Строки корисного використання (експлуатації) основних засобів

У ПКУ відсутній цей термін. Втім згідно з пп. 14.1.84 ПКУ інші терміни для цілей розділу III ПКУ використовуються у значеннях, визначених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Тож з метою застосування цього терміну у податковому обліку слід звертатись саме до цих документів, але наведемо також визначення не тільки з них.

Строк корисної експлуатації: а) період, протягом якого очікується, що актив буде придатним для використання суб’єктом господарювання; або б) кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, що їх суб’єкт господарювання очікує отримати від активу (п. 6 МСБО 16 “Основні засоби”).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Такий строк встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) (п. 4, 23 П(С)БО 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. N 92).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період у часі, протягом якого активи будуть використовуватися суб’єктом бухгалтерського обліку в державному секторі або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний суб’єктом бухгалтерського обліку в державному секторі обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 4 Національного П(С)БО в державному секторі 121 “Основні засоби”, затвердженого наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. N 1202, який набирає чинності з 01.01.2013 року).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ (п. 2.1 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Держказначейства від 17.07.2000 р. N 64).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 1.4 Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою НБУ від 20.12.2005 р. N 480).

Тож в усіх випадках строк корисного використання (експлуатації) – це строк, який визначає підприємство самостійно, виходячи з очікуваних економічних вигод, технічних та якісних його характеристик, морального і фізичного зносу, а також інших факторів, які можуть вплинути на можливість використання основного засобу.

Обмеження в бухгалтерському обліку щодо встановлення строків корисного використання основних засобів випливає лише з визначення основного засобу – він повинен бути більше одного року (п. 4 П(С)БО 7).

Для віднесення матеріального активу до основних засобів у податковому обліку його строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію також повинен становити понад один рік (пп. 14.1.138 ПКУ). Втім для різних груп основних засобів п. 145.1 ПКУ встановлено додаткові мінімально допустимі строки корисного використання основних засобів (мінімально допустимі строки їх амортизації). Для правильного тлумачення цього “доповнення” у ПКУ слід встановити причину його наявності.

Вплив строку корисного використання (експлуатації) на розмір амортизації

На нашу думку, встановлені у п. 145.1 ПКУ мінімально допустимі строки правильніше називати мінімально допустимими строками з метою нарахування амортизації основних засобів.

Справа в тому, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Суми нарахованої амортизації відносяться до складу відповідних витрат або включаються до собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

З цього випливає, що чим більший строк, тим меншу суму амортизації підприємство зможе відносити до витрат (собівартості) і навпаки. Виключення становить лише виробничий метод нарахування амортизації, при якому розмір амортизації не залежить від строку корисного використання (експлуатації).

Тож законодавці, наближаючи податковий облік до бухгалтерського, так і не наважились на їх поєднання через можливі ризики щодо зменшення строку корисного використання (експлуатації) підприємством з метою більш швидкого відображення витрат і, відповідно, зменшення оподаткованого прибутку. Тобто саме можливі фінансові втрати Державного бюджету слід вважати причиною встановлення законодавцем обмежень у визначенні строків корисного використання (експлуатації).

Призвело це до необґрунтованого (без чіткого розуміння особливостей кожного об’єкта) встановлення мінімального обмеження такого строку.

Чи слід встановлювати два окремі строки корисного використання (експлуатації) основних засобів для цілей бухгалтерського і податкового обліків?

Відповідно до пп. 145.1.2 ПКУ нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 ПКУ.

У вищенаведеній нормі дехто може побачити вимогу щодо встановлення в наказі двох строків експлуатації: окремо для цілей бухгалтерського і податкового обліків.

На нашу думку, наведена норма говорить не про додаткове встановлення в наказі окремого строку для цілей його застосування у податковому обліку, а про те, що нарахування амортизації в податковому обліку здійснюватиметься виходячи: або із встановленого підприємством строку корисного використання (експлуатації) або із мінімального строку в залежності від того, який з цих строків більший.

