Види і породи бджіл

Від правильного вибору пасічником породи бджіл залежить багато чого: їх виживаність у певних кліматичних умовах, продуктивність праці, кількість збирання меду і, як наслідок, розмір прибутку від продажу продукту. У цій статті ми розповімо, якими бувають бджолині породи і в чому полягають їхні головні особливості.

Як підібрати для себе вид комах

Бджоли, які проживають протягом довгого часу в певних територіальних і кліматичних умовах, під впливом навколишніх факторів піддаються природному відбору. Найбільш стійкі особини виживають і дають потомство – так з плином часу формується порода. Кожен вид комах відрізняється від іншого за низкою ознак: розміру, кольору, витривалості, плідності, подобу, продуктивності та схильності до роїння.

Отже, які моменти потрібно враховувати, визначаючись з видом бджіл для своєї пасіки:

• Перш за все, слід брати до уваги кліматичні умови, в яких будуть проживати особини. Якщо бджільницьке господарство розташоване в північних широтах з довгими і морозними зимовими періодами, то південні породи комах краще не вибирати. Наприклад, до проживання на місцевості з холодним кліматом найменше пристосовані гірські кавказькі бджоли, тоді як середньоруська порода може переносити морози тривалістю в півроку.
• Кожен з видів медоносних бджіл по-різному працює на певному хабарі. Наприклад, середньоруські збирають максимум нектару на рясному короткому хабарі з однієї рослини, а ось кавказькі найбільшу продуктивність показують на лугу, де безліч різноманітних кольорів дають невелику кількість нектару.
• Підбираючи бджіл для своєї пасіки, варто задуматися про характеристики меду, який ви бажаєте виробляти. Існує таке поняття, як флороспеціалізація – це здатність комах збирати хабарів з певних видів рослин. Породи, які беруть нектар з одних і тих же кольорів, поки ті повністю не відцвітуть, здатні давати хороший монофлорний мед. Якщо бджоли працюють над різними рослинами, то продукт виходить комбінованим, тобто складається з нектарів безлічі різних культур.
• Важливий момент при виборі породи – це нерів бджіл. Якщо пасічник хоче працювати в спокійних умовах і не побоюватися за своє здоров ‘я, то йому варто віддати перевагу миролюбним комахам.
• Здатність до роїння у різних видів теж відрізняється, але ця характеристика не особливо важлива, оскільки методи бджільництва допомагають регулювати ройливість штучним шляхом.
• А ось життєздатність – важлива ознака породи. Найбільш стійкими до різних захворювань вважаються середньоруські бджоли, які мало схильні до гнильця, аскоферозу і падового токсикозу.

Породи бджіл

Середньоруська порода бджіл

Основні характеристики цього виду полягають у наступному:

• Середньоруська особина відрізняється великим тілом темно-сірого кольору, в забарвленні практично не присутні жовтизни. Довжина хоботу становить 6-6,4 мм. Плодна матка важить приблизно 200-210 мг і здатна відкладати до 2500-3000 яєць на день.
• Оскільки місцем походження породи є країни північної частини Європи, такі комахи мають хорошу зимостійкість, витривалість, а також велику продуктивність. Як вже було сказано, даний вид бджіл менше інших схильний до різних захворювань.
• Максимальну кількість нектару середньоруські бджоли приносять під час основного медозбору.
• Слід сказати, що розглянута порода практично не схильна до злодійства, але зате середньоруські бджоли погано захищають від злодійок власні гнізда.
• Цей різновид має високу схильність до створення роїв, у зв ‘язку з чим, бджоляру доведеться робити різні протираєві методи на своїй пасіці.
• Середньоруська порода не дуже злісна, але вона не сприймає грубої і неакуратної роботи бджоляра.

