Розмноження кореневими паростками

Розмноження малини нащадками – найшвидший метод. Для цього в першій половині літа не потрібно зрізати молоді відростки, їх називають «кропивкою». До осені вони набираються сил, у них розвивається самостійна коренева система, але зберігається зв’язок з материнським кущем.

У другій половині вересня молоді рослини викопують разом з грудкою землі, бажано це робити в дощовий день, і пересаджують на постійне місце. Під час пересадки очистіть малину від сторонніх рослин. Посадку проводять в заздалегідь підготовлені лунки, добре залиті водою. Після кущі мульчують шаром трави або соломи. Потім кущ потрібно регулярно поливати і оберігати від сонячних променів. Для цього використовують будь-яке покривне полотно. Як тільки малина починає рости, захист можна прибрати.

У період активного росту рослини підживлюють біонастоєм щотижня з розрахунку 1 відро рідини на 3 м2. Готують біонастій наступним способом – ємність об’ємом 50 літрів на три чверті наповнюють будь-якою свіжою подрібненою травою, додають 2 склянки мікробіологічного добрива (Сяйво або ЕМ-А), 1,5 склянки цукру чи будь-якого варення, 0,5 кг посліду, третину склянки крейди і 1,5 склянки деревної золи. Все заливається водою температурою від +25 до +30 градусів, перемішується, обертається поліетиленом і закривається кришкою. Ферментація триває від тижня до десяти днів. Після цього біонастой готовий до використання. У профілактичних цілях щотижня рослини обприскують розчинами препаратів від шкідників і хвороб.

Саме ця методика дозволяє отримати рослини з максимальними показниками врожайності.
Розведення малини живцями і нащадками – це найпопулярніші і прості способи розмноження ягід.

Вегетативне розмноження: Розмноження відростками та діленням куща

Перед тим як розмножувати ту чи іншу рослину, потрібно дізнатись, яким способом це слід робити. Є рослини, котрі розмножуються цибулинами, живцями, відростками чи діленням куща.

Ділення куща

Ділення куща – широко поширений спосіб розмноження в основному трав’янистих багаторічників, які добре переносять пересадку. За допомогою ділення куща можна омолоджувати рослини і підтримувати у них інтенсивний розвиток. Таким способом розмножуються: півонії, хризантеми, дельфініуми, флокси, ромашки, люпин, конвалія, анемони, примула, іриси та інші.

Спосіб ділення куща, кожна частина повинна мати надземні пагони і коріння.

До поділу приступають залежно від періоду цвітіння материнської рослини:
• квітучі в літньо-осінній період діляться восени або навесні;
• квітучі у весняний період ділять з кінця літа і восени;
• горшкові рослини діляться після цвітіння або після закінчення періоду спокою.

Розподіл куща трав’янистого багаторічника:

Підготовка куща:
• викопуємо рослину;
• обтрушуємо землю з коренів, залишок землі з коренів вимивається у воді;
• пагони обрізаємо, залишаємо висоту рослини до 10 см від коріння;
• здерев’янілі стебла обрізаються повністю.

Розмноження відростками (нащадками)

Розмноження кореневими відростками (нащадками) можливо у тих рослин, у яких при розростанні виникають численні додаткові бруньки, які з часом розвиваються як надземні пагони. Кожен пагін, з часом, формує власну кореневу систему. Коли коренева система сформувалася і отримала змогу забезпечити життя рослини – „син” відокремлюють від материнської рослини. Якщо кущ сильно розрісся і в центрі є задерев’янілі пагони, їх потрібно розрубати на частини лопатою. Щоб уникнути підсихання коренів, роздільну рослину відразу ж висаджуємо і підливаємо.

Процес формування відростків, при необхідності, викликають штучно: кущі рослин, які здатні їх формувати, обрізають. Через деякий час після обрізки (кілька місяців) утворюється густа рослина.

Відростки – це надземні або підземні бічні пагони, які утворюються з бруньок в районі кореневої шийки. Найчастіше таким способом розмножуються кактуси, бромелеві та інші.

Лаванда буває рожевою, фіолетовою, білою і навіть жовтою.

Відростки формуються у більшості рослин і вкорінюються повільно. Щоб прискорити розмноження відростками, весною відокремлюють їх від материнської рослини і висаджують у відкритий грунт або в горщик. Для укорінення використовують ґрунтову суміш для розсади з додаванням піску – субстрат повинен мати хороший дренаж, що сприяє швидкому росту кореневої системи. Щоб простимулювати швидкий розвиток коріння, у нащадків видаляють всі верхівки та квітоноси. Відростки відрізають найближче від материнської рослини, стараючись зберегти більшу частину вже утворених коренів.

Конспект уроку: Вегетативне розмноження рослин. Практична робота №1 «Вегетативне розмноження»

виховувати відповідальне ставлення до оточуючого середовища.

розмноження, вегетативне розмноження, регенерація, щеплення, живцювання, відсадки, підщепа, прищепа, клонування.