Додатково це підтверджує той факт, що у підприємства може бути лише один визначений строк корисного використання об’єкта, а не кілька.

Звернемо увагу також на консультацію фахівців податкових органів Ірини Мельник та Олексія Задорожного “Який мінімальний строк корисного використання “старих” основних засобів?”, опубліковану в журналі “Баланс” N 43 від 30.05.2011 року. На їх думку, підприємство взагалі не вправі встановлювати строки корисного використання менші за мінімальний строк, а якщо на дату набрання чинності розділу ІІІ ПКУ встановлено строки менші, ніж мінімальні, то підприємство має їх обов’язково переглянути.

Принципово не згодні з такою позицією працівників податкових органів. Насамперед, ми вже звернули увагу, що фраза “не менше ніж визначено в пункті 145.1” повинна відноситись не до наказу, а до нарахування амортизації з метою оподаткування. Тобто пп. 145.1.2 ПКУ слід читати таким чином: “Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, … але не менше ніж визначено в пункті 145.1 …”.

Зауважимо, що ПКУ не має права втручатись в правила ведення бухгалтерського обліку. Він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а не у сфері бухгалтерського обліку (п. 1.1 ПКУ). Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, а не навпаки (п. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. N 996-XIV). Для розрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень ПКУ (п. 44.2 ПКУ).

Тобто можливі три ситуації із встановленням строку корисного використання (експлуатації).

1. Строк корисного використання (експлуатації) > Мінімальний строк

Застосовуватиметься в обох обліках строк корисного використання (експлуатації), встановлений підприємством. Амортизація у податковому і бухгалтерському обліках співпадатиме (за умови відсутності впливу інших обмежень).

2. Строк корисного використання (експлуатації) = Мінімальний строк

Амортизація у податковому і бухгалтерському обліках співпадатиме (за умови відсутності впливу інших обмежень).

3. Строк корисного використання (експлуатації) < Мінімальний строк

Застосовуватимуться окремі строки. В бухгалтерському обліку – строк корисного використання (експлуатації), встановлений підприємством. В податковому обліку – мінімальний строк. Амортизація у податковому і бухгалтерському обліках не співпадатиме.

Щодо строків корисного використання (експлуатації) об’єктів, які введені в експлуатацію до 1 квітня 2011 року

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ строк корисного використання об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III ПКУ визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених п. 145.1 ПКУ.

Тобто порівнювати мінімальний строк слід із повним строком корисного використання (експлуатації), який включає в тому числі фактичне використання об’єкта до 01.04.2011 року, а не з частиною строку після цієї дати.

Чи можлива ситуація, при якій в податковому обліку буде нараховуватись амортизація при фактичній відсутності об’єкта основного засобу?

Таке питання може виникнути у випадку, коли мінімальний строк більший за строк корисного використання (експлуатації). Але і в цьому разі такого не буде.

Відповідно до п. 146.16 ПКУ у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.

Тобто застосування для цілей податкового обліку мінімального строку замість встановленого підприємством строку корисного використання (експлуатації) спричинить відображення значної суми витрат в періоді ліквідації об’єкта основного засобу. Фактично обмеження щодо мінімального строку відкладає визнання частини витрат в податковому обліку на останній період використання основного засобу (на період ліквідації об’єкта).

Олег Коваль,

Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»

Групи основних засобів

Нижче перелічені групи основних засобів згідно пунктy 138.3.3 Податкового кoдeкcу (в дужках вказаний мінімально допустимий термін корисногo використання).

Конкретний термін експлуатації вказуйте в наказі підприємства (або розпорядженні) про введення в експлуатацію конкретного об’єкту ОЗ. Це вимога пункту 23 ПСБО 7. Дивіться приклад такого наказу >>.

Метод амортизації зазвичай містить у собі Наказ про облікову політику (дивіться для орієнтиру розділ онлайн-конструктора облікової політики, присвячений основним засобам >>). Якщо обліковою політикою метод амортизації не врегульований, вкажіть його в наказі про введення в експлуатацію, приклад якого надано вище.

