Полювання на косулю: способи, правила, терміни, секрети “

Напевно, кожен знавець погодиться, що полювання на козулю – серйозне випробування для справжнього мисливця. Нехай вона не становить такої небезпеки, як ведмідь, лось або кабан, але косуля відрізняється обережністю.

Підібратися до неї на відстань прямого пострілу вдасться далеко не кожному досвідченому мисливцю, не кажучи вже про новачків. Щоб виїзд став успішним, потрібно знати певні секрети полювання на козулю, а також гарненько підготуватися. Важливою перевагою є той факт, що йти на цього звіра можна як поодинці, так і великою компанією.

Вибір спорядження та боєприпасів

Багато в чому успіх полювання на козулю залежить від того, наскільки правильно обрано обладнання, які патрони ви будете використовувати.

Почнемо з того, що ви збираєтеся роздобути дуже чуйного і обережного звіра. Будь-який шерех або незвичний звук злякнуть його. А для козулі пробігти за лічені хвилини кілька кілометрів нічого не коштує. Вам же доведеться потім цілу годину йти по її сліду, причому, можливо, абсолютно безуспішно.

Тому велику увагу потрібно приділити взуттю. Якщо полювання буде в теплу пору року, то краще підійдуть добре розношені берці або легкі кросівки. У холодну пору року прекрасним вибором стануть валянки або унти. Надягати нові шкіряні берці на таке полювання точно не варто – вони можуть скрипіти при ходьбі, а такий звук напевно приверне увагу козулі, як незнайомий.

Увагу варто приділити й одязі. Вона повинна максимально добре приховувати вас у лісі. Тому багато досвідчених мисливців вибирають армійський камуфляж. Для більшості лісів добре підходить вітчизняна “” берізка “” і “флора” “, український” “дубок” “або німецький” “флектарн” “. Ці забарвлення дозволяють буквально розчинитися в лісі – вставши за куст, мисливець стає практично невидимим з відстані в 3-5 метрів.

У зимовий час найкращим вибором стане білий одяг – можна також використовувати армійський маскувальний халат.

Дуже важливо також правильно підібрати боєприпаси. Більшість мисливців використовує гладкоствольну зброю вітчизняних і зарубіжних виробників. У такому випадку бажано використовувати велику картечь – від 6 і вище. Кулею влучити в ціль на великій дистанції проблематично. А дрібніша картечка, не кажучи вже про дріб, часто серйозно поранить здобич, але при цьому дає їй можливість піти на більшу дистанцію, перш ніж загинути.

Все більше мисливців, скаржачись на низьку якість покупних патронів, воліють споряджати їх в домашніх умовах. У такому випадку можна зарядити в патрон одну кулю меншого калібру (наприклад, 20 для рушниці 12 калібру) і кілька великих картечин. Це підвищує шанси на успішний постріл.

Вибираємо найкращу погоду

Якщо вам належить полювання, не зайвим буде дізнатися прогноз погоди.

Влітку погода є менш важливим фактором. Постійний шелест трави і листя непогано скрадає звуки, розмиває їх. Та й сховатися в густому підліску і зелених кущах значно легше, ніж у грудневому лісі, де дерева стоять голі.

А ось якщо вам належить полювання на козулю взимку, то обов’язково дізнайтеся більше про майбутню погоду. Ідеальним варіантом буде ясна погода і несильний вітер. Завдяки безхмарному небу видобуток буде видно здалеку. Вітер же буде глушити кроки мисливця і, що ще важливіше, зносити його запах. Звичайно, це може допомогти як людині, так і видобутку. Адже косуля володіє дуже гострим нюхом. Потрібно вміло використовувати вітер, підходячи з підвітряної сторони, щоб звір нічого не вчув якомога довше.

Куди і коли стріляти?

Однією з обов’язкових умов успішного промислу є знання, в який момент і з якої дистанції стріляти – існують певні правила полювання на козулю. Якщо у вас в руках гладкоствольна рушниця, заряджена великою картеччю, то оптимальною відстанню для стрільби буде 30-40 м. Ближче підібратися практично ніколи не вдається. До того ж на дистанції в 15-20 м розкид картечі зазвичай буває невеликим. В результаті потрапити в косулю значно складніше, а якщо все-таки постріл буде вдалим, то туша буде буквально напхана і розворочена свинцем.

