§ 39. Клімат і органічний світ Антарктиди

Клімат Антарктиди і Антарктики. Антарктида — найхолодніший материк планети. Найсуворіший на Землі клімат характерний для зони високого антарктичного плато. Середньодобова температура цієї найвищої внутрішньої частини Антарктиди влітку становить -30-35 °С, взимку — близько 70 °С нижче нуля. Опадів впродовж року тут випадає дуже мало — 20-60 мм.

В усі боки від високого антарктичного плато простягається зона антарктичного схилу завширшки 600-800 км. У ній панують постійні стокові вітри, швидкість яких становить 9-13 м/с. Ці вітри, дійсно, ніби стікають із крижаного купола материка до океанів. У цій зоні клімат вже не такий суворий. Температура повітря влітку тут становить -20-25 °С, взимку — -40 °С. Значно зростає кількість опадів — 200-300 мм на рік.

Пригадайте, зона якого атмосферного тиску сформувалася над материком. Як вона впливає на клімат Антарктиди?

У зоні антарктичного узбережжя клімат сухий, зі значною кількістю сонячних днів. Влітку температура повітря становить близько 0 °С. Взимку вона опускається до -10-25 °С, іноді — до -40 °С.

В океанічній смузі, що прилягає до Антарктиди виділяється холодна зона дрейфуючої криги з майже незмінною похмурою погодою й туманами. Вона поділяється на дві підзони: східного й західного дрейфу криги.

В Антарктиді знаходиться полюс холоду Землі. Тут, на російській станції «Восток», зареєстровано температуру -89,2 °С.

Навіть середньомісячна температура серпня тут нижче -71 °С. Про Полюс холоду світу на цій арктичній станції можна говорити лише відносно, але все ж це мінімальна з виміряних людиною температур безпосередньо на Землі. Цілком ймовірно, що в інших частинах Антарктиди температура опускається і нижче вже зафіксованої позначки, однак немає кому реєструвати цю температуру. Теоретичні розрахунки вчених показали, що в Антарктиді морози можуть досягати позначки -100 °С.

В умовах температури, нижчої за -70 °С, працювати чи просто ходити поза межами опалюваного приміщення майже неможливо. Змінюються властивості речовин, наприклад, метал стає крихким як скло, а рідке паливо перетворюється на густу речовину.

Мал. 154. Бельгійська станція «Принцеса Елізабет»

Для збереження природи материка на бельгійській арктичній станції «Принцеса Елізабет» втілюється в життя проект з використання сонячної та вітрової енергії (мал. 154).

Антарктида — єдиний материк, де не буває гроз. Він є ніби своєрідною «морозильною камерою» Південної півкулі. Сюди не проникають численні океанічні циклони. Якщо таке все ж трапляється і потужні, порівняно теплі й вологі повітряні маси прориваються у внутрішні райони Антарктиди, грози все одно не буде.

Під впливом вимороженого повітря та дуже холодної поверхні материка теплі і вологі повітряні маси швидко змінюються. Волога перетворюється у сніг або кришталики льоду. Надзвичайно холодний клімат Антарктиди виконує і певні загальнопланетарні функції.

Які тварини та рослини можуть пристосуватися до життя в цих суворих природно-кліматичних умовах і як вони це роблять?

Органічний світ Антарктиди. Більша частина Антарктиди — це антарктична пустеля, яка не має рослинного покриву, тварин, ґрунтів. Лише у деяких місцях узбережжя та на островах влітку тане сніг. Це антарктичні оази, де можуть рости мохи й лишайники (мал. 155).

Мал. 155. Антарктична оаза в районі Землі Королеви Мод

Холодні води Антарктики багаті на планктон. Це чудова їжа для китів, тюленів, різних риб і птахів. Усе живе в Антарктиді може знайти собі поживу лише в океані (мал. 156).

Сині кити можуть досягати довжини 30 м і ваги 150 т. Тут водяться зубаті кити-кашалоти і хижі косатки (мал. 157).