Групи основних засобів – 2024

02. Капітальні витрати нa поліпшення земель, нe пов’язані з будівництвом (15рокiв).

03. Будівлі (20), споруди (15 рокiв), передавальні пристрої (10 рoків).

04. Машини тa обладнання (5)
З цієї групи 4: електронно-обчислювальні машини, іншi машини для автоматичного оброблення iнформації, пов’язaнi з ними засоби зчитування aбo друку інформації, пов’язaнi з ними комп’ютepнi програми (кpiм програм, витрати нa придбання якиx визнаються роялті, та/абo програм, якi визнаються нематеріальним активом [довідково: до нематеріальних активів відносять . ]), іншi інформаційні системи, комутатори, модулі, модеми, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення тa засоби їх підключення дo телекомунікаційних мереж, телефони (в тoму числi стільникові), мікрофони i рації, вaртість яких перевищує 20000 гривень (було до 23.05.2020 р. – 6000 гривень; до 01.09.2015 було 2500 гривень) – мінімальний строк використання 2 роки.

05. Транспортні засоби (5років).

06. Інструменти, прилади, інвентар (меблі) (4роки).

08. Багаторічні насадження (10років).

09. Інші основні засоби (12років).

10. Бібліотечні фонди (немає).

11. Малоцінні необоротні матеріальні активи (немає).

12. Тимчасові (нетитульні) споруди (5 рoків).

13. Природні ресурси (немає).

14. Інвентарна тара (6рокiв) [додаткoво: Облік зворотної тари].

16. Довгострокові біологічні активи (7).

Дивіться консультації про оподаткування та ОЗ: Відео про бухоблік (в т.ч. про ОЗ).

Ще сторінки за темами Групи основних засобів, основні засоби:

• 01. Облік оренди основних засобів.
• 02. На сторінці Класифікація основних засобів дана класифікація груп основних засобів для бухгалтерського, а не податкового обліку ОЗ.
• 03. Придбання основних засобів (таблиця проводок).
• 04. Продаж основних засобів (таблиця проводок).
• 05. Документальное оформление основных средств.
• 06. Безоплатно отримані основні засоби.
• 07. Списання основних засобів – 2024 (таблиця проводок).
• 08. Переоцінка основних засобів.
• 09. Рахунок 10 Основні засоби (субрахунки 100, 101, 102, 103, . ).

• < Налог на прибыль - 2024
• Ставка податку на прибуток >

↓ Скачайте безкоштовні довідники ↓

Основні засоби: як визначити строк корисного використання

Специфіка обліку основних засобів у тому, що оскільки вони є необоротними активами, то на фінрезультат вони впливають не одномоментно, а протягом строку корисного їх використання шляхом нарахування амортизації. Як встановити строк корисного використання? Що при цьому врахувати та як не промахнутись із його визначенням?

Що вважати строком корисного використання

П(С)БО 7 “Основні засоби” під строком корисного використання (експлуатації) розуміє очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 4 П(С)БО 7).

В свою чергу п. 6 МСБО 16 “Основні засоби” значно ширше дивиться на такий термін і трактує його як:

• період, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання підприємством, або
• кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, що їх компанія очікує отримати від активу.

Як бачимо, міжнародний бухстандарт не звужує строк корисної експлуатації до періоду фактичного використання об’єкта. Навпаки, говорить про загальний термін його придатності.

Крім того, МСБО 16, на відміну від П(С)БО 7, не вимагає призупиняти нарахування амортизації на період простою основного засобу, його модернізації, модифікації чи іншого виведення із експлуатації. За логікою міжнародних стандартизаторів, в цей період основний засіб також може зношуватись (приміром, якщо ми говоримо про моральний знос тощо).

Зокрема, п. 56 МСБо 16 говорить, що майбутні економічні вигоди, втілені в активі, споживаються переважно через використання активу. Проте інші фактори, такі як технічне або комерційне старіння, а також моральний і фізичний знос активу (в той час, коли цей актив
не використовують), часто призводять до зменшення очікуваних від активу економічних вигід.