Стріляти ж з більшої дистанції безглуздо. Велика ймовірність, що картечь, пробивши шкуру тварини, просто не добереться до життєво важливих органів. Через це мисливець не зможе похвалитися трофеєм, а косуля отримає дуже болючі рани, які навряд чи вб’ють її, але доставлять багато мук. Звичайно, справжній любитель природи ніколи не захоче завдати невинній тварині такого болю.

Дуже важливо знати, куди цілитися. Найбільш вдалими місцями є:

Потрапляння в голову дозволяє моментально покласти косулю – ідеальний варіант для досвідченого стрілка. Потрапляючи в шию, можна бути впевненим – тварина швидко закінчиться кров’ю і загине. Не доведеться за ним довго бігти, та й мучитися воно буде недовго.

Потрапляння в груди і під передню лопатку майже завжди призводить до поразки серця або легенів. Косуля гине досить швидко.

Полювання із засидки

Найбільш спокійний, але, як здається деяким мисливцям, нудний різновид промислу.

Необхідно чекати, поки видобуток підійде, сидячи в спеціально обладнаній вишці. Встановлюється вона в безпосередній близькості від чотирьох тварин, якими вони проходять мінімум кілька разів на добу. Часто зсередини вишку оббивають войлоком, встановлюють там лавку. Чекати доводиться довго, тому можливість посидіти буде дуже до речі. А завдяки війлоку, який використовується як звукоізоляція, знижується ймовірність того, що тварина почує мисливця – той може чхнути, ніяково повернутися або ще що-небудь.

Тут дуже важлива посидючість і терпіння. Це дійсно складно – протягом декількох годин сидіти, практично не ворушуючись, не перемовляючись, не відволікаючись на сторонні заняття.

Плюсом є той факт, що полювання на козулю виходить не надто активним – видобуток сам підійде на потрібну дистанцію. Вам же залишається тільки почекати відповідний момент і точно вистрілити.

Полювання з підходу

Цей спосіб набагато складніше описаного вище. Іноді доводиться проходити багато кілометрів, перш ніж вдасться знайти видобуток. Зазвичай полювання на козулю з підходу влаштовується взимку. Бажано мати не гладкоствольну зброю, а нарізну, хоча б зі слабкою, наприклад дворазовою, оптикою.

Мисливцю доводиться шукати місця, де годуються тварини, визначати напрямок вітру (деякі знавці спеціально носять з собою в кишені кілька легких пір’я з подушки або жменю талька на такий випадок) і підбиратися з підвітряного боку. Також тут особливо важлива повна безшумність. Але пройти по хрусткому снігу, під яким приховані гілки і суха трава, не привертаючи уваги косулі, дуже складно. Навряд чи вона підпустить мисливця до себе на відстань 40 м (дистанцію вірного пострілу з гладкоствольної зброї). Якщо ж у вас є нарізна гвинтівка або карабін (СВД, Тигр, СКС, Сайга-М), різко підвищується ймовірність, що полювання на козулю з підходу стане вдалим.

Полювання облавою

Досить простий, але при цьому продуктивний і дуже захоплюючий різновид полювання. Тут потрібна участь кількох, а краще кількох десятків любителів цього істинно чоловічого хобі.

Полювання на косулю загоном ведеться двома групами. Перший встає ланцюгом на добре прострілюваній ділянці. Друга ж, відійшовши на кілька кілометрів, йде їм назустріч, активно шумлячи – перемовляючись, свистячи, кричачи, стукаючи по деревах палицею. Злякані косулі біжать до першої групи і потрапляють під постріл.

Варто зазначити, що таке полювання на козулю досить небезпечне. Стрілки повинні повністю довіряти один одному і володіти міцними нервами. Інакше великий ризик, що недосвідчений мисливець, захоплений азартом, вистрілить на шум і ранить свого ж товариша.

Йдемо слідом

Найчастіше це полювання на козулю взимку. І тут також стане в нагоді нарізна зброя – часто стріляти доводиться на дистанцію в 100-150 м і навіть більше.

Мисливець бродить по місцях проживання звіра до тих пір, поки не знайде свіжий сніг. Тому найкраще виїжджати після невеликого снігопаду – він припорошить стару стежку, після потрібно йти слідом. Для цього потрібна завзятість і серйозна фізична підготовка, слабка людина, яка не звикла до лісу, не витримає.

Здалеку побачивши здобич (на такий випадок буде корисно мати 4-8-разовий бінокль), мисливець обирає відповідний маршрут і, рухаючись дуже обережно, наближається на дистанцію пострілу.