2. Які існують види розмноження у рослин?

3. Яким чином відбувається нестатеве розмноження?

4. Які типи нестатевого розмноження?

5. В чому переваги і недоліки кожного з типів розмноження?

Проблемне питання:

Як ви думаєте чому саме для рослини вадливе вегетативне розмноження. Та що було б з рослинним світом якщо рослини не могли б рослини не могли б розмножуватися вегетативно?

Грунтується суть вегетативного розмноження на такому явищі як регенерація – здатність відновлювати весь організм з його окремих частин у результаті поділу й подальшої спеціалізації клітин. Як уже було сказано вегетативне розмноження відбувається за участю окремих органів рослини і відповідно до цього виділяють ряд його видів:

1. за допомогою кореневища.Прикладом такого розмноження може бути ірис. Оскільки на ньому містяться бруньки, вони дають початок новим надземним паросткам. Через деякий час старіючі кореневища відмирають. А окремі пагони поділяються й таким чином стають самостійними одиницями. При цьому іриси досить часто у природних умовах проростають групами саме по цій причині.

2. бульбами чи їх частинами. Люди давно спостерігали за рослинами і дізнались про вегетативне розмноження. В результаті чого стали використовувати його для вирощування культурних рослин .

Саме бульбами можна розмножувати картоплю. Коли бульб недостатньо, то можна розводити картоплю бруньками. Такий спосіб застосовується найширше для вирощування розсади картоплі.

3. цибулинами – цибуля часник.

4. надземними пагонами (вусами). Таким чином розмножується, наприклад, лісова суниця. При цьому вуса розростаються в різні боки. Якщо уважно придивитися, то на кожному вусику містяться бруньки, саме вони дають початок молодим рослинам. Вони ж тримаються в грунті з допомогою придаткових коренів. Далі стебла, які являються сполучною ланкою з батьківським організмом, помирають. Після цього нові рослини можна вважати повноцінними одиницями. Завдяки розмноження вусами, суниця на галявинах покриває великі ділянки, де кущики проростають один від одного близько.

5. розмноження відводками. Нижні гілки дерев і чагарників часто практично “лежать” на грунту. Після торкання зволоженої землі, відбувається укорінення гілок таких рослин, як липа, верба, дуб і ряду інших, в результаті чого з’являються нові пагони на таких місцях. Спочатку молоді пагони мають тісний зв’язок з організмом. Однак, коли стара гілка гине, нові гілки починають самостійне існування. У сільському господарстві досить часто смородину і агрус також розмножують відводками.

6. розмноження черешками. Черешок являє собою частину однорічного пагона, кореня або листа. Також можна спостерігати як з’являються додаткові корені на черешках верби та яблуні, у тому випадку коли дані черешки помістити в воду. Далі їх можна посадити в землю, тим чином буде розвиватися молода самостійна рослина.

Також такий спосіб розмноження рослин черешками використовують для розмноження смородини, винограду, верби, троянди, тополі та деяких кімнатних рослин.

7. розмноження кореневими нащадками. У багатьох рослин утворення бруньок відбувається також на коренях. Такі бруньки можуть слугувати початком молодих рослин, вони називаються кореневими нащадками. З загальновідомих рослин, які розмножуються кореневими нащадками можна назвати осику і горобину. Так біля пня дерева осики може з’явитися близько 60-70 кореневих нащадків, в результаті чого місце вирубаного лісу з осики досить швидко заповнюється молодими деревами.

В господарстві також проводять розмноження малини кореневими черешками.

Типи вегетативного розмноження в рослин включають як розмноження надземними, так і , корінням, підземними пагонами а також, але дуже рідко, листям і т.п.

Практична робота № 1. Вегетативне розмноження у рослин

Мета: поглибити і закріпити знання з вегетативного розмноження, та навчитися розмножувати рослини одним з таких способів – живцями рослин.

Обладнання й матеріали: горщики або коробки, які заповнені землею і піском, стеблові та листові живці різноманітних рослин, спеціальні кілочки, склянки заповнені водою, підручник, зошит.

1. Для початку підготуйте живці з бажаних рослин.

2. Листові живці такої рослини як пеларгоній надріжте з нижньої сторони у місцях, де сходяться листкові жилки.

3. Вже надрізані листові живці помістіть надрізами донизу на пісок в підготовлені посудини, а стеблові живці рослин заглибте в землю на глибину 2 вузлів зберігаючи кут 45º. Присипте зверху піском.

4. Живці добре полийте, після чого накрийте їх склом чи плівкою й помістіть в тепле місце, що захищене від сонячних променів.

5. Листки такої кімнатної рослини як сентполії, а також стеблові живці пеларгонії або фікусу поставте у склянку заповнену водою.

6. Спостереження занесіть до таблиці. Тривалість 3-5 днів.

| Рослина | Дата спостереження | Процесі, які відбуваются |

7. Після експерименту зробіть висновок про особливості вегетативного розмноження та його відмінності від статевого.