Порушення мовлення – це будь-які відхилення від нормальної вимови.
Класифікація мовленнєвих порушень Порушеннями мовлення називають будь-які відхилення від норми, які прийняті у певному мовному середовищі. У цьому вони перешкоджають спілкуванню, обмежуючи можливість соціальної адаптації.
Тяжкі порушення мовлення (ТПМ) – це низка розладів мовлення (афазія, дизартрія, ринолалія, заїкання), які супроводжуються загальним його недорозвитком тяжкого ступеня та характеризуються різко вираженою обмеженістю засобів мовленнєвого спілкування в умовах нормального слуху та збереженого інтелекту (Л. С. Волкова).
Заїкання, логоневрози, тахілалія, брадилалія – порушення темпо-ритмічної сторони мовлення, обумовлені судомами м'язів мовленнєвого апарату, швидкістю та темпом мовлення.
Дизартрі́я — порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це тяжкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм.
Діагностика за станом мови – фото і опис, основні ознаки захворювань: наліт, плями, зміна поверхні і смакових відчуттів. Рекомендації по догляду за мовою.