Використовуємо манок

Якісний манок у досвідчених руках дозволяє різко підвищити шанси успішного полювання. Підходить як для одиночного, так і для групового виїзду.

Існують певні, чітко встановлені терміни полювання на козулю з манком – з середини липня і до кінця серпня. Це пристосування імітує звук самки, самці, у яких в цей час відбувається гін, зачувши призовний крик, обов’язково поспішать прямо до мисливця. Особливо актуально це наприкінці літа. До цього часу гін закінчується, і самок, готових до спарювання, стає менше, самці приділяють максимум уваги кожній з них, що грає на руку мисливцеві.

Чи брати собаку?

Це дуже хороше питання – далеко не завжди собака здатна допомогти своєму господарю при полюванні на козулю. Все-таки це дуже обережний видобуток, а багато собак не здатні довго сидіти на місці мовчки, ризик злякати звіра при цьому збільшується в рази. Борзая зазвичай не в силах наздогнати його.

А ось полювання на козулю з лайкою набуло чималої популярності. Правда використовується вона зазвичай тільки для переслідування, так як довго і наполегливо йде слідом, допомагаючи власнику орієнтуватися в густому лісі. Наявність добре видресированої собаки дозволяє легко знайти поранену косулю, навіть якщо вона зуміла втекти на кілька кілометрів – подолати самостійно таку дистанцію, не збившись зі сліду, під силу тільки дуже досвідченим мисливцям.

Ув’язнення

Тепер ви знаєте все, що потрібно, про полювання на козулю різними способами, а також правильне екіпірування. Завдяки цьому ваші шанси на повернення додому з багатим трофеєм серйозно зростають.

Козуля звичайна – опис

Козуля, або дика коза (Capreolus), це рід диких кіз, що відрізняються рогами з трьома відростками. Представник роду, козуля звичайна (Capreolus саргеа), відноситься до найбільш відомим європейським оленям. Давайте детально розглянемо тварину козулю, як вона живе, полює, розмножується і багато іншого.

Новонароджене теля козулі має загальну довжину тіла 45, довжину голови 12, вуха 7, задньої ноги 30 , передній – 24 і висоту тіла у загривку 11 сантиметрів і здається в цей час досить-таки безпорадним завдяки невідповідності надто довгих кінцівок і загальної довжини тіла. Вони рудо-бурого кольору, а боки тіла прикрашені трьома поздовжніми рядами білих плям. Через півтора приблизно року козуля досягає повного свого зростання, має загальну довжину тіла 1-1,5 метра і висоту у крижів 75 сантиметрів. В цей час круп тварини коштує трохи вище, ніж загривок. Голова його коротка, шия, як і короткий тулуб, струнка, у самок більш довга і тонка, у самців більш коротка і товста. Ноги тонкі, передні ступні досягають 45, задні – 48 сантиметрів довжини, забезпечені невеликими гострими копитами красивого чорного кольору. Ноги ці роблять тварину здатною до швидких і спритним рухам. Голова козулі відрізняється вухами, покритими волоссям як із зовнішнього, так і з внутрішньої сторони, особливо ж своїми великими виразними очима. Козуля не має зовнішнього хвоста. Вага козулі залежить не тільки від віку, але і від умов харчування і може досягати 30 кілограмів.

Козуля: колір шерсті взимку і влітку

Забарвлення козулі влітку відзрізняєтся від забарвлення шерсті взимку. У теплу пору року шерсть її від сірого до рудувато-бурого кольору, в холодну ж – буро-сіра. Нижня сторона тіла світліше, ніж верхня. Підборіддя, нижня щелепа, по плямі з кожного боку верхньої губи, а взимку також і зад – білого кольору, а влітку жовтого і у німецьких мисливців отримала назву «дзеркальце» (Spiegel). Чудовою особливістю дзеркальця є рухливість його волосся. Тварина може за бажанням то розпускати, то збирати їх. Дзеркальце у насторожити тварини стає ширшим, і можливо, що розширенням його побратими козулі запрошуються бути теж насторожує. З іншого боку, в той час коли тварини пасуться, дзеркальце спадає і здається малим. Таким чином люстерка властива як би міміка, що виражає різний стан душі, а часті тремтіння його під час випасання сприяють, по всій ймовірності, видалення надокучливих комах. Крім нормально забарвлених диких кіз зрідка зустрічаються колірні відмінності: білі, чорні і строкаті. Білі козулі, в більшості випадків мають також білі копита і червоні очі і є, таким чином, альбіноса, народжуються не тільки від ним же подібних альбіносів, а й від нормально забарвлених батьків. Потомству темне забарвлення передається набагато легше, ніж альбіністіческая де з’являється одна чорна козуля, там через короткий проміжок часу можна помітити вже багатьох. Розведення чорних козуль не надав би, таким чином, ніяких труднощів.

