українців і поляків рівного доступу до державних посад; упровадження у діловодство української мови та призначення на державні посади у Галичині чиновників, які володіють українською мовою. У жовтні 1848 р. у Львові відбувся перший з’їзд західноукраїнських діячів науки і культури, який прийняв рішення утвердити єдину граматику української мови та вимагати від влади впровадження рідної мови у школах. За його сприяння було утворене товариство «Галицько-руська матиця», що друкувало навчальну, художню і наукову літературу. Враховуючи розмах культурно-національного руху українців, австрійський уряд погодився запровадити навчання українською мовою у народних школах, викладання української мови як обов’язкового предмета в гімназіях. Водночас у Львівському університеті було відкрито кафедру української мови та літератури. Її очолив Яків Головацький.

Щоб ослабити український національний рух, Центральна Рада Народова заснувала «Руський собор» — організацію спольщеної української шляхти, яка, попри назву, пропагувала ідею утворення Польської держави під зверхністю Австрійської імперії. На Слов’янському конгресі у Празі, організованому в червні 1848 р. з метою координації зусиль слов’янських народів імперії, були зроблені спроби примирити обидві українські організації та українців з поляками, однак вони виявилися невдалими.

1. Як називалася перша політична організація українців Галичини? Коли вона була створена?

2. Чого домоглись українці від австрійського уряду в ході революційних подій?

3. Хто заснував «Руський собор»? З якою метою?

Витяг із джерела. Маніфест Головної Руської Ради:

«. але як все на світі з часом ся минає, як по зимі прикрій весна наступає, так Браття! і той стан смутний нині змінили ся через Конституцію. Браття! єсть то велике право, велике добродітельство. Вставайте ж Браття, вставайте з долгого сну вашого, бо уже час. Поступаймо з другими народами в любві і згоді. Будьмо народом. »

1. Поясніть, що мали на увазі автори Маніфесту, коли закликали українців вставати зі сну, бути народом.

Засідання Головної Руської Ради

Дослідник про українську мову. Віталій Сарбей (український історик)

«У Львові в жовтні (1848 р.) відбувся з’їзд «письменників і прихильників народної просвіти». наукову доповідь про українську мову виголосив. Яків Головацький. Він переконував, що українська мова — єдина й спільна мова як у Західній, так і в Східній Україні, вона є мовою одного народу, насильницьки розділеного державним кордоном двох імперій. »

Примітка. Яків Головацький був прихильником поділу Галичини на Східну і Західну.

Палаюча ратуша під час повстання у Львові 1848 р.

Дослідник про діяльність Івана Вагилевича. Василь Верига (українсько-канадський історик):

«Для скріплення позицій Руского Собору поляки запросили до себе на працю шанованого в українських національних колах Івана Вагилевича. на посаду редактора часопису «Дневник Руский». Як редактор. Іван Вагилевич виступив проти поділу Галичини, уважаючи, що українська меншина у західній області Галичини, знайшовшись під польською адміністрацією, упала б жертвою полонізації. На його думку, поділ Галичини послабив би також відпорність українського населення у процесі германізації . »

1. З якою метою поляки запросили до Руського собору І. Вагилевича?

2. Що було спільного, а що відмінного у поглядах І. Вагилевича та Я. Головацького?

Один із портретів Івана Вагилевича

Активна життєва позиція Григорій Яхимович (1792—1863)

Ім’я (повне). Григорій Іванович Яхимович.

Народження. 16 лютого 1792 р. у с. Підбірці поблизу Львова.

Походження. Батько — Іван, мати — Марія; обоє селяни.

Освіта. Львівська гімназія, Віденська семінарія.

Початкові умови формування особистості. Під час навчання в імператорському Інституті при церкві св. Августина у Відні Григорій поєднав відданість своєму українському родоводу з повагою до влади в особі цісаря (імператора).

Особистість і українське національне відродження. Викладав у Львівському університеті релігійні науки та педагогіку. Професор богослов’я, один з перших професорів педагогіки. Ректор Львівської духовної семінарії. У 1841—1848 рр. — помічник митрополита Михайла Левицького. Згодом — митрополит галицький. Під час революційних подій 1848—1849 рр. прагнув демократичними методами домогтися прав для українців. Був засновником і керівником Головної Руської Ради, послом до Галицького сейму та до Австрійського рейхстагу (парламенту). Згодом нагороджений командорським Хрестом Леопольда і титулом барона. Виступав проти заміни кирилиці латинським алфавітом. Брав участь у Соборі руських вчених. Сприяв відкриттю народних шкіл, запровадженню викладання української мови у школах Галичини. Написав монографію «Про правила, за якими слов’яни грецького обряду вираховують свято Великодня». Сконструював машину для косіння трави, розробляв план пароплавного сполучення на р. Сян.