Породи бджіл, фото:

Сірі кавказькі бджоли

Ця порода відрізняється наступними характеристиками:

• Цих вихідців з Кавказу нині можна зустріти не тільки в Росії, а й у багатьох зарубіжних країнах. Фізичні характеристики бджіл такі: довжина хоботу становить 6,6 – 7,1 мм, вага плодної матки сягає 200 мг, а звичайної робочої бджоли – близько 90 мг. У період розмноження матка може відкладати до 1500 яєць на добу.
• Кавказька порода характеризується високою схильністю до бджолиного нападу, вона відмінно охороняє власні гнізда від посягання чужинців.
• Головна особливість цього виду полягає в його доброзичливості. Це значно полегшує роботу пасічника, адже при огляді вулика його вихованці поводяться спокійно і не переривають своєї діяльності навіть на вийнятих з конструкції рамках.
• Кавказькі бджоли цінні своєю здатністю збирати нектар з різних рослин, швидко перемикаючись з одного медоноса на інший. З практичної точки зору ця особливість є великим плюсом, адже завдяки їй комахи можуть показувати хорошу результативність роботи в будь-який період медозбірного сезону.
• Дана порода не надто схильна до роїння, але навіть під час цього процесу кавказькі бджоли не зменшують темпів вигодовування молодняку, збору нектару і будівництва гнізд.
• Цей різновид комах не дуже зимостійкий, тому розводити його в суворому холодному кліматі не рекомендується. Крім того, кавказькі бджоли більше середньоруських схильні до таких захворювань, як гнилець і нозематоз.

Жовта кавказька порода

• Цей різновид поширений у Вірменії, Грузії, Азербайджані, а також на півночі Кавказу. Окрас тулуба бджоли поєднує в собі сірий і жовтий тони. Хобот становить близько 6,5 – 7 мм у довжину. Плодна особина здатна відкладати до 1700 яєць на день під час активного розмноження.
• Ця порода прекрасно виживає в спекотних і посушливих районах, але погано переносить холоди. У зимові місяці комахам необхідно здійснювати часті очисні обльоти.
• Рояться жовті кавказькі бджоли з помірною активністю. Вони незлобивы по відношенню до пасічника, але можуть нападати на інші бджолосім ‘ї.

Порода бджіл карника

• Друга назва цих комах – країнські бджоли. Їх тільце відрізняється сірим кольором зі сріблястим відливом, а розмір становить середню величину між показниками великої середньоруської породи і сірої кавказької.
• Країнські бджоли здатні швидко і ефективно знаходити постійні джерела для збору нектару. Вони більш пристосовані до холодів, ніж кавказькі, а також не надто схильні до різних захворювань.
• Ця порода відноситься до миролюбних і риється нечасто. Крім іншого, такі бджоли досить рано розвиваються, що робить їх основними запилювачами фруктових садів у весняний період.

Італійські бджоли

• Цю породу відрізняє красивий жовтий колір тулуба і висока плодовитість маток. В активну фазу розмноження бджоломатка може відкласти до 3500 яєць.
• Цей різновид комах мало схильний до різних захворювань, не дуже злісний і рідко риється.
• Відшукуючи для себе рослини-медоноси, вони можуть швидко переходити з однієї культури на іншу.
• Італійські бджоли чистоплотні. Вони не сприймають розвитку в гніздах воскової молі і більше всіх інших порід стійкі до європейського гнильця. Зате такий різновид схильний до нозематозу і падового токсикозу.
• Що стосується клімату – для даного виду не підійдуть північні широти, оскільки італійські бджоли погано переносять холоди.
• Слід сказати, що ці комахи схильні до крадіжки, але свої власні гнізда вони захищають досить активно.

Українські степові бджоли

• Цей вид являє собою південного родича середньоруської породи. Колір тулуба особин сірий, розміри тіла поступаються за величиною середньоруським бджолам, однак хобот української бджоли довший.
• Що стосується стійкості до морозів і хвороб, плодотворності та ефективності роботи – то в цьому плані дана порода майже не відрізняється від своєї родички. Щоправда, українські бджоли не такі схильні до роїння і мають спокійнішу моральність.