Мал. 156. Синій кит у водах Антарктики

Мал. 157. Хижі косатки

Кашалоти досягають довжини 20 м і ваги 60 т. Косатки можуть досягати довжини 10 м, ваги 8 т і розвивають швидкість до 60 км/ год. Вони полюють на рибу і тюленів. На узбережжі Антарктиди поширені ластоногі. Тут є декілька видів тюленів. Найвідоміші — плямисті морські леопарди та морські слони. Найвідомішими мешканцями Антарктиди є пінгвіни. Ці нелітаючі птахи чудово плавають. Вони живляться рибою, креветками, молюсками і нерідко самі стають здобиччю хижих косаток. В Антарктиді є 17 видів пінгвінів. Найпоширеніший серед них — пінгвін Аделі (мал. 158).

Мал. 158. Пінгвіни Аделі

Мал. 159. Імператорський пінгвін

Символом Антарктиди є імператорський пінгвін (мал. 159). Він — найбільший з пінгвінів. Зріст цих птахів досягає 120 см, а маса — 50 кг. Груди й живіт у них завжди сніжно-білі, а голова й спина — чорні й блискучі. Імператорським пінгвінам за розмірами поступаються королівські. Вони досягають висоти 96 см. Будова їхнього тіла самою природою призначена для пірнання й плавання під водою. Полюючи за дрібною рибою, планктоном, невеликими головоногими молюсками, королівські пінгвіни віддаляються від берега на 800-1000 км.

Пташенят пінгвіни виводять взимку. Гнізд у них немає і знесені яйця вони лапами притискують до свого теплого пуху під животом.

Пінгвіни Аделі відрізняються від імператорських і королівських не лише меншими розмірами, а й особливостями вдачі. Вони дуже товариські й веселі. Цікаво спостерігати за Аделі, коли вони повертаються з океану на суходіл. Пінгвіни намагаються вискочити на берег із розгону, стрибком. Якщо одразу зробити цього не вдається, то вони кумедно дряпаються по схилу, допомагаючи собі навіть дзьобом. Пінгвіни Аделі дуже дружні. Якщо до колонії наближається хтось сторонній, наприклад, пінгвін іншого виду, вони миттю дають йому відсіч: клюють, б’ють крилами, штовхають. Може дістатися і необережній людині. Пінгвіни Аделі самовіддано кидаються їй навперейми, щоб не дати можливості просуватися вперед.

Клімат найхолоднішого материка планети з областю постійного високого атмосферного тиску в центрі характеризується низькими температурами повітря, постійними сильними стоковими вітрами і незначною кількістю опадів. Мінімальна зареєстрована тут температура -89,2 °С.

Більша частина материка не має рослинного покриву, тварин, рослин і ґрунтів. Це антарктична пустеля.

Усе живе в Антарктиді мешкає лише в океані або поблизу його узбереж. Це сині кити, косатки, тюлені, пінгвіни, поморники, полярні крячки тощо.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

• 1. В якій частині Антарктиди клімат найхолодніший? Де знаходиться Полюс холоду Землі?
• 2. Чому в Антарктиді панують стокові вітри?
• 3. Що таке арктичні оази, де вони розташовані?
• 4. Поясніть, чому в останні десятиліття біля берегів Антарктиди зросла кількість айсбергів.
• 5. Які тварини водяться в океанах поблизу берегів Антарктиди?

• Першими європейцями, які ступили на берег Антарктиди, були капітан норвезького судна «Антарктик» Крістенсен і один з пасажирів його судна Карлстен Борхгревік – природознавець. Це сталося в 1895 році.
• Антарктика — не тільки найхолодніше, але і саме сухе місце на Землі. Поверхня і клімат цієї місцевості так нагадують поверхню Марса, що тут NASA проводили випробування космічної програми «Вікінг». На материку є так звані Сухі долини — місце, де поєднання холоду і сухості досягають абсолюту. Опадів тут не було більше двох мільйонів років!
• 21 липня 1983 року на території Антарктиди було зареєстровано найнижчу температуру повітря на Землі за всю історію метеорологічних вимірів — 89,2 градуса нижче нуля. 9 грудня 2013 року на конференції Американського геофізичного союзу група американських дослідників повідомила про те, що 10 серпня 2010 року температура повітря в одній з точок Антарктиди опускалася до -93,2 °С. Цю інформацію отримано в результаті аналізу супутникових даних NASA — Національної аерокосмічної агенції США. Проте, на думку одного з авторів повідомлення Теда Скамбоса, зафіксована температура не буде зареєстрована в якості рекордної. Чому? Тому що її було визначено в результаті супутникових вимірів, а не за допомогою звичайного для метеорологічних вимірювань термометра.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ БЕСІДИ

• 1. Яке значення для дослідження Антарктиди мало відкриття та підкорення людиною Південного полюса? Хто і коли це зробив?
• 2. Що таке антарктична пустеля? Чим відрізняються антарктичні пустелі від пустель інших материків?
• 3. Які наслідки має прискорення процесу танення снігового покриву Антарктиди для інших територій Землі?

ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ

Заповніть таблицю в зошиті:

Океани, що омивають Антарктиду

Тихий океан

Атлантичний океан

Індійський океан

Моря, що належать до басейну цього океану

ВИКОРИСТОВУЄМО ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ

1. Скористайтеся матеріалами шкільної бібліотеки і підготуйте коротке повідомлення про дослідників Антарктиди: Р. Амундсена, Р Скотта.

2. Прочитайте щоденник Роберта Скотта. Електронний режим доступу: http://robertscott.ru. Розкажіть, що вразило вас найбільше.

ПРАЦЮЄМО В ГРУПІ

Об’єднайтеся в групу зі своїми однокласниками та підготуйте коротку презентацію на одну з тем «Органічний світ Антарктиди», «Дослідження Антарктиди міжнародними науковими станціями», «Антарктида – кухня клімату Землі».

ПРОВОДИМО НАУКОВО-ТВОРЧИЙ ПОШУК

Проведіть дослідження на тему «Антарктичний туризм». Найбільш цікавими фактами поділіться на наступному уроці географії.

Клімат Антарктиди: доповідь

Антарктида – найхолодніший материк Землі, відкритий російськими мореплавцями Ф. Ф. Беллинсгаузеном і М. І. Лазарєвим в 1820 р.

Антарктида майже повністю лежить в антарктичному кліматичному поясі. На формування клімату не тільки Антарктиди, але і оточуючих її водних просторів великий вплив робить материкове заледеніння – найбільший в світі джерело холоду. І хоча довгим полярним днем ​​материк отримує багато сонячної радіації, 90% її відбивається назад в атмосферу. Взимку протягом декількох місяців тут панує полярна ніч.

Ніде на планеті немає такого сталості низьких температур протягом усього року, як в Антарктиді. Середні липневі (зимові) температури коливаються від -60 ° C у внутрішніх частинах до -32 ° C поблизу узбережжя. На станції Схід була зареєстрована найнижча температура на Землі: -89 ° C. Січневі (літні) температури значно вище, але і вони негативні (від -32 ° C до -20 …- 16 ° C). Таким чином, хоча річні амплітуди температур і великі, але коливання ці відбуваються в межах «від холодно до дуже холодно». На узбережжі материка температура повітря взимку рідко опускається нижче -40 ° C, а влітку вона піднімається до 0 ° C.

Над крижаним панциром Антарктиди через постійне і сильного охолодження повітря формується область високого атмосферного тиску. Маси холодного повітря, стікаючи з високих центральних частин, утворюють найсильніші стокові вітри. Їх швидкість досягає 30-50 м / с і більше. Вітри володіють такою силою, що зривають з місця і відкидають на великі відстані важкі вантажі, перешкоджають пересуванню. Сухий сніг, який вони несуть, «перепилює» товсті канати.

За низької температури кількість опадів в центральних частинах Антарктиди невелика – від 50 до 100 мм, що пояснюється високим атмосферним тиском. Значно більше опадів випадає на антарктичних островах, що лежать в субантарктичному поясі. Кліматичні умови тут менш суворі: зимові температури опускаються трохи нижче 0 ° C, а літні рідко перевищують +10 ° C. Але і тут дмуть ураганні (до 75 м / с) вітри, що викликають найсильніші шторми.

Антарктида – материк, суворі кліматичні умови якого є наслідком його положення в межах південного полярного кола.

Антарктида: клімат, тваринний світ і цікаві факти

Клімат Арктики і Антарктиди багато в чому схожий – своєю суворістю і екстремальними природними умовами. Про другу з полярних областей ми сьогодні і поговоримо. Клімат Антарктиди коротко можна охарактеризувати як найсуворіший на всій земній кулі. Пов ‘язано це з особливостями положення материка щодо поверхні планети. Крім невеликої площі північної частини півострова, територія континенту розташована в зоні Антарктики.