Результати діяльності. Лідер, українське шкільництво, релігійна діяльність, громадська діяльність революція, рада, національний рух.

1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи записані курсивом слова.

3. Західноукраїнські землі на завершальному етапі революції.

У липні 1848 р. розпочав роботу перший австрійський парламент. Із 383 послів Галичину представляли 96, з-поміж яких 39 українців. Із 8 депутатів Буковини п’ять були українцями. У парламентських дебатах українці відстоювали поліпшення становища українського населення й адміністративного поділу Галичини на Східну і Західну.

Революційні заворушення в Північній Буковині очолив депутат австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця. Він закликав селян силоміць повернути те, що забрали у них землевласники, а також обирати на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища. Його заклик став приводом до повстання в 1848—1849 рр., яке охопило частину населених пунктів краю. Водночас на Закарпатті, що належало до угорської частини імперії, виникла неоднозначна ситуація. В Угорщині розпочалося повстання з метою відокремлення від Австрійської імперії, однак українське населення Закарпаття його не підтримало, бо угорська влада заперечувала права українців на культурно-національну автономію і проводила політику мадяризації. Цим скористався австрійський уряд, який підтримав частину вимог слов’янського населення Угорщини.

Незважаючи на значний розмах революційних рухів у імперії, владі поступово вдалося взяти ситуацію під контроль. У жовтні 1848 р. було придушено повстання у Відні, поразкою завершилося повстання у Львові (1-2 листопада 1848 р.). На початку 1849 р. був розпущений парламент, скасована конституція, відновлена дореволюційна структура влади. У 1851 р. припинила роботу Головна Руська Рада. Встановлений політичний режим згодом отримав назву неоабсолютизму.

1. Скільки українців потрапило до Австрійського парламенту? Які питання вони порушували?

2. Хто очолив повстання селян Буковини? Чому не підняли повстання закарпатські українці?

3. Коли відбулося повстання у Львові? Чим воно завершилося?

Активна життєва позиція Лук’ян Кобилиця (1812—1851)

Ім’я (повне). Лук’ян Кобилиця.

Народження. 1812 р. в с. Путила-Сторонець Буковинського округу (тепер — смт. Путила Чернівецької обл.).

Походження. Із родини кріпаків.

Освіта. Даних про освіту нема, однак відомо, що він знав австрійське законодавство, писав від імені селян скарги на панів.

Початкові умови формування особистості. Виріс у Карпатах, де проникся духом любові до рідної землі, зрозумів, що таке гідність та свобода.

Особистість і українське національне відродження. Заслужив пошану від гуцулів як добрий господар, виважений чоловік, батько шести дітей. Розумівся в австрійському законодавстві й звичаєвому праві. Умів просто і доступно роз’яснювати гуцулам їхні права, чітко формулювати селянські скарги. У 1843—1844 рр. — лідер селянського постання на Буковині. Виступив за передачу селянам права користуватися лісами й пасовищами, організував переобрання сільських старшин, вимагав скасувати панщину. Після того, як урядове військо придушило повстання, був заарештований. Під час революції 1848—1849 рр. обраний депутатом Австрійського рейхстагу (парламенту). Голосував разом з іншими українськими депутатами за скасування селянських повинностей без виплати відшкодування дідичам (панам). Після скасування панщини, але збереження викупних платежів 1848 р. облишив парламент і очолив повстання селян гірських районів Буковини, які оголосили ліси своєю власністю, домагалися залишити Буковину в складі Королівства Галичини і Лодомерїї. Повстання придушили влітку 1849 р., згодом Л. Кобилицю ув’язнили. Через два роки він помер у в’язниці.

Результати діяльності. Парламентар, народ, герой, повстання, скасування панщини, допомога, судові позови, революція, лідер, Буковина.

1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи записані курсивом слова.

Коли в Україні у Львові українці створили першу політичну організацію — Головну Руську Раду, . у Парижі Установчі збори проголосили Францію республікою, президентом якої був обраний Шарль Луї Наполеон Бонапарт (в майбутньому— Наполеон III).