Скільки живе козуля

Козуля досягає віку 15-16 років, в деяких випадках вона доживала до 20 і більше років. Визначати вік тварини, проте, нелегко, і краще за все це вдається по зубах. Остаточна зубна система складається з 32 зубів, до яких іноді приєднується пара так званих зачіп, т. Е. Слабких верхніх іклів, які у молодих козуль зустрічаються частіше, ніж у дорослих, і у самок частіше, ніж у самців. Втім, зачепи не уявляють рідкості і у цих останніх. Нижніх іклів, навпаки, ніколи не буває, точно так само як і верхніх різців. У нижній щелепі поміщається завжди 8 різців, число ж корінних з віком змінюється. Величина і форма зубів взагалі в молочній системі теж інші, ніж в остаточній. Так, молочні різці багато дрібніше тих, які тварина отримує згодом, а третій корінний зуб молочної системи складається з трьох складок, тоді як остаточний всього з двох. З огляду на те що зміна зубів відбувається поступово і окремі зуби змінюються в відомі, певні місяці життя, по зубній системі є можливість визначити вік тварини, грає деяку роль в законі про полювання. Зі сказаного випливає, що раз у вбитої козулі відрубана голова, визначення її віку унеможливлюється: величина тваринного і окремих частин його тіла може цілком залежати від умов його харчування. Чи не більше точок опори щодо віку дають і роги, якими мисливці проте часто користуються з цією метою. Але, звичайно, розвиток рогів знаходиться в тісному зв’язку з статевою зрілістю козулі. Дослідами було доведено, що у кастрованих в ранній юності козуль нормальні роги зовсім не розвиваються, а з’являються лише зовсім деформовані нарости, так звані перуки. Точно такі ж неправильні роги з’являються у тварини, якщо його насінні залози пошкоджені пострілом. У тих випадках якщо каструвати козел, який має вже остаточно сформовані роги, він зовсім вже не скидав їх. Не менш чудово також і те, що видалення або пошкодження лише однієї насіннєвий залози тягне за собою спотворення тільки одного рогу, і до того ж протилежного боку тіла.

Роги козулі

Форма нових рогів визначається вже через чотири тижні після спадання старих, саме в останній половині січня. Нормально кожен з рогів дорослого цапа має не більше трьох, а обидва разом, отже, не більше шести відростків. Ці так звані шестиконечні роги козуля набуває вельми швидко і подальший вік її стає невизначеним по рогам. До цього часу, проте, можна встановити в розвитку рогів чотири стадії. Вже у віці чотирьох місяців, приблизно у вересні, лобова кістка тварини стає опуклою, а в жовтні або на початку листопада з’являються слабкі, промацуються зовні підвищення на двох місцях голови, позначених гострими пучками волосся. В середині грудня шкіра голови в цих місцях піднімається і під нею утворюються вже «дудки», або вінцеві горби, які розташовані косо всередину і спрямовані один одному. Будучи виміряні від лобової кістки, вони мають до 15 мм довжини і близько 7 мм товщини. До лютого або до березня наступного року на них утворюються стерженьки, що мають довжину 1-2, у виняткових випадках до 54 сантиметрів нормально ці стержні не мають ще віночка – роговий складки, розташованої безпосередньо під вінцевих бугром.

