1. Хімічні властивості оксидів

1. Основні оксиди, утворені лужними і лужноземельними металами, взаємодіють з водою, утворюючи розчинні у воді основи — луги. Оксиди інших металів у воді не розчиняються.

Наприклад, при взаємодії кальцій оксиду з водою, утворюється кальцій гідроксид:

2. Основні оксиди взаємодіють з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основний оксид + кислота → сіль + вода

Наприклад, при взаємодії купрум оксиду з сульфатною кислотою, утворюється купрум сульфат і вода:

3. Основні оксиди можуть взаємодіяти з оксидами, що належать до інших класів, утворюючи солі.

Основний оксид + кислотний оксид → сіль

Наприклад, при взаємодії магній оксиду з карбон(\(IV\)) оксидом (вуглекислим газом), утворюється магній карбонат:

1. Загальна характеристика оксидів

Оксидами називають складні речовини, які складаються з двох хімічних елементів, одним з яких є Оксиген.

В оксидах хімічний елемент Оксиген має валентність \(ІІ\), ступінь окиснення \(-2\).

Оксиди — досить поширений в природі клас сполук. Вони знаходяться в повітрі, поширені в гідросфері і літосфері.

На Землі вода зустрічається у всіх трьох агрегатних станах — газоподібному (водяна пара), рідкому і твердому (лід, сніг). На долю води також припадає значна частина маси живих організмів.

Як ви вже знаєте, вуглекислий газ потрібен зеленим рослинам для фотосинтезу. Карбон(\(IV\)) оксид, що знаходиться у твердому агрегатному стані, називають сухим льодом.

Домішка цієї дуже отруйної речовини може міститися в повітрі. Основним джерелом забруднення повітря чадним газом є транспорт. Чадний газ утворюється в результаті неповного згоряння палива. Цей оксид може утворюватися і під час пожеж.

У природі цей оксид зустрічається у вигляді мінералу гематиту. Він є основою руди, яку називають червоним залізняком.

У природі зустрічається у вигляді кварцевого піску, кварцу, гірського кришталю.

Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними .

Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: \(+1\) або \(+2\).

Приклади основних оксидів: натрій оксид Na 2 O , купрум(\(II\)) оксид CuO .
Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.

Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(\(VI\)) оксид S O 3 , нітроген(\(IV\)) оксид N O 2 .

Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від \(+5\) до \(+8\). Наприклад, хром(\(VI\)) оксид Cr O 3 і манган(\(VII\)) оксид Mn 2 O 7 .

Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.
Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO , алюміній оксид Al 2 O 3 , берилій оксид BeO .

Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).

Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.
Амфотерними властивостями володіє саме хрому(\(III\)) оксид Cr 2 O 3 .

Несолетворними називають оксиди, які при звичайних умовах не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами.

Таких сполук всього три: карбон(\(II\)) оксид, або чадний газ CO , нітроген(\(I\)) оксид N 2 O та нітроген(\(II\)) оксид NO .

Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:

Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).

Наприклад: Cu 2 O — купрум(\(I\)) оксид, CuO — купрум(\(II\)) оксид, FeO — ферум(\(II\)) оксид, Fe 2 O 3 — ферум(\(III\)) оксид, Cl 2 O 7 — хлор(\(VII\)) оксид.

За кількістю атомів Оксигену: якщо оксид містить лише один атом Оксигену, то його називають монооксидом або моноокисом, якщо два — диоксидом або двоокисом, якщо три — то триоксидом або триокисом, тощо.

Наприклад: карбон монооксид CO , карбон двоокис C O 2 , сульфур триоксид S O 3 .

Також поширені історично сформовані (тривіальні) назви оксидів, наприклад, чадний газ CO , сірчаний ангідрид S O 3 , тощо.