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— березень 1848—1849 рр. — революція в Австрійській імперії;

— квітень 1848 р. — скасування панщини у Галичині;

— серпень 1848 р. — скасування панщини на Буковині;

— 1853 р. — скасування панщини на Закарпатті;

— 2 травня 1848—1851 рр. — діяльність у Львові Головної Руської Ради;

— 15 травня 1848 р. — у Львові вийшла друком «Зоря Галицька» — перша газета українською мовою.

2. Поясніть значення понять: «Весна народів», сервітути, «Галицько-руська матиця».

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Головна Руська Рада — перша політична організація на західноукраїнських землях».

4. Визначте, які події відображає схема. Дайте назву схемі, доповніть її. На основі схеми складіть розповідь про «Весну народів» на західноукраїнських землях.

§ 18 Реформи 60-х — 70-х рр. XIX ст. у Російській імперії та їхній вплив на українські землі.

З якою метою була проведена селянська реформа 1861 року?

Якою була система освіти у Наддніпрянщині в першій половині XIX ст.?

Скільки років тривала рекрутська служба у війську?

Упродовж уроку з’ясуйте, якими були суть і результати реформ 60—70-х рр. XIX ст. у Російській імперії.

1. Причини реформ 60-х — 70-х рр. XIX ст. Реформа місцевого самоврядування.

З метою зменшення відставання у розвитку від провідних країн світу російський уряд у 1860—1870-х рр. провів низку реформ задля модернізації різних сфер життя суспільства. При цьому можна виділити дві основні причини реформ. Перша — це необхідність пристосувати російське самодержавство до нових соціально-економічних умов: розвитку промисловості (індустріалізації), зростання кількості підприємців та робітників, вільних селян. Друга причина — необхідність зменшення напруження (загрози революційних подій) у суспільстві.

Отже, першою була аграрна реформа 1861 року. Другою стала земська реформа 1864 р. Для поліпшення управління на місцях імперський уряд створив губернські та повітові земства — виборні органи місцевого самоуправління. До земств обирали представників від дворян, буржуазії (підприємців) та селян. Земства займалися лише місцевими господарськими справами: утриманням шляхів, шкіл, лікарень, агрономічної та ветеринарної служби тощо. Земства могли приймати рішення про грошові збори для різних потреб, але ці рішення не були обов’язковими для населення — гроші здавали на добровільній основі. Земствам не підпорядковувалася поліція, і будь-яку їхню постанову міг відмінити губернатор.

Подібно до земської, в 1870 р. було проведено міську реформу. В ході цієї реформи утворили органи міського самоуправління — думи, які обирали на чотири роки платники податків віком від 25 років. Міські думи займалися переважно господарськими справами, упорядкуванням міст, торгівлею, промисловістю тощо. Земська та міська реформи привели до утворення самоврядних органів, які розв’язували проблеми життя місцевих громад.

1. Якими були причини реформ 1860—1870-х рр. у Російській імперії?

2. Які зміни передбачала земська реформа? Коли її розпочали?

3. Що передбачала і коли була проведена міська реформа?

Київська міська дума

Дослідник про земську реформу в Україні. Михайло Юрій (український історик):

«В Україні утворено 6 губернських і 60 повітових земських управ (на Лівобережжі та Півдні). На Правобережжі земства введено лише у 1911 р.».

Примітка. Уряд затримав земську реформу на Правобережжі через побоювання збільшення там впливів польської шляхти.

1. Які події першої половини XIX ст. вплинули на особливості проведення земської реформи у Правобережній Україні?

Будинок земської управи у м. Олександрія (нині — Кіровоградської обл.)

Детальніше про. вибори до земств

Виборців поділили на три курії: повітових землевласників, міських виборців і виборних від сільських товариств. Право участі у виборах за 1-ю курією мали власники не менш ніж 200 десятин землі, власники іншого майна на суму не нижче 15 тис. рублів або з річним прибутком не менше 6 тис. рублів. Вибори за селянською курією були багатоступеневими: сільські товариства обирали представників на волосні сходи, ті — виборників, а останні — «гласних» (представників) у повітові земські збори. Виборцями міської курії були особи, які мали купецькі свідоцтва, підприємці з річним обігом не нижче 6 тис. рублів, а також власники нерухомості у місті на суму від 500 рублів. Від виборів, таким чином, були усунуті наймані робітники, дрібна буржуазія, інтелігенція.