За МСБО 16 строк корисного використання стартує саме з періоду, коли об’єкт готовий до експлуатації (§55 МСБО 16). Тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Саме з цього моменту починає нараховуватись амортизація на такий об’єкт.

Водночас за П(С)БО 7 підприємству слід розпочати амортизацію активу (дати старт строку корисного використання) з моменту початку його фактичного використання. Тобто коли він почав приносити економічні вигоди (п.п. 4, 23 П(С)БО 7). Водночас, за нацстандартом компанія має припинити нарахування амортизації основного засобу період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Хоча дефініція строку корисного використання за П(С)БО і МСБО трішки різниться, в одному вони сходяться – обидва стандарти визнають, що така категорія по своїй природі суб’єктивна. Це й логічно, позаяк неможливо наперед вгадати, скільки той чи інший об’єкт прослужить. Тим не менше, стандарти дають бухгалтеру декілька правил, які зорієнтують в питанні визначення строку корисного використання основного засобу.

Як визначити строк корисного використання

Рекомендації щодо того, що врахувати при визначені строку корисного використання, містить п. 24 П(С)БО 7. Він рекомендує зважати на:

• очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

На цьому, на жаль, рекомендації П(С)БО закінчуються. Однак логічно, що такий перелік – не вичерпний. Адже компанія може володіти іншою інформацією (технічною документацією, експертним висновком тощо) чи мати відповідний досвід роботи із конкретним об’єктом.

МСБО 16 в цьому плані більш багатослівний. Він, зокрема, зазначає (див., § 56), що до зменшення економвигод може призводити не лише строк фактичного використання об’єкта, а й такі інші фактори як:

• технічне або комерційне старіння;
• моральний і фізичний знос активу, коли його не використовують.

Тому для визначення корисного строку експлуатації активу МСБО 16 рекомендує брати до уваги всі такі чинники:

1. очікуване використання активу. У такому разі слід врахувати очікувану потужність або фізичну продуктивність активу;
2. очікуваний фізичний та моральний знос, залежний від операційних чинників. Мовиться про те, що компанія для оцінки зносу не повинна брати до уваги ряд факторів. Зокрема, кількість змін, протягом яких має використовуватися актив, програму ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також нагляд за активом та його обслуговування тоді, коли актив не використовують;
3. технічний або комерційний знос. Підприємству слід врахувати той знос, який виникає через зміни та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на вироблені активом продукти чи послуги. При чому очікувані майбутні зменшення ціни продажу товару або послуги, виготовленого за допомогою певного активу, можуть вказувати на очікування технічного або комерційного зносу такого активу, що, своєю чергою, може відображати зменшення майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі;
4. правові або подібні обмеження використання активу, такі як закінчення строку пов’язаної з ним оренди.

Також врахуйте, строк корисної експлуатації активу може бути меншим, ніж строк його економічної експлуатації. Така ситуація трапляється, коли політика управління активами компанії включає в себе їхнє вибуття після деякого визначеного часу або після споживання певної частки економічних вигід, утілених в активі. Розрізняти такі строки рекомендують і міжнародні аудитори: «Сроком полезного использования актива называют период, в течении которого текущий владелец актива будет получать выгоды, но необязательно весь потенциальный срок службы актива. Обычно эти сроки будут отличаться»[1].

В будь-якому разі §57 МСБО 16 наказує, що оцінка строку корисного використання активу спиралась на судження, яке ґрунтується на досвіді використання компанією подібних активів.

Приклад 1

Компанія у зв’язку із оптимізацією витрат на зберігання і доставку вирішила побудувати власний склад. До моменту завершення будівництва як проміжний варіант було вирішено придбати складське приміщення вартістю 2 560 тис. грн. Його планують використовувати лише 4 роки і надалі продати.

У такому разі строк корисного використання об’єкта (складу) становитиме 4 роки. Саме протягом цього терміну компанія має амортизувати такий актив, а потім – перевести його на субрахунок 286 «Необоротні активи, утримувані для продажу».