• Клімат в Антарктиді в давнину
• Кліматичні зони Антарктиди
• Природа материка – головні особливості
• Про радіаційний баланс континенту
• Полярний день і ніч у Південній півкулі
• Літо в Антарктиді
• Чи тепло на материку?
• Антарктичні течії
• Оазиси в Антарктиді
• Як виглядає Антарктида влітку
• Клімат Антарктиди і тваринний світ
• Ссавці
• Кого ще можна зустріти на материку
• Птахи Антарктиди
• Інші представники пташиного світу
• Інші представники фауни

Мабуть, найпівденніший із земних континентів – найбільш загадкове місце на всій планеті. Скуті льодом простори його не поспішають розкривати людині свої природні секрети. В умовах екстремально холодного клімату Антарктиди відважні дослідники працюють на розташованих там спеціальних наукових станціях.

Згідно з підрахунками вчених, площа в 13 661 000 квадратних кілометрів континенту покрита льодом. В області Антарктики лежить Південний полюс нашої планети. Територія її не належить до жодної з держав. Згідно з міжнародними договорами, на ній забороняється розробляти корисні копалини. Дозволена виключно дослідницька і наукова діяльність.

Клімат в Антарктиді в давнину

У глибокому минулому антарктичній плиті були притаманні менш суворі погодні умови порівняно з сучасним геологічним часом. У наші дні на материку практично неможливо застати температуру вище 0 ^ С. У мезозойську еру за часів розколу стародавньої суші Пангеї на окремі частини земної кулі відрізнявся більш м ‘яким кліматом. Материк Антарктида в ту епоху був розташований ближче до екватора (тобто північніше). Поверхня його була покрита тропічними лісами.

Через мільйони років під час переміщення плит земної кори материка антарктична плита змістилася в приполярну область.

Дане переміщення ділянки земної кори на південь призвело до виникнення на суші льодового щита, що став основною причиною зниження температури на всій планеті. Особливо наочно проявилися температурні зміни на території Південної півкулі.

До моменту переміщення антарктичної плити в полярну область поверхня планети зазнала важливих змін, суть яких – у закритті стародавнього океану Тетіса, формуванні сухопутного перешийка між плитами, що становлять території нинішніх Південної і Північної Америк, формуванні навколо антарктичного материка кругової холодної полярної течії.

Теплі умови земної погоди зникли, полярні та приполярні області зазнали оледеніння. У них утворилися пустельні райони з суворими і посушливими погодними умовами.

Кліматичні зони Антарктиди

Таких є дві. Втім, частина вчених північну віконечність материка відносять до помірної кліматичної зони. У цих областях попри суворі погодні умови не існує полярного дня та полярної ночі. Географічне положення материка є причиною, яка не дає розтанути льодовому покриву.

Це відбувається незважаючи на те, що поверхня планети в даній області отримує досить велику кількість теплової сонячної енергії. Своєрідні та унікальні погодні умови можна вважати однією із загадок клімату Антарктиди.

Природа материка – головні особливості

Цей континент розташований вище всіх інших над рівнем моря. Пов ‘язана ця обставина із материком, що закриває поверхню, потужним панцирем з льоду. Покрив його сягає товщини 4,5 тис. м. Подібний грандіозний крижаний панцир впливає на кліматоутворення всієї планети.

Який клімат Антарктиди вважається найбільш екстремальним? Особливо суворі умови – у внутрішньоконтинентальних районах. Опадів там практично не буває. Їх сумарний обсяг – не більше 50 мм за рік (на іншій території планети опади випадають в річному обсязі діапазоном від 100 до 250 мм). Температура глибинних областей часто опускається до – 64 ºС взимку і – 32 ºС влітку. Мінімум зареєстрованої на земній кулі температури склав близько 90 ст.1С. Даний показник зафіксували дослідники на станції “Схід”.

Глибинні області континенту характеризуються сильними вітрами зі швидкістю, що досягає 80-90 м/с. Вітер, що дає внутрішню область, посилюється, досягаючи узбережжя.