Будинок губернського земства у Полтаві

Дослідник про реформу місцевої влади. Віталій Сарбей (український історик):

«У земському самоврядуванні брало участь усе населення, яке мало земельну власність: дворяни, духовенство, міщани, селяни. Від них шляхом самообкладання кожної десятини землеволодінь надходили й кошти для різноманітної діяльності земств. Наприкінці XIX ст. земства підпорядковували собі майже все економічне і культурне життя у повітах українських губерній Лівобережжя та Півдня».

1. Про яке джерело фінансування земств згадано у документі?

Засідання Херсонського земства — першого в Україні

Детальніше про. діяльність земств

Земства опікувалися будівництвом шляхів сполучення місцевого значення, налагодженням поштової служби; утримували початкові та професійні школи, навчання в яких було безкоштовним; створювали лікарні, сиротинці; сприяли підвищенню культури землеробства селян, зокрема постачали насіння, сільськогосподарські машини, започатковували курси, виставки, сприяли розвиткові кооперативного руху та кредитних установ. Більшість справ земства фінансували самі.

Будинок земської школи в с. Богодарівка (нині — Полтавської обл.)

2. Реформи у сфері народної освіти та друку. Судова реформа.

У 1863 р. було реформовано систему вищої освіти: університетам повернули автономію, яку імператор Микола І ліквідував 1835 року. Університети відтепер могли обирати собі керівників і самостійно розпоряджатися фінансами. В 1864 р. розпочалася реформ початкової освіти: усі початкові школи перейменували у народні училища, які були безстановими й мали працювати за єдиними програмами. Того ж 1864 р. реформували середню освіту: створювали мережу класичних гімназій та реальних училищ. Після завершення класичної гімназії можна було вступати до університету, а після реального училища — до вищих технічних шкіл.

У 1865 р. провели реформу цензури (державного нагляду за змістом друкованих видань): цензурні установи передавали від Міністерства народної освіти до Міністерства внутрішніх справ. Згідно із запровадженими «Тимчасовими правилами», попередній цензурі підлягали друковані твори для широкого читацького кола. Натомість цензуру скасовували для книг і періодичних видань, які за тематикою могли менше впливати на суспільну думку.

У 1864 р. була проведена також судова реформа, що встановлювала єдиний для всього населення суд, відкритість судового процесу, незалежність суддів від адміністрації, змагальну систему судочинства: з прокурором звинувачення й адвокатом захисту. Утворено інститут присяжних засідателів, яких обирали жеребкуванням із представників усіх станів. Вони, вислухавши обидві сторони, встановлювали, винний чи не винний підсудний, а міру покарання визначали, згідно із законами, суддя та члени суду. Судова реформа найповніше відповідала практикам судочинства європейських країн.

1. Які зміни відбулися в освіті після її реформування?

2. Коли була проведена і які зміни передбачала реформа цензури?

3. Як діяв суд після реформи 1864 року?

Детальніше про. вищу освіту для жінок

Хоча жінкам не дозволяли навчатися в університетах, для них запровадили приватні вищі жіночі курси. Відтак у Києві було відкрито вищі жіночі курси: 1870 р. — природничого, а 1878 р. — фізико-математичного та історико-філологічного спрямування. Жінки отримали змогу вчителювати.

Детальніше про. створення початкових шкіл та контроль над ними

Початкові школи могли створювати державні, громадські установи, приватні особи, однак навчальний процес контролювали губернські та повітові або міські шкільні ради, які складались із державних чиновників, духовенства, представників земств та міських рад.

Дослідниця про шкільну освіту для жінок. Надія Полежаєва (український історик):

«. 10 травня 1860 року затверджено «Положення про жіночі училища відомства Міністерства народної освіти». За цим «Положенням» жіночі училища могли бути двох розрядів. Училища першого розряду мали шестирічний термін навчання. У них викладали: закон Божий, російську мову і словесність, арифметику й початкову геометрію, географію, історію (загальну та російську), природознавство, фізику, чистописання і рукоділля. Жіночі училища другого розряду мали трирічний термін навчання (і меншу кількість навчальних дисциплін). »

1. Визначте різницю між жіночими училищами першого і другого розрядів.

Фундуклеївська жіноча гімназія. Київ. З листівки початку XX ст.

Реформа освіти

Уведено єдину систему початкової освіти в народних училищах; навчання було змішаним: хлопчики та дівчатка вчилися разом російською мовою.

Створено мережу класичних та реальних гімназій.

Відкрито жіночі училища та вищі жіночі курси.