Шкірочка скидається з цих перших ріжків в лютому або березні, а самі ріжки спадають звичайно в грудні того ж року. Як виняток вони, однак, залишаються і ведуть до утворення подвійних рогів. За цією стадією слід друга, яка відрізняється тим, що ріг не має ще гострого кінця і справжнього віночка, який представлений на них кільцем рогових горбків. Ці ріжки скидаються в грудні наступного року, тоді, коли тварина досягла віку 2,5 років. Лише в наступній стадії, вильчатого, роги набувають вперше справжні гострі кінці і стають знаряддям боротьби, а тварина робиться зрілим в статевому відношенні. Назва вильчатого стадія отримала від того, що роги роздвоїлися до цього часу на кінці і, таким чином, склали вилку. Наступною, шестикутної, стадією розвиток рогів у козулі закінчується. На правильно утворених рогах гострий, спрямований ззаду відросток утворює з переднім і верхнім відростком звичайно косий хрест, чому в деяких місцевостях, саме в Баварії, такі роги отримали назву хрестоподібних, в інших же місцевостях хрестоподібними називаються лише такі, передній і задній відростки яких розташовані як раз один проти одного. При правильному ході розвитку рогів козел отримує перші справжні шестиконечні роги у віці чотирьох років. Як загальна довжина рогів у дорослого цапа, так і відстань між вершинами їх схильні до різних коливань. Перша в середньому дорівнює 20 сантиметрам, але трапляються козли, у яких вона доходить до 30 сантиметрів. Надто довгі роги досягають, однак, набагато рідше тій мірі бугристости, яка властива рогам коротшим. Відстань між вершинами рогів може доходити до 21 сантиметра, але може дорівнювати і нулю, так як зустрічаються козли, у яких вершини рогів стикаються. В середньому відстань це одно 10-12 сантиметрам. Ніякої закономірності між загальною довжиною рогів і відстанню їх вершин довести не вдалося, і останнім у найдовших буває менше, ніж у середніх. Трапляється іноді, що вершини рогів заломлені всередину і такі роги до певної міри нагадують роги благородного оленя.

Забарвлення рогів козулі

Світле або темне забарвлення рогів залежить від їжі і здоров’я тварини, а також від деревної породи, про стовбури якої козуля стирає шкірку з рогів. Так, дубильні речовини, що міститься в корі дуба, забарвлює їх в темно-бурий колір: в загальному, темні роги трапляються в листяних насадженнях частіше, ніж в хвойних лісах, вже в силу харчування тварин; особливо світлі роги у козуль, що водяться в соснових борах, які ростуть на піщаному грунті. Рогу, що походять з однієї і тієї ж місцевості, звичайно дуже подібні між собою. Так, у всіх середньоєвропейських диких кіз роги старих самців мають дуже зближені віночки, часто стикаються і навіть нерідко заважають один одному розвиватися. З іншого боку, на сході, особливо в Сибіру, ​​на Алтаї, у козулі, яку можна, однак, визнати за особливий підвид, ми бачимо роги, які значно відрізняються від середньоєвропейських. Віночки їх значно менше, ніколи не стикаються, а навпаки, віддалені один від одного, нерідко на 5 сантиметрів, а самі роги слабкі, мають вигин, властивий рогам оленя, досягають дуже великої довжини і розгалужуються досить своєрідно, хоча шестиконечні роги і тут переважають.

Роги безплідних козуль

Зовсім інший вигляд мають роги, випадково з’являються у самок диких кіз. У дуже старих, безплідних самок часто помічаються незначні піднесення на черепі в тих місцях, де у самців поміщаються роги часто це лише незначні, хоча і сидять на вінцевих буграх пеньки, шкірка яких не скидається, але іноді вони є в формі ріжків з абсолютно обтертих шкіркою . Козулі з подібними ріжками в більшості випадків, однак, не справжні самки, а безплідні тварини є гермафродитом, іноді ж дуже старі особини з ненормальними статевими органами. Втім, механічне пошкодження чола може теж подати привід до розвитку рогів у самки в однієї, наприклад, козулі осколок скла, що впровадили в те місце, де розвиваються роги у самця, викликав появу слабо розгалуженого освіти, що мав в довжину 11,6 сантиметра. Рогу, що розвиваються у самок, мабуть, ніколи не скидаються. У самців вони скидаються приблизно в половині грудня, а через чотири місяці, отже в середині квітня, нові роги досягають вже повного свого розвитку і шкірка з них в цей час зазвичай вже здерта.