Приклад 2

Компанія придбала виробниче обладнання вартістю 870 тис. грн.. Згідно техдокументації, цей об’єкт спроможний виготовити 1 млн. деталей. Компанія в минулому уже двічі придбавала така обладнання. В першому випадку воно виготовило 1200 тис. деталей, а в другому – 1320 тис. деталей.

У такому випадку компанія може встановити строк корисного використання обладнання в 1200 тис. деталей, що значно більше, ніж передбачає технічна документація.

Податкові строки амортизації: чи потрібно враховувати

Платникам податку на прибуток не варто забувати про мінімальні податкові строки корисного використання основних засобів, закріплені в пп. 138.3.3 ПКУ. На них слід обов’язково зважати при розрахунку податкової амортизації тим прибутківцям, які застосовують різниці із р. ІІІ ПКУ. Мовимо про компанії, річний бухдохід яких більше 20 млн грн., або ж які самостійно прийняли рішення коригувати фінрезультат.

Ті ж прибутківці, які звітують у безкоригувальному режимі, можуть не хвилюватись: на мінімальні податкові строки можна взагалі не зважати. Вони амортизують власні основні засоби протягом самостійно встановленого строку.

Та повернемось до т.зв. коригувальників. Орієнтир на мінімальні строки встановлений саме для розрахунку податкової амортизації, яка зменшує бухфінрезультат за п. 138.1 ПКУ.

При чому важливо: якщо бухгалтерський строк корисного використання менше мінімально допустимого, до прибутківець для податкової амортизації має брати мінімальні із пп.138.3.3 ПКУ.

Водночас, це правило не діє у зворотньому напрямі: якщо бухгалтерський термін більший мінімального податкового, для нарахування податкової амортизації треба брати саме бухгалтерський строк.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 р. у справі № 640/18096/18 [2]

Кодексом не передбачено зміну строку корисного використання об’єктів основних засобів у податковому обліку у разі зміни термінів корисного використання таких об’єктів основних засобів у податковому обліку у разі зміни термінів корисного використання таких об’єктів в бухгалтерському обліку внаслідок проведення поліпшень основного засобу (модернізації, реконструкції).
У разі коли строк корисного використання (експлуатації) активу (об`єкта або окремого компонента основних засобів) в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для групи, до якої включено такий основний засіб або компонент основного засобу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) такого активу, встановлені в бухгалтерському обліку.

В свою чергу, П(С)БУ 7, воліючи полегшити життя бухгалтерам, закріпив можливість встановити строк корисного використання на рівні мінімальних податкових (п. 26 П(С)БО 7). Хоча тут теж важливо бути дуже обережним, оскільки будь-яке розходження бухгалтерського строку від податкового може бути розцінене ДПС як порушення.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 р. у справі № 320/6900/18 [3]

Щомісячні амортизаційні відрахування для податкового обліку були визначені виходячи з термінів експлуатації не менше мінімально допустимих, при цьому, у бухгалтерському обліку використовувалися реальні строки корисного використання об`єктів основних засобів, які визначалися підприємством на основі реальної можливості корисного використання кожного окремо взятого об`єкта основних засобів, що іноді виявлявся меншим за встановлений ПК України, таким чином виникли різниці, які відображені у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Пунктом 11 наказу ТОВ «…» «Про облікову політику підприємства» … визначено, що для визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, визначення терміну корисного використання об`єктів і вибору методів нарахування амортизації використовувати Класифікацію груп основних засобів, нематеріальних активів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації) згідно Податкового кодексу України.

Нормами чинного законодавства не встановлено імперативного зобов`язання відповідності строку корисного використання (експлуатації) об`єкта мінімально допустимим строкам, визначеним згідно ПК України.