Кубанська порода

Основні відмінні особливості цього різновиду полягають у наступному:

• Кубанські бджоли теплолюбні і погано переносять морози.
• У зимові місяці вони часто здійснюють очисні обльоти.
• Такі комахи незлобиви, але погано сприймають нових маток, підсаджуваних у гнізда.

Які бувають бджоли: фото та назви

Без бджіл люди ніколи не впізнали б смаку меду. Ці комахи стали символом працьовитості. Вони поділяються на безліч порід, кожна з яких має свої особливості у зовнішності і характері.

1. Як визначити породу бджоли
2. Породи бджіл, їх опис та характеристика
3. Карника
4. Середньоросійська
5. Бакфаст
6. Елгон
7. Карпатська
8. Пріокська
9. Італійська
10. Кардован
11. Українська
12. Башкирська
13. Сіра Кавказька
14. Мегрельська
15. Краснополянська
16. Німецька
17. Країнська
18. Московська
19. Далекосхідна
20. Карликова бджола
21. Бджоли бурзянської породи
22. Алтайська
23. Ареал проживання диких бджіл

Як визначити породу бджоли

Породи бджіл мають показники, що формувалися під впливом еволюції. Властивості, важливі для життя, створювалися під певні погодно-кліматичні умови, способи захисту та маскування, видобуток харчування.

Бджоли поділяються на дві великі групи з фарбування. Комахи жовтих та світлих квітів добре почуваються у спеку, не перегріваються під променями сонця. Це властивість степових та південних порід. Темніші особини притягують до себе тепло від сонця. Вони частіше водяться в регіонах із холоднішим кліматом.

Цікаво! Зустрічаються сині та майже чорні породи, наприклад, бджола-тесляр.

Про джерело живлення судять за станом хоботка. Якщо цей орган довгастий і витягнутий (6,8-7,5 мм і більше), то бджола орієнтована на різнотрав’я. Комахи з укороченим хоботком збирають мед із будь-якої однієї культури. Так, наприклад, середньоросійська бджола любить липу та гречку.

Комах часто ділять за рівнем агресивності. Найзліші види бджіл – німецькі, башкирські та бурзянські.

Породи бджіл, їх опис та характеристика

На планеті понад 2000 порід бджіл. Вони різняться один від одного залежно від клімату. Це проявляється у їх працездатності, поведінці, ставленні до людей.

Усі породи бджіл мають бути з точним описом, що дозволяє не сплутати її з іншими різновидами. Його дуже для пасічників.

Карника

Порода отримала назву завдяки своєму місцю походження – на півдні Словенії біля кордону з Хорватією. Це дуже поширений різновид, який регулярно використовують для селекції. Їх відрізняє нетипове для бджіл сіре забарвлення з легким сріблястим відтінком. Відмінна характеристика – довгастий хоботок довжиною майже 7 мм.

• нечасте роїння;
• стійкість до захворювань;
• плодючість;
• миролюбний характер;
• зимостійкість та морозостійкість;
• ефективне виділення воску.

З мінусів можна виділити те, що карника часто хворіє на нозематоз. Ця порода – найкраща для тих бджолярів, хто хотів би зібрати більше меду, але не може регулярно наводити лад усередині родин.

Середньоросійська

Ця порода – вихідна для кількох різновидів бджіл. Її батьківщина – центральна та північна Європа. У них унікальне темно-сіре забарвлення тіла. Довжина хоботка – приблизно 6 мм. Комахи стійкі до падевого токсикозу та нозематозу, нормально виживають у довгі морозні зими. За добрих умов утримання за день відкладають до 2 000 яєць. Маса бджілки – 110 мг.

Середньоруські бджоли напрочуд витривалі й працьовиті, працюють із самого ранку і до пізньої ночі. Вони не вміють красти мед, але недостатньо надійно захищають свої запаси.

Бджоли адаптуються до холодного клімату. За сезон здатні зібрати до центнера меду. Вони можуть самостійно перелітати великі відстані.

