1) кримінальні правопорушення (злочини); 2) цивільно-правові проступки (наприклад, невиконання договірного зобов'язання, порушення авторського права); 3) адміністративні проступки (наприклад, порушення суспільного порядку, правил торгівлі, правил дорожнього руху, які не потягли важких наслідків);
Базуючись на наявності економічних, соціальних, політичних відносин суспільства, розрізняють три види правопорушень: в сфері соціально-економічних відносин (власність, праця, розподіл і ін.); в сфері побуту і дозвілля (сім'я, суспільний порядок); в суспільно-політичній сфері (діяльність державного апарату).
Правопору́шення — це неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності. Правопорушення (delictum) за ступенем суспільної небезпеки поділяються на злочини і проступки.
Пригадуємо до складу правопорушення входить: об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона.
Отже, правопорушення – це не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, а й винне діяння. Адже правопорушенням являється не будь-яке протиправне діяння, а лише скоєне умисно чи з необережності, тобто з вини особи.
24]. До ознак об'єктивної сторони адмі- ністративного правопорушення належать: діяння у формі дії або бездіяльності; шкідливі наслідки діяння, які іноді називають шкодою від посягання; причинний зв'язок між діянням та його наслідками [4, с. 12].
1) проступки, однією із ознак яких є настання суспільної шкоди: – конституційні; – дисциплінарні; – цивільно-правові; – адміністративні; 2) злочини, ознакою яких є настання суспільної небезпеки.