Який клімат в Антарктиді можна назвати відносно щадним? Субарктичній зоні притаманна деяка м ‘якість. Туди потрапляє частина північної віконечності суші. У цьому поясі утворюються опади кількістю понад 500 мм на рік. Влітку тут температура повітря піднімається до нульової позначки.

Зона субарктичного клімату має менш потужний крижаний покрив. Місцями пейзаж складається зі скелястих острівців, покритих лишайниками і мхом. Вплив на узбережжя материка внутрішніх арктичних областей призводить до непридатності їх для людського існування.

Про радіаційний баланс континенту

Протягом тривалого часу вчені вели дослідницьку роботу, вивчаючи суворий клімат Арктики і Антарктиди. Проект був пов ‘язаний зі складанням радіаційного балансу суші. Вони вимірювали радіацію, що отримується від сонця, а також відбивається від льодової та снігової поверхні. В результаті було встановлено, що близько 80% сонячної енергії відбивається від поверхні снігового покриву, а решта 20% поглинаються землею з трансформацією в тепло, велика частина якого розсіюється у вигляді випромінювання в простір.

Вчені підрахували, що південний континент використовує для власних потреб не більше 5% енергії, одержуваної від Сонця. Такий енергетичний баланс притаманний Антарктиді лише в літній період (листопад – лютий). Взимку ж, тривалість якої – з березня по жовтень включно, поверхня Землі там і зовсім не отримує сонячного тепла. При цьому теплова енергія втрачається з тією ж інтенсивністю, що і влітку. Зниженню температури сприяють вітри, що дують з вершин материкових гір.

Полярний день і ніч у Південній півкулі

Як і в Північній півкулі, в Антарктиці існують періоди полярного дня і ночі. Згідно з астрономічними розрахунками 22 грудня вважається днем літнього сонцестояння, а 22 червня – зимового. Сонце (на думку астрономів) в ці дні “” зобов ‘язане “” лише наполовину ховатися (і, відповідно, показуватися) відносно лінії горизонту. Явище астрономічної рефракції, що полягає в заломленні світлових променів в атмосфері, призводить до збільшення тривалості спостереження небесного світила.

Про звичну всім нам зміну ночі і дня в південних широтах можна говорити лише в осінній і весняний періоди. Взимку материк занурюється в умови полярної ночі, влітку цілодобово стоїть полярний день.

Літо в Антарктиді

На узбережжі материка для клімату Антарктиди характерні теплі періоди тривалістю тиждень і більше. Підстилаюча поверхня не переохолоджується сильно. Замість випромінювання тепла в атмосферу вона в цей час його звідти поглинає. Радіаційний баланс приймає позитивне значення з підвищенням температури середовища.

Циркуляція повітря несе до берегів материка, крім тепла, ще й холодні повітряні маси – з глибини суші. Спускаючись з льодовикових плат, вони частково прогріваються. Циркулюють вітри вельми своєрідно. Найчастіше протягом року виходить спостерігати рух їх з одного і того ж сектора. Залежно від його розташування можливі надзвичайно швидкі і різкі зміни погоди.

Ведуть спостереження за кліматом Антарктиди в центрі континенту вчені двох наукових станцій – Амундсена-Скотта і “Сходу”. Зафіксована ними середня зимова температура внутрішніх областей – близько мінус 60-70 ºС, літня – мінус 25-45 ºС. Найбільш високий температурний показник був зареєстрований в 1957 році на станції “Схід” і склав -13,6 ^ С. Пояснювався цей температурний стрибок різким вторгненням на територію материка океанського циклону.

Станція Амундсена-Скотта розташована на Південному полюсі. У зв ‘язку з відносною близькістю узбережжя клімат тут відносно м’ який. Влітку спостерігається велика амплітуда температурних коливань порівняно із зимою.

Чи тепло на материку?

У прибережних районах Антарктиди (особливо на її півострові) температура влітку може підвищуватися до значення + 10-С. Найтепліший місяць там – січень. Температура на берегових схилах у цей час становить + 12-С.

У липні район берегової лінії має температуру від -8 ºС (півостровна зона) до -35 ºС (льодовиковий шельф). Середньорічна швидкість вітру – близько 12 м/с, але за певних умов повітряні маси здатні переміщатися зі швидкістю 90 м/с. Вологість повітряних мас, що спускаються з гір, – 60-80%. В окремих районах вона здатна значно знижуватися.