Бакфаст

Представники породи утворюють великі сім’ї. Через це бджолярам доводиться покращувати умови їх утримання, щоб вихованцям не було тісно. Якщо ж не робити цього, то почнуться складнощі з медозбором. Комахи резистентні майже до всіх інфекційних недуг, але при цьому страждають від кліща варроа. Вони погано переносять низькі температури, тому власникам вуликів потрібно максимально утеплювати житла бджіл. Ті нечасто рояться, акуратні та миролюбні, дуже рідко виявляють агресію.

Рідко починають роїтися. Довжина хоботка комах 65-69 мм, а маса приблизно 110-120 мг. Забарвлення тіла жовте. Матка відкладає по 2000 яєць на добу.

Елгон

Порода – результат цілеспрямованої селекції між бакфастом, монтиколою та захаренсисом. Такі комахи популярні у всьому світі. Їх виділяє підвищена продуктивність та витривалість. Бджоли поводяться гідно, тому пасічникам можна без побоювання переміщатися від одного вулика до іншого. У маток цього різновиду сіре тіло.

Карпатська

Комахи не вимагають до себе підвищеної уваги та здатні виживати навіть у морозні зими. У їхньому нектарі міститься мінімальна кількість цукрів, що робить мед не тільки смачним, а й корисним для здоров’я. Працювати комахи починають у ранньому віці та здатні проходити через штучне запилення у парникових умовах.

Докладніше про породу бджіл Карпатка та особливості її змісту читайте у цій статті.

У карпаток майже ніколи не виявляється агресивність, при цьому бджоли здатні захистити себе у небезпечній ситуації. Їх стільники завжди білі та сухі. Єдиний, але суттєвий недолік – крадіжка.

Головний їхній ворог у природі – воскова міль. Якщо бджоляр не убезпечить вихованців від шкідника, то ризикують загинути.

Хоботок завдовжки 6,5-7 мм, маса тільця близько 110 мг. Матка протягом дня відкладає по 1900 яєць.

Пріокська

Спокійні медоносні комахи, які лише у виняткових випадках виражають агресію. Одна з оптимальних порід для бджолярів-початківців, які не мають досвіду. Комахи працюють тихо та розмірено, проте результат їхньої праці має високу якість. Бджоли рідко рояться, завдяки чому забезпечується велика кількість отриманого меду.

У зимовий період комахи нормально виживають і переносять морози, але рости та розвиватися починають лише з настанням тепла. За добу бджоломатка викладає до 2 000 яєць. Особи не уражаються нозематозом, але при цьому від пасічників все одно потрібно проводити хоча б мінімальні профілактичні дії.

Італійська

Порода спочатку з’явилася в Італії, але вже давно встигла поширитись майже по всьому світу. Вони спокійні й неагресивні, добре охороняють свої гнізда, але їм не чуже злодійство. У роботі комахи здатні різко перемикатися з однієї рослини-медоноса на інше. Забарвлення тіла – золотаве або сіре, в окремих особин можна розглянути три смужки різних кольорів.

Довгий хоботок дозволяє бджолам добувати мед навіть у важкодоступних місцях. Їх часто використовують для запилення рослин за умов парників. Комахи здатні створювати та збільшувати сім’ю за короткий час. Зимують на пасіці без втрат, але витрачають багато корму взимку.

Кардован

Підвид італійських бджіл. Спокійніше, ніж прабатьки, але крадуть набагато більше меду. Пофарбовані в насичено-жовтий колір, а головка та лапки – коричнево-пурпурові.

Українська

Одна з найвідоміших бджолиних порід на пострадянському просторі. Вважається, що це відгалуження середньоросійського різновиду, поширене Півдні. Комахи тихі та незлобні, не становлять жодної небезпеки для бджоляра. Пофарбовані у світло-сірі тони.

З цією породою легко працювати, оскільки дають спокійно розглянути гніздо. Медозбір цими комахами здійснюється помірно. У дощову та прохолодну погоду не вилітають із вуликів. Нормально переносять холодні зими, рідко хворіють та пошкоджуються шкідниками. Довжина хоботка 64-68 мм, маса тіла до 105 мг.