Відновлено автономію університетів.

Жінки отримали змогу вчителювати.

Збільшилася кількість науково-популярної літератури та підручників.

Курсистка. Художник М. Ярошенко, 1893 р.

3. Військова реформа. Результати реформ.

Військова реформа 1874 р. відміняла рекрутські набори і запроваджувала загальну військову повинність для чоловіків віком від 21 до 40 років. У сухопутних військах служили 6 років та ще 9 були у запасі, на флоті — 7 років і 3 у запасі. В армії заборонили тілесні покарання. Для підготовки офіцерських кадрів були створені військові гімназії, спеціалізовані юнкерські училища й академії.

Реформи 60-х — 70-х рр. XIX ст. започаткували прогресивні зміни у Наддніпрянській Україні. В економічній сфері вони створили підґрунтя для розвитку промисловості та сільського господарства, утвердження ринкових відносин на засадах приватної власності й вільної конкуренції; у соціальній сфері сприяли розвитку регіонального самоврядування, осучасненню судової та освітньої систем. Однак реформи були половинчастими, оскільки поруч із прогресивними змінами залишалися стара основа державного устрою — самодержавство, а також контроль імперської адміністрації над новоутвореними органами місцевого самоврядування, судами, закладами освіти, пресою. Зрештою, і метою реформ було не ослаблення, а, щонайменше, збереження чи й зміцнення позицій самодержавства, хіба що новим способом.

Разом з тим, реформування подекуди привело до непрогнозованих з боку імперської влади результатів. Зокрема, земська реформа дала змогу сформуватися авторитетним та дієвим органам місцевого управління. Більше того — в українському суспільстві земства почали сприймати як організації, опозиційні до політики російського царизму. Із земських установ вийшло багато відомих у майбутньому українських громадських діячів. Отже, попри половинчастість, непослідовність та незавершеність, реформи 60-х — 70-х рр. XIX ст. відіграли позитивну роль у формуванні модерного українського суспільства: його трансформації з аграрного в аграрно-індустріальне.

1. Що таке загальна військова повинність, і коли її було введено?

2. Чому реформи 60-х — 70-х рр. вважають половинчастими?

3. До яких непрогнозованих з боку уряду результатів привели реформи?

1. «Розшифруйте» абревіатуру.

Дослідниця про юнкерські училища Наддніпрянщини. Анна Махінько (український історик):

«Наказом Військового міністерства від . 1865 р. в українських землях . було засновано 4 (юнкерських) училища. Першим, . того ж року, почало функціонувати піхотне юнкерське училище в Чугуєві, де мали готувати офіцерів для Харківського військового округу. Для підготовки молодших офіцерських кадрів для частин Одеського військового округу . 1865 р. відкрито піхотне юнкерське училище (в Одесі). Для комплектації офіцерами кавалерійських частин південно-західних округів . того ж року відкрилось Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище. З 1876 до 1886 р. при ньому діяло козацьке відділення. Останнім. 1865 р. почало працювати юнкерське училище в Києві. »

1. Офіцерів для яких родів військ готували в Наддніпрянщині у другій половині XIX ст.?

Юнкер кавалерійського училища

Дослідник про соціальні зміни на селі в пореформений період. Андрій Чуткий (український історик):

«Незважаючи на свою незавершеність та недоліки, буржуазні реформи 60—70-х років XIX ст. сприяли демократизації життя та переходу Російської імперії на капіталістичний шлях розвитку. Почали зростати культурний та освітній рівні населення. Були подолані різні зловживання у військовій та фінансовій сферах, удосконалене судочинство, визнана рівність громадян незалежно від їх станової належності».

1. Висловіть судження. Як дослідник ставиться до реформ 60—70 рр. XIX ст.?

У народному училищі. Світлина кінця XIX — початку XX ст.

Коли в Україні було розпочато реформу міського самоврядування, . у США була прийнята П’ятнадцята поправка до конституції, яка надавала виборчі права темношкірим громадянам та колишнім рабам.

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1864 р. — земська реформа;

— 1864 р. — судова реформа;

— 1864 р. — освітня реформа;

— 1865 р. — реформа цензури;

— 1870 р. — реформа міського самоврядування;

— 1874 р. — військова реформа.

2. Поясніть значення понять: земства, класичні гімназії, реальні училища.

3. Підготуйте есе на тему: «Освіта в Україні у пореформений період».

4. Заповніть таблицю: «Реформи 60—70-х років XIX ст.»