Деякі види мають щелепи, достатньо сильні, щоб прокусити шкіру людини, але більшість не можуть. Такі види мурах, як чорні мурахи-теслі, можуть вкусити. Деякі види мурах, включаючи європейських вогняних мурашок, жалять і вводять мурашину кислоту в рану, звідси відчуття печіння на місці укусу.
Харчуються переважно соком рослин, паддю попелиць та інших сисних комах, в період годування личинок — полюють на інших комах.
Домашній мураха кусається дуже рідко, самі укуси малоболісні і не викликають ніяких особливих реакцій. Чорні лісові мурахи вже кусаються сильніше, приблизно як комар. А ось руді мурашки – найбільший дискомфорт. Місце укусу стає червоним, трохи набрякає і страшенно свербить.
Ще до недавнього часу вважалося, що мурахи зовсім не сплять. Проте, останні дослідження довели, що мурашки сплять короткими фазами, тривалістю не більше хвилини. На такий сон вони перериваються приблизно 250 разів за день.
Бачать мурахи погано, але у них добре розвинені нюх і дотикові відчуття. Органами нюху, які розташовані на чутливих вусиках-антенах, мурахи вловлюють запахи й обмацують перешкоду. Зустрівшись на стежці, вони ретельно обнюхують один одного й визначають, свій це чи чужий.
Домашніх мурашок відлякують запахи рослин та трав, зокрема, вони не люблять запахи петрушки, часнику, лаврового листя, гірчиці, чебрецю, меліси, м'яти, лимонної цедри. Ці трави можна розкласти у місцях, де "ходять" мурахи. Особливо вони реагують на часник або гострий перець.
На відміну від своїх родичів, червоні мурахи жалять, а не кусають щелепами. Біль від укусу можна порівняти з опіком, а реакція буває миттєвої і гострої.