Башкирська

Популярна російська порода бджіл. Комахи беруть пилок та нектар на липі та лікарських квітках. Результат їхньої наполегливої праці – високоякісний мед із сухою печаткою, який корисний для здоров’я. Зовні це великі бджоли з укороченим хоботком. Тільце має темно-сіре забарвлення. Маса тіла 110–120 мг, а хоботок – 6,4 мм. Забарвлення бджіл сіре без жовтих відтінків.

Комахи дуже відчувають зміну погоди. Бджоли швидко та міцно прив’язуються до матки, тому її рідко вдається замінити без проблем.

Основний їх мінус, що ускладнює роботу з ними – висока агресивність та дратівливість. Зокрема, вони легко можуть напасти на людину, яка оглядає вулики та обкурює особин.

Сіра Кавказька

Одна з найпоширеніших бджолиних порід, що прославилася своєю неприборканою працьовитістю. Це ще й спритна комаха – вона за короткий час виявляє рослини-медоноси на прилеглій місцевості і з разючою швидкістю переміщається з однієї квітки на іншу. Забарвлення комахи – срібно-сіре.

Відмінна якість – здатність обмеження плодючості матки, через що та починає відкладати лише певну кількість яєць. Коли йде медозбір, комахам може знадобитися додаткова саморобна вощина. Її поміщають усередину розплідної частки гнізда. Так, матка отримує нові додаткові осередки.

Комах доводиться захищати від хвороб, шкідників та від вогкості. Довжина хоботка близько 7 мм, а вага тіла – трохи більше 90 мг. Бджола неагресивна, дозволяє оглядати вулики.

Мегрельська

Порода ще відома як грузинська. Підвид сірої кавказької бджоли, що виділяється довгастим хоботком до 7,5 мм і світло-сірим забарвленням тіла. Це дає комахам забирати нектар на важкодоступних вузькорубчастих квітках червоної конюшини та інших схожих рослин. Тіло відносно велике, масою до 170 мг.

За добу матка здатна відкласти до 1500 яєць, а її маса зростає лише на 20 мг.

Комахи збирають щодо багато прополісу. Сім’ї спокійно проводять зміну маток. Бджоли працюють і в нельотну погоду. Нормально проживають зиму, але вулики бажано захистити від вітру.

Краснополянська

Ще один різновид сірої кавказької бджоли, що живе в Європі та Азії. Примітна доброзичливим характером. У пошуках їжі комахи часто переміщаються від гірших рослин до найкращих. Надійно захищають свої гнізда від втручань з боку, але регулярно викрадають. Чи здатні обережно підмінити або зовсім забрати матку.

Комахи нормально перезимовують, не заражаючи будь-якими небезпечними захворюваннями. Забирають нектар переважно на бобових насадженнях. Щоб зберегти зібраний прополіс цілістю, обробляють їм свої гнізда. Довжина хоботка – 7,5 мм, маса тільця трохи більше 100 мг. Мають сірувате забарвлення зі срібним відтінком.

Німецька

Порода родом із Європи, звідти поширилася до інших регіонів, зокрема до Америки. Забарвлення тіла переважно темне. Це один із «найзручніших» для роботи різновидів через підвищену агресивність.

Комахи дуже працелюбні та витривалі. Вони добре переносять зимову негоду.

Країнська

Поширена порода, яка славиться своєю миролюбністю. Комахи легко переходять із роєвого становища до робочого. Бджоли відвідують лише найкращі медоноси, здійснюють вильоти навіть у негоду.

Порода стійка до хвороб та шкідників. Бджола масою до 105 мг на добу здатна зібрати по 15 кг меду. Довжина хоботка варіює в межах від 65 до 68 мм. Забарвлення темне із сріблястим переливом. Взимку поводяться економно, помірковано витрачаючи запаси їжі. Сильно рояться, але в нормальних умовах розведення це позначається на зборі меду.