Де живе дика коза або козуля

Дика коза поширена між 30 ° і 60 ° півн. шир. і між 6 ° зап. і 140 ° сх. довго ти. За винятком Крайньої Півночі, вона водиться, отже, по всій майже Європі і в більшій частині Азії. В даний час вона звичайна ще в Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Бельгії, Голландії, Англії, Шотландії, Угорщини, Данії, Швеції, Польщі, Литві та в Росії. У Швейцарії дика коза майже зовсім винищена, а в Туреччині і Греції рідкісна. У Північній Європі і в Середній Росії її зовсім немає, але вона знову з’являється в Україні. В Азії вона водиться на Кавказі, у Вірменії, Палестині і в лісистих частинах Центральної і Південної Сибіру, ​​поширюючись на сході до гирла Амура, а на південь – до Гімалаїв. На високих нагорьях Центральної Азії козуля зустрічається, проте, рідко. Найулюбленішим її місцеперебуванням не є великі суцільні ліси, а острівці лісу, розкидані по відкритій місцевості. Дика коза вважає за краще не порослі чистим хвойним лісом місцевості, а ті, де листяні насадження межують з луками, рясно поросли квітучими рослинами і травою. Вона любить ліс, що складається з насаджень різного віку, а не такий, в якому зімкнулися вершини дерев утворили непроникний для сонячних променів навіс і заглушили зростання чагарників, трави та інших рослин.

Їжа козулі

Дика коза воліє насадження, в яких трапляються дуби, буки, черемха, горобина, крушина і так далі, не гребує штучної домішкою дикого каштана і груші – одним словом, вона любить деревні породи з обпадаючими плодами. Чагарник з їх гілками, листям і нирками повинні доставляти їй багату, різноманітну їжу і складатися з усіх видів, здатних виростати в даній місцевості, не виключаючи і наших хвойних порід. Малина, ожина, верес, чорниця та інші ягідні чагарники разом з травою і трилисником невеликих лісових прогалінок ще більш урізноманітнюють їжу козулі, дають їй безпечний притулок і прохолодне лігво. Як кричить козуля Настала в окрузі весна. У лісі, мовчазному взимку, постійно лунає голос козулі. Видаються нею звуки не завжди означають, що тварина відкрило що-небудь підозріле і, обережно кружляючи навколо нього, намагається застерегти інших козуль. Далеко нерідко цими ж звуками місцевий самець викликає на бій іншого козла, що з’явився на його ділянці. Але в першому випадку звуки ці протяжні, у другому ж звук короткий, різкий і уривчастий. Почувши протяжне застереження, дикі кози негайно ж піднімають голови і насторожуються з іншого боку, вони не звертають ніякої уваги на заклик до бою і надають борців самим собі. За висотою звуку кричущого козла не можна відрізнити від самки, але легко за способом, яким самець його видає.

Тічка і розмноження козулі

Тічка починається вже в червні і буває, мабуть, навіть у деяких однорічних козуль по крайней мере, іноді трапляється бачити, що козел ганяється за такий козулі, а вона швидко видає кілька разів поспіль крик боязні. Через тиждень сильні козли стають вже набагато гаряче і самки ледь можуть захиститися від них, тим більше що самець пускає в справу, якщо необхідно, і силу: від ударів його рогів нерідко гинуть самки. Самка не завжди відразу піддається на ласки самця і звичайно довго крутиться навколо нього. У рівнинних місцевостях тічка буває в повному розпалі в кінці липня, а в гірських країнах середньої висоти – тижнем пізніше. Однак вона затягується і до середини серпня. Переслідує самку козел видає хрипкий звук, все наполегливіше і наполегливіше підступає він до своєї подруги, не упускаючи ні на хвилину своєї мети і негайно ж покриває самку, лише тільки вона зупиниться. Потім він падає в знемозі і негайно ж лягає, самка ж звичайно мочиться. Здебільшого при одному самця знаходяться дві або три самки, але де їх трохи, він задовольняється і однієї. Під час тічки і здебільшого відразу після спарювання яйце виходить з яєчника і надходить в яйцепроводов, де воно зустрічає насіння і запліднюється. У стислі терміни, щонайбільше кілька днів, воно встигає пройти яйцепроводов і потрапляє в матку, зберігаючи колишню свою величину. Воно залишається тут протягом чотирьох з половиною місяців, отже до другої половини грудня, теж майже не розвиваючись. Внаслідок цього переглянути його тут досить легко, тим більше що і матка не зазнає в цей час ніяких змін. Навіть фахівцеві лише насилу вдається знайти його. Але з половини грудня яйце раптом починає розвиватися і до того ж так швидко, що всі частини його і всі органи зародка протягом 21-25 днів складаються настільки, що далі їм залишається лише збільшуватися в зростанні. Вагітність триває сорок тижнів в травні самка телиться в якомусь затишному місці лісу одним або двома дитинчатами, які можуть слідувати за матір’ю вже через кілька годин. Іноді буває три теляти, але чотири представляють велику рідкість. На час тічки телята відстають від матері, після закінчення ж знову з’єднуються з нею. Мало-помалу до них приєднуються і однорічні кози, так що до вересня вся сім’я опиняється в зборі. В кінці цього місяця кілька сімей зливається в одне стадо, в якому, однак, лише рідко налічується більше 8-10 голів. Тепер знову починається линька, яка посувається вперед дивлячись по погоді то швидше, то тихіше в середині жовтня вже важко зустріти козулю в рудому вбранні. Біля цього ж часу деякі сильні самці починають скидати роги, більшість же втрачає їх тільки в листопаді. У деяких місцевостях і в відомі роки старих козлів з щільною на голові рогами можна зустріти ще в грудні, навіть в січні.