Можливість, звісно ж, дуже хороша. Та не забувайте, що повний орієнтир на податкові правила та неврахування реального строку корисного використання об’єкта може призвести до спотворення показників фінансової звітності та наявність на балансі чималої кількості основних засобів із нульовою вартістю.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 р. у справі № 200/4480/19-а [4]

Згідно з актом перевірки встановлено порушення позивачем ПСБО 15 «Дохід» занижено доходи за операцією з надання в оренду нерухомого майна за договором, укладеним з ТОВ «…» на суму 4 649 009,00 грн, оскільки надано майно в оренду з орендною платою 50 000,00 грн щомісяця, по якому нараховує щомісяця витрати на його утримання у вигляді амортизаційних витрат у сумі 81 6501,6 грн. ТОВ «…», на думку податкового органу, у вартості орендної плати не здійснює економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду.

Отже амортизації не є витратою на утримання майна, переданого в оренду та не є витратою з надання майна в оренду.
Таким чином, амортизація не здійснюється для надання послуг з оренди майна.
За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відтак, наведеними нормами чинного законодавства України не передбачено, що розмір орендної плати має бути не менше розміру нарахованої амортизації.

Де прописати строк корисного використання

Строк корисного використання встановлює підприємство самостійно та закріплює його у відповідному розпорядчому акт (п. 24 Методрекомендацій № 561[5]). Ним може бути наказ чи розпорядження по підприємству (див. лист Мінфіну України від 08.08.2012 р. № 31-08410-07-10/19584). Як правило, здійснюють це під час зарахування активу на баланс.

Зауважте: Методрекомендаці № 635[6] не наказують прописувати строк корисного використання кожного основного засобу в наказі про облікову політику. Утім, за бажання, керівництво компанії, враховуючи свою політику управління активами та досвід, може зазначити в такому наказі орієнтовний діапазон строків для кожної групи основних засобів.

Як часто переглядати строк корисного використання ОЗ

Параграф 51 МСБО 16 наказує переглядати строк корисного використання основних засобів принаймні на кінець кожного фінансового року. Це й не дивно, зважаючи на те, як міжнародні стандартизатори ставляться до оціночних суджень. Так, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”. Простіше кажучи, перспективно (з дати такої зміни).

Вітчизняний П(С)БО 7 з цього приводу не такий прискіпливий. Він говорить, що строк корисного використання об’єкта слід переглянути лише в разі зміни очікуваних економвигод від його використання. Тобто щороку проводити тест на зміну очікувань не потрібно.

Якщо такий термін економ служби об’єкта змінився, п. 25 П(С)БО 7 радить нараховувати амортизацію, виходячи із нового строку, починаючи з місяця, наступного за місяцем строку корисного використання.

Зауважте, що податковий погляд на зміну строку корисного використання доволі неоднозначний. З одного боку, ПКУ повністю відсилає в цьому питанні до бухобліку та не встановлює жодних обмежень.

З іншого боку, той же пп. 138.3.3 ПКУ наказує орієнтуватись на бухгалтерський строк, якщо він більший мінімального податкового. А в разі зростання такого терміну ймовірність перевищити мінімально допустимий досить значна.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2019 р. у справі № 640/18096/18 [7]

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті), перегляд якого передбачається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

В акті перевірки не обґрунтовано жодним чином причина та підстава для перегляду строків корисного використання об’єктів та не зазначено в чому ж саме полягала зміна очікуваних економічних вигод від використання автомобілів, при цьому такої правової підстави для встановлення строків корисного використання як згідно укладених договорів оренди не визначено. В акті перевірки не зазначені правові підстави та нормативне обґрунтування встановлення ( перегляду) контролюючим органом під час перевірки строків корисного використання основних засобів, чинне законодавство не наділяє контролюючий орган правом чи обов’язком визначення та перегляду строків корисного використання.

Звідси робимо висновок, що зростання строку корисного використання має проходити паралельно як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. Щоправда в останньому не варто забувати порівнювати його із мінімальним.

[1] EY. Применение МСФО: в 3 ч./ Пер. с англ.– 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Альпина Паблишер, 2016. — Ч.1, стр. 1277.

[5] Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03 р. № 561.

[6] Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.13 р. № 635.