Який відмінок зберігся в сучасній українській мові

Іменники мають сім відмінків:

Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.

Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.

В и н я т к и:
Р. мн. — суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, во́шей, статей.
Ор. мн. — сльозами (і слізьми), свинями (і свиньми).

В и н я т к и:
Н. мн. — комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з іншим значенням).
Р. мн. — чобі́т, цига́н, чоловік (у значенні “осіб”); госте́й, ко́ней.
Ор. мн. — гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями).

В и н я т к и:
1. Н. і Кл. мн. — очі, плечі.
Р. мн. — очей, плечей (і віч, пліч); винятки із закінченням –ів, -їв.
Ор. мн. — очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами).
2. Іменники тім’я, вим’я у Р., Д. і М. одн. можуть приймати суфікс -ен-: тімені, вимені (і Р. одн. — тім’я, вим’я; Д. і М. одн. — тім’ї, вим’ї).

В и н я т к и: Н. і Кл. одн — мати. Р. мн. і Зн. мн. — матерів.
*Згідно з нормами “Українського правопису” 2019 року в іменниках III відміни на -ть після приголосного, а також словах кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь в родовому відмінку (кого? чого?) допускається варіативність закінчення –і та –и: любові й любови, радості й радости, солі й соли; гідности, крови, належности, осени, смерти, чести, Ру́си́, Білору́си.

6. Закінчення множинних іменників

Іменники, що вживаються тільки в множині, мають такі самі закінчення, як і іменники, що належать до тієї чи іншої відміни: За закінченнями вони розпадаються на чотири групи:
1-й тип — подібні до іменників І відміни;
2-й тип — до іменників ІІ відміни чоловічого роду;
3-й тип — до іменників ІІ відміни середнього роду;
4-й тип — до іменників ІІІ відміни.

7. Незмінювані іменники

Не відмінюються:
а) іншомовні слова, які закінчуються на голосний (крім та –я: айва, манія): амплуа, буржуа, кіно, метро, фламінго, кашне, пенсне, парі, колібрі, журі, кенгуру, рагу, Дідро, Пуччині (але пальто відмінюється: пальта, пальту і т. д.);

б) жіночі прізвища на приголосний та -о: про Зою Гайдай, Ларисі Косач, з Оксаною Петрусенко (але чоловічі прізвища відмінюються: про Михайла Гайдая, Юрієві Косачу, з Андрієм Петрусенком);

в) деякі абревіатури: про НТР, на ГЕС (але: до ВАКу, на ЛАЗі).

Визначте, у якому відмінку вжито перші іменники у словосполученнях.
(Як виконувати завдання)

У відповідях використовуйте такі скорочення для відмінків: називний – Н., родовий – Р., давальний – Д., знахідний – З., орудний – О., місцевий – М., кличний – К.

Який відмінок зберігся в сучасній українській мові

III. Повідомлення теми і завдань

На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо, які відмінки є в українській мові та яка їх роль в українській мові.

IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Вибіркове списування

• Прочитайте приказки і прислів’я, з’ясуйте значення невідомих слів.
• Як ви розумієте ці приказки і прислів’я?
• Випишіть із речень усі форми іменника робота і позначте у них закінчення.
• Складіть і запишіть речення з двома формами цього іменника (на вибір).

3. Каліграфічна хвилинка.

Сьогодні повторимо, як пишуться великі літери.

4. Проблемна ситуація.

5. Робота в парах
а) Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника (індивідуально).
б) Гра «Ти — мені, я — тобі».

За змістом опрацьованих правил поставте один одному запитання і дайте на них відповіді.

6. Вправа «Пригадайте ще раз!».

Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).

Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об’єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довго вважався лише кличною формою.

Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не погребує допомоги прийменників.

Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників.
Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників с близько двохсот).

Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.

Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.

Орудний споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.

Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п’ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).

Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, завжди вживається без прийменників.

Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова — від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки (Одинцова Ганина, Кодлюк Ярослава. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. — 128 с ).

7. Колективне виконання вправи
а) Розгляд таблиці відмінювання іменників.
б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.
в) Усне відмінювання іменника день в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).
г) Письмове завдання 4 (за варіантами).

• Складіть 7 речень з різними формами іменника день. Запишіть їх.
• Що таке початкова форма іменника?
• Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 4).

8. Поетична хвилинка

а) Рубрика «Слово про слово».

б) «Побесідуємо удвох» (розповідь про відмінки іменників за змістом вірша).

в) Розгляд місцевого відмінка іменників у вірші і таблиці.

V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

1. Вправа-заклик

а) Визначення теми і головної думки вірша.

б) Міні-конкурс (заголовок до вірша).
Уявіть себе поетами. Який заголовок найбільше підходить до цього вірша? Поміркуйте і доберіть заголовок.

в) Виконання граматичних завдань.

• Назвіть іменники з вірша, ужиті у початковій формі. (Називний відмінок однини.)
• Випишіть з тексту іменники у множині, вкажіть у дужках їхню початкову форму.
• Переконайтеся, що виділені іменники вживаються у кличному відмінку однини.

2. Письмо з пам’яті

• Прочитайте висловлювання про Україну.
• Які з них вам найбільше сподобались?
• Вивчіть їх напам’ять і запишіть.
• Який іменник повторюється у кожному реченні? Позначте у ньому закінчення і визначте відмінок.
• Доберіть синоніми до іменника Україна.

3. Вправи для самостійної роботи

VI. Підсумок

Вправа «Мікрофон».

• Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями? Скільки всього є відмінків? (7.)
• Назвіть їх за порядком.
• Що означає вислів провідміняти слово?
• Провідміняйте слово країна.
• Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника? (Поставити запитання.)
• Яка форма іменників є початковою? (Форма називного відмінка однини.)

Відмінювання іменників. українська мова

Повернутись на сторінку Українська мова

Добавить комментарий

© zubrila.com, 2014–2023. При цитуванні матеріалів zubrila.com гіперпосилання на джерело обов’язкове.
З усіх питань звертайтеся на адресу admin%zubrila.com.