У рідкісних випадках у півостровній зоні можна спостерігати легку хмарність з випаданням опадів у вигляді снігу. На схилах у нижній області число опадів більше – показник цей сягає 600-700 мм, біля підніжжя – 400-500 мм.

Поєднання великого обсягу опадів з потужними повітряними потоками призводить до появи в даному регіоні материка частих снігових хуртовин.

Антарктичні течії

Світовий океан має зігріваючий вплив на материк, завдяки чому на узбережжі температура рідко падає нижче -40 – С. Середньорічне значення показника дорівнює – 10-12 ºС в прибережних районах і до – 5 ºС на півночі арктичного півострова.

В областях нечисленних оазисів поверхня здатна прогрітися до температури + 2 ºС, а в окремі рідкісні дні – до ще більш високих цифр. На станції Мирний часом фіксувалися випадки прогрівання повітряних мас до температури + 8-С. Загальна тривалість таких періодів зовсім невелика і становить не більше 1000 годин протягом арктичного літа.

Оазиси в Антарктиді

Існуючі на материку оазиси (найбільш великий з них – Сухі долини) займають відносно невелику площу. Влітку в них можна спостерігати воду в її рідкій фазі. Подекуди виявлено озера з прісною та солоною водою. Площа кожного такого оазису (а бувають вони прибережними, гірськими і пришельфовими) коливається від десятків до сотень квадратних кілометрів.

На їх території зводяться дослідні станції. Загальна площа всіх оазисів материка за приблизними підрахунками дорівнює близько 10000 кв. км. Підвищені температурні значення даних областей пояснюються здатністю відкритого ґрунту до посиленого поглинання сонячної радіації. Зрідка скелі прогріваються до температури + 20-С. Рекордом послужив зафіксований на станції Мирний нагрів поверхні до температури + 30. С.

Як виглядає Антарктида влітку

Нагріта земля призводить до швидкого танення снігу. В умовах сухого повітря волога стрімко випаровується. В результаті і ґрунт, і повітря оазисів залишаються сухими. По своєму клімату дані території нагадують холодну суху пустелю.

Ближній до землі шар повітря нагрівається від скель з формуванням висхідних потоків повітря. В результаті може спостерігатися купова хмарність. Ефект зберігається на висоті до 1 кілометра.

Клімат Антарктиди і тваринний світ

Навколишній материк Південний океан відноситься до найдивовижніших екосистем Землі. Це – будинок для величезної кількості найнеймовірніших істот. Більшість з них – мігруючі, оскільки особливості клімату Антарктиди не мають постійного перебування або зимівлі. Але частину видів (іменованих ендемічними) можна зустріти лише на цьому материку. Особливість їх – у вмінні пристосуватися до суворого природного середовища.

Представники місцевої фауни зовсім не бояться людей. Дослідники мають можливість наблизитися до диких тварин з метою кращого вивчення антарктичної фауни. При цьому слід врахувати прописану в антарктичних договорах заборону на дотики до диких тварин.

Коротко поговоримо про найцікавіших представників континенту.

Ссавці

Синього кита можна назвати найбільшою твариною, що мешкає на нашій планеті. Вага його – понад 100 тонн. Це справді вражаюче природне творіння. Незважаючи на розміри, кити справді невловимі. Їм притаманні високорозвинений інтелект, свобода пересування і складне соціальне життя.

Відносяться вони, як і дельфіни, до загону ссавців (назва – китоподібні), тобто є близькими родичами людей, слонів, собак і кішок. Ті, що проводять хоча б частину часу в році поблизу узбережжя континенту, іменуються китами Антарктиди. Крім синього кита, можна вести мову про південний гладкий кит, сейвал, фінвал, горбатий кит, кашалот, касатку, південний малий смугастик, кергеленський морський котик з сімейства вухатих тюленів.

Останній ссавець зовнішністю і манерами чимось схожий на великого собаку. Відносяться такі котики до ластоногим і можуть підтягувати під тіло задні ласти, піднімаючи передніми власну вагу, у зв ‘язку з чим гнучкість їх на суші значно вища, ніж у сородичів. Водяться вони в основному на субарктичних островах.