Популяція козулі в Україні

Косуля знайшла собі поширення в частині країни, багатої на лісисту місцевість, переважна більшість їх мешкає в західній половині України, включаючи Кримський півострів. На сході країни майже не водяться. Плодючість європейської косулі знаходиться на високому рівні, приплід приносять від 80% статевозрілих самок, а смертність молодняку ​​коливається з року в рік, в залежності від поширення захворювань, часом переходять в епідемії та активності хижака.

Людина привносить більше позитивного в чисельність європейської косулі, ніж негативного. Полювання на козулю забирає набагато менше життів тварин, ніж їх зберігають мисливського господарства та єгері, захищаючи цих копитних від занадто агресивних нападок хижаків і браконьєрства. Благо, в останні роки, промисел з видобутку шкур косуль і їхніх рогів під трофеї, з року в рік тільки падає. Набирає популярність полювання на цих тварин з лишком компенсується падаючим кількістю випадків браконьєрства, хоча останнє, на превеликий жаль, все ще має місце в нашій країні. Полювання на косуль в Україні обмежується на період розмноження, також існують і суворі обмеження з видобутку самок. В цілому ж, популяція косуль впевнено зростає на наших просторах.

Козуля навесні

Весняний ліс зеленіє повільно, проте на землі вже з’являється перша молода рослинність. Наст закінчився, піднімаються річки, у більшості хутрових та копитних активно проходить линька. Після сходу снігу, козулі, які раніше займали височини, тепер відправляються ближче до водопоїв. Ці тварини віддають перевагу рідкісні ділянки лісу, з великою кількістю галявин і полян, де рослинність з’являється в першу чергу. Поки земля не покрилася густим лісовим килимом рослинності, козулі все ще харчуються корою і пагонами молодих дерев.

Продовжують зростати роги у молодих самців, у дорослих особин вони вже починають галузиться. На рогах, на початок квітня, все ще залишаються шматки шкіри і шерсть, які самці старанно стирають про ближні стовбури дерев. Для того, щоб заповнити втрачений запас мінералів в організмі, прискорити линьку і зростання рогів, тварини часто відвідують ближні солонці.

Самки тримаються невеликими стадами, що складаються з інших самок і свого останнього приплоду. Самці, які досягли однорічного віку потроху відокремлюються, утворюючи невеликі групи. Особливості організму самок косуль, дозволяють відстрочити вагітність після гону. Плід, починає розвиватися в утробі самки тільки в січні, а молодняк з’явиться на світ лише ближче до кінця наступного місяця. Як правило, в одному приплоді з’являється від 2 до 3 дитинчат, частина з яких загине від зубів хижака.

Цікаві факти про козулю

1. Рогу у молоденьких Козуль виглядають в формі дудок.
2. Козулі просто чудово плавають і без особливих зусиль пропливають річки Єнісей і Амур під час еміграції.
3. Побачивши небезпеку, тварина починає голосно тупати, тим самим попереджаючи про небезпеку своїх родичів.
4. Тікаючи від хижаків, козулі можуть розганятися до60 км / год – більше, ніж швидкість рисі або вовка, але бігти вона так зможе не довго.
5. Самку козулі легко можна приручити – вона спокійна, бо не норовиста і зовсім не агресивна, а ось з самцем все набагато важче – його приручити практично не можливо.
6. Самці можуть мати гарем, – живуть з двома-трьома самками.
7. Деякі самки не беруть участь в літніх гонах, а розмножуються в грудні. Але що цікаво: вони приносять дитинчат, як і інші козулі, так як під час вагітності зародки не проходять латентний період.