Московська

Результат схрещування двох порід бджіл родом із Карпатських гір. Має всі необхідні позитивні ознаки та якості. По суті, увібрала в себе найкращі показники від прабатьків. Дає доглядати вулик, але продуктивністю не славиться.

Далекосхідна

Комахи здатні змінювати своє забарвлення із сіркою на сіро-жовте. Довжина хоботка майже 7,0 мм, а матка за добу виношує до 1600 яєць. Маса тіла складає 105 мг. Бджоли дружелюбно ставляться до сторонніх, не виявляють агресії, спокійно дозволяють оглянути свої гнізда. Збирають мед звідусіль, але як основне джерело воліють використовувати липу. За день приносять у вулики по 10 кг меду, а за сезон добувають за центнером цього продукту.

Комахи виявляють стійкість як до воскової молі, так і до інфекційних недуг. Бджоли спокійно переносять зимові холоди, виживають майже повністю. Недоліків бджіл небагато – вони надто затягнуто будують стільники та виробляють відносно трохи воску, а також швидко вступають у роєвий стан. Нині порода мало поширена та поступово вимирає.

Карликова бджола

Комахи проживають переважно на території США, у Росії їх зустріти майже неможливо. Невеликі габарити дозволяють цим бджілкам пролазити крізь сітку проти москітів. Маленькі розміри не заважають комахам виробляти стільки ж меду, скільки роблять більші різновиди.

Основний медонос для карликових бджіл – білий молочай. Це комахи-одинаки, тому вони не становлять інтересу для бджолярів.

Бджоли бурзянської породи

Комахи мешкають на Південному Уралі та адаптувалися до важких умов життя у цьому регіоні. У них підвищений рівень ізоляції, через що їх важко використовувати у схрещуваннях.

Окремі особини здатні не лише виживати, а й працювати при температурі –50°С. Бджоли формують великі обсяги воску. Добова норма кладки яєць для матки цієї породи – 2500 штук. Комахи дуже рідко хворіють, не схильні до крадіжок. Забарвлення тіла сіре, зрідка зустрічається жовтий перелив. Вага тільця – 110 мг, хоботок завдовжки 6 мм.

Алтайська

Дуже рідкісний різновид, з яким не ризикує зв’язуватися більшість пасічників. Генетичне походження породи досі вивчено. Вони ефектно використовують місцеві хабарі. Бджоли дуже економно витрачають запаси корму протягом зими. З мінусів – сильна схильність до роїння, через яку від бджіл важко отримати багато меду. Комахи часто уражаються хворобами, а в занедбаних випадках гинуть від них.

Ареал проживання диких бджіл

Комахи мешкають майже по всій території Росії. При виборі місця свого розташування вони піклуються, щоб воно знаходилося якнайдалі від людей, але де-небудь поблизу знаходилося водоймище.
Саме тому таких бджіл зустрічають у таких місцях:

• дерев’яні дупла;
• ущелини порожніх покинутих будівель;
• гори;
• гілки;
• стіни;
• вириті земляні тунелі.

Через те, що дикі бджоли найчастіше живуть у лісах, їх ще називають лісовими. Дуже рідко вони селяться поблизу людини, якщо підберуть відповідне місце для життя (ущелина під дахом будинку, у віконній рамі тощо).

Цікаво! Вигляд віднесений до рідкісних і міститься в одному із заповідників у Башкортостані. Там підтримується чистокровність породи та проводиться збирання меду відповідно до правил бджільництва.

Знання порід бджіл та їх класифікації дозволить зрозуміти, які особини найкраще підійдуть для розведення у тих чи інших умовах. Так, для Європейської території Росії оптимальними різновидами є середньоросійська, кавказька, далекосхідна, країнська. Знання особливостей породи допоможе забезпечити комах усім необхідним, і це потім віддасться добрим урожаєм меду. Опис породи бджіл та їх характеристика з фото повинна бути у кожного пасічника, що поважає себе.

Про особливості медоносних бджіл докладніше читайте у статті тут.