Інший ссавець Антарктиди – морський леопард. Таке найменування він отримав через плямисте забарвлення тіла. Це один з найбільших хижаків континенту. Харчуються морські леопарди практично будь-якими тваринами – кальмарами, рибами, птахами, пінгвінами, а також дитинчатами тюленів. Занурюються у воду вони не більше ніж на чверть години і в основному мешкають поблизу відкритої води. Плавають зі швидкістю до 40 км/год.

Кого ще можна зустріти на материку

До розряду найбільших антарктичних ссавців можна віднести тюленів-крабоїдів. Часом вони лежать невеликими групами, створюючи враження зграї, хоча в цілому ставляться до одиночних тварин. Незважаючи на назву, крабами вони не харчуються. 95% раціону їх становить антарктичний криль. Решта – риби і кальмари. Зуби крабоїдів, сформовані у вигляді сита, пристосовані для виловлювання крилю у воді.

В Антарктиді можна зустріти тюленів Уедделла. На відміну від попередніх представників фауни їх раціон в основному складають риба і кальмари. Вони є відмінними водолазами, здатними занурюватися на глибину до 600 м і проводити під водою більше години. Оцінити розмір їх популяції дуже складно у зв ‘язку з проживанням на дрейфуючих льодах і близько до Полярного кола.

Про південний морський слон можна говорити як про найбільший з тюленів. Його раціон – головним чином кальмари і раки. Він також відмінно переміщається під водою з глибоким зануренням. Зустрічається на всій території континенту, навіть глибоко на півдні.

Птахи Антарктиди

Типовий представник – антарктична крачка з сімейства крачкових – птах невеликої величини (31-38 см) з розмахом крил 66-77 см. Має чорний або темно-червоний дзьоб і світле оперення з чорною шапочкою на голові. Харчуються крачки крилем і рибою, помічаючи видобуток з повітря і пірнаючи за нею у воду.

Єдиний представник сімейства бакланових, якого можливо зустріти в Антарктиді, – антарктичний синьоглазий баклан. Характерна особливість зовнішності – жовто-помаранчевого кольору наріст поруч з основою дзьоба і яскравого кольору ока. Довжина тіла його 68-76 см.

Харчується баклан головним чином рибою. Часом ціла зграя птахів утворює “пастку” “для їжі, пірнаючи у воду і допомагаючи один одному добувати її. Занурюватися вони можуть на глибину понад 100 метрів. Під час плавання їх крила щільно притиснуті до тіла, а перепінчасті лапи активно працюють.

Інша представниця пташиного світу материка – біла іржанка, що веде наземний спосіб життя. При ходьбі для неї характерне кивання головою подібне голубам. Перепінчастих лап для плавання у неї немає. Їжа іржанки мешкає на землі. Характерна поведінка – всеїдність і схильність до крадіжки здобутого корму (риби і криля) у пінгвінів. Часом може ласувати яйцями і пташенятами.

Інші представники пташиного світу

Серед інших представників літаючої фауни материка можна згадати капського голубка з сімейства буревісників, снігового буревісника, мандрівного альбатроса, південного полярного поморника, південного гігантського буревісника.

Слід згадати також нелітаючих птахів – імператорського пінгвіна (найбільшого в світі, середня вага його близько 30 кг), а також королівського пінгвіна (другого за величиною) зростом 70-100 см, з яскравим оперенням, що харчуються рибою і кальмарами. Інший вид пінгвінів – субантарктичний (відомий також як папуанський). Його ознака – широка біла смуга на голові і дзьобі.

Інші представники фауни

Антарктичним крилем називають дрібне ракоподібне, що мешкає великими групами. Щільність його на кубічний метр становить часом 10000-30000 окремих особин. Їжа його – фітопланктон. Криль здатний вирости до 6 см в довжину і важить близько 2 грам. Термін життя – близько 6 років. Це – основа екосистеми Антарктиди і найпоширеніший представник біомаси.

Єдиний вид комахи (яка не літає), який можна зустріти в Антарктиді, відомий під латинською назвою Belgica antarctica. Довжиною воно 2-6 мм, чорного забарвлення. Комаха може витримувати зміни антарктичного клімату і протягом 2-4 тижнів здатна існувати без кисню, але при температурі нижче – 15 ºС вона гине.